Урок з української літератури"Поезія - це завжди неповторність"

 

Тема уроку: «Поезія – це завжди неповторність…»

Мета: допомогти учням зрозуміти особистість поетеси, осягнути особливості її творчої манери, дослідити проблематику лірики Ліни Костенко; удосконалювати вміння працювати у групах, навчати учнів з'ясовувати світоглядні позиції автора за його творчістю; розвивати образне мислення і творчі здібності, навички дослідницької роботи; виховувати повагу, любов до особистості митця; плекати почуття патріотизму, національної гідності; формувати громадянську свідомість, високу духовність.

Тип уроку: урок-дослідження.

Методи, прийоми і форми роботи: розповідь викладача, робота у групах, дослідницькі повідомлення, «Мікрофон», засідання круглого столу, складання таблиці-схеми.

Обладнання: портрет Ліни Костенко,», фотоматеріали, виставка творів поетеси, навчальний плакат.

 

Епіграф уроку:

Страшні слова, коли вони мовчать…

Л. Костенко

 

І. Міні-проект «Життя - подвиг»

Завдання: «дослідникам» - ознайомити присутніх зі спогадами про поетесу; «біографам» - скласти усний літературно-хронологічний диктант «Життєвий подвиг Ліни Костенко»; «акторам» - підготувати інсценізацію поезії «Доля».

II. Міні-проект «Нев'янучий сад поезій Ліни Костенко»

Завдання: «літературознавцям» - дослідити проблематику поетичного доробку Ліни Костенко; декламаторам - підготувати презентацію поезій: виразне читання, ідейно-художній аналіз; «експертам» - розробити схему «Нев'янучий сад серцеспіву Ліни Костенко».

III. Міні-проект «Кодекс честі - заповідь нащадкам»

Завдання: «критикам» - підготуватися до засідання круглого столу «Чому творчість Ліни Костенко знайшла своїх шанувальників у всьому світі?»; «експертам» - скласти «Кодекс честі» за творами Ліни Костенко.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

 

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку, мотивація  діяльності учнів

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Кожна людина, яка приходить у цей світ, залишає по собі слід, пам’ять про себе: у добрих чи не зовсім добрих ділах і вчинках. Люди, наділені талантом від Бога, залишають після себе картини, музичні шедеври, твори літератури.

На сьогоднішньому уроці ми будемо вести мову про легендарну жінку, окрасу сучасної літератури, поетесу від Бога - Ліну Костенко.

Але перш, ніж перейти до вивчення життєвого та творчого шляху Ліни Костенко, хочу сказати, що учні працювали з випереджувальними завданнями:

Літературознавці

Історики

Критики

 

1. «Мозковий штурм»

 

- З матеріалу попередніх уроків пригадайте, хто такі шістдесятники, чому їх так називали?

- Назвіть відомих «шістдесятників»: поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків.

- Які теми висвітлювались «шістдесятниками»?

- Скільки хвиль арештів було, коли саме?

- Які головні варіанти виходу з цієї ситуації були?

- Назвіть основні світоглядні засади «шістдесятників»

 

IV. Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу

 

Сьогодні ми відкриємо двері у дивовижний світ художнього слова видатної української поетеси, яку знають і люблять мільйони людей не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Сьогоднішнє засідання круглого стола присвячене цій мужній поетесі, її життєвому і творчому шляхові в контексті нелегкої доби, в яку їй випало жити і творити.

На нашій зустрічі присутня група істориків, яка повинна охарактеризувати основні особливості періоду творчості шістдесятників, а також біографи, читці та критики, які допоможуть нам скласти картину життя і творчості Ліни Костенко.

 

«Мікрофон». Перед тим, як зануритися в поетичний світ, прошу вас висловити свої асоціації, пов'язані з ім'ям Ліни Костенко.

 

Орієнтовні відповіді учнів

• Всесвітньо відома письменниця, її твори люблять дорослі й діти.

• Літописець доби.

• Душа і совість нації.

• Голос українського народу.

• Гордість України.

• Берегиня українського слова і нашої духовності.

• Жінка-борець, взірець громадянської мужності.

