Урок "Значення травлення. Органи травної системи"
Мета: ознайомити учнів з будовою травної системи та її функціями.
Обладнання й матеріали: таблиця «Органи травлення», таблиці з курсу зоології із зображенням різних типів травних систем.
Базові поняття й терміни: травлення, ферменти, травний канал, слизова, підслизова, м'язова і зовнішня оболонки, ротова порожнина, стравохід, шлунок, кишечник, фістула, зондування, ендоскопія, електрогастрографія.
Концепція уроку
Сформулювати визначення процесу травлення; пояснити, що для засвоєння організмом структурних і енергетичних матеріалів, складні органічні речовини необхідно розщепити на прості складові; указати на найважливішу роль у процесах травлення ферментів; розповісти про основні відділи травної системи — ротову порожнину, стравохід, шлунок і кишечник, а також про найбільші травні залози — печінку й підшлункову залозу; ознайомити учнів
Тема уроку: Значення травлення. Система органів травлення.
Мета: ознайомити учнів зі значенням травлення, зробити загальний огляд травної
системи, розповісти про методи дослідження травлення.
Тип уроку: засвоєння нового матеріалу
Хід уроку
Пригадайте, які типи травлення характерні для тварин?
Функції травної системи. Життєдіяльність людини можлива за умови неперервного надходження їжі. Більшість харчових продуктів використовується організмом завдяки попередній обробці. Вона полягає в механічній переробці їжі та хімічному розщепленні її органічних сполук на простіш розчинні сполуки, які надходять у кров, а далі- у клітини.
Хімічні перетворення органічних речовин відбуваються під впливом особливих речовин- ферментів, які прискорюють ці процеси.
Вам відомо, що у тварин існує три типи травлення: внутріклітинне, позаклітинне та пристінкове. Для людини, як і для вищих тварин, характерними є позаклітинне та пристінкове травлення. Ці типи травлення здійснює спеціальна система органів-травна система.
До виконуваних травною системо функцій належить:
Будова травної системи. Пригадайте, які органи належать до травної системи?
Травний тракт або травна трубка-це порожниста трубка завдовжки 8-10 м. травний тракт починається ротовою порожниною, яка утворена спереду губами, збоку-щоками, зверху-піднебінням (твердим і м’яким) і ззаду переходить у глотку. Ротова порожнина обмежене на верхньою та нижньою щелепами , у комірках яких містяться зуби.
У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, які виділяють секрет-слину.
Глотка з’єднує ротову порожнину зі стравоходом.
Стравохід-це м’язова трубка завдовжки 23-25 см, якою внаслідок хвилеподібних скорочень її стінок просувається харчова грудка. Стравохід переходить у шлунок –розширений відділ травного тракту, де їжа затримується і перемішується.
Зі шлунку харчова грудка потрапляє в тонку кишку-найдовшу частину травного тракту і головний орган травлення. Вона утворює чимало петель, які займають значну частину черевної порожнини. Довжина тонкої кишки дорослої людини становить близько 4.5 м.
У початковий відділ тонкої кишки-дванадцятипалу кишку-впадають протоки печінки та підшлункової залози.
Тонка кишка переходить у товсту кишку. На початку товста кишка утворює мішкоподібну випуклість-сліпу кишку, від якої донизу відходить червоподібний відросток апендикс. Цей невеликий орган 8-15 см завдовжки є недорозвиненим кінцем сліпої кишки. Апендикс є ще й лімфоїдним органом, який виконує захисну функцію.
Довжина товстої кишки становить 1.5 м,. а діаметр-у 2-3 рази більший ніж тонкої кишки. Сформовані в товстій кишці калові маси потрапляють у її кінцевий відросток пряму кишку, яка закінчується анальним отвором. Він забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі за межі організму.
Стравохід, шлунок і кишечник мають трубчасту будову, а стінка травного каналу складається з трьох основних оболонок: внутрішньої – слизової з підслизовим шаром (полегшує проходження їжі завдяки виділенню слизу та бере участь у процесі травлення), середньої – м'язової (перемішує їжу та забезпечує її просування травним трактом), зовнішньої – сполучнотканинної (ізолює травний канал).
