Урок з української літератури

Тема: В. Симоненко – “лицар на білому коні” в українській літературі. “Лебеді материнства”. «Ти знаєш,що ти – людина» Громадянські, патріотичні мотиви творів.

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом В.Симоненка; розкрити поняття з теорії літератури “ліричний герой”; проаналізувати поезію “Лебеді материнства”,»Ти знаєш, що ти – людина», звертаючи увагу на ідейно-художній та символічний зміст;розвивати в дітей навички виразного читання поетичних творів, культуру зв’язного мовлення, уміння робити висновки; формувати творчі здібності, світогляд школярів; зіставляти ідеї із сучасним життям, власними поглядами;виховувати в учнів почуття поваги та інтерес до вивчення творчості В.Симоненка, любов до матері, до Батьківщини, патріотизм.

Обладнання:  підручник, портрети письменника, ілюстрації до творів, проекти учнів, відео та аудіо матеріали, виставка літератури.

Хід уроку

І Організаційний момент ( вітання з учнями).

ІІ. Актуалізація опорних знань

 

І.  Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Привітання з учнями

- Доброго ранку, прошу вас не сідати. Так, саме не сідати…

 

2. Релаксаційна вправа „Доторкнися до зірок ” .

       Вправа проводиться з метою формування в учнів оптимістичного ставлення   до уроку й очікування позитивних результатів .  Звучить повільна музика .Учитель звертається до дітей.

- Станьте зручніше і заплющіть очі. Уявіть собі, що перед вами нічне зоряне небо, на якому багато зірок. Кожен виберіть собі найяскравішу зірку. Уявіть, що ця зірка – це ваша найзаповітніша мрія. Тепер простягніть руки до неба, щоб доторкнутися до своєї зірки . Намагайтеся з усіх сил! Ви обов’язково зможете дістати свою зірку . Зніміть її з неба, покладіть її перед собою, а тепер розплющіть очі . Подивіться на свою диво – зірочку. Нехай вона подарує вам натхнення, наснагу, і нехай ваші сподівання здійсняться!

«Клубок бажань» ( один одному  бажають …)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Запис у зошит дати і теми уроку. ( На вашу думку, чому сьогодні будемо знайомитись із даною темою?) . а) робота над виразами «лицар», «лицар на білому коні»

Кого називають лицарем?

За академічним тлумачним словником, слово «лицар» має такі лексичні значення:

1) середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану;

2) воїн із важким озброєнням і спорядженням;

3) вільний козак-запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво;

4) самовідданий, благородний захисник кого- або чого-небудь;

5) людина, яка самовіддано служить певній справі, віддається їй.

Які з цих визначень, можуть стосуватися виразу «Василь Симоненко – лицар на білому коні»? Чому?

Запишіть в стовпчик ті моральні якості, які притаманні лицареві.

Подумайте, що означає вираз «лицар на білому коні»?

Яку людину можна порівняти з лицарем на білому коні?

Лицар на білому коні – омріяний образ шляхетної людини, носія кращих рис людського характеру.

Вчитель. Василь Симоненко… Ім’я цього поета назавжди вписане до історії рідної літератури, та разом з тим завжди є і буде її злободенною сучасністю, її сповіданою прийдешністю. Один з найталановитіших виразників дум і сподівань рідного народу, він своїм словом і життям ствердив загальнолюдські духовні ідеали, збагатив скарбницю світової культури.

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині. Його біографія – це доля людей воєнного і повоєнного покоління. Ось як про цей час пише поет М. Вінграновський: “Коли вдови, ще не прийшовши до тями після недавніх з війни похоронок, вже чули, як удосвітла, потемки б’є бригадир пужалном по шибках холодної хати і виганяє на роботу, і коли ці самі жінки в клеєних чунях чи на дерев’яній підошві черевиках, прихопивши з собою й дітей, ішли з лопатами по темній осінній багнюці в поле, – а кожній треба було викопати по гектарові буряків, … а після всього людям давали на трудодень грами, а то й зовсім не давали нічого, – ось те середовище, де ріс і формувався майбутній поет Василь Симоненко”.

Порадником у житті хлопчика були матір, дід та дядько Федір. Про це він писав у вірші “Мій родовід” та інших поезіях.

Учениця. В хаті сонячній промінь косо

На домівку ляга з вікна…

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили –

Це життя трудового плід.

Але в кожному русі – сила,

В очах юності видно слід.

 Вчитель. У шкільні роки Василь був активним учасником художньої самодіяльності, а в старших класах – членом редколегії шкільної газети. “На уроках він був серйозний – аж занадто. Ніколи не сміявся, не тинявся по шкільному подвір’ї. У класі хлопець виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень… Часто він писав вірші до шкільної і класної газети.”

Швидко промайнуло дитинство, студентські роки в Київському університеті, робота в черкаській газеті – такі віхи короткого, але насиченого життя поета. Нагла смерть скосила Василя Симоненка у двадцятивосьмирічному віці, ніби здійснюючи його юнацьке пророцтво, що “в тридцять – смерті в очі подивлюсь”. Набагато пізніше були опубліковані матеріали, в яких йшлося про те, що “Василя Симоненка по-звірячому “обробили”, а точніше – прибили охоронці громадського порядку в міліцейських мундирах”. Його не вбили, але здоров’я підірвали остаточно. Відтоді В. Симоненко вже не жив, а мучився, бо ні на хвилину не вщухали нестерпні болі, які неможливо було вгамувати жодними ліками.

Поховали поета у Черкасах. На його надгробку викарбувано слова:

“Можна все на світі вибирати, сину, –

Вибрати не можна тільки Батьківщину”.

(Звучить запис пісні “Виростеш ти, сину”)

Відеопрезентація про В. Симоненка

Захист проекту Римарев Сергій, Кащук Вікторія, Степанов Мирослав, Майборода Тетяна про життя та творчість.

Робота з підручником

II. Вивчення нового матеріалу.

Своєрідним заповітом В. Симоненка стали його знамениті “Лебеді материнства” як гімн синівської любові, патріотизму. Частина цього твору, прослухана вами, згодом стала піснею, музику до якої написав А. Пашкевич.

1. Виразне читання поезії “Лебеді материнства”  Кащук Вікторією

Читає диктор ( відео)

Без слів. Живий голос В. Симоненка.

Фізкультхвилинка

– Порівняти текст вірша і пісні. Чому саме слова з другої частини поезії, на вашу думку, стали піснею?

– На чому акцентується увага у пісні? (Відданість Вітчизні). А у поезії? (Турбота матері про долю рідної дитини і настанова їй бути вірною своїй Вітчизні).

2. Повторне виразне читання поезії (читання  за строфами) З коментарем.

3. Усний переказ змісту вірша.

Наприклад. Настала ніч. У лимані виблискують сургучеві зорі. Схилившись над колискою, мати розказує синові казку. Десь у темряві кричать півні, а у хаті на стіні танцюють лебеді. Мати впевнена, що син виросте і вирушить у далеку дорогу, де він зустріне і гарних дівчат, і друзів, і дружину. Де б він не був, завжди з ним будуть її очі та рідна домівка. Якщо ж доведеться полягти на полі бою, його не забудуть. Та він повинен пам’ятати завжди, що Вітчизна у нього одна, її зраджувати не можна.

4. Робота над композицією вірша.

– Поділити поезію на окремі частини. Дати їм назву. Про що йде мова у кожній із частин? Записати у зошити.

І – Чарівна казка щасливого дитинства. (Добра і лагідна ненька прагне все зробити для своєї дитини, віддати їй всю любов свого серця, оберегти від життєвих негод.

II – Фантазії матері про майбутнє сина. (Мати думає про долю свого сина у цьому тривожному світі, про час його змужніння, юнацькі зустрічі і перше кохання).

III – Роздуми матері про змужніння сина. (Мати хоче бачити свою дитину вільною у виборі життєвих доріг, але вона переконана, що такі поняття, як “мати”, “батьківщина”, завжди повинні бути головними у житті, і людина за жодних обставин не має права їх відкидати).

Пісня  «Вироситеш ти, сину…», гурт «Біла вежа»

Хвилина мовчання

5. Проблемне запитання. Завдяки чому досягається образність у творі? (Символічний образ лебедів, епітети, метафори, звертання, порівняння.)

“Лебеді материнства” написані в жанрі колискової. Тому головна думка – материнська тривога за долю сина. Поет звертається до незнищенних вічних цінностей нашого народу – символу матері (Матері Божої); символічного образу лебедів, що асоціюються з вірністю. Рожеві лебеді випливають з туману дитинства ліричного героя, яке було наповнене теплом материнської любові, красою казки, таємничих берегів. Національні символи завжди є надійними оберегами українців.

Національним колоритом відзначаються епітети: “білява хата”, “сивими очима”, “мавки чорноброві”, “сади зелені”, “приспані тривоги”. Метафори у поезії допомагають розкрити особливості образів твору: заглядає в шибку казка; танцювали лебеді; лоскотали марево; будуть мандрувати очі материнські і білява хата; прийдуть з України верби і тополі.

III. Узагальнення вивченого.

Мати і Батьківщина завжди з людиною поруч: все життя і в годину смерті, в рідній стороні й на чужині, в горі та радості. Особливо хвилюючою є поезія “Лебеді материнства” у наш час, коли відкриті шляхи у будь-який куточок світу, коли кличуть звабно близькі й далекі подорожі. Дуже добре, що ми маємо можливість багато їздити, пізнавати світ і людей, але разом з тим треба завжди пам’ятати слова В. Симоненка:

Можна все на світі вибирати, сину, –

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

– Отже, сформулюйте головну думку твору. (Оспівування загальнолюдських цінностей: материнства, любові до дитини, знання й збереження звичаїв і традицій рідного краю).

Фізкульхвилинка

Відеопрезентація « Ти знаєш,що ти – людина»

Про один такий випадок згадувала черкаська журналістка Ніна Черняк.

«Я ішла з очима, повними сліз, і яка ж була радість, коли побачила, як від будинку, через напіврозтоптані замети, біжить у своєму вічному коричневому костюмі і легеньких черевиках Василь Симоненко. Він помітив мене з вікна редакції.

    Я й зараз, як наяву, бачу його безмежно добру усмішку, іскристі карі очі й чую лагідний голос, який від щирого серця бажає щастя та доброї долі моїй донечці і мені... Очі мої наповнилися сльозами, а він, поцілувавши мене в щоку, тихо сказав: «Не журися, Нінусю, не падай духом. Ти сильна людина, тобі вчитися треба і писати вірші, виростити донечку, яка у тебе така чудова. Тож встигай усе, не проспи життя...» А потім, задумливо глянувши в синяву неба, мовив:

Ти знаєш, що  ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?...

Того ж тижня я прочитала у газеті ці віршовані рядки, які стали своєрідним девізом мого життя».

4. Слово вчителя

У скрутну хвилину В.Симоненко знайшов теплі слова, заспокоїв.  Вірш «Ти знаєш, що ти – людина?» входить до останньої прижиттєвої збірки поета «Земне тяжіння» (1964 р.)

 

6.Ідейно-художній аналіз поезії.

6.1. Бесіда.

- Яке враження справила на вас прослухана поезія?

- Ключовим образом поезії виступає людина.

- Людина. Слово, яке складається з 6 літер… Але яке величезне значення…

- Давайте звернемося до тлумачного словника. Що ж означає слово людина(випереджувальне завдання)

Людина. 1. Одиничне до люди. Будь-яка особа; кожний. Людська постать. 2. особа як утілення високих інтелектуальних і моральних властивостей. 3. Уживається в значенні узагальненого або займенникового звертання.

- Як ви вважаєте, що мав на увазі Симоненко, говорячи про людину?

- До кого і з якою метою звертається поет у творі?

- Зачитайте 1 строфу

- Як ви розумієте зміст першої строфи (фото близнят)  Хіба вони не однакові? Доведіть.

- Якою хоче бачити  В. Симоненко людину?

- Чим стурбований поет?

(Життя людське не таке вже й довге, тому треба ЖИТИ: 
Справжнє життя — це буремність щирого справжнього почуття, переживання стосунків з іншими людьми, де зустрічі й розставання, втрати й пошуки -  це щастя й біль:

Сьогодні усе для тебе — 
     Озера, гаї, степи. 
     І жити спішити треба, 
    Кохати спішити треба — 
    Гляди ж не проспи! )

- Як ви можете пояснити рядки : Завтра тебе не буде більше на цій землі…(швидкоплинність життя, не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні )

- Розкрийте підтекст рядків:

Сьогодні усе для тебе – озера, гаї, степи.

  - Зверніть увагу на слова «хочеш того чи ні». Як ви їх розумієте?

- Чи можна сказати, що щастя лише у матеріальних благах?

- Чи стосується зміст поезії її автора? Чи можна сказати, що цей вірш написала молода людина?Наскільки близькі ліричний герой твору і автор?

6.2. Визначте провідний мотив поезії «Ти знаєш, що ти людина?»

 (Утвердження думки про унікальність, неповторність людської особистості, заклик з гідністю носити це горде ім’я.)

6.3. Проблематика твору.

6.4.Художні особливості поезії.

- Як починається поезія? Чому ми кажемо, що це риторичне запитання?

- Знайдіть і зачитайте художні засоби.

Епіфора (повтор однакових слів або словосполучень наприкінці декількох рядків або строф, прозових фраз або образів

Анафора (повтор звуків або однакових слів на початку декількох рядків або прозових фраз

Епітети: люди — добрі, ласкаві й злі; усмішка, мука єдина.

Знайдіть у творі риторичний оклик. Яка його  роль?

    (Гляди ж не проспи)

Отже, поезія Василя Симоненка — це натхненний гімн Людині, її неповторності й висоті її духу. Це сміливий згук серед цілковитого мовчання цілого суспільства. І тому досить показово звучать слова останньої строфи: 

Бо ти на землі — людина, 
      І, хочеш того чи ні, — 
      Усмішка твоя — єдина... 

7. Хвилинка мудрості.

Відгадайте про що мова?

Вона нічого не коштує, але багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи при цьому тих, хто нею обдаровує. Вона триває мить, а в пам'яті залишається деколи назавжди. Ніхто не багатий настільки, щоб обійтися без неї, і немає такого бідняка, який не став би від неї багатше. Її не можна купити, не можна випросити, не можна ні позичити, ні вкрасти, оскільки вона сама по собі ні на що не годиться, поки її не віддали!

То про що мова?

Звичайно, це усмішка! 

Симоненко наголошував, що єдиними є очі , мука, усмішка, …

8. «Подаруй усмішку»

  Давайте подаруємо один одному усмішку й передамо її по колу. Адже, якщо ти посміхнешся  світу, то і він посміхнеться тобі.

- Що ж означає «єдина усмішка»? Поет кличе до егоїстичного ствердження людиною своєї унікальності

9. -Кажуть, очі – дзеркало душі. Чому?

 

V. Закріплення вивченого на уроці

- Об’єднаймося в групи для подальшої роботи.

1. Робота в групах

Час – 3 хвилини. Коли будете звітуватися, можете ставити запитання учням з інших груп.

І група

  Доведіть, що кожна людина – неповторна, індивідуальна. Відповідаючи, посилайтеся на власний життєвий досвід і зміст твору.

ІІ група

  Вмотивуйте,  Чому В. Симоненко наполягає на тому, щоб кожна людина поспішала жити? Чи маєте ви досягнення за прожитий час? Якщо так, то які?

ІІІ група

  Які риси характеру ви найбільше цінуєте в людині? Власну думку вмотивуйте.

ІV група

  Чим людина відрізняється від інших живих істот на землі?(гуманністю) У чому, на думку В. Симоненка, полягає призначення кожної людини? (творити добро)

V група

  Дослідіть, як В. Симоненко у творі акцентує увагу на тому, що людина – господар на землі? У чому це виявляється?

2. Записати власні епітети до вислову «Людина з великої літери».(геніальна, видатна, відома, добра, милосердна, чуйна) 

- А чи можемо ми назвати звичайну людину, але ту, яка всім допомагає, яка творить добро кожного дня, людиною з великої літери? Чому?

 

4.  Міні-дискусія

Як потрібно прожити життя?

1 частина класу - для себе

2 частина – для інших в першу чергу

— Яким змістом ви б хотіли наповнити своє життя?

Учені стверджують, що жодна людина на землі не повторює іншу, навіть якщо це близнята. Неповторне і життя, яке дуже швидко минає. Тому не можна відкладати на потім  ні добрих справ, ні дружби, ні кохання, ні мрій, ні спілкування з природою. Про це вірш В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина...».

5.   «Незакінчене речення»

Василь Симоненко своїм твором закликав… «Мікрофон»

ІV. Рефлексійно-оцінювальний етап

1. Рефлексія

- Чи справдилися висловлені на початку уроку передбачення?

- Чого навчила вас дана поезія?

- То як потрібно прожитии життя?

   Кожен з нас — неповторна зірочка у безмежному Всесвіті, але немає більше таких самих зірочок, немає такого неповторного голосу, такої усмішки, ніхто так не радіє і не страждає. І тому кожна людина у своєму житті повинна бути щасливою, бути собою, реалізувати себе тут і тепер, не зустрічаючи на своєму шляху перепон, тиску та гноблення. Життя людське не таке вже й довге, тому треба ЖИТИ:

Запишіть на  зірочках своєбажання. І нехай воно обов’язково здійсниться. Адже, сьогодні усе для тебе  ( стікери прикріплюють на дошку)

- Людина. Таке близьке і зрозуміле всім слово. І разом з тим які різні відтінки ми вкладаємо в його значення…

  Двадцять вісім – це дуже мало.

Двадцять вісім – це наче й не жив.

І поклали поета в хмари –

 І до хмари немає стежин. ( Таку поезію відшукали учні Козловський Антон та Уманчик Олександр під час відвідування гуртка «Літературна студія»)

Оцінювання знань учнів.

VI. Домашнє завдання.

 Вивчити напам’ять одну із поезій В. Симоненка

Заключне слово вчителя :

Кожного дня виотримуєте 86 400 секунд, і кожного вечора вони зникають. Даремно чи ні – все залежить тільки від вас. І мені хочеться, щоб 5400секунд, які ми провели разом, минули недаремно й торкнулися ваших сердець. Живіть, творіть, будьте людьми! Успіхів вам!!!

-Урок закінчено. До побачення.