урок "Життєвий і творчій шлях Віктора Гюго. Роман «Собор Паризької Богоматері»

 

 Урок зарубіжної літератури в 9 класі. Підготувала вчитель зарубіжної літератури Херсонської ЗОШ І-ІІІ ступенів №46 Литвиненко Г.М.

 

Тема:  Життєвий і творчій шлях Віктора Гюго. Роман  «Собор Паризької Богоматері»

 

Мета: Висвітлити життєвий і творчий шлях В.Гюго; розкрити особливості роману «Собор Паризької Богоматері», сприяти учвідомленню учнями замислу письменника; допомогти зрозуміти панорамність зображення життя середньовічної Франції; розвивати вміння та навички аналізувати художній твір, коментувати прочитане, робити висновки; виховувати високу моральність, щирість почуттів.

 

Обладнання: Портрет В.Гюго, виставка книг письменника, комп’ютер з фото Парижа, уривки з к/ф «Собор Паризької Богоматері, учнівські презентації,проекти.

                                                              

                   ’АNAГKH («доля»)

                                                        В.Гюго «Собор Паризької   Богоматері»

Хід уроку

 

І. Організаційний момент.

ІІ. Підготовка до сприйняття нового матеріалу

1. Слово вчителя.

(Звучить музика)

«Париж має два обличчя. Перше – це старий Париж, Париж старовинних будов, таких, як Собор Паризької Богоматері, Лувр,Тюїльрі, таких парків, як знаменитий Булонський ліс з його величезними деревами і озерами, на яких серед шумливого натовпу городян вільно почувають себе дикі качки. Місто Гюго, Бальзака, Флобера. І другий париж – Париж величезних магазинів, колосальних вітрин, грандіозних реклам, що переливаються вночі вогнями всіх кольорів; Париж, де безкінечним потоком котяться і котяться автомобілі всіх марок, де на кожному кроці стрінеш задоволене і при тому байдуже обличчя іноземного туриста...

   І дивна річ: старий і новий Париж не суперечать один одному, вони живуть у повній злагоді»

                                                                                                        М.Рильський

 

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

 Сьогодні на уроці ми завітаємо до Парижу. До Парижу сучасного і Парижу середньовічного, побуваємо біля Собору Паризької Богоматері, спробуємо разом з героями Віктора Гюго, зрозуміти життя  середньовічної Франції.

ІV. Основний зміст роботи.

2. Виступ групи географів (презентація)

ПАРИЖ (Paris), столиця Франції на річці Сена, головне місто історичної області Иль-Де-Франс. Населення 2,1 млн. чоловік (2004). Разом із пригородами (Версаль, Сен-Дені, Иври, Аржантей, Булонь-Бийанкур, Дранси) утворить міську агломерацію Великий Париж з населенням 11,4 млн. чоловік.

Великий транспортний вузол, 11 залізничних магістралей з'єднують столицю з усіма районами й найбільшими портами Франції. Міжнародні аеропорти: Шарль де Голль, Бурже, Орлі, Метрополітен (16 основних ліній). Аванпорт Парижа - Гавр. Промисловий центр: різноманітне машинобудування (авто- і авіабудування, електротехнічне), хімічна, харчова, поліграфічна й ін. промисловість; виготовлення модних швейних і галантерейних виробів. Один з найбільших у світі центрів туризму. Тут розміщені ЮНЕСКО й ще більше 200 міжнародних організацій.

  Культурний і науковий центр країни: Паризький університет (Сорбонна), заснований в 1215 р., Коллеж де Франс (1530), Вища практична школа, Національний політехнічний інститут, Вища нормальна школа, Інститут Франції в складі 5 академій, Національна бібліотека (1480), Паризька обсерваторія, Національний центр мистецтва й культури ім. Ж. Помпиду з Національним музеєм сучасного мистецтва; Орсе(й) — Музей мистецтва й культури 19 століття (відкритий в 1986), Музей Лувра, Музей імпресіонізму, Музей Гиме, пішохідний міст Мистецтв, Національний музей природної історії; Палас-Шелло, де розташовані Музей людини, Морський музей, Музей французьких пам'ятників і Музей кіно; театри «Гранд-Опера » (опера Гарнье), «Комеди Франсез », «Одеон», Національний театр Шелло, «Театр де ла Ситі», театр-кабаре «Мулен-Руж». Ігри II і VIII Олімпіад (1900, 1924).

