Валерій Шевчук. Замальовка життєпису письменника. Тема змін пір року, її художнє втілення у казці-притчі «Чотири сестри»

Прізвище, ім’я, по батькові

Шевчук Валерій

Роки життя

Народився 1939 р.

Місце народження

Житомирщина, село Бариші

Цікавинки із дитинства письменника

Мав здатність фантазувати, у п’ятирічному віці знав напам’ять весь буквар, мріяв бути геологом.

Де навчався

У технічному училищі, а потім - у Київському університеті на історико-філософському факультеті.

Перші творчі спроби

Почав писати в 10 класі.

Що написав

Багато казок, оповідань, повістей, романів. Книжку для дітей «Панна квітів» 1990 р.. до неї увійшли такі казки: «Золотий стіл», «Чотири сестри», «Місто без квітів», «Панна квітів», «Дівчина, котра шукала маму», «Бігунець і Котило»

Пора року

Імена героїв

Опис із тексту

Риси характеру

Зима

Білокоса

«… молоде, гарне обличчя Білокосої потемніло від думок»; «… живе, немов спросоння. Вона глуха й німа, нічого не бачить і не зна. А все тому, що на плечі у неї Чорний Птах сидить і щось їй на вухо шепотить»; «… що з нею, бідолахою, відбулося! Волосся посивіло, голова їй пострупіла, лице позморшкуватіло, аж брунатне стало від старості, а це тому, що сестричка не має до них жалості»; «… вже аж зовсім на красуню не подобала. Була це похила баба, зморшкувата, незугарна й нечупарна».

Дружня, ласкава, чемна;

жорстока, егоїстична, жадоба до влади.

Весна

Зеленокоса

Над головою пишні зелені коси у вінок складалися, чоло було біле і чисте, очі – величезні, і в них мінилося-променилося зелене сяйво, носик тоненький і прямий, а вуста повні й червоні. І цвіло на кожній щоці по яскравому серпику, начебто місяці зійшли з одного й другого боку»; «… прегарна дівчина. Зелені шати маяли в неї за плечима, зелене волосся гралось із теплим вітерцем, зелений з голубими квітами вінок лежав над її рівним, погідним чолом, довкола її осяйної постаті літали птахи, а вона розсипала навкруг насіння квітів. Воно одразу ж проростало, пробиваючи сніг, і цвіло білим та синім квітом».

Добра, ввічлива, лагідна, любить сестер.

Літо

Синьокоса

«Літо ступало в яскравих шатах, і там, де проходило воно, зацвітала земля».

Добра, любить сестер, ввічлива.

Осінь

Золотокоса

«… дорогою йшла сама Осінь. Яскраве світло виточувалося від неї, ніби горіла в ній велика лампа, і Зима аж очі прикрила рукавом, намагаючись вгадати, що там сяє»; «Я люблю свою сестру (Білокосу), бо вона ніжна й гарна. Вона приходить мене змінити, коли я втому відчуваю. Ласку мені чинить, змінюючи мене, бо не дає мені постаріти».

Добра, винахідлива, рішуча, здатна пробачати, любить своїх сестер.