Урок за темою: «Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Генрік Ібсен(1828-1906). Роль Г. Ібсена в розвитку світової драми, його новаторство.

Тема: «Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Генрік Ібсен(1828-1906). Роль Г. Ібсена в розвитку світової драми, його новаторство.

Мета уроку: ознайомити учнів з основними тенденціями розвитку драматургії кінця ХІХ  початку ХХ століття, творчістю видатних драматургів; розвивати теоретико-літературні знання; пробуджувати інтерес до вершинних творів світової драматургії.

Обладнання: підручники для 9 класу, портрети письменників – основоположників «нової драми».

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу

Незнані людям задуми Творця                                                                                                       І неосяжність світу незбагнена.

                                                                Ми є усі акторами на сцені Театру,                                                                  що ім'я йому - "Життя".

Хід уроку

1. Емоційний настрой учнів.
2. Підготовка до сприйняття матеріалу та актуалізація опорних знань умінь, уявлень та чуттєвого досвіду

"Життя - театр," - сказав Шекспір
Але актором бути важко.
Хіба ти знаєш, друже мій,
Як свою роль зіграти?

Чи репліку ти правильно обрав,
і чи та роль тобі належить.
Чи правильно партнера підібрав,
І чи театр вас не розмежить.

Маріонетка - теж актор.
Вона виконує бажання майстра.
Він каже, що робити. Та промов
Своїх їй висловить не вдасться.

Сценарій і актор - вони є нероздільні.
Будуємо ми плани кожен день.
І список дій складаємо незрозумілий
Та час їм збутися ніколи не прийде.

Імпровізація, актор. Ідуть пліч-о-пліч.
Без неї аж ніяк не обійтись.
Життя підкидує підводні бомби
Ти жити хочеш? То вже якось крутись.

"Життя - театр, а ми всі лиш актори."
Давайте добре грати свою роль.
Так, щоб не раз ще на поклони,
На біс нас викликали знов!

Учитель. Отже, ви прослухали поетичні рядки молодої української поетеси Юлії Блюсович. Вона – сучасна дівчина, що мешкає у Львові. Живе у вирі сьогодення. Її захоплює, як і більшість з нас, сучасна музика, події сьогодення, світ, сповнений добра, любові. Людина, що тонко відчуває грані життя, завжди на щабель вище за всіх. Отже,  ключовими словами її поезії все ж таки стануть…

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Маю надію, що ви здогадалися про те, що темою нашого уроку стане театр та драма, зокрема. Сьогодні ми ознайомимося з основними тенденціями розвитку драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття, познайомимося з іменами видатних драматургів цього періоду. Визначимо роль Генріка Ібсена у тих змінах, що відбуватимуться у світовій драмі.

ІІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Записування теми уроку в зошити : «Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Генрік Ібсен(1828-1906). Роль Г. Ібсена в розвитку світової драми, його новаторство.

1. Звернення до епіграфу уроку.

Незнані людям задуми Творця
І неосяжність світу незбагнена.
Ми є усі акторами на сцені
Театру, що ім'я йому - "Життя".

   Ці слова черговий раз дають нам можливість згадати Вільяма Шекспіра. Адже він дуже влучно назвав нас акторами життя, бо кожен з нас грає свою роль. Протягом тривалого історичного розвитку, театр змінювався не один раз. Актори перестали ховати своє обличчя, ними ставали не тільки чоловіки, а й жінки, з`являлися нові декорації, нові сцени.

Актуалізація знань. Ми з вами не раз працювали над поняттям «драма», «драматичний твір». Давайте пригадаємо ознаки драми.

Орієнтовні відповіді учнів:

1.Основною ознакою драматичного твору є призначення його для театрального спектаклю.                                                                                                                                        2.Текст драматичного твору складається з двох частин - мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів.
3.  Події в драмі відбуваються в теперішньому часі. На це вказують дієслова у формі теперішнього часу;
4.  У драматичному творі майже немає описових елементів тексту, прямої мови, а про всі події читач дізнається з розмов дійових осіб; 
5. Властива одна сюжетна лінія й головна подія, герої показані в критичний момент свого життя, а дії у творі стиснуті в часі;                                                                                                           6. Емоційно-чуттєва напруга.                                                                                                        7. Ведучі жанри драми: трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль, мелодрама.

2. Бесіда з учнями.

 Назвіть імена відомих драматургів,твори яких ви вже вивчали.

