Урок з історії України для учнів 10-х класів "Утворення Директорії.Державотворення періоду Директорії"

Тема уроку: Утворення Директорії. Державотворення періоду Директорії

Мета :

•               сформувати в учнів знання про процес утворення Директорії та підготовки нею антигетьманського повстання, висвітлити перебіг основних подій, ознайомити з першими актами Директорії, визначити історичне значення події відновлення УНР та приходу до влади Директорії;
•                    розвивати вміння  аналізувати та узагальнювати; критично працювати з різними джерелами інформації, аргументовано висловлювати свою думку щодо поставленої проблеми, неупереджено аналізувати та оцінювати діяльність політичних діячів минулого; закріпити уміння працювати з настінною картою, історичним атласом, аргументовано висловлювати свій погляд на поставлену проблему, формувати критичне історичне мислення;
•                    виховувати інтерес до історії своєї країни, активну громадянську позицію та патріотизм.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 Вид заняття: урок з елементами досліджень та інноваційних технологій на основі мультимедійної презентації

Обладнання: мультимедійна презентація,  підручник О. Реєнт, О. Малій. Історія України 10 клас, роздатковий матеріал,  фото періоду Директорії.

 

Хід уроку

 

 І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 

Бесіда:

1. Пригадайте, в яких сферах державотворення гетьманський уряд досяг найбільших успіхів?  
2.  Які прорахунки допустив гетьманський уряд при вирішенні найболючіших питань життя українського суспільства?
3. Тестування. (слайд №2, 3)

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 

Слово  вчителя:

Вправа «Знаю — хочу знати»

Учні заповнюють спочатку ліву частину схеми, тобто записують все, що їм вже відомо про події в Україні в листопаді 1918 року.  А потім заповнюють праву частину схеми — те, що хочуть дізнатися на уроці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З попередньо вивченого матеріалу ми вже знаємо, що гетьманський режим поступово втрачав підтримку не тільки прихильних до нього політичних сил, а й широких верств українського суспільства. В Українській державі виникла криза влади. Листопадова революція в Німеччині стала тим каталізатором, який прискорив процес падіння Української держави гетьмана П. Ско­ропадського.

М. Шаповал у своїй праці "Велика Революція і українська визвольна програма стверджував "...повстання під проводом Директорії - ...друга Велика Українська Революція... листопадова Українська Революція..."  (слайд № 4)

 

  При вивченні цієї теми ми і спробуємо з'ясувати, які політичні сили прийшли на зміну Гетьманатові П. Скоропадського. Яку програму політичних перетворень вони мали втілити у життя? Ми побачимо також, яку  політику проводила Директорія УНР, і зможемо визначити її значимість для процесу державотворення в Україні.

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План  уроку: (слайд №5)

1. Утворення Директорії УНР.
2. Антигетьманське повстання.
3. Ідейні засади державотворення у Декларації Директорії УНР.
4. Державотворча діяльність Директорії УНР.
5. Історичне значення державотворчої діяльності Директорії УНР.

1. УТВОРЕННЯ ДИРЕКТОРІЇ УНР

Розповідь вчителя

В умовах кризи гетьманського режиму та одночасно з проголошенням гетьманом федеративного союзу з небільшовицькою Росією опозиція вирішила перейти до активних дій: розпочати збройне повстання.

У ніч 13 на 14 листопада 1918 р. у Києві відбулося таємне засідання Українського Національного Союзу, в якому взяли участь представники політичних партій (українські есери та українські соціал-демократи), селянської спілки, профспілки залізничників і українських січових стрільців. Присутні відхилили ідею негайного відновлення Центральної Ради і створили п'ятиособовий орган УНР -Директорію. (слайд №6)

До її складу увійшли: В. Винниченко (був обраний головою), С. Петлюра, П. Андрієвський, А. Макаренко, Ф. Швець. (слайд №7)

 

Дослідницька группа:

•  про склад Директорії

"Чому вийшов такий склад Директорії - це й досі дивує людей... Не раз запитувано мене, чому я відмовився увійти в Директорію... Свою відмову я мотивував так: я за кілька місяців підготовчої праці по організації повстання дуже втомився... Також у мене були непорозуміння з Петлюрою... а найменша незгода могла бути фатальною для повстання..." - писав згодом один із організаторів антигетьманського повстання М. Шаповал у своїй праці "Велика Революція і українська визвольна програма".

