Урок з розвитку критичного мислення

Урок з розвитку критичного мислення

  Освіта, яка не вчить жити в сучасному світі, не має ніякої цінності. Кожен із нас приходить у життя з природженою здатністю жити успішно й щасливо. А ми повинні збагатити цю здатність знаннями і навичками, які допомогли б нам  реалізуватися  якомога ефективніше.

                                                                                                  Р. Т. Кіосакі.

Критичне мислення нині один з модних трендів в освіті. Про те, що його розвиток є одним з наскрізних завдань навчально-виховного процесу, йдеться й у Концепції нової української школи . 

Згідно з реформою загальної середньої освіти випускник нової української школи — це:

• цілісна всебічно розвинена особистість, здатна до критичного мислення;
• патріот з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами, здатний приймати відповідальні рішення, поважає гідність і права людини;
• інноватор, здатний змінювати навколишній світ, розвивати економіку за принципами сталого розвитку, конкурувати на ринку праці, навчатися впродовж життя.

За експертними оцінками, найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіють іншими уміннями. Практично кожна людина рано чи пізно зіштовхується із ситуацією з високою долею невизначеності, в якій немає однозначного «правильного» чи «неправильного» розв’язку, але необхідно ухвалювати рішення і діяти. Саме тоді – на допомогу приходить креативне мислення.   У найближчий час кількість та інтенсивність  ситуацій, що вимагатиме від нас нестандартного підходу, лише зростатимуть. Недарма експерти Світового економічного форуму в Давосі включили креативне мислення у топ-5 компетенцій найближчого десятиліття.

Креативне мислення часто ще називають thinking out-of-the-box, тобто мислення поза шаблонами.   Історія і навіть повсякденний досвід дає нам безліч прикладів того, що кожна людина мислить по-своєму. Завжди знаходяться люди, що мислять інакше, ніж інші, уміють глянути на дійсність під іншим кутом зору. Нестандартність мислення лежить в основі майже усіх винаходів, наукових відкриттів, вона за всіх часів приводила до народження ідей, що рухають людство вперед. Але що таке це нестандартне мислення? Чому більша частина людей задовольняється звичайними для свого часу й оточення рішеннями, а інші пропонують зовсім нові, незвичайні ідеї? Креативність-це здатність створювати і знаходити нові оригінальні ідеї, відхиляючись від прийнятих схем мислення, успішно вирішувати завдання нестандартним чином. Це бачення проблем під іншим кутом та їх вирішення унікальним способом. Креативне мислення має цінність в бізнесі, науці, культурі, мистецтві, політиці, - словом, у всіх динамічних життєвих областях, де розвинена конкуренція. У цьому і полягає його необхідність для суспільства.  Письменникам креативні здібності дозволяють знаходити оригінальні сюжети. Психологам креативність допомагає винаходити нові методи комунікації з клієнтами. Креативність учених є важливим фактором людського прогресу.  Креативність і творчість йдуть рука об руку. «Люди готові брати на себе відповідальність. Коли їм довіряють, вони розцвітають і починають рости. Але якщо ставитися до них, як до невмілих  малюків, вам доведеться до кінця життя міняти їм підгузки і годувати з ложечки. Якщо авторитет буде рука в руку йти з відповідальністю, люди почнуть проявляти неабияку креативність. Люди завжди креативні настільки, наскільки це дозволяє їм структура.» Уоррен Р. «Під креативністю слід розуміти здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення. Основою розвитку креативності є дивергентне мислення…» (дивергентне мислення — це тип мислення, що йде в різних напрямках). Гілфорд П.

Творче або креативне мислення — це нестандартний, оригінальний тип мислення, здатний привести до несподіваних рішень чи нових відкриттів.Натомість сучасна система освіти побудована так, щоби плекати не креативних людей, а добрих виконавців. Це стосується не лише української системи освіти. У 1990-х роках у США досліджували, наскільки діти різного віку використовують свій творчий потенціал. Результати показали, що у віці 3-5 років діти мислили креативно у 98% випадків.Згодом тих самих дітей перевірили у віці 8-10 років — лише 32% з них використовували вповні свій творчий потенціал.Група 13-15-літок мислила творчо лише у 10% випадків. А  25-літні — лише у 2% випадків.

