Урок з розділу "Туризм". "Практичне заняття. Страхування учасника під час підйому по схилу"

Тема: Практичне заняття. Страхування учасника під час підйому по схилу

Мета: ознайомити з технікою страхування під час підйому по схилу, розвивати практичні навики роботи зі спеціальним спорядженням, виховувати уміння взаємодіяти в команді.

Хід заняття

1. Організаційний етап.
2. Основна частина (тезово).

Подолання підйому першим учасником з нижньою командною страховкою. Учасник рухається по схилу з нижньою командною страховкою вільним лазінням. При цьому учасникові забезпечується верхня суддівська страховка, яку учасник зачіпляє до себе самостійно.

При русі учасник зобов’язаний простібнути вірьовку командної страховки через проміжні пункти страховки – в карабіни, вщелкнуті в гаки.

Проміжний пункт страховки вважається пропущеним, якщо учасник вийшов ступнями ніг вище нього.

Кінець страхувальної вірьовки пристибується першому учасникові в грудне перехрестя.

Вільний кінець страхувальної вірьовки закріплений до учасника, який страхує та знаходиться на самостраховці (при необхідності).

Страховка здійснюється одним учасником згідно з розділом «Страховка» Настанов.

Підйом по простій скельній ділянці або схилу. До старту учасник готують страхувальну мотузку, довжина якої не менше ніж на 2-5м довша від довжини етапу, закріплюють її кінці собі в грудну обв’язку. Один із них буде першим при подоланні перешкоди, другий виконує функції страхуючого.

Страхуючий стає коротким вусом на самостраховку в пункт страховки ПС, одягає рукавиці, забезпечує необхідний кут страхування, дає команду «Страховка готова».

Усі інші члени команди піднімаються по одному із самостраховкою схоплюючим вузлом (або дозволеним технічним пристроєм).

Після підйому на вверх останнього учасника перильну мотузку відчіпляють від опори і витягують (вибирають) її за КЛ.

Самостраховка всіх учасників підйому (крім першого). Для організації самостраховки по командних або суддівських поручнях учасник використовує схоплюючий вузол, зв’язаний з репшнура діаметром 6 мм і має в робочій частині (тобто між учасником і перилами) дві гілки. Самостраховка кріпиться в перехрестя грудної обв’язки страхувальної системи спереду.

Довжина петлі для в’язання схоплюючого вузла, повинна бути такою, щоб вузол, зав’язаний на перилах, можна було дістати долонею витягнутої руки.

Під час руху вгору учасник повинен переміщувати схоплюючий вузол по поручнях так, щоб не затискати його в кулаці. Це заваджає візуальному контролю за цілісністю малюнка вузла, а також призводить до швидкого руйнування вузла страхувальної петлі, бо коли спортсмен затискає вузол (тобто притискає його до перильної мотузки). Унаслідок збільшення тертя між мотузками відбувається їх перетирання або оплавлення.

Не варто використовувати «жумари», як засіб страховки – вони важкі і довго одягати на мотузку, особливо якщо потрібно перечіплятись на похилих ділянках.

3. Підведення підсумків заняття.

1.               Подолання етапу «Підйом» по наведених поручнях кожним спортсменом особисто. Вироблення для кожного індивідуальної техніки подолання етапу. Можна проводити одночасно для двох.
2.               Подолання етапу «Підйом» по наведених поручнях командою. Відпрацювання командних тактичних схем.
3.               Подолання траверсу з наведенням поручнів:

• рух першого по етапі
• подолання перешкоди попарно (в зв’язках)
• подолання перешкоди  командою (по 3-6 чол.)

4. Змагання між гуртківцями:

• індивідуальні забіги (по наведених паралельних трасах).
• командні забіги (по наведених паралельних трасах).
• змагання зв’язок (по паралельних вітках).
• командні змагання.

Схема відпрацювання прийому «Підйом схилом»

(як приклад, - схема кабінету)

4. Домашнє завдання.

Спосок використаної літератури:

1. Грабовський Ю.А. Спортивний туризм: навчальний посібник /                      Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан. 2008. – 304 с.