В.Поліщук Тому, знайомлячись з долею та творчістю В. Поліщука, ми спробуємо відповісти на запитання: як життя і творчість В. Поліщука можна пов’язати з проблемами сьогодення.

«Розстріляне  Відродження». Доля і творчість Валер’яна Поліщука.

Мета:

навчальна: поглибити вивчене про долі представників «Розстріляного Відродження», визначити, що стало причиною занепаду і кризи  ідеології і політики; засвоїти основні внутрішньополітичні події  періоду;            

        розвивальна: розвивати вміння аналізувати, аргументовано висловлювати власну думку, читати документи, вести діалог під час перегляду відеоматеріалу уроку; продовжити формування уміння встановлювати причинно-наслідкові зв`язки; розвивати комунікативні вміння;

        виховна: розвивати інтелектуальні та творчі здібності,  зацікавити творчістю цих митців, зокрема їхньою поезією; виховувати любов до України, почуття національної  гідності й високої свідомості.

Тип уроку: урок-роздум

Обладнання:

• підручник з історії України автор?
• підбір фотографій письменників доби "Розстріляного Відродження"
• твори письменника В.Поліщука
• відеоматеріал «Не спи», «Будинок «Слово»».

Основні поняття:

•                               сталінські репресії
•                               тоталітарна культура
•                               "Розстріляне Відродження"

 

Хід уроку:

І. Забезпечення емоційної готовності до уроку.

        Інтерактивна вправа.

             Повторити хором афірмацію : « Я на уроці історії. Я радію цьому. Увага моя зростає. Пам’ять моя міцна,голова мислить ясно. Я хочу вчитися, я дуже хочу вчитися, я готовий до праці». Хід уроку

1 етап (4 хв.)  Організаційний. Привітання, перевірка відсутніх, перевірка готовності учнів до уроку.

2 етап (6 хв.) Актуалізація опорних знань. Метод: частково-пошуковий.

Бесіда за запитаннями:

3 етап (35 + 35 хв.) Вивчення нового матеріалу. Методи: пояснювально-ілюстративний, проблемний виклад матеріалу, робота в групах.

Оголошення теми і мети уроку.

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

        Хоч в  пісні воскресив би вас

І той  страшний, безумний час!..

Так тяжко плачу і дивлюсь

Я на розстріляне безсмертя,

Як  на дитя убите – мати…

Страшний  пройшли ми, друзі, час.

Та  як живі вони між нас

І будуть жить на горе кату!..

Безсмертя ж бо не розстріляти!

                                                      В. Сосюра

 Сьогодні на уроці ми простежимо основні напрямки розвитку українського письменника, та період в історії «Ростріляне відродження» 20-30-х років ХХ ст., дізнаємося про те,хто заклав основи нового літературного стилю. Також з’ясуємо, чому  митці були репресовані. Шановні учні, саме молодь у той далекий час була основою розвитку та пошуку, підтримувала й розуміла потребу мати національну літературу, як, до речі, і сьогодні. 

     Тому, знайомлячись з долею та творчістю В. Поліщука,  ми спробуємо відповісти на запитання: як життя і творчість В. Поліщука можна пов’язати з проблемами сьогодення.

 

 

Творчий та життєвий шлях В.Поліщука. Доля людини, доля країни.

 

І. Актуалізація знань учнів: «сократівський діалог»

«Так»:

 В кінці 20-х років  на тлі згортання політики українізації та встановлення сталінського режиму розпочалося переслідування інакомислячих, особливо інтелігенції.

Культура в тоталітарному суспільстві знаходилася під контролем влади і була засобом впливу на маси для формування певної суспільної свідомості. Було запроваджено державне регулювання офіційної літератури.

Тоталітарної влада укріплювалась через пропагандисьтку культуру

«Але»:

( учні повинні визначити ті явища суспільного життя, які йшли всупереч державній політиці й вказати причини виникнення українського відродження 20-х рр.)

Приблизна відповідь:

1.                           Доба героїчної боротьби українського народу за незалежність 1917-1920 роки.
2.                           Послаблення тиску центру в Україні в період НЕП.
3.                           Поява цілої плеяди молодих літераторів, драматургів, художників та літературних спілок різних напрямків.
4.                           Політика українізації та підвищення ролі української мови.

