Урок-зустріч з поетесою Ганною Костів-Гускою
Конспект уроку "Життєвий і творчий шлях Ганни Костів-Гуски". Учні досліджували життєвий і творчий шлях поетеси. Її біографію вибирали з поезій. Також поспілкувалися про пані Ганну з письменником Петром Сорокою та журналістом Петром Довгошиєю.
Мета: ознайомити учнів з біографією і творчістю поетеси ; виховувати старшокласників за допомогою мистецтва слова.
Обладнання: збірки поезій Г.Костів – Гуски , відеоматеріали, мультимедійні презентації.
Епіграф: Убережи мене, убережи
Від слів чужих і від чужої слави,
Допоможи мені , допоможи
Стежки й дороги обминуть лукаві,
Щоб не спіткнутись на котрійсь із них,
Лицем не впасти у багно пекуче,
Спаси мене від сліз гірких і лих ,
Від сумнівів , що часто душу мучать . Розправ в польоті крилонька мої.
В годину скрутну і хвилину спраглу,
Поезіє , на береги твої
З буденності я так ступити прагну !
Г.Костів-Гуска.
Хід заходу
- Мотивація навчальної діяльності.
Вступне слово вчителя.
Борщівський край багатий своїми талантами . Це художники , музиканти 5
співаки , письменники . Вихідці з Борщева - Роман Андріяшик , Олександр
Астафєв , Климентина Попович - Боярська ? Ганна Костів - Гуска , Яків
Гніздовський .
- Оголошення теми та мети заходу.
Сьогодні ми познайомимось з життєвим і творчим шляхом Ганни Костів -
Гуски та й з самою поетесою . Ганна Михайлівна присутня на нашому уроці.
- Повідомлення учнями біографії поетеси.
1-й учень:
Метрична книга... В ній усі народження , шлюби ,смерті Бабинців упродовж десятків літ. Післявоєнні роки... 1947 рік ? 18 квітня. «У жителя села Бабинці Михайла Гуски і дружини його Ганни народилася дочка Ганна ». Так записано в тій церковній книзі.
Але тоді ні батьки , ні родина , ні односельці не могли й уявити собі, що новонародженій дівчинці судилася доля особлива , популярність велика , слава народна.
Маленька Ганнуся росла жвавою та допитливою дівчинкою. Її цікавило все-все-все. Вона дуже любила природу , трепетно оберігала кожну травинку, квіточку 5 деревце . Відчувала єдність з природою . Пізніше писала :
Природо ! В нас одна душа. Мені сестрою ця калина. І я не винна , я не винна , Що виросла з її куща . Коли радісно було на душі чи гірко , Ганнуся бігла до своєї подруги - " як світ , старої , Нічлави ". їй довіряла всі свої таємниці.
. .Трепетна Нічлаво ! Щоразу ? як на сповідь , йду сюди
Дівчинка іноді почувалась дуже самотньою , одинокою , пізніше це вилилось її поезії:
Ще дні даровані на виріст , Ще збила пальця - море сліз . А вчора знов лелека з вирію Подружці братика приніс. А я одна росту удома...
Та ні, не одна...
А в мене в згадці : рік той п'ятдесятий ,
Від всього світу сховане село .
Як все навкруг співало і цвіло ,
Коли цю ляльку принесли у хату !
Раніш не бачена , немов заморське диво ,
Лежала на подушці в пелюшках .
Подружки так несміливо й щасливо
По черзі колисали на руках .
Я з нею спала . Годувала з ложки .
Таблетки з нею разом ми пили .
Була вона капризна навіть трошки
Ми з нею в мами дочки дві були .
Батьки дівчини високо цінували християнську мораль і старанно прищеплювали її своїй дитині.Найцінніші істини
людського буття карбувалися у дитячому серці з молоком матері.
Боже , молюся до Тебе !
У річці Йордані стою .
Відхили мені краєчок неба ,
Дай побачити велич Твою !
Школяркою Ганнуся була старанною , відповідальною , сумлінною . З
усіх уроків , напевно , найбільше припала до душі біологія . Адже по
закінченні школи вступила до Чортківського медичного училища .
Пам'ятаєте , Ганно Михайлівно , студентські роки ?
Наполеглива дівчина не зупинялась на досягнутому .Вступила до
Тернопільського медичного інституту. А пригадуєте , пані Ганно , сивого
професора , що хмурив сердито брови ? А суботній день в галасливому
гуртожитку ? Конспекти , практичні ...Правда , було романтично ?..
Не бачила нікого :
Ні неба , ні людей .
Тобою день кінчався
І починався день.
Та й чи можна було щось чи когось бачити або чути , крім свого Ярослава ,
молодого хірурга з Вільхівців.
"Я топлюся в повені кохання.
Хоч ковток повітря , хоч ковток ! "
А пізніше :
"І я твоя . І так незвично
Від слова теплого " дружина ".
