Урок з української літератури на тему: «Карпатські Ромео і Джульєтта, або Вічна таїна кохання. Образи Івана й Марічки в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Тема:   «Карпатські Ромео і Джульєтта, або Вічна таїна кохання. Образи Івана й Марічки в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Мета уроку: розкрити образи головних героїв повісті «Тіні забутих предків» Івана і Марічки, у процесі аналізу допомогти учням відчути глибину інтимних почуттів і взаємної вірності, усвідомити вагу справжніх духовних цінностей у житті людини, розвивати в учнів уміння зіставляти, аналізувати й синтезувати вивчене; розвивати дослідницькі здібності, уміння працювати з додатковою інформацією; підбирати матеріал з різних джерел; формувати вміння  висловлювати й аргументувати власні думки; виховувати вміння розуміти й поважати красу людських стосунків, виховувати любов до художнього слова.

                   Тип уроку:     комбінований урок.

   Обладнання:  портрет письменника, текст повісті «Тіні забутих предків»,   ілюстрації до твору, мультимедійна презентація;  записи уривків з однойменного фільму С.Параджанова за даною повістю.

Х  І  Д         У Р О К У

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Перевірка домашнього завдання:

Що вас найбільше вразило в особі М. Коцюбинського?

Назвіть найвідоміші твори цього автора.

2. Виконайте тестові завдання.

1. Вкажіть місце народження М.Коцюбинського:

      а) м. Київ;                                б) м. Вінниця;                              в) м. Львів.

      2. Як за життя називали М. Коцюбинського:

      а) Кобзарем;                              б) Сонцепоклонником;                   в) Каменярем.

3. Назвіть місто, де письменник прожив останні роки свого життя:

      а) Вінниця;                               б) Чернігів;                                        в) Львів.

       4. Куди М. Коцюбинський тричі виїжджав лікуватися:

а) Санкт-Петербург (Росія);           б) Рим (Італія);                    в) Капрі (Італія).

5. Виберіть із переліку творів ті, які належать М. Коцюбинському:

«Тіні забутих предків», «Земля», «Ялинка», «Зів’яле листя» , «На камені», «Перехресні стежки», «Камінний хрест», «Сойчине крило», «INTERMEZZO», «Бояриня», «Микола Джеря», «Цвіт яблуні».

3. Історія створення повісті.

ІІІ. Оголошення теми та мети.  Мотивація навчальної діяльності

Слово викладача

Велике щастя у житті – знайти справжнє кохання, бути щасливим і дарувати це прекрасне почуття. Все починається з любові. Історія знає багато закоханих пар, що силою свого почуття увійшли в вічність та надихають кожне покоління бути сміливішими, відвертішими у своїх почуттях. В полон кохання потрапляють люди, незалежно від від віку чи політичних переконань, незалежно від міри відомості чи кольору шкіри. Кохання, таке могутнє та лавиноподібне, когось підносить, наче на крилах, а когось знищує та змушує страждати.
       Кохання – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори.   Звернувся до неї і               М. Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків». Недарма про нього  відомий фольклорист Володимир Гнатюк сказав: «Любов і краса - це ті діаманти, які він (Коцюбинський) вишліфовував  із непоказних камінчиків та зараховував у вічний  скарб нашої  культури». Ці слова стануть епіграфом до нашого уроку.

Тренінг «Роздуми вголос» 
 Як ви розумієте поняття «кохання»? 

- Що означає «любити»?

- Чи можна дати «коханню»  чітке визначення ?

Академічний тлумачний словник дає таке визначення: «Кохання – почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі». Та чи  може словник розкрити справжню глибину цього почуття?

Створення «асоціативного куща» до слова «кохання» 
 

Малюючи силу кохання Марічки й Івана у творі «Тіні забутих предків», Коцюбинський шукає його джерела в таїнстві природи, життя, в таїнстві людської душі, яка зберігає у своїх глибинах весь віковий досвід аж до вірувань далеких предків. Зазирнемо до того таємничо-літературного світу закоханих, який створив Михайло Коцюбинський. 

ІV. Робота над образами  повісті. Евристична бесіда.

 Познайомимося з героями твору.

З Іванком ми зустрічаємося на початку повісті. Що ми дізнаємося про хлопця?

(Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків… Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі… Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить. Гачі  на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить.)              

-         Іванко не зовсім такий, як інші діти.  Чому?

(Іван від самого свого народження виділявся серед інших дітей, він поводився інакше, був чужим у гуцульському світі, де існували свої закони й чітко визначений погляд на всі явища та події. Мати навіть неодноразово замислювалася, а чи свою дитину вона виховує, чи не «встигла хитра бісиця обміняти її дитину на своє бісеня»).

-            Отже, Іванко був самотнім, незважаючи на те, що сім’я  в нього була велика. Що ж тоді живило героя, де він почувався природнім?

(Іван був дитиною-природи, відчував тісний зв’язок із нею:  «І він щезав. … Котивсь зеленими царинками, маленький і білий, наче банька кульбаби, безстрашно забирався у темний ліс, де гаджуги кивали над ним галузками, як ведмідь лабами. Звідси дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош. По далеких горбах дрімали на сонці самотні оселі. Були так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку спускали сум свій в Черемош, а він ніс його долом й оповідав… гукали на Івана од хати, але він того не слухав, збирав малини, пукав з листочків, робив свистілку або пищав у травинку, намагаючись вдати голоси птахів та всі ті згуки, що чув у лісі. Ледве помітний в лісовім зелі, збирав квітки і косичив ними свою кресаню (бриль), а утомившись, лягав десь під сіном, що сохло на остривах, і співали йому до сну та й будили його своїм дзвоном гірські потоки»).

-         Незвичайною, несхожою на всіх була і Марічка. З якого роду вона походила?

-         Інсценізація уривка повісті (уривок про знайомство Івана та Марічки).

-         Що об’єднувало дітей, крім любові до природи, дитячих забавок, спільної діяльності?                                     

(Вони обоє були тонкі, творчо обдаровані натури:  Іван пречудово грав на флоярі, а Марічка також була талановитою, складала пісні - коломийки. І в цих піснях, у цій музиці виливалася вся сила їхнього кохання).

Викладач:      Переглянемо уривок фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» (від 14 хв. 30 с. до 17 хв. 15 с.)

Але діти виросли. Сходилися разом або коло церкви, або в лісі, щоб ніхто їх не бачив. Понад усе Іван хотів одружитися з Марічкою, та змушений був іти в найми далеко від рідного села, у гори – пасти вівці.

•             Що ж підтримувало Івана під час важкої праці, у негоду, промерзлому й промоклому в зливу до кісток?

(Кохання і сподівання на зустріч з Марічкою. Закохані душі чули одна одну на відстані. Не було жодного дня під час Іванового літування на полонині, щоб не згадав він Марічку, вона приходила до нього уві сні, не залишала його думок, він чув її голос: «Перед очима пливуть вже зелені плями, розпливаються у царинки, у смерековий ліс. По царинці ступають білі ноги Марічки. Вона кида в поліг граблі і простягає до нього руки. І у ту мить, коли Іван ось-ось мав почути м’яке тіло Марічки на своїх грудях, з лісу виходить з риком ведмідь, а білі вівці мечуться вбік і одділяють його од Марічки. «Ху, пек ті та цур!.. Невже заснув?»).

Поспішав Іван з полонини. Але дома його чекала сумна звістка…  Зла доля, а не ворогуючі родини розлучила закоханих — забрав дівчину Черемош. Переглянемо уривок фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» (від 33 хв. 55 с. до 39 хв. 30с.)

Як сприйняв Іван смерть коханої?

 («Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити зі скелі у крутіги: «На, жери і мене!». Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки»)

Далі парубок не жив. Його душа вмерла разом із коханою дівчиною. І все ж таки після шести років блукань Іван повертається  в село й одружується на Палагні.

•             Охарактеризуйте дружину Івана    

(Палагна – вродлива молода жінка, яка занадто довго жила у примарному світі матеріального. Можна сказати, що вона теж спілкується з духами, але ці духи темні. Жадоба, пристрасть, егоїзм засліпили її. Палагна теж закохана в Івана і намагається усіма засобами звернути на себе його увагу. Утративши Марічку, на певний час Іван потратляє під чари Палагни, проте почуття до Палагни не має нічого спільного з високим почуттям до Марічки.  Воно приземлене,  дещо тваринне, але воно теж має право на існування).

Позбувшись чар Палагни, Іван згадує Марічку, те, як він був з нею щасливим і сумує за нею, продовжує її кохати навіть після її смерті, уявляє свого життя без Марічки. Тому смерть Івана – закономірна. Без кохання - нема життя.

Переглянемо уривок фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» про смерть Івана (від 01 год. 23 хв. 20 с. до 01 год. 25 хв. 40 с.)

Рольва гра

Послухаймо наших героїв (герої в національних строях Гуцульщини розповідають про своє кохання) Яким для них було це кохання?

Марічка

Кохання — це найдивніша загадка, що має велику силу над людьми. Це повінь почуттів, які підхоплюють тебе, безпомічну, і несуть у царство любові. І для тебе вже не існує нічого й нікого, окрім коханого. Ти йдеш проти роду, проти старшини, аби бути разом з милим і тілом, і душею.

Наші душевні переживання й поривання сплітаються в чарівну пісню, яку Іван вигравав на флоярі, а я виспівувала. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією, на­роджуючи прекрасне почуття любові. Природа входила в наші душі чарівними звуками. Наше кохання було таким великим, що навіть стара ворожнеча родів не могла нас розлучити.

Палагна

Через шість років після смерті Марічки Іван, повернувшись із гір, одружився зі мною, дівчиною з багатого роду, фізично здоровою.

Я -  добра ґаздиня, по­магаю чоловіку  по господарству. Але чому ж він не звертає на мене ніякої уваги, тільки худоба його цікавить?

Живемо в достатку, до сусідів не позичаємось, маємо що вдягнути і що поїсти.  А йому наче світ не милий, наче мене й не існує! Чого ж ще потрібно тому Іванові?

Зрада… Хіба я перша! Можливо, тому й закохалася в Юру, що побачила його інтерес до мене, відчула в ньому чоловічу силу й здоров’я.

 Іван

Марічко… Чому наше кохання від самого початку було трагічним? Адже ми так любили одне одного...

Чи кохав я Палагну? Така думка ніколи не займала моєї голови. Я ґазда, вона ґаздиня, і хоч дітей у нас не було, зате була худібка – чого ж ще більше?..

Зрада Палагни… Та мені байдуже. Хіба це шлюб? Це лише ілюзія його. Хіба це життя? Ні, це його жалюгiдна подоба. Повсякденнi клопоти про худобу так і не змогли замiнити мені Маріччині  пiснi й кохання. Вона не лише приходила до мене уві сні, я марив нею й наяву. То я бачив Марічку живою й дивувався, що вона жива й водночас ніби мертва. А то зовсім утратив відчуття реальності, коли почалося абсолютне марення, а в ньому — зустріч із Марічкою-нявкою та чугайстром.

Розглянемо слайд і порівняємо образи Марічки та Палагни.

Порівняння образів Марічки та Палагни

      Марічка                                                                     Палагна

Овіяна високою поезією;                                втілення буденності;

складала коломийки;                                     дбайлива, працьовита жінка;

здатна до високих поривань                  знає, як вести домашнє господарство                                                                                                                                                                                                                                                                                  

                                                                                              ідеал – спокійне,  сите життя.                                                                                         

не приваблює ні багатство, ні

влада.

Евристична бесіда з учнями:

•         Як ви гадаєте, чи міг Іван після смерті Марічки бути щасливим?
•         Чому, на вашу думку, Івана й Марічку називають «Карпатськими Ромео і Джульєттою»?
•         На уроках зарубіжної літератури ви вивчали твір В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Порівняймо сюжети цих творів. Назвемо спільне і відмінне.

Слово викладача

Говорити про повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» і не згадати про однойменний фільм режисера  С. Параджанова не можна.  Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр. Оператором був  Юрій Іллєнко, а головні ролі зіграли Іван Миколайчук та Лариса Кадочникова.

V. Підсумковий, рефлексійно-оцінювальний етап.

Рефлексія

Звернімося до епіграфу  нашого уроку: «Любов і краса - це ті діаманти, які він (Коцюбинський)  вишліфовував  із непоказних камінчиків та зараховував у вічний  скарб нашої  культури».

Тож як ви розумієте ці слова?

Метод «Мікрофон»

Учні по черзі висловлюють свою думку.

Заключне слово викладача

Кохання – Божий дар, який дається далеко не кожному. Більшості людей випадає на долю так і прожити своє життя, не відчувши цього великого почуття, а за кохання приймати і скороминучу закоханість, і фізичний потяг, і просто симпатію до людини. Тому, якщо прийде до вас справжнє взаємне кохання, – бережіть його. Якщо не вірити в любов, це - значить обкрадати власну душу. І може статися, що душа не тільки сама не здатна буде на високий порив, а й не зуміє відгукнутися на нього... Тож нехай доля буде прихильною до вас і подарує кожному вірне і щасливе кохання. Бережіть і цінуйте це найвеличніше людське почуття. 

Справжня любов – це крила, які піднімають нас над буденністю і дрібницями. Феномен цього почуття залишиться нерозгаданим. Кохання – це вічна таїна життя.

VI. Домашнє завдання (одне на вибір)

1.Опрацювати матеріал підручника на ст..152-156. Виконайте завдання  2-3 (ст.. 155-156).

2.Написати есе на тему: «Чи зміг би (змогла б) я так кохати,  як Іван (Марічка)?

3. Переглянувши фільм С. Параджанова, написати стислий відгук про те, наскільки режисеру вдалося втілити ідейний задум М. Коцюбинського.

Використана література:

1. https://www.google.com/search?q=асоціативний +кущ+до+слова+кохання

2.https://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kotsyubinskij-mikhajlo/2263-mikhajlo-kotsyubinskij-biografiya-skorocheno

3.https://naurok.com.ua/urok-karpatski-romeo-i-dzhuletta-abo-vichna-ta-na-kohannya-obrazi-ivana-y-marichki-v-povisti-m-kocyubinskogo-tini-zabutih-predkiv-prezentaci-80192.html

4.http://konspektu.at.ua/publ/10_klas/ukrajinska_literatura/vilne_spilkuvannja_chomu_ljubov_odvichna_tajina_za_motivami_povisti_m_kocjubinskogo_tini_zabutikh_predkiv/57-1-0-2489

5.https://naurok.com.ua/prezentaciya-zhittya-i-tvorchist-mihayla-kocyubinskogo-85267.html

6. https://vseosvita.ua/library/prezentacia-tvorcist-m-kocubinskogo-171012.html

7. https://www.youtube.com/watch?v=cREQ9j6fEXI.