Усний журнал на тему: "Від зернини до хлібини, хлібом славиться земля"

          

 

 

                   

        

 

       «Від зернини до хлібини, хлібом                 

              славиться земля»

 

 

     

 

Мета: виховувати в дітей повагу  до хліба, дбайливе, бережливе ставлення до нього, повагу до праці землеробі, до рідної землі.

              

Обладнання: плакат з написом «Хліб – усьому голова»

Хід заняття :                                                                                            

 

 Учитель.  Хліб на столі – велика радість людям! Свіжий, духмяний, він                                 увібрав у себе тепло сонця, всю наснагу і невтомність людської праці.

     Хліб! Яке щире і тепле почуття  поваги викликає це слово в серці кожної людини!

      Споконвіку ведеться в Україні, що хліб у хаті – це багатство, сіль – це гостинність і щирість. Нашу Вітчизну з давніх – давен  називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут, завжди були великими  працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня.

         За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб - сіль. Зайдеш – і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню. А ще було таке повір’я : «Хліб на столі – Бог у домі». 

     В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості. Він єднає людей.

   

     Візьму я в руки хліб духмяний –

     Він незвичайний, він святий,

     Ввібрав і пісню, й працю в себе,

     Цей хліб рум’яний на столі .

     Його до ніг вклонитись треба,

     Він скарб найбільший на землі.

  

Чи знаєте ви, як пахне життя? Затамуйте подих і відчуйте цей запах … Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас.

 

   А початок хліба – маленька зернинка.

   Зернятко нагадує дитину у сповитку, немовлятко.

   Це іскринка життя,        

   джерельце життя у згорточку.

   Жито – жито! Немала і неблизька дорога

   Від зернин  розсипчастих  малих

   До буханки хліба золотого,

   До окрайчика в руках твоїх.

 

 

Ми сьогодні помандруємо з маленьким зернятком, побачимо, яку далеку

дорогу доводиться  проходити  йому до великої круглої паляниці.

 

Діти читають віршовані рядки.

 

          Ми збираємо урожай

 

  Тепле й духмяне у бункері зерно

  Водоспадом пада, шелестить воно.

 

        Возять золото машини

 

 Із полів у гожу днину

 Мчать дорогами машинами.   

 Мов янтар, одно в одно,

 Золотиться в них зерно.

 

      У  млині

 

Тут зерно машини мелють.

Повно  борошна в мішках.

Білі стіни. Біла стеля.

Білі сутінки в кутках.

 

•  А щоб перевірити, чи всі мене добре зрозуміли і чи уважно слухали, пограємо у гру:«А що потім?» 
•  Щоб виростити добрий урожай зерна, треба спочатку підготувати поле до посіву. А що потім? Кому я кину м’яч, той повинен швидко і правильно продовжити розповідь: «Удобрити  грунт» . «А що поті »,     « Зорати поле». Хто не зможе назвати, той кидає м’яч мені без відповіді, вдаряючи ним об підлогу.( Гра триває доти, доки діти не назвуть останній етап: «Хліб на столі » або «Хліб у магазині »)

 

Хліб ! Скільки б не мали його люди – завжди говорять про хліб зі щирою повагою, беруть його до рук трепетно й урочисто.

 

Із хлібом пов’язано багато казок та легенд. Ось послухайте одну з них:

       Коли ще в Галичі жив король Данило, він мав такого майстра, що робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав. Король Данило сам відкривав ту касу, де працював майстер, замикав її власноруч, коли треба було майстрові кудись вийти. Той майстер лише один знав про все багатство короля.

      І так розжився той майстер, що не розумів, що таке бути голодним. Та й одного  разу каже королю:

- Золото – цар !

А Данило поправляє його:

- Ні, чоловіче, хліб – усьому голова!

- Ні, золото і срібло .

Так вони посперечалися. Король повернувся і пішов геть з майстерні. А наступного дня  бачить король  Данило золотий напис на стіні: « Хліб – болото, а всьому  голова – срібло й золото».

     Данило нічого не казав. Але наступного дня привів майстра, замкнув його знову  в майстерні. А тут вісті прилітають – ворог іде. Данило зібрав своє військо, вирушив у похід. Поїхав, а про майстра забув, що замкнений. Король видав такий закон, що ніхто не сміє до каси підходити, інакше – смерть.

    Минуло кілька місяців. Данило з військом  повертається додому, чекає від майстра-золотаря  дарунку за перемогу, а того – нема. І тут король згадав. Зіскочив з коня ,біжить до каси, відмикає, а на купі золота лише кістяк майстра, а на стіні золотом написано:

«Срібло, золото - то болото, а хліб - цар!»

      Отак життя навчило…

 

      Шанобливе ставлення до хліба підкреслюють чимало мудрих прислів’їв та приказок. Пригадаємо деякі з них:

          Пшениця колоситься –життя веселиться.

Хочеш їсти калачі - не сиди на печі. 

          Глибше орати - більше хліба мити.

          Хліб – батько, вода - мати.

          Без хліба - суха бесіда.

          Хліб - усьому голова.

 

 А ще й загадки спробуйте відгадати:

 

По полю бродить,

Зерно молотить,

Жне, косить,

Хліба не просить. (Комбайн)

 

Маю жовтий вусок,

Запашний колосок,

Буде з мене мука,

Й паляниця м’яка.(Пшениця)

 

          В кожнім колосі зерно

Світиться янтарне,

Бо трудились на землі

Люди всі ударно.

Наче сонце, на столі

 

 Свіжа паляниця…

 То на славу уродила

Золота…(пшениця)

 

Хоч не солодкий та дуже смачний.

Хоч і дешевий, проте дорогий.

Дядем обідати - він на столі.

Люблять його і дорослі, й малі.(Хліб)

        

    Ще з пелюшок привчали дитину любити й шанувати хліб. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Дуже пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти.

   Коли хтось знайде на дорозі окраєць, не можна через нього переступати. Потрібно підняти, обтрусити і покласти на видному місті - птахам.

  За гріх вважалося надкусити і не доїсти шматок.

  Крихти зі столу не змітали на долівку, а ретельно збирали.

  Будь-яке свято чи обряд не обходилися без хліба.

  Народжувалася дитина - йшли з хлібом. Виряджали сина в далеку дорогу - і мати замотувала в рушник окраєць житнього хліба.

  Відзначали весілля хлібом - сіллю та весільним короваєм. Будували хату-неодмінно приходили з хлібом. Гостей зустрічали з хлібом - сіллю.

  Подивіться на цю красу. Тож порадіймо з вами, що наш насущний у нас на столі.

  Віддаймо дяку трударям, що виколосили його, вимолотили перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум’яні, схожі на сонце паляниці.

   Хліб - совість наша, хай буде в кожній хаті на столі прикритий вишитим рушником і освячений молитвою нашою . І ніколи не говоріть, що хліб черствий , недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, які невдало випечуть його.

    Тож вклонімося всі цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів, не був глевким. Бо в народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми »   

 

          Ось він, хлібчик духовитий,

З хрустом кірочки смачним .

Ось він – теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим .

І на стіл у кожен дім

Завітав, з’явився він.

Хлібе, святий наш хлібе!

Перед тобою голову схил ,

Вустами прихилюсь до тебе, хлібе,

І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любитиму тебе!

 

Пам’ятаймо, що в хлібі – велика праця. Пам’ятаймо завжди, що хліб – святий. Шануймо його так, як шанували наші бабусі і дідусі.

 

Гості мої дорогенькі

Добра вам бажаю,

І за добрим звичаєм

Хлібом пригощаю!

 

Діти в українському вбранні пригощають усіх присутніх святковим короваєм, запашними булочками. Звучить пісня: «Хліб – усьому голова ».