Урок з основ безпеки життєдіяльності. "Надання першої допомоги під час ДТП"

Новомиколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Розробка уроку

з основ безпеки життєдіяльності

на тему:

Надання першої допомоги під час ДТП

Тема. Надання першої допомоги під час ДТП.

Мета: формування в учнів умінь і навичок надання першої долікарської допомоги при дорожньо-транспор­тних пригодах; розвивати логічне мислення, пам'ять; виховувати обережність, відповідальність.

Тип уроку: формування вмінь і навичок

Методично-дидактичне забезпечення: відеомагнітофон, відеофільм «Прийоми надання долікарської та першої медичної допомоги», тематичні плакати з надання долікарської та першої медичної допо­моги.

                                                          ХІД УРОКУ   

I. Організація класу

Учні сидять навколо столів по 5—6 осіб обличчям одне до одного.

II. Актуалізація опорних знань

Розбір ситуаційних задач за планом:

• вид ДТП;
• причина ДТП;
• ваші дії під час аварії;
• результати аварії (потерпілі, пошкодження автомобіля та ін.);
• ваші дії після аварії.

 Під час бесіди необхідно особливу ува­гу приділяти не тільки питанням поведінки самого пасажира під час дорожньо-транспортної пригоди, але й порадам, які пасажир може дати водієві та іншим пасажирам.

Евристична бесіда

Назвіть основні види дорожньо-транспортних пригод.

Назвіть основні причини дорожньо-транспортних пригод.

Хто може бути винуватцем дорожньо-транспортної пригоди?

Як захистити себе від травмування під час дорожньо-транспорт­ної пригоди?

Що повинен зробити водій для власної безпеки піл час аварії?

Який зв'язок між станом водія перед дорогою і ДТП?

У разі виконання другого варіанта домашнього завдання учням ставляться питання з теми (питання ті самі, за якими розбираються ситуаційні задачі).

Наприкінці уроку учні здають робочі зошити для оцінювання домашнього завдання.

III. Повідомлення теми та мети уроку, створення мотивації

 Учитель повідомляє тему уроку, потім підкреслює, що зараз, коли автомобільний парк нашої країни значно і стрімко розширюється, коли практич­но кожна людина-може опинитися в дорожньо-транспортній при­годі, в тому числі й дитина, необхідно кожному з нас знати й уміти надавати першу допомогу потерпілим у ДТП.

IV. Виклад нового матеріалу

 Перші дії при виявленні потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді.

 Прийоми приведення потерпілого до тями. Підкреслити, що в ав­томобілі обов'язково має бути аптечка з набором лікарських засобів для надання першої допомоги потерпілим, куди входять: стерильні бинти, йод або інший антисептичний засіб, нашатирний спирт, таб­летки від головного болю тощо.

 Метод штучного дихання «з рота в рот» і «з рота в ніс». Особ­ливу увагу необхідно приділити саме цьому методу штучного ди­хання, як найбільш ефективному, підкресливши, що інші способи штучного дихання в даному разі не застосовуються, тому що в по­терпілого можуть бути переломи верхніх кінцівок, й інші методи можуть призвести до больового шоку.

 Метод непрямого (закритого) масажу серця. Якщо в школі є му­ляж тіла людини, методи та прийоми штучного дихання і непрямо­го масажу серця демонструються на ньому, якщо ж муляжу немає, то метод непрямого масажу демонструється на пласкій поверхні столу або парти.

Практикум із надання першої допомоги потерпілому

 Учитель пропонує учням ситуацію дорожньо-транспортної при­годи, коли в потерпілого відсутні пульс і дихання. У кожній групі обирається «потерпілий» — зазвичай хлопчик. При цьому вчитель повинен звернути увагу на те, щоб «потерпілий» був доброволь­цем. Учні попарно надають «першу допомогу потерпілому» — штучне дихання і непрямий масаж серця. Учитель перевіряє пра­вильність виконання прийомів штучного дихання і непрямого ма­сажу серця.

 Способи зупинки кровотечі (артеріальної, венозної, носової та капілярної). Необхідно підкреслити, що при накладанні джгу­та потрібно обов'язково покласти під джгут записку з зазначен­ням часу накладання: «Джгут накладено 15 липня 2001 року о 23 годині 30 хвилин», тому що через дві години, якщо потер­пілого не доставлено до лікарні, джгут необхідно послабити для забезпечення живлення тканин кров'ю, а потім знову туго за­крутити, поклавши ще одну записку з зазначенням часу послаб­лення джгута.

