Презентація: „ Духовність: потреби та інтереси сьогодення ” (на матеріалах педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського)

„ Духовність: потреби та інтереси сьогодення ” (на матеріалах педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського) Підготувала: вчитель української мови та літератури. Дуняшенко Наталія Василівна

План1. Вступ - тема; - мета; - актуальність наукової роботи. 2. Моральна самосвідомість особистості як предмет педагогічних зусиль В. О. Сухомлинського2.1 Біографія;2.2. Відношення до дитини;2.3. Духовна культура і моральність;2.4. Творчість – могутній стимул духовного життя;2.5. Розвиток пізнавальної діяльності та духовної культури дитини в процесі навчання;2.6. Роль сім’ї у вихованні духовних цінностей власної дитини;2.7. Гаряча квітка.3. Висновок4. Додатки5. Список використаної літератури

Тема: Духовність: потреби та інтереси сьогодення (на матеріалах педагогічної спадщини Василя Олександровича Сухомлинського). Мета: виділити моральні цінності на матеріалах педагогічної спадщини Василя Олександровича Сухомлинського.

Актуальність: Формування духовного світу особистості – це велике і складне питання, яке є актуальним саме сьогодні, коли соціальні, економічні та політичні перипетії розвитку країни боляче вразили молодь. На мою думку, цю роботу важливо презентувати, так як дослідження її сприяє моральній активності кожного з нас, вихованню високих інтелектуально-моральних інтересів і запитів, ціннісних поглядів, думок, переконань. Вона допоможе кожному проаналізувати свій духовний світ. Його переваги і недоліки. Визначити основні потреби та інтереси сьогодення за допомогою матеріалів педагогічної спадщини Василя Олександровича Сухомлинського. Дізнатися чим саме допомогти людству можеш Ти. Які зміни повинен внести до духовного світу саме власної Особистості. Адже не дарма кажуть: „Хочеш покращити життя суспільства... Почни з початку з себе.”

Василь Олександрович Сухомлинський (28 вересня, Омельник (тепер Кіровоградщина) 1918 — 1970) — педагог, публіцист, письменник ; закінчив Полтавський педагогічний. інститут, член-кориспондент Академії Педагогічних Наук РСФСР (з 1957) і Академії Педагогічних Наук СССР (з 1968). На педагогічній роботі з 1937, з 1947 — директор Павлиської середньої школи Кіровоградської обл. Близько 30 книг і понад 500 статей (рос. й укр. мовами), присвячених вихованню і навчанню молоді, педагогізації батьків, методиці викладання мови і літератури в середніх школах й ін. Свій ідеал естетичного виховання талановитий педагог убачав в тому, щоб кожна дитина, побачивши прекрасне, зупинилася перед ним в подиві, зробив його частинкою свого життя. Пізнання прекрасного, переживання радості в зв'язку з його створінням збагатили людину, умножають його сили, цементують світогляд. Адже світогляд базується не тільки на сумі знань, але і на морально- естетичному, емоційному світі людини, у тому числі і на відчутті прекрасного. Входження мистецтва в духовний світ дитини починається з пізнання краси слова. Пізнання краси слова явилося самим найважливішим кроком в світ прекрасного.

Василь Олександрович Сухомлинський

Василь Олександрович Сухомлинський

Василь Олександрович Сухомлинський кожну свою книгу присвячував дітям. Ці книги були не просто дитячою забавкою, де можна прочитати цікаве, іноді й гумористичне оповідання чи розповідь. Книги Сухомлинського це звісно збірка цікавих оповідань з певним задумом. Кожна розповідь висвітлює правило моральних цінностей. Тим самим дитина у невимушеному середовищі пізнає певні духовні цінності. Однією з таких збірок є „Гаряча квітка”. Розглянемо декілька оповідань. Наприклад: „Чому ж посміхається Дмитро”: „ Картузи були нові, вчора їх тільки видали. Ніхто ще не встиг зробити помітку на своєму картузі, а тут таке лихо: один картуз занесло бурею, а решту змішало, згорнуло в купу під сосною. Як тільки вщух шум вітру, хлопці кинулися до картузів. … Кожен взяв картуза, який потрапив до рук. Повертаючись до того місця, де вони читали, хлопці здивувалися: один їхній товариш, Дмитро Соколенко, сидить, як і сидів. Він не вставав, коли всі схопилися за картузом. Сім хлопців, одягаючи картузи, йшли до Дмитра. Кожному з них хотілось щось запитати у Дмитра. Але, побачивши, як посміхається Дмитро, кожен з них нахилив голову й опустив очі. Хлопцям було соромно.” А як ви думаєте з чого саме сміявся Дмитро!? На мою думку, на його обличчі викликала посмішку жадібність його однолітків та неповага один до одного. Кожен був сам за себе. Я вважаю, цією розповіддю автор нібито хотів сказати: кожен ваш вчинок, кожне ваше бажання позначаються на людях. Перевіряйте свої вчинки свідомістю: чи не задаєте ви зла, неприємності, незручності людям свої вчинки. Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре.

Ще одне оповідання на яке, на мою думку, варто звернути уваги це оповідання „Списав задачу”: „Вона дала йому зошит. Павлик почав списувати. … В третій він помітив у Зіни помилку. … В своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що в неї помилка. Учителька забрала зошити для перевірки. Наступного дня вона принесла зошити. - У Павлика – п’ять, - сказала вчителька. – Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, - чотири. Помилку допустила… Зіна поблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і схилив голову над партою.” Цьому оповіданню, на мою думку, відповідає таке правило: „Ви користуєтеся благами, створеними іншими людьми. Люди дають вам щастя дитинства, отроцтва і юності. Платіть ї за це добром. Ця норма моральності є важливим джерелом почуття громадського обов’язку.” І цим я вважаю, все сказано. Добре, що в кінці оповідання Павлик зрозумів свою помилку.

Багатьох задумів і планів не встиг довершити В. О. Сухо­млинський. Перенесені важкі поранення на фронтах Великої Віт­чизняної війни, хвороби підірвали здоров'я і вкоротили життя талановитому педагогові, вченому, письменникові, людині, яка віддала все своє серце і розум найблагороднішій справі - вихо­ванню молоді.2 вересня 1970 р. серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовного служіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. "Людина, - любив повторювати педагог, - народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний". Ці проникливі слова можна і треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим категоричним імперативом, якому завжди і всюди слідував він у своєму недовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Все найцінніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури. Справжній педагог-вихователь має бути насамперед людиною, яка повинна прищеплювати у своїх вихованців любов до інших людей, до високих прагнень та ідеалів, життєвої мети. Ростити та виховувати справжню людину - такий основний зміст педагогіки В. О. Сухомлинського. Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей». Своєю творчістю В. О. Сухомлинський виховував молоде покоління національно свідомими українцями. Його заповіді, які висловлені в казках, саме і можуть виховати Справжню Людину, якій притаманні найкращі якості: висока мораль, гуманістичні ідеали, любов до народу, до Батьківщини, бо «без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з  нас без Батьківщини – ніщо». Світлий, теплий, мистецький талант В. О. Сухомлинського дарує нам вічні цінності – загальнолюдського й національного  –  у найвищих злетах думки й слова, душі й серця.

Список використаної літератури: Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина. К., „Рад. школа”, 1977 Сухомлинський В. А. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. Письма к сыну. – 2-е изд. – К.: Рад. шк., 1987. – 544с. 2р. 20к. 100000 экз. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. К., „Радянська школа”, 1976, т.4. Сухомлинський В. О. Гаряча квітка. Оповідання та казки. Для дітей молодшого віку. К., „Веселка”, 1978 Савченко Олександра. Вивчаємо спадщину В. О. Сухомлинського // Рідна школа, грудень 2005, с. 11 Пугач Анжеліна. В. О. Сухомлинський в контексті сучасності// Рідна школа, грудень 2005, с. 12 Бех Іван. Моральна самосвідомість особистості як предмет педагогічних зусиль В. О. Сухомлинського // Рідна школа, грудень 2005, с. 13 Антонець Михайло. Проблема взаємостосунків учителя і учнів у поглядах В. О. Сухомлинського // Рідна школа, вересень-жовтень 2005, с. 3 Калініченко Надія. Виховуючи середовище в системі педагогічних поглядів В. Сухомлинського в сучасній школі // Рідна школа, вересень-жовтень 2005, с. 8 Лавриненко Олена. Гуманізм як домінанта виховної системи Василя Сухомлинського // Рідна школа, січень 2005, с. 9