«Висновок»

Таким чином, приходимо до висновку, що після встановлення сталінського режиму, влада розпочне утиски щодо творчої інтелігенції – носіїв української державницької ідеї. Яким чином це відбувалось сьогодні прослідкуємо на прикладі долі одного з найяскравіших представників «Розстріляного Відродження» - Валер’яна Поліщука

План уроку:

1.                           Причини "Розстріляного Відродження"
2.                           Репресії щодо діячів української культури.
3.                           Вирішення проблемного питання: "Розстріляне Відродження – суто національне явище чи загальна риса тоталітарної доби?"

Готуючись до уроку, ви виконали випереджальні групові завдання. Слово «історикам» щодо причин "Розстріляного Відродження".

Звучить велична музика  Й.Баха, що налаштовує присутніх на небуденність, серйозність. Перегляд презентації.

Приблизний зміст повідомлення:

Термін в вперше було вжито в 1959 році Ю.Лавріненком (Париж ,1959 "Розстріляне Відродження") .
"Розстріляне Відродження" - це період 30х рр. ХХ ст. в історії України, коли переслідувались та знищувались представники української культури.

Характерною рисою даного періоду стали репресії щодо діячів української культури. У будь-якому національному просторі є свій пантеон постатей, які символізують його мистецькі й духовні верховини, стають своєрідними іменами-емблемами, що вирізняють його серед етнокультур. Цей пантеон відсвічує променями національного генія й складається з образів діячів культури, науки, політики.

Сьогодні практично не можна уявити інтелектуальний та духовний розвиток нації, відтворити цілісну картину розвитку літературного процесу без представників «Розстріляного Відродження».

Запитання для роздумів:

 Чому про повний розвиток талантів митців не могло бути й мови в 20-х - 30-х  роках  ХХ  століття?

Надається слово групі літературознавців.

Приблизний зміст повідомлення.

 Політика Кремля диктувала, що письменники є "інженерами людських душ" і мають зректись національних інтересів власного народу. Ця ідея йшла в розріз з усіма українськими літературно-мистецькими напрямками і течіями, відмінними від "соцреалізму".
Цензура, очолена Головлітом та ГПУ-НКВС, почала тиск на українську літературу. Незгідні з свавіллям партії та Сталіна митці зазнали жорстоких репресій:

• 130 - розстріляних письменників;
• 11 - вчинили самогубство, не витримавши знущань;
• 119 - заслані в табори;
• 33 - репресовані;
• 188 - повернулися з ув'язнення зі знищеним здоров'ям.

Разом 481 жертва, хоча немає достовірності за повноту списку.

Питання для роздумів:

Чим пояснити таку жорстку позицію офіційної влади?

Перегляд фільму «Будинок «Слово».

Робота в групах: опрацювання матеріалів підручника історії України Ф. Турченка, інформації з посібника "Історія епохи очима людини" та підручника з всесвітньої історії 10 клас (теми "Культура в тоталітарних державах" за ред.

Т. Ладиченка), над проблемним питанням: "Розстріляне Відродження – суто національне явище чи загальна риса тоталітарної доби?"

Обговорення результатів роботи груп.

Слово надається групі бібліографів щодо долі Валер’яна Поліщука. Перегляд презентації «Поет – душа, уста народу»

Приблизний зміст повідомлення:

1 жовтня минула 119–та річниця від дня народження одного з найвідоміших представників покоління «Розстріляного Відродження» Валер’яна Поліщука. Витончений поет–лірик, самобутній прозаїк, запальний критик, один з активних організаторів літературного життя в Україні у 20—30–х роках, він був постійно у пошуку новаторських форм, адже сама епоха зобов’язувала творити революційне мистецтво. І Валер’ян Поліщук був у авангарді цього процесу. Осінній місяць став для поета як початком життя, так і його закінченням: у останніх числах жовтня 1937 року, на честь 20–ї річниці революції, в числі 1111 в’язнів Соловків, серед яких — 134 українці зі списку «українських буржуазних націоналістів», він був знищений…

З автобіографії:

 «Народився я в селі Більче Дубенського повіту на Волині (нині — Демидівський район Рівненської області. — Авт.) у сім’ї селянина Лева Олександровича, який тільки–но ставав на ноги з господаркою і тому був бідний, «аж синій». Батьківський рід — кріпаки з діда–прадіда. Прадід був панським чередником і передавали, що граф виміняв його за собаку та привіз із Полісся на Дубенщину — з того ми й Поліщуки... А французька кров у мені таки є, тільки по материнській лінії. Тут, переказують, були якісь емігранти з часу французької революції, але без документів, потім сюди домішалися поляки, українці — і от з тієї покорчі вийшла моя мати Софія...» — так писав у своїй автобіографії Валер’ян Поліщук.

