Вальтер Скотт - зачинатель історичного роману. Широка панорама життя середньовічної Англії в романі «Айвенго».

Тема:  Вальтер Скотт як засновник жанру історичного роману в європейській літературі.

 

Мета уроку: висвітлити основні факти життя й творчості В. Скотта, дати теоретичне поняття про історичний роман, схарактеризувати особливості творчого методу В. Скотта, своєрідність його історичних романів, визначити історичну основу, основні конфлікти, теми и проблеми роману «Айвенго»; розвивати навички виразного читання, усного мовлення, вміння відповідати на поставлені за питання, аналізувати художній твір, виховувати інтерес до історії, історичної літератури. тексти роману «Айвенго».

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

 

Хід уроку

 

                                                              ... великий талант, що не має собі рівних...                            У ньому відкривається зовсім нове мистецтво,

яке має свої власні закони.

 

Й. В. Гете

 

І. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕМИ

 

Вступне слово вчителя.

Розвиток жанру історичного роману в європейській романтичній літературі

      Романтизм як художня течія в літературі і мистецтві почав формуватися у 70-80-ті роки 18 століття (перед романтизм), але як широкий культурний рух став саме реакцією суспільства на Велику Французьку революцію і пов'язане з нею Просвітництво.

      Заслугою романтиків є поновлення художніх форм: вони створили жанр історичного роману, фантастичної повісті, реформували сцену. Жанр історичного роману своїм прозовим твором "Уеверлі" (1814 р.) започаткував англійський письменник Вальтер Скотт (1771 - 1832) - найяскравіший представник історичної течії романтизму в літературі. Історичному минулому Англії присвячені його романи: "Айвенго", "Квентін Дорвард", "Роб Рой" "Монастир", "Абат" та інші. Всього В. Скотт написав 28 романів, кілька повістей і оповідань. Романи Скотта настільки вразили сучасників, що одразу викликали чимало спроб наслідувати англійського письменника і посилили у різних країнах інтерес до власної історії, стимулювали шукати в ній яскраві, вражаючі епізоди. Історичний жанр успішно розвивали інші письменники (скажімо, в українській традиції - Пантелеймон Куліш романом "Чорна рада").

В 1827 р. створює свою першу історичну драму з часів англійської буржуазної революції "Кромвель" великий французький письменник      Віктор Гюго (1802 - 1885). Періоду середньовіччя присвячений і перший великий роман Гюго "Собор Паризької богоматері" (1831 р.). Гюго писав більше 60 років, його літературна спадщина величезна. Він залишив 26 томів поезій, 20 томів романів, 12 томів драм і 21 том філософських і теоретичних праць - всього 79 томів.

 

 

.

 

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ

Ш. ФОРМУВАННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І СПОСОБІВ ДІЇ

1. Доповіді учнів- дослідників.

Біографи.

Вальтера Скотта. Біографія.

Вальтер Скотт (1771-1832) – шотландський поет, прозаїк, історик, адвокат. Став одним з перших, хто подарував світові жанр історичного роману. Твори шотландського літератора були перекладені на багато мов світу. Вальтера Скотта, біографія якого обов’язкова до вивчення за шкільною програмою, часто називають батьком англійської літератури. Цікаві факти з життя і творчості романіста дозволять самостійно скласти його історичний портрет.

Ранні роки

Майбутній письменник з’явився на світ 15 серпня 1771 року в столиці Шотландії, Единбурзі, в заможній родині юриста і дочки професора медицини. Батьки Вальтера були людьми релігійними і виховували 13 дітей, з яких вижити вдалося лише шістьом.

Дитинство Вальтера було затьмарене важким захворюванням-паралічем. Батьки відчайдушно боролися за здоров’я дитини: консультувалися з кращими лікарями, регулярно вивозили сина на курорти. Хвороба відступила, але її наслідки Скотт відчував протягом усього життя: втративши рухливість правої ноги, він назавжди залишився кульгавим.

У семирічному віці Вальтера віддали на навчання в школу, яку він терпіти не міг. Рятувала хлопчика лише феноменальна пам’ять і прагнення до самоосвіти. Він був великим бешкетником і серед однолітків мав славу відмінного оповідача. Захопившись альпінізмом, Вальтер зміг значно зміцніти фізично.

У віці 12 років Вальтер вступив до коледжу, але не зміг продовжити навчання через хворобу. Через 2 роки він пішов по стопах батька, ставши учнем в його адвокатській конторі.

У 1792 році за наполяганням батьків Вальтер склав іспити в університеті і отримав право працювати адвокатом.

Початок кар’єри

Перші роки адвокатської практики Скотт провів у подорожах по країні. Він провів їх з великою користю, збираючи народні легенди і балади і героях. У цей період Скотт захопився німецькою поезією і навіть анонімно опублікував переклади німецької балади Бюргера «Ленора» і драми Гете «Гец фон Берліхінген».

Вальтер Скотт ставився до письменництва як до хобі і приємної розваги і не бачив в літературі найголовніша справа свого життя. Писав Скотт для себе і ніколи не прагнув до слави і загального визнання.

Вальтер Скотт багато часу присвячував юридичній, політичній та громадській діяльності. З 1806 року працював секретарем сесійного суду, був заступником шерифа. Будучи постійним членом Консервативної партії, Скотт протягом 12 років займав пост президента Единбурзького Королівського товариства. При вивченні короткої біографії Вальтера Скотта варто відзначити, що одним із захоплень письменника був антикваріат, і в 1827-1829 роках він був віце-президентом Товариства антикварів Шотландії.

Літературна діяльність

У 1808 році Вальтер Скотт написав роман у віршах «Марміон», ставши новатором в літературних колах. Однак його творчий експеримент припав не до смаку критикам, які рознесли твір в пух і прах.

Ця невдача не зупинила Скотта, який через кілька років опублікував два нових твори: «Два озера» і «Рокбі». Вони були тепло прийняті читачами, і за письменником закріпилася слава засновника нового жанру — історичної поеми. Йому вдавалося органічно змішувати бувальщина і вигадку, а долі його героїв перебували в прямій залежності від впливу історичної епохи.

Одним з найбільш популярних творів Скотта став роман”Айвенго”, в якому автор зобразив події англійської історії.

Не меншу популярність заслужили й інші твори автора:

• “Квентін Дорвард”;
• “Життя Наполеона Бонапарта”;
• “Абат”;
• “Пуритани” та інші.

Надалі багато поколінь письменників черпали натхнення в історичних романах Вальтера Скотта.

Особисте життя

Випробувавши гіркоту нерозділеного кохання в юності, в 1796 році Вальтер Скотт одружився з Шарлоттою Карпентер, яка подарувала письменникові чотирьох дітей.

Скотт не любив пишні прийоми і галасливі розваги, і, попри велику популярність, вважав за краще проводити вільний час в колі сім’ї.

В останні роки життя здоров’я письменника стало різко погіршуватися, і він пережив 3 апоплексичних ударів. Помер Вальтер Скотт 21 вересня 1832. Причиною смерті став інфаркт.

2. Історики.

Річард був третім сином короля Генріха ІІ і своє дитиство та юність провів при дворі своєї матері Еленори Аквітанської, чиї володіння у Франції він мав успадкувати. 16-річним Річард підтримав заколот свого старшого брата Генріха проти батька, організований їх матір'ю. Він досить швидко був придушений Генріхом II й Річарду довелось вимолювати у нього пробачення і брати участь у придушенні баронів, які залишились вірними арештованій Еленорі.

По смерті свого брата Генріха Молодого Річард став спадкоємцем англійського престолу, що привело до конфлікту з молодшими братами Джефрі та Іоанном — Генріх II зажадав звільнити Аквітанію для Іоанна, на що Річард відповів відмовою, підозрюючи, що саме йому Генріх, всупереч звичаям, хоче залишити корону. Відкрито проти батька Річард виступив восени 1188 року, заручившись підтримкою французького короля Філіпа II Августа. Для цього Річарду довелося принести йому ленну присягу, у відповідь на що Генріх II повів проти них війну і втратив всі свої володіння на континенті, крім Нормандії, що змустло його в липні наступного року укласти мир. Будучи приниженим і важко хворим, Генріх II помер 6 липня 1189 року.

