Усний літературний журнал на тему: "Україна в творах зарубіжних письменників"

Позакласний захід із зарубіжної літератури 

Усний літературний журнал на тему: «Україна в творах зарубіжних письменників»

Сторінка перша.

Ведучий. Зарубіжних письменників цікавила Україна, а  Миколу  Васильовича  Гоголя  - тим більше.

Літературознавець 1.  Українець за походженням, він із дитинства добре знав українські казки, пісні, бувальщини. Гоголь створює не просто народні характери, а саме образ України, де центром є Диканька. Письменник знайомить читача з мовою, якою говорять «поблизу Диканьки», навіть подає словничок найбільш уживаних слів. Описує природу, розповідає про людей, їхні звичаї, вірування, їхні радощі і скорботи. І все це пройняте такою великою любов’ю, таким захопленням, таким замилуванням, що неможливо лишитися байдужим: «…Полдень блещет в тишине и зное, и голубой неизмеримый океан, сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется, заснул, весь потонувши в неге, обнимая и сжимая прекрасную в воздушных объятьях своих» («Сорочинський ярмарок»).

Літературознавець  2.  Неможливо лишитися байдужим і до людей, про яких розповідає автор. Коваль Вакула з повісті «Ніч перед Різдвом» щиро і віддано кохає красуню Оксану і ладен на все заради неї, навіть дістати черевички, що носить цариця.  Гоголь ніби збирає голоси своїх героїв і говорить разом із ними мовою, що схожа на пісню. І разом зі своїми героями він створює чудову книгу, сповнену любові до людей, живих почуттів, яскравого світла і страшної темряви.

У повісті «Тарас Бульба»  Гоголь зображує гордих, сміливих людей, для яких свобода і честь — найдорожчий скарб. Пише про козаків, як про « … народ  воинственный, сильный своим соединением, народ отчаянный, которого вся жизнь была бы повита и взлелеяна войною».

Ведучий. У своїй творчості Микола Гоголь протягом всього життя повертався до теми про Україну. А коли було важко,  він сам приїздив на свою малу батьківщину.

М. Гоголь: «Туда, туда! В Киев! В древний, в прекрасный Киев…»

Сторінка друга.

Ведучий.  З темою України  зустрічаємося в творах Володимира  Галактіоновича  Короленка. Дитинство і юність майбутній письменник провів серед прекрасної української природи та народної культури. Вони наповнили його незабутніми враженнями, що знайшли відбиток у творах митця.

Літературознавець 1. Народившись на території України, більшу частину  свідомого життя Короленко прожив поза її межами. Живучи в Росії, письменник завжди намагався створити  побут за батьківськими традиціями. Спогади про Україну  відобразилися  і в його творах житомирського періоду. Де б не жив Володимир Галактіонович, він завжди хотів повернутися в Україну.

В. Короленко:  «Обкраденою, пригнобленою й безправною, але нескореною»,  — такою бачу Україну».

Літературознавець 2.  Ось так писав Володимир Галактіонович Короленко,  коли повернувся до України  1901 року. Понад двадцять років письменник мешкав у Полтаві.

Літературознавець 1. Володимир Галактіонович палко захищав від переслідувань царської влади  українську культуру й мову, всіляко підтримував прогресивних українських письменників. Міцна дружба була між ним та українськими письменниками Панасом Мирним, П. Грабовським, М. Коцюбинським.

Літературознавець 2.  Тема України посідає значне місце в оповіданнях «Ліс шумить», «У поганому товаристві», повісті «Сліпий музикант» та ін. Ось як  Короленко змальовує постать старого запорожця: «Люди ще пам'ятали, як він розповідав про минулі роки, про Запоріжжя, про гайдамаків, про те, як і він пішов на Дніпро…»

 Ведучий.   Короленко любив Україну за дивовижну красу її природи, любив український народ за його працьовитість, співучість, нездоланну жагу до волі.

Сторінка третя.

Ведучий.  Цікавила українська тематика і письменника А. П. Чехова.

Літературознавець1. Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху». Знаменита п'єса «Чайка» була задумана А. Чеховим у період його знайомства з актрисою Марією Заньковецькою, яка й стала прототипом головного образу твору Ніни Зарєчної.

 Літературознавець 2. В планах письменника було поселитися в Україні. Антон Чехов стверджував : «У моїх жилах тече українська кров». Упродовж усього свого жвавого листування як з українцями чи діячами українського походження, так і з росіянами чи «великоросами», Чехов  скрізь і завжди вважав себе тим, ким він був насправді: українцем за походженням, письменником українського роду в російській літературі, людиною, в жилах якої текла українська кров.

Росіяни - сучасники Чехова дуже виразно бачили в особі А. Чехова українця. Наприклад, І. Л. Щеглов (Леонтьєв), сучасник Чехова й автор спогадів про нього, дає пояснення  українського характеру  Чехова такими словами: «чисто хохлацька ¬замкнутість», «хохлацько-козацька натура». Щеглов, пригадуючи свою зустріч із Чеховим, пише: «Відрізняючись чисто хохлацькою замкнутістю, Чехов цим разом, проти волі, збивався зі свого головного здержаного тону». В анкеті перепису 1890-го року Антон Чехов написав: «національність — малоросіянин».

Ведучий.  А. П. Чехов любив подорожувати Україною, йому подобалися природа та населення. Цікаво писав  він писав про  Полтавщину і Сумщину.

А. П. Чехов :  «Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров'я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий.»

Сторінка четверта.

Ведучий.   Україна  цікавила  зарубіжних письменників. Цікавила своєрідно, по – різному.

 Оноре  де  Бальзак: «В останній день лютого 1832 року я  отримав загадкового листа за підписом «Іноземка» і без зворотної адреси. Листа, сповненого компліментів та захоплення моєю творчістю. Улещений та заінтригований я надав палку відповідь.»

Літературознавець1. Так починається історія кохання великого французького письменника і польської графині Евеліни Ганської, що розгортається переважно на території України. Це була заможна польська поміщиця, російська піддана Евеліна Ганська, уроджена графиня Ржевуська. Евеліні  було 30 років. З початку 1833 року між нею та французьким романістом зав’язалося жваве листування, яке тривало впродовж 15 років.

Літературознавець 2. Восени 1833-го року у швейцарському містечку  відбулося  побачення Бальзака зі своєю шанувальницею. Бальзак  повертається до Парижа окриленим. Після зустрічі листи Бальзака до Ганської були сповнені щирих  зізнань у коханні. Спочатку Ганська  відповідає взаємністю, згодом   листи від Евеліни починають надходити все рідше. Вона віддаляється від Бальзака й присвячує себе вихованню своєї єдиної дочки Ганни.  І ось  у січні 1842 року з України прийшов лист з чорною печаткою, в якому сповіщалось про смерть чоловіка Ганської.

Літературознавець1. Шлях до довгоочікуваного спільного щастя, здається, звільнено. Вона багата вдова — ідеальна дружина: аристократка, молода, розумна. Вона звільнить його від боргів, дасть йому можливість творити, надихне на великі справи! Майже кожний новий лист Бальзака до Евеліни містить палкі пропозиції взяти з ним шлюб. Але Евеліна з відповіддю не поспішає.

Літературознавець 2. Ставши вдовою, графиня опинилася у скрутному становищі: через  родичів покійного чоловіка Евеліна могла   втратити  майно. Бальзак запевняє кохану,  що у шлюбі з ним на неї чекає  матеріальна незалежність, якої він досягне власною працею.

Літературознавець 1. Мова про одруження  не йде. Евеліна боїться, що другий шлюб відбере у неї не тільки маєтки, а і єдину доньку. Минає сім років з часу останнього побачення у Відні. Ганська починає сумніватися у власній привабливості й надсилає Бальзаку свій портрет, зроблений олівцем, на що Бальзак палко відповідає: «… моя люба, божественна ...» Знову вони зустрілися лише в 1843 році. А навесні 1845 року Бальзак разом з Евеліною, її дочкою та нареченим дочки вирушає в подорож Європою. Під час подорожі Евеліна завагітніла, але дитині не судилося жити.

 Літературознавець 2. Восени 1847 року Бальзак вперше приїздить до України. Маєток Ганських у Верхівні вражає письменника, він порівнює його з Лувром. Пише до Парижа про родючі українські землі, на яких щороку сіють пшеницю, нічим їх не вдобрюючи.

 Оноре  де  Бальзак : «Важко собі уявити, які незліченні багатства зосереджено в Україні… Нещодавно я ходив на фільварок Верхівні, де молотили пшеницю. Мене вразила кількість величезних скирт…»

 Літературознавець 1. Перебуваючи в маєтку Ганської, письменник щиро цікавиться життям українських селян, його вражали  селяни і селянки, які йшли на роботу або поверталися додому дуже весело, безтурботною ходою і майже завжди з піснями. Не менш емоційно сприйняв Бальзак і свій візит до Києва.

 Оноре  де  Бальзак:  «Ну ось, я бачив Північний Рим — місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і святої Софії. Добре хоч раз на це глянути. Зустріли мене надзвичайно привітно. Чи повірите: один багатий селянин прочитав усі мої твори, щотижня він ставить за мене свічку в церкві святого Миколая і пообіцяв дати грошей слугам Ганської, якщо вони сповістять його, коли я приїду ще раз, оскільки він хоче мене побачити».

Літературознавець 2.  Вдруге Бальзак відвідав Україну в березні 1848-го і провів тут майже два роки. Вінчання Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської відбулося 14 березня 1850 року в Бердичівському костьолі Святої Варвари. Після цього подружжя виїхало з Верхівні до Парижа, де через півроку Бальзак помер, тримаючи руку коханої дружини.

Ведучий.  Перебуваючи в Україні, Бальзак був щасливим. Оточений любов’ю і турботою чарівної графині, він до того ж став господарем палацу з безліччю шанобливих слуг, про що мріяв змалку. Саме тут він дописав свою «Людсь- ку комедію».

Сторінка пята. 

Ведучий:  Київ займав особливе місце в житті та творчості  Михайла Булгакова.

Літературознавець 1.  Про письменник сказав у ліричному нарисі «Київ-місто». Андріївський узвіз, 13, де впродовж тривалого часу мешкала родина Булгакова і де відбувалася дія «Білої гвардії» та «Днів Турбіних», перетворено на літературно-меморіальний музей, відомий в Європі.

Час все розставив по своїх місцях, підтвердив слова «Рукописи не горять». Понині звуть його люди Майстром, шанують за незламний дух свободи і правди в роки тяжкої диктатури, пам'ятають його як людину, який розповів світові про свою любов до міста, пронесену через все життя.

 Літературознавець 2. Непростим було повернення Булгакова до читачів, непростим було й відкриття музею в Києві, першого і колись єдиного у світі. У Дім Турбіних, «відкритий» Віктором Некрасовим на Андріївському узвозі, приїжджають ті, хто вивчає, перекладає, читає Булгакова, із різних міст, сіл і країн. Батьки приводять сюди дітей, а діти — батьків. Рідне місто склало шану письменникові… «Київ у Булгакова не в зображенні рідного міста, не в назвах київських реалій… Його модель світу була києвоцентричною. Він, якщо можна так висловитися, мислив Києвом», — скаже в книзі «Майстер і Місто» Мирон Петровський.

 Михайло Булгаков : «Ах, які зірки в Україні. От майже сім років живу в Москві, а все ж таки тягне мене на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді болісно в поїзд… і туди. Знову побачити яри, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на світі, ніж Київ».

Ведучий. Отже, немає красивішого місця на світі, ніж наша Україна.