Виростав і міцнів духом майбутній письменник у благодатному куточку Волині, куди постійно линув серцем, в яких би світах він не бував: чи то в далеких від рідного дому містах України, де доводилося працювати, чи в країнах Європи, куди від’їжджав у ділові поїздки. «Я люблю маму за її безмежну добрість, а батька — за його рішучість і твердість. Вони обоє вміли жертвувати своїм спокоєм, добробутом, а то й життям, і так якось непомітно, щиро по–селянському, всім, чим могли, щоб тільки вивести мене в люди», — писав майбутній письменник.

Слово надається групі архіваріусів щодо творчості письменника.

Приблизний зміст повідомлення:

1919-го року видав поему «Сказання давнєє про те, як Ольга Коростень спалила», написану за мотивами відомого літопису та під впливом реалій громадянської війни. Згодом переїздить до Києва, де знайомиться з творчою молоддю. Особисте знайомство й спілкування з Павлом Тичиною спонукало Валер'яна Поліщука переглянути підхід до власних поезій. Тичина заохотив його до пошуків нової художньої якості в ліриці. То були часи повного взаєморозуміння поетів. Вони навіть хотіли видавати спільний альманах або збірник, утворити Київську філію Всеукраїнської федерації пролетарських письменників, яку мав очолити Павло Тичина. Невдовзі керівником цієї ефемерної організації став Микола Хвильовий, з яким Валер'ян Поліщук опублікував спільну збірку «2» (1922).

Ранній Валер'ян Поліщук декларував «неореалізм пролетарського змісту, що виростав з революційного романтизму», мріяв створити синтетичне мистецтво, в якому б гармонійно поєдналися всі наявні течії. Водночас у своєму пориванні до синтетичного мистецтва, мистецтва революційного динамізму, він обстоював ідею мистецтва універсального, поза часом і простором («мистецтво не залежить від місця або нації, яка його створила»). Таку надію він покладав на альманах «Гроно» (1920), що було спробою «бодай хоч наблизитися до того істинного шляху» в мистецтві, який би відповідав духовній структурі «нашої доби великих соціальних зрушень».

Прагнучи піднести поетичне слово до рівня запитів сучасності, поет великі надії покладав на верлібр як єдину віршовану систему, здатну передати стрімку ритміку нової доби. Віршовані верлібри становили основу першої збірки Поліщука «Сонячна міць» (1920), якою він вперше по-справжньому заявив про себе. Поліщук спершу належав до літературної організації «Гарт», але 1925 року заснував у Харкові модерністську групу «Авангард», що обстоювала програму конструктивного динамізму (за нею поезії належало оспівувати модерну цивілізацію і світ технічної революції). Проте Поліщук долав межі суто авангардистських постанов. І тому в його творчому доробку «знаходимо поетичні пейзажі („Цвіркуни“, „Лан“, „Нуга“) зі збірки „Радіо в житах“ (1923), які по своїй музичності і глибокому чуттю, можливо навіть не поступляться Тичині» (О. Білецький).

Виступає В. Поліщук і як прозаїк, критик і теоретик літератури. Окремими виданнями побачили світ понад 50 його книжок, серед яких найпомітніші — «Книга повстань» (1922), «Ленін» (1922), «Дума про Бармашиху» (1922), «Розкол Європи» (1925), «Пульс епохи» (1927), «Григорій Сковорода» (1929) та інші. Як геніально передбачив Василь  Стус:

 

Як добре те, що смерті не боюсь я

І не питаю, чи тяжкий мій хрест,

Що перед вами, судді, не клонюся

В передчутті недовідомих верств,

 

Що жив, любив і не набрався скверни,

Ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя

 

Своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

І чесно гляну в чесні твої вічі

                         І в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Валер'ян Поліщук із безоглядною авантюрністю ув’язувався у літературні суперечки, творив маніфести, творив пародії та епіграми на своїх опонентів. Із–під його пера вийшло понад 40 книжок: 20 творів великої епічної форми — поеми «Ленін», «Дума про Бармашиху», «Великий Хам», «Асканія Нова», «Європа на вулкані», віршованих та прозових романів «Ярина Курнатовська», «Червоний потік», «Григорій Сковорода», «Завзятий вік», кілька томиків лірики та збірки для дітей, книжки нарисів, багато літературно–критичних, теоретичних та публіцистичних виступів. «Написаним і видрукуваним твором я не буваю ніколи задоволений, і темою перестаю цікавитися. Люблю свій твір лишень у процесі роботи», — підкреслював Валер’ян Поліщук. Робота його захоплювала повністю, і в той час його не цікавили ніякі побутові проблеми. Ось як він описує своє перебування у Катеринославі 1921 року: «Ходив я в штанях із мішка, подертих по саме неможливе, відпустив бороду, яка тягнулася на шиї з розхристаної брудної сорочки. Босий і без шапки, я, мабуть, мав вигляд дуже мальовничий, бо коли мене зрідка зустрічали мої товариші по гімназії, вони мене або не впізнавали, або ж із подивом запитували, чим я займаюся, і я, свідомий своєї гідності, відповідав: «Я український письменник».

У 20–х роках Поліщук заснував у Києві літературну групу «Гроно», був одним з організаторів «Федерації пролетарських письменників», членом спiлки пролетарських письменників «Гарт», організатором літературної групи «Авангард».

Валер’ян Поліщук був у постійному пошуку, навіть тоді, коли придумував імена своїм дітям. Первістка він назвав Марком-Реоном, а доньку —Люциною-Електрою. У цих іменах він бачив «зорі грядущого». Зі спогадів доньки дізнаємося, що, незважаючи на свою зайнятість, батько багато уваги приділяв їхньому вихованню, знаходив вільні хвилини, щоб провести з дітьми якомога більше часу. Читаючи його листи до дружини — Олени-Рахіль Конухес, — пересвідчуєшся, що саме ця жінка світила йому в дорозі життя. І вона цією ж монетою платила чоловікові. До кінця свого життя дружина віддано оберігала його пам’ять. Відразу після арешту Валер’яна Поліщука у 1934 році Олена, кинувши все напризволяще, а взявши лише дітей та валізу з книжками, рукописами й листами чоловіка, виїхала з Харкова до Москви. Таємницю про валізу вони оберігали як зіницю ока. Малій Люцині вона стала за ліжко, й таким чином збережений її вміст після реабілітації письменника став слугувати нащадкам.

Літературна сторінка

Як страшно! Людське серце до краю обідніло...

1. Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.

В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.

А підмайстри іще не зробились майстрами.

А робота не жде. Її треба робить.

І приходять якісь безпардонні пронози.

Потираючи руки, беруться за все.

У суспільстві не може бути такої ситуації, коли неможлива боротьба. І творчість. О. Гончар

Слово надається групі біографів щодо творчості письменника.

Довгий час рідні нічого не знали про Валер’яна Поліщука. У 1943 році їм видали свідоцтво про смерть письменника, в якому значилося, що він помер у в’язниці 1942 року від перитоніту. Цій відписці ні дружина, ні донька не надто вірили й далі продовжували звертатися з листами до органів служби безпеки. І лише в 1988 році вони отримали повідомлення з військового трибуналу Ленінградської області, що Валер’ян Поліщук — за висновками особливої трійки Ленінградської області — розстріляний, а от місця захоронення вони вказати не можуть. І лише в середині 90–х років XX століття завдяки пошукам Санкт–Петербурзького «Меморіалу» вдалося віднайти документи, зокрема протокол засідання особливої трійки від 9 жовтня 1937 року, де й значиться, що в числі 134 українських буржуазних націоналістів до розстрілу засуджений і Валер’ян Поліщук. З тих документів випливає, що в’язнів партіями вивозили до урочища Сандормох і замість розстрілу, як то передбачалося вироком, забивали палками.

Валер’ян Поліщук, який беззаперечно вірив у революцію, писав у своєму щоденнику: «Я був за більшовиками, чи лучше за Совітом українських народних секретарів, бо не знав, що вони не українські, а грабіжницькі, борці проти українського всього... Тепер я зненавидів оту «красну гвардію», що не питає, хто ти, може, по міркуваннях більшовик, а тільки український — зараз розстрілює».

 

Хто — справжній герой,

а хто — замаскований кат,

Хто правду, як іскру,

виносив між люди,

Хто правду,

як попіл, розвіював

по Соловках.

