Тести від «На Урок»: Організація дистанційної роботи під час карантину

Урок захисту проекту. Проект "О. Бальзак і Україна. Літературно-меморіальний музей О. Бальзака на Житомирщині"

Про матеріал
Робота над захистом проекту допоможе учням з,ясувати учням з,язки Бальзака з Україною, вчить учнів працювати з додатковою літературою, з творами мистецтва.
Перегляд файлу

Урок-захисту проекту

Проект «О. Бальзак і Україна. Літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака на Житомирщині.»

Мета: зясувати зв’язки О. Бальзака з Україною; вчити учнів працювати з додатковою літературою, з творами мистецтва, формувати інтелектуальні та загальнокультурні знання учнів; розвивати навики самостійного планування самоосвіти, логічне мислення; вміти толерантно висловлювати свою думку; виховувати інтерес до французьких письменників, які багато знали про Україну, жили в нашій країні, проявляли неабиякий інтерес до нашої історії, до наших співвітчизників.

Обладнання: портрети О. Бальзака та Е. Ганської, ілюстрації архітектурних споруд маєтку  та пейзажі садиби Ганських.

Тип уроку: урок систематизації та закріплення вивченого матеріалу.

Форма проведення: презентація проекту.

Етапи роботи над проектом.

I. етап.  Планування.

1. Колективне обговорення проекту, визначення теми, мети, задач.

2. Визначення дати закінчення роботи над проектом.

3.Обєднання учнів в групи для роботи над підтемами, визначення джерел інформації. Вибір кураторів груп.

Учні об’єднуються в 4 групи для роботи над підтемами:

I. група.  «Знайомство Бальзака з Е. Ганською».

II. група  «Перша подорож Бальзака до України».

III. група «Перебування Бальзака в Україні в 1848 – 1850 рр.».

IV. група «Літературно – меморіальний  музей о. Бальзака на Житомирщині».

II. етап. Аналітичний.

Кожна група учнів збирає та аналізує інформацію в рамках своєї підтеми.

III. етап. Узагальнення зібраної інформації.

Кожна група систематизує отриману інформацію і презентує її іншим учасникам проекту під час засідання «круглого столу».

IV. етап. Презентація проекту.

…що стосується мене, адже ви це знаєте, то я – козак.

                                                                                    П. Меріме

Дух південної чарівної країни.

                                                                                   Р. Рільке

D:\777\img008.jpg      

D:\777\img007.jpg                                        

 

                                                                                           

 

 

 

          Е. Ганська                                                                               О. де Бальзак

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів.

   Оголошення теми, мети уроку.

1. Робота з епіграфом.

Прочитати епіграф.

  • Як зрозуміли ці вислови Меріме та Рільке?

2. Слово учителя. Французька література  другої половини XIX століття, яку ми вивчали, цікаве, складне, незабутнє явище. Ми познайомилися з творчістю Бальзака, Стендаля. Український читач добре обізнаний з їхніми романами та повістями. Українські письменники писали про них. Одні високо цінили їхні твори. Скажімо, Іван Франко  багато писав про французьких письменників. На думку дослідників, у Франції добре відомо про Україну та українців. Французькі письменники віддали належне її історії, духовному стану її народу. Вони писали статті, есе про наших співвітчизників, перекладали твори наших майстрів пера. Листувалися і товаришували з українцями, навіть подорожували Україною, жили і родичались на нашій Батьківщині. Це тяжіння французів і українців до взаємопізнання та взаємозбагачення набуває сьогодні надзвичайного значення, тому що наша держава робить перші кроки на шляху незалежності. І все, що стосується її визнання зарубіжними діячами культури, дуже приємне і дороге для нас.

Проведемо захист проекту «Бальзак і Україна. Літературно – меморіальний музей Бальзака на Житомирщині».

III. Робота над темою уроку.

     Презентація проекту.

Презентація проекту 1-ю групою. «Знайомство Бальзака з Е. Ганською».

D:\777\img009.jpg  Оноре де Бальзак мав родинні зв’язки з Україною. Його майбутня дружина мешкала в маєтку Верхівня поблизу Бердичева. 14 березня 1850 року в Бердичівському костьолі святої Варвари було здійснено вінчання славетного французького письменника з графинею Евеліною Ганською, що походила з відомої польської родини Ржевуцьких. Бальзак пишався тим, що став чоловіком правнучки Марії Лещинської, дочки польського короля Станіслава Лещинського – дружини французького короля Людовіка XV .