Такий результат може свідчити про те, що ми вчимо дітей все "робити правильно" і не шукати власних відповідей і рішень. А коли є єдино правильний шлях — починаєш панічно боятись помилок. Ми порівнюємо дітей між собою і рівняємо на "кращих" (зокрема, відкритою системою оцінок). Не заохочуємо ставити запитання (особливо незручні), фантазувати та вигадувати. Тобто, власноруч притуплюємо природний інтерес до світу та навчання.

   Інтерес до критичного мислення як освітньої інновації з’явився в Україні близько десяти років тому. Натомість в освіті США і Канади цей напрям сучасної освіти розвивається вже майже півстоліття. Значна кількість ідей і положень цього напряму витримали перевірку часом і сьогодні потребують поширення і запровадження у наших школах. Критичне мислення починалось як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення.

Видатному американському мислителю Д. Дьюї належить твердження про те, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не у тому, щоб просто надавати інформацію учням, а у тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення. Освіта орієнтована на майбутнє, яке не може бути наперед визначеним, а отже першочерговим є розвиток тих умінь і навичок мислення, що дають змогу адекватно оцінювати нові обставини й формувати стратегію подолання проблем, які можуть виникнути. Таким чином, розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких не передбачувана.                                                 «Якщо учень у школі не навчився сам нічого творити, то і в житті він завжди буде тільки наслідувати, копіювати, так як мало таких, які  б, навчившись копіювати, вміли зробити самостійний додаток цих відомостей » Л.Толстой. Та з чого починати? Як навчати учнів розрізняти факт і суб’єктивне бачення, не піддаватися на маніпуляції?

Наша відповідь – використовувати методи розвитку критичного мислення під час уроків.

З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:

• аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел;бачити проблеми, ставити запитання;
• висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;
• робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його.

Цим  операціям можна і необхідно навчати, а далі – вдосконалювати їх, тренувати, як, наприклад, тренують м’язи спортсмени чи техніку гри – музиканти. І саме навчальний заклад  є ідеальним середовищем для цього.

То який він – урок з розвитку критичного мислення?

Технологія проведення уроку з розвитку критичного мислення залежить від його предметного наповнення і дидактичних завдань, від типу уроку (це набуття нових знань чи формування умінь), від власне навчального предмету. Та загалом такий урок традиційно складається з трьох основних частин: вступної, основної та підсумкової. Пропонуємо детальніше ознайомитися зі структурою уроку з розвитку критичного мислення

Виклик, або Вступна частина уроку

Вступна частина уроку, яку ще називають “викликом” триває зазвичай перші 5–7 хвилин. За цей час слід актуалізувати опорні знання – “дістати” їх з довготривалої пам’яті учнів. Опорними такі знання учнів є тому, що саме на них, як на фундаменті, опорі, будуються наступні знання.

Наше мислення є асоціативним: з психологічної точки зору міцнішими та осмисленішими є ті знання, які ми отримуємо в контексті вже відомого, засвоєного. І навпаки – інформація швидко втрачається, якщо її запропонувати без контексту або без зв’язку з уже наявними знаннями.

Звернення до вже засвоєного матеріалу підвищує увагу учнів до теми, проблеми, пробуджує їхню зацікавленість, а отже, виконує мотиваційну функцію. Її важливість не піддається сумніву.

Отже, під час вступної частини уроку вчитель має пропонувати учням методи й завдання, які дають їм змогу:

1. освіжити наявні знання, уявлення, уміння, пов’язані з темою уроку;
   2) провести “інвентаризацію” цих знань і уявлень, виявити прогалини;
   3)зосередити увагу на новій темі;
   4) створити контекст для сприйняття нових ідей;
   5) сформувати позитивне ставлення, зацікавленість у процесі навчання.

ПОРАДА: Під час уроку з розвитку критичного мислення доцільно, аби викладач надавав слово учням, а сам говорив якомога менше. Він має бути провідником, стимулювати учнів до роздумів, уважно вислуховувати їхні міркування.

Під час вступної частини уроку учні мають опанувати декілька важливих способів пізнавальної діяльності або вдосконалити наявні вміння. Процес активного згадування того, що вони знають з опрацьовуваної теми, змушує їх аналізувати власні знання та уявлення. Це дає змогу визначити рівень цих знань і долучити до них нові.