 

Викладач. Кожен із вас виклав свою думку про Ліну Костенко -геніальну поетесу, митця від Бога. Поети такої творчої потуги і масштабу народжуються нечасто.

Поетом не можна стати, на поета не можна вивчитися, ним можна тільки народитися. Поет - це пророк, на якого сходить Дух Святий і відкриває нікому не відомі речі. Таким поетом Божої ласки є Ліна Костенко.Послухаймо судження колег-митців про творчість Ліни Костенко, що їх зібрали учні - «дослідники».

Міні-проект І

1-й «дослідник». Максим Рильський писав: «Видатна поетеса України Ліна Костенко прийшла у світ української поезії у дерзновенний і обнадійливий її період, коли молодість потужно заявила про світанок нового дня в мистецтві.

Вже перші її збірки "Проміння землі" (1957 р.) і "Вітрила" (1958 р.) провістили прихід дужої і своєрідної творчої індивідуальності і її велике майбуття в літературі. Вони були першими ознаками того явища, котре з часом прийме славне ім'я шістдесятництва. Її твори, кожен з котрих унікальний по-своєму, довели, що українській ментальності, окрім емоційності й ліризму, притаманні прагнення чину, воля й інтелект, бо саме вони становлять основу її художньої образності».

2-й «дослідник». Колега й однодумець поетеси Василь Симоненко так сказав про її творчу манеру: «Прийшла пора щедрих врожаїв у саду поезії Ліни Костенко. Вірні прихильники її слова чекають на нові книги-одкровення. У 1961 р. встигла побачити світ ще одна книжка молодої поетеси "Мандрівки серця", яка творилася ще вільно і святково в світі надій і перспектив. Її третя книга має принципове значення. Ліна Костенко красива у своєму смутку і сліпучо осяйна в своїй радості».

3-й «дослідник». Викладач Львівського університету Михайло Осадчий, якого судили з братами Горинями, Мирославою Зваричевською, розповідав таке: «Ліна Костенко кілька разів їздила до Львова, щоб морально підтримати своїх однодумців, над якими чинили судове свавілля. Треба сказати, що на той час такий вчинок межував з громадянським подвигом - на нього могла зважитись тільки по-справжньому мужня людина. Коли ми йшли в приміщення суду, нам кидали квіти, а натовп кричав: "Слава, слава..." Я побачив, як Ліна Костенко пробилась крізь стрій охоронців і спритно вклала в руки Мирославі Зваричевській плитку шоколаду».

4-й «дослідник». Письменник-шістдесятник Анатолій Дімаров згадує: «У 1962 р. по Україні прокотилась лавина арештів. Та Ліну Костенко обминула. Гадаю, її просто побоялись арештувати. І не тому, що була матір'ю двох дітей, Ні, причина була в іншому. Поезію Ліни Костенко знали і любили, Тому арешт популярної поетеси викликав би велику хвилю протесту як в Україні, так і за її межами. Вихід знайшли в тому, щоб ізолювати її, оточити глухою стіною замовчування».

 

«Біографи» проводять підготовлений усний літературно-хронологічний диктант на тему:

 

«Життя Ліни Костенко - подвиг».

 

19 березня 1930р .- у Ржищеві народилася Ліна Василівна Костенко.

 

1936 р. - сім'я переїхала до Києва.

 

1944 р. - написала перший вірш.

 

1951-1956рр. - навчання в Московському літературному інституті.

 

1957р. - збірка поезій «Проміння землі».

 

1958р. - збірка «Вітрила».

 

1961 р. - надруковано книжку «Мандрівка серця»; «Зоряний інтервал» -заборонена збірка, не побачила світу.

 

1976р. - заборонено збірку «Княжа гора».

 

1961-1977 рр. - вимушена творча перерва, замовчування і заборона творів Ліни Костенко.

 

1977р. - збірка «Над берегами вічної ріки».

 

1979р. - роман у віршах «Маруся Чурай».

 

1980р. - книжка «Неповторність».

 

1987р. - книжка «Сад нетанучих скульптур».

 

1987 р. - Державна премія ім. Тараса Шевченка за історичний роман у віршах «Маруся Чурай».

