Уроки позакласного читання

«Кожне життя починається з казки…»

 

Тема. Урок позакласного читання. «Кожне життя починається з казки».

Мета. Поглибити знання учнів про казку як вид усної народної творчості;

розвивати вміння виразно читати та переказувати казки,  визначати головну думку казки;

виховувати інтерес до народної творчості, бажання  розширювати власний кругозір, заохочувати творити добро, виховувати прагнення примножувати своєю працею здобутки українського народу.

Тип уроку.  Урок позакласного читання.

Обладнання. Зображення смайлика; книжкова виставка «Українські народні казки»; тексти казок для позакласного читання; кросворди, ребуси, загадки.

Хід уроку

І. Організаційний момент    

Нумо, діти, підведіться!

Всі приємно посміхніться.

Продзвенів уже дзвінок,

Починаємо урок!

 Казка двері відчинила,

Просить в гості, друзі, вас.

У казках – чарівна сила!

Тож  читайте! В добрий час!

    Любі діти, щоб ви змогли отримати від сьогоднішнього уроку тільки позитивні емоції, усміхніться один одному, подумки побажайте успіхів на цілий день. А для того, щоб впоратися з усіма поставленими перед вами завданнями, будьте старанними і слухняними.

Не тільки слухайте, а й чуйте,

Над змістом казки помудруйте,

Повчання всі запам’ятайте

І на уроці не дрімайте.

 

 

ІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

школярів

Метод «Мікрофон».

•                   Чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? Про що хотіли б дізнатися?

ІІІ.  Актуалізація опорних знань

1. Проблемне питання: чи потрібно  нам вивчати усну народну творчість, зокрема казки?
2. Робота з виставкою книг.
Розгляд виставки.
3. Бесіда.
- Які книжки сподобались на виставці? Чому?
- Які з них вже читали?
- Яким словом можна назвати твори, які містять ці книги?(Казки)
Сьогодні на вас чекає чарівний світ казки.
- Як казка прийшла до нас ?  

- Які казки вам запам’яталися найбільше?

ІV. Сприйняття й засвоєння вивченого матеріалу
1. Розповідь вчителя з елементами бесіди.

     Казка – давній і мудрий порадник. Це вона дає перше уявлення про добро і зло, правду й неправду, чесність, справедливість.
Казка народилась у сиву давнину. Дитинство невіддільне від неї. Пригадайте, як ви слухали, затамувавши подих, казки про курочку рябу, котика й півника, колобка, хитру лисичку.
Казки є авторські, тобто написані письменниками, й народні.
- Хто автор народних казок?

Ці казки виникли раніше, ніж люди навчились писати. Тому їх не записували, а переказували один одному. При переказуванні ці казки змінювалися. Ім’я автора забувалося за давністю. Казка ставала народною.
- Чим казка відрізняється від оповідання?

    В оповіданні описуються події, що могли бути насправді в житті. А в казці розповідається часто про фантастичні явища, події. В казках говорять тварини, рослини, різні предмети. Існують дійові особи, яких насправді немає.
- Яку  казку ви прочитали вдома?
« Яйце - райце»

2. Бесіда за змістом казки.
- В кого хотів вистрелити стрілець?
- Що просив орел у стрільця?
- До чиєї господи полетіли орел та чоловік?
- Що наказав орел просити у своїх дядька, брата та батька?
- Який наказ повинен був виконати стрілець?

- Що сталося, коли чоловік ненароком розбив яйце – райце?

- Хто допоміг стрільцеві і за яку винагороду?

- Кого змушений був віддати чоловік?

- Що сталося, коли син пішов до змії?

- Які завдання давала змія юнакові?

- Хто допомагав хлопцеві і за що?

- Чому хлопець забув дівчину?

- Чим закінчилася казка?
- Чи є у казці повтори?

- За кого з героїв казки ви переживали?

3. Запитання для кмітливих.
Перевір себе: чи є в казці такі речення?
«…Жили собі дід та баба. І було в них двоє дітей».
«…Узяв та й зарізав йому бугая …».

«…Летять та й летять, та й прилітають до його брата…».

« От пішла дівчина до того лугу та як свисне!..».
«…Сідай , Телесику, на лопату».

«…кличуть на шишки молодиць…».
«…Діточки, мої ,козеняточка…».

4. Читання та обговорення казки «Як лисиця Івана – баштанника зробила царевичем» (Додаток 1).
-  Послухайте і відгадайте загадку .Відгадка підкаже , про кого ми будемо читати казку.

Я руда, низького росту,

Хитра я і довгохвоста.

На курей я вельми ласа —

В них таке смачненьке м'ясо...

Вовку-брату я сестриця,

А зовуть мене... (лисиця)
1) Читання казки вчителем .
2) Бесіда за змістом казки.
- Про кого розповідається в казці?
- Що отримав Іван за свою роботу?
- Що посадив на полі парубок?
- Хто вчинив шкоду на баштаннику?
- Що пообіцяла лисичка Іванові?
- Що вона зробила? 

3) Вправа «Вчимося чисто говорити».
(Діти промовляють за вчителем).
Аз-аз-азка – у нас гостює казка.

Ан-ан-ан – служив в царя Іван.

Ол-ол-оле – вислужив він поле.

Ін-ін-іні – Іван посіяв дині.

Иц-иц-иця – унадилась лисиця.

Ав-ав-ав – Іван її спіймав.

Ив-ив-ив – ціпом її бив.

Ал-ал-ала – лисонька благала.

 

 

Ат-ат-ати – обіцяла в пригоді стати.

Ів-ів-івну – висватала царівну.

Ем-ем-ем – став Іван царем.
4) Вибіркове читання.
- Прочитати зачин казки.
- Прочитати кінцівку.
- Прочитати слова лисички, Івана, царя, змія.

5) Читання казки в особах (з використанням  масок)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Бесіда.
- Чого вчать казки?

- З якими казковими героями ви познайомилися на уроці?
- Хто з героїв  вам сподобався і чим саме?
- Хто автор народних казок?
- На кого з казкових героїв  ви хотіли б бути схожими і чому?

2. Розгадування ребусів, шарад  до казок, які учні підготували вдома.
VІ. Підсумок уроку
- Що вам сподобалось на уроці?
- Чого навчились?

-Так чи потрібно  нам вивчати усну народну творчість, зокрема казки?
- Про що розповісте вдома батькам?

- За допомогою смайликів, які є на дошці, визначте свій настрій на кінець уроку.