Для того аби розв’язати це завдання, учитель має ставити навідні запитання, а також використовувати такі методи як кластер, асоціативний кущ, мозковий штурм тощо.

Вступна частини уроку з розвитку критичного мислення завершується тим, що учитель озвучує нову тему і результати, яких слід досягнути, та стимулює учнів до усвідомлення їхніх власних цілей навчання.

Осмислення, або основна частина

Основна частина уроку триває до 30 хвилин. За цей час учитель організовує активну діяльність учнів, зокрема спонукає їх досліджувати, осмислювати матеріал, відповідати на раніше поставлені запитання, ставити свої і шукати на них відповіді тощо.

Головне завдання учнів — “конструювати” знання і навички, формувати власне ставлення до теми. Для цього вони за допомогою вчителя:

— порівнюють свої очікування з тим, що їм реально пропонують вивчити;
— ставлять запитання щодо нового навчального матеріалу;
— експериментують, пробують застосувати новий матеріал на практиці за допомогою наявних у них уявлень, знань, умінь незалежно від того, чи є вони достатніми;
— аналізують отриманий досвід;
— переглядають свої очікування й висловлюють нові;
— виявляють головне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;
— відстежують хід власних думок;
— роблять висновки щодо змісту матеріалу;
— пов’язують зміст уроку з особистим досвідом;
— відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

У чому сила такого стилю викладання? Коли учень долучається до сприйняття нової інформації під час читання тексту, перегляду фільму, прослуховування лекції вчителя, він навчається відстежувати своє розуміння нового й не ігнорувати прогалини в ньому. При цьому доцільно, аби він записував те, що не зрозумів, аби з’ясувати в майбутньому. Подальше відпрацювання й закріплення учнем нових знань відбувається за допомогою різноманітних методів і прийомів організації активної самостійної роботи.

Обов’язкові елементи розвитку критичного мислення в учнів – індивідуальний пошук та обмін ідеями в групах чи загальному колі. Дуже важливою є послідовність цих елементів – пошук має неодмінно передувати обміну думками.

Ефективними методами під час основної частини уроку є:       

• робота  в парах;
• читання з визначенням опорних слів;
• читання з маркуванням;
• “тонкі” і “товсті” запитання тощо.

Рефлексія, або підбиття підсумків                                      

Третій етап уроку – найважливіший для розвитку критичного мислення в учнів, бо його основними завданнями є узагальнення, систематизація (але не відтворення!) вивченого й рефлексія щодо процесу і результатів навчальної діяльності. Необхідно, аби учні подумали про те, що вони дізналися, чого навчилися, запитали себе, що це для них означає, як це змінює їхнє бачення і як вони можуть це використовувати.

Зазвичай підбиття підсумків триває до 10 хвилин. За цей час учні разом з викладачем:                                                                             

• узагальнюють та інтерпретують основні ідеї уроку;
• обмінюються думками та висловлюють особисте ставлення до окремих положень матеріалу чи уроку загалом;
• оцінюють набуті знання й уміння;
• ставлять перед собою запитання;
• планують застосування вивченого.

Під час підбиття підсумків учні удосконалюють важливе уміння – резюмувати інформацію, викладати складні ідеї, передавати почуття й уявлення в кількох словах, співвідносити нову інформацію зі своїми сталими уявленнями, тобто свідомо пов’язувати нове з давно відомим.Дієвими методами розвитку критичного мислення на цьому етапі уроку є сенкан, “бортовий журнал”, “шкала думок” дискусія, обговорення в загальному колі тощо. Так, наприкінці уроку можна запропонувати учням відповісти на запитання:                                                                              

1) Чи отримали ви сьогодні новий досвід? Який саме?
2) Що нового ви дізналися на уроці?
3) Про що ви хотіли б дізнатися більше?
4) Які думки, почуття викликала у вас ця робота?

Які методи розвитку критичного мислення найдієвіші

Перелік методів розвитку критичного мислення достатньо великий. Добирати їх учителю слід з огляду на мету, завдання, зміст уроку. Крім того, слід зважати на особливості цих методів, адже на певних етапах уроку вони є ефективнішими, а отже, доречнішими. Учитель має опонувати якомога більше методів розвитку критичного мислення і бути обізнаним з особливостями їх ефективного застосування. Найпоширеніші методи розвитку критичного мислення подано у Схемі.                                                                                    

 

 

 

 

 

Тоді що слід змінити в навчальному закладі для розвитку критичного мислення учнів?

Аби учні мали змогу розвивати критичне мислення, у навчальному закладі і слід системно змінити всі компоненти навчально-виховного процесу. Зупинімося на кількох з них.                                                      

Завдання уроку. Формування мисленнєвих операцій високого рівня і відповідних ціннісних орієнтацій в учнів – довіри до результатів власних розумових зусиль, інтелектуальної мужності, відкритості до різноманіття думок тощо – має стати частиною цілепокладання уроку незалежно від навчального предмету, який учні вивчають.

Організація навчання. Аби формувати критичне мислення як соціальне, слід залучати учнів до обговорення і відстоювання своїх думок в інтерактивному спілкуванні з однокласниками. А отже, структура і методика уроку набувають специфічних технологічних характеристик. Змінюється “палітра” методів і засобів навчання – викладач  має віддавати перевагу тим, що дають змогу розвивавати критичне мислення учнів.                                  

Контроль і корегування результатів. Способи й методи контролю мають виявляти не лише рівень навчальних досягнень з того чи іншого навчального предмету, а й опанування учнем умінь і навичок критичного мислення. Такий контроль потрібен для подальшого їх корегування.

Практика вивчення конкретного предмету може змінюватись поетапно. І одним з найважливіших етапів є внесення системних змін в організацію навчання.

ПРИКЛАД

Мета вчителя – побудувати урок, який розвиває критичне мислення учнів. Для цього слід пам’ятати, що критичне мислення – це неупереджене дослідження предмету або проблеми.

З чого слід почати урок? На початку уроку учні мають визначити:

• що вони вже про це знають;
• що їм слід вивчити;
• які запитання постають перед нами у зв’язку з темою уроку.

Далі навчальний процес учитель має організовувати так, аби учні вільно виявляли факти, розглядали варіанти розв’язання проблеми, а наприкінці дійшли до підкріпленого фактами осмислення власної позиції щодо поставлених запитань.

Наведені далі базові уроки були задумані таким чином, щоб їх можна було використати з учнями будь-якого рівня підготовки й для викладання будь-якого предмета. Кожен базовий урок має ілюструвати викладання для досягнення різних цілей у навчанні.

ПЕРШИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ НА ОСНОВІ ТЕКСТУ

У цьому уроці демонструються способи того, як допомогти учням учитися, читаючи інформаційний текст. Урок будується відповідно до трьох фаз структури пізнавальної діяльності: актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація. На цьому уроці будуть використані наступні стратегії: Структурований огляд, прийом Знаємо /Хочемо дізнатися /Дізналися, Читання в парі / Узагальнення в парі  і Лінія цінностей

 ДРУГИЙ БАЗОВИЙ УРОК: РОЗУМІННЯ ОПОВІДНОГО ТЕКСТУ

 

У цьому уроці ви зможете побачити, як допомогти учням вчитися, читаючи оповідний чи інформативний текст. Урок будується відповідно до трьохфазної структури: актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація. На цьому уроці будуть використані під час фази актуалізації: метод «Семантична карта», а також метод «Припущення на основі запропонованих слів» у поєднанні з методом «Обміркуйте /об'єднаєтесь в пари /обміняйтеся думками». Метод «Спрямованого читання» буде використаний на етапі побудови знань. Метод «Карта персонажів» у поєднанні з методом «Обміркуйте /об'єднаєтеся в пари /обміняйтеся думками» будуть використані під час фази консолідації.                                       

ТРЕТІЙ БАЗОВИЙ УРОК: КООПЕРАТИВНЕ НАВЧАННЯ

Кооперативне навчання використовується  в усьому світі вже кілька десятиліть. Методи кооперативного навчання є цінними, зважаючи на кілька причин.

Кооперативне навчання дозволяє учням вчитись активно – навіть у великих класах. Експерти в області педагогіки стверджують, що для того, щоб вчитися, учні повинні діяти й спілкуватися. Однак у класах, де багато учнів, кількість часу, коли може говорити кожний окремий учень, дуже обмежена. Методи кооперативного навчання дозволяють кожному учневі в класі брати участь у роботі значну частину часу. Вони дозволяють організувати діяльність багатьох учнів одночасно таким чином, що діяльність буде продуктивною, але не хаотичною.