У серпні Річард прибув до Англії і 3 вересня 1189 року був коронований у Вестмінстерському абатстві. Триденні урочистості з цієї нагоди були затьмарені єврейськими погромами, які виникли через порушення ними заборони Річарда бути присутнім євреям на обряді. Будучи з дитинства дуже набожним, після коронації Річард знову повернувся до своєї давньої ідеї взяти участь в хрестовому поході — для цього він провів ревізію королівської власності, обклав податями церкви і став першим монархом, який збільшив надходження до скарбниці за рахунок торгівлі державними посадами.

Королівська печатка Річарда I

11 грудня 1189 року Річард відплив з Дувра і, разом з французьким королем перетнувши Францію, 7 серпня 1190 року відплив на Близький Схід. За 10 років свого правління він провів в Англії всього півроку, натомість заслужив слави хороброго воїна — під час Третього хрестового походу здобув перемоги на Кіпрі, біля Акри та Арзуфа. Так і не зумівши взяти Єрусалим, на зворотному шляху на батьківщину Річар потрапив у полон до австрійського герцога Леопольда V Бабенберга, який передав його імператорові Священної Римської імперії Генріху VI. Після викупу з полону Річард у 1194 році повернувся до Англії, де владу намагався захопити його брат Джон.

Вигнавши брата і конфіскувавши всі його землі, Річард через два місяці знову відбув до Франції. Відмовившись від корони Священної Римської імперії, яка йому була запропонована після смерті Генріха VI, він розпочав бойові дії проти короля Філіпа Августа, який за час відсутності Річарда захопив ряд континентальних володінь англійців. 26 березня 1199 під час облоги замка Шалю-Шаброль в Лімузені Річард був поранений у шию арбалетним болтом і через 11 днів помер від зараження крові на руках своєї 77-річної матері Елеонори Аквітанської.

3. Літерератори.

«А́йвенго»  — пригодницький історичний роман  шотландського письменника Вальтера Скотта 1819 року. Події роману відбуваються в 12 столітті, у 1194 році. Твір яскраво описує лицарський турнір, розбійників, суд над відьмою, розбіжності між євреями та християнами, що робить роман «Айвенго» твором, завдяки якому відбулося збільшення зацікавленості у лицарських романах та середньовіччі загалом.Джон Генрі Ньюмен писав, що Скотт «вперше направив людські уми у сторону Середніх віків». 

Пройшло вже сто тридцять років, як у битві під Гастінгсом в 1066 нормандський герцог Вільгей Завойовник здобув перемогу над англосаксами та заволодів Англією. Для англійського народу настали важкі часи. Король Річард Левине Серце не повернувся з останнього хрестового походу. Його захопив у полон герцог Австрійський. Тим часом брат короля, принц Джон, збирає собі прибічників, плануючи у випадку смерті Річарда захопити престол. Хитрий інтриган, принц Джон сіє сумнів по всій країні, розпалюючи давню ворожнечу між саксами та норманами.

У гордого пана Седрика Ротервудського не вщухає надія скинути норманське ярмо і відродити колишню могутність саксів, поставивши на чолі визвольного руху нащадка королівського роду Ательстана Конінгсбургського. Однак тупуватий і неповороткий сер Ательстан у багатьох викликає недовіру. Седрик мріє одружити Ательстана зі своєю вихованицею, леді Ровеною, останньою представницею роду короля Альфреда. Коли цим планам заважає любов леді Ровени до його сина, Вілфреда Айвенго, впертий пан, недаремно названий за свою відданість «справжнім Саксом», виганяє сина з рідного дому й позбавляє його спадщини.

Айвенго в одязі пілігрима таємно повертається з хрестового походу додому. Недалеко від батькового замку його наздоганяє загін командира ордену тамплієрів Бріана де Буа-Гільбера, який їде на лицарський турнір в Ашбі де ля Зуш. Заставши в дорозі негоду, він вирішує просити в Седрика переночувати. Гостинний дім благородного пана відкритий для всіх, навіть для єврея Ісаака з Йорка, який приєднується до гостей уже під час трапези. Буа-Гільбер, що також побував у Палестині, хвалиться за столом своїми подвигами в ім'я Гроба Господнього. Пілігрим захищає честь Річарда і його хоробрих воїнів і від імені Айвенго, який вже раз переміг  храмовника 31 серпня 2021 у  на поєдинку, приймає виклик на бій. Коли гості розходяться по своїх кімнатах, пілігрим радить Ісааку непомітно покинути дім Седрика — він почув, як Буа-Гільбер віддавав слугам наказ схопити єврея, тільки як подальше від'їдуть від замку. Проникливий Ісаак, побачивши під одягом пілігрима шпори, у подяку дає йому записку до родича-купця з проханням дати пілігриму обладунки та бойового коня.

Турнір під Ашбі зібрав все англійське лицарство, та ще й сам принц Джон був суддею. Лицарі-організатори турніру, зокрема й Бріан де Буа-Гільбер, із впевненістю діставали одну перемогу за іншою. Але коли здавалося, що ніхто більше не насмілиться виступити проти них і хід турніру вирішений, на арені з'явився новий учасник із девізом «Позбавлений спадщини» на щиті, який безстрашно викликав на смертельний бій самого храмовника. Декілька разів сходяться супротивники та списи їхні розлітаються друзками. Усі симпатії глядачів на боці відважного незнайомця — і йому щастить: Буа-Гільбер падає з коня, і поєдинок визнають закінченим. Тоді лицар «Позбавлений спадщини» б'ється по черзі з усіма зачинателями турніру й рішуче бере над ними верх. Як переможець, він мусить вибрати королеву любові та вроди, і, граціозно схиливши спис, незнайомець кладе вінець до ніг прекрасної Ровени.

На другий день проводиться загальний турнір: партія лицаря «Позбавленого спадщини» бореться проти партії Бріана де Буа-Гільбера. Храмовника підтримують майже всі зачинателі. Вони тіснять юного незнайомця, і якби не допомога таємничого Чорного Лицаря, йому навряд чи вдалося б удруге стати героєм дня. Королева любові й уроди повинна покласти на голову переможцю почесний вінець. Але коли васали знімають з незнайомця шолом, вона бачить перед собою блідого, як смерть, Айвенго, який падає біля її ніг, стікаючи кров'ю від ран.

Водночас принц Джон отримує гінцем записку: «Будьте обережні — диявол спущений з ланцюга». Це означає, що його брат Річард здобув свободу. Принц у паніці, як і його прихильники.

Аби заручитися їхньою вірністю, Джон обіцяє посіпакам нагороди та почесті. Норманському лицарю Морісу де Брасі, наприклад, він пропонує в дружину леді Ровену — наречена багата, красива і знатна. Де Брасі у захваті й вирішує напасти на загін Седрика дорозою з Ашбі додому і викрасти прекрасну Ровену.

Гордий перемогою сина, але, як і раніше, не бажаючи пробачити його, Седрик Сакс із важким серцем відправляється назад. Звістка про те, що пораненого Айвенго понесла на ношах якась багата дама, лише розпалює в ньому почуття обурення. По дорозі до кавалькади Седрика та Ательстана Конінгсбургського приєднується Ісаак з Йорка з дочкою Ребеккою. Вони теж були на турнірі і тепер просять взяти їх під захист — не стільки заради себе, скільки заради хворого друга, якого вони супроводжують. Але варто подорожнім заглибитися в ліс, як на них кидається численний загін розбійників, і всіх їх беруть у полон.

