Урок з теми "Гетьманщина в роки правління П.Дорошенка, Д.Многогрішного та І.Самойловича"

Тема. Гетьманщина в 60–80-х рр. ХVІІ ст.

Мета: - охарактеризувати політичне становище Гетьманщини в 60-х — на поч. 80-х рр. ХVІІ ст.; проаналізувати періоди правління гетьманів Петра Дорошенка, Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича;

• розвивати в учнів уміння працювати з джерелами інформації, аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, визначати їх суть та значення, давати характеристику історичним діячам, визначати їх роль в історичному процесі;
• сприяти формуванню позитивного ставлення до історичних діячів.

Основні поняття: «Глухівські статті», «Конотопські статті», «Чигиринські походи», «Бахчисарайський мирний договір».

Обладнання: карта «Українські землі наприкінці 50–80-х рр. ХVІІ ст.», портрети гетьманів П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Самойловича, картки з текстовими та візуальними джерелами інформації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

Евристична бесіда

1. Який період в історії України називають Руїною? Дайте йому визначення.

2. Коли та за яких обставин відбувається розпад Української держави на Правобережну і Лівобережну Гетьманщини?

3. Коли був укладений Андрусівський договір? Що він передбачав?

Робота з таблицею

Із поданого переліку виберіть, які події в історії України пов’язані з іменами гетьманів Юрія Хмельницького, Павла Тетері та Івана Брюховецького.

Юрій Хмельницький	Павло Тетеря	Іван Брюховецький

1. Гетьман України в 1657 р. та в 1659–1663 рр.

2. Гетьман Лівобережної України в 1663–1668 рр.

3. Гетьман Правобережної України в 1663–1665 рр.

4. Уклав Переяславський договір з Росією.

5. Підписав з Польщею Слободищенський трактат.

6. За його гетьманування митрополит й усе українське духовенство стають підлеглими Московському патріархові.

7. Обраний гетьманом на славнозвісній Чорній раді в Ніжині.

8. У своїй політиці дотримувався пропольської орієнтації.

9. У своїй політиці дотримувався промосковської орієнтації, але наприкінці гетьманування пориває з Москвою.

10. Засуджував політику козацької старшини, чим привернув на свій бік козацькі низи.

11. З його ім’ям пов’язана Чуднівська кампанія.

12. Боровся за гетьманську булаву з І. Нечаєм та І. Виговським.

13. Підтримав похід Яна ІІ Казимира на Лівобережжя.

14. З його ім’ям пов’язують страту І. Виговського і загибель І. Богуна.

15. Своєю політикою викликав невдоволення серед козаків, що привело до повстання.

16. Після зречення гетьманства перебирається до Польщі, де згодом був отруєний.

17. Був розтерзаний лівобережними козаками у 1668 році.

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Фатальний розкол України на Лівобережну та Правобережну поглиблювався, попри всі намагання гетьманів обох сторін зберегти цілісність Гетьманщини. Глибока криза державності викликала й надалі бажання в українських патріотичних сил зупинити цю руйнівну тенденцію й зберегти єдність України, об’єднати українські землі в межах однієї держави та відновити її незалежність. Лідером цих сил у 60–70-х роках ХVІІ ст. став новий гетьман Правобережної України Петро Дорошенко.

ІІІ . Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Слід зазначити, що матеріал, винесений для засвоєння учнями на даному уроці, досить значний за обсягом. Тому вивчення його доцільно буде організувати в групах. Учні поділяються на п’ять груп, які будуть опрацьовувати питання сьогоднішньої теми:

1-а група. Гетьман Петро Дорошенко, його боротьба за об’єднання України.

2-а група. Гетьман Дем’ян Многогрішний.

3-я група. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана Івана Самойловича.

4-а група. Військово-політичні події на Правобережній Україні.

На чолі кожної з груп учитель призначає учня-консультанта, який опрацьовував дане питання вдома. Фактично кожний такий учень на уроці буде виступати в ролі вчителя для своєї групи. На роботу в группах учням відводиться 10 хвилин. Вони можуть користуватися підручником. Крім того, їм на опрацювання надаються джерела інформації і перелік питань, на які вони повинні підготувати відповіді.