Кооперативне навчання корисно учням як в академічному, так і в соціальному плані. Таке навчання - не просто ефективний спосіб змусити учнів у великому класі брати участь у навчанні. Воно є корисним також, оскільки:

1. Мислення більше високого рівня. При кооперативному навчанні, працюючи в малих групах, учням доводиться працювати з поняттями й ідеями. Перед ними ставиться завдання запропонувати свою власну інтерпретацію теми й вирішити проблеми.

2. Мотивація й мораль. Учні, які беруть участь у кооперативному навчанні, відчувають більше прихильності до школи й свого класу. Це може сприяти тому, що учні краще відвідують школу, зменшується відсів учнів.

3. Навчання навичок міжособистісного спілкування.                

ЧЕТВЕРТИЙ БАЗОВИЙ УРОК:ПРОВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ

На попередніх уроках було розглянуто, як домогтися того, щоб учні проясняли  собі зміст тексту або уроку. На цьому уроці будуть представлені методи ведення дискусії /обговорення в групах учнів. Методи дискусії – поряд з особливого роду питаннями, які задають педагоги – дуже важливі у викладанні, оскільки вони обумовлюють ті розумові операції, які здійснюють учні. Цікаві питання відкривають шлях для цікавих відповідей. Звичайно, щоб зробити так, щоб 20-30 учнів брали участь у дискусії, вимагає не тільки гарних питань, а й гарної системи менеджменту – управління класом, а також гарних методів викладання. У цьому базовому уроці саме й будуть представлені такі методи й система менеджменту.

На цьому базовому уроці будуть використані (а потім проаналізовані) «Метод спільного опитування» і «Павутинка дискусії», а також ми скористаємося прийомом «Припущення на основі запропонованих слів» і методом „Спрямоване слухання та міркування”.

П'ЯТИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ПИШЕМО Й ДОСЛІДЖУЄМО     

Даний базовий урок надає учням можливість самим стати творцями знань, використовуючи метод досліджень, названий «Я досліджую». Далі також описується метод, названий «Навчання на основі суспільно корисної праці», що допомагає спрямовувати учнів в області соціальних дій.

Метод «Я досліджую» дозволяє учням вийти за рамки інформації, отриманої в класі і з підручників, і генерувати нову інформацію за допомогою інтерв'ю, спостережень і різного роду досліджень за межами класу й школи. Беручи до уваги характер цього методу, такий проект здійснюється протягом кількох днів, причому якісь його частини виконуються під час навчального дня в школі, а інші - після школи або під час вихідних. Метод «Я досліджую» містить у собі кілька елементів процесу дослідження й дозволяє учням:

 

• задати цікаві питання, які відображають їхні особисті інтереси й досліджувану на уроці тему;

 

• розробити плани проведення дослідження;

 

• здійснити свої плани, зібрати, організувати й узагальнити результати;

 

• поділитися результатами своєї роботи з однолітками, зробивши повідомлення /доповідь про вивчення питання в рамках роботи «Я досліджую» і розповівши про свій досвід проведення дослідження в рамках цього проекту.

 

Метод «Я досліджую» можна організувати у відповідності зі структурою актуалізація, побудова знань і консолідація – як організовані й інші уроки. Його часто використовують для того, щоб розширити навчання учнів за рамки матеріалу, представленого на уроці.

ШОСТИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ПИШЕМО, ЩОБ ПЕРЕКОНАТИ           

На цьому уроці демонструються способи того, як допомогти учням учитися читати і писати переконуючий текст. Після представлення теми письма для переконання урок починається з того, що учням пропонується переглянути два фрагменти переконуючого письма для того, щоб ознайомитись з таким типом комунікації. Потім вони обговорюють стратегії і форми переконуючого письма. Нарешті вони самі пишуть фрагмент переконуючого тексту і оцінюють його у відповідності з встановленими детальними критеріями. Звичайно на уроці ми використаємо кілька методів: мозковий штурм, позначки, побудова листа перевірки (специфікації), Т-схему для того, щоб створити і використати рубрики як основу для взаємного оцінювання.

