Урок«Я (Романтика) – новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людин

  Урок 11  «Я (Романтика) – новела про добро і зло в житті та в душі.

                            Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і

                            обов’язком

              Мета:    формувати компетентності: предметні: допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст, імпресіонізм новели; розкрити філософський підтекст (вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я», ціною злочину його не побудувати); ключові: комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточення, уміння сприймати чужу точку зору;  розвивати навички подієвого аналізу, зв’язного мовлення, образного мислення; інформаційну: навички роботи з книгою, уміння знаходити самостійно потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: формувати інтерес до модернової літератури; виховувати гуманне ставлення до людей.  

                                                                    Епіграф: Новела «Я (Романтика)» «...силою своєю

                                                                  немає собі аналогій в новітній прозі»

 О. Білецький

                                          Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

     1. Запитання до учнів

1. Що зацікавило вас у біографії Миколи Хвильового?
2. В яких умовах формувався характер і світогляд письменника?
3. Як Хвильовий ставився до подій в житті нашої країни 1914-1917?
4. Розкрийте його ставлення до революції та громадянської війни.
5. Що вам відомо про літературну творчість М.Хвильового?
6. Розкажіть про літературну дискусію 1925-1928р. та участь в ній Хвильового.
7. Чому письменник покінчив життя самогубством?

      2. Учні зачитують цитати відомих людей про творчість Миколи Хвильового.

 Ананій Лебідь: «Революціонер з голови до п'ят, Хвильовий міцно зв'язаний з кращими традиціями української художньої літе­ратури: можна сказати, що шукання Хвильового почались там, де урвалися шукання Коцюбинського»

 Іван Драч: "…Він свято вірив у можливість рідкісного шлюбу, у можливість неймовірного єднання. Він вірив, що вільна, незалежна суверенна держава Україна, яку він виборював усією суттю, усім життям, може бути пошлюблена з червоним, справжнім, непідробним, справді ленінським комунізмом".

 Микола Зеров: "винуватять у... непорозуміннях найчастіше самого М. Хви­льового. Справді, винуватий! Замість сформулювати в першій своїй статті, чого саме хоче він від нинішньої української літера­тури, він волів просто просигналізувати читачам свої настрої".

Лариса Смаковська згадувала, що «майбутній письменник не відзначався великою ретельністю до науки». Зате пристрасть до читання мав надзвичайно сильну. Читав російську класику, твори Діккенса, Гюго, Флобера, Гофмана... Був справжнім «бібліофагом» — пожирачем книг. «Живучи ще в Зубівці, Микола діставав багато книжок у бібліотеці поміщиці Савич, маєток якої був недалеко від маєтку Смаковських, — розповідала Лариса Миколаївна. — Багато чого перечитав Микола за цей час. Захоплювався він біографіями великих людей, зокрема, біографією Ніцше».

 Дарія Гащенко, молодша сестра дружини Хвильового, згадувала: «Кожен його приїзд викликав незадоволення нашої мами, бо він її «агітував», щоб вона допізна по суботах не затримувала своїх служниць Олену і Настю, а також конюха Варівона і щоб вони ходили до «лікнепу» вчитися грамоти. Нашій мамі було найбільше дошкульно, що якийсь «невінчаний зять» вмішується в її домашнє «царство». Потім не подобалось нашим батькам, що Микола Григорович завжди мав домашні «мітинги» про той «рай», що буде при комунізмі, а в комунах будуть жити люди, як у наших рамкових вуликах бджоли, що стояли в квітучому садочку. Він так завжди говорив із захопленням, що навіть ми, діти, слухали з великим зацікавленням, ніби казку…»

 М. Йогансен: «Микола Хвильовий, крім того, що він поет — як слід тому бути — з повним розумінням науки поетики, ще й іде своїм шляхом, яким до нього не йшов ніхто ні в російській, ні в українській літературі, — це справжній і оригінальний майстер»

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

IV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

         Микола Григорович Хвильовий... Такий незнаний та таємничий, такий збуджуючий та хвилюючий, філософ та поет...
Микола Григорович, глибоко вникаючи в психологію персонажів, прагне збудити в читача певне почуття, викликати психологічну настроєність, змусити його переживати разом з героями твору. Відтворювати хвилювання його навчило життя... Так і народилася новела «Я (Романтика)», яка вперше була надрукована в альманасі «Гарт» у Харкові 1924 року.

          М. Хвильовий присвятив новелу "Я (Романтика)" "Цвітові яблуні"

 М. Коцюбинського, тому що був учнем М. Коцюбинського. А ще тому, що в творі М. Коцюбинського головний герой також є людиною із роздвоєною свідомістю — письменник, який, переживаючи трагедію смерті власної дитини, одночасно відчуває і муку батьківських почуттів, і черпає матеріал для майбутнього твору. Він страждає, зневажає себе, але не може нічого змінити. Однак торжествує у цій трагедії творча, життєствердна сила. У Миколи Хвильового центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов’язком та гуманістичним началом.

Жанр: психологічна новела (деякі літературознавці стверджують, що оповідання є імпресіоністичним, тому що автор акцентує увагу на мінливості відчуттів і вражень, застосовує різноманітні зорові й слухові образи. Особливістю цієї новели є синтез ілюзії та дійсності. Нерідко читачу буває надзвичайно тяжко розрізнити, чи описувані події й відчуття реальні, чи це тільки уявлювані, нафантазовані головним героєм картини).

 Тема: зображення громадянської війни як одного з найтрагічніших явищ в історії України, адже в основі війни лежить руйнація, нівелювання родинних зв’язків, братовбивство. Показ того, як генетичні, вроджені риси людяності, добра, любові до матері розчиняються в патологічному відчутті відданості ефемерним ідеалам комуни.

 Ідея: фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення.

Проблематика: збереження людської індивідуальності, цілісності людської натури як необхідності існування людини; розбіжності між мрією і дійсністю; мети і засобів її досягнення; колізії між гуманізмом і фанатизмом; роздвоєння особистості.

2. Словникова робота

ВЕРСАЛЬЦІ -- 1. Назва, яку дали учасники Паризької комуни 1871 р. силам контрреволюції, що зосередилися у Версалі (передмістя Парижа). В. за допомогою прусських військ у травні 1871 р. вчинили криваву розправу над комунарами. 2. перен. озвірілі, оскаженілі; контрреволюціонери.

ІМПРЕСІОНІЗМ - художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині XIX ст., насамперед у малярстві. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця»

       Визначальні риси імпресіонізму:

       - зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмонд і Жуль Ґонкури);

 - імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;

-любов до кольрів, звуків, рухів;

       - відмова від ідеалізації;

       - найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела.

       Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського,

 М. Черемшини, частково О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка,

М. Хвильового, Є. Плужника та ін.

ІНСУРГЕНТ — повстанець, учасник повстання. За традицією інсургентами називали учасників народних повстань.

НОВЕЛА ― невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною ідеєю. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів і т. д.), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів. Персонажами новел є, як правило, цілком сформовані особистості, які потрапили в незвичайні життєві обставини.

РОМАНТИЗМ --  один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст.

       Визначальні риси романтизму:

       -герой протистоїть світу;

       -поєднання реального та уявного;

                 - вільна побудова творів;

       - захист особистості;

       - неприйняття буденності й звеличення «життя духу”

       - культ почуттів;

       - ліричні та ліро-епічні форми;

       - захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;

       - інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо;

       -улюбленими образами українських романтиків були степ, місяць, зорі, ніч.

       Представники: М. Костомаров, Є. Гребінка, «Руська трійця», Т. Шевченко (рання творчість) та ін.

2.     Бесіда за змістом твору

  -  Чому головний персонаж новели — роздвоєна особистість? ( У його душі живуть і постійно ворогують два антиподи: Я-людина і Я-чекіст.  Звертає на себе увагу факт, що Я часто моделює подумки ту саму ситуацію: боїться, що заради торжества революції доведеться пожертвувати найдорожчим — матір’ю.)

•    Яка ж боротьба точилася в цей час у душі персонажа? Що могли б сказати один одному частинки роздвоєної душі його? Спробуємо уявити це собі і відтворити за допомогою таблиці. (Учні самостійно виписують цитати в таблицю)

•  Чому, на вашу думку, автор не дав імені головному героєві? (Він не заслуговує на ім’я).
•  Як ви гадаєте, чи може довго тривати таке роздвоєння? (Ні, не можна залишатися людиною, якщо служиш дійсності, схожих на зграю «голодних вовків»).
• В чому розкривається роздвоєність Я-оповідача? (В його внутрішніх монологах, у повсякчасних спробах самовиправдання).
• Які персонажі оточували головного героя? (доктор Тагабат, дегенерат, Андрюша).

