Презентація" Особливості чайної церемонії у Японії"

Церемонія приготування чаю є ритуальною формою, яка досі проводиться в країнах Східної Азії. Не просто приготування чи подання, а мистецтво виконання цього процесу й називається чайною церемонією. В кожній країні, зокрема Китаї, Японії та Індії є свої особливості приготування чаю, всюди є свої традиції і цей процес проходить по-різному, але у всіх них одна мета - досягти гармонії людини з природою. Особливості чайної церемонії у Японії

Чайна церемонія в Японії поширилася з XII ст. Монах Ейсай у 1168 р. привіз з Китаю насіння чайного куща й посадив його у дворі храму. З того часу існує поняття «шлях чаю», яке пов'язане з дзен-буддизмом. У Японії є багато легенд, згідно з якими Будда сприяв поширенню чайного дійства. Чайна церемонія — це не просто процес вживання напою, а ритуал (його називають японською тяною). У ньому беруть участь усі, хто заварює чай, і всі, хто його п'є. Чаювання в Японії здавна розглядають як поклоніння прекрасному серед бруду повсякденного буття. У давнину для чайної церемонії будували спеціальні будинки, довкола яких вирощували сад, що мав сприяти створенню особливого настрою. У саду мають бути й ліхтарики, і кам'яна криниця для омивання рота... У чайному будинку зазвичай були низькі двері, щоб людина обов'язково стала на коліна, схиляючись перед традицією та Буддою. Кімната для чаювання — невелика, адже тому, у кого безмежні думки, не потрібен великий простір.

У Японії для цього ще в давнину почали будувати спеціальні чайні будиночки в чайних садах. Кімнати в яких проводили ці церемонії називали Тяшіцу. Сад поділяється на зовнішній, який заспокоював і підготовлював до медитації і внутрішній. Сама церемонія, яку ще називають Тядо, Садо або Тяною – це ціла культура, знання, які передавались з покоління в покоління. Зараз відомо три найдавніших основних шкіл де навчають чайної церемонії.

В цілому дана церемонія являється процесом зустрічі господарем (чайним майстром) його гостей і складається з декількох дій виконаних в зазначеному порядку. Чайна церемонія будується на чотирьох основних принципах: гармонія, шанування, чистота, спокій. Тяною – є неймовірним ритуалом гармонії душі й тіла. Завдяки ній розумієш наскільки мала чаша людських радощів і наскільки мудрі ті, хто вміє її заповнити. Саме в чашці чаю можна знайти щось загально людське. Можливо для нас – це просто церемонія, для японців – це релігія.

Зазвичай на чайній церемонії використовують лише зелений чай - матте, а ще багато всього, що потрібно для приготування, починаючи з філіжанок або піалочок і закінчуючи спеціальним посудом для солодощів. Все залежить від того яку саме церемонію ви для себе обрали, адже вони поділяються і по порам року, днях і навіть те, який саме період доби обрано для проведення церемонії. Отже, якщо ви таки вирішили провести у себе вдома чайну церемонію, вам потрібно зробити все в наступному порядку.

Крок 1 Слід підготувати все, що буде потрібно для проведення церемонії. Посуд, чай, солодощі (вагасі), якщо ви вирішили подавати їх з чаєм. Важливим на цьому етапі досягти гармонії з собою, адже лише так, сповна можна буде насолодитись процесом приготування чаю. Набір посуду, який використовується для проведення церемонії називається Чабако - Chabako (茶箱). Туди входить чайничок, піалка, спеціальний віничок, савочок, мірна ложечка для чаю та ще кілька предметів. Крок 2 Не лише господар дому готується до церемонії. Його гості повинні підготуватись духовно, очистити свої думки й серця та залишити всі турботи позаду. Вони чекають поки господар дому покличе їх на церемонію. Інколи це здійснювалось з допомогою дори (銅鑼) - це спеціальний гонг, який видає дзвінкий та гарний звук при ударі, який означав, що чайний майстер готовий та чекає на гостей. Господар дому вітає кожного гостя мовчазним поклоном. Спершу подають вагасі, а потім починається чайна церемонія.

Крок 3 Сам процес починається з очищення столових приборів. Господар очищає піалку, чайник, савок і віник з дуже граційними рухами. Далі йде сам процес приготування чаю. Крок 4 Спершу потрібно прогріти піалку гарячою водою, також слід замочити в воді віничок, щоб пилинки чаю не прилипали до нього. Крок 5 Господар насипає 1-2 чайних ложки матте в піалку та заливає його гарячою половиною склянки води.

Крок 6 Віничком слід спершу розмішати, а потім добре збити матте, щоб він повністю розчинився, а на поверхні чашки появилась пишна піна.

Крок 7 Господар передає піалку одному з гостей і вони обмінюються поклонами. Кожен гість захоплюється чаєм і дякує господареві за цей чудовий напій. Поряд з японською чайною церемонією особливе місце займає китайська церемонія. Вважається, що саме в Піднебесній зародилась традиція проведення чайних церемоній. Тут чай вважають «наймудрішою рослиною». Гунфу-ча, або чайна церемонія покликана розкрити аромат і смак цієї дивовижної рослини. Мир та спокій – обов’язкові умови проведення гуну-ча.

Японську чайну церемонію остаточно довершив геніальний майстер Сен Рікю в XVI столітті. У 2012 року його нащадок у 15-му поколінні Хоунсай Ґеншіцу Сен приїжджав в Україну. Уявіть собі: переповнений величезний зал Будинку культури КПІ, а посередині на сцені люди в кімоно урочисто й зосереджено п’ють чай. Звісно, це була просто демонстрація, далека від справжньої суті чайної церемонії. Мене вразила розповідь Майстра. Хоунсай Ґеншіцу Сен під час Другої світової війни був у загоні камікадзе, але дивом вижив. Потім солдати американської армії почали приходити до них додому (їхній дім з усім комплексом чайних кімнат у старій частині Кіото, до речі, проголошено національним культурним надбанням) — вчитися чайної церемонії в його батька. Син дивувався і батькові, який проводив чайну церемонію окупантам, і самим американцям, які цікавилися нею після кривавої війни… Потім Хоунсай Ґеншіцу Сен став японським послом доброї волі ООН і головою асоціації ООН в Японії — і от уже 60 років пропагує чайну церемонію по всьому світу під гаслом «Досягнення миру за допомогою чашки чаю». І от я думаю: простір у три крапки між останніми двома реченнями — може, це і є той «вільний простір», який лишається після втрат?