І ось вона дружина , потім мати :
Сьогодні синочок до мене
Вперше виразно : - Мамо !..
.. .1 стало тепліше на світі
Від першого слова дитини .
Здалося : життя моє світле
Почалось із цієї днини .
Ще не знайдено ліки від хвороби душі, але ви , Ганно Михайлівно ,
працюючи лікарем - психотерапевтом , зцілювали людські душі словом .
Сьогодні Ганна Костів - Гуска - дружина , мама ,бабуся , велика
поетеса , перекладач , Член Національної Спілки письменників України .
Автор поетичних збірок
"Автограф вірності"
" Нічлава "
"Цвіте біля хати калина "
"Червоні коралі"
"Зона"
"Зелені свята"
"Голгофа"
"Страсна дорога"
"Цей тихий сум вечірнього вікна "
"Червоні кетяги калини "
"Я доторкаюся до Слова ..."
" Неприручена пташка" - переклад з білоруської.
"Жоржиновий вогонь" - книга ліричних пісень.
Звучить пісня "Це вишиття для мене, як бальзам ..."
За важку й наполегливу працю поетеса стала лауреатом літературних
премій ім . братів Лепких , 2002 р «Благовіст" , 2003 р. та міжнародної
премії ім. І. Кошелівця , 2003 р.
Твори поетеси перекладені білоруською , киргизькою , російською , італійською мовами та мовою есперанто. Депутат Тернопільської обласної ради 3 і 4 скликань. Нагороджена Орденом княгині Ольги 3 ступеня. Почесний громадянин Борщівського району.
Сьогодні ми бачимо красиву , щасливу жінку "з знадливим блиском очей задоволену життям , радісну , бо , мабуть , здійснились усі її мрії , бажання .
.. .Чи ще комусь там зірка квола Шлях метеором перетне ?
А я шепчу : "Спасибі, доле ,
За те , що вибрала мене ! "
Крізь усе життя Ганна Костів - Гуска пронесла у своєму серці щиру любов до Батьківщини. їй болить душа за Україну . Адже так може сказати тільки справжній патріот :
Отче наш ! Стаємо на коліна ! Молиться до Тебе Україна. За невинні душі убієнні : За ті, що спалені, потоплені, розстріляні, Що під зіркою Полин живцем зотліли , Що в жнива голодними у землю впали Й житнім колосом над світом проростали... Отче ! Молиться до Тебе Україна . Ця земля обкрадена і зраджена , руїна ... Дивиться благально Тобі в очі. Поможи їй вижити ? наш Отче !
IV. Повідомлення учнів про збірки поезій Ганни Костів - Гуски. Читання віршів поетеси .
Поезія Г.Костів- Гуски у значній її частині насичена національною проблематикою . Це виражається у присутності національних символів - хати ? калини , криниці, хліба , ріки .Найбільше це втілено у збірках "Автограф вірності " , "Нічлава "Цвіте біля хати калина
Заходжу в вересень ,
як в теплий отчий дім :
Мене чекає коровай пшеничний ,
Червоні яблука , і гіркуватий дим ,
І музика весіль осінньо-звична .
Батьківська хата в вересень вросла
Тугим корінням ясенів кронастих ,
А мамина посріблена коса
Зітхає про розлуку і про щастя .
Тут я нап'юся гожої води
Із джерела , того , що на осонні.
Нечутно мати підійде : - Гляди
Як швидко-швидко виросла ти , доню !
І я , і моя вишня піднялась ,
І буйним цвітом вкрилася калина...
Отут для мене вперше почалась
Моя найкраща в світі Україна .
Г.Костів - Гуска завжди тяжіла до духовної лірики .Релігійними мотивами наснажені майже усі її твори , що увійшли до збірок "Голгофа " і "Страсна дорога
Отак собі жив просто чоловік .
Чи бідував ? Ніхто не міг сказати .
У клопотах він доживав свій вік . Сусідів мав , звичайно , небагатих . Давив олію. Мав іще осла .
Служив багатим . Працював на полі
І раптом слава просто так прийшла , Хоч він на неї не чекав ніколи . ..
.Росли маслини , кілька деревець . Тулилась хатка збоку від дороги .
- Я йшов додому , ніс сухих дровець ,
І сів спочити , сповнений тривоги .
І раптом тут зчинилося таке !
Прямує натовп на гору Голгофу ...
Ведуть аж трьох .
Один з них ледве йде .
Я й підійшов : - Дай поможу хоч трохи .
Бо всі ми люди .Як-не-як - брати .
Одна в нас кров . І Бог один над нами .
І взяв хреста . І стало легше йти.
Бо Він вже був побитий , із синцями .
А ще на Гору далеченька путь .
На Нього глянув я - душа зчорніла .
Я й не спитав , за що Його ведуть .
