Урок з історії України "Форсована промислова індустріалізація в УСРР. Перехід до планової економіки"

Форсована промислова індустріалізація в УСРР

У грудні 1925 року відбувся ХІV з’їзд ВКП(б), який проголосив поступове згортання непу і курс країни на індустріалізацію. У грудні 1927 року ХV з’їзд ВКП(б) підкреслив необхідність прискорення індустріалізації.

Причини згортання нової економічної політики: Реформи в економіці не були доповнені реформами в політичній сфері. В 20-х роках не сформувались соціальні сили, які б виступили за збереження непу. Неп заважав планам Й. Сталіна на встановлення особистої необмеженої влади. Незалежними власниками в місті і на селі було важко керувати. Низький освітній і культурний рівень населення, членів і керівників правлячої ВКП(б).

Індустріалізація — процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості, переважно важкій та енергетиці.Імпортозамінна індустріалізація — створення промислової бази, яка забезпечила умови для заміни імпортної промислової продукції продукцією власного виробництва.

Завдання сталінської індустріалізації: Перетворити аграрну країну на могутню індустріальну державу. Здобути техніко-економічну незалежність СРСР в умовах капіталістичного оточення. Забезпечити всебічну обороноздатність СРСР, перетворити його на могутню державу світу. Створити матеріально-технічну базу для модернізації промисловості і сільського господарства. Збільшити продуктивність праці.

Джерелами індустріалізації в СРСР стали: Пріоритетне фінансування галузей важкої промисловості за рахунок легкої та харчової. Податки з населення (для села – «надподаток»: постійне зростання цін на промислові товари («ножиці цін»)). Продаж сільськогосподарської продукції та сировини за кордон й одержання валюти для індустріалізації. Внутрішні позики, спочатку добровільні, а пізніше – примусові (за 1927-1929 рр. було випущено три державні позики на суму 325 млн. крб.). Випуск паперових грошей, не забезпечених золотом (поява інфляції). Розширення продажу горілки (у 1927 р. бюджет отримав понад 500 млн. крб., а у 1934 р. – 6,8 млрд. крб.). Усебічне застосування командно-адміністративних важелів управління народним господарством і державою. Використання безкоштовної праці в’язнів сталінських виправних таборів. У 1930 р. вони були об’єднані в систему ГУЛАГ. Розростання соціалістичного змагання в усіх галузях народного господарства і високий рівень експлуатації селянства та робітничого класу.

Труднощі здійснення індустріалізаціїВеличезні за масштабами перетворення здійснювались на гігантській території, це загострило проблему розвитку інфраструктури (дороги, мости, залізниці), стан якої не відповідав новим потребам. Нестача коштів (розрахунок тільки на внутрішні джерела фінансування). Обмаль кваліфікованих кадрів робітників та інженерно-технічних працівників. На більшості підприємств було застаріле обладнання, значна частина необхідних для модернізації машин і устаткування не вироблялась.Індустріалізація була першою в історії спробою планового розвитку важкої промисловості.

Етапи індустріалізації1-й етап – 1926 р. – жовтень 1928 р. Початок індустріалізації і підготовка до її форсування. Різке зростання капіталовкладень (у 1926-1927 рр. у важкій промисловості СРСР вони становили майже 1 млрд. крб., з них 269,4 млн. крб. припадало на УСРР). Початок реконструкції старих виробничих фондів. Будівництво нових, переважно невеликих і середніх підприємств. Закладення нових електростанції, в 1927 р. почалось будівництво Дніпрогесу.

2-й етап – 1928 – 1932 рр. Перша п’ятирічка. У грудні 1927 року було схвалено директиви (показники) першого п’ятирічного плану розвитку народного господарства на 1928/29 – 1932/33 рр., за якими середньорічні темпи нарощування промислової продукції підвищувались до 16% (було розроблено два варіанти плану – відправний і оптимальний (до 20% приросту)). У листопаді 1929 року було схвалено курс на різке форсування (пришвидшення) індустріалізації з темпами до 22% приросту. Це так званий «рік великого перелому».

Використовуючи ЗМІ, керівництво СРСР пропагувало масову мобілізацію населення на підтримку індустріалізації. Радянська молодь (комсомольці) сприйняли її з ентузіазмом. Мільйони людей самовіддано, майже вручну, будували сотні заводів, електростанцій, прокладали залізні дороги, метро. Часто доводилося працювати у три зміни. У 1930 р. було розгорнуто будівництво близько 1500 об'єктів, з яких 50 поглинали майже половину всіх капіталовкладень.

Через нестачу робочої сили широко використовувалась праця жінок

У першій п'ятирічці для розвитку індустрії бракувало коштів і тому:незаперечним фактом стала жорстка централізація управління;замість економічних важелів ринку запроваджено директивний плановий розподіл ресурсів і товарів;заробітна плата перестала бути відрядною і визначалася «згори» як зрівнялівка;запроваджено карткову систему постачання робітників і службовців (інфляційні процеси розмили реальну вартість карбованця, розрив між грошовою масою та її товарним забезпеченням призвів до гострого товарного голоду, і з 1928 по 1934 р. розподіл здійснювався за картками).

Результати першої п’ятирічки Під час підсумків першої п’ятирічки Політбюро заборонило всім відомствам друкувати цифрові дані. Натуральних показників не наводилось. В умовах інфляції зросли ціни на всі види промислові продукції. П’ятирічний план передбачав збільшення виплавки чавуну і видобутку вугілля. В Україні використано було 20% капіталовкладень СРСР. Створене сільськогосподарське машинобудування: в 1930 р. було засновано Харківський тракторний завод (ХТЗ), який вже в 1932 р. давав 16,8 тис. тракторів. Запорізький завод «Комунар» спеціалізувався на зернових комбайнах, Харківський завод «Серп і молот» виробляв молотилки. Закладено енергетичну базу: 1 травня 1932 р. запрацювала найбільша в Європі гідроелектростанція – Дніпрогес з п’ятьма агрегатами по 62 тис. к. Вт кожний. На той час уже діяли електростанції: Зуївська, Криворізька, Київська й Харківська. У Донбасі почали діяти 53 нові шахти. Розширено й оновлено металургійну базу: споруджено три металургійні заводи «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь». Збудовано 12 доменних печей і 24 мартенівських печей для виплавки сталі. Здійснено реконструкцію об’єктів-гігантів: Луганського паровозобудівного заводу, чотирьох металургійних заводів у Макіївці, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Комунарську. Ліквідовано безробіття.

Перша п'ятирічка була пов'язана зі стрімкою урбанізацією. Міська робоча сила збільшилася на 12,5 мільйонів чоловік, з яких 8,5 мільйонів було з сіл. В кінці 1932 р. було оголошено про успішне і дострокове виконання першої п'ятирічки за чотири роки і три місяці.

Директиви до її складання подала XVII конференція ВКП(б) в 1932р., а затвердив її XVII з'їзд ВКП(б) в 1934р. Подальший розвиток індустріалізації «вглиб»: завдяки спаду середньорічних темпів промислового розвитку до 13-14% з’явилася можливість більше уваги приділяти підготовці кваліфікованих кадрів, ліквідації фінансових збитків, зниженню собівартості продукції, освоєнню нової техніки.3-й етап – 1933 – 1937 рр. Друга п’ятирічка.

За офіційними даними, вся металообробна промисловість в РРФСР зросла у 3 рази, а в УРСР у 2,6 рази. Побудовано і запущено нові підприємства – Харківський турбінний, Краматорський машинобудівний, Горлівський азотнотуковий заводи. У другій половині 1935 р. тимчасово скасовано граничну межу у заробітках, запроваджено правило: скільки виробив – стільки й одержуй (у 1937 р. обмеження були відновлені). Перехід у 1934 р. від карткової системи розподілу до вільного продажу продовольчих товарів через магазини (це сприяло підвищенню матеріальної зацікавленості). Швидкий розвиток легкої та харчової промисловості.15 травня 1932 р. Й. Сталін підписав декрет, спрямований на знищення релігії і церкви в СРСР («безбожна п’ятирічка»), щоб отримати додаткові кошти на розбудову. Ширилося масове виробниче змагання, підтримане партією як один із дієвих засобів зростання продуктивності праці, започаткований О. Стахановим, М. Ізотовим та ін.

Україна посіла друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну, трете місце — за виробництвом сталі (після Німеччини та Англії), четверте місце у світі за видобутком вугілля. Друга п'ятирічка була взагалі виконана краще, ніж перша, хоч в 1937 році план був значно недовиконаний через терор.

Цю п'ятирічку як для всього СРСР, так і для України затвердив XVIII з'їзд ВКП(б) в 1939 році. Головним завданням третьої п'ятирічки було проголошено випередження головних капіталістичних країн за продукцією на душу населення. Це завдання було не реальне. Спад виробництва, що посилювався. Репресії щодо наркомів, директорів, інженерно-технічного персоналу, робітників. Посилення дезорганізації виробництва, практика приписок. Відсутність матеріальної зацікавленості в умовах постійної експлуатації через так звані моральні стимули трудового героїзму мас.4-й етап – 1938 – 1941 рр. Третя п’ятирічка

Результати третьої п’ятирічки. У зв'язку з небезпекою війни значні ресурси були переключені на модернізацію озброєння та на розвиток воєнної промисловості, головним чином на сході СРСР. В Україні головними «ланками» п'ятирічки були вугільна промисловість, металургія, продукція труб, верстатів, а також літаків, танків та воєнного флоту. Темпи розвитку промисловості в роки третьої п'ятирічки не відставали від запланованих.

Державні нагороди періоду індустріалізації

Наприкінці грудня 1938 р. ЦК ВКП(б), Раднарком СРСР разом із профспілками прийняли спільну постанову «Про заходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування та боротьбу із зловживаннями в цій справі», якою запроваджувалась єдина трудова книжка. 

Підсумки виконання довоєнних п’ятирічок. Зростання промислового потенціалу в 7 разів. Кількість промислових підприємств зросла в 11 разів. В Україні було збудовано сім промислових гігантів-новобудов: Запоріжсталь, Криворіжсталь, Азовсталь, Дніпрогес, Дніпровський алюмінієвий, Краматорський машинобудівний і Харківський тракторний заводи. В Донбасі споруджено 100 шахт. Приріст виробництва відбувався в промислових центрах - Донбасі, Придніпров’ї і у Харкові, Одесі та Києві. Україну перетворено з аграрної країни в індустріальну. Удвічі зросла чисельність робітників.

Нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки (якщо у 1-й п’ятирічці з 1500 підприємств, що споруджувались в СРСР, 400 будувались в Україні, то в 2-й – 1000 заводів з 4500, закладених по союзу, а в 3-й – 600 із 3000). Виникнення нових галузей: маргаринової, молочної, маслопереробної, хлібопекарської в харчовій промисловості, електрометалургійної і кольорової металургії. Модернізація легкої і харчової промисловості значно відставала від важкої індустрії внаслідок менших масштабів капітального будівництва і недостатньої сировинної бази. Витіснення приватного сектора в економіці України йшло вищими темпами, ніж по СРСР у цілому.

Важка промисловість. Легка і харчова промисловість

Негативні наслідки індустріалізаціїПереважаючий розвиток важкої промисловості і домінування виробництва засобів виробництва. Спорудження і реконструкція підприємств-монополістів. Заморожування значних коштів у незавершених об’єктах. Диспропорційне і нерівномірне формування промислового потенціалу. Урбанізація призвела до ускладнення житлової і продовольчої проблеми у містах. Загальне одержавлення засобів виробництва. Згортання непу і утвердження командно-адміністративної системи. Посилення експлуатації трудящих. Зниження життєвого рівня населення через відставання легкої і харчової промисловості. Репресії проти технічної інтелігенції. Здійснення індустріалізації за рахунок сільського господарства, перехід до насильницької колективізації.