Урок за темою "Під хатою квітки в'ються"

Городнянський ліцей №2

 

 

 

 

Урок за темою «Під хатою квітки в’ються»

 

 

 

 

 

 

Із досвіду роботи вчителя

української мови та літератури

Масибут С.М.

 

 

 

 

 

 

 

Городня,2020

Мета уроку: донести до учнів відомості про квіти як національний символ,опоетизований в усній народній творчості,розповісти про їх практичне використання нашими предками,поповнити учнівські знання про минуле нашого народу,його звичаї і традиції; виховувати почуття прекрасного,любов до рідного краю,бажання зберегти і примножувати її.

Обладнання: рушники,на яких вишиті квіти маку,васильків,великі кольорові малюнки,стіл,вкритий скатертиною,на ньому стоїть ваза з квітами.

Перебіг уроку

І.Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми,мети уроку.

Учитель.

Дорогі діти!Сьогодні на наш святковий урок за темою «Під хатою квітки в’ються» завітали гості: вчителі,мами.

Учениця.

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов’ю і миром!

Учитель.

Мабуть,найбільшу насолоду і радість,найпалкішу любов до рідного краю,до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води,зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок,запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим не зрівняна природа рідної землі. Природа і вітчизна –невіддільні. У кожного з них залишився в серці дорогий куточок, де проходить дитинство: зелена левада,луки з пахучою скошеною травою,широке поле,де так легко та солодко дихати,стежина,яка веде до отчого дому. З давніх часів українці плекали біля своїх осель квіти й висаджували їх завжди багато. А там,де жила дівчина,без квітів ніяк не обходилось – і на вінки їх треба,і хату квітчати. Тож і садили дівчата квіти біля покутнього вікна,від вулиці або в саду. Знали як однорічні, так і багаторічні рослини,найпоширеніші серед яких були: васильки, барвінок, мальви, чорнобривці, рута, м’ята, нагідки, мак, кручені паничі. На жаль,дуже мало матеріалів збереглось про народну ботаніку, багато вже втрачено.

–Сьогодні на уроці ми з вами сплетемо вінок.

–Перша квітка на ньому, яка саме, ви дізнаєтесь тільки тоді, як відгадаєте загадку:

Цвіте синьо, лист зелений,

квітник прикрашає,

мороз все поглушив

його ж не займає.

(Барвінок).

БАРВІНОК – символ хлопця.

Про це запевняє легенда.

Учень.

Легенда запевняє,що барвінком став хлопець – чужинець, який так закохався в українську дівчину,що покинув і землю свою,але її так і не знайшов. Просить тоді він Господа: «Впусти мене туди, де вона лишилась».

Милосердний Бог впустив його квітом синім, нев’янучим.

Учитель.

–З барвінком пов’язано чимало обрядових дій.

Учень.

–Існував звичай давати ще малим дітям з’їсти по листочку барвінку із одного стебла,якщо їх батьки хочуть,щоб вони побралися дорослими.

1 Учениця.

– Барвінок використовувався у весільній обрядності: ним квітчали весільне гільце,барвінковий вінок одягали нареченій.

2 Учениця. 

–Його вплітали в обжинковий вінок,коли закінчували жнива.

Кінець нивоньці,кінець,

Будем плести вінець,

То з жита,то з барвінку,

На хорошую дівку.

Учитель.

–Барвінком часто квітчають вишиванки.

 

Степан Пушик.

«Балада про вишитий рушник».

 

Учениця читає баладу.

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

                    Знов чорнобривці зацвіли,

                    Запахла рута – м’ята,

                     Десь тихо бджоли загули,

                     Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало,

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала…

                       Вишивала мати,вишивала,

                       До листка листочок прикладала,

                       А між ними цвіт голубуватий,

                       Простилався барвінок хрещатий.

Виростав барвінок зелененький,

І дивились з нбого очі неньки.

Усміхався цвіт їх рушникові

Світом материнської любові.

                        Вишивала мати вправно,швидко,

                         Та неждано обірвалась нитка…

                         Впала у безсиллі…

                         Дороста барвінок на могилі!

 

 

 

 

Учениця.

–Як символ безсмертності,нев’янучості барвінок висаджують на могилах померлих,вплітають у поховальні вінки,тому він має ще й іншу назву – могильник.

Учитель.

–Милозвучну назву красивої рослини дали люди деяким поселенням на Україні: Барвінки, Барвінківка, Барвінщина, Барвінкове.

 

ДРУГА КВІТКА НА НАШОМУ ВІНОЧКУ «ЦАРІВНА КВІТІВ» І ЇЇ ПРАМАТІР.

Учитель.

–Рожа. В народних піснях так називають шипшину, троянду – найкращу серед усіх квітів,символ краси,молодості,оновлення в природі й людських почуттях.

Учениця читає вірш «Троянда».

Звідки ти взялась,така чарівна?

У якій зростала ти сім’ї?

Квітко півдня,сонечко царівно,

У красі тобі немає рівних,

Музо й наречена солов’їв.

Звуть твоєю матір’ю шипшину,

Це вона в рясні погожі дні

Виплекала донечку єдину,

Віддала їй пахощі ці дивні

Й материнські соки весняні.

Учитель.

–В рожі поєднано ніжність квітів з колючками.

Байка Леоніда Глібова «Троянда» пояснює доцільність колючок як самозахист,як захист краси.

Учень.

Не все ж колоть і будякам,—

Троянда каже,— треба й нам,

Щоб Крученії Паничі боялись

І до Троянди не чіплялись.

Сунеться який біс —

Йому колючка в ніс,

Щоб не забувся,

Як слід Троянду шанувать,

А не знічев’я обвивать.

Учень.

—Рожа розквітла символізує здоров’я. Як квіти в’януть, так і людина никне. Про це і в піснях, і в творах письменників згадується. Наприклад, в Івана Нечуя-Левицького читамо: «Чого ти оце так змарніла?Колись,як повна троянда,а тепер така стала,як рожа в’яла».

Учитель.

—Жодну рослину не оспівали так щедро поети різних часів і народів як троянду.  В древніх бібліотеках китайських імператорів було зареєстровано понад 500 книг про троянди. Живе образ троянди не тільки в піснях,казках,легендах,віршах,а й і у прислів’ях та приказках.

Учні наводять зразки.

«Буває,що і на полі рожа виростає».

«В кожній троянді є колючки».

«Рожа червона та й блідне».

«Рожа і межи кропивою рожею зістане».

Учитель.

—Тож нехай ваше життя завжди прикрашає троянда,хай приносить вона у ваш дім лише радість і щастя.

ТРЕТЯ КВІТКА — МАК.

«Сей світ,як маків цвіт».

Учитель.

—Різні версії існують про походження рослини. То мак виникає із крові убитої людини, то з крові дракона. Вважалося також, що квітка червоного маку повстала як символ поєдинку любові й ненависті. Червоні пелюстки — це любов, чорна серцевина — ненависть. А разом ці елементи і утворюють прекрасну квітку. Поширені такі види — мак снотворний, мак польовий, самосійка і т.д.

Учень.

—Зерно маку вважалося своєрідним делікатесом в українських селян. Пекли пампушки з маком (на свята), медові маківники-коржі із медом і маком.

Учитель.

—Але без маківників і обходитися можна було. Бо в народі казали так про мак. Давайте пригадаємо,як говорилося.

Учень.

—Сім літ маку не родило,проте голоду не було.

Учениця.

—Казав мак: «Що ти за жито, що рік не вродило й голоду наробило, а я не родив сім літ,а голоду ніт!»

Учитель.

—А що ви ще знаєте про мак?

Учень.

—Свято Маковія — так називають перший Спас. У церкві мак разом із васильками,гвоздиками,чорнобривцями під хрест кладуть, а дома під образом зберігають,вважають,що помічене воно від недуг,особливо,коли голова болить.

Учениця.

—Освяченим маком обсипали будинок чи обійстя,коли підозрювали,що покійники ходять.

Ним обсипали корову,якщо відьма починала її доїти.

Примовляли: «Тоді в хату увійдеш,до корови підійдеш і видоїш,як цей мак порахуєш».

Учень.

—Збереглися перекази,що дівчата-полонянки поїли маковим настоєм татар,а самі рятувалися втечею.

Учитель.

—А скільки гарних загадок створено про рослину.

Учень.

Виліз хлопчик із землі,

Виніс гроші в голові.

Учениця.

Чернець — молодець у землю пішов,

Чорну шапочку знайшов і наверх вийшов.

Учень.

Маленьке,чорненьке,крізь землю пройшло,

Красну шапочку знайшло.

Учень.

На горі тичка,на тичці капличка,

А в цій каплиці нема ні вікон,ні дверей,а повно людей.

Учитель.

Не злічити порівнянь,в яких опоетизована краса макового цвіту,що із дівочою вродою співставляється.

(Діти наводять приклади порівнянь про мак)

—Дівчина,як маківка.

—Повна,як маківка.

—Цвіте,як маківка.

—Червоніє,як маків цвіт.

Учитель.

Мак оспівували і в хороводах та ігрових веснянках.

ГРА «МАК».

Учитель.

Співачем червоних маків називають українського поета Василя Чумака. Це він писав:

Бурями сійтеся,бурями

Маки — Червоні вогні!

 

—Про які квіти ми ще не говорили на уроці?

ВІДПОВІДІ УЧНІВ.

 

ЧЕТВЕРТА КВІТКА НА НАШОМУ ВІНОЧКУ — ЧОРНОБРИВЦІ.

Звучить пісня «Чорнобривців насіяла мати».

 

ВПЛІТАЄМО В НАШ ВІНОЧОК МАЛЬВУ.

Учень.

Легенда про походження квітки,пов’язана з турецькими набігами на Україну.

Учениця читає легенду про мальву.

Мальва була єдиною дочкою сотника Григорія Кандиби. Під час одного зі спустошливих набігів турки захопили село, в якому жила Мальва. Загинув її батько, порубаний мечами, матір у полон забрали, а Мальві якось удалося втекти до лісу. Вона вирішила помститись ворогам і взяла в руки зброю. Слава про сміливу дівчину пішла по всій окрузі. Але підлий зрадник видав її, і турки порубали тіло Мальви на шматки, розкидали його по полю. З кожного шматка виросли яскраво-червоні гарні квіти, які й назвали мальвами.

Учитель.

Черга дійшла до надзвичайно запашної квітки.

ВАСИЛЬКИ  — символ святості,привітності та чемності,вони в житті українця від дитячої купелі до смерті,тому колись їх висаджували в садах і на городах.

Учень.

Освячені на Маковія та Великого Спаса,васильки клали на покуті за образами. Коли вже дуже боліла голова,її мили у відварі із васильків.

Учитель.

Образ васильків живе в легендах.

Учениця.

Легенда пов’язує своє походження з ім’ям Святого Василя Великого,який дуже любив квіти й прикрашав ними свою келію. Коли ж відкрили домовину з мощами Святого, там лежала й ця пахуча квітка,яку й назвали на честь святителя васильком.

 

Учитель.

Найширше використовували рослину у похоронному обряді.

Учень.

Васильки зв’язують у пучки й кроплять ними лаву, на якій лежатиме тіло померлого, яму на кладовищі,кладуть у труну. Маючи сильний запах,васильки перебивають трупний дух,сповільнюють гниття тіла.

Учитель.

Назва цієї квітки говорить по зв'язок її з коханням, із щирими людськими почуттями.

ЦЕ ЛЮБИСТОК.

Учениця розповідає легенду про любисток.

Любисток був колись птахою,яка літала поміж людьми і закликала їх любити одне одного,ніколи не кривити душею й говорити лише правду. Злі люди вбили пташку, а там,де вона померла,виросла пахуча рослина. Ось чому любисток дарують на весіллі,щоб молодята шанували й любили свою пару. Інколи їх ще обсипали сухим потертим зіллям,щоб воно принесло молодим щастя.

Учитель.

Що ви ще знаєте про любисток?

ВІДПОВІДІ УЧНІВ.

— Любисток вважали приворотним зіллям,із нього дівчата готували напій і давали його хлопцям,щоб здобути в них прихильність.

— Це й оберіг від русалок,коли доводилося йти на річку в Зелені свята,у любистку купали й новонароджене дитя.

 

Звучить пісня «Любисток».

 

Учитель.

До нас в гості завітала фармацевт районної аптека Процька Галина Григорівна.

Вона розповість нам про цілющі властивості цих квітів,про їх застосування в народній медицині.

РОЗПОВІДЬ ГОСТЯ.

Учитель.

На сьогоднішньому нашому уроці ви не тільки поглибили знання про квіти, а й кожен із вас повинен задуматись над тим,як берегти і примножувати природу. І я дуже прошу вас, шануйте квіти, посадіть їх на своєму подвір’ї.

Ми закінчуємо нашу розмову словами Максима Горького:

«Залишай людям тільки добре. Ти поїхав,а квіти,посаджені тобою,лишилися і ростуть. Я дивлюсь на них,і мені приємно думати,для людей тільки гарне – квіти,славні спогади про себе – легке і приємне буде твоє життя. Тоді ти відчуватимеш себе потрібним людям, і це почуття зробить тебе багатим душею. Знай, що завжди приємніше віддавати аніж взяти».