1. Робота в групах. (Завдання: коротко охарактеризувати кожен з образів)

( •  Доктор Тагабат — тип людини розумної й освіченої, але надзвичайно цинічної й жорстокої. Підсумовуючи свої висновки про нього, голова трибуналу підкреслює: «Це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх чорного трибуналу комуни — нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії»

• Дегенерат - «Мені він завше нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусив стояти у відділі кримінальної хроніки». До того ж, специфічна будова черепа («низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс», «трохи безумні очі») й авторське визначення «дегенерат» засвідчують, що цей персонаж тупий, жорстокий. На відміну від безіменного голови ревтрибуналу, доктора Тагабата й татарина, дегенерат «тільки тоді йшов з поля, коли танули дими й закопували розстріляних», тобто завжди перевіряв, чи справді загинули всі, кому трибуналом винесено вирок.

• Андрюша  -  «квола воля», "...цей невеселий комунар" .

•         Що втілює в себе образ матері? (Образ матері втілює два начала -реальна, земна людина, яка понад усе любить свого сина, є для нього втіленням добра, турботи, всепрощення і розуміння; а також цей образ вивищується до образу Богородиці. . Недарма мати стоїть перед образом Марії, зводить руки догори, ніби захищаю­чи «м'ятежного сина». Проте Діва Марія віддала свого сина ради спасіння людства, а в  новелі мати  пішла на смерть від рук сина ради його примарної ідеї, що знову-таки зводиться до спасіння народу Мати - це втілення добра, любові. Вона також зро­била вибір, реалізувавши до кінця материнське призначення - врятувала життя синові ціною власного).

- Знайдіть у тексті новели цитати до образу матері, випишіть і зачитайте їх.

4 . Цитати до образу матері:

1. “…моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків…”

2. “Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна…”

3. “Тоді я беру її милу голову з нальотом сріблястої сивини і тихо кладу на свої груди…”

4. “…моя мати — прообраз загірної Марії…”

5. “Вона підходить до мене, бере моє стомлене обличчя в свої сухі старечі долоні й схиляє свою голову на мої груди. Вона знову каже, що я, її м’ятежний син, зовсім замучив себе. І я чую на своїх руках її хрустальні росинки…”

6. “Я знаю: моя мати і завтра піде в манастир: їй незносні наші тривоги й хиже навколо…”

7. “…прямо переді мною стоїть моя мати, моя печальна мати з очима Марії…”

5.  Вправа «Асоціативний кущ»

1. Рольова гра (Відтворіть епізод вирішення стратити свою матір спочатку від імені Я-людина, потім від імені Я-чекіст)

V. Підсумки уроку

    1. Заключне  слово вчителя

   Душа Хвильового-комуніста роздвоєна, але це не заважає йому розрізняти добро і зло; душа його героя також роздвоєна, але їй заважає сліпий фанатизм. У цьому різниця між письменником і його героєм. Ця різниця і призвела до трагічної смерті письменника, це ж зумовило нелюдський вчинок чекіста, героя його новели. Письменник розуміє причини роздвоєності душі героя, але не хоче розуміти його жахливих вчинків, його фанатизму. Він не знаходить їм виправдання.

Хвильовий розуміє, що треба розвінчати цей фанатизм з його згубленим впливом на людину. Бо не може людина просто так вбити власну матір! Не може... Це може зробити тільки жахливий монстр! Ось в кого перетворює людину сліпа віра в якісь абстрактні ідеї; ідеї, які не мають під собою підґрунтя споконвічної моралі, людяності, добра.

     Ідея цього глибокого філософського твору полягає в тому, що на крові не може постати гуманне суспільство, фанатизм убиває в людині людину, гармонійна світобудова виключає насильство як шлях її досягнення. Новела Миколи Хвильового «Я (Романтика)», як і вся література «розстріляного відродження», пройнята пафосом гуманізму.

    Я захоплююсь творчим і життєвим подвигом М. Хвильового. Пишаюся тим, що Хвильовий-партієць не зміг вбити в собі людяності, любові до людей, віру в справедливість. Зумів відрізнити добро від зла. Але виходу з тієї ситуації, в яку потрапив він, герої ним же написаних творів, весь багатонаціональний народ, на той час письменник не бачив. Це була жахлива безвихідь. З таким тягарем він жити не може...

Хвильовий розуміє це і свідомо йде з життя. Це його вибір... Це його рятунок... Це його виправдання...

А він так любив життя!..

2. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

 Чого мене навчила новела?

 Які висновки про добро і зло я можу зробити?

 Чи сподобався мені головний герой твору?

VI. Домашнє завдання.

1. Виписати цитати до характеристики головного героя.
2. Скласти паспорт твору.