1-а група

Історична довідка

Петро Дорошенко

• Народився в Чигирині 1627 р., був онуком гетьмана Михайла Дорошенка, навчався в Києво-Могилянській академії.

• Активний учасник Національно-визвольної війни українського народу.

• У 1665 р. став гетьманом Правобережної України, рішуче виступає проти умов Андрусівського договору, прагне до об’єднання Лівобережної і Правобережної України.

• У 1668 р. здійснив похід на Лівобережжя, де біля м. Опішня козаки проголосили його гетьманом обох берегів Дніпра.

• В умовах спровокованої сусідніми державами політичної боротьби пішов у березні 1669 р. на прийняття турецького протекторату.

• У розпалі народного обурення спустошенням України турецько-татарською та польською арміями складає гетьманські повноваження;

• У березні 1677 р. вивезений до Москви.

• Останні роки провів у своєму маєтку в с. Ярополче Волоколамськго повіту.

Внутрішня та зовнішня політика П. Дорошенка
Внутрішня	Зовнішня
Проводить ряд реформ: • Починає систематично скликати військову раду. • Створює постійне наймане військо (сердюцькі полки). • Проводить нову митну лінію на кордоні. • Розпочинає випускати власну монету. • Заселяє спустошені окраїни Правобережжя	• Намагається витіснити поляків з Правобережжя, а також проводить переговори з Росією, щоб повернути права і вольності Війську Запорозькому, прагне до возз’єднання в межах однієї держави всіх етнічних українських земель. • Шукає підтримки в Туреччини, у 1669 р. погоджується прийняти турецький протекторат, але турки прагнули перетворити Україну набезправного васала. • Спроби дійти згоди з Росією і звільнитися від турецького протекторату закінчилися невдачею

Документ 1. М. Аркас про П. Дорошенка

«Більш освічені українці, а поміж ними й Дорошенко, бачили, що коли Богдан, котрий підняв був на боротьбу за волю усю Україну, не зміг обійтися без того, щоб не піддатись під руку царя, то тепер і над-то треба було шукати чиєїсь міцної руки, щоб вона захистила знедолену, поруйновану, спустошену і вилюднену через постійні війни Україну. Думка Дорошенка була така: зібрати її усю до купи, а як пощастить, то й самостійною зробити. Розуміючи наміри Москви і добре знаючи порядки та становище Польщі, він поклав знайти собі захист десь окрім них. Він шукав міцної руки, а такої ніде було шукати, окрім як не у турецького султана». (Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991. — С. 88)

Документ 2. О. Д. Бойко про П. Дорошенка

«...1668 року його (Дорошенка) було проголошено гетьманом усієї України. Мети було досягнуто, але цей успіх не вдалося закріпити надовго, оскільки він був наслідком складних політичних комбінацій і майстерного балансування П. Дорошенка як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Зведена гетьманом будова мала надзвичайно слабку конструкцію, і достатньо було вийняти бодай одну цеглину з її фундаменту, щоб вона похитнулася, чим і скористалися вороги. Спочатку польська воєнна активність змусила гетьмана, залишивши Лівобережжя, поспішати на правий берег Дніпра. У цей час не зацікавлені в зміцненні української держави татари підтримали на претензії на гетьманську булаву П. Суховія, якого висунуло Запоріжжя. Ситуацію ще більше ускладнив наступ російських військ, внаслідок якого значна частина лівобережної старшини на чолі з наказним гетьманом Д. Многогрішним змушена булла визнати верховенство царя. Аналізуючи перебіг подій, один із сучасних дослідників пише: «Між собою українці воюють, здається, з більшим завзяттям, як із чужинцями, котрі приходять на їхню землю й успішно грабують її, плюндрують та поневолюють». (Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2002. — С. 176)

Завдання

1. Коли і за яких обставин гетьманська булава дісталася Петру Дорошенку?

2. Охарактеризуйте його внутрішню та зовнішню політику. Визначте основну мету його діяльності.

3. Яких заходів вживав Дорошенко, щоб досягти своєї мети?

4. Визначте, чому він пішов на прийняття турецького протекторату. Які це мало наслідки для України.

5. Як ви думаєте, чому Петро Дорошенко зрікся гетьманської булави?

6. Визначте плюси та мінуси його гетьманування. Як ви гадаєте, за що його було названо «сонцем Руїни»?

2-а група

Історична довідка

Дем’ян Многогрішний

• Народився в селянській родині під Коропом на Чернігівщині, брав участь у багатьох битвах Національно-визвольної війни.

• Був противником Андрусівської угоди, у 1668 році призначений П. Дорошенком наказним гетьманом Лівобережної України.

• Під тиском старшини пішов на переговори з Москвою, що завершилися укладенням Глухівських статей і проголошенням його гетьманом Лівобережної України.

• Намагався проводити політику на захист державних інтересів України: домігся, щоб Київ залишився у складі Лівобережжя, намагався послабити політичну роль старшини, вів таємні переговори з Дорошенком про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Туреччини.

• Виданий козацькою старшиною царському уряду, звинувачений у зраді, підданий жорстоким тортурам, засуджений до довічного ув’язнення, вивезений з родиною до Сибіру, помер у 1707 році в Іркутську.

Глухівські статті 1669 р.

• Складалися із 27 пунктів. • Московські воєводи залишалися лише в українських містах: Києві, Переяславі, Чернігові, Острі — і не мали права втручатися у справи місцевого управління. • Встановлювався козацький реєстр чисельністю 30 тисяч. • Гетьман мав право утримувати наймане військо — компанійців — чисельністю 1 тисяча чоловік. • Податки до державної скарбниці мала збирати тільки старшина. • Заборонялося вступати гетьману у зносини з іншими державами. • Перехід селян до козацького стану ставав більш складним

Документ 3. М. Аркас про Дем’яна Многогрішного

«Недовге гетьманування Многогрішного позначилося тим, що за його заведено осібний полк із козаків, котрий прозвали «компанійським». Полк сей мав наглядати за тим, щоб поспільство не приставало самовільно у козаки та ще щоб заздалегідь гасити у самому початку, як де прокинеться якесь... повстання або що... У травні місяці 1670 року, на прохання гетьмана, цар прислав до нього стрільців, яких той мусив держати своїм коштом. Вигадав се Многогрішний для своєї безпеки, бо знав, що його не люблять і почував себе дуже небезпечним на своїй посаді. А московському урядові се було й на руку: він таким побитом мав при боці гетьмана — повсякчас свого доглядача. З того часу сю сторожу становлено було до кожного гетьмана. У тому ж таки році Многогрішний, з дозволу царя, переніс свою столицю з Гадяча у Батурин... Многогрішного не любила старшина... А через усе те сипалися, як з решета, доноси на гетьмана у Москву... До того ще й гетьман сам не вмів показати з себе дуже улесливого і як чоловік нервовий, а часом без міри запальний, не вмів здержувати свої поривання і вихоплювався перед московськими воєводами та послами з чимось таким, що тільки

шкодило йому самому». (Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991 - С. 91–92)

Завдання

1. За яких обставин гетьманська булава на Лівобережжі дісталася Дем’яну Многогрішному?

2. Охарактеризуйте основні напрямки його діяльності на посаді гетьмана.

3. Дайте оцінку Глухівським статтям.

4. Дайте власну оцінку його діяльності.

3-я група

Історична довідка

Іван Самойлович

• Походив із родини священика, навчався в Києво-Могилянській академії, згодом вступає до козацького війська.

• Обіймав посади наказного полковника Прилуцького полку, Чернігівського полковника, генерального судді.

• У 1672 р. обирається гетьманом Лівобережної України й укладає угоду з російським урядом — Конотопські статті.

• У 1674 р. обраний гетьманом Лівобережної та Правобережної України.

• Керував полками у війні проти Туреччини в 1677–1678 рр.

• Відстоював державні інтереси у відносинах з Москвою.

• У 1687 р. очолював козацькі полки в Першому Кримському поході царських військ і був звинувачений у його невдачі, засланий до Тобольська, де й помер.

Документ 4. З «Літопису Самійла Величка». Конотопські статті (1672 р.)

«...3. Щоб гетьман без відома всього війська нікого не судив і не карав. Били чолом великому государю, його царській величності, генеральні — обозний Петро Забіла, судді Іван Самойлов та Іван Домонтов, писар Карп Мокрієв, — полковники, сотники, вся старшина і все Запорозьке Військо, щоб вони не терпіли ніякої неволі й жорстокості від нашого новообраного гетьмана... і щоб він над ними не чинив ніякого суду без поради всієї старшини і безневинно. А за переступ, коли хто в тому об’явиться, судом і доказом військовим (карав і відставляв від чину, коли хто того чину буде недостойний, також і з іншим військовим товариством) і посполитим народом чинив не за волею,а за судом і правом.

...7. Про служивих і всіляких людей, що втікають з Великої Росії в Малу Росію, щоб їх не приймати, а прийнятих раніше щоб висилати назад.

Тож і новообраному гетьманові, генеральній старшині та всьому Запорозькому Війську надалі не приймати ніяких утікачів та селян, а яких прийнято досі, то тих відпускати відразу після нинішнього договору. (CD «Історія України»)

Внутрішня й зовнішня політика Івана Самойловича
Внутрішня	Зовнішня
• Прагнув перетворити Україну на аристократичну державу з міцною гетьманською владою. • Обстоював інтереси старшини, дбав про зростання старшинського землеволодіння. • Припинив скликання Генеральної військової ради, волів обмежити втручання козацьких низів у державні справи. • Створив бунчукове товариство — особливу привілейовану групу козацької еліти, яка складалася із синів старшини, що готувалися обійняти державні посади. • Намагався закріпити спадковість гетьманської влади. • За його гетьманування відроджується культурнее життя в Україні	• Дотримувався проросійської орієнтації, вважав, що Москва зможе захистити Україну від зазіхань Польщі і Туреччини. • Прагнув до порозуміння з Кримським ханством і Туреччиною. • Прагнув об’єднати усі українські землі під своєю владою

Завдання

1. Охарактеризуйте сутність Конотопських статей. Порівняйте їхній зміст зі змістом Глухівських статей.

2. Яку внутрішню й зовнішню політику проводив гетьман Іван Самойлович?

3. Які заходи Многогрішного і Самойловича були схожими, а які різнилися? Що було спільного в долі обох гетьманів?

4. Визначте значення діяльності Івана Самойловича для України.

4-а група

Документ 5. Самійло Величко про зруйнування Чигирина

«Впала гарна тогобічна Україна, як той давній Вавилон, город великий, — через тодішню незгоду козаки всі пропали, самі себе звоювали».

Схема «Військово-політичні події на Правобережжі»

Завдання

1. В який спосіб втретє Юрій Хмельницький стає гетьманом України? До чого це призвело?

2. Які наслідки мало для України Бахчисарайське перемир’я?

3. Чи погоджуєтесь ви з твердженням С. Величка, що зруйнування Чигирина символізувало загибель всієї Правобережної України? Чому?

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Узагальнюючі запитання

1. Чи можна стверджувати, що розповідь козацького літописця про Правобережну Україну стосується якраз періоду 60-х — поч. 80-х рр. ХVІІ ст.? Чому?

2. Як називають цей період в історії України? Чому?

Завдання (за методом «ПРЕС »)

Думки українських істориків щодо завершення Національно-визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої розділилися: одні вважають, що вона скінчилася у 1657 р. із смертю Богдана Хмельницького, інші — що 1676 р. із падінням гетьмана Петра Дорошенка.

Якої точки зору дотримуєтеся ви і чому?

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.