Хто із піднебесся

купола скинув

І танцював

по розбитих хрестах,

Хто серцем

незрадно любив Україну,

А хто полюбив її

лиш на словах.

1937 р.

 

Життя такої багатогранної особистості, як Валер’ян Поліщук, обірвалося на 41–му році. Стверджують, що коли Бог дає комусь талант, то за нього потрібно платити, і часто — власним життям.

Перегляд фільму

Розстріляне відродження - Валер'ян Поліщук.avi..

drive.google.com

Робота групи «Юні поети». Учні читають вірші В.Поліщука

ВЕРХОВИНИ

Дух  мій  -  маятник  гіганський
Махає  із  безвісті  в  безвість.
У  сонці  черпає  любовний  огонь,
То  в  темінь  могильну  ненависти  пада,
Не  може  спинитись,  як  безумна  звада
У  течиві  сірім  байдужості  лепкої.
Тільки  верховини  чуття  зупиняють:
Вогнева  любов,  чи  свинцева  ненависть,  -
Ненависть  смертельна  -  безсмертна  любов.
Це  розмах  душі,  де  волочиться  тіло.
-  Я  до  тебе,  моя  ясноока,
Поповзу  червачком  зелененьким
Положу  тобі  груди  під  ноги  тужаві,
А  не  схочеш  ступити,  погордою  хлюпнеш,
То  вмить  обернуся  в  змію,
Укушу  в  саме  око  відкрите,
Удавом  скручуся  на  шиї  ласкавій,
Зачавши  у  спазмах  глухої  нестями
Не  зупинить  твоє  небуття.
Яснооке  дитя,  утікай  ти  від  мене,
Бо  твоє  почування  шалене
Не  загою  й  на  хвилю  новою  жагою,
Не  обмию  я  скелю  сухого  зупинку,
А  захльосну  тебе  і  ударю  в  граніт  -
Роздереться  хай  серце  мені. 

ОСТАННІЙ ЛИСТ

Ти  шукала  людини  міцної  як  криця,  -
Ти  не  знала,  мила,  що  криця  завше  лежить  на  землі,
Ти  не  знала,  кохана,  що  криця  піднята
Падає  знову  на  землю  швидше,  як  камінь.
А  дух  широкий  і  животворчий,  -
Він  м'ягкий,  як  весняний  вітер,
Він  теплий,  як  твій  подих,
Він  ніжний,  як  квітка  блавату,
Лагідний,  як  ласка  Мадонни,
Покірний,  як  пух  під  рукою.
Він  не  криця,  о  ні!
Але  він  зате  ширяє  під  небесами,
Підніжком  йому  земля,
А  головою  в  безмежних  етерних  просторах.
Він  сьогодні  живе,
Але  крила  його
Вже  колишуть  своїм  опахалом
Там  у  майбутті.
Іще  мила  скажу  тільки  тобі:
Твоє  тіло  билось  для  мене,
Тріпотало  підо  мною,  як  серце  живе,
Але  серце  твоє  ніколи
Для  мене  не  билось,  як  серце:
Ти  криці  шукала,
А  зустріла  мене. 

 

Щодня, щомісяця, щороку
Ростем нестримано з-за хмар,
А дні ідуть крицевим кроком,
Перегортають календар!

Олекса Влизько

Ми вважаємо, що "Розстріляне відродження" суто національне явище, бо тільки в Україні розквіт культурного життя 20-х років змінився жорстокою розправою над представниками творчої інтелігенції.

V. Обмін питаннями та відповідями груп.

Контрверсійне питання.

• «Дійсно вони були «ворогами народу»  чи стали героями та геніями за свое життя та після смерті»
• Чи можна погодитись,
• що безсмертя людини в слові, заслугах і діяннях?

 

1.  Заповнення таблиці «Вони любили і прагнули творити нову Україну,нову долю»

 

Представники «Розстріляного Відродження»	Вислови про кохання	Особлива думка учня
Валер’ян Поліщук	Ти  шукала  людини  міцної  як  криця,  - Ти  не  знала,  мила,  що  криця  завше  лежить  на  землі, Ти  не  знала,  кохана,  що  криця  піднята Падає  знову  на  землю  швидше,  як  камінь.
Павло Тичина	Як не горю — я не живу. Як не люблю — я не співаю. Але цього я ще не знаю, Бо завжди я — Як полум'я.
Володимр Сосюра	Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щастя у душі моїй.

2. Подорож до галереї. Розглянути портрети та висловити свою точку зору, і проаналізувати цитати?

