Урок за творчістю Котляревського - Культура харчування українців

Міністерство освіти науки молоді та спорту України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про культуру харчування українців

 

 

 

Робота виконана вчителем Гребінківської гімназії

Гребінківської міської ради Полтавської області

Наталенко О.А.

Спеціаліст вищої категорії

Старший вчитель

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гребінка

Підсумково-узагальнюючий урок-дослідження за поемою Івана Петровича Котляревського «Енеїда» та матеріалами з народознавства

 

 

Мета: ознайомлення учнів із культурою харчування наших предків, їхньою гостинністю, окремими рецептами найдавніших страв, думками видатних людей про здоров’я та їжу; виховувати бажання вести здоровий спосіб життя, дотримуватись режиму харчування.

Обладнання: стіл, покритий вишитою скатертиною, букет із колосків і калини; пиріг власної випічки; виставка книг: М. Дочинець «Многії літа. Багатії літа», І. П. Котляревський «Твори».

На дошці вислови: «Здоровій людині будь-яка їжа смачна», «Дієта – перші ліки», «Надмірна їжа – хвороба і лихо», «Повному шлунку жахи сняться».

 

Хід уроку

 

Учитель:

Як зберегти і передати нащадкам усі ті кращі надбання національної культури, що були виплекані протягом століть українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра лунала народна пісня, не всихало життєдайне джерело народної мудрості й творчості? Які зусилля докласти, щоб створити таку атмосферу, аби молодь не цуралася національного спадку, щоб не тільки на Заході шукала свої ідеали?

Звертання до традицій зовсім не означає нехтування сьогоденням. Тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна чіткіше зрозуміти сьогодення, і уявити майбутнє. «Той, хто не знає свого минулого, - любив повторювати Максим Рильський, - не вартий майбутнього».

 

1 Учениця:

Нас зацікавило питання: а якою ж була культура харчування наших предків, що вони любили варити, як зустрічали гостей, які старовинні рецепти передали нам?

ГОСТИННІСТЬ українських селян відбилася у численних приказках: Пошли,Боже, гостя, то й хазяїну добре; Гість — на щастя; Клади перед людей хліб на столі,будеш у людей на чолі. Вважалося, що гість приносив у дім добробут і щастя. Якщо гість нагодився під час обіду, його обов’язково саджали за спільну трапезу. Етичною нормою для гостя було покуштувати кожної страви, а на закінчення подякувати за хліб-сіль. Якщо ж гість з’являвся в інший час, його частували найкращим, що було у хаті.

Прошені гості завжди приходили на обід. Кожна господиня вважала справою честі нагодувати й напоїти гостей так, щоб вони лишилися задоволеними. При цьому годилося припрошувати до кожної страви: Прошу покірно: чим багаті, тим і раді,звиняйте!Форма частування також грала неабияку роль. До кожного з гостей господиня мала підійти з припросинами, інакше вони лишалися невдоволеними: Було що їсти й пити, та принуки не було. За гостиною завжди спілкувалися, а у свята співали застільних пісень. Погано жилося тим, у кого нема що їсти, нема пити, нема й роду,щоб поговорити. Поважали гостей, які любили і вміли добре поїсти, і зневажали тих, котрі їли мало й погано: Такий з нього їдець, як горобець; Як хто їсть, так і робить.

Співчуття викликали старці, жебраки, прочани, убогі каліки, що жили милостинею, їх вважали «божими людьми», жаліли, не відпускали без подаяння: шматка хліба з цибулею чи часником, огірка, іноді навіть шматка сала чи жмені пшона.

 

2 Учень:

Головним способом тривалого збереження овочів, фруктів та ягід було соління (квашення) й сушіння. Найбільш поширеними харчами восени, взимку і на початку весни була квашена шаткована й ціла (пелюстки)капуста. Для смаку до неї додавали яблука, журавлину, брусницю, калину, кмин або насіння чорнухи (цибулі-сіянки). Квасили городні червоні буряки, солили огірки, додаючи у діжки листя й коріння хріну, часник, кріп, вишневе, дубове й смородинове листя з молодим гіллям. Помідори, перець, виноградне листя почали квасити лише у 30-ті роки нашого століття, а соління помідорів і виготовлення томатного соку набули поширення лише у повоєнний час. Квасили садові яблука й дички. На Полтавщині солили сливи: їх укладали шарами у великі сорокавідерні діжі, заливали холодним розсолом і залишали на пару тижнів. Особливий смак сливам надавали діжі з-під вина.

