Узагальнення знань про органічні сполуки. Класифікація, гомологія, ізомерія.

Тема : Узагальнення знань про  органічні сполуки. Класифікація, гомологія, ізомерія.

Мета : а) систематизувати та узагальнити знання учнів про основні гомологічні  ряди органічних сполук, види ізомерії, особливості номенклатури;

б)перевірити вміння та навички складати формули гомологів та ізомерів,  рівняння реакцій;

в) розвивати вміння та навички застосування теоретичних знань в           практичній діяльності;

г) сприяти  вихованню культури розумової праці.

Тип уроку: узагальнення і систематизації знань; семінар.

Обладнання: 1)  роздатковий дидактичний  матеріал;

2) моделі молекул метану, етилену, ацетилену, метанолу, метаналю, мурашиної кислоти, метиламіну, хлорметану, 1,1- дихлоретану, бензену, етану

Хід уроку.

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми продовжуємо підводити підсумки про матеріал, що вивчався в

курсі органічної хімії. Які завдання ми з вами будемо сьогодні вирішувати на уроці ? Я пропоную провести його у вигляді усного журналу, деякі сторінки будуть вести репортери, деякі – я.

ІІ. Повторення та узагальнення вивченого

Отже, сторінка перша. Історична.

Розповідь учня про становлення органічної хімії як науки про сполуки Карбону.

Давайте обговоримо питання :

● Що вивчає органічна хімія ?

● Чому їй дали таку назву ?

Виконання завдання 1 в групах

─  З даного переліку речовин виберіть органічні: вуглекислий газ, бутан, ацетилен, винний спирт, натрій, сахароза, сірка, фенол, кисень, бутадієн, мідь, етанол, амінооцтова кислота.  За якою ознакою ви класифікували речовини?

ІІІ. Повторення й  узагальнення   знань.

Сторінка друга. Класифікаційна.

Ваша відповідь на останнє запитання показує, що без певної системи у навіть такій  невеличкій багатоманітності речовин важко розібратися, а що вже говорити про мільйони відомих на сьогодні органічних сполук. (Скільки сполук налічує органічна хімія?)

Завдання 2. Назвіть загальні формули класів сполук.

Завдання3. Визначте  класи сполук, до яких відносяться запропоновані вам моделі молекул (робота в групах: яка група швидше виконає завдання на визначення

5 кулестержневих моделей речовин) (пропан, етанол, етен, оцтова кислота, бутен).

Завдання 4.(2) Залікове завдання. Виконайте завдання на вибір відповідності.

Варіант  І.

а) СН₃ – СН₂ – СН₂ – СН₃              1) спирти

б) СН₂ – СН₂ – СН₃                         2) алкани

│                                                    3) аміни

ОН            О                                  4) карбонові кислоти

//                                      5) алкени

в) СН₃ – С  ─ ОН

г) СН₃ – СН₂ – СН – СН3

│

NH₂

Варіант ІІ.

а) СН3 – С ≡ С – СН2 – СН3                                             1) естери

б) СН2  ═ СН – СН2 – СН2 – СН3                               2) алкіни в) СН3 – С – О – СН3                                        3) карбонові кислоти ║                                                            4) алкени О                                                            5) спирти   г) СН3 – СН2 – СООН

 

ІУ. Повторення й систематизація основних теоретичних положень.

Виконуючи попереднє завдання, ви  користувались формулами сполук. Як

людина має ім’я, так і сполуки мають назви. Отже, третя сторінка –

номенклатурна.

У кожного з вас на столі лежать картки з формулами сполук.

Залікове завдання. Дайте назви речовинам, вкажіть, до якого класу вони

належать. (Завдання 3)

Варіант  І.

а) СН₃ – СН – СН – СН₃                              б) СН₂ =СН – СН₃

              │       │

              ОН    СН₃

в) С₂Н₅ – СООН                                            г) СН₃ – СН₂– СН – СН = СН₂

                                                                                                │

                                                                                                СН₃

д)СН₃ – СН₂– СН – СН₂ – СН₂                      є) СН₃ – СН– СН – СН₂-- СООН

                        │                 │                                          │      │

                        СН₃            CH₃                                       СН₃  СН₃

Варіант ІІ.

а)  С₃Н₇ – ОН                                                  б) СН₃ – СН₂– СН₂ – С ≡ С – СН₃

в)  СН₃ – СН – СН – СН₃                                г) СН₃ – СН₂– СН – СН₂ − СН₃

                │       │                                                                       │

                С₂Н₅  СН₃                                                                   С₂Н₅

д)  СН₃ – СН – СН – СООН                            є) СН₃ – СН₂ – СН – СН₂– ОН

                │       │                                                                       │

                 СН₃  СН₃                                                                   СН₃

 

 

Одночасно учень виконує подібне завдання на дошці, пояснює його виконання. Обговорення завдання, виконаного біля дошки.

Дати назви запропонованим сполукам :

а) СН₃ – СН – СН ═ СН– СН₃                         б) СН₃ – СО – О – СН₂ – СН₃

              │

              С₂Н₅

в) СН₃ – СН – СН₂                                             г) СН₂ – СН₂ – СН – СН – NH₂

               │      │                                                     │                   │       │

               ОН   СН₃                                                 СН₃               С₂Н₅  СН₃

 

Учні здають виконанні завдання для перевірки.

 

Четверта сторінка – ізомерія сполук.

А) Розповідь учня про види ізомерії

Завдання Написати можливі ізомери складу С₅Н₁₀, С₄Н₆

У. Підведення підсумків уроку.

Ось і підійшов до кінця наш усний журнал. Ми розглянули лише частину

питань і давайте зробимо висновки, щоб на наступному уроці продовжити

узагальнення знань про органічні сполуки.

Висновки.

Домашнє завдання.

Повторити основні властивості, що притаманніпредставникам названих сьогодні класів сполук.

Творче завдання: використати отримані знання для складання  кросворду з теми „Органічна хімія”

 

 

Додаток № 1.

СТАНОВЛЕННЯ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ ЯК НАУКИ.

Історична довідка. Людство тисячоліття освоювало таємниці  хімічних перетворень сполук Карбону. Спочатку це були прості процеси окиснення: горіння деревини, нафти, вугілля, які людина використовувала, щоб обігріти житло, зварити їжу. Пізніше люди навчились виділяти деякі природні сполуки: барвники, трояндову олію та інші речовини рослинного та тваринного походження.

Але систематичне вивчення „рослинних та тваринних тіл” розпочалося у ХУІІІ столітті. Карл Вільгельм Шеелє виділив з рослин  щавлеву, молочну, яблучну, лимонну кислоти, а Антуан Лоран Лавуаз’є  на основі цих дослідів прийшов до висновку, що основними елементами „рослинних і тваринних тіл” є Карбон, Гідроген, Оксиген, рідше – Нітроген та Фосфор.

Тільки на початку ХІХ століття з’явилась самостійна наука „органічна хімія”. Цей термін ввів у своєму підручнику шведський вчений Йєнс Якоб Берцеліус. Розвиток ткацької, харчової галузей промисловості, торгівлі, сільського господарства, накопичення експериментальних фактів, що важко було пояснити, призвели до створення наукової теорії. Її засновником став видатний російський вчений Олександр Михайлович Бутлеров. Створенню теорії сприяли роботи Фрідріха Кекуле, Арчибалда Купера, Шарля Жерара, Ф. Лорана та інших. З’їзд хіміків, на якому були дані визначення відносної атомної та молекулярної маси, валентності теж відіграли свою роль.Теорія будови органічних сполук О.М.Бутлерова і до сьогодні є складовою частиною сучасної теорії будови речовин.

 

ІІ. Виконання завдань.

Завдання першого етапу.

1. „П’ятий зайвий” (0,5 б )

Знайди зайву речовину:

а)  С₂Н₄;   С₃Н₈;   СН₄;  С₇Н₁₆;  С₉Н₂₀;

б)  С₆Н₁₄;   С₂Н₂;   С₅Н₁₂;   С₂Н₆ ; С₄Н₁₀ ;

в)  С₈Н₁₈; С₂Н₆;  С₃Н₈;  С₄Н₆;   С₉Н₂₀;

г)  С₂Н₆;   С₈Н₁₀;    С₅Н₁₂;  С₄Н₁₀;  С₇Н₁₆ .

2. „Маю поняття” ( 0,5 б)

Учні дають усні відповіді на запитання за принципом гри „Щасливий

випадок”.

1) Група атомів СН₂ ─ називається ...( гомологічною різницею)

2) Загальна формула алканів ...(С_nH_2n+2)

3) Елемент, що лежить в основі будови  майже всіх органічних речовин...

( Карбон)

4) Валентність Карбону в органічних сполуках ... ( ІV)

5) Порядок сполучення атомів у молекулі показує ...( Структурна формула)

6) Хімія сполук Карбону називається ...( Органічною)

7) В органічних сполуках переважає тип зв’язку...(Ковалентний)

8) Основні положення теорії хімічної будови органічних сполук     сформулював ...  (О.М.Бутлеров)

9) Просторова будова молекули метану є ...( Тетраедрична)

10) Речовини  одного складу, але різної будови і властивостей називаються...

( Ізомери)

11) Нестабільні частинки, які мають неспарені електрони, називаються…

(Радикалами)

Гра з кубиком  «Так чи ні»

(Вчитель по черзі кидає кубик учням. Учень, піймавши кубик, дає відповідь «так» чи «ні», коментує, в разі необхідності дає вірну відповідь.

1.Органічна хімія – це хімія сполук Карбону (так).

2. Карбон в органічних сполуках завжди чотиривалентний (так).

3.На зовнішньому енергетичному рівні атома Карбону міститься 6  електронів (ні).

4. В основному стані в атомі Карбону  4 неспарені електрони (ні).

5. В  збудженому стані в атомі Карбону  2 неспарені електрони (ні).

6. Атоми Карбону  здатні утворювати як йонні, так і ковалентні сильно полярні   зв’язки (ні).

7. Атоми Карбону здатні утворювати між собою міцні ковалентні зв’язки і з’єднуватися в довгі ланцюжки або цикли (так).

8. Основні положення теорії хімічної будови органічних речовин сформулював  Д.І. Менделєєв (ні).

9. Хімічна будова -  це послідовність з’єднання атомів відповідно до їхньої валентності в молекулі (так).

10. Властивості речовин залежать тільки від того, атоми яких елементів і в якій кількості утворюють молекулу (ні).

11. Структурні формули – це такі формули, в яких символи хімічних елементів сполучаються рисочками, кількість яких дорівнює валентності елемента в сполуці  (так).

12. Ізомери – це речовини,що мають однаковий склад, але різну будову (так).

13. Ізомери – це речовини, що мають однакові властивості (ні).

14. Структурні формули бувають розгорнуті та скорочені (так).

15. До складу вуглеводнів входять С, Н, О та іноді інші елементи (ні).

 

Історія розвитку органічної хімії.

Назва «органічна хімія» походить з припущення що органічні сполуки можуть бути синтезовані тільки в живих організмах

Термін “органічна хімія” вперше запровадив в 1806 році шведський хімік Берцеліус. Вважалось, що всі органічні речовини можуть бути синтезовані тільки в живих організмах.  Думали, що вони утворюються тільки під дією особливої “життєвої сили”, яка існує лише в живій природі: в організмі тварин і в рослинах.

Спростували ці уявлення такі події:

Німецький дослідник Фрідріх Велер  (1828 р) вперше синтезував сечовину.

Німецький хімік Кольбе (1845 р) синтезував оцтову кислоту.

Француз Бертло (1851 р)  синтезував бензол, фенол, нафталін, тваринний  жир.

Росіянин Олександр Михайлович Бутлеров (1961) синтезував цукристу речовину.

Ці синтези стали початком  бурхливого розвитку органічної хімії.

Предмет органічної хімії.

Кекуле (1851 р) визначив органічну хімія, як хімію сполук Карбону.

Органічна хімія – це хімія сполук Карбону.

Хоча є й неорганічні сполуки Карбону: СО, СО₂, СаСО₃, Н₂СО₃ та інші.

Домашнє завдання.

Повторити основні властивості, що притаманні представникам названих сьогодні класів сполук.

Творче завдання: використати отримані знання для складання  кросворду з теми „Органічна хімія”