портрети
твори	ОСТАННІЙ ЛИСТ	«О люба Інно…»	«Маріе»
цитати	Він  м'ягкий,  як  весняний  вітер, Він  теплий,  як  твій  подих, Він  ніжний,  як  квітка  блавату,	О люба Інно, ніжна Iнно, Любові усміх квітне раз — ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги... Я Ваші очі пам'ятаю, Як музику, як спів.	Іду, поспішає, мов крилами мріє зоря, перед мене в простори щасливі… А губи шепочуть в блаженнім пориві для мене єдинеє ім’я: “Маріє!..”

 

VІ. Підведення підсумків та заключне слово вчителя

Підводячи підсумки, хотілося б подякувати всім учасникам за активну роботу на уроці. Насамперед, відмітити науковий підхід до відбору фактів ,вміння аналізувати та систематизувати отриману інформацію, а також працювати в колективі. В ході дискусії робочі групи переконливо, аргументовано відстоювали власну точку зору, толерантно ставлячись до іншої. Тому пропоную різноплановий підхід для висвітлення даної теми. Тобто розглянути термін "Розстріляне Відродження" в вузькому значенні, як політику радянської влади 30х років в Україні, які привели до винищення українських діячів культури і припинення боротьби за національну незалежність.
"Розстріляне Відродження" в широкому значенні, розуміти як загальну рису тоталітарної доби, що характеризується боротьбою тоталітарних держав проти демократичних явищ в культурі та репресіями проти ряду прогресивних літераторів та митців.

Не спи моя рідна земля,
Прокинься ,моя Україно.
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок.
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої
Всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.

VІІ.  Оцінювання

 

Рефлексія. Підсумок уроку.

1. Історичний диктант.

1. У 20-30 роках укр. Література та театр  розвивався у двох основних напрямках ...
2. В.Поліщук вважав,що мистецтво має бути відділене від ...
3. Мистецьке об’єднання «Гурт» працювало ...
4. В.Поліщук почав плідну творчу співпрацю з письменником ...
5. Найтісніше діяльність В.Поліщук  – поета  пов’язана з  ...

        2. Перевірка сенканів, портфоліо.

 3. «Мікрофон»:

- Працюючи на уроці, я ще раз переконалася,що наша нація справді велика і нам є ким і чим по праву пишатися.

- А я усвідомила, що ж нас усіх об’єднує? Це приналежність до творчої нації, вболівання за долю країни,що ми всі паростки одної землі. І на заході ,і на сході,трагедія була для свіх і кожного велика і болюча.

- А я хочу додати, що ми є нащадками тих нескорених, сильних духом митців, яких завжди боїться нечестива влада і намагається залякати репресіями, фізичним знищенням.

- Я хочу додати,що саме такі митці надихають нас, молодих, на участь у творенні нового,прогресивного, бажання залишити по собі добрий слід на землі і бути гідними нащадками тих,хто своїми справами на благо України уславив її.

.

 

 

 

Додаток до уроку

 

Портфоліо

 

1. Дата народження
2. Місце
3. Національність
4. Мова творів
5. Рід діяльності
6. Найкращий колега
7. Створив твори
8. Шедеври світового значення
9. Дата смерті

Як геніально передбачив Василь  Стус:

Як добре те, що смерті не боюсь я

І не питаю, чи тяжкий мій хрест,

Що перед вами, судді, не клонюся

В передчутті недовідомих верств,

 

Що жив, любив і не набрався скверни,

Ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя

 

Своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

І чесно гляну в чесні твої вічі

І в смерті з рідним краєм поріднюсь.

 

Заключне слово вчителя.

 

«Добро і Зло». Споконвіку точиться боротьба між цими протилежностями. І людині мало не щодня доводиться обирати, чому саме віддати перевагу. Цей вибір дуже складний ще й тому, що добро і зло здатні уживатися в одній особі, і що саме переможе – часом не знає вона сама.

 У різні моменти життя, у різних ситуаціях питання вибору постало перед когортою митців «Розстріляного Відродження».

 І вони зробили свій вибір, який був чесним і перед людьми, і перед своїм сумлінням, і, мабуть, перед самим Господом.

 Часова відстань між епохою «Розстріляного Відродження» і сьогоденням – велика. Але є категорії вічні,  що лишаються актуальними будь-коли.

 Хіба сьогодні перед нами не стоїть, наприклад, вибір: чесна бідність чи матеріальна забезпеченість, або між духовним та матеріальним узагалі?

Перемагайте злість любов`ю,

Відповідайте добром на зло…

Будда

Добро і зло… Доки існує наш світ, існують і ці два поняття. Ніхто не знає, де закінчується добро і починається зло, і навпаки. Добро і зло нерозривно поєднані, вони не можуть існувати одне без одного.

Що для мене зло? Напевно, війни, у яких гинуть люди, часто – найчастіше ні в чому  не винні.А що ж таке добро? Добро – це, в першу чергу, милосердя. Вміти допомогти і підтримати. Добро починається з малого: з доброго слова та привітної посмішки. Але ніколи не буде добра там, де є байдужість!

   Саме від нас залежить, яким стане наш світ – добрим чи злим, від наших вчинків і думок, від нашого ставлення один до одного. Творити добро може кожен, тож варто почати вже зараз!  

 

 Дуже хотілося б, щоб ми всі були здатними зробити правильний вибір на користь духовного, прекрасного, вічного.

 Хай завжди буде вірний вибір як окремих людей, так і цілих народів.

 

 

 

1. Підсумок роботи уроку-дискусії.

 

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ  1. Поясни термін «розстріляне відродження». 2. Яку роль відіграла Спілка письменників України в історії української літератури? 3. Які процеси відбувалися в 30-ті роки в образотворчому мистецтві? 4. Чим пояснюється особлива жорстокість державної влади щодо українських кобзарів і лірників? 5. Користуючись матеріалами підручника та іншими джерелами, спробуй довести, що в трагічних умовах 30-х років українські вчені, письменники, митці зберегли і розвинули українську національну культуру. 6. Яку позицію займало керівництво УСРР стосовно релігії та церкви? Дай оцінку моральному аспекту державної політики щодо віруючих громадян України. ДОКУМЕНТ 1. Телеграма Об'єднання українських письменників «Слово» (США) від 20 грудня 1954 р. і пояснення до неї Москва, СРСР, Другому Всесоюзному з'їздові письменників. Українські письменники - політичні емігранти вітають з'їзд і ви-слювлюють співчуття письменникам усіх поневолених народів СРСР. 1930 року друкувалося 259 українських письменників. Після 1938 року з них друкувалося лише 36. Просимо вияснити МГБ, де і чому зникли з української літератури 223 письменники? Нью-Йорк, 20 грудня 1954 р. До цієї телеграми президія «Слова» подала до преси таке своє пояснення. За приблизними підрахунками, цифра 223 щезлих в СРСР українських письменників розшифровується так: розстріляно - 17; покінчили самогубством - 8; заарештовані, заслані в табори та іншими поліційними заходами вилучені з літератури (серед них можуть бути розстріляні й померлі в концтаборах) -175; зникли безвісти - 16; померли своєю смертю - 7. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. -Мюнхен, 1959. -С. 11-12. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТА  1. Документ № 1. Наведені в телеграмі (документ №1) дані про 223 українських письменників в Радянському Союзі не публікувалися. Натомість, постійно наголошувалося на «батьківській турботі» Сталіна і більшовицької партії про розвиток української літератури. Як можна пояснити таку поведінку влади?

2.  

 

Аргументація оцінок.

Домашнє завдання. Написати твір-роздум у публіцистичному стилі «Примирення чи пошук трагічних помилок. Поспупи 20 і 21 столітть»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

1. Субтельний О. Історія України. – К., 1996.

2. Українознавство. В 4 - х книгах. – К., 1992-1996.

3. Українська і світова культура. Історія і сучасність. Київ – 1995.

4. Сторінки історії України ХХ століття: Посібник для вчителя / За ред.. С.       В. Кульницького. – К.: Освіта, 1992.

5. Шевчук В. П. Історія української державності. Курс лекцій. – К.: Либідь, 1999.

    6. Українська і світова культура. Історія і сучасність. Київ – 1995

       75 нових творів екзаменаційної програми 1998 року. Харків – 1998

    7. Відповіді на екзаменаційні білети з історії України та всесвітньої історії XX століття. Київ – 1998

•                               Твори В.Поліщука
• Валер'ян  . Вибрані твори / Классическая проза
• shop.rus.bz›of/411061/8/

Валер'ян Поліщук. Вибрані твори / Классическая проза

shop.rus.bz›of/411061/8/