3.Слово вчителя.

Париж  завжди був центром культури, притягував до себе митців. Багато письменників і поетів, полишаючи батьківщину з тих чи інших причин, знаходили притулок в Парижі.

Тут навчався і жив Франсуа Війон, якого сучасники сприймали за злодія, та бунтівника. У Сорбонському університеті слухав лекції Оноре де Бальзак, один із найкращих романтистів ХІХст. Генріх Гайне назавжди залишив Німеччину і залишися у Парижі. Не можна уявити Париж без Вольтера, великого просвітителя та видатного драматурга, який написав понад 40 п’єс, докорінно змінив театр. Та ось ми потрапляємо у Париж ХІХ ст. Символом цьго часу безперечно став відомий французький письменник Віктор Гюго – романіст і мислитель. Він був людиною, що не відступає від своїх

 

 

переконань, про що свідчить його життя і творчість.

5.Виступ групи літературознавців.

- Біографія В.Гюго

Віктор-Марі Гюго (1802-1885) по пра­ву може бути названий монументаль­ною фігурою французького роман­тизму. І це не є перебільшенням. Він залишався вірний принципам роман­тизму і проніс стяг романтичної ес­тетики по суті через усе XIX століття (його творча діяльність тривала май­же сім десятиліть). Він став найвизна­чнішим теоретиком романтизму, не залишивши каменя на камені від су­воро нормативної поетики класициз­му, що гальмувала подальший процес розвитку літератури. У «Передмові до драми "Кромвель"», яка стала теоре­тичним маніфестом французького ро­мантизму, Гюго, з притаманним йому пафосом, проголосив право худож­ника на свободу творчості: «Немає більше правил і зразків. Поет пови­нен мати радниками тільки природу, істину і своє натхнення».

Гюго виступав в усіх основних видах і жанрах літератури і в кожному з них створив яскраві зразки істинно ро­мантичного мистецтва, натхненни­ми шляхетними ідеалами, що відріз­няються яскравістю фарб, емоційною зворушливістю оповідання.

Найвидатніший поет, він видав більше десяти збірок. Драматург-новатор, він створив дев'ять романтичних драм, що поклали кінець засиллю класицизму у французькому театрі. Його романи «Собор Паризької Богоматері», «Зне­долені», «Трудівники моря», «Люди­на, що сміється», «Дев'яносто третій рік», ряд повістей досі користуються незмінним читацьким попитом. Блис­кучий публіцист, він збуджував сус­пільну думку, загострюючи животре­петні проблеми сучасності. Він стояв у витоків ряду суспільних рухів, що розвиваються і в наші дні — за ска­сування смертної кари, за збережен­ня пам'ятників архітектури, за мир, проти війни та ін.

Протягом тривалого життя світогляд і політична орієнтація письменника зазнавали змін, однак усе своє жит­тя він залишався вірним поборником добра, соціальної справедливості, за­хисником знедолених і принижених, пропагандистом ідей милосердя і лю­бові до ближнього. Це робить вели­кого письменника сучасним і сьогод­ні, коли суспільство, настраждавшись від злиднів, нестатків, лиха, так по требує слова співчуття. Він завжди був вірний прекрасним гуманістич­ним ідеалам, що так яскраво відби­лися в одному з віршів:

Живые — борются! Аживы только те,

Чье сердце предано возвышенной мечте,

Кто, цель прекрасную поставив пред собою,

К вершинам доблести идут крутой тропою

И, точно факел свой, в грядущее несут

Великую любовь или священный труд!

Цю стислу характеристику місця Ві­ктора Гюго у французькому роман­тизмі хотілося б завершити словами Костянтина Паустовського з повісті «Золота троянда»: «Музика його книг була такою могутньою, як грім оке­анських прибоїв. Від неї здригалася земля. І стріпувалися слабкі людські серця. Але він не шкодував. Він був нестямний у своєму прагненні зара­зити все людство власним гнівом, за­хопленням і своєї шумною любов'ю. Він був не тільки лицарем свободи. Він був її глашатаєм, її трибуном...