 

3 Учениця:

СИСТЕМА ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦІВ. Традиційними способами обробки продуктів для приготування їжі були переважно варіння і тушкування,меншою мірою — печіння та смаження, пряження.

Кліматичні умови сприяли різноманітності рослинних компонентів, що споживалися на Україні: досить велика кількість різних зернових — жито, пшениця, гречка, просо, ячмінь, кукурудза, овес; бобових — горох, квасоля, боби; овочевих — буряк, морква, пастернак, капуста, цибуля, часник, огірки, пізніше картопля тощо; а також фруктів, ягід, грибів. Досить розвинене вже до кінця XIX — початку XXст. тваринництво сприяло збільшенню споживання м’ясопродуктів, здебільшого свинини, щоправда, у щоденному побуті переважно у вигляді сала і смальцю.

 

4 Учень:

РЕЖИМ ХАРЧУВАННЯ українського селянина великою мірою залежав від режиму робочого дня. Восени, взимку й навесні було заведене триразове харчування. Три прийоми їжі мали традиційні назви: сніданок, обід, вечеря.. Влітку, коли світловий день був найдовшим, а робоче навантаження найбільшим, між обідом і вечерею з`їдали ще підвечірок (полуденок).

Для приготування їжі двічі витоплювали піч у хаті або на подвір’ї у літній кухні. Готували рівно стільки, щоб з’їсти за один раз, — залишати їжу на другий день не годилося.

Куховарством займалися переважно жінки, зокрема старші, а якщо жінка слабувала і їй не було заміни, до цього заняття допускалися чоловіки. Подавала па стіл також жінка. При цьому, годуючи родину, вона сама залишалася майже голодною. Застільні етикетні норми були непорушні: першим сідав за стіл господар, за ним господиня, потім старі батьки, сини, невістки, дочки, останніми — малі діти. Для обіду вся родина збиралася докупи, і в кожного за столом було своє, чітко визначене місце. До 30-х років нашого століття їли разом із спільної великої миски (а великі родини — з дерев`яних харчових ночов) дерев’яними ложками.

Навколо обіду існувало багато правил поведінки, звичаїв та забобонів. Під час приготування їжі господиня повинна була дотримуватися чистоти й тиші. Дітям за столом не дозволялося торохтіти ложками, голосно розмовляти, сміятися тощо. Таке поважне ставлення до обіду багато в чому залишилось і до сьогодні.

 

5 Учениця:

ПОВСЯКДЕННІ СТРАВИ складалися з тих компонентів харчування, які були доступні на даній території і які великою мірою залежали від заможності селянина. На сніданок готували: каші (у м’ясоїд — з молоком); картоплю, яку теж споживали з молоком або кисляком, у піст — із квасом, капустою чи огірком; коржі до молока; крупники або куліш, засмажені салом або олією з цибулею. Обід майже завжди складався з борщу, гречаної або пшоняної каші та (у піст) кваші. Іноді замість борщу варили капусняк. Полуденок, чи підвечірок, проходив на сухом’ятку: хліб, сало, огірок, часник, хліб з молоком чи з яблуком (грушею, кавуном, динею). На вечерю завжди готували гарячу страву, здебільшого рідку: куліш, крупник, юшку, а також лемішку, галушки, локшину, затірку, деруни або картопляники, варену картоплю, у південно-західних районах — мамалигу.

Звичайно, на меню впливали й пори року. Навесні та влітку готували щавлеві борщі, холодник; узимку — буряковий борщ. Весною споживали свіжу зелень, улітку — свіжу городину, восени і взимку — квашені овочі й сушені фрукти, фруктові та ягідні кваси. Взимку, особливо на зимові святки, споживали чи не найбільшу кількість м`ясних страв, віддаючи перевагу свинині. На літо — час косовиці та жнив — зберігали сало й іноді м’ясо-солонину, прагнучи у ці гарячі дні повноцінно харчуватися.