Седрика і його супутників везуть в укріплений замок Фрон де Бефа. Ватажками «розбійників» виявляються Буа-Гільбера і де Брасі, про що Седрик здогадується, побачивши зубчасті стіни замку. «Якщо Седрику Саксу несила врятувати Англію, він готовий померти за неї», — кидає він виклик своїм загарбникам.

Де Брасі, між тим, у всьому зізнавшись Ровені, намагається завоювати її любов.

Однак горда красуня непохитна і, лише дізнавшись про те, що Вілфред Айвенго теж в замку (а саме він перебував у ношах Ісаака), молить лицаря врятувати його від загибелі.

Проте, як не важко леді Ровені, Ребекка — в куди більшій небезпеці. Полонений розумом і красою дочки Сіону, до неї загорівся пристрастю Бріан де Буа-Гільбер, і тепер він умовляє дівчину втекти з ним. Ребекка готова віддати перевагу смерті, ніж ганьбі, але її повна обурення, безстрашна відповідь лише породжує у храмовника впевненість, що він зустрів жінку своєї долі, споріднену йому душу. Бріан де Буа-Гільбер не в змозі визначити природу своїх почуттів до Ребекки, навіть порівнює її з Аендорською чарівницею.

Тим часом навколо замку стягуються загони вільних йоменів , зібрані слугами Седрика, які змогли втекти з полону.

Облогою керує вже Чорний Лицар, який одного разу прийшов на допомогу Айвенго.

Під ударами його величезної сокири тріщать і розвалюються ворота замку, а камені й колоди, що летять на його голову зі стін, докучають йому не більше дощових крапель. Пробравшись у метушні битви в кімнату Айвенго, Ребекка розповідає прикутому до ліжка юнакові, що відбувається навколо. Картаючи себе за ніжні почуття до іновірця, вона не має сили залишити його в настільки небезпечний момент.

А визволителі відвойовують в обложених п'ядь за п'яддю. Чорний Лицар смертельно ранить Фрон де Бефа і бере в полон де Брасі.

Покинувши напівзруйнований замок і подякувавши вільним стрільцям за допомогу, Седрик в супроводі нош із тілом загиблого Ательстана Конінгсбургського прямує до його маєтку, де тому будуть надані останні почесті. Розлучається зі своїми вірними помічниками й Чорний Лицар — його мандрівка ще не закінчена.

Буа-Гільбер ховається з Ребеккою в обителі лицарів Храму Темплстоу. Тоді ж до обителі приїздить гросмейстер ордену Лука Бомануар і знаходить безліч недоліків; по-першу, його обурює розбещеність храмовників. Коли ж він дізнається, що в тутешніх стінах вкривається полонена єврейка, яка перебуває, цілком ймовірно, в любовному зв'язку з одним із братів ордену, то вирішує влаштувати над дівчиною суд і звинуватити її в чаклунстві. У блискучій промові, що здобула співчуття навіть в її супротивників, Ребекка відкидає всі звинувачення Бомануара і вимагає призначення поєдинку: нехай той, хто зголоситься захистити її, мечем доведе її правоту.

Тим часом, Чорний Лицар пробирається лісами до одного йому лише відомого місця і наштовхується на засідку та нарешті розкриває своє інкогніто: він — Річард Плантагент , законний король Англії. Не залишається винним і Робін Гудіз Шервудського лісу. Тут компанію наздоганяє Вілфред Айвенго, що їде із Сенботольфського абатства, де він заліковував рани, до замку Конінгсбург. Приїхавши до Конінгсбурга, Айвенго просить вибачення у батька, і той йому прощає. Виявляється, що Ательстан Конінгсбурський вижив і коли Айвенго поїхав в обителі Темплстоу, Ательстан розказав Седрику, що він не прихильний до леді Ровени і вона не прихильна до нього. Таким чином, залишивши Седрика в задумі.