Я промовчав , бо не моє це діло .
Доніс хреста ... І там , вже на горбі,
Він глянув ще раз в душу мою стерпло . - Тут щось не те , - подумав я собі
И пішов додому ? поки ще не смеркло .
В неділю шум : Ісус воскрес ! Воскрес !
И мене питали : чи Його я знаю ?
Уперше бачив . Розділив з Ним хрест ,
Бо мій мене іще ? іще чекає ...
У збірці "Цвіте біля хати калина " є цікавий образ мальви-мами . Він не новий в українській поезії , але Ганна Костів - Гуска зуміла наповнити його новим змістом .
Побіля хати мальви в ряд .
Квітки в них сонячні, ласкаві.
Тут таємниче пахне сад ,
Мохнатий жук повзе по лаві.
У цім саду живуть дива .
У ньому страшно вечорами
Тут завмирають всі слова ,
І я мерщій біжу до мами .
Сховатись в теплих рукавах.
Я ще така мала , мізинчик .
А потім вилечу на шлях
Чекать від зайчика гостинчик .
На стіни пнеться виноград.
Дитинства час ! Солодка квітко !
Як відцвіла ти швидко-швидко
Лиш біля хати - мальви в ряд ...
Головний образ у збірці "Зона" - трагічний , сумний і такий актуальний для українців - образ чорного болю . Поетеса замислюється над страшною Чорнобильською катастрофою .
Цей чорний біль ніколи не мине
В душі землі, в душі мого народу.
Він зачепив своїм крилом мене ,
Мій сад , і небо , і пречисту воду .
Цей чорний біль страшніший від проклять -
І, наче смерть , квапливий , невблаганний .
Свята земелько ? як тобі болять
Невидимі радіаційні рани .
Піврозпад йоду - тільки вісім днів .
А скільки літ тобі пектиме груди
Цей стронцій ? що на тебе пилом сів ,
Той цезій , що розсипаний повсюди .
Піврозпад болю .Де його закон ?
Хто встановив на душу його мірку ?
Піврозпад болю .. .Не жахливий сон ,
Бо нам усім від нього в горлі гірко
Піврозпад болю . Для усіх один .
Нестримний у жагучій коловерті.
У божевільнім відліку годин
Над світом стрілки часу розпростерті.
Піврозпад болю . Він довіку твій .
Тобі із ним судилося прожити .
Вціляє у десятку чорний біль ,
У корінь роду ? в серцевину жита .
Підступно , з розмахом ? в колиски немовлят ,
В калини квітку , у джерельну долю ...
Як чорний біль , німі ліси кричать ...
На кожного із нас - піврозпад болю .
У відчуванні природи Г. Костів - Гуска близька до язичницького світосприймання . Особливо це проявилося у поезії "Зелені свята" , що дала назву одній із найкращих збірок . Християнське свято Трійці в обряді святкування зберегло виразні язичницькі традиції клечання хати .
Буяє ліс зеленим світлом ,
Душа і щедра , і багата .
Зело пахуче так розквітло -
Зелені свята !
Зелене гілля носять з лісу , Клечають урочисто хату. Підніме завтра день завісу - Зелені свята !
Відчиняться широко двері,
В календарі - святкова дата . Ідуть з язичницької ери –
Зелені свята !
За образами - цвіт калини ,
І пахне на долівці мята .
І входить Мати-Україна
В Зелені свята !
Образів у ліриці поетеси багато . їх джерело - це рідна батьківська хата , стежки дитинства , спогади юності .тихоплинна Нічлава , мальовнича природа краю . Усе це переживається душею , осмислюється розумом і викладається словами ,
Сюди мої дороги і стежки
Вертаються .
І тут душі радіти .
Тут мама виглядає з-під руки
На шлях-дорогу чи не їдуть діти . Старенька хвіртка голосно скрипить , Горить півонія вогнем червоно .
Криниці око . І її болить ,
Що не була давно я тут .Учора
Сорока скрекотала у вікні,
Сусідам вістку рознесла неспинно .
Як лагідно , як легко тут мені,
Як сонячно , як тепло , як дитинно .
З особливою любов'ю творить поетеса образ хліба . Для неї хліб - це першооснова і сенс життя .
Пектимуть хліб ? звичайний житній хліб ,
Із кмином хліб пектиме нині мама .
Аж полум'я виблискує на стіл ,
Сміється піч сяйними язиками .
Найбільша простота - печений хліб ! Довершений за формою і змістом . Вернутися на батьківський поріг 5
Яке це щастя : в мами руки в тісті !
І свято в хаті : мама хліб пече .
Окраєць теплий я беру щасливо .
У хату синій присмерок тече ,
На лавці хліб - людське найбільше диво !
Образи річки Нічлави в однойменній збірці теж набуває символічного
звучання . Нічлава - стихія , яка зростила , живе джерело , з якого поетеса
черпає своє натхнення .