 

6 Учениця:

А зараз я познайомлю вас із деякими рецептами старовинних страв:

КРУЧЕНИКИ (завиваники) —одна з небагатьох м’ясних народних страв. Шматок свинини або телятини відбивали, солили, перчили й потім накладали на нього зверху начинку зі смаженої цибулі, смажених із цибулею грибів або смаженої квашеної капусти. М’ясо завивали рулетом, зав’язували ниткою, злегка підсмажували на смальці та вкладали у горщик. Тушкували у м’ясній юшці, сметані чи просто воді зі спеціями. Коли К. були готові, нитки знімали й подавали на стіл до каші чи картоплі.

К. були суто святковою стравою, їх робили лише на урочисті гостини, храмові свята тощо. Готують їх і сьогодні.

ПЕРЕПІЧКИ — замінники хліба. Робили їх з розчинного тіста тоді, коли не вистачало хліба до нової випічки. Закваску не витримували декілька годин, як годилося при виготовленні хліба, а робили значно швидше. Іноді, вчинивши хліб, відбирали частину хлібної розчини, замішували тісто, ліпили невеличкі булочки й випікали, не чекаючи, поки тісто підійде декілька разів.

Пекли П. переважно у суботу на сніданок. Сьогодні, незважаючи на те, що хліб домашньої випічки майже вийшов з ужитку, П. все ще наявні в селянському харчуванні.

СИРВЕЦЬ – хлібний квас.

С. виготовляли у такий спосіб. Підсмажений житній хліб заливали окропом, охолоджували до кімнатної температури, додавали шматочок хлібної розчини або дріжджі, накривали й лишали на кілька днів у темному місці, стежили, щоб квас не перекисав. Перед вживанням С. відціджували. Готовий напій розливали у пляшки, закупорювали й зберігали у льосі. Деякі господині заміняли розчину запареним і охолодженим хмелем.

 

Учитель:

На щастя, у нас, на Полтавщині, збереглись давні історико-етнографічні джерела про справді традиційну українську кулінарію. Одним із них є творча спадщина славетного земляка Івана Петровича Котляревського (1769-1838), передусім – його геніальна «Енеїда». Цю поему справедливо називають енциклопедією життя краю останньої чверті ХVІІІ-ХІХ століття. Ще зі шкільної лавки кожен українець зі сторінок «Енеїди» вдихає щемний дух старосвітської України, а від згаданих у ній страв і напоїв, які споживали наші пращури, паморочиться голова і набігає слинка.

За спогадами сучасників, І.П. Котляревський був веселою і дотепною людиною, жив просто, любив щире товариство і застілля, знав багато пісень і гарно співав, сипав влучними прислів’ями і приказками. Але глибоке осмислення традиції української кухні прийшов до нього не за обіднім столом, а завдяки цілеспрямованій етнографічні праці, ретельним спостереженням.

Дуже цікаві матеріали підготували Віталій та Максим Закладні про стародавні страви українців, які описував І.П.Котляревський у поемі «Енеїда». Наведу деякі рецепти:

 

 

ЮШКА

 

«П’ять козаків стояло юшки,

А в чотирьох були галушки…»

І.П.Котляревський «Енеїда»

Юшка – перша страва, яку варили з м’яса тварин чи птиці з додаванням картоплі, круп або бобових. Засмажували цибулею зі смальцем або олією. У піст готували юшку з грибами, рибою, корінням.

 

ЮШКА М’ЯСНА

300г. м’яса, порізаного на шматки (розміром 3-4см), зварити до напівготовності. Додати порізану картоплю, коріння (пастернак, петрушку, селеру, моркву), довести до готовності. Посолити й поперчити за смаком. Така юшка була основою для приготування складних юшок ( із локшиною, бобовими, крупами, які докладали в кінці приготування).

 

ЮШКА З ГРИБАМИ

Сушені гриби (по 3 на особу) відварити добре промити і покласти в окріп. Коли гриби розм’якнуть, додати коріння, нарізану цибулю. Зварені гриби вийняти, дрібно порізати і покласти знову у юшку. Посолити, додати оцту до смаку, заправити борошном із маслом. Можна покласти в юшку невеликі житні галушки, що надасть страві особливого смаку. Коли юшку варять із свіжих грибів, оцту не додають. До столу подають гарячою.

 

БАБКА З КУРКИ

200г. перемеленого шпику, 300г. масла, 1кг. дрібно посіченого курячого м’яса, 8 яєць перемішати. Потім покласти півсклянки сметани і булку, розмочену у молоці, сіль і перець – за смаком. Знову все добре розмішати, сформувати бабку і варити на пару.

Паралельно підготувати підливу: курячу юшку заправити борошном і маслом, покласти сметани, дрібно посічених грибів. Дати закипіти і полити бабку.

 

СІЧЕНИКИ КУРЯЧІ

Відокремити м’ясо курки від кісток і дрібно посікти. До фаршу додати невеликий шматок булки, намочений у сметані, перемішати, додати 0,5 столової ложки розтопленого масла, сіль і перець за смаком. Виробити невеликі товстенькі січеники, вмочити їх у збите яйце й обкачати у добре просіяних сухарях. Січеники обсмажити в маслі з обох боків. Подавати гарячими з картоплею й овочами.

 

МАНДРИКИ

«… Ковбас десятків з три Латину,

Лавинії к Петру мандрик…»

І.П.Котляревський «Енеїда»

Мандрики – сирні коржики.

 

Свіжий сир відтопити і покласти під гніт. Коли стече сироватка, перем’яти, посолити за смаком. Зробити невеликі кульки, скласти на лист і поставити в піч або духовку, щоб добре підсохли. Подавались, як ласощі.

 

МЕД МОНАСТИРСЬКИЙ

Узяти мед і воду у співвідношенні 1:2, розмішати і кип’ятити 2-3 години. У розчин покласти 50-60г хмелю в полотняному мішечку з камінцем, щоб він не спливав. Проварити годину, доливаючи водою до первинного об’єму. Процідити, налити в посуд не більше як 4/5 об’єму і поставити в тепле місце дозрівати. Як перешумує, обережно процідити, розлити в пляшки, закоркувати. Витримати півроку.

 

7 Учениця:

Дуже цікаві вислови про їжу та харчування залишили нам відомі люди:

- Вставай о п’ятій, обідай о дев’ятій, вечеряй о п’яті, лягай о дев’ятій – проживеш дев’яносто дев’ять.

- Довгі трапези – коротке життя.

- За обідом їж мало, а за вечерею ще менше, тому що здоров’я всього тіла кується в кузні нашого шлунку. (М. Сервантес)

- Надмірність швидка доживає до сивого волосся, а помірність живе довго (У. Шекспір)

- Кип’ячена вода – життя продовжує.

- Ми не для того живемо, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити.(Сократ)

- Переїдання приводить до хвороби, так показує практика. (Гіппократ)

- - Їжа, яку  організм не переварює, з’їдає того, хто її з’їв. Тому їж у міру.(Абуль Фарадж)

- Пам’ятай: сніданок з’їж сам, обід розділи з другом, а вечерю віддай ворогу.

Режим – застава здоров’я.

Скромність у їжі лякає хворобу.

Скоротити вечерю – це значить продовжити життя.

 

8 Учень:

Нещодавно я прочиталв книгу М. Дочинця «Многії літа. Багатії літа», мені запам’яталися поради автора, які страви дуже корисні.

7 заповідних страв

(вони подаровані людині Згори не тільки як найліпша їжа, а й ліки)

1. Буряк.
2. Огірки і цибуля.
3. Кисле молоко.
4. Риба.
5. Каша (пшоно, гречка, кукурудза, квасоля).
6. Яблуко.
7. Ягоди і горіхи.

 

9 Учениця:

Як вітамінізувати харчування дитини

Щоб поліпшити роботу імунної системи дитини в зимовий період, необхідно вітамінізувати його харчування протягом літа і осені. Осінь - дуже багата на дозрілі фрукти і овочі, які є головною коморою вітамінів і корисних мікроелементів. Тому в осінній період обов'язково вводьте в раціон дітей овочі, такі як капуста, морква, солодкий перець і багато інших. Отримавши достатню кількість вітамінів, організм дитини буде краще опиратися різним вірусним та інфекційним захворюванням.

Джерела вітаміну С

Щоб поповнити організм дитини вітаміном С, необхідно вводити в його раціон такі овочі, як солодкий перець, який є лідером серед овочів за вмістом цього вітаміну; капусту, причому зовсім не важливо, свіжу або квашену; яблука, особливо з кислинкою, також дуже багаті вітаміном С. Щоб дитина отримала необхідну добову норму вітаміну С, необхідно, щоб вона з’їла всього лише один свіжий солодкий перець або грамів 200 капустяного салату. Краще всього давати дитині овочі в сирому вигляді, так як вітамін С руйнується під впливом високих температур.

Джерела вітамінів А і В6

Морква є справжнім джерелом цих вітамінів. Вітамін А сприяє зміцненню імунітету і підвищенню опору організму до інфекцій. Вітамін В6 також є відмінним захисником імунної системи, до того ж він грає найважливішу роль у формуванні лімфоцитів (кров'яних тілець). Крім моркви, ці вітаміни містять такі овочі, як картопля, капуста, боби, квасоля, горох, зелена цибуля, шпинат. Однак необхідно врахувати, що вітамін А краще засвоюється за допомогою жирів, тому салати з цих овочів краще всього заправляти рослинною олією.

Джерела вітаміну В1 (тіамін)

Щоб зміцнити нервову систему дитини, а також поліпшити роботу його травної системи, в раціоні повинні бути присутніми такі овочі, як горох, квасоля, помідори, шпинат. Добова потреба в цьому вітаміні не така вже й велика, всього 2-3 мг, але його відсутність може сприяти розвитку різних захворювань.

 

10 Учень:

Як готувати овочі, щоб зберегти вітаміни

Щоб зберегти поживну цінність овочів, необхідно правильно їх обробляти та готувати. Мити овочі потрібно в холодній проточній воді. Пам'ятайте, що основна частина вітамінів і мінералів в овочах знаходиться під шкіркою, тому чим тонше ви їх почистите і крупніше поріжете, тим менші будуть втрати вітамінів.             

При необхідності відварити овочі, найкраще це робити в неочищеному вигляді, щоб вітаміни, що містяться в них, менше руйнувалися. А ще краще, якщо ви їх стушкуєте, спечене на грилі або в духовці чи приготуєте на пару. Зелень найкраще класти вже в готові страви, а якщо все ж необхідно їх проварити, то не більше 5 хвилин.

Знайте, що саме осінь є найблагодатнішим часом для вітамінізації дитини, так як у свіжих овочах найбільший вміст вітамінів.

11 Учениця:

Ягоди - багате джерело вітаміну С, особливо смородина, журавлина, брусниця. Справжнє джерело вітамінів - обліпиха.

Яблука також прекрасний засіб для зміцнення імунітету - до того ж вони виводять з організму токсини. "Яблуко в день - і лікар не потрібен", - говорить англійська приказка.

Ще одні ласощі - виноград. Діти його охоче їдять і правильно роблять: він містить безліч антиоксидантів.

Корисні й цитрусові, правда, вони часто викликають алергію.

Таке собі «чарівне зілля» можна приготувати із шипшини. Його відвар можна пити замість чаю, а сиропом заправляти фруктові або морквяні салати.

Овочі слід готувати так, щоб зберегти якомога більше вітамінів. Дуже корисні для імунітету морква, помідори, гарбуз, які містять каротин. Будь-які помаранчеві овочі можна сміливо вважати захисниками від хвороб.

Чудово зміцнює імунітет селера. З кореня селери готують супи, салати і листя використо­вують як прянощі. Склянка свіжого селерового соку - прекрасний початок дня. Сік можна пити окремо, а можна змішувати з іншими соками, наприклад, з томатним.

 

12 Учениця:

М'ясо і риба

М'ясо слід вибирати нежирне, його краще не смажити, а відварювати, так м'ясо краще засвоюється. Курячі грудки, морепродукти, пісна яловичина хороші джерела білка, які не дуже навантажують шлунок. Джерелом вітаміну А, що зміцнює імунітет, по­служить куряча печінка. Яловича печінка також містить вітамін В6. Риба жирних сортів теж містить вітаміни А, В6 і D.

Молочні продукти .

Молоко дає організму такі цінні вітаміни, як А, Е, В2, В6, РР, до того ж воно є джерелом кальцію, необхідного для формування кісток і зубів. Дуже корисні сир та кисломолочні продукти – особливо йогурт. Його найкраще купувати без добавок, а якщо хочеться підсолодити, можна додати свіжі фрукти. Йогурти тривалого зберігання можуть послу­жити ласощами, але цілющої сили у них вже немає.

А як щодо солодкого?

Хоча солодке не вважається здоровою їжею, зовсім позбавляти дітей цієї радості не можна. Джерелом серотоніну, гормону радості, є саме солодкі страви.

Тому варто звернути увагу на те, щоб діти солодким не зловживали і запропонувати замість малокорисних пампушок, льодяників та жувального мармеладу більш здорову їжу. Наприклад, сухофрукти.

Їх можна додавати в різні страви: салати з сирих фруктів і моркви, або в каші, а можна подавати до чаю, замість цукерок. Гарним джерелом вітамінів і бадьорого настрою стане домашнє варення.

 

13 Учень:

10 продуктів, від яких варто відмовитись

Якщо ви нарешті вирішили перебудувати свій раціон і зробити його здоровішим, вам без сумніву доведеться відмовитись від багатьох продуктів. З чим варто попрощатися в першу чергу? Дієтологи в ході довгих спостережень і експериментів склали список найшкідливіших для людського організму продуктів харчування. Знайомимося з цією «шкідливою десяткою», щоб знати свого ворога в обличчя.

1.               Льодяники, жувальні цукерки, пастила і мармелад неприродно яскравих забарвлень.

Окрім цукру, в цих солодощах містяться і особливо небезпечні для нашого організму фарбники і ароматизатори, що в буквальному розумінні вбивають клітини людського організму.

2.               Чіпси, картопля фрі.

Ці, безумовно, смачні продукти шкідливі не лише для фігури, але і для здоров'я взагалі, адже вони багаті на приправи і спеції, суміш вуглеводів і жирів.

3.               Газовані напої.

У одній склянці солодкої води з газом міститься більше трьох ложок цукру! Плюс до цього - барвники і ароматизатори, які миттю розносяться по організму завдяки вуглекислому газу.

4.               Шоколадні батончики.

Величезна кількість цукру, що міститься в них, дуже швидко викликає звикання: людина буквально не може і дня прожити без чергового «Марса» або «Снікерса».

5.               Ковбаси/сосиски.

Навіть найбільш безпечні на вигляд сорти («Лікарська» ковбаса або «Молочні» сосиски) містять велику частку шкідливих для людини жирів-нутряного сала, свинячої шкірки, а також сіль і спеції в далеко не корисній кількості. До того ж, сьогодні до 80% ковбасних виробів містять трансгенну сою, дія якої на людський організм до кінця ще не вивчена.

6.               Жирне м'ясо.

Зайва кількість тваринного жиру веде до утворення бляшок холестерину, наслідком чого стають захворювання серцево-судинної системи.

7. Майонез, кетчуп, фабричні соуси

Ці продукти, які для багатьох є щоденною добавкою до всіх страв, не лише украй калорійні, але і насичені смаковими добавками, що хімічно згенерували, загусниками і ароматизаторами і містять у великій кількості оцет, який може привести до серйозних ушкоджень органів шлунково-кишкового тракту.

8. Продукти швидкого приготування.

Для прискорення приготування в них додають рекордну кількість хімікатів, що не може позитивно позначитися на здоров'ї людей, що вживають їх.

9.               Сіль.

Порушення сну, гіпотонія, набряклість - це далеко не всі проблеми, що виникають із-за вживання дуже солоної їжі. Люди рідко можуть повністю відмовитися від «білої смерті», але для збереження нормального самопочуття потрібно хоч би звести її вжиток до мінімуму.

10.          Алкоголь.

Не варто вірити тим, хто стверджує, що в малих дозах спиртні напої корисні. Навпаки, навіть одна чарка алкоголю здатна перешкодити засвоєнню вітамінів, порушити кровообіг і викликати проблеми з шлунком.

 

Учитель:

А зараз я поділюся рецептом своєї страви. Це – пиріг, хочу всіх пригостити

Опара: 1 склянка теплого молока або води, 1ст ложка цукру, 25-30г. дріжджів, 1 склянка борошна. Розмішати і поставити на 20хв. у тепле місце.

Тісто: в опару додати 150г розтопленого маргарину, солі, цукру,ваніліну, 1 яйце і 3 склянки борошна. Розмішати, покрити плівкою і поставити на 1 годину у холодильник.

Начинка: сир розтерти з цукром, додати 1 яйце, приготувати вишні, відціджені від соку.

На деко посипати борошна, кладемо більшу частину розкатаного тіста. Зверху сир, а на нього вишні. Меншу частину тіста розкатаного покласти на пиріг і защіпати. Зверху змастити яйцем.

Ставити в холодну духову і випікати 30-35хв.

 

Висновок:

Отже, ми маємо завдячувати своєму славнозвісному землякові за те, що він зберіг перлини старосвітського побуту і звичаїв Полтавщини двохсотлітньої давнини. Це невід’ємна частина споконвічної національної культури, яку нам аж ніяк не можна втрачати в сучасну епоху «глобалізації» і напливу чужої українській  душі масової культури. Нам слід берегти традиції українського застілля, які формувалися в руслі здорового способу життя – як фізичного так і духовного.

До речі, у давні часи на Полтавщині не говорили, як нині: «Приємного апетиту!» (що є калькою з російської мови), а бажали: «Смачного Вам» або «Гарно Вам їсти й пити, дай Боже».

Можна зробити висновок, що давні традиції наших предків передалися і нам, адже ми із задоволенням готуємо такі страви, як куліш, кутя, вареники, борщ. Навчаємо своїх дітей та онуків дотримуватися етикетних норм, правил поведінки за столом, при зустрічі гостей. Роз’яснюємо їм, що таке режим харчування, привчаємо вести здоровий спосіб життя. Обов’язково наголошуємо на тому, які продукти особливо шкідливі, а які можна і потрібно вживати в їжу.

А це свідчить про те, що життєдайне джерело народних традицій не вичерпується.

Допоки ми будемо пам’ятати заповіти своїх предків, до тих пір буде існувати наша нація, і ми, українці, будемо шанованими у світі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• М. Дочинець Многії літа. Благії літа: заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості / М. Дочинець. – Мукачево: Карпатська вежа, 2014. – 148 с
• Закладний В. Чого не їли наші предки. Українська кухня за "Енеїдою" І. П. Котляревського / В. Закладний. – Полтава: Дивосвіт, 2005. – 184 с.
• Здоров'я дітей – здоров'я нації. Методичні рекомендації Полтавського медучилища та ПАНО ім. М. В. Остроградського 2002
• Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник . 2-е вид. А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюх, Т.В. Косміна та ін. — К.: Либідь, 1994. — 256 с.
• Українське народознавство / Галина Лозко. – Вид. 5-те, зі зімін. та допов. – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 512 c.
• Матеріали з інтернету

 

Додаток А

Мандрики

 

Монастирський мед

 

Сирівець

 

Юшка

Додаток Б

 

Пиріг

Інгредієнти:

Опара:

• 1 склянка теплого молока
• 30 г дріжджів
• 1 ст. л. цукру
• 1 склянка борошна

Коли опара підійде додають:

• 1 яйце
• 150 г. розтопленого маргарину
• сіль
• ваніль
• 3 склянки борошна

Начинка:

• сир
• яйце
• цукор
• вишні

Спосіб приготування:

Для приготування опари потрібна одна склянка теплого молока або води, 30 г дріжджів, 1 столова ложка цукру, 1 склянка борошна. Все замість і поставте в хаті в теплому місці на 20 хвилин.

Коли опара підійде, то треба додати 1 яйце, 150 г розтопленого маргарину, сіль, ваніль і 3 склянки борошна. Все замісити і на 1 годину поставити в холодильник. Після цього взяти форму, посипати борошном. Розрізати тісто на більшу і меншу частини. Більшу розкатати і покласти у форму. Зверху начинка (сир з яйцем і цукром розмішати, а зверху ряд вишень без соку). Меншою частиною тіста накрити пиріг і запікати. Змазати яйцем. Випікати в холодній духовці, наперед не гріти. Пекти приблизно 30-40 хвилин.