 Надання допомоги при переломах (відкритих і закритих). Ак­центувати увагу на тому, що ні в якому разі не можна вправляти кістки, незалежно від того, стирчать вони з рани чи видаються під шкірою.

V. Закріплення нового матеріалу

Питання до учнів:

Що потрібно зробити в першу чергу, якщо ти став учасником або очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої пост­раждали люди?

Якими є основні прийоми приведення потерпілого до тями?

Описати (показати) основні прийоми штучного дихання «з рота в рот» і «з рота в ніс».

Якими є основні прийоми непрямого масажу серця?

Якими є способи зупинки кровотечі?

VI. Підбиття підсумків уроку

 При підбитті підсумків уроку враховується, крім активної ро­боти під час перевірки домашнього завдання, правильність вико­нання основних прийомів штучного дихання і непрямого масажу серця.

VII. Домашнє завдання

Підготуватися до тематичної атестації.

Додатковий матеріал до уроку

 Якщо ви стали учасником або очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, у якій є потерпілі, необхідно, переконавшись, що авто­мобіль не горить, чинити так:

1. Витягти потерпілого з автомобіля і віднести на безпечну відстань. При цьому потрібно бути обережним, щоб не погірши­ти стану потерпілого.
2. Переконатися в тому, що потерпілий живий. Крім дихання й пульсу, ознакою життя слугує реакція зіниць на світло: при освітленні зіниця звужується. Не вагаючись, узятися до реа­німації потерпілого, якщо є надія на те, що він живий.

3. Звільнити рот потерпілого від блювотних мас за допомогою .  пальця, обмотаного носовою хусткою.

4. Якщо потерпілий непритомний, спробувати привести його до тями, піднісши до носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо під рукою не виявилося нашатирного спирту, бризнути в обличчя потерпілого водою, поплескати по щоках і т. д.— серйозна травма може супроводжуватися больовим шоком, можлива рефлекторна зупинка серця і дихання. Необхідно зробити закритий масаж серця і штучне дихання за типом «з рота в рот» — на кожен вдих 3—4 натискання на грудну клітину. Масаж виконується за відсутності пульсу на сонній артерії.

Методика виконання штучного дихання «з рота в рот» і «з рота в ніс»

 Потерпілого в непритомному стані кладуть горизонтально на спи­ну, розстебнувши одяг і максимально закинувши його голову на­зад. Той, хто подає допомогу, розташовується праворуч від потерпілого, відкриває йому рот великим пальцем або надавлює йому на нижню щелепу двома руками. Вказівним пальцем, обгор­нутим носовою хусткою або краєм одягу, очищають рот від блювот­них мас, якщо такі є. Потім, утримуючи голову потерпілого в закинутому положенні, відтягають йому великими пальцями ниж­ню губу. Той, хто подає допомогу, робить глибокий вдих і щільно притискає свій рот до накритого хусткою рота потерпілого, затискуючи йому одночасно ніс рукою. Вдування повітря продовжується до видимого розширення грудної клітини потерпілого. Видих відбу­вається пасивно, довільно. Частота вдувань — 12—15 разів на хвилину. За цього методу частина повітря потрапляє до шлунка, тому час від часу потрібно натискати рукою на підложечну область.

 Якщо щелепи потерпілого міцно стиснуті, вдувають повітря у ніс. Рот потерпілого при цьому міцно затискають, піднімаючи його ниж­ню щелепу.

Методика виконання непрямого масажу серця

 Непрямий масаж серця — це масаж через стінку грудної клітини (на відміну від прямого, який застосовують у хірургії й роблять на операційному столі, коли грудна клітина розкрита і серце маса­жується безпосередньо рукою). Метод заснований на зсуві грудни­ни при натисканні на неї на 3—5 сантиметрів у напрямку хребта, що веде до легкого здавлювання серця і «видавлювання» з нього крові до судин.