 

1989р. - збірка «Вибране».

 

1994 р. - за збірку «Інкрустації», видрукувану італійською мовою, присуджено премію ім. Франческа Петрарки.

 

1998 р. - у Торонто Світовий конгрес українців нагородив поетесу найвищою своєю відзнакою - медаллю Святого Володимира.

 

1999р. - роман у віршах «Берестечко».

 

2000р. - лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім, Олени Теліги.

 

Викладач. Ліна Костенко - невтомна трудівниця, про це говорять її ж поезії: «Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку». Скромність - провідна риса характеру, не любить мисткиня галасу, спілкування з репортерами тощо. Та зустріч з автором - це насамперед знайомство з його творами.

 

Яка ж вона Ліна Костенко – як жінка, як поет, як особистість? Сьогодні ми з вами постараємось відповісти на це питання.

Для плідної та ефективної роботи в кожного з вас, учні, на столах є міні-конспекти до уроку, де є коротка біографія поетеси, словник літературознавчих термінів та завдання, які ми будемо виконувати.

 

 

І все на світі треба пережити.

І кожен фініш - це, по суті, старт.

І наперед не треба ворожити.

І за минулим плакати не варт.

Хай буде все небачене побачено.

Хай буде все пробачене пробачено.

Хай буде вік прожито, як належить.

На жаль, від нас нічого не залежить.

А. треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити.

І за минулим плакати не варт.

Отак, як є. А може бути й гірше.

А може бути зовсім, зовсім зле,

А поки розум од біди не згірк ще,

Не будь рабом, і смійся, як Рабле.

             Ліна Костенко

1. Сім’я та оточення, в якому зросла письменниця.

 

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві, що розташоване за 80 кілометрів від Києва униз по Дніпру. Славний історією, Ржищів знав вогні народних повстань під проводом Павлюка, Гуні, Остряниці, Скидана. Над містом височить Іван-гора – ще за часів Київської Русі там було місто-фортеця Іван-Город, яке зруйнували монголо-татари. Про минувшину маленькій Ліні розповідав батько. А він був дуже цікавою особистістю: працюючи учителем у школі, викладав мало не всі предмети, знав 12 мов.Мама теж була вчителькою. У вільний час переповідала доньці родинні легенди, які згодом закарбувалися у віршах поетеси: «Веселий привид прабаби», «Храми», «Мати», «Люблю легенди нашої родини». Послухайте одну з них.

 

Читець:

 

 

Мати

Вона була красуня з Катеринівки.

Було у неї п’ятеро вже нас.

Купляла нам гостинчика за гривеник,

Топила піч і поралась гаразд.

Ходила в церкву, звісно, як годиться.

Гладущики сушила на гину.

Така була хороша молодиця

І мала мрію гарну і чудну.

У ті часи, страшні, аж волохаті,

Коли в степах там хто не воював, -

От їй хотілось, щоб у неї в хаті

На стелі небо хтось намалював.

Вона не чула зроду про Растреллі.

Вона ходила в степ на буряки.

А от якби не сволок, а на стелі –

Щоб тільки небо, небо і зірки.

Уранці глянеш - хочеться літати.

Вночі заснеш у мужа на плечі.

Де б маляра такого напитати?

Навколо ж орачі та сіячі.

Уваживши ту мрію дивовижну,

Приходив небо малювать шуряк.

Вона сказала: - Перестань, бо вижену.

У тебе, - каже, - небо, як сіряк.

Якийсь художник у роки голодні

Зробити небо взявся за харчі.

Були у нього пензлі Боговгодні,

Став на ослін, одсунув рогачі.

у нього й хмари вигинались зміями.

Уже почав і сонце пломінке.

Вона сказала: - Ні, ви не зумієте.

Злізайте, - каже. - Небо не таке.

Вона тим небом у тій хаті марила!

Вона така була ще молода!

Та якось так - то не знайшлося маляра.

Все якось так - то горе, то біда.

І вицвітали писані тарелі.

І плакав батько, і пливли роки, -

Коли над нею не було вже стелі.

А тільки небо, небо і зірки.

Біограф (продовжує) Коли Ліні виповнилося шість років, сім’я переїхала до Києва. З шести до одинадцяти – найкраща пора дитинства у Київській Венеції. Проте не тільки серед краси і теплого родинного мікроклімату минули дитинство маленької Ліни. Переїзд батьків у це місто ознаменувався й певними матеріальними випробуваннями, а згодом - і страшною сімейною драмою. Це ж була друга половина тридцятих. Жорстока доба сталінізму. Репресії. Велике полювання на «ворогів народу». «Ворогом народу» став батько Ліни, засуджений на 10 років таборів - за те, що був занадто інтелігентним, освіченим.

 

2. Світогляд, риси характеру.

 

Кажуть, ріки мають великий вплив на людей. Тим, хто народжується на їх берегах, вони передають частину своєї енергії. Згадаймо Олександра Довженка з його "Зачарованою Десною". Чим більша ріка – тим щедріші дарунки. А зі Ржищева маленька Ліна мала нагоду з юних літ споглядати красу Дніпра, відчувати його впевнену могутність і силу. Доленосна ріка супроводжувала її й по переїзді до Києва, А ще в передвоєнні часи столичний Київ говорив майже виключно українською мовою. Мужнє чекання разом з матір'ю безневинно засудженого батька теж вплинуло на формування духовного світу майбутньої поетеси. А потім була війна, жахливі й сумні «біженські мандри». Тоді Ліні було одинадцять років. Упродовж цілого життя переходила борознами випробувань – а вони укріплюють душу. І війна – чи не найглибша із цих борозен. Вона поставила першу зарубку на дереві творчості.

 

Читець:

 

 

3. Де, коли й за яких обставин здобула освіту; духовне становлення?

 

Досить юною Ліна Костенко вже зробила свій вибір. Вона знала, що коли виросте, буде поетом. Після війни відвідувала літературну студію при Спілці письменників у Києві, а шістнадцятилітньою вже мала перші публікації.

 

Закінчивши десятий клас, Ліна Костенко успішно склала іспити у тодішній Київський педагогічний інститут імені Горького (нині це Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова), але через деякий час забрала свої документи з цього закладу й успішно пройшла досить прискіпливий підбір абітурієнтів до Московського літературного інституту. Безперечно тут були всі умови для становлення молодого таланту: це дійсно був один з найкращих, найпрестижніших і найвільнодумніших навчальних закладів. А ще прекрасні московські бібліотеки, літературне середовище, палкі дискусії, публічний аналіз найцікавіших добірок поезій Рождественського, Євтушенка, Вознесенського, чия слава гриміла тоді на всю Москву, і не тільки. Навчалася майбутня поетеса у колі відомих митців. Творчим семінаром керував російський поет Михайло Светлов, який не міг не помітити Ліниних непересічних здібностей. У заліковій книжці студентки не було ні трійок, ні четвірок. Дівчина надзвичайно багато читала, її талант міцнів, поетичне слово набирало високого звучання.

 

Ліна Костенко закінчила інститут з відзнакою. Серед своїх однокурсників була неперевершеним авторитетом. Її диплoмною роботою стала чесна і глибоко громадянська поетична збірка «Проміння землі». Критик Всеволод Іванов у рецензії прямо заявив: «Дипломна робота Ліни Костенко, вірші, заслуговує, з моєї точки зору, найвищої оцінки... Це дуже талановитий поет з великим майбутнім... Я відчуваю, що українські вірші її досконалі». Наступного року "Проміння землі" було видане окремою книжкою у видавництві «Молодь», а у 1958 вийшла нова збірка "Вітрила". В обох за московським привілейованим стандартом (тільки для столичних митців, тільки для росіян за національністю, не різних там «буржуазних націоналістів») не було віршів-паровозів про Леніна й партію, не було штучних відгуків на червоні дати календаря. Але ж авторкою була українка! Але ж збірки виходили в Україні! Тут великою сміливістю, як на ті часи, вважалося навіть укласти, навіть запропонувати до друку такі книги. А Ліна Костенко їх видала! Непоступливість і вміння аргументувати свою позицію, свій вибір у Ліни Костенко починався саме з цих перших книг. Інша річ, що згодом окремі риси характеру переростуть у позицію, сформують неординарний світогляд, зроблять Ліну Костенко живою совістю епохи.

 

Викладач. Ліна Костенко - невтомна трудівниця, про що говорять її ж поезії: «Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку». Скромність -провідна риса характеру, не любить мисткиня галасу, спілкування з репортерами тощо. Та зустріч з автором - це насамперед знайомство з його творами.

 

Критик (продовжує). Здається немає в літературі таких тем чи проблем, яких би не торкнулася прямо чи опосередковано письменниця. У її творах – теми історичної пам’яті й екології, осмислення історичного минулого і призначення митця, кохання і зради... Однією з центральних є тема місця й ролі митця в суспільстві, розвинута в поезіях «Ти знов прийшла, моя печальна музо», «Кобзарю», «Доля», «Умирають майстри» та інших.

 

У вірші «Доля» з циклу «Крізь роки і печалі» за допомогою алегоричної форми сну Ліна Костенко спілкується з власною долею. З'ясовує свої обов'язки і майбуття. Різні, іноді діаметрально протилежні, погляди на світ, особу і суспільство персоніфіковано в образах доль. Характеризуючи кожну з них. авторка висловлює свою позицію: громадянський обов'язок, вимагає від митця самопожертви.

 

Учні представляють інсценізацію поезії.

 

«Доля»

Наснився мені чудернацький базар.

Під небом, у чистому полі

для різних людей, для щедрих і скнар

продавалися різні Долі.

 

Одні були царівен не гірш,

А другі - як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.

А хто - за мільйони.

 

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто - золотом золотим.

А дехто - вельми сумнівним.

 

Долі-ворожки, тасуючи дні.

До покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

 

Я глянула їй в обличчя смутне.

Душею покликала очі.

- Ти все одно не візьмеш мене, -

сказала вона неохоче.

 

- А як візьму?

- Ти собі затям, -

сказала вона суворо. -

За мене треба платити життям,

а я принесу тобі горе.

 

- То хто ж ти така?

Як твое ім'я?

Чи варта такої плати?

- Поезія - рідна сестра моя.

Правда людська - наша мати.

 

І я її прийняла як закон.

І диво велике сталось:

Минула ніч. І скінчився coн.

А Доля мені зосталась.

 

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться –

У мене жодних претензій нема

До Долі - моєї обраниці.

Викладач. Ми запрошуємо «літературних критиків» допомогти нам здійснити мандрівку в нев'янучий сад поезій Ліни Костенко.

 

Міні-проект II

«Літературознавець». Уважно вслухаючись у розмову поетеси і Долі, ми зрозуміли, що Ліна Костенко обрала собі непростий життєвий шлях. Вона взяла у серце обов'язок перед своїм народом - відкривати йому світ.

 

Свої міркування про місце і роль поета в суспільстві Ліна Василівна висловлює в таких віршах: «Страшні слова, коли вони мовчать», «Ти знов прийшла, моя печальна музо...», «Не бійся, я не покладаю рук...» тa ін..

 

Як для Тараса Шевченка й Лесі Українки, для Ліни Костенко надзвичайно важливою і актуальною стає проблема служіння митця народові. Афористичні рядки багатьох віршів підкреслюють, що поет зобов’язаний бути свідомим не тільки свого призначення, а й своєї страдницької долі й навіть невдячності суспільства, в якому живе, сучасників, для яких сусідство з генієм дуже клопітке й не особливо для них бажане, бо небезпечне через протистояння співця владі.

 

1-й «літературний критик». У поезії Ліни Костенко чути голос віків, Вона відкриває читачеві драматичні сторінки історії; розп'яття Христа, смерть Предтечі, осліплення князя Василька, помста княгині Ольги древлянам, спалення Жанни Д'Арк, суд над легендарною піснетворкою Марусею Чурай.

 

2-й «літературний критик». У творчості Ліни Костенко важливе місце посідає тема національної історії, історичність творів авторки суголосна із сучасністю, пам'ять - єдина формула безсмертя. Голос історичної пам'яті чуємо, спостерігаємо в поезіях про війну, вічна ріка не може бути рікою забуття.

 

1-й декламатор читає напам’ять твори «Тут обелісків ціла рота…», «Пастораль ХХ сторіччя».

 

3-й «літературний критик». Ліна Костенко поезіями звертається до людства, закликаючи схаменутися, змиритися, аби війни ніколи не повторювались і не залишали по собі страхіття.

 

4-й «літературний критик». У полі зору поетеси - видатні постаті минулого: Шевченко, Сошенко, Данте, - це той підмурок, який тримає її в хаосі й бурхливій течії сьогодення.

 

2-й декламатор

 

«Кобзарю...»

 

Кобзарю,

          знаєш,

нелегка епоха

          оцей двадцятий невгамовний вік.

……………………………………………………

Тарас гранітний дивиться суворо:

          - А ви гартуйте ваші голоси!

Не пустослів'ям, пишним та барвистим,

не скаргами,

не белькотом надій,

не криком,

не переспівом на місці,

а заспівом в дорозі нелегкій.

Бо пам 'ятайте,

що на цій планеті,

          відколи сотворив її пан Бог,

ще не було епохи для поетів,

але були поети для епох.

1-й «літературний критик». Філософські роздуми про високу місію людини на землі - це біль, тривога за завтрашній день планети. Вони знайшли своє втілення у поезії «Життя іде і все без коректур...»

 

3-й декламатор читає напам'ять поезію «Життя іде і все без коректур...».

 

2-й «літературний критик». Пораду-настанову диктує читачам поетеса, людина кришталевої честі: «Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш - то уже навіки».

 

3-й «літературний критик». Поетесу найбільше хвилює доля України, її майбутнє, тому з повним моральним правом говорить вона своїм читачам правду про них самих і про те, у якому суспільстві вони живуть.

 

4-й декламатор читає напам'ять вірш «Ми атомні заложники прогресу...»

 

1-й «літературний критик». Золоту сторінку творчості Ліни Костенко становить її духовний діалог з матінкою-природою.

 

Ліна Костенко тонко відчуває красу природи, для неї це немов окремий світ у світі.

 

Ось який чудовий образ лісу створює Ліна Костенко у поезії «Сосновий ліс перебирає струни».

(учениця читає вірш)

 

2-й «літературний критик». Поетична ліра авторки напоєна любов'ю до всього, що живе під небом рідної України.

 

3-й декламатор. (Читає вірш «Осінній день, осінній день осінній!,.», стисло коментує.) Коли читаєш цю поезію, в уяві постають чудові українські краєвиди, чується її різноголосся. Та чи тільки про природу цей вірш? Малюючи сумний пейзаж, авторка зображує осінь людського життя, прощання людини з літом - порою розквіту своїх сил. Молодість минула, печать огортає людину. Однак у кожного віку є свої радощі, тому на честь осені звучить осанна.

 

Хочу звернути вашу увагу на те, що після збірки «Мандрівки серця», виданої у 1961 році, наступна збірка Ліни Костенко вийшла аж у 1977 році. Шістнадцятирічне мовчання пояснюється тим, що це був період репресій, особливо проти письменників. Заборонялося розумне, самостійне слово. Ліна ж не визнавала втручання в свої рукописи цензури. Змінилися часи. Тепер не забороняється жодна тема. Талановита поетеса й зараз радує нас своїми творами.

 

Світ поезії Ліни Костенко - особливий і дуже різноманітний. У неї ми зайдемо і філософську лірику, і пейзажну, і звичайно ж вірші про кохання.

 

4-й декламатор. Вірші про кохання - це своєрідна трепетна молитва душі, прохання, щоб любов стала вічним джерелом радості, щастя для людини,

 

Звучить поезія «Розкажу тобі думку таємну...»

Це - один із шедеврів інтимної лірики, вірш-закликання перед болючою розлукою. Пережите викликає в ліричної героїні почуття вдячності, пам'яті, доброти. Зустріч і любов цих двох людей ніколи не звітриться з їхніх сердець:

5-й декламатор читає вірш «Моя любове! Я перед тобою...»

Про що б не писала поетеса, на першому місці завжди були проблеми морального вибору. З такими проблемами дуже часто стикаємося і ми з вами. Яким шляхом піти? Яке рішення прийняти? Як знайти своє місце у житті?

Важко передбачити, куди поведуть нас життєві дороги, але кожен із нас мусить гідно пройти свій шлях. Саме про це поезія «Життя іде і все без коректур».

 

(учень читає вірш)

Міні-проект III

Викладач. Наші «критики» й «експерти» на своєму засіданні з'ясують, чому творчість Ліни Костенко знайшла своїх шанувальників у всьому світі.

 

1-й учасник. Поезію Ліни Костенко знають і « люблять мільйони людей не тільки в Україні, а й далеко за її межами, бо її поетичне слово пророче, наповнене філософською глибиною, високою духовністю, збагачене й розцвічене всіма барвами веселки

 

2-й учасник. Ліна Костенко досі є найпопулярнішим поетом серед українських читачів усіх вікових категорій, найбезстрашнішим сучасним митцем слова, який ніколи не зважав на кон'юнктуру, її поезії показують читачам істинні шляхи добра, зміцнюють волю, додають сили протистояти злу, активно формують високі моральні переконання.

 

3-й учасник. Серцеспів Ліни Костенко - це візитка поетичної України. Своїми творами поетеса збагачує читачів інтелектуально, звеличує душу і серце шляхетними почуттями, чарує несказанною красою слова.

 

Українців розкидала доля по всьому світові, і скрізь, де живуть наші співвітчизники, звучать слова Берегині нашої духовності. Її геній, незважаючи на всі катаклізми й катастрофи, гоніння й замовчування, був і є могутнім, потужним, і з нього постав нев'янучий поетичний сад.

 

4-й учасник. На мою думку, поетеса своїм читачам говорить щиру правду про них самих, і це спонукає до роздумів, дає привід зробити правильні життєві висновки.

 

5-й учасник. Премія Петрарки, присуджена письменниці за збірку «Інкрустації», - це висока нагорода за перлини мудрості. У дипломі, зокрема, зазначено: «Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко». Не тільки українській, а світовій, бо справжня поезія, звісно ж, належить людству.

 

І ще одна відзнака - медаль Святого Володимира, якою у 1998 році в Торонто Світовий конгрес українців нагородив Ліну Костенко. А через два роки, навесні 2000 року, вона стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги. Усе це - визнання таланту, поцінування творчого подвигу Ліни Костенко. Вона обрала шлях своїх великих попередників, узявши на себе обов'язок обстоювати Правду і Україну - і з честю виконує його.

 

6-й учасник. Я вважаю, що секрет популярності Ліни Костенко в тому, що її поезія віддзеркалює душу українського народу. Рядками віршів до читача промовляє генна пам'ять, що прокладає місточки з минулого в сучасне і майбутнє.

 

 

. Який же портрет поетеси ми отримали? Якою ми її побачили?

 

Скажіть, будь ласка, яких проблем торкається у своїх віршах Ліна Костенко? Чи актуальні вони сьогодні.

 

Сьогодні ми з вами занурились у світ поезії Ліни Костенко, зрозуміли її характер, її внутрішній світ. Думаю, що нам це вдалося. І мета нашого уроку досягнута.

 

І наостанок знову хочу звернутися до вас словами Ліни Костенко.

 

Викладач.

 

 

У житті, як на полі мінному,

Я просила у цьому сторіччі

Хоч би той магазинний мінімум:

— Люди, будьте взаємно ввічливі!

І якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємно красивими!

VI. Підбиття підсумків

Я також хочу приєднатися до слів Ліни Костенко й побажати вам бути взаємно красивими, чарівними, як зорі на небі. Сьогодні на уроці кожен із вас побув зіркою, хтось більше, хтось менше.

 

(Коментар оцінок учнів.)

 

 

VII. Домашнє завдання. Прочитати історичний роман у «Маруся Чурай». Опрацювати критичний матеріал за підручником.