"...визначними постатями були В. Винниченко та С. Петлюра... але між ними існував давній антагонізм, який не міг не відбитись на ефективності діяльності Директорії... Соціаліст Ф. Швець „тверезий політик, людина інтелігентна з досить широким кругозором... йому бракувало політичного досвіду й ґрунтовного знання політичної проблеми східної Європи. Він не мав теж ширшого масштабу в політичному думанні, що є необхідною передумовою політичного і державного діяча в і переломній добі... Макаренко... міг би бути використаний для праці в якімсь департаменті адміністрації, але ні в якім разі як один із співвирішальних членів найвищого державного органу... Андрієвський... до того часу взагалі не був відомий ширше в політично свідомих колах, а потім виявилося, що він цілком не надався на своє відповідальне становище... Вони не мали, крім Винниченка та Петлюри, ніякої практики в центральній державній роботі, не мали відповідних теоретичних студій з ділянки науки про державну адміністрацію... Навіть обидва вище згадані державники були визначними в інших ділянках: Винниченко в літературі і публіцистиці, а Петлюра в літературній критиці та публіцистиці..." (Ковалевський М. "По джерелах боротьби.  Спомини. Враження. Рефлексії").

 

"Директорія вийшла з погляду соціально-політичного безбарвною, сірою... Українські есери не дали до неї свого представника; українські соціал-демократи хоч і дали двох найбільш популярних представників, але обидва вони, С. Петлюра та В. Винниченко, відомі були як великі угодовці : опортуністи; решта членів були звичайні дрібнобуржуазні патріоти... мало розумілись на загальнополітичних справах..." (Христюк П. "Замітки і матеріали до Української революції").

 

Рорзповіді учнів про лідерів Директорії В.  Винниченка та С. Петлюру (випереджаюче домашнє завдання)

2. АНТИГЕТЬМАНСЬКЕ ПОВСТАННЯ

Розповідь вчителя

         Центром повстання було обрано м. Білу Церкву, де проходили переформування очолювані Є. Коновальцем січові стрільці і звідки планувалось розпочати наступ на Київ. Після звільнення з-під арешту туди прибув С. Петлюра. В. Винниченко залишився у Києві, щоб підготувати відозву до населення від імені Директорії. Створений у Києві для кординації дій в умовах антигетьманського повстання  Український революційний комітет оприлюднив одночасно з грамотою П. Ско­ропадського про федеративний союз "Відозву до населення" (написану В. Винниченком). Одночасно з Білої Церкви

С. Петлюра розіслав свій Універсал, підписавши його - "Головний Отаман військ України". Так з перших годин почали виявлятись розбіжності між керівниками Директорії  В. Винниченком та С. Петлюрою.

Дослідники:

Самостійна робота з документом

А. "...Од імені організованої української демократії, від усього активного народнього громадянства, яке обрало нас, ми. Директорія Української Народної Республіки, сим оповіщаємо Генерал Павло Скоропадський є насильник і узурпатор народньої влади. Все правительство його, як протинародне, оповіщаємо недійсним. Пропонуємо генералові і його міністрам залишити... урядові посади... пропонуємо це зробити без пролиття крови " (Із "Відозви до населення ").

Б. "...По наказу Директорії Української Республіки я, яко верховний головнокомандуючий, закликаю всіх українських солдат і козаків боротись за державну самостійність України, проти зрадника, бувшого царського наймита, генерала Скоропадського... обов'язок кожного громадянина під загрозою військового суду забороняється кровопийці гетьману допомагати... обов'язок кожного арештувать генерала і передати в руки республіканських властей... Гетьманські розпорядження і накази касуються... військові частини, аби уникнути даремного кровопролиття і розрухів, повинні перейти до лав військ Республіки..." (Із Універсалу Головного Отамана військ України ").

Завдання учням

Підготуйте відповідь на запитання:

1. Які положення є спільними, а які відмінними у цих документах? Чому існували такі розбіжності?