( Есхіл, Шекспір, Кальдерон, Мольєр в театрі, кіно, картинах  художників)

  Отже, як висновок, перед нами звичайні герої, окремі з них як узагальнений тип персонажа, що опиняється в незвичайних ситуаціях, автор твору розповідає, оцінює, робить висновок. Кінець п`єси розв`язано.

IV. Вивчення нового матеріалу (первинне засвоєння).

1.  Пояснення нового матеріалу

 Учитель. XIX ст. увійшло в історію світової літератури як епоха новаторських пошуків митців, появи нових мистецьких напрямків, жанрів прози, поезії.    Звичайно, мистецтво театру не змогло уникнути впливу нових ідей, філософських концепцій.  

  Що ж таке драматичний театр сьогодні? Відомо, що це місце, де будь-хто з нас може  ознайомитися і побачити виставу. Для людей ХІХ ст.. театр набув значення набагато більшого. Адже театр, це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород і статків, і місце побачень, статус. Про драматургів і їхні п’єси  говорили, сперечалися, лаяли і хвалили, вони спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до подвигів.

 Дж. Ґолсуорсі говорив: «Писати повинен лише той, кого хвилюють великі загальнолюдські й соціальні проблеми».

У другій половині XIX ст. починається докорінна перебудова драматургії, яку пов’язують з народженням і розвитком «нової драми». 

    Драматурги шукали нових форм мистецтва, прагнули наблизити драму до сучасності, приділити більше уваги внутрішньому світу людини. Якщо в старому театрі зображувалась трагедія окремої людини, то оновлена драма розкриває загальну трагедію життя людства і отримує назву «нова драматургія».

     Ібсен так визначав мету будь-якої драми:

  "П'єса не закінчується падінням завіси після п'ятої дії — справжній фінал знаходиться поза її межами; поет намітив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, після цього — наша справа, справа кожного читача чи глядача самому дійти до цього фіналу шляхом особистої творчості".

  У центрі уваги «нової драми» кінця ХІХ - початку XX ст. постала особистість з її переживаннями і почуттями. Нові драматурги не ставили за мету точно відобразити певні події, їхні твори - своєрідна метафора життя особистості (особливо її внутрішнього життя) та світу.

                          Риси «нової драми»   

2. Бесіда з учнями. Тож чим, на ваш погляд, відрізняється «нова драма» від «старої драми»? (Відповіді учнів.)

«Нова драма» на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став «інтелектуальним», «дискусійним». На перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій драмі» стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.

     Засновником «нової» драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів:

• Г. Гауптмана (Німеччина), М. Метерлінка (Бельгія),
• Е. Золя (Франція), Б. Шоу (Англія),
• А. Чехова (Росія), А. Стріндберга (Швеція).                        

     Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’єс. Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. Замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги — ідейні конфлікти (Б. Шоу), внутрішня прихована інтрига (М. Метерлінк), складна гра підтекстів (А. Чехов).

    Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал — запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.

    «Нова драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства. Отже, на основі почутого додамо елементи «нової драми». Результатом її буде наступна таблиця.

4. Робота зі словником літературознавчих термінів до теми „Оновлення драматургії".                                                                                                1.              Дія — 1) акт драматичного твору;  2) перебіг подій у художньому творі, через які розкриваються конфлікт, сюжетні колізії, риси характеру певного персонажа, дійової особи чи ліричного героя (сценічна дія).             

2. Дія зовнішня - вчинки, події, зіткнення персонажів. 

3. Дія внутрішня - життя душі героїв, умонастрої, зіткнення ідей, позицій.

4. „Ібсенізм" - особливість художнього мислення, творчого методу, який  полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-аналітич­ному підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки тощо.

5. Інтрига - зав'язка, основна ситуація драми, навколо якої розвивається дія.

6. Конфлікт — (лат.соnflictus — зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення супереч­ностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями.                                                                                                                    7.  Підтекст - прихований, внутрішній зміст висловлювання.

5. Генрік Ібсен. (1828-1906). Роль Г.Ібсена в розвитку світової драми,    його новаторство. Виступ підготовлених учнів (від імені 1 особи).  Складання учнями «асоціативного куща»: «Генрік Ібсен».

Виступ учня.