                                                                                                                                         

 

 

VІІ. Домашнє завдання

• Скласти до казки кросворди, ребуси, загадки;
• Намалювати ілюстрацію до казки;
• Прочитати українську народну казку за власним вибором.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Додаток 1

Як лисиця Івана – баштанника зробила царевичем

      В якомусь-то царстві, в якомусь государстві жив собі дуже багатий пан. От треба тому панові наймита — нікому свиней пасти. Посилає пан прикажчика шукать свинаря.

— Тільки,— каже,— з такою умовою, що як вибуде рік, дам йому день поля на рік, а не вибуде, то нічого не плачу.

Пішов прикажчик по селу, розпитує:

— Чи нема де якого нетяги?

— А там,— кажуть,— живе убогий парубок, він піде.

Ото й найняли того парубка. Вибув він рік, і дали йому день поля на рік.

Іде парубок від пана та й думає: «Служив я,— думає,— рік, вислужив день поля на рік,— що мені з ним робить?» Думав-думав: «Посію баштан...» Думав-думав: «А чим же я,— каже,— те поле виорю, що в мене ні волів, ні плуга?..» А далі й надумавсь: «Піду до пана». Приходить.

— Пане,— каже,— любий пане,— каже,— милий! Служив я у вас рік, вислужив день поля на рік, та нічим мені зорать його. Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам відробив.

Пан зглянувсь на нього:

— Добре,— каже,— виорю!

Зорали ту нивку, посіяв він баштан. І як уродив же той баштан! Кавуняччя — отаке! А дині — отакі!

Поставив собі парубок курінь серед баштана, там і живе — баштан стереже. Тільки як стали пристигати дині, помічає він, що оце вдень лежала така гарна динька, а на ранок устане — сама шкаралущина! «Ну,— думає,— я ж таки пристережу, хто мої дині переводить, я йому дам!»

От настала ніч. Сів він у курені, стереже. Коли чує — хрум-хрум! Він потихесеньку туди — аж там лисичка; він підкрався та хап її за хвіст! Та й піймав.

— Ага! — каже.— Я тобі дам динь!

Та як замахнеться...

— Ой, чоловіче-голубчику,— каже лисичка,— не бий мене — я тобі у великій пригоді стану.

— А дині їстимеш? — каже.

Та її ціпком... А вона проситься:

— Хоч живу,— каже,— пусти мене, я тобі у великій пригоді стану!

Бив-бив, а далі й питає:

— У якій же ти мені пригоді станеш?

— Я,— каже,— тобі висватаю царівну!

— Ну, гляди!

Та й пустив: «Ото хитра,— думає,— за царівну сватає...»

Побігла лисичка до царя. Там її не пускають, виганяють.

— Треба мені самій царя бачити — пустіть! Я щось йому скажу.

Її гонять, а вона у палац преться. Цар і почув.

— Що там за лемент? — питає.

— Та тут,— кажуть,— волоцюга припленталась.

— Впустіть,— каже цар.

Її й пустили. Вона цареві в ноги:

— Царю-государю,— каже,— змилуйся, що я до тебе з недоброю вістю прийшла!

— З якою недоброю вістю? — питає цар.

— Так і так,— каже,— була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати— дочку твою візьме за себе. Так оце я прийшла тобі розказати.

— Ох, мені лихо! — ухопився цар за голову,— а в мене ж і військо не готове!

Та на царедворців:

— Га, сякі-такі! Мене хочуть воювати, а ви нічого не знаєте.

Лаяв їх, лаяв...

— Кличте раду! — гукнув.

Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось — радяться, як їм того змія повоювати. Радились-радились — нічого не врадять: нема війська! А лисичка знов цареві в ноги:

— Царю-государю, змилуйся,— каже,— що я тобі пораджу: є в мене цар курінний, як віддаси за нього дочку, він тобі змія завоює!

Цар і сюди кинувсь, і туди кинувсь — нічого робити:

— Як завоює,— каже,— то вже віддам!

Прибігає лисичка до куреня:

— Здоров, курінний царю!

— Здорова була, лисичко-сестричко!

— Я тобі добру вість принесла.

— Кажи.

— Була я в царя, за тебе царівну сватала; так цар сказав: «Як завоює,— каже,— змія, то віддам». Ходім воювати!

— Тю-тю, дурна! — каже парубок.— Як же мені його звоювати?..

— Нічого, звоюєш; мене слухай, все гаразд буде. Одягайся, ходім.

— А баштан,— каже,— на кого покину?

Вона як почала його вмовляти — пішли.

Ідуть та йдуть, лисичка попереду біжить, парубок позаду йде. Коли назустріч їде змій: так і сипле іскри, так і сяє!

— То,— каже лисичка,— змій їде. Ти,— каже,— постій тут під копицею (на луці були), а я побіжу вперед до нього.

Став той парубок під копицею, думає: «Пропав же я!» А лисичка побігла до змія.

— Здоров, зміїку-братіку!

— Здорова, лисичко-сестричко!

— Що я тобі скажу, зміїку-братику! — каже лисичка.— Біжу я оце до тебе з недоброю вістю: іде на тебе цар війною, хоче тебе звоювати і все твоє багатство відняти!

— Де ж він? Далеко? — питає змій.

— Якби,— каже,— далеко, а то близько!

— Що ж мені тепер робити? — питає.

— А що робити? — каже лисичка.— Он, під копицею, стоїть чоловік, віддай йому все своє — і коні, і коляску, і одежу, а сам уберись у його одежу та й іди собі додому; цар тебе не пізнає... А то пропав!

Змій мерщій одежу з себе, а свитку на себе — та бігом звідти!

«Спасибі лисичці, від смерті врятувала!» —думає.

Тоді той баштанник убрався в золоту одежу — і такий став гарний, що хоч не схочеш, то полюбиш! Сів у коляску, поїхали з лисичкою.

— Бач,— каже вона,— а ти боявся!

Приїхали до царя. Лисичка цареві в ноги:

— Царю-государю! — каже,— кланяється тобі цар курінний і шле подарунки, він звоював змія, просить дочку твою за себе!

Цар зрадів, цариця зраділа, царівна теж. Повискакували, беруть його, ведуть. А через тиждень і весілля справили. І я там був, мед-вино пив, у роті не було, а по бороді текло.

 

 

 

 

 

 

 

 

«А генії також були дітьми»

 

Тема. Ірен Роздобудько. Урок позакласного читання за оповіданнями про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусі Білокур, Чарлі Чапліна.

Мета. Познайомити школярів із літературною творчістю Ірени Роздобудько; розкрити учням чарівний світ творів української письменниці;

розвивати увагу, пам'ять, логічне мислення, усне мовлення;

виховувати любов до літератури, захоплення неповторним світом творів для дітей.

Тип уроку. Урок позакласного читання.

Обладнання. Портрет письменниці, збірка творів, ілюстрації – малюнки учнів.

Теорія літератури. Епітет, метафора, порівняння.

Міжпредметні зв’язки. Образотворче мистецтво, музика.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

Інтерактивний прийом «Продовж речення»

 Учитель : «Сонечко сьогодні світить для того, хто…»

Орієнтовні відповіді учнів:

- «…старанно підготував домашнє завдання»;

- «…налаштований старанно працювати»;

- «…готовий уважно слухати вчителя»;

- «…у доброму настрої прийшов на урок».

 

ІІ. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

Слово вчителя. Дорогі мої юні друзі! Сьогодні на уроці ми познайомимося з історіями з життя п’яти маленьких героїв: Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусі Білокур, Чарлі Чапліна. Це захоплюючі та цікаві твори, в яких розповідається про дитинство і дива світу, які відкриваються маленьким людям. Усі герої є представниками різних сфер мистецтва й науки, об’єднані нестримним прагненням до нового й незвичайного. В основі розповідей лежать факти з дитинства геніальних особистостей,  а талантом письменниці вони перетворені в мистецький твір з оригінальною композицією та несподіваним моральним підтекстом. Як ви гадаєте: геніями народжуються чи стають? Як вчасно виявити у дитини особливий талант?

Відповіді учнів

    Діти, треба сказати, що справжня література – це не легковажне читання якогось твору, і ви, маленькі читачі, повинні привчатися, читаючи кожну сторінку, думати, уважно стежити за долями героїв, співпереживати з ними. Хай сьогоднішній урок стане для вас невеличким святом, недаремно ж називається уроком позакласного читання.

 

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя. Ірен Роздобудько – відома сучасна письменниця, неодноразова лауреатка різноманітних конкурсів. Саме вона написала цікаві оповідання про дитинство Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур, Чарлі Чапліна. Детальніше про Ірену Роздобудько ви дізнаєтеся з розповіді вашого однокласника.
2. Розповідь заздалегідь підготовленого учня про Ірену Роздобудько.

    Українська журналістка, письменниця, поетеса Ірен Роздобу́дько народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті "Родослав", коректором журналу "Сучасність", оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті "Всеукраїнські відомості", заступником головного редактора в журналі "Наталі",  головним редактором у журналі "Караван історій. Україна" та журналістом у журналі "Академія". Працювала також офіціанткою в ресторані, шпрехшталмейстером в цирку, Снігуронькою в фірмі "Свято",  завідувачем відеосалону у кінотеатрі. Є автором ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій. Вишиває бісером, грає на гітарі. Має доньку Яну.

3. Слово вчителя.

    Як бачимо, шлях письменниці до мрії  пролягав непростими шляхами, тому, мабуть, їй так майстерно вдалося передати ці різнопланові життєві історії наших героїв. У своїй передмові не для дорослих вона звертається до юних читачів: « Ця книжка – для тебе. …коли ти виростеш, то сам у всьому розберешся. І, сподіваюсь, більше дізнаєшся про цих людей. Прочитаєш їхні книжки, побачиш картини, послухаєш музику, вивчиш наукові закони, котрі вони відкрили. А я розповім тобі казки. Хоча, я певна, кожне життя починається з казки, а продовжується так, як ти забажаєш сам…» . Так  вважає  Ірен Роздобудько, автор книжки, яку вам потрібно було  прочитати. Зі сторінок цього твору ви дізналася про дитячі роки  Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусі Білокур і Чарлі Чапліна. Цікава, надзвичайно захоплююча розповідь про долю цих дітей, що стали видатними людьми і прославились на весь світ. У цій захоплюючій книжці розповідається про кота  Лукойє, чию мову розумів маленький Ганс Християн Андерсен, про Моцарта, який вчував мелодію навіть у рипінні дорожнього візка. А ще вам стало відомо, що Катруся Білокур знала, про що розмовляють квіти і їх красу увічнила вперше  простим пензликом з коров’ячої шерсті. Блез Паскаль дуже мріяв стати мушкетером, а маленький Чарлі перед тим, як стати актором, працював у маминих червоних панчохах у цирку, перукарні, продавав на вулицях газети…

      Цим героям доводилось важко працювати з дитячих літ, терпіти нестатки. Але вони всі вміли наполегливо стояти на своєму. Катруся Білокур навіть стрибнула в ополонку, щоб батьки повірили в її талант..

     Дитинство – найчарівніший і найзагадковіший світ, у якому ми вперше пізнаємо любов, правду, кривду, вчимося відстоювати добро і ненавидіти зло, виховуємо в собі людську гідність – таку необхідну в дорослому житті.     Як ви знаєте,  усі учні нашого класу за попередньою домовленістю розділилися порівну на п’ять груп (за кількістю оповідей), у кожній з котрих працює оповідач, дослідник, літературознавець, ілюстратор. Кожну команду очолює координатор,  який розподілив обов’язки між її членами. Ми послухаємо зараз по черзі виступи всіх команд.

(Команда виходить на середину класу і представляє  завдання – знайомить однокласників з життям юного героя. Решта команд уважно слухає, запам’ятовує і готує запитання)

4. Презентації груп.

1 група – про Блеза Паскаля

 Оповідач коротко переказує зміст розділу.

 Дослідник представляє повідомлення про дитинство Блеза Паскаля «Історія людини в історії людства».

     Блез Паскаль – французький математик, фізик, письменник,  народився в місті Клермон – Феррані (Франція)  19 червня 1623 року в родині королівського службовця та знавця математики й астрономії Етьєна Паскаля. Мати хлопчика померла, коли йому було лише 3 роки. Батько перевіз родину до Парижа і, покинувши службу, зайнявся вихованням дітей – маленького Блеза та двох його сестер. Блез ріс обдарованою дитиною. Його батько Етьен самостійно займався освітою хлопчика; Етьєн і сам непогано розбирався в математиці – дружив з Мерсенном (французький математик, фізик, філософ и теолог) і Дезаргом, одного разу відкрив і досліджував невідому раніше алгебраїчну криву, яка з тих пір одержала назву "равлик                                                                                                                                                        Паскаля". 
    Батько намагався навчити хлопчика стародавнім мовам, наполягаючи, щоб той не відволікається на різного роду дурниці. Одного разу на чергове                                                                                                                                                                            питання сина про те, що таке геометрія, Етьєн коротко відповів, що це спосіб креслити правильні фігури і знаходити між ними пропорції, однак заборонив йому всілякі дослідження в цій галузі. Але заборонний плід солодкий, і Блез, закритий у своїй спальні, взявся вугіллям виводити на підлозі різні фігури і вивчати їх. Коли батько випадково застав його за одним з таких самостійних уроків, він був вражений: хлопчик, який не знав навіть назв фігур, самостійно довів 32-у  теорему Евкліда про суму кутів трикутника.  Блез Паскаль зробив багато наукових винаходів : калькулятор, багатомісний омнібус, шприц, гідравлічний прес, удосконалив барометр. Писав книги, трактати про арифметичний трикутник, рівновагу рідин. Його ідеї згодом стали підґрунтям для розробок інтегрального обчислювання).

Літературознавець розповідає про найвідоміші творчі роботи Паскаля.

Серед літературних творів Паскаля – есе, трактати, листи. Найвизначніший твір – «Думки», присвячений стосункам Бога і людини, де автор описує докази  розумності віри на основі теорії ігор. Сучасники запам’ятали Паскаля гарним красномовцем.

Ілюстратор показує малюнки за змістом розділу, коментує їх.

 

2  група – про Вольфі Моцарта

Оповідач переказує зміст оповіді.

Дослідник знайомить учнів із дитинством Моцарта.

    Моцарт народився у Зальцбурзі (нині Австрія), що був на той час столицею невеликого незалежного архієпископства у Священній Римській Імперії. Його батьками були Леопольд та Анна Марія Пертл Моцарт, а єдину сестру, яка вижила після народження, звали Марія Анна (1751—1829) (удома її називали «Наннерл»). Вольфґанґ був хрещений на другий день після народження в соборі Св. Руперта. Батько Моцарта, Леопольд Моцарт (1719 – 1787), був помічником капельмейстера в оркестрі при дворі архієпископа Зальцбурга, а також молодшим композитором. Крім того, він був одним з провідних музичних педагогів Європи, чия впливова книга «Есе з основ гри на скрипці» видана у 1756 році, коли народився Вольфґанґ.

    Музичні здібності Моцарта стали очевидними ще в ранньому дитинстві. Коли Наннерл було сім років, Леопольд почав давати їй уроки нотної грамоти. Трирічний Вольфґанґ спостерігав з явним захопленням – і пробував сам грати. Наннерл писала: «Коли йому виповнилося чотири рочки, батько заради забави почав навчати його декільком менуетам та п'єсам на клавірі. Він міг грати без помилок і з найвищою витонченістю, і чітко витримуючи час. У віці п'яти років він уже писав невеличкі п'єси, які грав батькові, а той їх записував на папір».

    Моцарт отримав інтенсивне музичне навчання від батька, включно з інструкціями гри на фортепіано і скрипці. Крім того, що Леопольд був дуже відданим вчителем для своїх дітей, було очевидно, що Вольфґанґ робив прогрес навіть поза межами того, чому його вчив батько. Його перша самостійна композиція та його природжена здатність грати на скрипці були великою несподіванкою для Леопольда і викликали у нього сльози захоплення. Батько й син ставали все ближчими.

    Кінець кінцем Леопольд кинув писати музику, коли видатний музичний талант його сина став очевидним, адже він був єдиним вчителем Вольфґанґа в ранні роки: окрім музики він навчав своїх дітей мов та академічних предметів.

Літературознавець аналізує художні особливості розділу – метафори: «цокотять копита», «співає вітер», «свистить батіг»…; порівняння: «танув, немов маленька свічка» тощо).

Ілюстратор показує малюнки за змістом розділу, коментує їх.

 

3 група  - про Ганса Андерсена

Оповідач знайомить зі змістом казок

Дослідник розповідає про датського письменника Ганса Андерсена.

    Ганс Крістіан Андерсен народився в Оденсе – місті на данському острові Фюн. Його батько був бідним шевцем, мати Ганна Марі Андерсдаттер – прачкою (вона походила з бідної сім'ї, в дитинстві мусила жебракувати, її поховали на кладовищі для бідних).

    У Данії існує легенда про королівське походження Андерсена, бо в ранній біографії він писав, що в дитинстві грався з принцом Фрітсом, згодом – королем Фредеріком VII, і у нього не було друзів серед вуличних хлопчаків –  лише принц. Дружба Андерсена з принцом Фрітсом, згідно з фантазією Андерсена, тривала і в дорослому віці, до самої смерті Фрітса. За винятком родичів, нібито лише Андерсен був допущений до труни покійного. Причиною цієї фантазії були розповіді батька Ганса Крістіана про те, що він нібито є родичем короля.

    У ранньому дитинстві Ганс Крістіан був замкнутим хлопчиком з великими блакитними очима. Він сидів у кутку і займався своєю улюбленою грою –  ляльковим театром. Це захоплення він зберіг і в юності.

    З дитинства майбутній письменник виявляв схильність до мріяння і письменництва, часто влаштовував імпровізовані домашні спектаклі, що викликали сміх і знущання дітей. У 1816 помер батько Ганса Крістіана, і хлопчикові довелося самому заробляти собі на прожиття. Він був підмайстром спершу в ткача, потім у кравця, працював на сигаретній фабриці. У 1819, купивши перші чоботи на зароблені гроші, Ганс Крістіан відправився у Копенгаген. Там він вивчав літературу, данську, німецьку і латинську мови, відвідував уроки у балетній школі.

Літературознавець.

    Його п’єси та збірки віршів мали неабиякий успіх.

    Написавши роман «Імпровізатор», Андерсен зрозумів, що його покликання – саме дитячі казки.

    Перша книжка для дітей – тритомник «Казки, розказані дітям», опублікований в 1835-1837 роках.

    Найвідоміші казки письменника – «Русалонька», «Снігова королева», «Дикі лебеді», «Принцеса на горошині», «Гидке каченя».

    Андерсен дізнався ще за життя, що таке дивовижна слава і визнання, на власні очі побачивши пам’ятник на свою честь.

Ілюстратор показує малюнки за змістом розділу, коментує їх.

 

4 група -  про Катрусю Білокур

Оповідач переказує оповідання про Катрусю Білокур

Дослідник розповідає про життя Катерини Білокур.

    Точна дата народження художниці невідома. Сама вона називала і 23-є, і 24-е листопада, і 1900, і 1901 рік. Офіційною датою її народження зрештою визнали 25 листопада (7 грудня) 1900 року. Це було найлогічніше, адже 25 листопада — день Святої Великомучениці Катерини.

    Батько художниці, Василь Йосипович, мав 2,5десятин орної землі, дід був, очевидно, ще заможнішим. Сім'я тримала худобу, мала будинок, критий бляхою. Крім Катерини, в сім'ї були ще два сини –  Григорій і Павло.

    Приблизно у 6 – 7 років Катерина навчилася читати. Батько і дід спочатку допомагали їй у цьому, але були здивовані власними успіхами дівчинки. На сімейній раді було вирішено – у школу Катрю не віддавати, бо читати вона і так вміє, а економія одягу та взуття – величезна.

    Коли саме майбутня художниця почала малювати –  сказати важко, але, очевидно, це відбулося не в дитинстві, а вже в отроцтві. Малювала вуглем на шматочках полотнини. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як усі вважали, заняттям. Їй суворо заборонили малювати, доводилося робити це потайки.

    Збереглася, проте, така легенда. Сусід і родич Білокурів, Микита Тонконіг, власник водяного млина, був пристрасним театралом. Разом із однодумцями він організував щось на зразок театральної студії. Поставлені Тонконогом п'єси мали в селі чималий успіх. Знаючи, що Катерина Білокур «уміє малювати», мірошник попросив її допомогти з декораціями. Дівчина із задоволенням малювала, а пізніше і грала на сцені цього унікального «театру на воді».

    У ставленні односельців до захоплення К. Білокур переважала точка зору її матері, Якилини Павлівни: «От покарав нас Господь такою дочкою! У людей дочки в таких літах уже заміж повиходили, їхні матері зятів мають, а наша (не при хаті згадувати!) чортів малює!».

Літературознавець досліджує мовні особливості розділу: використання епітетів («пурпурові, сині, білі, жовті зірки», «неймовірна краса», «мальовниче село», «дивовижне слово», «мереживне марево», «лагідний шепіт»; уособлень

(«квіти перешіптуються поміж собою», «волошка підморгнула», «квіти зачаїлися», «мене вчила сама природа»).

Ілюстратор.

    Найвідоміші роботи видатної художниці – «Буйна», «Декоративні квіти», «Привіт урожаю» і славнозвісне полотно «Цар-колос».

Вперше полотна Катерини Білокур демонструвались 1940 року на виставці в Полтаві. 1941 року, під час Великої Вітчизняної війни, всі картини, що експонувалися в Полтавському краєзнавчому музеї, згоріли.

Попри довгі роки, сповнені буденної тяжкої праці, війни, голоду, розрухи, в 50-ті роки минулого сторіччя Катерина Білокур змогла здобути славу всесвітньо відомої художниці. Її роботи високо оцінив Пабло Пікассо.Учень показує репродукції картин Катерини Білокур (додатки 1 – 4),  малюнки за змістом розділу, коментує їх.

 

5 група – про Чарлі Чапліна

Оповідач знайомить зі змістом оповідань.

Дослідник розповідає про життя Чарлі Чапліна.

    Чарлі Чаплін народився 16 квітня 1889 року в Лондоні. Незабаром після народження Чарлі його батьки розійшлися; діти залишилися під опікою матері, Ханни Херрієтт Хілл, яка виступала у вар'єте. Через декілька років вона втратила голос і в 1896 році була вимушена залишити сцену. Брати Сід і Чарлі (разом з матір'ю) опинилися у робочому будинку в Ламбеті, а потім їх віддали в школу для сиріт і бідних дітей.

    Чарлі вперше виступив на сцені у 1894 році, у віці п'яти років, коли його номер замінив номер його матері в програмі мюзик-холу. У кінці 1898 року він вступає до дитячої танцювальної групи«Вісім ланкаширських парубків» . Це так вплинуло на творчу манеру актора, що згодом критики називали фільми Чапліна «фільмами – балетами». На Різдво1900 року «Ланкаширські парубки» брали участь в пантомімі «Попелюшка». Чаплін у костюмі кішки вперше отримав можливість розсмішити глядачів. Весною 1901 року Чаплін покидає трупу «Ланкаширських парубків». 9 травня 1901 року у віці 37 років помирає батько Чапліна. Чарлі рідко відвідує школу, працює продавцем газет, помічником лікаря, у друкарні, тощо, але ніде довго не затримується через юний вік.

    У 1903 році він у віці 14 років отримує постійну роботу в театрі і роль посильного Біллі у п'єсі «Шерлок Холмс». У цей час Чаплін був практично безграмотним. Коли йому вручили текст ролі, він боявся, що його попросять прочитати вголос декілька абзаців. Роль йому допоміг вивчити брат Сідні.

Протягом декількох років Чарлі також грав у вар'єте. З 16 років Чаплін регулярно вправлявся у грі на скрипці, беручи уроки у театрального диригента, і займаючись по 4-16 годин на день.

    21 лютого 1908 року отримав місце актора в театральному підприємстві Фреда Карно, яке постачало готові скетчі й пантоміми для цілого ряду мюзик – холів, і незабаром стає одним з ключових акторів у низці постановок (деякі з них він пізніше адаптував для екрану).

У листопаді 1913 року почав працювати на кіностудії «Кістоун», з чого й розпочалася його кар’єра як видатного актора і режисера.

Літературознавець досліджує художні особливості розділу:  використання епітетів ( «чарівний ліхтар», «яскраві шати», «веселі ритми», «велика сцена», «крихітна роль», «бідний лондонський квартал», «пошарпаний капелюх»).

Ілюстратор показує малюнки за змістом розділу, коментує їх.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Підсумовуюча бесіда за змістом усіх розділів.

• Що сподобалося найбільше?
• На кого з героїв хотіли б бути схожими?
• Що дізналися нового?

2. Асоціативне моделювання. Робота в групах.

Створення учнями асоціативних кущів для характеристики головних героїв твору.

    Учні малюють асоціативний кущ на ватмані, а тоді координатор групи презентує його учням класу.

3. Літературний диктант.

1. Хто у дитинстві поцілував клавесин? ( Вольфі Моцарт).
2. Що доводилося підкладати на стільчик, щоб маленький Моцарт міг діставати до клавіш? ( старовинну книгу).
3. Чиє рідне місто Зальцбург? ( Моцарта).
4. У кого був кіт, що звався Лукойє? ( У Ганса Андерсена).
5. Данія – батьківщина  … ( Ганса Андерсена).
6. Хто вмів розмовляти з квітами? ( Катруся Білокур.)
7. Чиї батьки не розуміли покликання своєї дитини? ( Катрусі Білокур.)
8. Хто народився в акторській сім’ї? ( Чарлі Чаплін).
9. Що зламав собі Чарлі, коли працював у цирку? ( пальця на нозі).
10. Ким за національністю був Паскаль? ( французом).
11. Хто довів самотужки теорему Евкліда? ( Блез Паскаль).
12. Чиї то слова : «Квіти – то очі землі»? ( Катрусі Білокур).

V. Підсумок уроку. Оцінювання навчальних досягнень учнів

VІ. Домашнє завдання

 Записати у робочий зошит 10 запитань за змістом

будь –  яких розділів твору і готових на них відповідей. (За бажанням – підготувати ілюстрації).

 

Додаток 1

Катерина Білокур

«Цар – колос»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Катерина Білокур

«Декоративні квіти»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Катерина Білокур

«Привіт урожаю»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Катерина Білокур

«Буйна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Олена Пчілка – дітям»

Тема. Олена Пчілка. «Годі, діточки, вам спать!».

Мета. Доповнити,   розширити   знання   учнів   про  творчість  Олени Пчілки; вчити  працювати  з художньою літературою, порівнювати, співставляти, виділяти  головне, робити висновки; розширювати читацький світогляд дітей;

розвивати спостережливість, кмітливість, допитливість,  вміння  виконувати короткотермінові  завдання на основі асоціацій;

виховувати  любов  до поезії  і  повагу  до  спадщини, яку  нам    залишила   Олена Пчілка.

Тип уроку. Урок позакласного читання.

Методи і прийоми роботи. «Мікрофон», робота в парах, асоціативне моделювання.

Обладнання. Збірка Олени Пчілки «Годі, діточки, вам спать!», портрет письменниці, альбоми для малювання, смайлик.

Епіграф.  «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна» (Олена Пчілка).

Хід уроку

І. Організаційний момент

Діти, будь – яку роботу виконувати легше, якщо у вас гарний настрій. Тому на сьогоднішній урок візьміть із собою посмішку – незмінну супутницю щастя. Хай оцей чарівний смайлик хай буде талісманом нашого уроку.

А ми починаємо працювати.

 

ІІ. Актуалізація читацького досвіду

Слово вчителя.

Україна – край поетів,

Край умільців, край майстрів,

Є чого у них повчитись,

Аби тільки захотів.

Серед всіх імен славетних

Символічне є ім’я,

Його знають українці,

Знаєте і ви, і я.

Ця чарівна жінка – бджілка –

Поетеса, фольклорист,

Мама Лесі Українки,

Видавець і публіцист.

• Діти, чи здогадались ви про кого ці слова?
• Чим відома ця людина?
• Для чого ми вивчаємо творчість Олени Пчілки?

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

Діти, до сьогоднішнього уроку ви всі старанно готувалися, виконуючи випереджуючі завдання. Сьогодні з вашою допомогою ми створимо своєрідну книгу про Олену Пчілку. А епіграфом нашого уроку стануть слова поетеси: «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна», адже Ольга Косач – ніжна й мудра матір геніальної  Лесі Українки – дуже багато творів написала саме для дітей.

 

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Метод «Мікрофон»

• Що ви знаєте про життя і творчість Олени Пчілки?
• Хто довідався, чому Ольга Петрівна Драгоманова взяла собі псевдонім Олена Пчілка?

2. Презентація книги «Поетеса зі славного роду Драгоманових».

І розділ. Біографія Олени Пчілки.

Заздалегідь підготовлена учениця розповідає про Ольгу Петрівну Драгоманову.

ІІ розділ. «Поетична симфонія».

Учні читають напам’ять поезії Олени Пчілки.

«Не ховайся, місяченьку!»

«Весняні квіти»

«Вишеньки – сережки»

«Сестричка й братик»

«Люлі, люлі…»

ІІІ розділ. «Казка йде до нас у гості».

Учні переказують зміст казок «У пригоді», «Лисичка в суддях», «Казочка про коржика».

ІV розділ. «Музика для душі».

Звучить мелодія Вольфанга Амадея Моцарта  «Концерт для фортепіано з оркестром № 21». Вчитель читає оповідання Олени Пчілки «Малий музика Моцарт».

V розділ. «Сміховинки для дитинки».

Робота в парах.

Учні інсценізують усмішки «Розмова», «У школі», «Здатна», «Догадлива дитина».

 VІ розділ. «Загадаю вам загадку».

Вчитель загадує учням загадки зі збірки «Годі, діточки, вам спать!» (Додаток 1).

 

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Гра на уважність «Слухай слово – пригадуй твір».

На дошці записані назви творів Олени Пчілки, з якими школярі познайомилися на уроці. Учитель називає опорні слова, а учні повинні сказати, до якого твору вони відносяться.

Опорні слова:

1. Вишеньки, Галюня, ягідка, сережки.
2. Лялька, ратичок, веселенький, мама.
3. Лисичка, котики, сир, шматочок.
4. Дід, баба, хліб, коржик.
5. Фортепіано, король, музика, Моцарт.

2.Асоціативне моделювання.

Учні складають асоціативне гроно до слова «пчілка».

П – працьовита

Ч – чесна

І – ініціативна

Л – любляча

К – кмітлива

А – активна

 

VІ. Підсумок уроку. Оцінювання

• Що особисто вам дав сьогоднішній урок?
• Що було цікавого на уроці?
• Які види роботи на уроці вам сподобалися?
• Чи поділитесь ви з батьками своїми враженнями від уроку?

Скоро продзвенить дзвінок,

Бо кінчається урок,

Але прошу, дорогенькі,

У своїх малих серденьках

Залишіть ви назавжди

Хоч краплинку доброти.

Будьте чесні й працьовиті,

Хай щастить вам, любі діти.

 

VІІ. Домашнє завдання

Навчитися виразно читати поезії Олени Пчілки, намалювати ілюстрації до творів поетеси.

 

 

 

Додаток 1

ЗАГАДКИ

1. Стоїть півень над водою з червоною боро­дою,— хто не йде, за борідку щипне.
2. За лісом за пралісом золота діжа сходить.
3. Без рук, без ніг — на тин лізе.
4. Стоїть над водою, киває головою.
5. Маленький, горбатенький, усе поле обскаче; наробившись, натомившись, на цілий рік спати ляже.
6. В одній бочечці два пивця та й не сколочу­ються разом.
7. Латка на латці, а всередині — гризь!
8. На полі був я синенький,

Край води був я біленький,

Опинився в човнику швиденькім,

Потім під ножиком гостреньким.

9. Держать мене на цепу,

У темній неволі,

Чи то за те, що я людям

Угадую долі?

І за працю, і за сон,

І за їх учіння,

Я і долю, і недолю,

І працю, і вчіння —

Все я людям угадую,

Та учу й терпіння.

Не вгаває моє серце

День і нічку бити,

Коли ж мене забувають,

Перестаю жити!

10. Іде чоловік у ліс — дивиться в село; іде чоловік у село — дивиться в ліс.
11. Підсмикане, підтикане та й гайда по хаті.
12. Діти батька створили.

Угадайте — як се так?

Які діти й який батько?

13. Хто це так каже: —

Візьми молоток,

Набий мене в лобок,—

Я тобі годитиму,

Ще краще робитиму.

14. Сімсот хрестів, або й більше

Укупочці маєш,

Коли будеш пильно шити,

То всі познімаєш.

15. Хто то такі:

Один з горя побіліє,

Другий — червоніє.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Незбагненний світ тварин»

Тема. Майк Йогансен. Оповідання «Собака Джан».

Мета. Ознайомити учнів із творчістю письменника та його оповіданням; вчити працювати з текстом самостійно прочитаного твору, висловлювати і відстоювати власну думку, працювати в групах;

розвивати пам'ять, увагу, логічне мислення;

виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до тварин.

Обладнання. Портрет письменника, дитячі малюнки до оповідання, малюнки і пазли із зображенням різних порід собак.

Тип уроку. Урок позакласного читання.

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, зоологія.

Епіграф. Книги – морська глибина:

                Хто в них пірне аж до дна,

                Той, хоч і труду мав досить,

                Дивнії перли виносить.

                                     І. Я. Франко

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Літературна вікторина.

Записати відповіді на поставлені запитання.

Ключ. З початкових літер прочитати жанр твору, з яким будемо працювати на уроці.

1. Один з типів мовлення, відповідає на питання який? яка? яке? (Опис).
2. Словесне зображення природи. (Пейзаж).
3. Сльозлива пора року. (Осінь).
4. Як називаються пісні, які закликають весну? (Веснянки).
5. Опис приміщення. (Інтер’єр).
6. Розмова двох осіб. (Діалог).
7. Той, хто написав твір. (Автор).
8. Людина, яка нічого не робить. (Нероба).
9. Казка є літературна і…(народна).
10.  Остання літера алфавіту. (Я).

• Отже, як називається один із найпоширеніших жанрів літератури?
• Який прозовий твір ми називаємо оповіданням?

 

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

1. Метод «Мікрофон».

Діти, прочитайте епіграф уроку. Поясніть, як ви розумієте слова І. Я. Франка?

2. Слово вчителя.

Так, книги – це посланці у вічність. Вони дають змогу заглянути в минуле і майбутнє. Книги змушують мислити і впливають на долю й характер людини.

Сьогодні ми проведемо урок позакласного читання за оповіданням Майка Йогансена «Собака Джан».

 

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу

На уроці діти працюють у групах: «Бібліографи», «Лінгвісти», «Зоологи». Кожна з груп отримала випереджуючі завдання:

«Бібліографи» - підготувати повідомлення про Майка Йогансена.

«Лінгвісти» - пояснити незнайомих слів в оповіданні.

«Зоологи» - підготувати повідомлення про мисливських собак та різновиди диких качок.

1. Слово вчителя.

       Мабуть, важко знайти літературний жанр, якого б не торкалось перо цього майстра. Він був поетом і прозаїком, філософом і перекладачем, публіцистом і літературним критиком. Майк Йогансен дивував своїх сучасників надзвичайною ерудицією, широтою захоплень, уподобань. Він був затятим мисливцем і рибалкою, "королем більярду", тенісистом, колекціонером, мандрівником.
       Що ми знаємо сьогодні про Майка Йогансена?  Про це нам розкажуть «Бібліографи» .

2. Презентація біографічної довідки про Майка Йогансена (Додаток 1).
3. Виразне читання оповідання «Собака Джан» учнями.
4. Словникова робота.

«Лінгвісти» пояснюють значення слів:

Чирята, крижні – види диких качок.

Вабити – кликати, припрошувати.

Кректав – свистів.

Ринув – пірнув.

Неважний – недобрий, поганий.

Дременув – втік.

5. Бесіда за змістом оповідання.

1. Чи маєте ви друзів серед тварин? Чи вірні вони?
2. Доберіть синоніми до слова собака. Який з них, на вашу думку, підходить Джанові?
3. Що вас найбільше вразило в оповіданні? Чому?
4. На лови яких качок ходили Джан з господарем?
5. Які види качок називаються чирятами і крижнями? Чому?

Презентація «Зоологів»(Додаток 2).

6. Чого бояться собаки?
7. А як повівся Джан, коли крижень пірнув під воду? Про що це свідчить?
8. Яким ви уявляєте автора оповідання? (Вдача, ставлення до природи, до тварин).

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Ситуативна гра «Впізнай хто».

Учитель зачитує уривки з оповідання, а учні визначають, про кого йде мова.

1. «Де б тільки качка впала – піде, знайде, принесе. Бувало й таке, що запливе десь далеко у великому озері, аж голови його не видно. Все одно – упіймає підранену качку, принесе». (Джан).
2. «Так старався покликати його, так ніжно кректав у деревяну дудочку, що й сам забув, хто я». (Автор).
3. «…іноді била його ногою за те, що він заважав увійти, - а він лежав на тій самій рядюзі, яку вона йому приділила». (Хазяйка).
4. «Кінець кінцем підлетів до мене, побачив мене в очеретах і рвонув угору». (Джан).
5. «…увесь затрусивсь і дременув до книжкової полиці». (Кіт).

2.     Групова гра «Склади пазли».

• Яким ви уявляєте Джана? Усно опишіть його зовнішній вигляд. Складіть пазли, які лежать на ваших партах. Чи є, на ваш погляд, на цих зображеннях Джан? (Додаток 3).

3. «Творча лабораторія».

Учні захищають малюнки, які виконали вдома.

 

VІ. Підсумок уроку

Метод «Незакінчене речення».

Сьогодні на уроці:

«Я навчився…»

«Я зрозумів…»

«Мені сподобалося…»

 

VІІ. Домашнє завдання

На вибір:

1. Скласти усно або написати продовження оповідання.
2. Написати відгук на оповідання «Собака Джан»
3. Скласти кросворд чи ребус за змістом оповідання.

 

Додаток 1

Майк Гервасійович Йогансен (псевдоніми В.Вецеліус, М.Крамар) народився в сім'ї вчителя німецької мови. Майбутній поет навчався в гімназії та на історико-філософському факультеті Харківського університету. На час закінчення ВУЗу (1917 р.) знав старогрецьку і латинську, вільно володів англійською, німецькою, італійською, іспанською, французькою, не кажучи вже про скандінавські та слов'янські мови.
       Ще дев'ятнадцятирічним юнаком почав заробляти приватними лекціями з німецької мови, виступати в періодичних виданнях з віршами російською мовою.
       Після жовтня 1917 року писав українською мовою поезії. За сімнадцять років творчої діяльності Йогансен видав вісім збірок віршів, десять книжок прози, в тому числі дві – гуморесок, п'ять книжок нарисів, чотири збірки для дітей, ряд перекладів.
       Головною справою життя митець вважав поезію. Перша поетична книжка "Д'горі" вийшла в 1921 році. За нею побачили світ "Кроковеє коло", "Революція" (1923), "Пролог до комуни" та "Доробок" (1924). Книжка "Ясен" охоплює поетичну творчість 1925-1929 рр.
       Окрім поезії Йогансен успішно виявив себе і в жанрі прози.  На 1928-1929 рр. припадає вихід книжок для дітей. Перша з них - "Жабка. Кіт (Чудило). Собака (Джан)" - побачила світ у 1929 році. Далі з'являються збірки "Хитрі качки" (1935), "Старий вепер" (1936), "Джан та інші оповідання" (1937). Посмертно видано книжки: "Кіт Чудило" (1967, 1968), "Краби" (1968), "Собака, що лазив на дерево" (1989).
       В основі оповідань письменника – особисті спостереження, досвід мисливця-мандрівника. Галерея звірів, птахів, комах проходить перед читачем, він дізнається про їх спосіб життя, звички, ставлення до людей.
       Майк Йогансен любив подорожувати. Чи то із записною книжкою, чи то з мисливською рушницею за плечима, він об'їздив і сходив тисячі кілометрів по Україні, Казахстану, Дагестану. Враження і спостереження з тих мандрівок вилились на сторінки його нарисів "Три подорожі" (1932), "Подорож у Дагестан" (1933), "Подорож людини під кепом", "Кос-Чагил на Ембі" (1936).
       Життя письменника раптово обірвалось в часи сталінізму. 18 серпня 1937 року Йогансен був заарештований і звинувачений в антирадянській, націоналістичній діяльності.
       Розстріляли письменника у Києві.
       Реабілітований посмертно.
       На жаль, сьогодні ім'я М.Йогансена залишається у смузі призабутих, малознаних. Досі не перевидано вибраних творів митця, не написано жодної монографії або збірника., статей про нього.
       Але ніщо цінне не зникає безслідно - живе і діє доробок співця нової ери!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

    Крижень – перелітний птах. Окремі особини цього виду зимують у незамерзаючих місцях.

     Дзьоб оливковий з бурим кінцем, ноги оранжево-червоні з темнішими перетинками. Дзеркальце синє з пурпурним блиском, облямоване чорним і білим кольором. У самця в шлюбному наряді голова і шия блискучого темно-зеленого кольору, на шиї білий ошийник. Спина бура, що переходить до хвоста у чорний колір. Бічне криюче пір'я хвоста заломлене догори. Плечі сірі з бурими хвилястими лініями, воло і частина грудей буро-каштанового кольору. Решта нижньої частини сірувато-біла з темно-сірими плямами.

    Після літнього линяння самець стає схожий на самицю, лише темніше. Самиця зверху темно-бурого кольору з буро-жовтуватими краями пір'я, знизу – рудувата з чорно-бурими плямами.

Довжина самця 63 см, самиця значно менша. Розмах крил 75-200 см, вага від 0,75 до 1,5 кг.

    Крижень живе переважно на прісних водах, особливо стоячих і зарослих очеретами, травою, хоча під час прольоту і взимку тримається і в морі біля берегів. Це обережний птах, який швидко літає, у разі потреби добре пірнає, вдень ховається, а вночі випливає на відкриті місця і робить перельоти на місця, де годується. Наприкінці літа крижень часто літає на хлібні поля.

Крижень харчується рослинною їжею, комахами, молюсками, дрібною рибою, пуголовками, ракоподібними.

    Під час розмноження крижні розбиваються на пари, але самець тримається біля самиці лише до того часу, коли вона сяде на яйця. Гніздо влаштовується в очереті, на купині, у дуплах, іноді навіть у воронячих і сорочих гніздах. Кладка зазвичай складається з 6-8, але іноді навіть 16 зеленувато-жовтуватих яєць. Насиджування триває 26-28 днів. Молодняк піднімається на крило у віці 2-х місяців.

 

    Чирьок. Напевно, це ім’я дали качкам за їхній крик. Чирьок чиркає, тобто голос його схожий на звуки слова «чирк». «чирк». Чирята – найдрібніший, але і найпроворніший вид диких качок.

Під час весняного прильоту і осіннього відльоту чирки зявляються великими зграями; навесні прилітають найпізніше, проте восени тримаються найдовше від усіх, окрім крякв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1.               Мельників Р. Людина з химерним ім'ям // Йогансен Майк.

Вибрані твори – К., 2001 — С.5-28.

2.               Роздобудько Ірен про Б. Паскаля, В. Моцарта, Г. Андерсена, К. Білокур, Ч. Чапліна – К., 2008.
3.               Пчілка Олена. Годі, діточки, вам спать! – К.,1991.
4.               Українські народні казки – С.: «Таврія», 1990.