 Потерпілого вкладають на тверду поверхню — підлогу, дерев'я­ний щит,— розстібають одяг. Той, хто подає допомогу, стає ліворуч від потерпілого і поміщає йому долоню однієї руки на нижню тре­тину груднини. Інша долоня накладається зверху на тильний бік першої руки для посилення тиску. Двома руками, використовуючи при цьому й масу тіла, енергійно і швидко натискають на грудни­ну. Такі натискання роблять із частотою 50—70 разів на хвилину й після кожного натискання швидко відпускають руки, щоб грудни­на могла розправитися, а серце — наповнитися кров'ю.

Якщо одній людині доводиться одночасно робити й штучне ди­хання, і непрямий масаж серця, то після кожних 7—8 натискань на груднину вдувається повітря в легені.

5. У разі кровотечі, зупинити її. Якщо кровотеча артеріальна (чер­вона кров виливається поштовхами), її зупиняють за допомо­гою джгута з підручних засобів (ремінь, шматки міцної тканини), який накладають вище місця кровотечі, піднявши кінцівку — ушкоджене місце має бути розташоване вище рівня серця. Джгут накладають обов'язково на якусь прокладку, щоб уникнути за­щемлення шкіри та подальшого її некрозу (омертвіння). Зав'язавши джгут вузлом, у вузол пропускають палицю й закручують її до припинення кровотечі. Потім під джгут підкладають за­писку, у якій зазначено час накладання джгута. Якщо кровотеча венозна (кров темного кольору, виливається з рани рівним струменем) або капілярна, накладається давлюча стерильна пов'язка. Для накладання давлючої пов'язки необхідно притиснути судину, яка кровоточить, і накласти тугу пов'язку. Якщо є можливість — використовувати для зупинки кровотечі холод.

Носові кровотечі необхідно зупиняти за допомогою тампонів або турунд, надавши потерпілому напівсидячого положення, щоб кров не потрапляла до дихальних шляхів.

6. При переломах зафіксувати тіло або кінцівки потерпілого
в нерухомому стані, іммобілізувавши (зафіксувавши) суглоби
по обидва боки перелому.

Увага! Кістки не вправляти, кінцівки не випростувати! Якщо є відкриті рані, накласти на них стерильну пов'язку, щоб уник­нути забруднення рани, потрапляючими до неї, а потім у кров організму хвороботворними мікробами. Якщо немає стерильного перев'язного матеріалу, рану необхідно перев'язати чистим шмат­ком тканини.

7. Якщо неможливо викликати «швидку допомогу», потерпілого
необхідно транспортувати до найближчого лікувального зак­ладу або населеного пункту.

Якщо ви потрапили в дорожньо-транспортну пригоду

 Ніхто з нас не застрахований від аварій і будь-яких дорожньо-транспортних пригод. Як поводитися і що робити, якщо аварія все-таки сталася? Як правильно чинити на місці пригоди, як не випустити чогось важливого, щоб мінімізувати завдану вам шкоду або уникнути незаслуженого обвинувачення? Поговоримо про пове­дінку водіїв під час аварії.

Як показує практика, люди поводяться по-різному. Одні впа­дають у глибоку апатію або транс. Як правило, вони не беруть участі в первинних слідчих діях, в огляді місця події, у скла­данні протоколу. Інші водії не втрачають після аварії здатності адекватно реагувати на ситуацію, однак цілком довіряють співро­бітникам ДАІ чи міліції. Вони навіть соромляться, висловити свої зауваження, найчастіше підписують чисті аркуші протоколів. Зазвичай так поводяться недосвідчені водії, які вперше потрапи­ли в подібну ситуацію.

Зустрічаються водії, які намагаються до приїзду ДАІ змінити на свою користь обставини місця події (пересунути свою машину, при­брати осколки тощо). Як правило, цього не вдається, і водій тільки погіршує своє становище.

 На жаль, бувають водії, які зникають із місця пригоди. Це відбу­вається через страх перед відповідальністю, перед великими витра­тами на ремонт чужого пошкодженого автомобіля. Часто водії зникають із місця події, щоб приховати стан сп'яніння. У будь-якому разі водій, який зник, викликає на себе тяжчу кару, особли­во якщо він кидає без допомоги травмованих людей. Адже ніхто не може дати повної гарантії, що не знайдуться свідки того, що трапи­лося. Тому, потрапивши в аварію, потрібно взяти себе в руки й діяти відповідно до наших порад, узгоджуючи це з конкретними обста­винами.

