Бердянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 м. Бердянська Бердянської міської ради Запорізької області

 

 

Бінарний урок зі світової та     української літератури  

              в 9 класі

 

«Два вірші з однаковою назвою 

Т. Г. Шевченка та М. Ю. Лермонтова» («Кавказ», «Пророк»)

 

 

 

                                              Підготувала Мартищенко Олена Павлівна,

                                              вчитель російської мови та зарубіжної літератури

                                              вища категорія

                                              старший учитель

 

 

 

 

 

 

 

Мета уроку:

 

• розширити уявлення учнів про творчість двох великих поетів;
• порівняти вірші «Кавказ» та «Пророк» Шевченка Т. Г. та Лермонтова М. Ю.;
• визначити  спільні мотиви в їхній  ліриці;
• виховувати зацікавленість  російською та українською літературою.

 

Обладнання:

 

• портрети поетів;
• книжки з їхніми творами;
• малюнки Шевченка Т. Г., Лермонтова М. Ю.;
• пісні на слова М. Ю. Лермонтова та Т. Г.  Шевченка.

 

Тип  уроку: засвоєння нових знань, бінарний.

 

 

                                     Хід уроку

 

І.Мотивація навчальної діяльності

 

Учитель:

 

    В 2014 році Росія та Україна відзначають 200-річчя з дня народження видатних своїх синів, які об’єднують український і російський народи. Совістю і гордістю слов’ян називають  Михайла Лермонтова і Тараса Шевченка. В їхньому житті багато спільного, відомо, що Лермонтов був улюбленим поетом Шевченка. Тарас Шевченко відчував свою духовну спорідненість із російським поетом. Він називав його «наш великий Лермонтов» і просив свого друга М. Лазаревського надіслати йому на заслання поезії Лермонтова.  А коли одержав дорогоцінний томик віршів, то дуже зрадів: «Ти переслав мені в неволю Поета нашого,— на волю мені ти двері одчинив!». 1850 року під час обшуку в Шевченка було відібрано дві книжки російського поета; Шевченко кілька разів згадував Лермонтова і цитував його твори в «Щоденнику». У вірші «Мені здається, я не знаю» великий Кобзар писав про безсмертя Лермонтова, про силу його мистецтва. Вірші російського поета викликали в Шевченка радість, підтримували його сподівання на волю. Мемуаристи писали, що в день смерті Шевченка збірка творів Лермонтова лежала на його столі.

Сьогодні на уроці ми спробуємо знайти спільні мотиви в ліриці двох великих поетів: Тараса Григоровича Шевченка та Михайла Юрійовича Лермонтова

 

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

 

 

Запитання до учнів:

 

1. Які факти біографії  поєднують обох поетів?

 

(Народились в один рік, обоє рано втратили батьків, обоє жили у сільській місцевості і з дитинства ввібрали в себе красу природи. Дуже рано в обох з’явились художні здібності. Якщо Шевченко безпосередньо був учнем Брюллова, то Лермонтов опосередковано, але теж був «брюлловцем», хоч і займався живописом вдома. Після 1825 року після жорсткого загострення «миколаївського режиму» спричинило до того, що свої зрілі роки і Шевченко Тарас Григорович , і Лермонтов  Михайло Юрійович прожили на чужині).

 

2. Назвіть твори поетів, які мають однакову назву.

( «Кавказ», «Пророк»)

 

ІІІ. Робота над  новою темою

1.

Учитель: Отже, вивчаючи  біографії видатних поетів, ви дізналися , що у Лермонтова М. Ю. та Шевченка Т. Г. є два вірша з однаковою назвою.

До образу пророка зверталися в своїй творчості багато поетів, зокрема

Пушкін О. С. , Гумильов М. С. ,Шевченко Т. Г. , Лермонтов М. Ю.

Я пропоную вам прочитати  твори українського та російського поетів, визначити їх теми, знайти спільне та відмінне.

 

         Пророк      Шевченко Т. Г.

Неначе праведних дітей,
Господь, любя отих людей,
Послав на землю їм пророка;
Свою любов благовістить!
Святую правду возвістить!
Неначе наш Дніпро широкий,
Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко!
Огнем невидимим пекли
Замерзлі душі. Полюбили
Того пророка, скрізь ходили
За ним і сльози, знай, лили
Навчені люди. І лукаві!
Господнюю святую славу Розтлили...
І чужим богам Пожерли жертву!
Омерзились! І мужа свята... горе вам!
На стогнах каменем побили.
І праведно господь великий,
Мов на звірей тих лютих, диких,
Кайдани повелів кувать,
Глибокі тюрми покопать,
І, роде лютий і жестокий!
Вомісто кроткого пророка...
Царя вам повелів надать!
     

Завдання до вірша:

1. Прочитайте вірш.

2. Кого Шевченко вважає  пророком?

3. За що Господь покарав людей?

4. Які тема  та ідея цього вірша?

5. Які засоби художньої виразності  можна знайти у вірші?

 

 

Пророк    Лермонтов М. Ю.
С тех пор как вечный судия
Мне дал всеведенье пророка,
В очах людей читаю я
Страницы злобы и порока.

Провозглашать я стал любви
И правды чистые ученья:
В меня все ближние мои
Бросали бешено каменья.

Посыпал пеплом я главу,
Из городов бежал я нищий,
И вот в пустыне я живу,
Как птицы, даром божьей пищи;

Завет предвечного храня,
Мне тварь покорна там земная;
И звезды слушают меня,
Лучами радостно играя.

Когда же через шумный град
Я пробираюсь торопливо,
То старцы детям говорят
С улыбкою самолюбивой:

"Смотрите: вот пример для вас!
Он горд был, не ужился с нами:
Глупец, хотел уверить нас,
Что бог гласит его устами!

Смотрите ж, дети, на него:
Как он угрюм, и худ, и бледен!
Смотрите, как он наг и беден,
Как презирают все его!" 

 

Задания к стихотворению:

 

1. Прочитайте стихотворение.

2. В чем смысл стихотворения  М. Лермонтова  «Пророк»? Почему пророку пришлось удалиться в пустыню?

3. Почему люди не поверили пророку и как за это наказаны?

4. Как М. Лермонтов  понимает "ученье", которое пророк несёт людям? 

5. Как М. Лермонтов отвечает на вопрос о предназначении поэта?

     6.  Найдите средства художественной выразительности в стихотворении. Чем интересна лексика стихотворения М. Лермонтова?

 

 

 

Ключове  питання: Що спільне та відмінне  в обох віршах?

Висновок:

Незважаючи на те, що Т. Г. Шевченко слово «пророк» вживає в прямому значенні, це посланець Господа на землі, а Лермонтов  М. Ю. «пророком» називає  поета, в ціх віршах є спільне: полум'яне, правдиве, запальне слово здатне розбудити людей, підняти їх на боротьбу за кращу долю. В обох віршах люди покарані за те, що не розуміють «слова»: в лермонтовському – поета, в шевченковому –  Божого. Для Шевченка  Т. Г. и

 Лермонтова М. Ю. головне те, щоб люди  почули й зрозуміли їхній заклик, інакше може трапитися лихо.

 

2.

Учитель: Відомо, що Михайло Юрійович Лермонтов  був на Кавказі декілька разів, а Тарас Григорович Шевченко там ніколи не бував, але обидва поети звертаються в своїй творчості до теми Кавказу. Пропоную вам познайомитися з двома творам під назвою « Кавказ», проаналізувати їх, знайти спільне та відмінне.

«Кавказ»  М. Ю. Лермонтов

Хотя я судьбой на заре моих дней, О южные горы, отторгнут от вас, Чтоб вечно их помнить, там надо быть раз: Как сладкую песню отчизны моей,                 Люблю я Кавказ.  В младенческих летах я мать потерял. Но мнилось, что в розовый вечера час Та степь повторяла мне памятный глас. За это люблю я вершины тех скал,                 Люблю я Кавказ.  Я счастлив был с вами, ущелия гор; Пять лет пронеслось: все тоскую по вас. Там видел я пару божественных глаз; И сердце лепечет, воспомня тот взор:                 Люблю я Кавказ!..   Задания к стихотворению:   1. Прочитайте стихотворение. 2. Что напоминает Лермонтову природа Кавказа? 3. Каким чувством проникнуто стихотворение? 4. Какие средства художественной выразительности  использует автор?   Уривок з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ»     За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий добрі ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої крові – Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави Бога, Великого Бога. Не нам на прю з Тобою стати! Не нам діла Твої судить! Нам тілько плакать, плакать, плакать І хліб насущний замісить Кровавим потом і сльозами. Кати згнущаються над нами, А правда наша п'яна спить. За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.   Отам-то милостивії ми  Ненагодовану і голу  Застукали сердешну волю  Та й цькуємо. Лягло костьми  Людей муштрованих чимало.  А сльоз, а крові? Напоїть  Всіх імператорів би стало  З дітьми і внуками, втопить  В сльозах удов'їх. А дівочих,  Пролитих тайне серед ночі!  А матерних гарячих сльоз!  А батькових старих, кровавих,  Не ріки – море розлилось,  Огненне море! Слава! Слава!  Хортам, і гончим, і псарям,  І нашим батюшкам-царям       Слава. І вам слава, сині гори,  Кригою окуті.  І вам, лицарі великі,  Богом не забуті.  Борітеся – поборете,  Вам бог помагає!  За вас правда, за вас сила  І воля святая! А поки що мої думи,  Моє люте горе  Сіятиму – нехай ростуть  Та з вітром говорять.  Вітер тихий з України  Понесе з росою  Мої думи аж до тебе!..  Братньою сльозою  Ти їх, друже, привітаєш,  Тихо прочитаєш…  І могили, степи, море,  І мене згадаєш.   Завдання до уривку з поеми:   1. Прочитайте уривок. 2. Яким постає Кавказ у творі Шевченка? 3. Чому автор згадує Прометея? 4. До чого закликає людей? 5. Яким почуттям проникнений уривок з поеми? 6. Які художні засоби використовує поет?   Ключове питання: Що спільне та відмінне в творах  поетів?   Висновок:  Насправді, у творах поетів спільного небагато. В уяві поета-гуманіста  Шевченка Т. Г. Кавказ вимальовується країною, де гори «засіяні горем, кров’ю политі». Це лише місце, де  йде війна, гинуть люди. Ніякого захоплення Кавказом , на відмінну від Лермонтова, у вірші українського поета ми не бачимо. Вірш Лермонтова дуже ліричний, краса пейзажу Кавказу  переплітається зі спогадами про матір, яку він давно втратив, з першим романтичним почуттям до дівчини. Але є спільне: природа Кавказа- це лише тло  для того, щоб висловити власні почуття.

 

3.

 Заключне слово вчителя:  Т. Г. Шевченко дуже любив творчість М. Ю. Лермонтова. Вірші російського поета викликали в нього радість, підтримували його сподівання на волю. Вплив поезії Лермонтова можна відчути в творах Тараса Григоровича Шевченка

« Слепая»,  «Тризна», « Чого мені тяжко, чого мені нудно».

М. Ю. Лермонтов присвятив  Кавказу ще низку творів: « Мцыри» «Синие  горы Кавказа»,

«Казачья колыбельная песня»,  «Кавказ! Далекая страна!», « Кинжал», «Дары Терека»,

«Кинжал» та інші. У Т. Г. Шевченка більше немає віршів, де б згадувався Кавказ.

 На слова Лермонтова та Шевченка   написано чимало пісень. Я пропоную в кінці нашого уроку прослухати дві пісні : « Казачью  колыбельную песню» на слова М. Ю. Лермонтова та «Думи мої , думи мої » на слова  Т. Г. Шевченка.

 

ІV. Підведення підсумків уроку:

 

1. У  чому вважають  Т.Г. Шевченко та М. Ю. Лермонтов призначення поета в складні для їхнього народу часи?

2. Яке значення має Кавказ в творчості обох поетів?

 

V. Домашнє завдання:

 

1. Порівняти вірші М.  Лермонтова та  Т. Шевченка з віршами О. С. Пушкіна «Пророк» та «Кавказ»( усно).

2. Виписати з віршів метафори, епітети, порівняння.