Урок "Забаганка дизайнера"

Про матеріал
Урок образотворчого мистецтва присвячений вивченню стилів одягу з використанням інтерактивних технологій.
Перегляд файлу

 

 

                                  Образотворче мистецтво

                                        Розробка уроку

                                            7 клас

Стиль забаганка дизайнера чи поклик душі?

Дизайн –проект «Традиційні українські народні мотиви в сучасній моді»

Мета уроку:

  • ознайомити учнів із художніми особливостями народного одягу;
  • дати поняття про “дизайн одягу»;
  • ознайомити учнів із різними стилями одягу;
  • учити самостійно розробляти ескізи одягу з урахуванням традицій і сучасної моди та застосовувати отримані знання на практиці;
  • розвивати творчу уяву,окомір, розвивати художні смаки, уміння сприймати та відчувати красу;
  • виховувати почуття до прекрасного, любов до творчості, інтерес до спадщини свого народу.

Тип уроку: комбінований

Обладнання:

  • для учителя-електронна презентація «Стиль забаганка дизайнера чи поклик душі», роздатковий дидактичний матеріал, таблиця «Пропорції тіла», плакат «Традиційний костюм Центральної Київщини».
  •  для учнів – альбом, пензлі, фарби.

Елементи дизайну – частини або компоненти, які можна виділити й визначити в будь-якій візуальній композиції або творі мистецтва. Вони створюють структуру твору  і можуть нести безліч різних ідей. Елементами дизайну є крапка, лінія, форма (фігура), рух, колір, візерунок, текстура, простір, текст, шрифт.

Дизайн одягу - моделювання та конструювання одягу. Продумуючи форму і крій, колірне рішення, підбираючи матеріали для сучасного одягу, дизайнер створює неповторний образ, що запам’ятовується.

Дизайнери моди (художник-модельєр) - це художники, які створюють нові фасони, аксесуари і предмети одягу.

Мода (фр. mode, від лат.  modus- міра, образ, спосіб, правило, розпорядження) – нетривале панування певного смаку в певній сфері життя чи культури.

Костюм (від італ. сostume – звичай) - визначена система предметів та елементів одягу, які поєднані одним замислом та призначенням, відображаючи соціальну національну, регіональну належність, стать, вік та професію споживача.

Стиль (з грец. stylus- паличка)- сукупність найтиповіших ознак, засобів виразності, творчих прийомів, які склалися в процесі творчої діяльності митця або в певного народу в певний історичний період.

                                                  Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель. Дорогі діти, я хочу розпочати урок словами відомого українського поета М. Рильського: “ Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього ”. І дійсно, лише той народ має майбутнє, який поважає свою історію.

 А як ви розумієте слова: «Поважати свою історію»?

1.Метод «Мікрофон»

За допомогою методу «Мікрофон» висловіть свої думки, продовжуючи речення: «Поважати свою історію – значить…» (поважати свою історію – значить не лише володіти певними знаннями про розвиток держави, військові походи, князів, а й знати культурну спадщину народу, його звичаї, традиції та передавати їх у спадок наступним поколінням.)

2.Криптограми

Для того щоб наблизити вас до теми уроку я створила криптограми.

З. Педагогічна технологія «Прийом критичного мислення» Куб Блума

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності та проголошення теми уроку

Слово вчителя. Ось і прийшла довгоочікувана весна. І хоча на вулиці ще холодно, але вже зовсім скоро ми сховаємо зимовий одяг і вберемося у більш легкий. Кожен із вас відрізняється від інших фігурою, рисами обличчя, а також одягом. Одяг здавна цікавить людей, адже він виконує не тільки практичну функцію, але й естетичну. Отже,як ви зрозуміли, розмова в нас піде про одяг (слайд 3)

Сьогодні на уроці ми створимо ескіз одягу з урахуванням народних традицій та сучасної моди. А також виступимо в ролі людей, які професійно займаються створенням одягу. Ви будете дизайнерами, художниками-модельєрами.

IV. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя. Кожен народ має своє неповторне індивідуальне обличчя як у духовній культурі, так і в побуті. Основні елементи українського одягу мають давньослов’янське походження і беруть свої витоки з культури Київської  Русі.

У Київській Русі вишивання, збагачене іноземними культурними впливами, досягло небувалого розквіту. Сестра князя Володимира Мономаха – Ганна -  навіть заснувала школу вишивальниць, учениці якої прикрашали вишивкою ручної роботи князівський одяг і речі церковного вжитку. А з козацької доби до нас дійшли красиві барокові орнаменти і легендарна сорочка – полуботківка. Тоді вишивання стало справжнім народним промислом – до прикладу, у Львові вже в другій половині XVII століття діяв вишивальний цех (слайд 4-15)

На зламі XIX-XX століть митці-модерністи вперше спробували створити сучасну вишиванку. Олена Пчілка видала працю «Український народний орнамент». А модним одягом вишиванку в середовищі української інтелігенції зробив Іван Франко (слайд16)

Сучасна мода функціонує в глобальному соціокультурному середовищі. Процеси глобалізації в фешн-сфері, як і в інших напрямках культротворення,  призводять до універсалізації та, одночасно, послаблення локальних (регіональних) етнічних культур. Сучасні модельєри – люди, які творять моду, намагаються працювати так, щоб одяг,придуманий ними, завжди мав власне, неповторне обличчя й відрізнявся виразною стильністю.

  1. Словникова робота

Стиль (з грец.stylus – паличка) – сукупність найтиповіших ознак, засобів виразності, творчих прийомів, які склалися в процесі творчої діяльності митця або у певного народу в певний історичний період. У стилі завжди відбуваються короткочасні зміни які називають модою.

Мода у перекладі з французької означає  «міра, образ». Мода завжди відігравала значну роль у розвитку й формуванні одягу різних народів. Сучасна мода допускає поєднання найрізноманітніших стильових ознак. Вважають, що мода зародилася у XII-XIII ст. Її центром була і залишається столиця Франції -  Париж (слайд 17)

  1. Слово вчителя.

Одяг існує в двох основних проявах: традиційний костюм і сучасна мода. Ряд праць з культурології, історії, етнографії та мистецтвознавства розглядає одяг з позицій або традиційної, або універсальної культури.

Для українців характерною є перевага емоційності над раціональністю, сентиментальність та поетичне сприйняття природи, які повною мірою знайшли відображення в мальовничості, візерунковості, насиченій декоративності виробів народної творчості. Також їм притаманні такі суперечливі риси, як індивідуалізм, творчий спротив чужому та, одночасно, захоплення художніми зразками інших культур.

 Небажання засвоювати чужі культурні зразки було причиною негативного ставлення до закордонної моди, висміювання її прихильників. Це яскраво висвітлено в п’єсах М. Старицького „Не судилось“ (1881), „За двома зайцями“ (1883) та „По-модньому“ (1887), в яких карикатурно зображені герої, що надто дбають про вбрання „хвисонистої моди і загрянишного матеріялу“, а всі позитивні персонажі носять національні костюми (слайд 18)

Однак, розвиток національної моди є важливою умовою одночасної модернізації етнічного та збереження його культурної самобутності. В сучасному суспільстві мода виконує специфічні, притаманні тільки їй, функції: впроваджує одноманітність культурних зразків, впорядковує перехід від минулого до майбутнього, підтримує інноваційний характер культури, змінює престижність об’єктів тощо. Завдяки цьому вона може впливати на сприйняття, збереження та популяризацію національних традицій.

Хоч мода, як і мистецтво, не є національно визначеною (її неможливо вписати в межі окремо взятої етнічної культури,чітко виділивши національні ознаки в її творіннях), проте вона може актуалізувати саме ті елементи, які сприймаються та оцінюються нацією як „ свої ”.