Порада перша

 Від докладної та ретельної фіксації всіх обставин аварії зале­жить дуже багато. Далі на підставі початково складених доку­ментів — протоколу огляду місця події, довідки про ДТП, протоколу про технічний стан транспортних засобів, схем ДТП, пояснень учасників ДТП, показань свідків тощо — органи ДАІ встановлюють зв'язок між діями водіїв і наслідками. Тому не намагайтеся що-небудь змінити в обставинах ДТП, а навпаки, вживайте всіх заходів для якнайповнішого фіксування всіх слідів. Якщо у вас на очах інший учасник пригоди намагається приховати сліди — пересуває свою машину, прибирає осколки тощо — спробуйте спочатку м'яко зупинити його, а якщо це не виходить, зверніть на це увагу свідків і за допомогою підручних предметів позначте первісне розташування прибраних речових доказів. Вимагайте від працівників ДАІ зафіксувати в прото­колі огляду місця події буквально все, що, на вашу думку, може стосуватися справи: місце зіткнення автомобілів, їхнє взаємне розташування після аварії, розмітку дороги та її видимість, світлофори й дорожні знаки в місці аварії та їхню справність, видимість і освітлення в місці аварії, стан дороги й погоду, сліди гальмування, предмети, що лежать на дорозі, технічний стан автомобілів. Зверніть увагу тих, хто складає протокол, на тех­нічний стан автомобіля винуватця аварії — відомі численні ви­падки, коли один із водіїв доводив свою невинність через те, що на іншому автомобілі не були встановлені дзеркала заднього виду або, наприклад, не працювали покажчики поворотів, стоп-сиг­нали, була зовсім «лиса» гума тощо.

Порада друга

 Дуже серйозно поставтеся до складання на місці ДТП первісних документів, вимагайте від працівників ДАІ їх докладного складан­ня. Наприклад, не допускайте загальних фраз типу: «пом'яте ліве крило». Потрібно записати так, наприклад: «Ліве крило зім'яте з розривом металу, розбито підфарник, установлений на крилі, тріснуло скло на передній лівій фарі, під крилом розламано пласт­масовий захисний чохол, погнуто кермові тяги переднього лівого колеса, лопнув пластмасовий бампер... Можливі інші приховані дефекти в пошкодженій частині автомобіля».

 Чим більше буде записано інформації, тим більше шансів одер­жати повну матеріальну компенсацію за аварію. На підставі першо­го запису можна одержати компенсацію тільки за ремонт крила, а на підставі більш докладного — за чимало пошкоджень, і, крім того, у власника автомобіля є право на доповнення дефектної відо­мості, де вказуються інші пошкодження, не помічені відразу на місці аварії. Уважно прочитайте всі документи перед тим, як їх підписати; якщо з чимось не згодні, сміливо пишіть свої зауважен­ня — це ваше законне право.

Порада третя

 До того як приїдуть працівники ДАІ, спробуйте самі серед люду, який зібрався, і зупинених вами водіїв знайти людей, які бачили аварію в динаміці, а не її наслідки. У деяких випадках пообіцяйте цим людям компенсувати всі їхні витрати на явки до ДАІ або до суду як свідків, запишіть їхні прізвища, телефони, адреси. Ці відо­мості зберігайте в себе, а копію передайте співробітникам ДАІ для внесення до протоколу. ДАІ відразу запропонує пройти обстежен­ня на алкоголь. Ні в якому разі не відмовляйтеся, але вимагайте огляду в медичній установі. Якщо другий водій відмовляється від огляду, простежте, щоб працівник ДАІ заніс це до протоколу. Якщо ваш кривдник явно п'яний, вимагайте, щоб занесли до протоколу явні ознаки сп'яніння — запах алкоголю, нетвердо стоїть на но­гах, невиразне мовлення тощо. Причому заручіться кількома свідками цього.

Порада четверта

 Як правило, не сперечайтеся з представниками ДАІ на місці аварії. Пам'ятайте, що все, з чим ви не згодні, можете внести в документи, що складаються. Якщо ви вважаєте, що співробітники ДАІ чи міліції діють незаконно або неправомірно, то ваші зауваження також внесіть до протоколу ДТП, а потім оскаржте ці дії у вищому управлінні ДАІ чи в прокуратурі. Після проведення огляду на алкоголь праці­вники ДАІ пропонують учасникам ДТП написати власноручні пояс­нення. Поставтесь до цього паперу якнайсерйозніше, думайте над кожним рядком, кожним формулюванням. Це первинне пояснен­ня, як правило, найточніше, і його потім важко спростувати. Не допускайте неточних цифр, слів. Не застосовуйте фраз, які допус­кають подвійне трактування.

Порада п'ята

 Якщо є можливість, відразу після аварії викличте телефоном досвідченого в подібних справах друга, знайомого, колегу по ро­боті для подання вам допомоги в оформленні всіх протоколів. Ба­жано, щоб він приїхав до прибуття ДАІ й підказував вам необхідні дії. Якщо є можливість, нехай він привезе з собою зошит із руч­кою, рулетку для вимірювання, адже може статися, ви дійдете згоди з іншим водієм, самі складете схеми й поїдете в ДАІ для подальшого оформлення.

 На підставі первинних матеріалів приймається рішення про відмову або порушення кримінальної справи. Справа передаєть­ся з ДАІ до слідчих органів МВС. Термін попереднього розсліду­вання — до двох місяців. Якщо за два місяці його не завершили, наприклад через складні експертизи, районний прокурор про­довжує слідство на один місяць. Далі слідство продовжується тільки у виняткових випадках більш високим начальством. Якщо в пригоді обвинувачують вас, то бажано, щоб ви відразу запро­сили адвоката, який спеціалізується на веденні справ з авто­транспортних пригод. Особливо це необхідно, якщо завдано дуже великого матеріального збитку або є поранені й загиблі. Квалі­фікований адвокат допоможе вам звести до мінімуму, наприк­лад, суму виплат, понести більш легке покарання. Якщо ж ви потерпілий, то вартість послуг адвоката вам після суду компен­сує винна сторона.

Порада шоста

 Якщо на вас завели кримінальну справу, адвоката наймайте не­гайно. Справу для ознайомлення перед судом вам повинні надати

в підшитому й пронумерованому вигляді. Закон не обмежує для вас часу ознайомлення зі справою, а гарний адвокат може домог­тися додаткових експертиз і досліджень, які можуть зіграти на вашу користь.

 Безперечно, що потерпілий також фігурує в справі й не менше обвинувачуваного зацікавлений у результаті справи. Головний інтерес потерпілого — домогтися повного відшкодування матері­альних збитків, завданих йому в результаті аварії. Цивільний позов може бути заявлений потерпілим на будь-якій стадії попе­реднього розслідування і до початку слідства. Він має містити підтверджені ксерокопіями документів усі відомості про поне­сені збитки через дії обвинувачуваного. Оригінали документів ви пред'являєте в суді в міру необхідності. І не треба бути особливо жадібним. Навряд чи обвинувачуваний хотів розбити свідомо вашу машину. Тому говорити про моральні збитки неетично, а от по­вного відшкодування ваших матеріальних втрат необхідно дома­гатися.

Порада сьома

 На всіх етапах розглядів поводьтеся чесно й гідно. Пам'ятайте, що будь-які ваші протиправні дії можуть викликати відповідну ре­акцію. Дійте завжди суворо офіційно та за законом. Якщо аварія трапилася, і збитки, на ваш погляд, великі, не вірте обіцянкам винуватця розплатитися потім, пропозиціям розібратися без ДАІ, оплатити ремонт прямо на місці тощо. Згодом може виявитися, що ремонт коштує набагато дорожче, ніж вам заплатили на місці аварії, або винуватець аварії наступного дня заявляє вам у вічі, що вперше вас бачить, або раптом протилежна сторона приводить наступного дня купу свідків, які нібито все бачили. І ви з потерпілого перетво­рюєтеся на обвинувачуваного.

Урахуйте також, що далеко не всяка майстерня візьметься ре­монтувати вашу машину без довідки про аварію з ДАІ. Тільки в най­простіших випадках, коли матеріальні збитки мінімальні, несправність можна швидко усунути самотужки (наприклад, замі­нити розбиту фару) і вам пропонують компенсувати всі збитки на місці, можна розійтися миром, без працівників ДАІ. Якщо гроші пропонуєте ви, і у вас їх згодні прийняти, то обов'язково візьміть у потерпілого розписку про те, що він узяв від вас гроші й більше не має до вас ніяких претензій.