Урок у 5 класі "Буковинська письменниця Євгенія Ярошинська. Проблема взаємовідносин людини і природи (за оповіданням «Квіти»)"

Про матеріал

Урок літератури рідного краю (Буковина) для 5 класу із авторськими завданнями (Літературна карта, гра "Квітник"). Методи та прийоми: слово вчителя, робота в групах, робота з текстом, робота біля дошки, бесіда, дослідницька робота, робота з ілюстраціями.

Перегляд файлу

УРОК

літератури рідного краю

на тему:

«Буковинська письменниця Євгенія Ярошинська.

Проблема взаємовідносин людини і природи

(за оповіданням «Квіти»)»

Мета: ознайомитися з біографією буковинської письменниці-землячки Євгенії Ярошинської та з її творами, опрацювати літературну казку «Квіти», визначити ідейно-образні особливості твору, проблематику;

розвивати навички вдумливого і виразного читання казки, оцінювати вчинки казкових героїв з позиції гуманізму, формувати навички роботи з літературною картою, аналізувати сюжет, розпізнавати символи;

виховувати гуманне ставлення до природи, виявляти співчуття, не залишатися байдужими до біди інших людей, прищеплювати бажання робити добро, уміння бачити прекрасне; усвідомлення ролі читання для власного зростання та важливості шанобливого ставлення до митців свого краю як до особливо обдарованих людей, співців рідної землі.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: текст твору, виставка літератури, портрет Є. Ярошинської, літературна карта України, ілюстрації, картки, стікери-смайли для оцінювання.

Методи та прийоми: слово вчителя, робота в групах, робота з текстом, бесіда, дослідницька робота, робота з ілюстраціями.

Хід уроку

І. Організаційний момент. Привітання. Епіграф.

1. Квіти – це вільна краса в природі (Іммануїл Кант).

2. Сьогодні ми з вами поринемо у казковий і водночас такий близький до реальності світ природи.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.

Із цим світом ми вже з вами знайомилися.

Пригадайте, які казки ми вивчали на уроках української літератури? (Іван Франко «Фарбований Лис», Василь Королів-Старий «Хуха-Моховинка, Василь Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон», Галина Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»)
Що казкового було у цих творах? (Магічне число три, вигадані події, герої, фантастичні елементи)
Хто є творцем казок? (народ і автор).

ІІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

1. Слово вчителя.

Неможливо оминути постать автора твору, адже він є одним із тих, хто своєю творчістю змушує літератури інших держав згадувати нашу Україну, а завдяки письменниці, про яку говоритимемо сьогодні, і Буковину. Тож давайте ознайомимося з життєвим і творчим шляхом Євгенії Ярошинської.

2. Робота біля дошки.

Прошу бажаючих підійти і отримати картку із завданням.

1. Де і коли народилася Євгенія Ярошинська.

2. Навчання у школі Євгенії Ярошинської.

3. Який твір Євгенії Ярошинської вперше був надрукований.

4. Який письменник допомагав Євгенії Ярошинській.

5. Професія письменниці.

6. Яка ще літературна казка належить перу Ярошинської?

1. Де і коли народилася письменниця?

(18.10.1868, с. Чуньків, тепер Заставнівського р-ну Чернівецької обл. — 21.10.1904, м. Чернівці)

2. Розкажіть про дитинство і навчання у школі.

(Родом із сім'ї сільського вчителя, що спромоглася тільки на її початкову освіту (школа батька): Євгенія закінчила шість класів у Чернівцях (1882). Надолужувала самоосвітою вдома, захоплювалася західноєвропейською літературною класикою, передовсім німецькою).

*Під її впливом почала писати вірші й прозу німецькою мовою, у віденській «Цікавій газеті» надрукувала повість «Жіноче серце» (1886) та оповідання «Кузен Фріц» (1887). Як і О. Кобилянська, письменниця опинилася перед перспективою стати за умов тодішньої онімеченої Буковини німецькомовною авторкою з України.

3. Який твір вперше був надрукований?

(Та із любові до рідних народу, мови, пісні народилася Ярошинська — письменниця українська: редактор журналу «Буковина» Ю. Федькович надрукував україномовний дебют оповідання «Уроєна слабість» («Уявна хвороба». — В. П.).

4. Який письменник допомагав Ярошинській?

(В прозу Є. Ярошинська входила як спадкоємиця Ю. Федьковича.

5. Професія письменниці?

(Є. Ярошинська була активним дописувачем газети «Батьківщина» й журналу «Народ» (статті про демократичну інтелігенцію, етнографічно-побутові нариси). З художніми творами, крім «Буковини», виступала в «Зорі», «Літературно-науковому віснику», «Зернах», «Ділі», «Буковинському календарі». Вчителюючи на Буковині, виступала в пресі з педагогічними статтями; з 1904 р. ввійшла до редколегії вчительської газети «Промінь» (Вашківці). Продовжувала водночас фольклорно-етнографічну діяльність. Етнографічні матеріали письменниці друкувалися в німецькомовних віщаннях (журнал «Wiener Mode» та ін.). 1887-го вона стає членом товариства «Руська школа», яке займалося виданням підручників і позакласної літератури для школярів.

6. Яка ще літературна казка належить перу Ярошинської?

(«Королівство оводів»).

3. Літературна карта України.

Наші деякі учні готували літературну карту і прошу розповісти про те, для чого вона і як ми її створювали.

Це карта, на яку ми приєднуємо фото вивчених письменників на ту географічну точку, де народився митець. Так ми матимемо уявлення про загальну літературну картину України.

Отже, давайте поселимо і Євгенію Ярошинську на літературну карту України поруч із письменниками, із якими вже ми познайомились раніше.

4. Гра «Я обожнюю читати».

На сьогодні потрібно було опрацювати літературну казку «Квіти». Давайте перевіримо, наскільки уважно ви її прочитали. Кожна група отримує картку, на якій є два уривки. Ваше завдання: поставити позначку + : якщо це уривок із казки «Квіти» або - : якщо це уривок з іншого твору та вкажіть з якого саме і хто автор.

1картка

1. А це буває дуже, дуже тяжко, й вони гірко плачуть. Правда, люди здебільшого того плачу не розуміють, думають, що то стогне вітер, чи скриплять дерева в лісі, або пищать миші в полі. Бо ж люди дуже рідко помічають та розуміють чужі сльози... (Хуха-Моховинка).

2. В середині побачив він повіз, котрий тягли зелені хрущі і сині метелики. В повозі гордо сиділа королева квітів. Її убрання складалося з листочків рож, на голові блищала корона з капель роси, в руці мала пуп'янок рожі, це був її скіпетр. (Квіти)

2 картка

1. З широкого галуззя дерев звисав іній і блищав тисячами фарб проти ясного сонця. Потім почувся десь далеко ніби ніжний, тоненький дзвоник, а сніг почав танути. З-під нього появилися маленькі голівки синіх і білих дзвоників, що наповняли повітря своїм солодким запахом. (Квіти)

2. Схочеш сам піти в цей край,
То маршрут запам'ятай:
Треба йти спочатку прямо.
Потім вправо завернуть,
А тоді поміж дубами
Поведе наліво путь.
Після цього вже помалу
Чимчикуй куди попало:
Як од втоми не впадеш —
В цю країну попадеш. (Цар Плаксій)

3 картка

1. В середині побачив він повіз, котрий тягли зелені хрущі і сині метелики. В повозі гордо сиділа королева квітів. Її убрання складалося з листочків рож, на голові блищала корона з капель роси, в руці мала пуп'янок рожі, це був її скіпетр. (Квіти)

2. Ми допомагаємо людям в радості і смутку, ми робимо їх життя гарним та милим; ми стаємо їм корисними, де лиш можемо; ми приносимо їм привіт з весною; ми видзвонюємо весело, як приходить весна; ми веселі діти літа, а восени, як вже все зів'яне, тоді показується ще де-не-де одне з нас, щоби розвеселити сумного чоловіка, подати йому надію на красну квітучу весну. Чи ти бачиш тепер, для чого ми потрібні, чи розумієш, що, ненавидячи нас, був дурненьким? (Квіти)

4 картка

1. I, пiднявши вгору хвiст, надувшися гордо, вiн пiшов у глиб лiсу, де знав, що е мiсце сходин для всеї лiсової людностi. Тим часом гомiн про нового нечуваного i страшного звiра розiйшовся геть по лiсi. Всi звiрi, що жили в тiм лiсi, хотiли хоч здалека придивитися новому гостевi, але нiхто не смiв приступити ближче (Фарбований Лис)

2. Він послухав її, і — о диво! Лука зникла, і він побачив бідні вузьку кімнату; в ній стояла бліда худенька дитина коло вікна дивилася з радістю на маленьку квітку, що зацвіла в вазоні.

— Видите, матусю, тепер нарешті прийде весна і до мене! сказала і поцілувала блідими вустами маленьку квітку. (Квіти)

5 картка

1. Був собі хлопчик, що мешкав у гарнім домі, котрий стояв посеред широких полів та сіножатей. Як прийшла весна й земля вкрилася чудовим килимком з квітів, тоді було так гарно, особливо в саду Йосипових родичів. Та він нарікав на цю красу, глумився з квітів. Він любив лиш пожиточні речі, а квіти зовсім не цінував. (Квіти)

2. В кухні аптеки лежали цілі в'язки засушених квітів, а аптекар вибирав поодинокі з них і кидав у великий котел.

— Бачиш,— сказала королева,— сік з квітів і зілля є дуже поживний, він гоїть рани, бореться з людськими хворобами і стає через те добродієм людей; чи ти знав це? (Квіти)

5. Гра «Квітник».

Прошу обрати у кожній групі учня, який виконуватиме роль читця. А від першої групи один учень виходить до дошки.

Знаходимо в тексті 8 абзац. Читець 2 групи читає його.

Дякую, достатньо. Читець 3 групи – прошу перше речення наступного абзацу.

Далі учасник 1 команди слухає своє завдання: перед тобою на парті є картинки із предметами, які читець буде називати. Ти повинен обрати правильне зображення та прикріпити на дошці у такому ж порядку. Будь ласка, читець 4 групи, 5, 1, 2, 3, 4. Дякую. Ваша команда отримує наліпку …

Прошу до дошки представників 2, 3, 4 груп (із текстом). Скажи, будь ласка, котра квітка …, …, (по два на кожного).

5 група поки що чекає на своє завдання.

6. Скласти план тексту.

1. Хлопчик, який не любив квіти.

2. Одного разу хлопчик зачитався і не бачив, що минув полудень.

3. Маленькі постаті оточили Йосипа.

4. Знайомство з королевою квітів.

5. Королева взяла найбільшу краплю роси і поклала хлопцеві в очі.

6. Матуся і худенька дитина.

7. Сльози радості нареченої.

8. Аптекар і засушені квіти.

9. Ліс, вкритий снігом.

10. Для чого квіти на землі.

11. Йосип змінив ставлення до квітів.

Знайдіть той момент, коли квіти розказали для чого вони живуть на цій землі. Зачитайте.

IV. Підсумки уроку.

Отже, давайте узагальнимо, яка тема казки (зображення).

Ідея (засудження, возвеличення).

V. Оцінювання навчальних досягнень учнів.

Підрахунок стікерів-смайлів у кожній групі.

VI. Домашнє завдання.

Заповнити картку «Персональна сторінка героя у соціальній мережі»

Євгенія Ярошинська

(1868 – 1904)

1 картка

____ «А це буває дуже, дуже тяжко, й вони гірко плачуть. Правда, люди здебільшого того плачу не розуміють, думають, що то стогне вітер, чи скриплять дерева в лісі, або пищать миші в полі. Бо ж люди дуже рідко помічають та розуміють чужі сльози...»

____ «В середині побачив він повіз, котрий тягли зелені хрущі і сині метелики. В повозі гордо сиділа королева квітів. Її убрання складалося з листочків рож, на голові блищала корона з капель роси, в руці мала пуп'янок рожі, це був її скіпетр»

2 картка

____ «З широкого галуззя дерев звисав іній і блищав тисячами фарб проти ясного сонця. Потім почувся десь далеко ніби ніжний, тоненький дзвоник, а сніг почав танути. З-під нього появилися маленькі голівки синіх і білих дзвоників, що наповняли повітря своїм солодким запахом».

____ «Схочеш сам піти в цей край,
То маршрут запам'ятай:
Треба йти спочатку прямо.
Потім вправо завернуть,
А тоді поміж дубами
Поведе наліво путь.
Після цього вже помалу
Чимчикуй куди попало:
Як од втоми не впадеш —
В цю країну попадеш».

3 картка

____ «Ми допомагаємо людям в радості і смутку, ми робимо їх життя гарним та милим; ми стаємо їм корисними, де лиш можемо; ми приносимо їм привіт з весною; ми видзвонюємо весело, як приходить весна; ми веселі діти літа, а восени, як вже все зів'яне, тоді показується ще де-не-де одне з нас, щоби розвеселити сумного чоловіка, подати йому надію на красну квітучу весну. Чи ти бачиш тепер, для чого ми потрібні, чи розумієш, що, ненавидячи нас, був дурненьким?»

4 картка

____ «I, пiднявши вгору хвiст, надувшися гордо, вiн пiшов у глиб лiсу, де знав, що е мiсце сходин для всеї лiсової людностi. Тим часом гомiн про нового нечуваного i страшного звiра розiйшовся геть по лiсi. Всi звiрi, що жили в тiм лiсi, хотiли хоч здалека придивитися новому гостевi, але нiхто не смiв приступити ближче».

____ «Він послухав її, і — о диво! Лука зникла, і він побачив бідні вузьку кімнату; в ній стояла бліда худенька дитина коло вікна дивилася з радістю на маленьку квітку, що зацвіла в вазоні.— Видите, матусю, тепер нарешті прийде весна і до мене! сказала і поцілувала блідими вустами маленьку квітку».

5 картка

____ «Був собі хлопчик, що мешкав у гарнім домі, котрий стояв посеред широких полів та сіножатей. Як прийшла весна й земля вкрилася чудовим килимком з квітів, тоді було так гарно, особливо в саду Йосипових родичів. Та він нарікав на цю красу, глумився з квітів. Він любив лиш пожиточні речі, а квіти зовсім не цінував».

____ «В кухні аптеки лежали цілі в'язки засушених квітів, а аптекар вибирав поодинокі з них і кидав у великий котел.

— Бачиш,— сказала королева,— сік з квітів і зілля є дуже поживний, він гоїть рани, бореться з людськими хворобами і стає через те добродієм людей; чи ти знав це?».

Квіти

Був собі хлопчик, що мешкав у гарнім домі, котрий стояв посеред широких полів та сіножатей. Як прийшла весна й земля вкрилася чудовим килимком з квітів, тоді було так гарно, особливо в саду Йосипових родичів. Та він нарікав на цю красу, глумився з квітів. Він любив лиш пожиточні речі, а квіти зовсім не цінував.

"Кому ці квіти потрібні?" — говорив не раз, брав паличку і, махаючи нею, збивав голівки квітам.

"Нащо вони цвітуть, коли з них нема нікому пожитку", — відповідав, бувало, коли хто його запитував і не давав збивати голівки квітам.

Набігавшись, Йосип брав собі книжку, сідав під рожевий корч і читав, що йому аж піт котився з чола; він хотів стати дуже розумним.

Сидячи раз під корчем, він так зачитався, що не бачив, як минув полудень. Йосип не зважив на те, що сонячні промені падали на землю все гарячіші, а через те дужче розносився запах сіна в повітрі. Повітря тремтіло від страшної спеки, вітерець не повівав, жоден птах не співав. Якось дивно було кругом.

— Ага,— відізвався нараз тоненький голосочок,— осьде він, той дурний хлопчище, що завдає нам так багато жалю. Дивись, королево, він сидить он там!..

Йосип підвів зморену голову і в ту ж хвилю сторопів від подиву. З луки, що стояла в повнім розквіті, летіли, йшли, їхали на блискучих сонячних променях незчисленні маленькі постаті, супроводжувані роями мух, мотилів, хрущів, мурашок. Наблизившись до Йосипа, оточили його з усіх боків.

В середині побачив він повіз, котрий тягли зелені хрущі і сині метелики. В повозі гордо сиділа королева квітів. Її убрання складалося з листочків рож, на голові блищала корона з капель роси, в руці мала пуп'янок рожі, це був її скіпетр.

Покірно оточили повіз ті маленькі постаті, і аж тепер побачив Йосип, що це були квіти з чудовими голівками. З-під синього віночка дивилася невинно незабудка; коло неї в червонім плащі красувався мак; здійнявши гордо голову, дивилася лелія, за неї ховалась скромна фіалка; злостиво обернулася зелена кропива; а пахуча бузина зиркала своїми ясними очима. Королева злізла з повоза і йшла просто до Йосипа.

— То ти той хлопець, що не любить квітів? — запитала.

Всі квіти засміялись погордливо.

— Дурний хлопчище,— сказали.

— О ні,— розлютився Йосип,— я не дурний, я вчився багато більше, як ви всі разом.

— Дурний хлопчище,— повторили знов квіти, а королева взяла найбільшу каплю роси з своєї корони і поклала йому на очі

— Дивись туди! — сказала, ніби наказуючи.

Він послухав її, і — о диво! Лука зникла, і він побачив бідні вузьку кімнату; в ній стояла бліда худенька дитина коло вікна дивилася з радістю на маленьку квітку, що зацвіла в вазоні.

— Видите, матусю, тепер нарешті прийде весна і до мене! сказала і поцілувала блідими вустами маленьку квітку.

Королева покрутила каплею, образ зник, мов у мороці, а другий вступив на його місце: в білій сукні стояла молода посеред гостей; вона усміхалася до всіх, але її очі зверталися до міртової китиці, котру тримала в руках.

— Ми мусимо бути при тім,— говорили мірти.

З очей молодої полились сльози і впали на китицю.

— Сльози радості,— загомоніли квіти,— належать завше нам.

І знов інший образ. В кухні аптеки лежали цілі в'язки засушених квітів, а аптекар вибирав поодинокі з них і кидав у великий котел.

— Бачиш,— сказала королева,— сік з квітів і зілля є дуже поживний, він гоїть рани, бореться з людськими хворобами і стає через те добродієм людей; чи ти знав це?

— Ні,— відповів Йосип...

— Чекай,— сказала королева,— ще один образ, останній.— І вона покрутила каплею.

Йосип побачив ліс, вкритий снігом.

З широкого галуззя дерев звисав іній і блищав тисячами фарб проти ясного сонця. Потім почувся десь далеко ніби ніжний, тоненький дзвоник, а сніг почав танути. З-під нього появилися маленькі голівки синіх і білих дзвоників, що наповняли повітря своїм солодким запахом. Довкола стало так гарно, так мило! Трава почала зеленіти, дерева почали розпускатися.

— Бачиш, для чого ми тут, на землі, живемо,— говорили квіти тоненькими голосочками.— Ми допомагаємо людям в радості і смутку, ми робимо їх життя гарним та милим; ми стаємо їм корисними, де лиш можемо; ми приносимо їм привіт з весною; ми видзвонюємо весело, як приходить весна; ми веселі діти літа, а восени, як вже все зів'яне, тоді показується ще де-не-де одне з нас, щоби розвеселити сумного чоловіка, подати йому надію на красну квітучу весну. Чи ти бачиш тепер, для чого ми потрібні, чи розумієш, що, ненавидячи нас, був дурненьким?

З цими словами зняла королева каплю з його очей, і він пробудився. Сонце пекло ще однаково, квіти стояли на луці не рухаючись.

Йосип взяв свою книжку і пішов додому, але відтепер вже ніколи не нищив квітів, не відбивав їм голівки, бо знав, що вони ростуть людям на користь.

Сторінка героя у соціальній мережі