Усний журнал до річниці з дня народження В. Симиненка

Усний журнал, присвячений річниці з дня народження Василя Симоненка

«Я на світі такий один»

Мета: вшанувати пам’ять «витязя української поезії» - Василя Симоненка, пригадати основні віхи життя й творчості поета, дізнатися нові факти про В. А. Симоненка, відкрити його для себе не лише, як літератора, журналіста, а й як Людину; розвивати творчі здібності здобувачів освіти, вміння висловлювати свої думки, почуття; робити висновки; виховувати почуття поваги до творчості Василя Симоненка, любові до України, батьків, людей, рідної природи; розуміння цінності життя.

Обладнання: портрет Василя Симоненка, презентація за сценарієм заходу, відеозаписи  «Я на світі такий один» (Гра долі. Василь Симоненко.), «Ти знаєш, що ти - людина» (живий голос В. Симоненка), «Задивляюсь у твої зіниці»» (живий голос  В. Симоненка), «Живий голос  Василя Симоненка. 1962-1963рр.»

Перебіг заходу

(Святково прикрашена зала.)

Звучить лірична музика.

Читець 1.

Як він ішов!

Струменіла дорога,

Далеч у жадібні очі текла,

Не просто ступали –

Співали ноги,

І тиша музику берегла.

Як він ішов!

Зачарований світом,

Натхненно і мудро творив ходу

- Так нові планети грядуть на орбіти

З шаленою радістю на виду!

1 ВЕДУЧИЙ . У кожної людини є свій життєвий шлях. В однієї він рівний, довгий, без перешкод, а в іншої - навпаки, тяжкий і звивистий. Та не всі дороги приводять до всенародної поваги і любові.

Симоненкова дорога - важка, трагічна і коротка. Але пам’ять про нього вічна, вона живе у наших серцях, любов до його творчості безмірна.

2 ВЕДУЧИЙ. Василь Андрійович Симоненко — український поет і журналіст, шістдесятник, постать, яка сколихнула суспільну думку України кінця 50-х - початку 60-х років XX століття.

Як спрагла земля вбирає в себе цілющу вологу дощу, так народ узяв у свою національну свідомість його чисту, правдиву поезію. Симоненко прожив коротке, але яскраве життя і запалив свою неповторну зорю на небосхилі нашої духовності.

1 ВЕДУЧИЙ. Біографія Симоненка - це доля людей воєнного і повоєнного покоління, які чули вибухи бомб, ридання матерів над похоронками. Хлопець зростав без батька. Мати на шматок хліба заробляла важкою працею швачки. Саме від неї брав Василько перші уроки життя, доброти і ласки. Ганна Федорівна чудово співала, часто виступала на сільській сцені і мріяла стати вчителькою. Вона навіть вступила до Лубенського педагогічного інституту, однак не закінчила його через життєві негаразди. Саме в цей час вона зустріла майбутнього батька поета, але не надовго. Андрій Симоненко - самодіяльний актор, учитель, художник - скоро залишив сім’ю. Він провідав сина тільки після війни. Згадуючи про чоловіка, Симоненкова мати казала: «То не батько був, а вітер: прилетів і полетів, а нам з малим Васею завдав багато болю і клопоту».

Читець 2.

Вірш «Кривда».

2 ВЕДУЧИЙ. Тож Василька виховували дідусь і бабуся, яких він дуже любив. Дідусь Федір Трохимович та бабуся Варвара Потапівна замолоду були високими, статурними і вродливими, як проходили по селу, то всі біївчани дивилися їм услід. Рано не стало улюбленої бабусі, а дід Федір дожив до глибокої старості. Для Василя він став першим другом і наставником, а пізніше - натхненником майбутнього поета. Він самотужки вивчив грамоту, багато читав. Його увагу привертав навіть шкільний підручник з географії чи історії. Сусідські діти іноді жартували: «Дід Щербань готується до іспитів».

1 ВЕДУЧИЙ. У роки війни дід Щербань, добре знаючи всі броди у болотах над Удаєм, не раз переводив ними партизанів, ховав в очеретах утікачів від поліцейських переслідувань. Він нікого не боявся, допомагав удовам і сиротам, а фашистів ненавидів так, що при зустрічі з ними одвертався. А ще славився тим, що майстерно вишивав рушники і сорочки.

Найкращі, найпоетичніші роздуми Симоненка - про діда Федора.

Читець 3.

Вірш «З дитинства»

2 ВЕДУЧИЙ. Мабуть, найсвітлішою порою Василевого життя була школа.

Так згадувала його вчителька математики Тарандинцівської школи Уляна Демченко:

• «Василь Симоненко вчився в школі, коли я прийшла працювати учителем математики 5—7 класів. Мені довелося вести уроки креслення в старших класах... І коли я заходила до класу, то найбільшу увагу звертала на парту, за якою сидів Василь. Він же якось спідлоба поглядав на мене й поволі, але красиво, креслив. Як пізніше я дізналася, він одночасно креслив і читав з-під парти художню книжку. А поглядав на мене, аби я не спіймала його на гарячому...
• "...Якось зарядила хуртовина. В такі дні наша школа затихала, бо підвозу ж тоді не було... І раптом на шкільному порозі з'явилася снігова баба. Це з усіх чужосельців до школи прийшов лише Василь.

На уроках він був серйозний — аж занадто. У класі виділявся, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень".

1 ВЕДУЧИЙ. А таким він залишився у спогадах директора цієї школи Федора Барабаша: "Якось був вечір зустрічі з нашими колишніми випускниками. Василь, прочитав там власний вірш, у якому було і

привітання гостям, і подяка вчителям, і любов до школи. Вірш так збентежив усіх, що вони змусили хлопчину прочитати його ще раз".

2 ВЕДУЧИЙ. Василь закінчив школу із золотою медаллю.

ВІДЕО «Я на світі такий один» (Гра долі. Василь Симоненко.)

Читець 4.

Вірш  « Прощай, мій зошите!»

2 ВЕДУЧИЙ. Василь Симоненко був людиною від Бога і народу, він - поет - філософ і борець, який ніколи не боявся у вічі казати правду, боровся за справедливість. Його називали « Шевченком нової доби».

1 ВЕДУЧИЙ. Василь Симоненко... Поет з великої букви, патріот, вірний син своєї Батьківщини .Він розкриває своїм читачам незаперечну істину: якщо людина має батьківщину, рідну землю, - це вже велике щастя, бо іншої у неї не може бути, іншу вибрати неможливо. Втрата її - велике горе, порівняне лише із втратою матері, про це говорить поет у вірші « Лебеді материнства»

ПІСНЯ «Лебеді материнства»

2 ВЕДУЧИЙ . Нехай ці рядки стануть застереженням для багатьох, хто легковажно шукає щастя в чужих краях. Є певні закони природи, за якими людина, де б не була, тягнеться душею до рідної землі.

1 ВЕДУЧИЙ. Без України, без її народу, з якого вийшов, без віри й надії на її щасливе майбуття Василь Симоненко не міг жити. І підтвердив це і своєю долею, і своєю поезією. Його любов до України - почуття щире, почуття справжнього патріота . Вона для нього - мати й святиня, вона дала йому наснагу і художні барви. Тому із самого серця звучать ці рядки...

Читець 5.

Вірш «Де зараз ви, кати мого народу?»

2. ВЕДУЧИЙ . Олесь Гончар назвав Василя Симоненка « вітязем молодої української поезії» . Він зумів викохати таку велику любов до свого рідного народу, до простого трудівника, до землі своїх предків, якої важко знайти в творах багатьох його сучасників. Це широка всеосяжна любов і до людини л)Я взагалі, розуміння її цінності як особливого створіння Божого, для якого рідний край посідає перше місце, як і в поетовому серці.

Відео «Ти знаєш, що ти - людина» (живий голос В. Симоненка)

1 ВЕДУЧИЙ. Палкий патріот своєї Батьківщини, Симоненко відчував з рідною землею кровну єдність і такий братній союз, якого нікому й ніколи не порвати.

Читець 6.

Вірш « Земле рідна»

2 ВЕДУЧИЙ. Василь Симоненко - це народна совість в українському красному письменстві. Не  судилося його талантові розкритися вповні, але те, що він створив - нетлінне. Слово його- справжнє  коштовне надбання, воно висяває всіма мальовничими гранями. Хоча автор і не думав про те, щоб досягти літературної слави, вона прийшла до нього посмертно, вона утвердилася навіки.

1.    ВЕДУЧИЙ. Дмитро Павличко сказав: «Він мало жив. Немов літак, що ховається за обрієм швидше, ніж доб’ється до нашого слуху шум його двигунів. Василь Симоненко зник із життя скоріше, ніж долинув до нас могутній гук його серця, заряджений тривогою двадцятого віку і любов’ю до української землі. Це порівняння неточне, бо звук моторів неодмінно гине, а звук поетового серця, хитаючи серцями мільйонів, відроджується в душі народу».

 Читець 7.

Не шукаю до тебе

Ні стежки, ні броду -

Ти у грудях моїх,

У чолі і в руках.

Упаду я зорею,

Мій вічний народе,

На трагічний і довгий Чумацький твій шлях.

Відео ««Задивляюсь у твої зіниці»» (живий голос  В. Симоненка)

2 ВЕДУЧИЙ. Дійсно, поезія Симоненка витримала випробування часом. Чим же бере за живе автор? Простотою,щирістю, глибоким проникненням у душу людини, в її зачарований світ, патріотичним звучанням своєї музи. Він - майстер слова високого класу, великий патріот, поборник співучої української мови.             

Читець 8.

Вірш « Рідна мова»

1 ВЕДУЧИЙ. Постать Василя Андрійовича Симоненка в нашій літературі унікальна. Хоча він прожив таке коротке життя і не зміг повністю реалізувати свої задуми, але він сповна виконав своє високе . призначення Людини.

Відео «Живий голос  Василя Симоненка. 1962-1963рр.»

2 ВЕДУЧИЙ. Пізнього вечора 14 грудня 1963 р. навіки зупинилося серце Василя Симоненка. Поховано поета у Черкасах, але остання Симоненкова дорога не зупинилася, вона ніколи не зупиниться. Чесне і щире слово поета звучить виразно й світло, ним він вітає й сьогодні життя:

Читець 9.

Вірш « Здраствуй, сонце…»

(Ліцеїсти виходять на сцену)

Пісня «Україно моя!» (на слова В. Симоненка)