В обителі Темплстоу все готово до поєдинку. Немає лише лицаря, готового битися з Буа-Гільбером за честь Ребекки. Якщо заступник не з'явиться до заходу сонця, Ребекка буде спалена. І ось на полі з'являється вершник, його кінь ледь не падає від утоми і сам він насилу тримається в сідлі. Це Вілфред Айвенго. Ребекка тремтить від хвилювання за нього. Противники сходяться — і Вілфред падає, не витримавши влучного удару храмовника. Однак від швидкоплинного дотику списа Айвенго падає і Буа-Гільбер — більше вже не встає. Відбувся Божий суд. Гросмейстер оголошує Ребекку вільною. Вона невинна.

Зайнявши належне йому місце на престолі, Річард прощає свого брата. Седрик нарешті дає згоду на весілля леді Ровени із сином, а Ребекка з батьком назавжди покидають Англію.

 

 

 

 

 

 

4. Словникова робота.

Романи бувають різними. Є романи біографічні, автобіографічні, готичні (або романи жахів), детективні (чи кримінальні), історичні, науково-фан тастичні, пригодницькі, соціально-побутові, філософські, психологічні тощо.

Роман (фр. готал романський) - найбільш поширений у VIII-ХХ ст. жанровий різновид епосу, місткий за обсягом, складний за побудовою прозовий (рідше віршований) епічний твір.

 

Істори́чний рома́н  — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.

 

Аналіз роману «Айвенго» Повідомлення учнів ( презентація)

Автор – Вальтер Скотт

 

Рік написання – 1819

 

Жанр – історичний роман

 

 

Тема твору: розповідь про подвиги Айвенго, Ричарда на тлі ворожнечі норманів і саксів.

 

Ідея твору: пам’ятати і вивчати історичне минуле, намагатися уникнути помилок, які мали серйозний вплив на подальший розвиток країни.

 

Проблеми: боротьба за незалежність, владу, об’єднання країни, кохання, честі, зради, віри, вірності.

 

Конфлікти: політичний, національний, релігійний.

 

Головні герої

Вілфред Айвенго — лицар, син Седрика Сакса. Він хоробрий, відважний, мужній, справедливий і благородний.

Седрик Сакс — батько Айвенго, благородний, але запальний, самовпевнений лорд.

 

Ребекка — єврейська цілителька, донька Ісаака з Йорка, вольова і відважна дівчина, закохана в Айвенго.

Леді Ровена — благородна саксонська леді. Вихованка лорда Седріка, прекрасна дівчина, ніжна, чесна.

Бріан де Буа-Гільбер — лицар тамплієр. Храмовник, норманський лицар, головний ворог Айвенго.

Ісаак із Йорка — батько Ребекки; єврейський торговець і лихвар

Локслі — тобто, Робін Гуд, англійський йомен. Легендарний розбійник, влучний стрілець, благородна людина

Вамба — вірний блазень Седріка

Принц Джон — підлий молодший брат короля Річарда

Чорний лицар «Чорний Ледар»— король Річард Левове Серце (інкогніто). Мужній, справедливий король Англії, схильний до авантюр.

Сюжет та композиція твору “Айвенго”

Елементи сюжету роману “Айвенго”

Зав’язка – зустріч героїв: пріора Еймера, Бріана де Буагільбера, Ісаака, Айвенго, переодягненого пілігримом, в будинку Седріка Сакса

Розвиток подій – а) турнір в Ашбі; б)саксонці у полоні норманів у замку Фрон де Бефа;

 в) штурм замку Фрон де Бефа Локслі(Робін Гуд) та Чорним лицарем (Річард Левине Серце)

; г) суд над Ревеккою

Кульмінація – поєдинок між Айвенго та Буагільбером

Розв’язка – смерть Буагільбера, повернення престолу Річарду, одруження Айвенго та Ровени

IV.Підсумок уроку.

Оцінювання учнів.

Закючне слово вчителя.

 

 

 

V.Домашнє завдання.

Вивчити теоретичні питання.

Прочитати  2-6 розділи роману.

Дібрати цитати до характеристики образу Седріка Сакса та Айвенго.