Урок "Значення травлення. Органи травної системи"

Тема уроку: Значення травлення. Система органів травлення.

Мета: ознайомити учнів зі значенням травлення, зробити загальний огляд травної

системи, розповісти про методи дослідження травлення.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний момент.
2. Актуалізація опорних знань.

• Які чинники впливають на фізіологічні потреби людини в харчових речовинах та енергії?
• Що є основним джерелом енергії для організму людини?
• Що таке основний обмін речовин?
• Як розрахувати добові енерговитрати фізично активної дорослої людини?
• Що таке раціональне харчування? Назвіть основні його принципи
• Щ потрібно робити щоб продукти не втратили харчової цінності?
• Як пов’язані між собою харчові й енергетичні потреби організму?

3.  Мотивація навчальної діяльності

Пригадайте, які типи травлення характерні для тварин?

4. Вивчення нового матеріалу.

Функції травної системи. Життєдіяльність людини можлива за умови неперервного надходження їжі. Більшість харчових продуктів використовується організмом завдяки попередній обробці. Вона полягає в механічній переробці їжі та хімічному розщепленні її органічних сполук на простіш розчинні сполуки, які надходять у кров, а далі- у клітини.

Хімічні перетворення органічних речовин відбуваються під впливом особливих речовин- ферментів, які прискорюють ці процеси.

Вам відомо, що у тварин існує три типи травлення: внутріклітинне, позаклітинне та пристінкове. Для людини, як і для вищих тварин, характерними є позаклітинне та пристінкове травлення. Ці типи травлення здійснює спеціальна система органів-травна система.

До виконуваних травною системо функцій належить:

• секреторна (розщеплення речовин під дією ферментів та мікроорганізмів)
• рухова, або моторна (жування, ковтання, перемішування їжі у травному тракті)
• всмоктування поживних речовин (відбувається в різних відділах травного тракту, особливого в тонкі і товстій кишках)
• видільна (виведення з організму неперетравлених решток їжі)

Будова травної системи. Пригадайте, які органи належать до травної системи?

Травний тракт або травна трубка-це порожниста трубка завдовжки 8-10 м. травний тракт починається ротовою порожниною, яка утворена спереду губами, збоку-щоками, зверху-піднебінням (твердим і м’яким) і ззаду переходить у глотку. Ротова порожнина обмежене на верхньою та нижньою щелепами , у комірках яких містяться зуби.

У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, які виділяють секрет-слину.

Глотка з’єднує ротову порожнину зі стравоходом.

Стравохід-це м’язова трубка завдовжки 23-25 см, якою внаслідок хвилеподібних скорочень її стінок просувається харчова грудка. Стравохід переходить у шлунок –розширений відділ травного тракту, де їжа затримується і перемішується.

Зі шлунку харчова грудка потрапляє в тонку кишку-найдовшу частину травного тракту і головний орган травлення. Вона утворює чимало петель, які займають значну частину черевної порожнини. Довжина тонкої кишки дорослої людини становить близько 4.5 м.

У початковий відділ тонкої кишки-дванадцятипалу кишку-впадають протоки печінки та підшлункової залози.

Тонка кишка переходить у товсту кишку. На початку товста кишка утворює мішкоподібну випуклість-сліпу кишку, від якої донизу відходить червоподібний відросток апендикс. Цей невеликий орган 8-15 см завдовжки є недорозвиненим кінцем сліпої кишки. Апендикс є ще й лімфоїдним органом, який виконує захисну функцію.

Довжина товстої кишки становить 1.5 м,. а діаметр-у 2-3 рази більший ніж тонкої кишки. Сформовані в товстій кишці калові маси потрапляють у її кінцевий відросток пряму кишку, яка закінчується анальним отвором. Він забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі за межі організму.

Стравохід, шлунок і кишечник мають трубчасту будову, а стінка травного каналу складається з трьох основних оболонок: внутрішньої – слизової з підслизовим шаром (полегшує проходження їжі завдяки виділенню слизу та бере участь у процесі травлення), середньої – м'язової (перемішує їжу та забезпечує її просування травним трактом), зовнішньої – сполучнотканинної (ізолює травний канал).

До травної системи, крім органів, належать і залози: слинні, печінка та підшлункова. Слинні залози відкриваються своїми протоками у ротову порожнину. Серед них є три пари великих слинних залоз: привушні, підщелепні та під’язикові та безліч дрібних (мал. 28).

Секрет, який виділяють слинні залози, називають слиною. За добу слинні залози утворюють близько 1 літра слини. Вона складається з води та особливих клейких речовин, які зволожують та склеюють часточки їжі між собою. Слина містить фермент амілазі/, що розщеплює крохмаль та інші вуглеводи, і фермент лізоцим, що згубно діє на бактерії. Слина виділяється не лише під час пережовування їжі, а і як реакція організму на її запах.

Печінка — найбільша травна залоза в організмі людини. Вона розміщена у правому верхньому відділі черевної порожнини під діафрагмою.

Печінка має клиноподібну форму, червоно-коричневий колір і важить близько 1400 г.

Печінка складається із двох часток — правої та лівої (мал. 29). У печінці виробляється жовч, що збирається в жовчному міхурі. За добу в дорослої людини виробляється близько 500-1200 мл жовчі.

Клітини печінки мають назву гепатоцитів і форму багатокутників. У них безперервно виробляється жовч, яка збирається у загальній печінковій протоці, що з’єднується із протокою жовчного міхура.

Протягом однієї години вся кров людини кілька разів проходить через капіляри печінки, очищаючись від отруйних речовин. Вночі печінка синтезує глікоген (основний запасний вуглевод організму людини), а вдень — жовч.

Печінка бере участь у травленні, виділяючи у дванадцятипалу кишку жовч, яка розчиняє жири, полегшуючи їх розщеплення в тонкому кишечнику. Виконуючи бар’єрну функцію, печінка нейтралізує отруйні речовини, які утворилися в організмі у процесі життєдіяльності. У печінці відкладається глікоген — запасна поживна речовина вуглеводневого походження. Крім того, вона є своєрідним депо крові, адже в ній синтезуються майже всі білки плазми крові людини. Жовчний міхур має грушоподібну форму. Він є тимчасовим резервуарові жовчі, яка надходить сюди в проміжках між травленням. У міхурі жовч загусає внаслідок усмоктування води його стінками.

Стінки міхура мають м’язову оболонку, яка сприяє його скороченню та виштовхуванню жовчі.

Підшлункова залоза розташована позаду шлунка між селезінкою (орган черевної порожнини) і дванадцятипалою кишкою. Її маса 70-100 г, довжина 12-15 см. Ззовні залоза укрита тонкою капсулою. Клітини підшлункової залози виділяють підшлунковий травний сік, до складу якого входять ферменти — трипсин, хімотрипсин, амілаза, ліпаза та інші, які перетравлюють вуглеводи й частково білки та жири. За добу виділяється від 0,5 до 2 л підшлункового соку.

Підшлунковій залозі властиві два види секреції — зовнішня та внутрішня. Виділяючи травний підшлунковий сік, вона функціонує як залоза зовнішньої секреції. Але до складу підшлункової залози входять групи клітин діаметром 0,1-0,3 мм, які мають назву острівців Лангерганса. Секрет цих клітин — інсулін — надходить безпосередньо в кров, впливаючи на вуглеводневий обмін в організмі людини. Саме ця властивість підшлункової залози робить її одночасно й залозою внутрішньої секреції.

5. Узагальнення знань учнів

• Що таке травлення?
• Які функції виконує травна система?
• Що називають травним трактом? Які ограни входять до його складу?
• яКі органи входять до складу ротової порожнини?
• Назвіть травні залози? Яка їх роль у травленні?

6. Підсумки уроку
7. Домашнє завдання