Усний журнал «Тарас Шевченко – України син»

Про матеріал

Усний журнал «Тарас Шевченко – України син»

Мета: Розширити знання учнів про життя Т.Г. Шевченка; ознайомити учнів з його поезією; розкрити красу поетичних образів; домогтися замилування учнями поетичним малюнком природи; виховувати бажання глибше ознайомитися з біографією великого кобзаря.

Перегляд файлу

Усний журнал  «Тарас Шевченко – України син»

Мета: Розширити знання учнів про життя Т.Г. Шевченка; ознайомити учнів з  його поезією; розкрити красу поетичних образів; домогтися замилування учнями поетичним малюнком природи; виховувати бажання глибше ознайомитися з біографією великого кобзаря.

Хід виховного заходу

Ведучий 1
Добрий день, діти, батьки! Сьогодні ми перегорнемо сторінки усного журналу «Тарас Шевченко – України син».
Ведучий 2
Працюватимемо за таким планом:
1) Сторінки життя великого поета.
2) Літературна спадщина «Кобзар».
3) Шевченко – художник.
4) Шевченкові заповіти.
Ведучий  1
Перша сторінка нашого усного журналу « Сторінки життя великого поета».
Перегляд відео про життя великого поета.
Ведучий 2
Отже 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська обл.) народився хлопчик Тарас.
Ведучий 1
Батько його – Григорій Іванович – був з роду вільних козаків, тобто прадід його та далекі предки були вільними: жили і працювали тільки для себе і своєї сім’ї . Григорій Іванович був людиною грамотною, тобто письменною.
Ведучий 2
Мати – Катерина Бойко – була з бідного кріпацького роду, ніжна, добра, роботяща.
В похилі хаті край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати , вбита горем,
Благословенна та година
Як родила мати сина.
Ведучий 1
Тепло материнського серця передалося і Тарасеві. Ріс Тарас як усі діти. Але був дуже цікавим, допитливим, жадібним до знань. Читати Тарас навчився дуже рано. Про школу першим завів розмову дід. Він казав « Що в голові є – то навіки твоє». І віддали Тараса до школи.
Ведучий 2
Разом з 10 – 12 босоногими хлоп’ятами повторював за дяком «Аз – буки», «Аз – буки». А вибігши зі школи співав
Аз – били мене раз
Буки  - не потрапляй дякові в руки.
Ведучий 1
Та потрапляти доводилось частенько. Дяк особливо «відзначав» березовими різками Тараса, що був непосидючий і невгамовний. Тарас тікав від дякового навчання.
Вірш «Давно те діялось…»
Ведучий 2
Перше горе, що отруїло хлопцеві серце, - злидні та праця поклала в домовину мати. Їй було 40 років, а Тарасові 9 з половиною.
Ведучий 1
Батько одружився вдруге. Але через два роки помер. Помираючи, сказав пророчі слова: «З нього буде або щось дуже добре, або великою ледащо.»
Ведучий 2
І залишився Тарас сиротою.
На літо мачуха віддавала його у пастухи, а взимку він працював у наймах у дячка, який тоді навчав дітей у школі при церкві. Довелося тягати воду на високу гору, до дякової хати, мити та прибирати в школі, терпіти знущання школярів.
Ведучий 1
Але саме там допитливий, жадібний до знань, Тарас навчився читати, писати, співати і малювати.
Ой умер старий батько
І старенька мати.
Та нема кому щирої
Тії радоньки дати
Що мені на світі
Сироті робити
Чи йти в люди жити
Чи дома журитись.
Вірш «Тяжко – важко в світі жити…»
Ведучий 2
З того часу починаються його поневіряння по чужих людях.
Ходив, шукав, що було сили,
Людей, щоб розуму навчили
Писати вчився у дяка
І малювати в маляра
По селах пас чужі ягнята,
Та мачуха прогнала з хати
У дідичка був козачком
Щоб з нього також користь мати.
Вірш «Мені тринадцятий минало…»
Ведучий 1
Тарас наймитує. У вільний від роботи час читає і малює. Але хлопця не покидає бажання навчитися малювати. Так він потрапляє в сусіднє село Хлипівку до маляра, який погоджується вчити його малювати.
Ведучий 2
Та минали літа. Пан Енгельгард забирає його до себе у Петербург, і Тарас стає козачком.
Йому потрібні були різного роду дворові. Поміщик розраховував, що з природного обдарування кріпака з часом буде мати більше вигоди.
Ведучий 3
Друга сторінка нашого журналу «Літературна спадщина «Кобзаря»».
Перегляд відео «Літературна  спадщина  «Кобзаря».
Вірш « Думи мої, думи…»
Ведучий 4
Колись у сиву давнину ходили містами і селами старі сліпі люди. Вони співали про долю України про героїчні подвиги козаків. Свій спів мандрівники супроводжували грою на музичному інструменті, його називали кобзою. Від назви цього інструмента і походить назва виконавців народних пісень – кобзарі.
Ведучий 3
Шевченко не ходив з кобзою чи бандурою містами і селами. Але його твори близькі за змістом до народних дум і пісень. Тому його називають Великим Кобзарем, що він підписував свої твори «Кобзар»
Ведучий 4
Перший «Кобзар» вийшов 1840 р. у Петербурзі. В ньому було всього 8 поезій. Потім у 1844р. та 1860 р. знову повторно видали.
Ведучий 3
Шевченко дуже любив Україну і рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки рано – вранці чи надвечір і дивився, як ростуть верби на березі річки, чи слухав, як пташки співають в гаю, бачив, як сонечко увечері сідає, а потім складав вірші. Особлива Шевченко любив калину.
Пісня «Зацвіла у лузі червона калина».
Конкурс віршів
Ведучий 4
Коли читаєш вірші Шевченка то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.
Ведучий 3
Багато віршів Шевченка покладено на музику (По діброві вітер віє, Зацвіла в долині червона калина) Микола Лисенко присвятив Шевченкові понад 80 композицій.
Пісня «По діброві вітер віє»
Ведучий 5
Третя сторінка нашого журналу «Шевченко – художник».
Перегляд відео «Шевченко – художник».
Ведучий 6
Шевченко написав понад 1000 творів
«Автопортрет, Катерина, На пасіці….»
Ведучий 5
Четверта сторінка нашого журналу «Шевченкові заповіти»
Ведучий 6
Красива, багата наша мова. Шевченко показав силу і красу українського слова. Він писав про мову:
Ну щоб здавалося слова
Слова та голос – більш нічого,
А серце б’ється ожива,
Як їх почує. Знать од Бога
І голос той , і ті слова
Ідуть між люди.
Шевченко любив свою мову, писав нею, закликав, щоб ми вчили її, не цурались:
Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, а свого не цурайтесь.
Не цурайтесь
Того слова,
Що мати співала,
Як малого сповивала,
З малим розмовляла
Ведучий 5
10 березня 1861 року Шевченко помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. А в травні того року перевезли прах до України. Поховали у м. Каневі на Чернечі горі, яка тепер називається Шевченковою, як Шевченко заповідав.
Вірш «Заповіт»
Ведучий 6
Поховали… Тихесенько
Україна плаче
Поховали дух великий
І серце гаряче
Поховала наша мати
Найкращого сина
Вічну пам'ять заспівала
Уся Україна.
Ведучий 5
Всього 47 років прожив  Шевченко. 24 з них був кріпаком, 10 років у засланні і тільки 13 років був вільним. Він був сином мужика, а став великим поетом. Тяжка доля не змогла стерти його любов до України. Любіть Україну, як любив її поет. Читайте його твори і ваоша мова буде багатою, чистою, чарівною.

doc
Додано
27 березня 2018
Переглядів
534
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку