В. Гюго. «Собор Паризької Богоматері». Образи персонажів, їхні стосунки й життєві долі 

Урок №3 В. Гюго. «Собор Паризької Богоматері». Образи персонажів, їхні стосунки й життєві долі Презентацію підготувала Бондар Валентина Іванівна,вчитель зарубіжної літератури. Ямпільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Ямпільської селищної ради. Сумської області

Персонажі роману

Есмеральда – красива сирота. Їй 16 років. Танцівниця-циганка. Клод Фролло – 36 років, суворий священик, архідиякон Жозаський. Квазімодо – глухий горбун, 20-річний сирота, дзвонар Собору Паризької Богоматері. П’єр Гренгуар – поет і філософ, який приєднався до волоцюг. Феб де Шатопер – капітан, офіцер, який любив жіночу компанію. Жоаннес Фролло де Молендіно – школяр, молодший брат Клода. Гудула (Пакетта) — відлюдниця, у якої цигани викрали доньку: з того часу вона ненавидить циган і присвятила своє життя жалобі за Агнес. Клопен Труйльфу – король бродяг та жебраків. Флер-де-Ліс – дівчина із знатної родини, наречена Феба.

На широкому, вільному просторі між натовпом і вогнищем танцювала молода дівчина.

ЕсмеральдаЇй 16 років. Сирота. Танцівниця-циганка.«Усі погляди були прикуті до неї, усі роти роззявлені. Вона танцювала під рокіт балтійського тамбурина, який її округлі дівочі руки підносив над головою. Тоненька, жвава, немов оса, у своєму золотистому корсажі, барвистій сукні, що надималася від швидкого танцю, з оголеними плечима, стрункими ніжками, що мелькали з-під спідниці, чорним волоссям, сяючими очима – вона, вона здавалося, неземною істотою». Дівчина навчилася гарно співати і танцювати і, опинившись у Парижі, заробляє собі на життя, виступаючи перед глядачами на міській площі.

Головна риса її характеру – природність, яку не спотворили ні забобони, ні релігія, ні люди. «Я бачила дівчину, коли їй минуло чотири місяці. Справжнє янголятко! Очі в неї були більші, ніж ротик. І найчарівніше – тонке чорне волоссячко, яке вже кучерявилось. У шістнадцять років з неї була б чорноволоса красуня».«У неї були чорні, чудові блискучі очі. ЇЇ чорні кучері пронизувало сонячне проміння, і пасма їх виблискували, мов золото… . Форми її тіла захоплювали своєю довершеністю. Це була не просто дівчина… Це був ангел!»Есмеральда – дуже наївна, захоплена своїми мріями і фантазіями, не вміє реально оцінювати речі і події і тому не бачить небезпеки, яка чекає на неї. При її появі все навколо здається осяяне якимось казково-чарівним світлом: «Она была словно факел, внесенный со света во мрак». Есмеральда - краса, ніжність, наївність, доброта, вірність, простодушність

Ще маленькою її викрали цигани у матері. Але серце дівчини залишилося добрим і чуйним. Дівчина в романі стала символом краси, уособлювала в собі стихійну радість і красу життя, гармонію прекрасного тіла і душі. Вона була справжнім дитям народу. Своїми танцями, зовнішнім виглядом вона приносила радість простим людям, недарма її обожнювали злидарі та обідранці з Двору Чудес. І коли Есмеральді загрожувала небезпека, вони повстали і пішли на штурм Собору, аби врятувати її. Любов до красеня Феба не принесла їй щастя, а, навпаки, привела до шибениці. Есмеральда довірлива і прямодушна у своєму коханні, вірна і віддана. Лише перед смертю судилося дівчині зустрітись із матір'ю. Мур і грати розділяли їх. Але мати, як справжня левиця, розірвала їх і нарешті змогла приголубити своє дитя, а потім відбивала його у сторожі, але Есмеральді долею судилося вмерти. Есмеральда - ангел на грішній землі«Дівчина наївна і пристрасна, яка нічого ще не знає і всім захоплюється»

Клод Фролло – 36 років«Тепер це був суворий, поважний, похмурий священник, пастор душ, преподобний архідиякон Жозаський, другий помічник єпископа, керівник двох благочинній: Монтері і Шатофор та ста сімдесяти чотирьох сільських парафій. Це була поважна і понура особа, перед якою тремтіли діти-півчі в стихарях, органісти, братія Святого Августина та паламарі Собору…»

«Архідиякон уподобав у тій башті Собору малюсіньку потайну келію, що безпосередньо прилягала до дзвіничної клітки й куди ніхто, як ходив поговір, навіть сам єпископ, не смів проникнути без його дозволу… Що таїла в собі ця келія — ніхто не знав…»Клод Фролло

З двадцятирічного віку є священнослужителем Собору Паризької Богоматері, який любив усім своїм серцем: його оздоблення, його символіку, його внутрішнє значення, любив пов’язану з ним легенду. В одній із веж собору спорудив келію, про яку говорили: «Там палахкотить саме пекло!» Там проводив хімічні досліди, вивчав вплив астрономічних явищ на людину. «Я дослідив глибини астрономії і медицини – все це ніщо! Людське тіло – темрява! Небесні світила – темрява! Золото – ось сонце! Уміти роботи золото – значить бути рівним Богу». Тому метою всього життя було знайти філософський камінь. Його вважають чорнокнижником. Терпіти не міг жінок, особливо єгиптянок і циганок, і тому домігся від єпископа указу про заборону циганкам танцювати на площі біля собору.  Клод Фролло

лицемір, єретик, злочинець, збагачується за рахунок знедолених, зневажає християнську мораль. Клод Фроллостворив сам себе,вирішив присвятити життя Богу,добути філософський камінь івідректися від усіх радощівземного буттяє справжнім носієм зла та ненависті до людей, людина трагічної і складної долі викликав жах пристрастями своєї душі, це справжній демон у сутані, його божевільний потяг до Есмеральди коштує архидиякону життявинен у смерті Есмеральди. Підібрав і виховав Квазімодо, але не добро керувало ним, йому був потрібний слухняний прислужник, який міг би зробити для нього все, що завгодно.

Квазімодо глухий горбань, 20-річний сирота, дзвонар Собору Паризької Богоматері.«Та подоба живої істоти, яка лежала вранці провідної неділі 1467 року на цих дошках, очевидно, збуджувала велике зацікавлення досить численної групи глядачів, що юрмилися біля настилу. Група складалася переважно з осіб прекрасної статі, здебільшого старих жінок».«Справді це «маленьке страховисько» ( нам і самим було б важко його назвати інакше) не було новонародженим. Це була якась невеличка брила, дуже незграбна, ввіпхнута в полотняну торбину. В торбині стирчала потворна голова. Було видно лише копицю рудого волосся, одне око, рот і зуби. Око плакало, рот горлав, зуби, здавалося, тільки й чекали, щоб укусити, усе разом борсалося в торбині, збуджуючи подив і острах натовпу, що дедалі зростав.»

Квазімодо «Тоді він (Клод Фролло) і підійшов до жалюгідного створення, що викликало стільки ненависті та погроз. Вигляд цієї нещасної, потворної, занедбаної істоти приголомшила його думку… - все це взяло його за серце; почуття величезної жалості захлеснуло його. Він забрав підкидька до себе».«Квазімодо – потворний, горбатий, мав якийсь грізний вираз сили, спритності та відваги».«Люди жахаючись, помічали на верхівці башти якогось дивовижного гнома, що дряпався, звисав, ліз, вихилявся над безоднею, перескакував з виступу на виступ і нишпорив у надрах різьблених горгон…»

«З часом міцні узи зв'язали дзвонаря із собором. Відчужений навік від світу подвійним нещастям, що тяжіло над ним – темним походженням і фізичною потворністю, замкнене з дитинства в це подвійне непереборне коло, бідолаха звик не помічати нічого, що лежало по той бік священних стін, що притулили його під своєю покровом. У міру того, як він ріс і розвивався, Собор богоматері послідовно служив йому то яйцем, то гніздом, то домом, то батьківщиною, то, нарешті, Всесвітом». Квазімодо

Квазімодо«Пика, яка в ту мить красувалася в отворі розети, була й справді гідна подиву…»«Потім його посадили на строкато розмальовані ноші... Якась гірка і погордлива радість розцвіла на похмурому обличчі циклопа, коли він побачив біля своїх викривлених ніг голови усіх цих гарних, струнких чоловіків…»

Німий, глухий, з величезним горбом на спині і на грудях, напівлюдина, напівчудовисько, потвора, яку кожен парижанин боявся і ненавидів. Не знав своїх батьків, самотній у цьому жорстокому і несправедливому світі, раб, вірний пес, який сліпо й бездумно служить своєму господареві Клодові Фролло. Скільки ж нещасть випало на долю однієї людини! Жив самотньо під дахом собору, краще за всіх розумів музику дзвонів, але потім він став глухим і майже німим. Звір зовні, він - справжній ангел у душі. Внутрішня душевна краса героя виявилась у вірності, вдячності та відданості Есмеральді. Не зміг розібратися, чому стихійний рух народу дійшов до стін Собору, а тому бився насамоті, і, не бажаючи того, сприяв загибелі дівчини. Щире, безкорисливе кохання до Есмеральди

— Як Вас звати, пане офіцер? — Капітан Феб де Шатопер до ваших послуг, моя красуне,— відповів офіцер. — Дякую вам, — мовила вона. Феб де Шатопер Феб - красень офіцер,ротмістр королівських стрільців,безсердечний гульвіса, не здатнийна серйозні щирі почуття.

Феб де Шатопер Феб де Шатопер - дворянин, капітан королівських стрільців, з тих чоловіків, яких обожнюють жінки. Ім’я означає «сонце» і походить від імені давньогрецького бога. У нього є наречена з дуже багатої сім’ї - Флер-де-Ліс, яку він не любить. Звик до військової служби, лайки солдат, полюбляє веселитись, пити та жартувати у компанії таких же гульвіс, як і сам. Сподівався, що закохана у нього красуня Есмеральда стане ще однією його легкою перемогою.

П’єр Гренгуар. Поет – невдаха, звик до зрадливості долі, особистість, що не відбулася. П’єр Гренгуар – зрадник. Він кинув напризволяще Есмеральду, яка врятувала його від смерті і залишив її з демоном у сутані Клодом Фролло. П’єр  Гренгуар, будучи поетом – філософом, людиною освіченою, не міг не здогадатися про наміри архідиякона. Але боягузтво П’єра Гренгуара спричинило зраду. Страх взяв верх над його сумлінням.

Персонажі роману змальовані за допомогою романтичної символізації: це виняткові характери за надзвичайних обставинах; емоційні зв'язки виникають між ними миттєво, а їх загибель обумовлена роком, який служить способом пізнання дійсності, бо в ньому відбивається протиприродність «старого ладу», ворожого людської особистості.

Використані джерела Собор Паризької Богоматері– Віктор Гюго – Укр. Ліб. https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=704 Собор Паризької Богоматері – Вікіпедія http://surl.li/afstb. Хроменко І. А. Система уроків з вивчення роману В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» http://surl.li/eldjt Інтернет-ресурси:https://library.vspu.edu.ua/vistavki/sobor/sobor.htm http://surl.li/eldid https://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14402/ http://surl.li/eldhj http://surl.li/eldhn http://surl.li/eldhn http://surl.li/eldhv http://surl.li/eldhz http://surl.li/eldih