Урок з теми " «Народна іграшка - пам'ять нації. Розробка ескізу народної іграшки за мотивами кераміки Ольги Бердник »

                            Методична розробка уроку на тему

 

 

«Народна іграшка - пам'ять нації. Розробка ескізу народної іграшки за мотивами кераміки Ольги Бердник »

Мета уроку.

Навчальна:

Формувати предметні компетентності:

Конгітивні (пізнавальні) - чуттєво -емоційне сприйняття, вміння бачити, відчувати навколишній світ, виявлення пізнавальної активності;

Креативні (творчі) -ассоціатівно - образне мислення, прояв фантазії, уяви в створенні образів у художньо-практичній діяльності;

Комунікативні - розуміння мови мистецтва як форми міжособистісного спілкування, різноманітність творчих проявів.

Методологічно – понятійні - логічне мислення, вміння оперувати і свідомо користуватися художньо-естетичної термінологією.

Світопоглядні – сприйняття цілісної картини світу, вміння цінувати національну самобутність українського народу.

Стратегічна - допитливість, свіжість погляду, здатність вибирати в хаосі повсякденних вражень найяскравіші, що дозволяють і потребують свого втілення.

Розвиваюча:

Розвивати ключеві компетентності:

Полікультурні - оволодіння досягненнями української культури, загальнолюдських цінностей.

Міжпредметні зв'язки - використовувати отримані знання на уроках літератури, художньої праці, історії, музики.

Інформаційно - пізнавальні - вміння обробляти і використовувати інформацію з різних джерел.

Здоров'я зберегаюча - підтримувати на належному рівні фізичний стан, усвідомлення своїх психофізіологічних особливостей.

Саморозвитку та самоосвіти - сприяти розвитку навичок самостійної роботи, активізувати творчу ініціативу.

Продуктивної творчої діяльності - стимулювання продуктивної творчої діяльності через створення ситуації успіху, заохочення учнів.

Виховна:

Спонукати пізнавальний інтерес до вивчення декоративно народних промислів, ремесел, виховувати естетичне ставлення до творів мистецтва створеним українськими майстрами – умільцями.
Завдання:

1. Розширити знання учнів про українську народну іграшку.

2. Ознайомити учнів з творчістю народного майстра керамічної іграшки Ольгою Бердник.

 3. Розвивати навички сприйняття і розуміння творів мистецтва, вчити відображати свої почуття на площині аркуша.

 4. Виховувати творчу активність, інтерес до мистецтва, акуратність в роботі.

Тип уроку – урок засвоєння нових знань.

Методи: практичні (педагогічний малюнок), ілюстративно-пояснювальні, словесні (бесіда), частково пошуковий.

Випереджаючі завдання: підготовка коротких повідомлень.

Технологія: суггестивна (атр-терапевтична).

Форма проведення: творча майстерня.

Форма організації навчальної діяльності: індивідуальна, колективна, фронтальна.

Спосіб малювання: малювання за поданням.

Техніка малювання: живопис, розпис.

Обладнання: комп'ютер з проектною установкою, аудіо-відеозапис, свищік.

Матеріали для вчителя: папір, фарби, пензлі, баночка, палітра, серветки.

Матеріали для учнів: папір, фарби, пензлі: №2, №3, №6, №12, №10, баночка, палітра, серветки.

Візуальний ряд: презентація, демонстраційний матеріал (макети іграшок до гри «таємне» слово).

Звуковий ряд: музика для релаксації, музика для душі.

Словник уроку: свищік.

Очікувані результати:

Після уроку учні зможуть:

- Створювати творчі роботи;

- Давати самооцінку своїм роботам.

- Візуально визначати роботи Ольги Бердник;

- Оцінити внесок народної іграшки в розвиток самобутності України.

                                                  Епіграф уроку

Кожний художній твір належить своєму часу, своєму народу, своєму середовищу.                                                                                                                  Г.Ф.Гегель.

                                                   Хід уроку

I. Орієнтація, мотивація діяльності.

1. Організаційний момент.

Учитель.   Ось світ - і в цьому світі ВИ.

                   Ось світ - і в цьому світі МИ.

                   У кожного із нас своя стезя.

                   Але за одними законами ми творимо.

                   Нехай довгий шлях і важкий хліб творця.

                   І хочеться часом слабинку дать.

                  Любов і знання як добрі друзі.

                  До нас запросто заходять на урок.

                  Всіх нас кличе дзвінок.

II. Цілепокладання.

1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

     Тема.

«Народна іграшка - пам'ять нації. Розробка ескізу народної іграшки за мотивами кераміки Ольги Бердник ».

Мета:

Розвивати художній смак і творчі здібності в створенні самостійних декоративних композицій.

Удосконалити навички малювання за поданням.

Розширити знання учнів про народні іграшки.

Закріпити навички зображення глиняних іграшок за народними мотивами.

Ознайомити з творчістю Ольги Бердник – майстром керамічної іграшки.

Виховувати дбайливе ставлення до традицій і мистецтва українського народу.

2. Визначення очікуваних результатів.

Учитель:

Діти, а що ви, очікуєте від цього уроку? (Передбачувані відповіді учнів: отримання нових знань, гарного настрою, високих оцінок, дізнатися про творчість О.Бердник і т.д)

3. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.

Сьогодні ми продовжуємо знайомство з народними іграшками. В своєї творчої майстерні створимо ескіз іграшки, після знайомства з авторськими роботами одного з сучасних майстрів України.

Народна іграшка унікальне явище традиційної народної культури українців, вона одночасно виступає предметом народної гри, засобом виховання та розвитку дитини, об'єктом творчості, реліктом автентичної культури, художнім витвором, національним сувеніром. Але найголовніше – іграшки приносять людям радість!

Іграшки з'явилися в давні часи і назавжди залишаються з нами. Адже вони не просто розвага. Від давніх українських іграшок XIV- XVIII ст. майже нічого не збереглося. До нас дійшли переважно керамічні і дерев'яні зразки, датовані XIX ст. В Україні іграшки виготовляли з різних матеріалів: глини, лози, дерева, соломи, тіста, і навіть сиру. Зазвичай це були всілякі тварини. Часто зображувалися комічні образи людей. Виготовляли їх в основному жінки і діти, вкладаючи свою любов і душу.

Давайте зараз відгадаємо «таємне» слово, і дізнаємося, який народній іграшці ми приділимо більше уваги на сьогоднішньому уроці?

III. Целеріалізація.

1.Актуалізація і корекція опорних знань.

Завдання.

На дошці за макетами іграшок заховано ключове слово уроку. Ваше завдання відповісти на 10 питань, які будуть відкривати по одній букві в такому порядку:

1 ?	2?	3?	4?	5?	6?	7?	8?	9?	10?
5	3	9	2	7	4	10	6	8	1

Питання: 1. До якого виду мистецтва відносяться вироби з глини, кераміки? (Гончарство, ДПІ)

2.В яку епоху виникло гончарство? (Неоліту)

3. Що є основою для будь-якого виду мистецтва? (Народна творчість)

4. Що «вкладає» майстер в свої вироби? (Душу, серце)

5. Як називали ляльок, виконаних методом скручування, мотання, зв'язування? (Мотанки)

6.Знахідки, якиої культури на території України, познайомили нас з першими прикладами глиняної іграшки? (Трипільська культура)

7. Як називають в народі місце, звідки беруть глину? (Глинище)

8. У якому селі Полтавської області за легендою є приклади більш 40відов кольорової глини? (Опішне)

9. Що характерно для всіх видів виробів ДПІ? (Стилізація)

10.Як називають ажурно вирізаний вироб з папіру? (Витинанка)

Ми відгадали слово-це свищік!

2. Сприйняття і первинне осмислення навчального матеріалу, осмислення зв'язків і співвідношення в об'єктах вивчення.

Учитель.

Словник уроку:

Свищік – музична іграшка-оберіг, виліплена в ручну з екологічно чистих глини, розписана нетоксичними фарбами (рослинного походження).

В Україні в IV-III тис. до н.е. люди вже вміли ліпити з глини іграшки в образі людей і тварин. Саме через спрощені іграшки-знаки діти пізнавали світ, вчилися мислити узагальненими поняттями і яскравими образами. Зародження свищика можна приурочити до зародження людства (зозулиця) з магічного атрибуту вона перетворилася в іграшку-забаву.

Свищік був найпоширенішою і улюбленою народною іграшкою. Предки використовували цей інструмент в повсякденному житті. С давніх пір вважалося, що свист керамічних і дерев'яних свистків мав ритуальний характер-символізував весняне пробудження землі від зимового сну і відганяв злих духів. В кожній родині була свій свищік-оберіг. Чим менше був свищік, тим дзвінкіше він звучав.

Свищіки зображувалися у вигляді символічних образів тварин.

1.Сімволіка іграшок

Коза - символ родючості.

Баранчик-символ достатку і благополуччя.

Заєць - у слов'ян нескінченне рух життя на землі.

Кінь - слуга сонця, допомагає вирощувати хліб.

Півень - сповіщає про початок дня, оберігає від нечистої сили.

Птах - символ мрії і творчості

Риба - порятунок від біди

Олень - символ землеробства, ремесел

2. Виконання учнем мелодії на свищику.

Дякуємо! Ми готові продовжити.

Українська народна іграшка - це не просто занурення в історію народу, а відчуття того, що ось двері відкриваються - і потрапляєш у казку, загадкові ляльки-мотанки, свищі (свистульки), риби, конячки, солом'яні бички, чудеса з паперу . Розквіт  народних промислів по виготовленню іграшок в Україні почався в середині XIX сторіччя.
Саме в цей історичний період сформувалося три основних регіону з виготовлення іграшок:  Подніпров'я (виготовляли іграшки з дерева з рухомими елементами – вирізані фігурки щільно попарно з'єднувалися планками);

Поділля (виготовляли керамічні іграшки - «жінка з птахом», свищики у вигляді коників, баранчик, півників);

Прикарпаття (іграшки з дерева-візки з двома силуетно вирізаними конячками на передній частині підстави, музичні інструменти, а так само іграшки з сиру).

Для всіх етнографічних регіонів України характерні іграшки з глини. Закладена століттями історія і культура краю в орнаментальних мотивах вплинула на розвиток гончарства і кераміки в Україні. Протягом

тривалого часу тут формувалися місцеві стильові особливості, як в ліпленні форми, так і в розпису глиняних виробів. Тривалий час тут формувалися місцеві стильові особливості, як в ліпленні форми, так і в розпису глиняних виробів.

Давайте згадаємо і доповнимо свої знання про провідних центрах народної керамічної іграшки в Україні.

2. Презентація повідомлень учнів.

-  Косівська іграшка

- Опішнянська іграшка

- іграшки Гуцульщини

Учитель.

Висновок: Іграшка – одна з найдавніших форм творчості, століттями вона змінювалася разом з усією народною культурою, вбираючи в себе її національні особливості та своєрідність. Справжня народна іграшка завжди передає образи умовно, символічно, узагальнено з використанням стилізації зображення і форми. Використовується рослинний, геометричний, солярний орнаменти.

3.Знакомство з творчістю Ольги Бердник.

Учитель.

 Образ народної іграшки складаний и багатозначній. Кожний вироб  передає настрій и характер майстра, тому до роботи неможливо приступати з поганим настроєм и тим більш, змушувати себе щось робить. Образи підказує внутрішня фантазія майстрів.

Сьогодні українські майстри не забувають мистецтво і традиції предків, вдосконалюють свої вміння і передають свої знання нам. Таким талановитим, творчим майстром є Ольга Бердник (короткий опис біографії – Додатків №1). 1.Знайомство з роботами Ольги Бердник.

2.Учані описують свій емоційний стан від побачених робіт.

3.Релаксація (відеоролик)

4. Узагальнення і систематизація знань, використання їх в різних ситуаціях, наближених до життєвих.

Уявіть, що ми знаходимося в творчій майстерні і нам необхідно створити ескіз іграшки-свищика, для того, що б майстер зміг виліпив її з глини і виконати розпис.

1. Педагогічний малюнок.

2. Практична робота . Техніка безпеки.

Створити ескізне зображення іграшки за мотивами кераміки Ольги Бердник (форма, розпис) (учні виконують творчу роботу під музику).

IV. Рефлексивно-оцінюючий етап.

1. Підсумок – оцінювання дитячих робіт. Виставка робіт. Подарунок на пам'ять про урок - брошура.

2. Рефлексія.

- я дізналася (вся) про .... - я навчилася (вся) ... ..
- Що найбільше сподобалося на уроці?

3.Домашнее завдання.

Зробити замальовки по пам'яті вподобаних робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 1

   Ольга Бердник (Отнякіна) 23 березня 1962 рік народження

20 років працює в жанрі авторської керамічної іграшки, створила тисячі  розписаних темперними фарбами анімалістичних  іграшок-свистків. Кожна робота унікальна.

В основі її  іграшок - традиційна форма народного свищика.

Роботи об'єднані в серії «Стародавні звірі», «Леви наших лісів», «Коти на полюванні», «Пори року», «Коти і комахи», «Бабусині казки» та інші.  Стилістично  її «Диво-звірі» асоціюються з картинами геніальної української художниці – примітивістки   Марії Примаченко. Але той же час це зовсім інший, самодостатній світ, тому що в роботах Ольги не повторюється жоден з образів народної художниці. Зате серед її робіт ми зустрічаємо героїв українських казок і стародавніх міфів, дитячих потішок  і колискових
І все це-передається за допомогою керамічної іграшки, речі, виявляється, досить серйозної і об’ємної, щоб вмістити дуже багато аспектів людської культури. За роки творчої діяльності художниця провела 12 персональних виставок, була учасницею багатьох всеукраїнських та міжнародних виставок і фестивалів. Її роботи – предмет колекціонування багатьох шанувальників народного мистецтва в Україні та за кордоном. Обласний художній музей

м..Запоріжжя. Державний історико-культурний музей м. Кам'янка.

Додатки №2 Косів. Околиці Косова багаті  глиною. Гончарство тут розвивалося з давніх пір. Місцеві  майстери використовують в розписі кераміки і дерева гуцульські мотиви. Розпис виконують зеленою та жовтою фарбами. Використовують широкий спектр геометричних і рослинних орнаментів. Рослинні мотиви пов'язані з загальними традиціями українського рослинного орнамента. Тло виробів густо вкриті  кутами, колами, ромбами, підковами, лініямі. Частіше зустрічаються свищики: птахи, тварини, які мають найпростішу форму.

Кольори керамічного розпису Косово – ніби відгомін прохолоди і чистоти Карпат, пронизаних сонячними променями лісів, чистого високого неба, стрімких гірських річок, зелених долин.

 

Додаток № 3

Опішня - центр української народної творчості (кераміка, ткацтво), Який отримав широку популярність в 19 столітті. Село Опішня прославилося своїми розписами на весь світ.

Опошнянські розписи об'єднують декоративно-стилізовані форми, пишний рослинний  орнамент червоних, зелених, білих, коричневих і чорних квітів. Саме вони придають кераміці неповторність, казкової чарівності, а також розписі  притаманна чорна окантовка узорів і контурів. Для Опошнянської іграшки притаманні рослинні орнаменти, хвилясті, прямі, криві лінії, крапки, коло, мазки.

Перевагу в виготовлені іграшок давали – жіночої постаті з півнем, дівчатам з кошиком і триголовим коням.

Додаток №4

Близькими до керамічних іграшок були пластичні вироби з сиру. Традиція робити з сиру різні фігурки і грушки склалася у гуцулів давно. Спочатку це було заняття пастухів.

Сирна іграшка досі зустрічається в деяких районах Гуцульщини. Для дітей ця іграшка потішка - незвичайна, адже нею можна не тільки пограти, але і поласувати, а для дорослих вона є ще й культово-магічним атрибутом. Хоча у всіх цих сирних виробів загальні стильові риси (кілька витягнуті силуети), проте кожен майстер втілює в життя скульптурки власне бачення світу, так, що самі фігурки схожі тільки на перший погляд.

Вчителю. Рослинні фарби.

Чорна - з гілок вільхи, помаранчева - з молочаю і звіробою, жовта - з квітів ромашки, синя - з квітів сон-трави, зелена - з жита, коричнева - з цибулиння.