 Носіння національного одягу демонструє належність особи до конкретного етносу. Діяльність за відродження народного костюма і включення його елементів в модний одяг завжди була і залишається засобом вираження патріотичних почуттів. (розгляньте, будь ласка, плакат «Традиційний одяг Центральної Київщини)

Етнічний напрям можна виділити в моді ще в 1910-х, коли сукні Art Nouveau прикрашали народними вишивками. Кожна епоха має свій стиль, форму та традиційний вигляд вбрання (слайд 19)

Чимало зробила для розвитку мистецтва костюма ХХ ст. Габріель Шанель – видатна художник-модельєр. Головним принципом її творчості стало спрощення форми одягу. Повсякденні костюми Шанель приваблювали не лише професійною майстерністю, а й точністю пропорцій, зручністю форми, художнім смаком, простотою, чіткістю ліній. Костюм Шанель вирізнявся елегантністю та декоративністю. Саме тоді з’явилося гасло «Все є -  і нічого зайвого!» (слайд 20-21)

Кожна людина прагне одягатися стильно, модно, красиво. У наш час рідко хто дотримується одного стилю в одязі. Реалії життя не надають такої можливості. Але на роботу в офіс, до школи не одягнеш вечірнє плаття, а на співбесіду не з’явишся у подертих джинсах та майці. Давайте здійснимо маленький екскурс.

У сучасному світі прийнято вирізняти чотири основні стилі: класичний (діловий), романтичний, спортивний та фольклорний, кожен із яких має свої особливі різновиди. А тепер розглянемо ці стилі детальніше й виявимо головні ознаки кожного з них:

3.Робота з картками

І.Діловий - основна ідея цього стилю полягає в тому, щоб одяг не відволікав увагу від ділових якостей співробітника.

  1. крій прямий або приталений;
  2. кольорова гама - однотонні, спокійні кольори, можлива дрібна стрічка або клітина;
  3. елементи декору - краватка та нашийні хустинки;
  4. призначення - робочий одяг, ділові зустрічі, зібрання.

ІІ.  Романтичний - стиль одягу, головними характеристиками якого є легкі хвилясті тканини і жіночні силуети, що підкреслюють фігуру.

  1. приталений ліф і вільний крій спідниці;
  2. білий, блідо-зелений, кремовий та інші пастельні відтінки, а також насичені блакитний, рожевий, синій;
  3. рюші, банти, оборки, жабо, волани, мереживо; для чоловіків - жилети, шийні хустки, сорочки з широким рукавом та романтичні фасони капелюхів.
  4. святкове вбрання.

ІІІ. Спортивний:

  1. вільний, не обмежує рух;
  2. яскравий та динамічний;
  3. атрибутика притаманна спортивній екіпіровці;
  4. для занять спортом та активного відпочинку.

ІV. Фольклорний стиль-одяг, який стилізований під національний костюм

ідея стилю полягає в тому, щоб не повністю копіювати національне вбрання, а лише запозичувати певні елементи, включаючи їх у сучасній моделі.

  1. фольк дуже зручний;
  2. кольорова гама – однотонна;
  3. широко використовується плетіння, клаптикова техніка, аплікації та різноманітна вишивка;
  4. святкове вбрання.

А чи задумувались ви над тим, хто займається моделюванням костюмів?

У сучасному світі спеціаліста із виготовлення моделей одягу називають – Модельєр (кутюр’є)

Особливо актуальна фольклорна тема в індустрії одягу сьогодні: вітчизняні та зарубіжні журнали мод нашій увазі пропонують пальта, куртки, костюми, сукні, блузи, брюки, у крої яких використані елементи народного одягу.

Вивчаючи народний досвід, художники-модельєри розширюють асортимент сучасного одягу, вносять у нього неповторність та своєрідність народного мистецтва.

Одні з найкращих українських дизайнерів одягу: Лілія Пустовіт, Олексій Залевський, Оксана Караванська, Андре Тан, Роксолана Богуцька, Ірина Каравай, Вікторія Краснова.

 Традиція, адаптуючись до вимог часу, перетворюється на нову художню якість, що втілює народну філософію.

