В Концепції громадянської освіти та виховання передбачено, що результатом успішної соціалізації дитини можна вважати її готовність до виконання соціальних ролей: Я – успішний учень, у дорослому житті – успішний працівник. Я – система громадянських компетентностей, у дорослому житті – свідомий громадянин. Я – система ціннісних ставлень, у дорослому житті –успішний сім'янин. Таким чином на концептуальному рівні державою визначено суспільно важливе завдання для освітян – забезпечити розбудову такого освітнього процесу, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом.
Соціальне становлення відбувається під стихійним та цілеспрямованим впливом величезної кількості відповідних суспільних структур та інститутів, виховна роль яких по-різному виявляється на вікових стадіях цього процесу. Якщо розглядати соціалізацію індивіда як процес його інтеграції до складу певної соціальної спільноти, то можна виділити певні рівні такої інтеграції, а саме: Рівні соціалізації • об'єктивна (соціально-економічна), в результаті якої індивід обіймає певну позицію, положення в структурі спільноти; • функціональна, що обумовлює виконання індивідом певних функцій, ролей; • нормативна, що визначає готовність індивіда діяти певним чином для досягнення власних цілей, узгоджених з цілями діяльності спільноти; • міжособистісна, що визначає ставлення оточення до індивіда, оцінку його взаємодії з ним.
Засвоєння соціально-культурного досвіду З одного боку, дитина засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству і соціальним групам, до яких вона належить… …а з другого – активно входить у систему соціальних зв’язків, завдяки яким і набуває соціального досвіду
Освіта – це спеціально спрямована та керована частина соціалізації індивіда; цілеспрямований процес і результат виховання та навчання в інтересах особистості, створення умов для її максимально повної самореалізації. Виховання – це спеціально організований, цілеспрямований процес формування морально- духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Соціалізація – процес і результати засвоєння людиною історично створених соціальних норм та культурних цінностей, що необхідні для повноцінного життя у суспільстві і передбачають включення особистості у систему суспільних відносин та самостійне відтворення цих відносин
Соціалізація – це…….набуття дитиною досвіду співжиття у суспільстві з іншими людьми;прийняття дитиною групових норм;поступове набуття дитиною соціального досвіду спілкування і діяльності, це процес розвитку самосвідомості, саморегуляції;включення у суспільні структури через засвоєння культури, норм, цінностей, зразків поведінки;процес формування особистості, невід'ємний від соціального середовища, в якому вона живе і діє.
Залежно від віку дитини розрізняють 5 основних етапів (стадій) соціалізації: Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує). Стадія індивідуалізації (з'являється бажання виділити себе серед інших, критичне ставлення до суспільних норм поведінки). У підлітковому віці стадія індивідуалізації, самовизначення “світ і я” характеризується як проміжна соціалізація, тому що усе ще не стійке у світогляді і характері підлітка. Стадія інтеграції (з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, “вписатися” у суспільство). Інтеграція проходить благополучно, якщо властивості людини приймаються групою, суспільством. Якщо ж не приймаються, можливі такі виходи: - збереження своєї несхожості і поява агресивних взаємодій (взаємовідносин) з людьми і суспільством; - зміна себе (стати як всі); - конформізм. Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки опановує соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою діяльність. Післятрудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що робить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням.
Первинна соціалізація Найбільше значення в процесі первинної соціалізації відіграє сім’я, звідки дитина і черпає уявлення про суспільство, про його цінності і норми. Так, наприклад, якщо батьки висловлюють думку, яка має характер дискримінації щодо якої-небудь соціальної групи, то дитина може сприйняти таке ставлення як прийнятне, нормальне, усталене в суспільстві.
Інститути соціалізації - організації, що впливають на процес соціалізації та його організацію. Вони виконують важливі функції, основні з яких: • навчання культурним нормам і зразкам поведінки; • контроль за тим, як міцно, правильно та глибоко засвоєно соціальні норми й ролі. Соціальні інститути. ДНЗШкола. ЗМІНеформальна група однолітків. ВНЗСім'я Правова система
Сучасна загальноосвітня школа як інститут соціального виховання становить собою: освітньо-виховний заклад, що реалізує функції соціалізації особистості через виховання та освіту учнів; організацію, що здійснює вплив на школярів у процесі життєдіяльності у позашкільний час; соціально-психологічну групу, вплив якої на учнів відбувається під час неформального спілкування та вільної життєдіяльності, що не організується педагогами. Сьогодні школа розглядається як відкрита соціальна система, яка включає: розширення соціальних контактів школи із сім’єю;взаємодію школи із закладами додаткової освіти, культури, іншими соціальними інститутами; інтеграцію зусиль педагогів з широким колом громадськості;проведення уроків, позаурочних занять за межами школи: у майстернях, лабораторіях, на свіжому повітрі, у БК тощо.
У системі соціального виховання можна визначити три взаємопов’язаних напрямки діяльності школи та інших соціальних інститутів: організація передачі соціального досвіду учням, створення необхідних сприятливих умов для повноцінної самореалізації, саморозвитку особистості, її самоактуалізації у близькому оточенні, самовиховання у напрямку, бажаному для суспільства; активізація усіма суспільними засобами інтелектуального, емоційного, морального, культурного, фізичного та інших напрямків розвитку особистості; створення сприятливого середовища в сім’ї та її близькому оточенні, формування у мікросередовищі соціально значущих групових і колективних норм, орієнтацій і цінностей, що є основою сприятливого психологічного клімату.соціальна реабілітація, що передбачають комплекс заходів подолання асоціальних відхилень і профілактику правопорушень у дітей, підлітків, забезпечення соціальної допомоги і захисту дітям з метою подолання їх соціальної дезадаптації і включення в життя.
Вплив освітнього соціалізуючого простору на процес соціалізації дітей здійснюється через: Освітній компонент соціалізуючого простору: різноманітність видів творчої, соціальної діяльності школярів розвиток учнівського самоврядування; оновлення (збагачення) змісту освіти, упровадження інноваційних технологій навчання, виховання, розвитку особистості, оцінювання навчальних досягнень учнів; безпечність інформаційного середовища; культура мислення учнів. Соціальний компонент соціалізуючого простору: привабливість мікрорайону, де мешкають учні, професійна орієнтація учнів; рівень трудової зайнятості випускників; рівень правової свідомості; соціальне партнерство; стиль відносин у сім'ї -виконання виховних функцій.
Ознакою успішності процесу соціалізації особистості підлітка є його готовність взаємодіяти з соціумом Три шляхи формування цієї ознаки: - перший шлях, коли дорослі самі формують ті чи інші життєві компетентності підлітків у практиці особистісних взаємовідносин; - другий – набуття життєвого досвіду відбувається в стосунках з ровесниками; - третій – одночасно і в стосунках з дорослими, і в стосунках з однолітками.
Таким чином успішна соціалізація та розвиток особистості полягає у забезпеченні прав дитини, формуванні у неї необхідного адаптаційного потенціалу, створенні відповідних умов для її самореалізації, а також мінімізація негативних впливів соціуму на особистість шляхом використання сприятливих факторів соціального оточення.