СЬОМИЙ БАЗОВИЙ УРОК: РОЗУМІННЯ АРГУМЕНТІВ        

У цьому уроці демонструються способи того, як допомогти учням слідкувати за аргументами у письмовому тексті чи промові. Прийоми, представлені тут створять умови для аналізу учнями аргументів, тестування їх на міцність, і конструювання контраргументів. Для мотивації цього уроку буде застосовувана схема, що концентрує увагу на словниковій роботі: Обміркуйте /об'єднайтесь у пари /обміняйтеся думками. У другій стадії - конструювання знань – на цьому уроці буде використано прийом Позначаємо аргументи в тексті. На третій стадії – консолідації, цей урок буде зосереджено на тому, щоб поставити питання до тексту, користуючись прийомом Критичної грамотності .

ВОСЬМИЙ БАЗОВИЙ УРОК: КРИТИЧНЕ СЛУХАННЯ                  

Критичне слухання є використанням навичок критичного мислення у процесі слухання когось, хто усно презентує позицію з якоїсь теми. Це дуже тісно пов’язано з критичним читанням, але з одним важливим виключенням. Коли читаєш критично, є можливість прочитати декілька разів. Коли слухаєш критично, часто необхідно упіймати увесь зміст сказаного в один-єдиний момент.

  РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ  

У середині минулого століття швейцарський психолог Ж. Піаже продемонстрував, що ми вчимося, осмислюючи світ у термінах тих понять, якими вже володіємо. У процесі осмислення, усвідомлення оточуючого світу ми змінюємо старі поняття, і таким чином ще більше збагачуємо свою здатність усвідомлювати наші контакти зі світом у майбутньому.

У кожному уроці є три фази, що відповідають тим компонентам навчання, які виділяли Ж.Піаже і його послідовники1.

 

Фаза актуалізації

Насамперед зазначимо - кожний урок починається з фази актуалізації (передбачення), під час якої педагог спрямовує учнів на те, щоб вони думали над темою, яку починають вивчати і задавали питання.

Фаза актуалізації має на меті:

 

• Актуалізувати (оживити) у пам’яті учнів вже наявні знання;

 

• неформальним шляхом оцінити те, що вони вже знають (у тому числі їхні помилкові уявлення чи ідеї);

 

• встановити цілі навчання;

 

• зосередити увагу учнів на темі;

 

• представити контекст для того, щоб вони зрозуміли нові ідеї.

 

Фаза побудови знань

Після такого початку уроку вчитель підводить учнів до постановки питань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні питання, визначення нових питань і намагання відповісти на них. Ми називаємо цю другу або середню фазу уроку фазою побудови знань.

Ця фаза відбувається в основній частині уроку й має на меті:

 

• порівняти очікування учнів з тим, що вивчається;

 

• переглянути очікування й висловити нові;

 

• виявити основні моменти;

 

• відстежити процеси мислення /перебіг думок учнів;

 

• зробити висновки і узагальнення щодо матеріалу;

 

• поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів;

 

• поставити запитання до вивченого на уроці матеріалу

 

Фаза консолідації

Коли учні зрозуміли ідеї уроку, до того як урок буде закінчено, необхідно переходити до наступної фази. Вчителеві треба, щоб учні відрефлексували те, про що дізналися і запитали себе, що це означає для них, як це змінює їхні попередні уявлення, зрештою як вони зможуть це використовувати. Ця третя фаза уроку називається фазою консолідації.

Ця фаза має на меті:

 

• узагальнити основні ідеї;

 

• інтерпретувати визначені ідеї;

 

• обмінятися думками;

 

• виявити особисте ставлення;

 

• апробувати ці ідеї;

 

• оцінити, як йде процес навчання;

 

• задати додаткові запитання.

Важливо при цьому пам’ятати, що розвивати критичне мислення – це значить вчити дітей не тому, що вони повинні думати, а як вони мають думати – розвивати навички аналізу, синтезу, пошуку та переосмисленню інформації, навчити ставити перед собою додаткові питання, знаходити нестандартні рішення, аналізувати свої вчинки та дії. І чим більше поле для самостійних думок та дій (з правом на деякі помилки в процесі засвоювання нових знань) отримають ваші учні – тим ефективнішим буде навчання.

 Одне китайське прислів’я говорить: «Скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам’ятаю, дозволь мені діяти самому – і я навчуся». Навчити дитину мислити самостійно, зважувати, приймати та брати відповідальність за свої думки й рішення – чи ж не це є одним з головних завдань педагога.