|
Поезія – велика сила
(зустріч з місцевими поетами)
Мета уроку. Ознайомити учнів із творчістю письменників, що жили або живуть в районі, посилювати краєзнавчу роботу; прищеплювати учням любов до отчого краю, формувати світогляд та розвивати творчу уяву.
Наочність. Портрети письменників, збірки творів, кросворд.
Хід уроку.
Я з бахмутського краю,
Що від краю й до краю
Білим цвітом обілений,
Хмільним хмелем обплетений,
Солов'ями оспіваний,
Земляками-поетами.
Клас прикрашений плакатами, рушниками, кетягами калини, свічками, виставкою книг. На дошці оголошення- запрошення:
Сьогодні на зустріч приходьте до нас.
Ми радо й привітно зустрінемо Вас
А мову на ній повести ми рішили:
«Поезія й пісня - великі дві сили.»
Ведуча із свічкою в руках:
«Запрошуємо Вас у царство мудрого й красивого, правдивого і чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. Поезія - це вогник, який запалює вогонь у душі людини, він схожий на полум'я свічки (запалює свічку).
Хай палає свічка, хай палає...
Поєднає нас вона в цей час
Друзів голоси нехай лунають,
Пісня й слово хай чарують вас.
Учитель. Дорогі друзі! З любові до рідного краю, матері-землі починається людина. Не можна любити те, чого не знаєш, до чого ти байдужий. Пізнання історії свого народу й любові до нього нерозривні. Тому сьогодні ми з вами підемо тими стежками, якими ходили люди, які прославили нашу землю.Неповторний у своїй суворій і в той же час живописній красі Бахмутський край, який розташований у долині річки Бахмут.
І ведуча. Тисячолітній Бахмут багатий пам'ятниками історичної минувшини, літературно-мистецьким надбанням.
Бахмут освячений іменами видатних земляків не лише «золотого» вісімнадцятого століття, а й попередніх і наступних віків це Всеволод Гаршин, Микита Шаповал , Володимир Сосюра , Лариса Боса, Микола Джміль.
II ведуча. Добру пам'ять про село проніс через усе життя випускник Зайцівської школи Микола Сергієнко .
І ведуча. Нині на Бахмутщині багато поетів - хороших і різних. Високий культурний рівень пробудив ранкові дзвони поетичних голосів бахмутчан.
Перша сторінка нашого журналу присвячена старійшині ,зайчанських поетів – Миколі Джмілю. Народився 1 квітня 1959року в селі Отрадівка на Донетччині. Пробувати перо в поезії почав ще у юному віці, але друкуватись почав з 2000 років. Його перша збірка «Долоні сонця», друга – «Джерело істини». А сьогодні ми послухаємо третю книгу автора, яка має назву – «Коло».
Учні читають вірші Миколи Джміля, аналізують їх.
ІІ ведуча. Наша подорож продовжується. І коли ми здолаємо декілька кілометрів від Отрадівки, залишивши позаду неозорі простори полів, глибокі яри, то перед нами відкривається казково-чарівна панорама віршів поета. Приваблює це не тільки чарівними краєвидами, а й талановитими людьми.
Учні читають вірші поета «Усе на світі не проходить марно…»
І ведуча.
Педагог-майстер у поезії тонкий лірик з філософським баченням світу. Друкувався, вірші звучали по радіо. Читаючи його вірші стає зрозумілим, що ця людина дуже любить свій рідний край. Але найкраще про себе розкаже нам сам Микола Олександрович, який присутній сьогодні у нас на зустрічі.
(Слово надається М. Джмілю).
Учитель. До кожного з нас по-різному приходить життя. Одному веселий травневий дощ віддасть усе сонце, усі пахощі, увесь квіт, а іншому прогуде на пожовклий лист останніми яблуками...
Ця сторінка нашого журналу про людину, що пішла з життя в розквіті літ. Це Лариса Боса. Народилося в року в селі Отрадівка на Бахмутчині. Школу в селі Зайцеве , закінчила з медаллю. По закінченню Ростовського держуніверситету отримала педагогічну вищу освіту. Лариса Боса була частою гостею в рідній школі. На цих творчих зустрічах вона радо знайомила з новими поезіями, ділилась наболілим. На пам'ять про зустріч дарувала збірочки, листівки з автографом.
Учні читають вірші Лариси Босої.
Звучить музика.
Але кожен з цих поетів починав творити в шкільні роки. І ось ми з дітьми також спробували себе в літературі. І не помилились. Виявилось, що і серед нас є поети. Зараз на ваш суд вони і представлять свої поезії.
(Учні читають по черзі власні поезії).
Наш час вичерпується, але подорож не завершується, тому що у кожному селі, місті є чимало цікавих, інколи навіть унікальних людей, які своєю одержимістю,невсипучою працею оберігають рідну історію і збагачують духовність свого народу. Такою людиною, на мою думку, у нашому краї і є Микола Джміль.
(Учні школи дарують подарунок на згадку про зустріч). Під мелодію українських пісень заключні слова ведучих:
Ми відкриваємо для себе нові імена
і глибинні думки, і душевні висоти. Скільки років ховала їх прірва страшна, Що хотіла наш дух, нашу суть побороти. Скільки їх, що проходять за дикої тьми,
Хоче серце усіх поіменно назвати.
І на болях своїх знову пишемо ми Імена, імена... Нам би всі їх пізнати! Дуже приємно було зустрітися сьогодні з вами. Двері нашої школи завжди відкриті для вас, шановні гості, для мудрого та сильного, красивого та вічного поетичного слова, для добрих людей.
Хай квітує доля у роках прекрасних,
І приносить радість, ніжність і тепло,
Хай у кожній днині світить сонце ясне
І дарує тільки мудрість і добро.
Хай пахучим цвітом стелиться дорога,
Хай відходить вдалеч горе і біда,
Хай же будуть щастя і міцне здоров'я,
Радість і повага на довгі літа.
На все добре! До зустрічі!
|