(Костьол у м. Бердичеві, де вінчався

       О. де Бальзак та Е. Ганська)

Батько Евеліни Адам – Лаврентій листувався із самим Вольтером. Старший брат Генріх був автором кількох неординарних романів. «Польським Вальтером Скоттом» - назвав його Бальзак. Молодший Адам дослужився до командувача військами Київського військового округу. Друзям Бальзак писав «про щасливу розвязку цієї великої і прекрасної сердечної драми», яка тривала протягом багатьох років.  Розпочав цю «сердечну драму» лист з підписом «Іноземка», який був відісланий з Одеси 28 лютого 1832 року. Кореспондентка похвалила «Сцени приватного життя» та зробила зауваження, що «Шагреневій шкірі» бракує витонченості почуттів, тобто головної гідності творчості Бальзака. Цей лист привернув увагу письменника і почерком, і стилем, і дотепністю міркувань. Почалось листування… згодом Іноземка відкрила своє імя. Евеліна  ж була красивою і освіченою. Вона вільно володіла кількома мовами, грала на фортепіано. ЇЇ девятирічною видали заміж за Вацлава Ганського, старшого за неї на 22 роки. В них була єдина донька Анна. Заможне подружжя часто подорожувало, розважалося на балах у польської шляхти та російської знаті. Відвідуючи салонні вечори своєї сестри Кароліни, Евеліна познайомилася з О. Пушкіним та А. Міцкевичем, які захоплювалися її вродою. Спочатку листування між Бальзаком та Евеліною було безневинним, пізніше – любовним. Перша зустріч заочно закоханих здійснилася восени 1833 року у Швейцарії, в Невшателі. Евеліна полонила його відразу, тому що була вродливою жінкою, трималася шляхетно і невимушено. «Вона вважала, що він трохи вульгарний, але відчула незвичайне життєлюбство, що безнастанно бурхало в ньому, затушковувало всі його вади». Потім вони зустрічалися у Женеві, Відні, у Санкт – Петербурзі, у Дрездені, здійснили подорож звідти аж до Парижа… Разом вони були в Італії. Вона загостила до нього у Париж. Побратися вони не могли, хоча їх добрі стосунки невдовзі переросли в справжнє кохання, її чоловік помер й листопаді 1841 року. Відразу виникли перешкоди для їхнього шлюбу. Майно пана Ганського перейшло до Евеліни. Але рідні її чоловіка не хотіли з цим погодитися. Вона побоювалася також, що коли візьме другий шлюб, то в неї відберуть дочку. Згодом все владнається… А поки що Бальзак і Евеліна листувалися… Він присвячує, дарує їй свої твори, надсилає до України рукописи своїх романів… Коли – не – коли надає своїм героїням її риси…так, матуся Воке («Батько Горіо»)  вимовляє «льїпи» так само, як Ганська. Знатна італійка герцогиня дАргайоло, уроджена княгиня Содеріні, з роману «Альбер Саварюс» - це також вона, його «люб’язна полька». А весь роман – зашифроване послання до графині – красуні.

Презентація проекту 2-ю групою. «Перша подорож Бальзака до України».

D:\777\img010.jpgГрафиня Е. Ганська запросила Бальзака погостювати кілька місяців в Україні. Бальзак виїхав 5 вересня 1847 року з Парижа, 13 вересня він прибув до Верхівні. Уславлений трудар пера згадував про цю подорож, про українську ніч у листах: «ніч була чудова; небо скидалося на блакитний покров, прибитий срібними цвяхами. Довколишню глибоку тишу порушував підвішений на шиї коня дзвіночок, що дзвенів без угаву, і ясна й монотонна мелодія якось кінець кінцем ставала дуже милою…» Україна здивувала Бальзака усім. І будинок Ганських скидався на «Лувр, на грецький храм, позолочений призахідним сонцем». А землі їх такі великі, що не в кожному французькому департаменті стільки землі мають. « Це пустеча, царство хлібів, це прерії Купера з їхнім спокоєм і тишею. Тут починається український чорнозем, шар чорної масної землі глибиною до п’ятдесяти футів… Просто важко собі уявити, які тут простори, яка родюча тут земля, яку ніколи не вдобрюють і на якій щороку сіють пашницю. У молодого графа і молодої графині (дочка та зять Ганської) разом налічують близько двадцяти тисяч селян чоловічої  статі,… але й вони не в змозі обробити всі ці землі…Тому тут засівають лише ті з них, з яких встигають збирати  врожаї…Дубовий  будівельний ліс, прегарне  сукно,…які незліченні багатства… Та вони втрачають свою цінність через брак залізниць…» Він помітив, що «поруч з казковою розкішшю тут бракує най елементарних предметів, необхідних для комфорту.» Вночі скрізь і усюди темрява; олійна лампа є лише в маєтку, одна лікарня на всю округу, опалюють будинок соломою… та ще багато недоліків помітив проникливий француз, гостюючи в Україні. Тоді ж він вперше подорожував до Києва. Поїздка надихнула його написати роман «Селяни» та «Лист про Київ». В листі до сестри Лорі Сюрвіль  Бальзак написав:  « І ось, нарешті, я побачив Північний Рим, татарське місто з трьомастами церквами, багатствами Лаври і Святою Софією… А навкруги  - українське степове безмежжя. Зовсім не зайве глянути хоч раз на це.» Письменник здивувався, що його тут читали і тому зустрічали дуже люб’язно… « уявіть собі, - пише він рідним, - один багатий селянин прочитав усі мої твори і щонеділі ставить святому  Миколі за мене свічку. Щоб побачити мене ще раз, він пообіцяв усім слугам Евиної сестри чимало грошей , якщо вони сповістять його,  коли я знову сюди приїду.» Андре Моруа  в книзі «Прометей, або життя Бальзака» писав: «Вважають, що, перебуваючи в Україні, Бальзак був щасливий. Уперше у своєму житті він опинився в одному з тих палаців з безліччю шанобливих слуг, про які мріяв змалку. Бальзака не бентежила та обставина, що за постійною шанобливістю вимуштруваних слуг криються суворі покарання, які можуть спіткати їх навіть за найменшу провину… та пробачимо цього разу Бальзакові: адже він уперше (протягом 3-х місяців)відчув себе вільним від щоденного клопоту, від нагальної необхідності постачати рукописи видавцям, від осоружної тривоги за різні векселі й несплачені рахунки».  В усякому разі, він був щасливий як людина ще і тому, що його оточували ті, хто його любив, хто про нього дбав, хоча він на деякий час трохи зупинився як письменник… Дійсно, він писав в «українському Луврі» не так ретельно, тому що не відчував тиску обставин.
 

Презентація проекту 3-ю групою. «Перебування Бальзака в Україні в 1848-1850 роках».