2.  Якого статусу прагнув для себе С. Петлюра?

3. Який висновок можна зробити з цих документів?

 

Вчитель: Про початок антигетьманського повстання (по ходу розповіді записуються основні дати), (розповідь по презентації – слайд №8)

15 листопада 1918р., розпочавши виступ з м. Білої Церкви, повстанці вже наступного дня зайняли м.Фастів, загрожуючи Києву.

 18 листопада 1918 р. гетьманські війська були вщент розбиті під Мотовилівкою.

 З 20 листопада розпочалась облога Києва. Коли війська Директорії 13 грудня наблизились до міста, ВРК розпочав повстання. Революційні загони оволоділи частиною міста. Захопити все місто їм вдалось лише після досягнення домовленості з німецьким командуванням про вільний пропуск німецьких ешелонів за межі України. До ранку 14 грудня 1918 р. було роззброєно всі гетьманські загони на Печерську, захоплено Генеральний штаб. Військове міністерство. До п'ятнадцятої години цього дня на вулицях Києва вже були перші загони українського війська.

Гетьман Павло Скоропадський оголосив: "Бог не дав мені сил, щоби справитись із завданням вивести край з тяжкого становища, і нині я, керуючись виключно добром України, відмовляюсь влади". Переодягнений у німецьку військову форму він деякий час переховувався, а пізніше виїхав разом з німецькими генералами за межі України.(слайд №11)

 Після відповідних приготувань до урочистостей Директорія 19 грудня 1918 р. в'їхала до Києва. (слайд №9)

26 грудня 1918 р. наказом Директорії було сформовано уряд - Раду Народних Міністрів. Його очолив Володимир Чехівський (1876-1937). Але всі важливі справи Директорія вирішувала без участі уряду.

Завдання учням

Складіть хронологію перебігу основних подій.

Вчитель.

Таким чином, зречення гетьманським урядом влади, вступ до Києва військ Директорії, парад повстанських військ на Софійському майдані на чолі з С. Петлюрою верхи на білому коні - все це поставило крапку в історії гетьманського режиму й знаменувало новий етап революції - відновлення Української Народної Республіки.             

«Антигетьманське повстання, боротьба за повалення режиму П. Скоропадського, відновлення УНР цілком обґрунтовано вважається однією з вищих точок розвитку Української революції, одним із переломних її рубежів", - зазначає сучасний історик та політолог Солдатенко В. у своїй праці "Українська революція. Історичний нарис".

 

3. ІДЕЙНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ У ДЕКЛАРАЦІЇ  ДИРЕКТОРІЇ УНР

Розповідь вчителя.

        Після перемоги антигетьманського повстання Директорія не поспішала скласти с повноваження, а у Декларації від 26 грудня 1918 р. (слайд №12) проголосила себе тимчасовою верховною владою революційного часу.

      Від самого початку вся діяльність Директорії була прямою антитезою внутрішньої політики гетьмана  П. Скоропадського

Самостійна робота з документом №1(слайд №13)

...Директорія є тимчасова влада революційного часу... Директорія передасть свої повноваження тому ж самому народові... право управління й порядкування належить тільки тим класам, які є і основою громадського життя, які творять матеріальні та духовні цінності, які кров'ю та життям своїм вступили до боротьби з руйнуючими силами сучасного ладу... Влада в УНР має належати лише працюючим класам - робітництву та селянству... Так звані "пануючі класи", класи земельної промислової буржуазії доказали свою цілковиту нездатність в управлінні державою... було злочинним допустити ці класи до участи в правлінні країною... ці класи не мають права голосу порядкуванню державою...

...Директорія пропонує трудовому селянству вибрати своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України... Міському робітництву вибрати своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України...

...Трудовій інтелігенції: робітникам на полі народної освіти, лікарським помічникам, народним кооперативам, служачим у конторах так само вибирати своїх представників на Трудовий Конгрес.

...Конгрес матиме всі верховні права і повновласть вирішувати всі питання соціальної економічного та політичного життя Республіки...Трудовий Конгрес має вирішити форми влади і на місцях, так і в центрі...

...всі зусилля Директорія направить на таку організацію народного господарства... яка не знає ніякого гніту і визиску...

...буде знищено всі форми спекуляції... пильно дбатиме, щоб трудові маси були задоволені предметами першої необхідності (шкури, мануфактури, залізних виробів, іншого краму, а так продуктів споживи)...

...у сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на ґрунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав...

...соціалістичні партії Директорія кличе всі свої сили направити на достойну організацію трудового народу по всій Землі Трудової Республіки

(3 Декларації Директорії УНР від 26 грудня1918р.).

 

Завдання учням.  На основі документу визначити основні засади політики  Директорії УНР .

Прогнозована відповідь:

Основні положення Декларації Директорії УНР

• Скасування Гетьманщини. Відновлення УНР . • Директорія — тимчасова верховна влада до скликання Конгресу трудового народу України. • Влада в УНР належить трудовому народу, а експлуататорські класи позбавляються права голосу. • Скасування великих землеволодінь. Передача землі селянам без викупу. • Проголошення 8-годинного робочого дня та демократичних свобод. • Налагодження міжнародних відносин на засадах нейтралітету та мирного співіснування з усіма країнами

 

Запитання учням:

• Чи згодні ви із твердженням, що Директорія планувала установити в Україні національний варіант радянської влади? Свою думку аргументуйте.

 

4. ДЕРЖАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ДИРЕКТОРІЇ УНР

Розповідь вчителя (слайд №14)

       За короткий час свого перебування при владі, незважаючи на складні обставини воєнного часу, необхідності відразу ж після приходу до влади вести активні оборонні дії, Директорія УНР розгорнула активну діяльність у різних сферах державницького життя: у законотворенні, вирішенні аграрного та продовольчого питання, реалізації промислової та робітничої політики, у сфері військового будівництва та по зміцненню   обороноздатності.

       У  законодавчій сфері було здійснено спроби адаптації законодавства, що діяло за попередньої влади до нових політичних умов:

• анульовано чинності законів та декретів Гетьманату, радянського уряду України;
• законодавчу Владу передано Трудовому Конгрессу;
• відновлено чинність законів УНР;
• Правові акти скасовувались вибірково: деякі закони УЦР (Конституція, земельний закон) припиняли свою чинність як надто "ліві"; ряд правових актів Гетьманату - як такі, що не відображали інтереси трудящих. Ті ж закони, які відповідали ідеології Директорії, продовжували діяти;

Але Директорії так і не вдалося виробити чіткої концепції та процедури творення і ухвалення законодавчих норм, систематизувати їх.

    У вирішенні аграрного питання, незважаючи на розрив звичних економічних зв'язків унаслідок ведення постійних бойових дій, панування анархії отаманщини, повсталі загони якої по черзі реквізували у селян збіжжя:

• Директорія зуміла налагодити певний обмін між містом і селом.
• Було вжито суворих заходів по боротьбі зі спекуляцією;
• вводилась хлібна повинність з диференційованими нормами обов'язкових норм хлібоздачі; за здані продукти передбачалось грошове відшкодування.

     Вказані заходи дозволяли Директорії утримувати військо, незначний державний апарат. Але істотно ситуацію у містах вони не поліпшили, а селянство продовжувало найбільше страждати від непосильного тягаря війни, економічної анархії та державного свавілля.

    8 січня 1919 р. Директорія затвердила закон про землю, який :

• закріплював скасування приватної власності на землю, ліси, надра, їх перехід у власність держави;
• трудова земельна норма зменшувалась удвічі й обмежувалась 15 десятинами;
• кожне господарство повинно було одержати в користування не менше 5-6 десятин.

   Директорія бережно поставилась до високопродуктивних господарств, що не дробилися, а передавались трудовим спілкам, які мали для цього створюватись. Але вже через два місяці уряд УНР обумовив передачу землі кількома обтяжливими зобов'язаннями: за отримані ділянки господарі повинні були віддавати державі третину врожаю ярового хліба, повну попередню сплату податків. Постійні переїзди апарату уряду, ведення бойових дій не дали можливості послідовно втілити цей закон у життя.

Промислова й робітнича політика мала швидше декларативний характер, аніж практичний. У своїй діяльності Директорія пливла за течією політичних дій, не відстоюючи інтереси робітників та без особливого занепокоєння сприймаючи різноманітні нововведення в галузі трудового законодавства. Практичними кроками у цій сфері було:

• розроблення проекту закону про фабрично - заводські комітети,
•  план першочергової допомоги безробітним,
• розглянуто питання про конфлікти,
• готувались деякі акти про поліпшення охорони праці й дотримання 8-годинного робочого дня.

Однак втілити ці задуми не вдалося внаслідок стрімкого просування більшовицьких військ углиб України.

     У галузі обороноздатності та військового будівництва були зроблені конкретні кроки по творенню збройних сил:

• проведено масову мобілізацію чоловічого населення віком від 20 до 35 років, офіцерів - до 43 років.
• Загальна частина війська становила 150 тисяч бійців, але значна частина їх була

люмпенізованими, декласованими елементами.

• Плани створити повноцінний Чорноморський флот були зірвані зусиллями Антанти, які потопили 11 підводних човнів, вивели із Севастополя 6 есмінців, лінкор, крейсер, два міноносці, майже 20 допоміжних суден.
•  На військові цілі виділялись значні кошти, спрямовувалась інтенсивна законотворча діяльність.

Завдання учням

Заповнити таблицю за розповіддю вчителя "Внутрішня політика Директорії УНР " за схемою:

Законодавча сфера

Аграрне питання

Промислова й робітнича політика

У галузі обороноздатності

 

 

Висновок

      Незважаючи на всі зусилля Директорії, сили були нерівними: військовий потенціал радянської Росії, несприятливі зовнішньополітичні умови - все спрямовувалось проти того, щоб Директорія не мала часу на перепочинок, на вирішення назрілих соціально-економічних питань.  Лідери Директорії,  не зумівши переступити через свої амбіції, не змогли приборкати отаманщину і запропонувати соціально-економічну програму реформ, яка б влаштовувала основну частину населення. Також не зумівши подолати розбіжностей поглядів щодо долі України, Директорія швидко втратила підтримку мас і тому не змогла протистояти агресії ззовні.

ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ТА ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО  НА УРОЦІ

 Бліц-опитування:

1. Які політичні сили розпочали антигетьманське повстання?
2. Хто увійшов до складу Директорії?
3. Яке військове формування стало ядром повстанської армії?
4. Що декларувалось у "Відозві до населення" та Універсалі С. Петлюри?
5. Назвіть хронологію перебігу основних подій в ході повстання.
6.  Назвіть основні заходи Директорії у справі державного будівництва.
7. Порівняйте запропоновані шляхи вирішення аграрного питання Директорією, Центральною Радою та Раднаркомом Росії. Вкажіть спільне та відмінне.
8. Розкрийте зміст поняття отаманщина. Чому стала можливість її появи? Які негативні явища пов'язані з нею?

V. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Директорія,як тимчасова верховна влада, намагалась утримати свою владу і здійснити перетворення в державі і суспільстві, які б зміцнили Україну. Частково це їй вдалося,але не надовго. Національна політика Симона Петлюри, як отамана військ УНР, воз’єднання ЗУНР та УНР були намаганнями свідомо творити державність українців. Але не дивлячись на це поразка Директорії відбулася. Цьому прикрому факту, були свої причини:

• Суперечлива внутрішня політика, у тому числі нерозв’язане аграрне питання.
• Розквіт отаманства, наростаюча анархія в суспільстві.
• Особисте протистояння лідерів – В.Винниченка та С.Петлюри.
• Неспроможність стати на перешкоді єврейським погромам.
• Нерозбірливе закриття установ,створених за часів гетьмана.
• Незадовільна підготовка та організація армії і складна зовнішньополітична ситуація.

Завдання.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте текст параграфа.

      2. Заповніть порівняльну таблицю "Успіхи та прорахунки у процесах державотворення в Україні "за схемою:

	Доба Цент                         Доба УЦР	Гетьманат	Директорія УНР
Успіхи
Прорахунки