Він увірвався в класичне і нуднува­те століття, як ураган, як вихор, що несе потоки дощу, листя, хмари, пе­люстки квітів, пороховий дим й зі­рвані з кашкетів кокарди. Цей вітер називається Романтикою».

6. Слово вчителя (Звучать дзвони)

 

 

 

Вслухайтесь у ці звуки. Вони надзвичайні, вони зачаровують одних, дратують інших, але нікого не залишають байдужим. Це дзвони Собору Паризької Богоматері, що став головним героєм історичного роману В.Гюго.

 У першій половині ХІХст. зростає інтерес до історії. І як результат – найпоширенішим літературним жанром у цей період став історичний роман.

• Пригадайте, що таке історичний роман?

• у чому особливості історичного роману?

• Яке значення історичного роману?

(запис у зошитах)

Історичний роман – роман, побудований на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії.

Особливості історичного роману:

• Історичний факт поєднаний із художньою вигадкою.

• Поряд із історичними особами співіснують вигадані персонажі.

• В основі твору – гострий конфлікт.

• Герої проходять через складні випробування.

• Ці твори навчають людяності, мужності, шляхетності.

7. Слово вчителя

–  Як ви гадаєте, чи впливає історична доба на творчість письменника?

8. Виступ групи істориків. (ілюстрації)

9. Слово вчителя

Дійсно, історична доба дуже сильно впливає на творчість письменника.

Ми почули, які цікаві і водночас страшні події відбувалися в час, коли жив В.Гюго, але чим зумовлене звернення автора до далекого минулого?

(Популярністю історичної тематики в літературі, захопленням середньовіччям, боротьбою за історико- архітектурні пам’ятки)

В.Гюго належала думка зосередити події в творі навколо Собору Паризької Богоматері, адже собор це не тільки місце дії твору, символ доби середньовіччя, символ християнської культури, а й головний герой роману.

 

«Кожен бік, кожен камінь цієї поваленої памятки є сторінкою не тільки історії країни, а й історії науки та мистецтва. Великі будівлі, як і великі гори – витвори віків.»

                                                                                                         В.Гюго

 

 

10.Виступ групи мистецтвознавців.(Проект «Собор»)

V. Підсумок уроку.

Уривок з фільму (Вірш «Есмеральда»)

              Эсмеральда

Цыганский танец огненый и хлёсткий.

Коза да бубен. Вихорь входит в жар.

Высокий и худой, Пьер Гренгуар

Уже давно забыл свои подмостки.

 

И знать, и чернь глядят. И млад и стар.

Рев повисает над толпою пестрой.

Так сотни рек змеёй тысячехвостой

В морскую ширь вливают водный дар.

 

Девичий стан плывет в манящем свете

Перед собором, где ряды химер

Стоят в холоднокаменном совете.

 

Он на коне, прекрасный Шатопер!

Но там... Вверху... В прорезе амбразуры

Пылают очи, горделивы, хмуры.

                                     М.Рыльский

11.Слово вчителя

– Якими поет відобразив героїв В.Гюго?

– Якими ви собі їх уявляєте?

 Завдання групам ( короткий опис героя)

– Чим відрізняється любов до Есмеральди трьох чоловіків Квазімодо, Клода Фроло, Феба?

– Чому роман має таку назву?

Звернення до епіграфу уроку ( метод асоціацій слово «ДОЛЯ»)

Кліп «Бель»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Эсмеральда

 

Цыганский танец огненый и хлёсткий.

Коза да бубен. Вихорь входит в жар.

Высокий и худой, Пьер Гренгуар

Уже давно забыл свои подмостки.

 

И знать, и чернь глядят. И млад и стар.

Рев повисает над толпою пестрой.

Так сотни рек змеёй тысячехвостой

В морскую ширь вливают водный дар.

 

Девичий стан плывет в манящем свете

Перед собором, где ряды химер

Стоят в холоднокаменном совете.

 

Он на коне, прекрасный Шатопер!

Но там... Вверху... В прорезе амбразуры

Пылают очи, горделивы, хмуры.

                                     М.Рыльский