Маленька річка . Низькі береги .
Спокійне плесо .Дерев'яний міст .
Моє село біліє навкруги .
В садах господарює падолист .
Яке близьке і рідне серцю все .
Ах , осене , печаль твоя ласкава !
Як світ стара , пливе моя Нічлава ,
Спокійні води до Дністра несе .
Під вербами на березі стою :
Отут Вітчизна почалась для мене .
Ці пагорби , ці ясени , ці клени
Вбираю в душу сонячну свою .
Моя колиско , перші тут сліди ,
Початок пісні - трепетна Нічлаво !
Щоб слово по-новому зазвучало ,
Щоразу 5 як на сповідь , йду сюди .
Моя Нічлаво ! Доленько моя !
Од верб - зелена , а від неба - синя .
Я приведу сюди дочку і сина ,
Щоб полюбили край свій так , як я .
Образи дитинства також набувають постійного виміру : як спогад поетеси про особисте минуле , так і символічний образ дитинства як світу наївності, щирості, невинності, чистоти .
Звучить пісня "Білила мама полотно..." 1-2 куплети .
Білила мама полотно
І сорочки із нього шила
В дитинство я вертаюсь знов
По тих дорогах , мов на крилах . Там пахне дощиком рясним ,
Там п'є веселка воду з нами ,
Там , закотивши рукави ,
Полотна білі стелить мама .
І пальцем свариться мені
За ті сліди , немов листочки ,
Мені дитинством пахнуть знов Старенькі мамині сорочки .
Були полотна ті, мов світ ?
Для мене білими й новими .
Із них початок брав мій день
І десь кінчався він за ними . Стелила мама полотно –
Мені під ноги долю слала .
По тих відбілених стежках
Я із дитинства виростала .
Стелила мама полотно
Своїми білими руками .
Білила мама полотно ,
Білила осінь коси мамі.
Мотив дитинства у ліриці поетеси збагачено образом пам'яті. вона пише про батька , який повернувся з війни і "сіє у полі жито на долю ? на щастя людям ," Але в пам'яті живе жах війни вже стільки літ .
Батько сіє жита
Мій батько з війни Повернувся живий ... Лиш пам'ять про неї Застряла осколком у грудях . Він сіє , він сіє У полі жита
На долю , на щастя людям ... А вранці в неділю В задумі сіда На лавку побіля хати : - Засохла земля,
Це б на завтра дощу ! - І ниють шрами у тата . Мій тато з війни Повернувся живий !
Можна окремо виділити у творчості поетеси і образ матері . Він
присутній у кожній збірці . Це і Мати-Україна , Мати-Природа , Мати
Божа і Мати , що народила і виховала .
Є безліч слів . Одне з них - найсвятіше .
Не меркне ніччю . Не перецвітає .
Про нього складені пісні і вірші,
Із ним душа напровесні світає .
Воно - бальзам .Воно , немов причастя .
В нім серця жар і смуток серпанковий ,
Промовлю "мама" - і замре від щастя
Моя душа . І оживе з цим словом .
Слова -як грім . Як дощові краплини .
Зціляють серце , мов пташки на вітті.
Та слово "мама" на вустах дитини
Солодше усіх слів на цьому світі.
Мотиви кохання , спогади юності, перше кохання теж виразно
звучать у творах поетеси . Коханий чоловік постає то в образі "доброго
князя" , то "русявого хлопця-березня" , то "парубка смаглявого" , і навіть
"неначе бога" .
Мені аж страшно : ти - неначе Бог !
Єдине залишається - молитись .
Чому нас доля вибрала обох ?
Хто перший мусить серцем спопелитись ?
Напевно , я ! Багрянцем верховіть
Горять ліси , димлять ліси осінньо .
Перегоряють почуття повільно
І плавляться на золото чи мідь ...
Горів так довго-довго листопад :
Спалив весь ліс , вже повернув до поля .
А я стою край шляху , як тополя , -
Ані вперед ступити , ні назад .
Звучить пісня "Визирає бузок на вулицю ..."
V. Ганна Костів -Гуска у спогадах сучасників .
Відеоматеріал з виступом критиків та літературознавців Петра Івановича
Сороки і Петра Івановича Довгошиї .
Що таке "поезія" у Вашому житті ?
Над чим працюєте зараз ?
Хто Ваші вчителі у поезії ?
З ким із сучасних письменників Ви знайомі особисто ?
Як відносяться у сім'ї до Вашої творчості ?
Діти пішли Вашими стежками ?
Що читаєте самі ? З якого носія ?
Чи існує для Вас якесь табу у творчості ?
Що Ви у житті сприймаєте негативно , а що цінуєте ?
Жінка , яка йде у творчість : чого набуває і що втрачає ?.
-
Дякую!!!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку