Урок з історії України на тему "Культура наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст."

Тема: Культура наприкінці XVII —  у першій половині XVIII ст.

Мета:

1) визначити особливості розвитку української культури кінця XVII ст. – першої половини XVIIІ ст;

2) охарактеризувати стан розвитку освіти, літератури, музики та театру в Україні в даний період;

Поняття:

Дати й події:

1684 р. – підпорядкування Києво-Печерської лаври Московському патріархату

1685 р. - 1685 р. Гедеон отримав дозвіл на митрополію (митрополит Київським, Галицьким і Малої Росії (замість Всієї Русі)

Персоналії: Гедеон (Святополк Четвертинський)

Підручник: Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України : підручн. lля 8 класу загальноосвіт. навч. закладів. Харків : Вид-во «Ранок», 2016. 256 с.

Використані джерела:

1. https://is.gd/kK83ad

2. http://www.truechristianity.info/ua/books/zakon_bozhyi/zakon_bozhyi_028.php

3. https://history.vn.ua/book/dovidnik/109.html

Перебіг уроку

І. Актуалізація опорних знань

1. Охарактеризуйте політичне становище Гетьманщини на початку XVIІI ст.? 2. Покажіть на карті, до складу яких держав входили українські землі на початку XVIІI ст.

3. У чому проявилася колоніальна політика російської держави по відношенню до України на початку XVIІI ст.?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Тема нашого сьогоднішнього уроку «Культура наприкінці XVII —  у першій половині XVIII ст.». Українська культура наприкінці ХVІІ – у першій половині ХVІІІ ст. розвивалася у суперечливих умовах. Так, з одного боку, створення власної держави, підтримка культури гетьманами, загальне національне піднесення сприяли розвитку української культури, з іншого – її розвиток гальмувався заходами царської влади, поступовим занепадом держави, вилученням представників української культури з українського середовища і використання їх для формування російської культури й управлінської еліти. У 20-ті рр. ХVІІІ ст. прокотилася і перша хвиля русифікації України. Проте у цей період ще переважали позитивні тенденції, що зумовили розквіт української культури. Культура цього періоду ґрунтувалася на двох основах: попередньому розвитку української культури та впливу західноєвропейського бароко.

ІІІ. Повідомлення нових знань

1. Розповідь учителя про підпорядкування Української православної церкви Московському патріархату

Московські царі та Патріарх намагалися надати своєму підступному акту законного вигляду. 1686 року у Стамбул відправили послів з Москви і від гетьмана Самойловича. На шляху вони зустрілися з Олександрійським Патріархом Досифеєм, який відмовився визнати незаконне приєднання Київської митрополії до Москви й осудив цей акт як канонічно та морально неправильний, безпідставний, свавільний. Він також осудив царську обіцянку дати щедру винагороду Константинопольському Патріархові після одержання грамот про відречення від Київської митрополії, назвавши це «симонією» (продажем духовних дарів за гроші).

Константинопольський Патріарх Діонисій, який змінив тоді на патріаршому престолі Патріарха Якова, погодився поступитися Київською митрополією Москві, отримавши наказ турецького великого візира, зацікавленого з політичних міркувань у збереженні миру з Москвою. На рішення Патріарха вплинули також і щедрі подарунки, передані послами: збереглася його розписка про те, що він одержав «три сорока соболів і двісті червоних».

Акт переходу Київської митрополії під юрисдикцію Москви був стверджений офіційними грамотами: митрополит Київський має і далі обиратися за звичаєм митрополії (тобто її помісним Собором); поставлення Київського митрополита у Москві не повинно вважатися обов'язковим; відправляючи богослужіння, митрополит Київський має насамперед поминати Константинопольського Патріарха, а вже після нього – Московського. Цією останньою умовою Константинопольський Патріарх намагався хоч би символічно зберегти традиційний зв'язок із Церквою в Україні.

Неканонічність передачі (а фактично продажу) Київської митрополії Москві було визнано вже протягом першого року. У 1687 році Собор Константинопольської Церкви позбавив Патріарха Діонисія патріаршого престолу. Одним із головних звинувачень проти нього було те, що він відпустив Київську митрополію неканонічно. Але скасувати цей акт Царгород уже не мав можливості. Після семи століть фактичної автокефалії під юрисдикцією Константинопольського Патріарха для Української Церкви настала темна доба московської неволі.

2. Складання інтелект-карти «Освіта. Навчальні заклади»

Прочитайте сторінки 208-209 та складіть інтелект-карту «Освіта. Навчальні заклади»

Очікуваний результат

3. Розповідь учителя про розвиток літератури

Глибокий слід в українській літературі залишили твори представників полемічної літератури Г.Смотрицького, С.Зизанія, З.Копистенського, анонімна «Пересторога» , в якій дано гідну відповідь на звинувачення католицьких та уніатських авторів, обґрунтовано право українського народу на власне релігійне і культурне національне життя.

Релігійна полеміка з католицизмом та уніатством відображена в літературі другої пол. XVII ст. (Л.Баранович, І.Галятовський, Ф.Сафанович, В.Ясинський). Ораторсько-проповідницьку прозу розвинув К.Ставровецький (Транквіліон), автор «Євангелія учительного...» (1619) і «Перла многоценного» (1646).

В кінці XVI — на поч. XVII ст. зароджується драматургія у формах декламацій і діалогів. У віршах про події Національно-визвольної революції 1648— 1676 pp. оспівано перемоги над польською шляхтою. Під впливом народної пісенності розвивалася лірична поезія.

Надзвичайно різноманітна літературна спадщина XVIII ст. Розвивається мемуарна та історична проза. Виникають козацькі літописи — своєрідні історико-літературні твори, в яких поряд з історичними даними містяться різноманітні фольклорні матеріали, народні оповідання, перекази, легенди тощо.

По свіжих слідах історичних подій писався літопис Самовидця, в якому йдеться про події 1648—1702 pp. Відомий козацький літописець Григорій Грабянка є автором великого історичного твору літописного характеру (1710) про визвольну боротьбу українського народу сер. XVII ст. Український старшинський літописець Самійло Величко — автор літопису, який датований 1702 р. і охоплює історичні події в Україні з другої пол. XV до поч. XVIII ст. У літописі обґрунтовується визвольна боротьба українського народу 1648 — 1676 pp., славиться Б.Хмельницький як політичний діяч і видатний полководець. Величко вперше в українській історії та літературі вживає поняття «Україна» і «український народ» як територіально і національно усталені категорії.

Цікавим літературним явищем культури України XVIII ст. була творчість мандрівних дяків — учнів духовних шкіл, які ходили в села «на пропитаніє». Вірші мадрівних дяків мали бурлескний характер, проте у них крізь сміх, народний гумор пробивалися соціальні мотиви.

У XVIII ст. розвинулася віршована сатирична література, що була кроком вперед, порівняно з бурлескною літературою. У них викривалися несправедливість і хабарництво судей, сваволя панів, пияцтво і зажерливість попів. З'явилися історичні вірші, в яких описувалися події, що хвилювали сучасників, зокрема Національно-визвольну революцію 1648 — 1676 pp. Видатне явище в українській літературі другої пол. XVIII ст. — творчість мандрівного філософа, мислителя і просвітителя Григорія Сковороди. У байках (зб. «Басни харковскія», 1769—1774), філософських трактатах і притчах, тематично різноманітній поезії (зб. «Сад божественних пісень», 1753—1785) він показав себе співцем свободи, критиком вад сучасного йому суспільства.

4. Складання таблиці

Прочитайте ст. 212-213 та складіть таблицю «Архітектура».

IV. Узагальнення та систематизація знань

1. Які чинники впливали на розвиток української культури кінця ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.?

2. Із яких закладів складалася система освіти в українських землях?

3. Які форми навчання були поширені?

4. Що свідчило про розвиток друкарства на українських землях? Назвіть головні центри книгодрукування в Україні.

5. Які жанри характеризують розвиток української літератури?

V. Висновки

1. Підпорядкування Київської православної митрополії Московському патріархату послабило політичні позиції гетьманського уряду та мало далекосяжні наслідки для Української держави, культури, церковного життя.

2. В українській культурі цього періоду тісно пов’язані національні традиції та західноєвропейські впливи, що спричинило виникнення явища під назвою «українське (козацьке) бароко».

3. Перебування Української козацької держави у складі Росії, що перетворювалася на імперію, мало негативний вплив на українську культуру: заборони, залучення провідних діячів до служби в імперії, нищення національних ознак.

VI. Домашнє завдання

Прочитати параграф 28 ст. 206-217