У самий розпал зими ( в січні 1848 р.), коли безмежні степи України вкриті снігами, Бальзак вирушив до Франції. Він робив у Парижі свої справи: писав, читав акторам Комеді Франсез свою п’єсу для постанови, виставив свою кандидатуру в Академію, одержував грошові надходження, сплачував борги, опоряджував дім на вулиці Фортюне, писав до України листи… «Я марив Верхівнею цілісінький день. Я так вехівнічаю, так переношуся в мріях до Верхівні, що бачу найдрібніші речі домашнього вжитку. В своїй уяві я відчиняю шафку з цукерками, що стоїть біля підвіконня в твоїй спальні, поруч дверей з червоного дерева, що ведуть до туалетної кімнати; перелічую цяточки воску від свічок, що спливли на оксамитову скатерку того стола, за яким ми грали в шахи… сиджу за склянкою чаю, який завжди подавали о пів на девяту… Присягаюсь честю, кохання до тебе – я живу там…» Так писав він до своєї Іноземки. Відтепер у Бальзака одна мета – знову поїхати в Україну. В разі потреби він вирішив прийняти російське підданство, залишитися на щедрій українській землі назавжди. Славнозвісний француз ладнався до шлюбу, до поїздки. Коли російське посольство видало йому нову візу, київський губернатор надіслав шефові жандармерії Одеси наказ суворо наглядати за « французьким літератором Бальзаком». У Франції нещодавно здійснилися революційні події: хто знає, чого чекати від цього француза… 19 вересня 1848 року він знову, залишивши доручення рідним і близьким відносно своїх літературних інтересів, вирушив до майбутньої дружини, до України. Бальзак прогостював на цей раз у Верхівці кінець 1849 рік і початок 1850 року. Тут у нього вже були свої розкішні кімнати. Йому в усьому допомагав особистий слуга-українець на імя Хома Губернащук. Е. Ганська віддала всі землі своїй доньці графині Анні Мнішек. Сама ж мала лише довічну ренту. Тепер вона могла їхати до Франції, проте побоювалась марнотратства Бальзака, та й стан його здоровя непокоїв її. Сюди, до Верхівні, пошта доставляла листи з Франції від матері, від сестри, від племінниць та повіреного Бальзака. Від нього до Парижа – відповіді на них. Відомий француз тяжко захворів, нездужало серце. Два лікарі добре доглядали за ним, біля нього постійно  кохана, пані Ганська. Декілька разів він намагався повернутися до Франції, через хворобу про подорож не могло бути й мови. Взимку 1850 року загострився бронхіт. Напевне, Евеліна його кохала, жаліла, її мучила тривога. Не тільки ж славою Бальзака можна пояснити те, що вона одружилась 14 березня 1850 року з тяжко хворим чоловіком. Про це свідчать листи тепер вже Е. де Бальзак до дочки Анни:  «Мене дуже засмучує здоровя Оноре: приступи ядухи дедалі частішають, він вкрай заслаб…Я знаю Оноре вже 17 років, а тепер мало не щодня відкриваю в ньому яку-небудь нову якість, про яку до цього не здогадувалася. Коли б він був тільки здоровий! Ти собі не уявляєш, як він страждав минулої ночі. Я сподіваюсь, що рідне повітря йому принесе полегшення». Щоб ступити на землю Франції поруч з дружиною-іноземкою, йому треба було поїхати до Києва: там Евеліну де Бальзак вписали в паспорт чоловіка і видали візу на виїзд з Російської імперії. Після цієї подорожі він ще дужче захворів. Тільки 25 квітня подружжя виїхало з України до Парижа. Стан Бальзака протягом поїздки був такий кепський, що йому було не до степового українського безмежжя, яке він так любив згадувати в листах. Йому, «Що б там не було, треба померти в рідному гнізді».  Славетний письменник насправді їхав назустріч смерті, і вона, колишня графиня Ганська, тепер його дружина, не відходила від нього, була мужньою і відданою доглядальницею. Він помер у домі на вулиці Фортюне ( цей дім він купив, відремонтував і вмеблював для Евеліни) в неділю ввечері 18 серпня 1850 року, чарівна Іноземка з України проводила його в останню путь на кладовище Пер – Лашез. «Панове, Європа втрачає генія», - сказав Віктор Гюго. Евеліна більше не повернулася до України. Вона померла у 1882  році й похована біля чоловіка. Так закінчилась «прекрасна сердечна драма».

D:\777\img011.jpgПрезентація проекту 4-ю групою. «Літературно-меморіальний музей  Бальзака на Житомирщині».

Музей Оноре де Бальзака розташований у чудовому  двоповерховому  будинку з білими колонами, колишньому палаці графині Ганської, де проживав з 1847року по 1850 рік великий французький письменник. Він працював тут над драмою «Мачуха» та закінчував багатотомну «Людську комедію». Верхівнянська садиба – унікальна памятка історії, архітектури та садово-паркової культури кінця  XVIII початку XIX століття, занесена до державного реєстру національно-культурного надбання. У кінці 1959 році в приміщенні Верхівнянського сільськогосподарського технікуму, який на той час займав будівлю маєтку графині Ганської, було відкрито кімнату-музей  Оноре де Бальзака. А у 1999 році кімнату-музей перейменовано на Житомирський літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака. Музей має три кімнати: вітальню,

                        (флігель. Будинок управителя маєтку.)

робочий кабінет і спальню. До колишнього маєтку Ганських веде довга алея по чудовому парку. Внизу – село, а ліворуч – річка Верховенка. Перед нами відкривається чудовий краєвид. У центрі – палац, збудований у 1800 році в ампірному стилі, виразною ознакою якого було повернення до античного мистецтва. Будівництво вже закінчував Вацлав Ганський, якому ці землі перейшли у спадок від батька. Зовсім поруч споруджені два флігелі, що з’єднувалися з палацом підземним ходом. В одному була кухня, звідки носили їжу панам через підземний хід. У музеї зберігаються записки кухаря повара пана Ганського: «Дня 1 листопада.1883 року. Прошу видати з городу для кухні палацової мокви. Три купи селери, шість штук порею…» В іншому флігелі містилася   столярна майстерня, а також жив управитель, брат Вацлава Ганського – Карл. У книжці « Помилка Оноре Бальзака» український письменник Натан Рибак пише, що Карл полюбляв водити до себе молодих селянок. Автор описує трагічний випадок. Дівчина, зґвалтована у переддень свого весілля, повісилась у панському саду. Її наречений сільський коваль вирішив помститися з вилами в руках. За це його постригли в солдати. Місце, де знайшли тіло дівчини, назвали алеєю смерті. А зовсім поруч – алея D:\777\img013.jpgкохання, де любила прогулюватися графиня. Стежками доходимо до старого будинку, в якому колись жили сімейний лікар, ветеринар, садівник, агроном… а звідти натрапили на винний погріб. У ньому ще досі зберігаються бочки для вина. Неподалік палацу побудована усипальниця родини Ганських. Звідти можна піти вглиб парку та насолоджуватися тишею. Тут насаджені                                                  (каплиця – колишня графська усипальня)

D:\777\img012.jpg дуби, ясени, тополі, яким по півтори сотні, а то й більше років. А можна пройтися по пішохідному мосту через яр, де у ті часи текла рукотворна річка. За будинком було висаджено кілька десятків кущів червоних та рожевих троянд, які особливо зачаровували солодкуватим ароматом після дощу. Кімнати Бальзака були на другому поверсі. Масивними сходами піднімаємося в його апартаменти, де нині розмістився музей. Посередині вітальні круглий картярський стіл, вкритий зеленим сукном. Мабуть,  він стояв у котрійсь

                                                                        (пейзажний парк колишньої садиби Ганських)

 кімнаті для гостей, де на ньому грали в покер і преферанс, розкладали пасьянс. По лівий бік – стара добротна шафа – сервант, із різьбленими на ній візерунками. А по правій – фортепіано XVIII  століття. На ньому зроблено напис: «Карл Ганс - Одеса». Раритетні експонати доповнюють сучасні: колекція графічних робіт, презентована музеєм Бальзака у французькому Саше; твори письменника, подаровані Паризьким музеєм. У кімнаті з блідо-рожевого штучного мармуру стоїть письмовий стіл,  за яким Бальзак написав «Депутата від Арсі», «Дрібні буржуа», «Театр, який він є».  А на ньому  - канделябр, при світлі якого, за домислами дослідників, письменник створив свою відому драму «Мачуха», адже її рукопис підписано: «Верхівня, Україна, грудень 1847 р.» Із того часу зберігся камін. Біля нього розташовані два мяких крісла. У спальні не збереглося меблів тих часів. Нині у ній розміщено здебільшого портрети-малюнки романіста у виконанні його сучасників. У листопаді 1847 року письменник писав рідні: «Я маю розкішний апартаменти… кабінет із рожевого штучного мармуру, з каміном. Чудовими килимами та зручними меблями, вікна цілком зі скла, без олов’яної фольги; краєвид відкривається переді мною на всі боки. Можеш собі уявити, що за Лувр ота Верхівня, де є п’ять чи шість таких апартаментів для гостей»… Гостей Ганські приймали в розкішній залі з барельєфами на міфологічні теми Стародавніх риму та Греції. На балконі грав оркестр із музикантів – кріпаків. Із зали був вихід у столову. На першому поверсі знаходилися кімнати для перепочинку. Коли бали закінчувалися далеко за північ, тут можна було заночувати.  Щороку 20 травня, в день народження Оноре де Бальзака, у селі Верхівня проводиться міжнародне літературно – мистецьке свято «Весна Прометея», яке відвідують туристи з усього світу.

V. Обговорення та оцінювання проекту.

VI. Рефлексія.

      Підведення підсумків уроку.

1. Інтерактивна вправа «Мікрофон». Закінчіть речення:

- Історія кохання Бальзака та Ганської наштовхнула мене на думку…

- Мені запам’яталося …

- Мені захотілося…

VII.  Домашнє завдання. Скласти «вінок Бальзаку» з висловів про нього видатних людей.

 

 

 

 

 

Проект « Оноре де Бальзак і Україна. Літературно – меморіальний музей О. Бальзака на Житомирщині.»

 

 

 

D:\777\img008.jpg

 

D:\777\img007.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель світової літератури

Колісник Л. І.

docx
Додано
7 листопада 2019
Переглядів
181
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку