Усний журнал "Пам'ять жива вічно"

Пам'ять жива вічно

усний журнал для старшокласників

Мета: розповісти ліцеїстам про початок ІІ світової війни, причини її виникнення; сприяти розвитку кругозору; виховувати почуття патріотизму.

Обладнання: виставка тематичної літератури.

Епіграф: Не йдіть війною проти закону, прийміть закони проти війни.

                                                                                                        Єврейське прислів’я

Цитати:

Війна буде повторюватися до тих пір, поки питання про неї буде вирішуватися не тими, хто помирає на полі бою.

Анрі Барбюс

Війни прокляті матерями.

Горацій

Війна, війна! І знов криваві ріки! І грім гармат, і шаблі дзвін. Могили, сироти, каліки І сум покинутих руїн.

Олександр Олесь

Хід заходу

Класний керівник: З того далекого дня 1 вересня 1939 року, коли перші постріли на германо-польському кордоні сповістили про початок ІІ світової війни, пройшло вже сім десятиліть. А 17 вересня Червона армія почала операцію по звільненню західних областей Білорусії та України. Здавалося б, час вже давно повинен був розставити всі точки над «і». але запитань і поглядів стосовно подій тих днів залишається немало, і нібито їх стає все більше.

       В другій половині 30-х років все людство ніби охопила пристрасть до вбивства, до розрухи – до війни! По всій Землі тут і там виникали війни і «войнушки» різної сили і тривалості. Скрізь до влади приходили диктатори і диктатури. Поспіхом складались блоки і альянси, заклечались договори і пакти, велись перемовини, дипломати і політики ніби зовсім забули слово «порядність» легко підписувались під документами, легко усвідомлюючи собі, що виконувати свої обов’язки не збираються… Всі в один голос упевняли, що мріють лише про мир – і в той же час стрімко готувались до війни. До війни, звичайно, швидкоплинної і переможної.

       І ось перші постріли прозвучали. Історія людства почала новий відлік часу: до Великої Вітчизняної війни – і після неї. Ну а сама війна – розтягнувшийся на довгих шість років період безчасся.

Сторінка 1: Початок Другої Світової війни

(вересень 1939 р. – червень 1941 р.)

Ліцеїст: Напад Германії на Польщу 1 вересня 1939 року прийнято вважати початком другої світової війни (1939-1945 р.р.), хоча фактично загальносвітового характеру бойові дії набули не зразу. Лише навесні-влітку 1940р., коли почались активні бойові дії Германії проти Франції та Великобританії, виявилось дійсно загальноєвропейське значення конфлікту; і тільки наприкінці 1941р., коли в війні вже приймали участь СРСР, США, Японія, конфлікт мочали вважати світовим.

Те ж, що відбувалось в Центральній Європі в вересні 1939 р., спочатку вважалось тільки «германо-польською війною», котра дуже вірогідно, але не обов’язково могла перерости в багатосторонній конфлікт.

Сторінка 2: Загальне розташування сил

Ліцеїст: Позиції країн світу в зв’язку з нападом Германії на Польщу були такими. Окрім Польщі Германія знаходилась в стані війни тільки з двома державами – Британською імперією та Францією, які після дводенних спроб переконати Гітлера (за посередництвом Муссоліні) вивести війська з Польщі за один день, 3 вересня 1939 р., оголосили війну германському рейху. Правовою основою рішення Парижу та Лондона були формальні зобов’язання, якими вони були пов’язані з Польщею спільними гарантіями її незалежності від 31 березня 1939 р. франко-польською військовою конвенцією від 19 травня 1939 р. та польсько-британським договором про взаємодопомогу від 25 серпня 1939 р. При цьому фактичні бойові дії відбувалися лише на території Польщі. На західних кордонах Германії, не дивлячись на офіційно оголошений стан війни з Францією та Великобританією, активних дій жодна з сторін не приймала до весни 1940 року.

       Сполучені Штати Америки в цей період в цілому намагались триматись на відстані від європейського конфлікту. 5 вересня 1939 р. американська адміністрація заявила про поширення на германо-польський конфлікт закону про нейтралітет 1937 г., який забороняв поставки військового обладнання країнам, що воюють.

       Нейтральну позицію по відношенню до подій намагались зайняти і малі країни Європи – скандинавські, прибалтійські, балканські, а також Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швейцарія та Португалія.
Сторінка 3: Остаточне оформлення германо-радянського договору
Ліцеїст: На початок війни населення Польської республіки складало 36 млн. осіб (більше третини їх не були етнічними поляками), а її армія складалась із 50 дивізій. Але стрімке просування германських військ в глиб Польщі похитнули існуючі на той час як на заході, так і на сході Європи уявлення про її військову силу, які зберігались з часів перемоги польських армій в радянсько-польській війні 1920-1921 р.р. Вже 8 вересня германські танки стояли біля Варшави, а до 16 вересня польське керівництво покинуло країну, переховуючись в Румунії.
Небажання польських союзників своєчасно надати їй ефективну військову допомогу та їх неспроможність розгорнути повноцінні бойові дії проти Германії на західному фронті, безперечно, прискорили крах польської армії. Військова поразка, яка стала прологом в національній трагедії Польщі, показала ілюзорність надій на створення за підтримки Франції та Великобританії «третьої Європи» як життєздатного «неприєднаного» угрупування малих та середніх держав на просторі між Германією та Радянським Союзом. Розвиток та результат бойових дій справили дуже сильне враження на всі європейські країни – як ворожі чи нейтральні, так і союзні по відношенню до Германії. Розхвилювали вони і Сталіна.
Сторінка 4: Встановлення протекторату над прибалтійськими країнами
Ліцеїст: Введення радянських військ за західні райони Польської Республіки супроводжувалось інтенсивними спробами СРСР домогтися від трьох прибалтійських держав – Естонії, Латвії та Литви – згоди на розміщення на їх території радянських військових гарнізонів.
       Це мало на меті зміну орієнтації прибалтійських країн з прогерманської на прорадянську. Орієнтація трьох цих держав, які не розраховували на підтримку Великобританії та Франції, насправді була прогерманською, оскільки ще в серпні 1939 р. Естонія та Латвія заручились секретними гарантіями своєї безпеки з боку Берліну, підписавши пакти про ненапад. 20 вересня 1939 р. таке зобов’язання Германія на себе прийняла і по відношенню до Литви за новим германо-литовським договором. Формально германські гарантії прибалтійським країнам не суперечили германо-радянським угодам, оскільки і гарантії Естонії і Латвії, і гарантії Литві пізніше були обіцяні Берліном до того, як були підписані радянсько-германські протоколи про розмежування сфер впливу в Прибалтиці.
Залишаючись союзником А. Гітлера, І. Сталін відчував ґрунтовні побоювання стосовно захищеності своїх західних кордонів від можливої германської експансії. Введення прибалтійських країн в сферу радянських військових переваг давало в цьому змісті явні стратегічні переваги. Окрім того, воно наближало реалізацію ідеї створення – на комуністичній основі – великої імперії.

Сторінка 5: Закінчення радянсько-фінської війни

Ліцеїст: Війна з Фінляндією показала, що радянське керівництво недооцінило як обороноздатність Фінляндії, так і настрою фінляндського суспільства в потужному національному пориві, який піднявся на захист своєї незалежності. Мали вплив і недоліки в організації збройних сил СРСР, кадрові втрати, яких зазнав командний склад Радянської Армії в роки репресій 30-х років. Для СРСР бойові дії розгортались невдало.

       Тільки через три місяці після початку війни, до березня 1940 р., після дуже важких боїв і зазнаючи великих втрат радянські війська прорвали «лінію Маннергейма» і змогли просунутись на 25-200 км вглиб території Фінляндії.

12 березня 1940 року в Москві був підписаний мирний договір, який забезпечував Радянському Союзу прийняття багатьох вимог, котрі він висунув в жовтні 1939 р., СРСР отримав весь Карельський перешийок з Виборгом і Виборгською затокою з островами, західне і північне узбережжя Ладожського озера та ін. території. Фінляндія передавала в оренду СРСР на 30 років півострів Ханко для будівництва там радянської військово-морської бази. Разом з тим область Петсамо (Печенгська) залишалась в складі Фінляндії, хоча фінляндське керівництво зобов’язалось забезпечити вільність транзиту по ній радянських вантажів та громадян в Норвегію та в зворотному напрямку.

       Окремою угодою (підписаною восени 1940 р.) було вирішене питання про статус Аланських островів, цілковиту демілітаризацію яких повинна була гарантувати Фінляндія. «Народний уряд» Фінляндії заявив про саморозпуск.

Сторінка 6: Германська агресія проти Данії та Норвегії

Ліцеїст: Однією з побічних дій радянсько-фінської війни було різке загострення питання про нейтралітет скандинавських країн – Швеції, Норвегії і Данії.

Військові дії в Прибалтиці перемістили в тінь стратегічне значення ліній комунікацій, які проходили територією цих країн як для Германії, так і для франко-британського блоку, який протистояв її. Особливого значення обидва протистоячі угрупування надавали контролю над узбережжям Норвегії, яке було дуже сприятливим плацдармом для військово-морських та десантних операцій проти Британських островів. Крім того право на норвезькі порти гарантувало безперешкодний доступ в Германію залізної руди, котру вона імпортувала з Швеції.

       В цій ситуації германські війська виступили першими, почали 9 квітня 1940р. окупацію Данії. Данія капітулювала до вечора того ж дня.

Одночасно германський десант був з моря і повітря висаджений в Норвегії.

Норвезький уряд, все-таки, встиг залишити столицю, віддавши наказ про загальну мобілізацію по радіо. 24 квітня Германія офіційно оголосила війну Норвегії. Проти германських сил вели боротьбу 15-тисячна норвезька армія та висаджений в Центральній Норвегії об’єднаний франко-британський контингент, котрий, 14-19 квітня повинен був евакуюватись, відступаючи під натиском германських сил. Спроба повторної висадки франко-британського десанту 13 травня в районі м. Нарвік також не принесла вагомого успіху і до 8 червня 1940 р. союзні війська повторно евакуювались з Норвегії. Разом з ними країну залишив королівський уряд.

Сторінка 7: Вступ Радянського Союзу в світову війну. Початок Великої Вітчизняної війни.

Ліцеїст: Травень-червень 1941 року був сповнений спробами радянської дипломатії поєднати вимоги пояснень з приводу систематичних порушень германською авіацією радянських кордонів і кроками, символізуючи ми лояльність у ставленні до Германії. Так, ще в середині травня радянські і германські дипломати обговорювали питання поглиблення двосторонніх економічних зв’язків. В ті самі дні, радянське керівництво демонстративно закрило посольства Бельгії, Норвегії і Югославії – країн, захоплених Германією. В травні 1941 року Сталін звільнив Молотова від обов’язків голови сов наркому і прийняв їх на себе. Молотов зберіг за собою керівництво наркоматом іноземних справ. Однак лінія радянської дипломатії не змінилась. Радянське керівництво до самого дня неспровокованого нападу Германії на СРСР 22 червня 1941 р. так не і зробило спроб до встановлення контактів з противниками Германії – Британією і США, єдиними країнами, здатними бути партнерами Москви в її протистоянні нацистській Германії. Війна була офіційно оголошена, коли германська авіація вже бомбувала радянські міста.

       З дипломатичної точки зору Гітлер повторив з СРСР сценарій, розіграний ним в 1939 р. з Польщею: роз’єднання сфер інтересів і основані на ньому територіальні вигоди – спроба радикального примирення на германських умовах – стрімка переорієнтація на силове вирішення у відповідь на коливання партнера – швидкий і неочікуваний напад. З нападом Германії на СРСР закінчився перший етап другої світової війни.

Класний керівник: Минуло 82 років з початку ІІ світової війни, а суперечки про відповідальність за її початок не стихають. Домінуюча до цього часу точка зору про Германію як головну винуватицю початку війни на сьогоднішній день виглядає досить непереконливо, з огляду на розсекречені нещодавно документи. Розсекречені на сьогоднішній день документи дають повне право стверджувати про існування в довоєнній Європі не одного, а двох осередків війни, до того ж зараз навіть досить важко сказати хто з них був більш агресивним.

       Попередня точка зору базувалась на беззаперечному факті: саме германія почала Другу Світову війну і Вітчизняну зокрема. Але дана точка зору дається без об’єктивних досліджень процесів, які відбувалися в Радянському Союзі напередодні війни. Доступні нині документи дозволяють пролити світло на істинні причини виникнення і наростання конфлікту.

       Виходячи із доступних на сьогодні даних можна зробити новий висновок про роль воюючих сторін, а також задати запитання: «А чи були взагалі переможці?». Відповідь на запитання про перемогу чи поразку можна дати лише вивчивши інше запитання «Які з країн, які приймали участь у війні виконали заплановані напередодні цілі і задачі?»

       Катастрофічний результат війни стосовно країн фашистського блоку не може викликати сумнівів. Германія втратила понад 8 млн. людей, Японія постраждала внаслідок ядерного бомбардування, Італія лежала на руїнах. Але давайте звернемо увагу на так званих переможців.

       Згадаймо з якою метою західні країни дозволили Германії відновити свою економіку і армію. Германія повинна була виконувати роль своєрідного захисного щита від проникнення комунізму в Європу, а в перспективі і інструментом для його повного руйнування. Західні країни побоювались, і не безпідставно, про виношування Радянським Союзом планів по новій перебудові світу. Безумовно, на якомусь етапі Германія вийшла з-під контролю і треба зазначити не без допомоги того ж Радянського Союзу. З яким результатом прийшли західні країни до закінчення Другої Світової війни? Половина Європи принаймні на сорок років опинилась під повним контролем СРСР.

Але ще більшої поразки зазнав СРСР. Виходячи з поставлених задач. Захват Європи був лише першим етапом на шляху розвитку Світової революції. Німецький превентивний удар, зовсім безглуздий і самовбивчий з точки зору співставлення військового і економічного потенціалів, дозволив відтягнути «визволення» Європи СРСР на чотири роки. В кровопролитній Вітчизняній війні Радянський Союз зазнав величезних людських і матеріальних втрат, але все-таки вийшов із неї набагато міцнішим від інших держав. Але час був втрачений. У США з’явилась нова суперпотужна зброя, котра дозволяла їм звести нанівець всі наступні спроби радянського Союзу влаштувати новий розподіл світу. Сталіну довелось обмежитись половиною Європи і частиною Азії.

       Як бачимо, жодна з країн не змогла досягти поставлених цілей і задач, тому було б неправильним говорити про будь-які країни, як про переможців у Другій Світовій війні.

       Наприкінці хотілося б сказати, що кожна війна за своєю природою є беззмістовною і нелюдською. Будь-які конфлікти повинні вирішуватись виключно мирними шляхами, неможна, щоб на забаганку тієї чи іншої особистості, народу чи навіть раси проливалась кров людей.