    Я - Генрик  Ібсен, знаменитий норвезький драматург, народився в 1828 р. у Шиені в родині коммерсанта Мій батько розорився в 1836 р. Мені  було тоді 8 років). У школі я  відрізнявся від своїх друзів творчістю і схильністю до живопису. Моєю мрією  було стати художником, але через фінансові проблеми в родині мені довелося обрати більш хлібну професію. В 16 років я почав працювати учнем аптекаря в Гримстаде. У цей час розпочинаю писати  свої перші вірші та публікую драму «Катилина» (1850), що стала відгуком на революційні події 1848 р. у Європі. П'єса ця зустріла, однак, дуже холодний прийом, і навіть співчуття, і тільки в студентському середовищі.

    1850 р. у Кристиании поставлена моя одноактна п'єса «Богатирський курган». В 1852-1857 р. я керував у Бергені першим національним норвезьким театром, де мені вдалося поставив вистави по двох своїх п'єсах: «Фру Ингер з естрота» (1855) і «Бенкет у Сульхауге» (1856); а в 1857-1862 рр. він я вже очолював Норвезький театр у Кристиании. Наприкінці 40 - початку 50-х рр.

  Я звертаєюся до сатири й гротеску. В 1864 р. їду до Італії, де створює драматичну поему «Бранд» (1866) і философско-символічну драму «Пер Гюнт» (1867), що приносить мені популярність європейського масштабу Потім я переїжджаю до Німеччини, де розпочинаю створювати історичну драму про Юліана Відступника «Кесар і Галилеянин» (1873), після чого в мене розпочинається  новий етап творчої діяльності. Тепер я більше звертаю увагу  на проблеми сучасного мені життя. Світове визнання приносять п'єси «Стовпи суспільства» (1877), «Ляльковий будинок» («Нора», 1879), «Примари» (1881), «Ворог народу» (1882), що наочно демонструють невідповідність між показним лиском буржуазного суспільства і його «дешевою» внутрішньою суттю . Тоді я вже відчуваю, із середини 80-х рр. соціальна критика у моїх творах слабшає.                                                               У моїх п`єсах підтекст стає більш глибоким, з`являється тонкість психологічного портрета. А самі здобутки стають більш символічними. Я відчув, що маю звернутися до теми «Сильної людини».

   Так у світ виходять:

• «Гедда Габлер»(1890),
• «Будівельник Сольнес» (1892),
• «Йун Габріель Боркман»(1896).

   Я набув гарної слави. Мої п`єси йшли на сценах театрів всіх країн світу. В Німеччині  в 1897 р. було засновано театр, який названо на мою честь «Ібсенівський театр»

   Учитель. Дуже дякуємо Вам Пане Ібсене. Ми просто в захваті від того, що ви нам розповіли. Особливо тим, що Ви так тонко відчули потребу  змінити рамки драми, і те, що Ваші герої стають сильними, надає Вам особливу повагу. Хто як не сильна людина може змінити світ на краще?!

   Учні нашого класу створять Ваш точний портрет у себе в зошитах.

   Учитель. «Нова драма» в центрі уваги поставила особистість не як соціальний тип, а як  індивідуальність, переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Показавши «трагедію життя», а не «трагедію в житті», драматурги закликали до осмислення дійсності, звільнення людського духу, пошуку шляхів відновлення гармонії світу. 

V.  Осмислення нових знань та умінь.  Узагальнююче слово вчителя про значення творчості Ібсена в світовій літературі. Творчість Ібсена стало одним з вищих досягнень реалістичної західноєвропейської драматургії та мало великий вплив на світову драматургію і театр.

VI.   Закріплення, систематизація та узагальнення:

• Чим «нова драма» відрізняється від драми попередніх періодів?

Учні. «Нова драма» в центрі уваги поставила особистість не як соціальний тип, а як  індивідуальність, переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Показавши «трагедію життя», а не «трагедію в житті», драмтурги закликали до осмислення дійсності, звільнення людського духу, пошуку шляхів відновлення гармонії світу. 

Учитель. Час підбити підсумок нашому уроку. Доберіть слово, словосполучення, речення, яке характеризуватиме «нову драму» (душевна, глибока, чуттєва, недовершена, важка, сумна, без кінця, вражаюча, аналітична тощо.)

VII. Підбиття підсумків уроку.

VIIІ. Домашнє завдання. 

• Знати основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст.
• Прочитати п’єсу Г. Ібсена «Ляльковий дім».