Розробка уроку

                                                                             викладача Якуби М.О.

                                                                             2023-2024 н. р.

Урок-звитяги « З Україною в серці»

Мета уроку:  

формувати у здобувачів освіти ціннісного ставлення до Батьківщини; розуміння цілісності і єдності України;

 виховувати патріота, який знає і поважає традиції свого народу, трудівника, люблячого свою землю, громадянина, готового захищати свою Батьківщину; прагнення примножувати своєю працею здобутки українського народу;

Виховувати шанобливе  ставлення   до Героїв, воїнів загиблих у     боротьбі за свободу та цілісність України; 

виховання у молоді патріотизму, плекання мудрості і милосердя, розуміння бути виваженими, сильними і єдиними у діях та помислах

усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Хід виховного заходу

I.Організаційний момент.

    1.Вступне слово вчителя.

- У нас сьогодні урок звитяги. А що таке звитяга

                            Звитяга – це  не мода,          Звитяга – сутність чоловіка,
                            Скора, швидкоплинна,             Міцна, довга, вічна.

Звитяга це - досягнення, успіх, здобуті подоланням труднощів у чому-небудь, наполегливою працею, демонструванням свого мистецтва

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

      1.  Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ.  Основна частина

Викладач.   Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: “Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!” Мабуть, кожен із вас стежив і за подіями у нашій країні, які поєднали в собі і трагізм, і героїзм. Тобто, ми з вами є зараз свідками народження нової історії України, не нової України, не іншої України! Своєю територією, своєю культурою, історією, своїм населенням вона має залишитися, як  була: єдина, суверенна, незалежна! Чи буде так, чи ні! Яким буде вже наступний день!

Здобувач освіти.  Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське.
 На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!
Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

Здобувач освіти.   Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Та не всім це по душі. Росія ніяк не може пробачити Україні її незалежність. Ліна Костенко писала : « У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковні». Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі. Пригадуються слова Григорія Сковороди, який сказав про наш народ : « Не вчіть яблуню родить яблука. Краще відженіть від нею свиней». Це була відповідь недругам і ворогам, які намагалися довести, що українська нація є недержавною, приреченою на другорядні історичні ролі. І щоб зробити нас слабшими, недруги намагаються нас розсварити.

Здобувач освіти. 

Валентина Матвіїв

ВВІЙШЛА ОРДА...

Ввійшла орда, обідрана, голодна,
На землю хліборобів, трударів...
Потомки ви "вєлікава" народа?!
Ні, ви — нащадки вічних злидарів!

Ви — голодранці, холуї у лаптях,
Ниці раби своїх недоцарів!
Аж тут вам заманулось прийти раптом,
Щоб підкорити край княжих синів!

Вам і не снилось, як ми тут живемо!
В найкращих снах не снилось, м@скалі:
Що ми їмо, вдягаємо і п'ємо,
Що в нас асфальт у кожному селі!

А вам дано — за ваше ж лихе серце! —
ПропОвзати в багнюці весь ваш вік!
Як ви могли подумать, що без герцю
Свій шмат землі віддасть вам трудівник?!

У наших жилах кров тече князівська,
Затим — козацька кров по них тече,
Тож ваше голодране дике військо
Від нашого меча не утече!

Ви хочете з землі нас постирати?!
А дзуськи вам! Навіть старі й малі
Готові танки голіруч тримати!
Тож йдіть туди... де ваші кораблі!!!
 
Поляжете усі! Всі до одного
В землі свободолюбних трударів!
А потім понесете кару в Бога:
За землю цю, за кров наших синів.

(31.03.2022)

Здобувач освіти.  Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам'ятати і не забувати героїчні сторінки, коли приливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Україна не раз піднімалася з колін. Побита  і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна і до сьогоднішніх днів.

       Викладач.  Здавалося , в наш час повернутися до страхів війни можна було тільки у фільмах та книгах. Але війна увірвалася в наше життя безжальним буревієм, захоплюючи за собою все нові і нові життя.

      Вона  не десь там …, а зовсім поруч. Незалежно від нас почалась. А протистоять цій ненаголошеній війні, наші українські воїни --- наші ХОРОБРІІ СЕРЦЯ.

Викладач:  Війна…  Як багато в цьому слові страху, крові, болю,сліз, гіркоти, приниження, ненависті, злості, смерті…

    Щоб ці слова не засмучували  -- покличемо на допомогу слова :  захисник, військовий, солдат, гвардієць, відважний, герой-миротворець, воїн світла…..

   Саме такі сини-герої  воюють  за нашу єдину Україну. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.  На жаль, не всі сини України залишилися живі. Ії багато, так званих «двохсотих». Чиїхось синів, братів, коханих…

   Хай  палають свічки пам'яті загиблих героїв у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам'ять про загиблих героїв

Пісня «Гей, плине кача…». Демонструється  відеоролик.

Згадаємо і наших хлопців, здобувачів освіти нашого училища. 

 Гребенюк Максим Олегович «Слонік»

2013 року закінчив школу. Від осені 2014-го — боєць Полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».

Загинув 24 січня 2015-го під час обстрілу російськими збройними формуваннями села Піски внаслідок прямого потрапляння артилерійського снаряду, Максим в той час надавав допомогу побратиму під обстрілом.

Похований в місті Новомосковськ.

Делюкін Юрій Петрович

Народився 1994 року в смт Черкаське на Дніпропетровщині. 2010 року закінчив Черкаську загально-освітню школу. Продовжив навчання у Новомосковському професійно-технічному училищі № 48, яке закінчив 2013 року за фахом кухаря. Але його мрією була військова служба в десантних військах. Захоплювався автомобілями та футболом.

Під час російської збройної агресії проти України з 2015 року служив за контрактом, майже рік виконував завдання на території проведення антитерористичної операції. Влітку 2017 планував вчитись на офіцера, склав перший іспит.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 5-ї роти 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

16 лютого 2017 року, під час обстрілу взводного опорного пункту поблизу смт Зайцеве, що на північ від окупованої Горлівки, дістав важке вогнепальне поранення у голову від кулі снайпера. З Бахмута був доставлений санавіацією до Харкова. Було проведено операцію, але врятувати життя воїна не вдалося, він помер о 5:40 19 лютого у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону^[1][2].

Після прощання у військовій частині похований на кладовищі села Вільне Новомосковського району, поряд із могилою батька^[3][4].

Залишились мати Тетяна Олександрівна і молодший брат.

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, за особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).^[5][6].1 вересня 2017 року на будівлі Черкаської ЗОШ I-III ступеня Новомосковської районної ради урочисто відкрито меморіальну дошку на честь загиблого випускника школи Юрія Делюкина^[7]

Полуектов Максим Михайлович

По віку майже дитина, по духу – герой: у бою загинув військовий з Дніпропетровщини

У бою з російськими окупантами загинув молодий військовий з Дніпропетровщини, 22-річний житель Мар’янівської громади Полуектов Максим Михайлович

Герої не вмирають! Вони тут з нами на Землі!

Ємельяненко Ігор Володимирович

Народився 1989 року в селі Саксагань (П'ятихатський район, Дніпропетровська область). Закінчив Новомосковську загальноосвітню школу № 12. У часі війни — гранатометник, 93-тя бригада. Призвався добровольцем 20 червня 2014-го.

21 серпня 2014-го загинув під час виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій внаслідок мінометного обстрілу в районі села Грабське Амвросіївського району.

Нагороди та вшанування[

• Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
• Рішенням Новомосковської міської ради № 1302 від 24 липня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно)^[2].
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 21 серпня^[3][4].
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5 місце 7
• від 2016 року одна з вулиць міста Новомосковська носить ім'я Ігоря Ємельяненка.

Здобувач освіти. 

Юлія Забіяка

ПОВЕРТАЙСЯ, ТАТУСЮ...

Повертайся, татусю, скоріше, 
Вся родина на тебе чекає.
Ми з тобою ще вивчимо вірші,
Переможе народ наш, я знаю! 

Я люблю тебе дуже, мій татку,
І молюся за тебе до Бога.
Та Небесного Тата прохаю: 
"Отче Наш, нам пошли перемогу!"

Здобувач освіти. 

Олена Горголь-Ігнатьєва

УКРАДЕНА ВЕСНА

І буде мир...
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
"Кінець війні, ми ворога здолали!"
І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов'я,
А не ревіння літаків над головою.
 

Підніметься з руїн моя країна,
Бо мужності такої світ не знав.
По силі духу ти одна така єдина.
Повернемось до мирного життя,
Запахнуть чорнобривці й рута-м'ята.
І мама заспіває "Котика-котка",
І принесе "від зайчика" гостинця тато.

ІІІ. Заключна частина

Викладач. Мільйони людей вірять, що небо нашої України-матері стане мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – оберігати мир! Ми повинні розуміти, як важко нашим воїна знаходитися далеко від своїх родин і друзів, як важко кожного дня переживати смертельні ризики та втрати побратимів. Ми повинні показувати нашим захисникам нашу підтримку, повагу, віру.

Лунає пісня Тараса Петриненка  «Гсподи помилуй нас»