Природа та язичницькі боги у вірші Олександра Олеся «Україна в старовину». Оспівування князя Олега у творі «Похід на Царгород»

Природа та язичницькі боги у вірші Олександра Олеся «Україна в старовину»Оспівування князя Олега у творі «Похід на Царгород» Тема уроку: Урок 49

Олександр Олесь: «Україна в старовину»

Ліс густий, дрімучий, темний,Споконвічний ліс росте,Не проб’ється навіть сонце. Крізь гілля його густе. Велетенські граби, вільхи,Сосни, явори, дуби. Раз в століття полягають. Після віку боротьби. Де родились, там вмирають,Обертаються у тлінь,На могилах виростаєРяд наступних поколінь. По лісах шумлять потоки,Смарагдові від трави,Розпливаючись то в багна,То в озера, то в стави. По річках, озерах, багнах. Вічний галас, вічний спів,Крик гусей, качок і чапель,Зойк чайок і журавлів. Лебедині білі зграїВ небі хмарами летять,Навкруги орлині крила. Гучно, хижо лопотять. Над струмком спинився олень,Прислухається, тремтить,Десь почув непевний шелестІ зникає через мить. То ведмідь ішов напитись,Остудитися в воді,То збирають під дубами. Чорні вепри жолуді. Природа та язичницькі боги у вірші Олександра Олеся «Україна в старовину»

По лісах блукали кози,Тури, олені, вовки,Кабани, ведмеді, лосі,Рисі, зубри, борсуки. Не стихав до ночі галас,Дикий рев і ніжний спів…Все кругом жило, змагалось,Ліс дивився і шумів. По лісах дрімучих, темних. З луком пращур наш ішов,З рисем, лосем і ведмедем. Він боровся і боров. Здобував він теплі хутра,М’ясо, шкуру на свій дах,Часом сам роздертий падав. З серцем звіра у руках…А на півдні за лісами. Колихалось море трав: То над степом буйний вітер. На шовкових струнах грав. Степ широкий, степ безмежний,Де початок, де твій край?!Коли сам Стрибогне знає — У Дажбога поспитай. В день ясний горіло сонце,Нерухомо вітер спав,Нерухомо в мертвій тишіСтеп незайманий стояв. В бурю він шумів, як море,І ховався в сизій млі,Полохливо буйні трави. Припадали до землі.

А зимою умирав він,Спав під килимом снігів…Тихо, пусто… Тільки чути. Десь сумне виття вовків. Та часами прогуркочуть. Диких коней табуни;Наче вихори, здіймають. Білу куряву вони.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . На лісах дрімучих, темних,На незайманих степах. Спочивала Україна. В золотих, дитячих снах.

Олександр Олесь: «Похід на Царгород»

Геть за морем українським,Понад склом Босфорських вод. Дивні вежі і палати. Розкидає Царгород. Наче вир, кипить, торгуєКрамом, зброєю, вином. Вдень він вуликом здається,А вночі — чудесним сном.І з усіх країн до його. Ллється хвилями народ. Наші теж торгові людиЇздять в славний Царгород. Та не любить грек чужинцівІ тримає їх в руці.«Хоч не їдь! Одурить, скривдить!» —Наші скаржаться купці.І Олег, на греків лютий,Став збиратися в поход: Хоче він до України. Прилучати Царгород.І укрили Чорне море. Українські байдаки,Розгорнулися вітрила,Заспівали вояки. Простір! Воля! Грають хвилі,Море диха, як живе,Мов лютує, що з піснями. Легковажний хтось пливе. Небезпека? Вітер? Буря?Гнуться щогли кораблів?О, хіба згорнути крила. Важко, довго для орлів?!Оспівування князя Олега у творі «Похід на Царгород»

І гуртом за весла взятись,Разом взятись і гребти…Море, море! І в негоду. Любе сміливому ти!Так три дні пливли по морю. Без турботи, без нудьги. Ось і вежі Царгорода,Ось і грецькі береги. Але греки уже знали,Що летять до них орли,І, щоб в пристань не пустити,Ланцюги перетягли.І звелів Олег на берег. Витягати кораблі.«Що ж, мовляв, я к не по морю,То поїдем по землі».І, колеса приробивши,Він вітрила розпустив.І невидане тут сталось,Найдивніше диво з див. Ой, повій, повій ти, вітре!Швидше коней повези!!Зашумів — повіяв вітер,Покотилися вози. Вороги перелякались,До Олега шлють послів:«Не руйнуй нас, все дамо ми,Що б ти, князю, не схотів!»«Ну, гаразд. Покора ваша. Погасила в серці гнів,І, здається, ми братами. Станем з лютих ворогів.

Царю, хай моє купецтво. Вільно ходить в Царгород,Хай торгує і купуєВже без кривди і без шкод. У купців не буде зброї: Я обмежу їх число,Щоб не більше я к пів сотніЇх нараз у місто йшло». Цар годився на умову,Хрест святочно цілував. Князь на Волоса, ПерунаІ на меч присягу склав. На воротах Царгорода. Князь Олег свій щит прибив. На воротах Царгорода. Український щит висів.

Міст через. Босфор. Сучаснефото. Босфор — протока завдовжки 30 км у Туреччині, що з’єднує Чорне та Мармурове моря. РОЗВИВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТІ В оповідці «Похід на Царгород» згадано Босфорські води, «море українське», Царгород, грецькі береги, Україну, Чорне море. Опрацювавши матеріал рубрики «Довідка», знайдіть на карті згадані в переліку об’єкти. Прокладіть уявний шлях князя Олега та його дружини від Києва до Царгорода.

1. НЕПРАВИЛЬНИМ є твердження, що в оповіді «Україна в старовину» згадані А язичницькі боги Волос і Перун Б тварини, що населяли давню Україну. В широкий і безмежний степ із буйним вітром Г густий і темний ліс із велетенськими деревами2. «Український щит висів» на А кораблі В вежі Царгорода Б пристані Г воротах Царгорода3. Пейзаж наявний у варіанті А «”Хоч не їдь! Одурить, скривдить!” — Наші скаржаться купці». Б «І звелів Олег на берег Витягати кораблі». В «Простір! Воля! Грають хвилі, Море диха, як живе…» Г «Цар годився на умову, Хрест святочно цілував». ВИКОНАЙ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ТА ЗАВДАНЯ НА СПІВВІДНОШЕННЯ ПОДІЙ:

Вдома: 1) Виразно читатис. 156-160. Відповідати на питання.2) Випишіть із них невідомі слова. З’ясуйте їхнє лексичне значення за тлумачним словником. Додаткове завдання: Знайдіть в інтернеті відомості про князя Олега, зокремапро те, чому його прозвали Віщим. Підготуйте коротку розповідьпро нього.

В роботі викристано матеріал з мережі інтернету,відео:https://youtu.be/P6 CEmkh. UJ_s https://youtu.be/xu. Cfsl. Uj. PRA підручника з української літератури для 5-го кл. закладів загальної середньої освіти /Авраменко О. 2022 р