 

Лілія Пустовіт у своїх колекціях любить „шукати спільні культурні корені різних народів“. В основі стилю Пустовіт — принципи композиційної побудови і крою традиційного українського костюма, які мисткиня поєднує з мінімалістичними урбаністичними формами та геометрично чіткими силуетами. Свої роботи у різні роки вона органічно збагачувала актуальними східними мотивами, елементами панківської субкультури чи американського спортивного стилю (слайд 22-24)

Львів’янка Оксана Караванська дуже тонко відчуває енергетику української культури, однак її колекції далекі від прямого етнографізму. Вона органічно „переплітає“ циганщину, гуцульські та галицькі мотиви, пасхальні писанки та автентичну кераміку. В’язання, вишивка, бісерне плетиво, стьобані вручну тканини стають у неї природними елементами сучасних ансамблів, надаючи їм унікальності та „штучності“, дуже цінної в епоху масового виробництва (слайд 25-30)

Роксолана Богуцька уміло поєднує етніку й сучасність: оздоблює свої творіння вишивкою шовком чи бісером, розписом, інкрустаціями, використовуючи при цьому найновіші матеріали й технології. Незмінними елементами стилю від Богуцької є шкіряні „мережива“, виконані за допомогою лазерної різки, різьблені з товстої шкіри аксесуари. В її виробах завжди відчувається вплив гуцульських мотивів. Особливе місце у творчості Богуцької посідає вишиванка, яку вона щоразу стилізує відповідно до останніх тенденцій (слайд 31-33)

Ірина Каравай часто використовує у своїй моделях елементи українського народного одягу (перш за все фактуру тканин та деталі), але робить це настільки витончено, що етнічні мотиви майже не помітні і виглядають, швидше авангардними, ніж традиційними (слайд 34-36)

Вікторія Краснова успіху досягла завдяки власному оригінальному стилю, який поєднав стриману елегантність, елементи традиційного українського крою, оздоблення та кольорових сполучень з високою якістю матеріалів і технологій. Графічно чіткі силуети вона прикрашає вставками, що імітують вишивку, стрічками, накладеними на лінії швів, вишивками, гаптуванням, аплікаціями  (слайд 37)

Концептуальною основою творчості Зінаїди Ліхачової є «етно-модерн», з яким дизайнер дебютувала на Оксфордському тижні моди 2010 року. Особливістю дизайнерської інтерпретації цього стилю є принти, засновані на древній орнаменталістиці, але заломлені через призму сучасного мистецтва. Колекції Ліхачової однаково успішно демонструються як на мистецьких виставках та фестивалях, так і на тижнях моди (слайд 38-40)

 У творчості зазначених модельєрів традиційні вишивка, гаптування, ткацтво, розпис, вибійка додають їх моделям художньої виразності, оригінальності, «рукотворності». Таке збереження зв’язку з традиціями може стати основою для того, щоб виділитися у світовій моді, сформувати власний стиль.

V. Самостійна практична діяльність учнів 

Пропоную вам переглянути ці надзвичайно яскраві колекції та спробувати самим виконати дизайн – проект «Традиційні українські мотиви у сучасній моді»

VI. Виконання практичного завдання

  1. А зараз на деякий час ви перетворитеся на дизайнерів і створите ескіз одягу з традиційними народними мотивами.
  2. «Аукціон ідей». Самостійна робота учнів (можна запропонувати виконувати роботу в групах)

Давайте пригадаємо пропорції фігури людини.

Ескіз моделі повинен відповідати вимогам:

- бути зрозумілим:

- бути естетично привабливим;

- передавати справжні пропорції моделі.

VIІ. Підсумок уроку

  1. Аналіз учнівських робіт

Виставка творчих робіт, аналіз досягнень.

  1. Бліц-опитування:
  • Чи цікаво було працювати над цією темою?
  • Що нового ви дізналися сьогодні на уроці?
  • Яка інформація вам найбільше запам’яталася?

 

 

 

 

 

1

 

docx
Додав(-ла)
Федоренко Віра
Додано
10 квітня
Переглядів
305
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку