Урок з біології для 8 класу на тему: "Особливості функціонування ока людини"

Урок біології     Клас - 8      Дата – ______________

Тема: Особливості функціонування ока людини

    Мета. Освітня. Розглянути особливості функціонування ока людини, сприйняття світла і кольору та дотримання правил профілактики порушення зору.

    Розвиваюча. Розвивати уміння учнів порівнювати, знаходити відмінності та головні ознаки; розвивати увагу, пам’ять, мислення.

    Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого організму та необхідність ведення здорового способу життя.

    Тип уроку. Засвоєння нових знань.

    Методи і методичні прийоми:

1.Загальні методи:

а) частково-пошуковий;

б) пояснювально-ілюстративний.

2. Часткові методи:

а) словесні:  розповідь, пояснення, опис, бесіда.

б) словесно-наочно-практичні: самостійна робота, робота з підручником.

    Прийоми логічного мислення, розумові операції: пояснення, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз, відокремлення головного, висновок.

ХІД  УРОКУ

І.Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

1. Накреслити і пояснити схему зорового аналізатора.

Виберіть правильну відповідь (одну або кілька)
1. Вкажіть зовнішню оболонку ока: 
   а) білкова оболонка; 
   б) судинна оболонка; 
   в) сітківка.
2. Позначте складову ока, яка містить пігмент меланін, який визначає коліро очей: 
   а) рогівка; 
   б) зіниця; 
   в) райдужка; 
   г) білкова оболонка.
3. Яка функція зіниці: 
   а) заломлює світло; 
   б) захищає око від надмірно інтенсивного світла; 
   в) пропускає світло; 
   г) підтримує внутрішньоочний тиск.
4. Вкажіть світлосприймальну оболонку ока: 
   а) білкова оболонка; 
   б) судинна оболонка; 
   в) сітківка.
5. Вкажіть, яким стає кришталик під час розглядання близько розташованих предметів: 
   а) не змінюється; 
   б) опуклішим; 
   в) сплощеним.
6. Вкажіть оболонку ока, яка забезпечує його живлення: 

   а) судинна оболонка; 
   б) білкова оболонка; 
   в) сітківка.
7. Виберіть світлосприймальні клітини, розміщені в сітківці: 
   а) епітеліальні клітини; 
   б) колбочки; 
   в) палички.

8.  Вкажіть, яким стає кришталик під час розглядання віддалених предметів: 
   а) не змінюється; 
   б) сплощеним; 
   в) опуклішим.

9. Вставте пропущені слова.

    Світлочутливі рецептори ока— _____________________, розташовуються в зовнішньому шарі ___________.

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

   Повідомити тему, мету уроку.

 Тема: Особливості функціонування ока людини

 Мета. Розглянути особливості функціонування ока людини, сприйняття світла і кольору та дотримання правил профілактики порушення зору.

ІV. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

   Гострота зору (англ. visual acuity) — здатність очей бачити дві максимально зближені точки окремо. Для пояснення цього явища звернімося до відомого факту. Якщо розглядати з великої відстані ілюміновану електричними лампочками споруду, вона здається прикрашеною лініями. При наближенні замість суцільних ліній стають видними окремі лампочки. Чим це пояснюється? Якщо промені, що падають на сітківку, збуджують суцільний ряд колбочок, то око бачить лінію. Якщо ж при цьому збуджуються колбочки, що стоять через одну, то око бачить окремі точки.

    Для роздільного бачення двох точок необхідно, щоб між збудженими колбочками була мінімум одна не збуджена.

     Гостроту зору визначають за спеціальними таблицями, на яких зображено 12 рядів літер. З лівого боку кожного рядка написано, з якої відстані він має бути видний людині з нормальним зором.

Випробуваного поміщають на певній відстані від таблиці й знаходять рядок, який він прочитує без помилок.

     Що таке поле зору?

     Поле зору – це весь простір, який бачить око при нерухомо спрямованому вперед погляді.

     Розрізняють:

• центральний (в області жовтої плями);
• периферичний зір.

    Найбільша гострота зору — в області центральної ямки. Тут розташовані тільки колбочки, діаметр їхній невеликий, вони тісно прилягають одна до одної. Кожна колбочка пов'язана з одним біполярним нейроном, а той, у свою чергу,— з одним гангліозним, від якого відходить окреме нервове волокно, що передає імпульси до головного мозку.

     Периферичний зір відрізняється меншою гостротою. У зоровому нерві приблизно 1 млн. волокон, а рецепторів в оці близько 140 млн.

    Як ми сприймаємо світло? 

    Ми сприймаємо світло завдяки тому, що його промені проходять через оптичну систему ока, заломлюються і потрапляють на сітківку - внутрішню оболонку ока. Там збудження обробляється й передається до кори кінцевого мозку. Сітківка - це складна оболонка ока, що містить кілька шарів клітин, різних за формою і функцією. Перший (зовнішній) шар - пігментний, складається із щільно розташованих епітеліальних клітин, які містять чорний пігмент фусцин. Він поглинає світлові промені, сприяючи чіткішому зображенню предметів. Другий шар - рецепторний, утворений світлочутливими клітинами - зоровими рецепторами - фоторецепторами: колбочками і паличками. Вони сприймають світло і перетворюють його енергію на нервовий імпульс.

      У сітківці людини нараховують близько 130 млн паличок і 7 млн колбочок. Розміщені вони нерівномірно: у центрі сітківки розташовані переважно колбочки, далі від центру - колбочки і палички, а на периферії переважають палички.

     Колбочки забезпечують сприймання форми і кольору предмета. Вони малочутливі до світла, збуджуються лише при яскравому освітленні. Найбільше колбочок навколо центральної ямки. Це місце скупчення колбочок називають жовтою плямою. Жовту пляму, особливо її центральну ямку, вважають місцем найкращого бачення. У нормі зображення завжди фокусується оптичною системою ока на жовтій плямі. При цьому предмети, які сприймаються периферичним зором, розрізняються гірше.

     Палички мають видовжену форму, колір не розрізняють, але дуже чутливі до світла і тому збуджуються навіть при малому( сутінковому) освітленні. Тому ми можемо бачити навіть у погано освітленій кімнаті або в сутінках, коли контури предметів ледь вирізняються. Завдяки тому, що палички переважають на периферії сітківки, ми здатні бачити «куточком ока», що відбувається навколо нас.

     Отже, фоторецептори сприймають світло і перетворюють його енергію на нервовий імпульс, який продовжує свій шлях у сітківці та проходить через третій шар клітин, утворений з'єднанням фоторецепторів із нервовими клітинами, що мають по два відростки (їх називають біполярними). Далі інформація зоровими нервами через середній і проміжний мозок передається до зорових зон кори великого мозку. На нижній поверхні мозку зорові нерви частково перехрещуються, тому частина інформації від правого ока надходить у ліву півкулю, і навпаки. Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів, у ньому світло не сприймається, і називається це місце сліпою плямою.

     Предмети, зображення яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо.
     Як ми сприймаємо колір? 

      За теорією кольорового зору, яку вперше запропонував М.В.Ломоносов (1756), у сітківці ока міститься 3види колбочок, у кожній з яких є особлива речовина, що чутлива до хвиль світлових променів певної довжини1: одним з них властива чутливість до червоного кольору, другим до зеленого, третім — до синього. Ці кольори називають основними. Наприклад, коли ми дивимося на райдугу, то найпомітнішими для нас є основні кольори (червоний, зелений, синій). Оптичним змішуванням основних кольорів можна одержати всі кольори та їхні відтінки. Якщо всі три типи колбочок збуджуються водночас і однаково, виникає відчуття білого кольору. В зоровому нерві є відповідні 3 особливі групи нервових волокон, кожні з яких проводять аферентні імпульси від однієї із вказаних груп колбочок. В звичайних умовах промені діють не на одну групу колбочок, а одночасно на 2 або З групи, при цьому хвилі різної довжини збуджують їх різною мірою, що обумовлює сприйняття кольорових відтінків. Первинне розрізнення кольорів відбувається у сітківці, але остаточно відчуття сприйнятого кольору формується у вищих зорових центрах і, в певній мірі, є результатом попереднього навчання.

     Інколи у людини частково або повністю порушується сприйняття кольору, що обумовлює кольорову сліпоту. При повній колірній сліпоті людина бачить всі предмети забарвленими у сірий колір. Часткове порушення колірного зору дістало назву дальтонізму за ім'ям англійського хіміка Джон Дальтон, вірніше Джон Долгой (1766-1844), який мав таке функціональне відхилення у стані свого зору і перший його описав. Дальтоніки, як правило, не розрізняють червоні та зелені кольори. Дальтонізм є спадковою хворобою і частіше порушення кольорового зору спостерігається у чоловіків (6-8 %), тоді як серед жінок це буває всього у 0,4-0,5 % випадків.

     Що таке бінокулярний зір і яке його значення?

    Нормальний зір здійснюється двома очима (бінокулярний зір). Це дає змогу відчувати рельєфне зображення предметів, бачити глибину і визначати відстань предметів від ока.

    Людина сприймає предмети як єдине ціле. Це відбувається тому, що зображення предмета виникає водночас на ідентичних точках сітківки обох очей. Ідентичними точками сітківки двох очей називають зони центральних ямок, всі точки яких розташовані на однаковій відстані і в одному й тому ж напрямку. Точки сітківки, які не збігаються, називаються неідентичними. Якщо промені від предмета, що розглядається, не потрапляють на ідентичні точки сітківки, то зображення предмета буде подвоєним.

     Переважна кількість порушень зору пов’язана з недотриманням гігієнічних правил, травмами ока, порушенням обміну речовин. Найчастіше трапляються порушення заломлення світла короткозорість, далекозорість. Зовнішні частини ока доступні безпосереднім впливам зовнішнього середовища, що може зумовлювати запалення: кон’юнктивіт. Вікові зміни і загальні запалення можуть призводити до помутніння кришталика — катаракти. При порушенні нормальної циркуляції рідини в оці може підвищуватися внутрішньо­очний тиск і розвиватися глаукома.

   Нестача вітаміну А спричиняє значне погіршення сутінкового зору, тобто так звану курячу сліпоту.

   Пошукова робота з підручником.

   Питання. Які основні правила необхідно дотримуватися, щоб якнайдовше зберегти гостроту зору?

    Основні правила гігієни зору:

- необхідно правильно харчуватися. Особливо корисні для очей вітаміни A і D;

- не слід читати лежачи, у транспорті, коли він рухається. Рекомендована відстань від книги до очей 30–35 см;

- при письмі світло повинно падати зліва;

- необхідно користуватися чистими засобами догляду за очима;

- при яскравому світлі слід носити сонцезахисні окуляри;

- при небезпечних роботах потрібно використовувати захисні окуляри;

- при перегляді телепередач відстань до телевізора має бути не менше 2 м;

- корисно проводити вправи для м’язів очей;

- відмовитися від тютюнопаління та алкоголю.

V. Осмислення нових знань і умінь.

    Виконання досліду:

    1. Прикрити ліве око рукою або папером, помістити картку на відстані приблизно 15-20 см від очей.

    2. Дивлячись правим оком на хрестик, повільно наближати картку до себе, то віддаляти її доти, доки один із трьох кружечків не буде видний. Пояснити це явище.

    3. Повторити дослід, закриваючи праве око.

    4. Обговорити результати і зробити висновок.

VІ. Закріплення, узагальнення та систематизація знань.

1) Які клітини називають фоторецепторами?

2) Чи поєднуються фоторецептори з нервовими клітинами?

3) Як Ви можете охарактеризувати жовту пляму?

4) Чи є в складі жовтої плями палички?

5) Чи можуть колбочки збуджуватися при слабкому освітленні?

6) Як називається простір, охоплюваний оком при фіксованому положенні очного яблука?

7) Що таке сліпа пляма?

8) Як Ви вважаєте є люди, у яких сліпа пляма відсутня?

VІІ. Контрольно-коригувальний етап.

VІІІ.  Підведення підсумків уроку.

ІХ. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання.

• Опрацювати параграф 43, вивчити в зошиті.
• Усно дайте відповіді на запитання після параграфа.