Оболонка |
Будова |
функції |
Серозна оболонка для глотки та стравоходу, очеревина для шлунка |
Щільна волокниста сполучна тканина, у ній містяться судини, нервові волокна. Очеревина двошарова. |
За допомогою виростів очеревини шлунок і кишечник прикріплюються до задньої стінки черевної порожнини (опорна). Покриває та захищає травний тракт, зменшує тертя відділів під час скорочення (захисна) |
М'язова оболонка |
Два шари непосмугованих м'язів або три шари у шлунку. Нерви між м'язами регулюють перистальтичні рухи травного каналу |
Перемішування та переміщення речовин шлунково-кишковим трактом (рухова). |
Слизова оболонка з підслизовим шаром |
У підслизовому шарі переважає основна сполучна тканина, яка містить багато кровоносних і лімфатичних судин та нервів Слизова оболонка утворена одношаровим епітелієм із залозистими клітинами. |
Разом із слизовою оболонкою утворює складки, які збільшують секреторну та всмоктувальну поверхні травного шляху. Вироблення слизу, травних ферментів (секреторна). Слиз захищає оболонку від механічного пошкодження та твердими частками їжі й перетравлення (захисна). Слиз полегшує просування часток їжі (рухова). Всмоктуються продукти травлення та знезараження їх (всмоктувальна). Вироблення гормонів (регуляторна). |
До травної системи, крім органів, належать і залози: слинні, печінка та підшлункова. Слинні залози відкриваються своїми протоками у ротову порожнину. Серед них є три пари великих слинних залоз: привушні, підщелепні та під’язикові та безліч дрібних (мал. 28).
Секрет, який виділяють слинні залози, називають слиною. За добу слинні залози утворюють близько 1 літра слини. Вона складається з води та особливих клейких речовин, які зволожують та склеюють часточки їжі між собою. Слина містить фермент амілазі/, що розщеплює крохмаль та інші вуглеводи, і фермент лізоцим, що згубно діє на бактерії. Слина виділяється не лише під час пережовування їжі, а і як реакція організму на її запах.
Печінка — найбільша травна залоза в організмі людини. Вона розміщена у правому верхньому відділі черевної порожнини під діафрагмою.
Печінка має клиноподібну форму, червоно-коричневий колір і важить близько 1400 г.
Печінка складається із двох часток — правої та лівої (мал. 29). У печінці виробляється жовч, що збирається в жовчному міхурі. За добу в дорослої людини виробляється близько 500-1200 мл жовчі.
Клітини печінки мають назву гепатоцитів і форму багатокутників. У них безперервно виробляється жовч, яка збирається у загальній печінковій протоці, що з’єднується із протокою жовчного міхура.
Протягом однієї години вся кров людини кілька разів проходить через капіляри печінки, очищаючись від отруйних речовин. Вночі печінка синтезує глікоген (основний запасний вуглевод організму людини), а вдень — жовч.
Печінка бере участь у травленні, виділяючи у дванадцятипалу кишку жовч, яка розчиняє жири, полегшуючи їх розщеплення в тонкому кишечнику. Виконуючи бар’єрну функцію, печінка нейтралізує отруйні речовини, які утворилися в організмі у процесі життєдіяльності. У печінці відкладається глікоген — запасна поживна речовина вуглеводневого походження. Крім того, вона є своєрідним депо крові, адже в ній синтезуються майже всі білки плазми крові людини. Жовчний міхур має грушоподібну форму. Він є тимчасовим резервуарові жовчі, яка надходить сюди в проміжках між травленням. У міхурі жовч загусає внаслідок усмоктування води його стінками.
Стінки міхура мають м’язову оболонку, яка сприяє його скороченню та виштовхуванню жовчі.
Підшлункова залоза розташована позаду шлунка між селезінкою (орган черевної порожнини) і дванадцятипалою кишкою. Її маса 70-100 г, довжина 12-15 см. Ззовні залоза укрита тонкою капсулою. Клітини підшлункової залози виділяють підшлунковий травний сік, до складу якого входять ферменти — трипсин, хімотрипсин, амілаза, ліпаза та інші, які перетравлюють вуглеводи й частково білки та жири. За добу виділяється від 0,5 до 2 л підшлункового соку.
Підшлунковій залозі властиві два види секреції — зовнішня та внутрішня. Виділяючи травний підшлунковий сік, вона функціонує як залоза зовнішньої секреції. Але до складу підшлункової залози входять групи клітин діаметром 0,1-0,3 мм, які мають назву острівців Лангерганса. Секрет цих клітин — інсулін — надходить безпосередньо в кров, впливаючи на вуглеводневий обмін в організмі людини. Саме ця властивість підшлункової залози робить її одночасно й залозою внутрішньої секреції.