Варіації як жанр камерно - інструментальної музики

  ІІ  семестр

Тема3.  Жанри  камерно-інструментальної  музики

УРОК № 17  ПРЕЛЮДІЯ.

Мета уроку:

Навчальна: на прикладі творчості С. Рахманінова та Й. С. Баха вчити учнів розуміти інструментальну музику, аналізувати її зміст (утілені в ній почуття людини) та звучання, а також знаходити спільне у змісті різножанрових творів; поглиблювати знання учнів про творчість С. Рахманінова; закріпити розуміння учнями терміну прелюдія;

Розвивальна: розвивати вміння учнів виявляти і розуміти головну думку інструментального музичного твору, відчувати ритм та ансамбль під час колективного виконання пісні, а також емоційно і виразно її виконувати;

Виховна: прищеплювати учням почуття любові до Батьківщини, кращі моральні якості особистості.

Музичний матеріал: Прелюдія № 2 до-дієз мінор С. Рахманінова, Токата ре мінор Й. С. Баха (класичне виконання та виконання В. Мей), «Мрії збуваються» Л. Бражникової.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети С. Рахманінова, Й. С. Баха, В. Мей; фотозображення Володимирського собору в Києві, музичних інструментів (скрипки, домри, флейти, лютні, віолончелі, фортепіано); кросворд.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія, інформаційні картки.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (Прелюдія № 2 до-дієз мінор С. Рахманінова).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА Організаційний момент Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці) Мотивація навчальної діяльності

Учитель. У давні часи перед початком концерту артист - музикант, сидячи за інструментом, грав музику-імпровізацію, яка б налаштувала слухачів на певний настрій. Згодом така музика отримала свою назву і навіть сформувалася у музичний жанр. Який саме — дізнаємося сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань.

Розв'язання кросворда.

На дошці — фотозображення музичних інструментів: фортепіано, скрипки, флейти, віолончелі, лютні, домри.

Учитель. Якщо ви розв'яжете кросворд, то дізнаєтесь, як називається музика, що в давнину передувала концерту.

•     Як називаються професії музикантів залежно від того, на якому музичному інструменті вони виконують музичні твори? (Піаніст, скрипаль, флейтист, віолончеліст, лютніст, домрист)

Методичний коментар. Учні отримують незаповнений кросворд і самостійно визначають ключове слово.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Прелюдія, або прелюд, означає вступ. Це невелика інстру-ментальна п'єса імпровізаційного характеру, що була спочатку вступом до основного музичного твору.

Проте вже довгий час композитори створюють прелюдії як самостійні музичні твори. Вони належать до жанрів камерної музики.

Що ж називають камерною музикою? Коли не було концертних залів чи філармоній, інструментальну музику та невеликі вокальні твори виконували переважно в домівках любителів музики. Збиралися декілька музикантів, розставляли пюпітри, виймали з футлярів скрипки, альти, віолончелі (іноді флейти та гобої), хтось сідав за клавесин — і розпочинався домашній концерт.

Так народилися жанри, призначені для виконання не у великій залі, театрі чи церкві, а в кімнаті. Таку музику назвали камерною (з італійської camera — що означає кімната), адже в кімнаті не зі-граєш симфонії, не поставиш опери чи ораторії. Тому камерними називають твори, написані для невеликої кількості виконавців (інструментальні п'єси, дуети, тріо, квартети, пісні й романси, ін-струментальні цикли та сонати).

Мова музики — це мова світу, яка допомагає взаємопроникнен-ню культур різних народів. Послухайте вірш та дайте відповідь на запитання.

• Чи потребує музика перекладу?

Нам любий Бах... Та як про це сказать?

Не те, щоб нині музики не стало,

 але такого чистого кристалу

не дарувала неба благодать.

Які ж у ній гармонії палкі,

 яка ж оце всеобіймуща совість,

 яка і досі незбагненна повість

 про мою душу, ввергнуту в віки!

Такі слова присвятив російський поет Микола Ушаков видатному німецькому композиторові Йоганну Себастьяну Баху. їх розділяє майже два століття, але пов'язує прекрасна, вічно молода музика, яка зрозуміла всьому світові без перекладів і пояснень.

Отже, надамо слово нашим доповідачам!

Повідомлення учнів

«Біографи» Й. С. Баха

Йоганн Себастьян Бах (1685—1750)народився у німецькому містечку Ейзенах, у музичній родині. Батько навчав його гри на скрипці, хлопчик співав у хорі міської школи. 

У 9 років Йоганн Себастьян осиротів, його вихователем став старший брат Йоганн Крістоф, який був органістом у церкві і продовжив музичні заняття з хлопчиком.

Якось Себастьян дізнався, що брат ховає у шафі зошит із творами видатних композиторів. Понад півроку десятирічний хлопчик вночі, при місячному світлі, переписував ноти, але Крістоф дізнався про це й відібрав оригінали та копії. У розпачі Йоганн вигукнув: «Якщо так, я сам напишу таку саму музику, навіть ще кращу!» Брат лише розсміявся у відповідь.

Йоганн Бах, геніальний композитор і блискучий виконавець, усе життя наполегливо працював над удосконаленням власної май-стерності, вивчав світову музичну культуру і народну музику, знав Біблію і латинь, вільно спілкувався італійською та французькою мовами.

«Мені довелося багато вчитися, хто буде таким само старанним, досягне того самого»,— відповідав Бах на питання щодо його та-ланту.

Останні роки життя великого композитора були нелегкими. Ще в дитинстві Бах серйозно ушкодив зір, коли ночами переписував ноти. З роками хвороба очей посилилася. Після невдалої операції музикант осліпнув.

Сучасники швидко забули старого Баха. Лише через довгі роки музику великого композитора відкрили заново, захоплюючись її величністю, мудрістю, красою, досконалістю та глибиною невичерпної людяності. Його музичне послання пролетіло крізь віки і знайшло свого адресата.

«Прихильники творчості» Й. С. Баха

— Творча спадщина Йоганна Себастьяна Баха надзвичайно велика, охоплює понад 1000 композицій, з них 320 світських і ду-ховних кантат, багато мес, «Різдвяна» й «Великодня» ораторії, численні хорали, інструментальні твори та ін.

Більшість вокальних творів Бах написав на релігійні тексти (наприклад, «Страсті за Іоанном», «Страсті за Матвієм», «Меса сі мі-нор»). Музика цих творів пройнята глибоким релігійним почуттям. Зі світських вокальних творів композитора особливо виділяють кантати «Феб і Пан», «Селянська», «Кавова», безпосередньо пов'язані з тодішнім побутом.

Інструментальна музика Баха написана для органа (прелюдії, токкати, фантазії, фуги тощо), для клавесина («Добре темперований клавір», «Мистецтво фуги», 6 партитур, 6 французьких сюїт, 6 англійських сюїт тощо). Також він створив музику для симфонічного оркестру (6 «Бранденбурзьких концертів», 4 сюїти) та ін.

Складною виявилася і доля його спадщини. За життя Баха добре знали, проте після смерті композитора його ім'я і музику почали забувати. Справжній інтерес до його творчості виник лише в 1820-ті роки. А розпочався він з виконання 11 травня 1829 року в Берліні «Страстей за Матвієм». Це дало сильний імпульс до публі¬кації творів Баха та їх виконання.

Композитори-романтики прийняли бахівські композиції як поетичну музику і взяли їх собі за взірець. Фелікс Мендельсон- Бартольді, Роберт Шуман, Фредерік Шопен і навіть Ференц Ліст уважали твори Баха стимулом і прикладом для власної творчості.

З 1950 року у Лейпцизі проводиться Міжнародний конкурс імені Йоганна Себастьяна Баха.

«Дослідники інструмента» великого Баха

— Улюбленим інструментом Й. С. Баха був орган. Могутнє, наповнене, надзвичайно різноманітне звучання цього музичного інструмента найбільше відповідало творчим уподобанням музиканта.

Орган (у перекладі з грецької означає інструмент або знаряддя) — музичний інструмент групи клавішно-духових інструментів, якому неофіційно й люб'язно надано назву «короля музичних інструментів»: за звуковою палітрою та багатством засобів музичної виразності посідає перше місце серед музичних інструментів.

Й. С. Бах був віртуозним органістом. Композитор був скромною людиною та мав добре почуття гумору. Переказують, що якось він зіграв органну прелюдію своєму учневі, який став вихваляти чудове виконання. «У цьому немає нічого дивного,— перервав його маестро.— Слід тільки вчасно натискати відповідні клавіші, а все інше орган зробить сам».

Слухання музики

Учитель. Отже, ми з вами дізналися з виступів наших допові-дачів, що майже все життя Бахові довелося служити у церкві — органістом, керівником хору й оркестру, вчителем музики у церковній школі і, звичайно, композитором. Прагнучи зробити свої твори зрозумілими простим людям, композитор насичував церковну музику народними пісенними і навіть танцювальними інтонаціями.

Послухайте Токату та дайте відповідь на запитання.

•     Яке враження справив на вас прослуханий твір? Опишіть характер музики.

Слухання Токати ре мінор Й. С. Баха у класичному виконанні

•     Чи зрозуміла вам музика, написана майже 250 років тому?
•     Чому музика Токати ре мінор Баха, написана дуже  давно, впливає на сучасну людину? Можливо, тому, що її виконано на органі?

Багато сучасних виконавців звертаються до творчості Баха, іноді по-своєму трактуючи його музику, та вносять у неї сучасні інтонації.

Послухайте саме цю Токату у виконанні скрипальки Ванесси Мєй та дайте відповідь на запитання.

•   Чим відрізняється виконання цього тво¬ру різними музикантами?

Слухання Токати ре мінор Й. Баха у виконанні Ванесси Мей

Як на мене, його Токата нагадує архітектурну споруду, де немає нічого зайвого, де чіткі лінії, бездоганні форми говорять про досконалість.

Органна творчість Баха велика та різноманітна, у ній досконало розроблені жанри фантазії, сонати, прелюдії, фуги. Усупереч церковним традиціям, у своїх органних творах композитор прагнув піднести силу людського духу.

Що поєднує архітектуру і музику? Найважливішими тут є пропорційність, властива і музиці, і архітектурі, а також симетрія та композиція. Прикладом симетрії в музиці є відома нам широко розповсюджена тричастинна будова музичного твору (А-В-А). Зазвичай симетричними є архітектурні споруди епохи Відродження та наступних століть.

Часто архітектурні споруди зводили протягом багатьох років, а то й десятиліть, щоб потім упродовж століть та тисячоліть вони вражали кожного своєю красою, пропорційністю, витонченістю, свідчили про талановитих відомих чи невідомих зодчих і звеличували творчу могутність людини.

Сприйняття творів мистецтва

Учитель. Розгляньте фотозображення Володимирського собору в Києві.

Ця прекрасна споруда є національною святинею, своєрідним літописом часів Київської Русі, увічненням славної історії українського народу.

Володимирський собор височіє на одному з Київських пагорбів на бульварі Тараса Шевченка. Закладено його було 15 липня 1862 року в день пам'яті святого князя Володимира, який залучив Київську Русь до християнства. Споруджували собор протягом двадцяти років. Окрім своєї урочисто-довершеної краси та пропор-ційності, собор особливий тим, що дзвіниці (їх дві) знаходяться в куполах споруди, а не вибу- дувані окремо, як традиційно у християнських храмах. Дзвони Володимирського собору й дотепер незмінні вісники великих свят та знаменних подій, вони живуть повноцінним життям великого старовинного міста — столиці нашої держави.

Уявіть мелодію його великодніх дзвонів. Кришталеве звучання різних за величиною дзвонів створює багатоголосу радісну музику для душі, що очищає від усього темного і непотрібного.

Мистецтво дзвону — особливе і старовинне мистецтво. Услуховуючись у дзвін соборів та храмів, ми можемо відрізнити дзвін урочистий і святковий від тривожного та печального. Так само є різними дзвін вранішній та дзвін вечірній. Музика дзвону має, як і звичайні музичні твори, свій темп, ритм, динаміку, лад.

Розповідь учителя

— Чутливе ставлення до мистецтва православних дзвонарів відчувалося й у творах Сергія Васильовича Рахманінова (1873— 1943). Його розлука з Батьківщиною загострювала в пам'яті та уяві характерні риси церковного дзвону як символу далекої домівки. Один із творів Сергія Рахманінова — поема для солістів, хору і оркестру — має назву «Дзвони». Інтонації дзвонів є характерними для багатьох творів композитора, особливо фортепіанних.

Прелюд № 2 до-дієз мінор Сергія Рахманінова, який ми зараз прослухаємо,— один із найвідоміших. Він сповнений почуттями урочистості та схвильованості, простими та вражаючими контрастами, що виявляються то в тривожних, суворих інтонаціях дзвонів, то в напружено- стрімкому русі. Музичний образ дзвонів вперше з'являється саме в цьому творі композитора.

Його хвилююча музика розповідає про силу почуттів, про муж-ність людини, котра постійно шукає, бореться, протестує і наполегливо прагне щастя. Розпочинається прелюд акордами, які нагадують звучання великих дзвонів. У середині твору мелодія стає більш рухливою та неспокійною, виражаючи сум'яття і романтичні поривання ліричного героя, а далі знову чуються тривожні удари великого дзвона.

Послухайте уважно цей твір і дайте відповідь на запитання.

•   Чи нагадує вам Прелюд С. Рахманінова великодні дзвони, а може, композитор прагнув виразити своєю музикою високі духовні поривання?

Слухання музики

Слухання Прелюду до-дієз мінор С. Рахманінова

•   Якими фарбами ви б змалював своє враження від музики С. Рахманінова?
•   Чи є якась архітектурна споруда, що вас захоплює? З якою музикою пов'язується вона в вашій уяві?

Вокально-хорова робота

Розспівування

Розучування пісні Л. Бражникової «Мрії збуваються»

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Прізвище Бах співзвучне німецькому слову струмок. Проте в тогочасній Німеччині воно поступово почало означати «музикант»: усіх Бахів називали музикантами, а всіх музикантів — Бахами. Схиляючись перед генієм співвітчизника, видатний Л. ван Бетховен говорив про Баха: «Не струмок! — Море має бути його ім'я».

Бліцопитування

• Що означає слово прелюдія?
• До якого музичного жанру вона належить?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати картинки або фотозображення за темою «Музика архітектури».

Учні виходять із класу під музичний супровід (Прелюд до-дієз мінор С. Рахманінова).

УРОК № 18 ЕЛЕГІЯ

Мета   уроку:

Навчальна: на конкретних прикладах показати учням можливості музичного мистецтва виражати різноманітні настрої та почуття людини; поглибити знання учнів про українські народні пісні;

Розвивальна: розвивати вміння учнів логічно мислити, інтерпретуватита виразно виконувати музичні твори;

 Розвивальна: розвивати в учнів зацікавленість українською народною піснею, глибоке відчуття настроїв і почуттів людини, втілених у музичних творах;

Виховувати почуття єдності з музичним образом пісні.

Музичний матеріал: «Елегія» для скрипки і фортепіано М. Лисенка, «Елегія» В. Сильвестрова, «Мрії збуваються» Л. Бражникової.

Літературний матеріал: «Осіння елегія» А. Гарасевича.

Наочні посібники: нотна хрестоматія, портрети М. Лисенка, В. Сильвестрова.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Елегія» для скрипки і фортепіано М. Лисенка).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент.

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці) Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Як виникає музика? Що надихає композитора на творчість? Іноді поштовхом для написання твору може бути зустріч із людиною, чиїм талантом ти захоплюєшся. Це можуть бути враження від спостерігання картин природи, життєвих явищ, бажання висловити свої почуття, передати настрій — грайливий, світлий, радісний, а іноді — сумний, скорботний, ліричний — у такому випадку кажуть «елегійний настрій». Що таке елегія — ми дізнаємося з вами сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

Бліцопитування

• Пригадайте: що таке камерна музика?

•     Які твори, що ви їх слухали на уроках музичного мистецтва, належать до камерної музики?

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— У перекладі з грецької елегія — це жаліслива пісня. Як літературний жанр елегія — це ліричний вірш споглядального змісту, сповнений меланхолійних роздумів, розчарування.

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ

Вже доволі, досить блакиті,

Вже не бути знов молодим.

Прогоріли весна і літо,

І на полі лиш білий дим

 Так нестримно пливе, так рівно

Над поснулі поля, стерні...

Тільки ти, молода царівно,

Тільки ти ще не хочеш, ні,

Хмар холодних, тупих, мов криця,

Й, простягнувши сонцю услід

Білі руки, ти кличеш: «Смійся,

Сонце, смійся!..» Багато літ

Потонуло в ясних озерах,

І по килимах павутин

Хтось прибуде і стукне в двері...

Я зустріну його один.

На порогах кімнат тінистих.

І мовчу, не прошу — «прийди!» —

 Тільки осінь присипле листям

Мого гостя сумні сліди...

Тільки осінь промчить над полем,

Над ріллею, що знов завмре...

І застогнуть з глухого болю

Верховіття струнких дерев...

І погасне все, що горіло,

З мокрим вітром вдень і вночі

Протинатимуть чорне тіло

 Невгамовні, густі дощі.

(А. Гарасевич)

У музичній літературі елегія — це п'єса сумного або задумливого характеру, що передає почуття, пов'язані з якоюсь утратою або спогадом.

Під елегією розуміємо невеликий за розмірами ліричний музич¬ний жанр сумного характеру, із мотивами емоційних переживань, спогадів про минуле та філософських роздумів. Музична елегія передбачає повільний темп та камерний виконавський склад. Атмосфера елегійності відтворюється романтичними інтонаціями (інтонація питання, інтонація зітхання), перевагою мінорного ладу над мажорним. Жанр елегії сприймається композитором буквально як траурний спів.

М. Лисенко започаткував традицію музичної «шевченкіани», створивши 1911 року кантату «До 50 роковин смерті Т. Шевченка» і «Елегію до дня роковин смерті Т. Шевченка» для скрипки і фор-тепіано.

Захоплення видатного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка(1842—1912) фортепіанною музикою вилилося у створення понад 20 п'єс. Провідними в них є образи лірико- елегійного характеру. Образний настрій — лірико-журливий, сумний. Ряд широких мелодичних, елегійного характеру хвиль приводять до кульмінації — драматичного спалаху.

До золотого фонду вітчизняної музичної літератури увійшла «Елегія» для скрипки і фортепіано М. Лисенка.

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Елегію» М. Лисенка та дайте відповідь на запитання.

•     Яку атмосферу створює музика — для роздумів, мрій або дляактивної дії?

Слухання «Елегії» для скрипки і фортепіано М. Лисенка

Розповідь учителя

— Ще одним новатором у музичній культурі є український композитор-авангардист Валентин Васильович Сильвестров (нар. 1937). Його творчість оспівує світ високої краси. Уже перші твори молодого митця викликали сенсацію через свою виняткову самостійність — відвертий прояв творчої індивідуальності. Часом самі назви його творів провокують слухача на паралелі з точними науками: «Проекції на клавесин, вібрафон і дзвони», «Спектри», «Медитація» — це назви його              симфоній. Основні галузі творчості композитора — симфонічна, камерно-інструментальна, фортепіанна, хорова та вокальна музика.

Композитор як ніхто інший відчуває пульс епохи. Він — автор багатьох естрадних пісень, музики для дітей, плідно співпрацює із кінематографом.

Валентин Сильвестров — лауреат багатьох міжнародних премій та конкурсів.

Початкову музичну освіту композитор отримав в київській вечірній музичній школі, а продовжив у Київській консерваторії в класі професора Бориса Лятошинського.

Після отримання диплому багато років викладав у різних музичних школах Києва. «...Я зробив спроби будувати форму як мелодію, сповнити весь її шлях не тільки логічною, але й мелодичною напругою»,— писав В. Сильвестров.

Одна з найхарактерніших ознак творчого стилю композитора — наскрізна мелодія. Його надзвичайно яскравий та ні на що не схожий стиль не міг не викликати визнання, проте воно прийшло до композитора не одразу і поширювалося поступово. Спочатку ним зацікавилися за кордоном, потім все частіше з великим схваленням починають писати і вітчизняні професійні критики. Розширюється професійне коло митця. Витонченість музичної мови, краса втіле-них композитором найпростіших, але значущих музичних думок поставили Валентина Сильвестрова на п'єдестал лірика сучасної української класики.

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Елегію» В. Сильвестрова та дайте відповідь на запитання

•     Що спільного, а що відмінного в «Елегіях» М. Лисенка та  В. Сильвестрова?

Слухання «Елегії» В. Сильвестрова

Вокально-хорова робота

•     Чи можна визначити настрій пісні Л. Бражникової «Мрії збуваються» як елегійний?

Розспівування

Продовження розучування пісні «Мріїзбуваються»  Л. Бражникової

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Фортепіанна творчість М. Лисенка поповнила репертуар виконавців вітчизняним матеріалом, дала імпульс для домаш¬нього музикування, сприяла розвиткові камерно-інструментальної творчості та виконавства на Україні. У творчості В. Сильвестрова ми відчули наслідування кращих традицій української камерної музики.

Бліцопитування

• Що таке елегія?
• Яким настроєм характеризується цей жанр?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати твори образотворчого мистецтва, що відповідають характеру музики елегії.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Елегія» для  скрипки і фортепіано М. Лисенка).

УРОК № 19   НОКТЮРН

Мета уроку :

Навчальна: поглибити знання учнів про творчість Ф. Шопена; учити учнів глибоко емоційно сприймати інструментальну (фортепіанну) музику, розуміти та інтерпретувати її зміст; дати визначення понять ноктюрн, віртуоз;

Розвивальна: формувати відчуття ритму, навички кантиленного співу та інтерпретації непрограмної інструментальної музики;

Виховна: прищеплювати учням зацікавленість творчістю Ф. Шопена, естетичний смак та співочу культуру під час виконання творів.

Музичний матеріал: Ноктюрн сі мажор Ф. Шопена, «Ноктюрн» Е. Ґріґа, «Колиска майбуття» В. Дроботенко.

Літературний матеріал: фрагмент поеми «Полтава» О. Пушкіна, фрагмент вірша Вс. Рождественського «Шопен».

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети Ф. Шопена, Е. Ґріґа; репро-дукція картини А. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»; схеми.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (Ноктюрн сі мажор Ф. Шопена).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Поміж багатьох камерних жанрів є жанр, який відзначається особливою наспівністю, відображенням найтонших переживань людини. Саме із цим жанром мені хочеться познайомити вас сьогодні.

Актуалізація опорних знань

Бліцопитування

• Які музичні жанри вам вже відомі?
• Які вокальні твори ви знаєте?
• Які симфонічні твори вам відомі?
• Яка інструментальна музика вам запам'яталась?

Складання схеми

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Сприйняття творів мистецтва

Учитель. Розгляньте уважно репродукцію картини А. Куїн- джі «Місячна ніч на Дніпрі».

Темні, майже чорні береги. Темне дзеркало річки. Спокійне небо, і на ньому — величезний зеленуватий місяць. Його відобра-ження чарівної доріжкою перетинає уявну нерухому воду. Дивним спокоєм і тишею віє від цього мальовничого полотна. Кожен, хто хоча б раз бачив цю картину, ніколи її не забуде — це «Місячна ніч на Дніпрі» А. Куїнджі. А ось іще одна картина — але вже не живо-писна, а літературна:

Тиха украинская ночь.

 Прозрачно небо. Звёзды блещут.

Своей дремоты превозмочь

Не хочет воздух. Чуть трепещут

 Сребристых тополей листы.

Луна спокойно с высоты

 Над Белой Церковью сияет

И пышных гетманов сады

И старый замок озаряет.

I картину Куїнджі, і уривок із поеми О. Пушкіна «Полтава» можна визначити як свого роду ноктюрн. Французьке слово nocturne, як і італійське notturno, в буквальному перекладі означає — нічний. Термін цей, споживаний у різних видах мистецтва, з'явився в музиці XVIII століття. Тоді ноктюрнами називали п'єси, призначені для виконання на відкритому повітрі нічної пори. Багаточастинні твори, найчастіше для декількох духових і струнних інструментів, за характером були близькі до інструментальних серенад. Іноді звучали вокальні ноктюрни — одночастинні твори для одного або декількох голосів.

Розповідь учителя

— Отже, в музиці ноктюрн — це фортепіанний твір задумливо¬го, мрійливого характеру.

У XIX столітті склався зовсім інший ноктюрн: мрійлива, співуча фортепіанна п'єса, навіяна образами ночі, нічною тишею, нічними думами. І картина Куїнджі, і вірші Пушкіна асоціюються саме з таким ноктюрном. У музиці найбільше відомі ноктюрни. Шопена. То мрійливі та поетичні, то суворі та скорботні, то бурхливі та пристрасні, вони складають значну частину творчості цього поета фортепіано.

«Доля нагородила поляків Шопеном, як німців Моцартом»,— так писали сучасники про молодого, надзвичайно талановитого польського музиканта.

Фортепіанна музика Шопена технічно досконала і водночас над-звичайно лірична. їй властиві неперевершена мелодійність, щирість і вишуканість у передаванні найрізноманітніших настроїв і почуттів. Звернімося до цієї величної постаті у музичному світі.

Фредерік Францішек Шопен (1810— 1849) — видатний польський композитор і піаніст, засновник класичної музики Польщі. Уперше він спробував себе у ком¬позиторському ремеслі у 7 років, а з 8 уже концертував і своєю грою викликав загаль¬не захоплення у Варшаві. У 12 років він став одним із кращих піаністів Варшави. Згодом Шопен став не тільки піаністом- віртуозом, а й одним із найвидатніших ком¬позиторів.

Віртуоз (у перекладі з італійської — мужній, доблесний) — артист-музикант, який досконало володіє виконавською технікою свого мистецтва.

Коли Шопенові виповнилося 16 років, він вступив до консер-ваторії, але на той час він уже був блискучим піаністом-віртуозом, а з композиції його успіхи були настільки виразними, що його вчи-тель називав талановитого учня безперечним музичним генієм, а ви¬датний німецький композитор Роберт Шуман, коли почув гру юного Фредеріка, написав: «Шапки геть, панове! Перед вами — геній!»

Фортепіано з дитинства було улюбленим інструментом Шопе¬на, і його творчість пов'язана саме з цим інструментом. Він змусив зазвучати цей чудовий інструмент зовсім по-новому, збагативши виражальні засоби музики. Невипадково видатний російський ком¬позитор і піаніст Антон Рубінштейн називав великого польського музиканта душею фортепіано.

Упродовж останніх 18 років свого життя Шопен перебував у Парижі, але тяжко переживав розлуку з рідною Польщею. Після смерті за заповітом композитора його серце перевезли на батьківщину, де воно було поховано у варшавському костьолі Святого Хреста.

На мармуровій дошці біля урни з серцем музиканта-патріота напи¬сані слова з Біблії: «Де скарб твій, там і серце твоє».

У дитинстві Фредерік чув багато народних пісень і танців і на все життя палко полюбив їх. Ці музичні враження справили вели-кий вплив на його творчість.

Місяць зійшов над Парижем і посріблив черепиці.

Ніби хто раптом торкнувся, він пробудився вночі.

Як невідступно в розлуці рідна земля йому сниться!

Сів до німого рояля і запалив дві свічі.

Пам'ять стривожена лине в Польщу, у ріднії далі.

Пам'ять долає кордони і переборює час.

Пальці торкнулись холодних, втомлених клавіш рояля

Він відгукнувся акордом — тихо, скорботно — і згас.

Душно в салонах Парижа. Стало нестерпним безсилля-

Він од вітчизни далеко, а рідний край — у вогні.

Серце дзвінкого рояля враз стрепенулось, мов хвиля,

І покотились акорди в зоряну місячну ніч.

Ні, не загинула Польща! Долю світлішу і кращу

їй неодмінно здобудуть мужні його земляки!

Вічна не згасне їм пам'ять в звуках скорботного маршу,

А у натхненні Шопена — слава і честь на віки!

(За Вс. Рождественським)

Творчий доробок композитора складають фортепіанні твори: концерти, сонати, полонези, вальси, ноктюрни, скерцо, етюди, пре-людії. У більшості з них звучать відголоски народних мелодій рідної Польщі.

Його музика технічно досконала і у той же час надзвичайно лірична. Вона мелодійна, щира і вишукана. На знак вшанування пам'яті славетного земляка з 1927 року у Варшаві проводиться Міжнародний конкурс піаністів імені Ф. Шопена,

• Які твори Ф. Шопена ви знаєте або слухали?

Слухання музики

Учитель. Сьогодні ми познайомимось із Ноктюрном сі мажор Ф. Шопена. Послухайте його та дайте відповідь на запитання,

•   Який нічний пейзаж ви б намалювали, слухаючи цю музику?

Слухання Ноктюрна сі мажор Ф. Шопена

Розповідь учителя

— У другій половині XIX століття у норвезькій музиці з'явився композитор, який примусив говорити про свою рідну країну весь світ. Він розкрив у музиці духовну міць свого народу, його душу, красу своєї Батьківщини. Це був Едвард Гаґеруп Ґріґ (1843—1907)— композитор, диригент, піаніст. В його музиці немає ані гострих конфліктів, ані монументальності, ані драматичних подій. Його музика глибоко лірична, в ній оспівується природа, яскравими барвами намальовані фантастичні сцени. Саме камерна музика стала стихією геніального музиканта-лірика.

Мініатюра — один із найулюбленіших жанрів Ґріґа, де відображені його особисті життєві спостереження, враження від навколишнього світу, природи, думки і почуття, думи про Батьківщину. Це своєрідні

щоденникові записи композитора, які можна порівняти з прелюдіями Шопена. Спільне тут — ліричний настрій, мелодійне багатство, невеликі масштаби. «Ліричні п'єси» відзначаються значною жанровою різноманітністю: тут зустрічаються елегія і ноктюрн, колискова і вальс, менует і балада.

Якщо ви уважно послухаєте «Ноктюрн» Ґріґа, у вашій уяві постане світла, овіяна спокоєм природа. Тиша ночі співає в ній. Таємничі самотні звуки; трохи почулися і тут же замовкли. Чи то серенаду складають хвилі? Чи то зірки шепочуться одна з одною? Увесь час змінюються кольори, неясними відблисками ковзають вони в химерному світлі. Чутно чиєсь обережне шарудіння. Чутно шелест листя; щебет птиці, яка прокинулася; хлюпотіння води під пориваннями вітру.

І знову звучить тиша. Із тиші народжується мелодія. Вона поширюється і зростає, захоплено прославляючи чарівницю-ніч. Це нічна пісня, прекрасна вічна пісня природи. Якось Ґріґ почув її, запам'ятав і подарував людям у музиці.

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Ноктюрн» Е. Ґріґа та дайте відповідь на запитання, т Який настрій ви відчули в цій музиці?

Слухання «Ноктюрна» Е. Ґріґа

•   Як темброві фарби скрипки збагачують музичну палітру ноктюрна?

Вокально-хорова робота

Учитель. Разом із піснею поетеси і композиторки з Черкащини Віри Дроботенко ми зможемо полинути із минулого у світле  майбуття. Виразно і поетично авторка закликає нас до мрій про «незнаний світ», в якому з нами завжди будуть вічні обереги — «віра й батьківська любов». Послухайте пісню і дайте відповідь на запитання,

• Яким є характер цієї пісні?

Слухання пісні В. Дроботенко «Колиска майбуття»

• Які образи створила композиторка в цій пісні?
•  Що є характерним для музичної мови цього твору?

Розспівування

Розучування пісні В. Дроботенко «Колиска майбуття»

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Наприкінці нашої розмови хочу зачитати вам твір, який написала одна з учениць нашої школи. Ось як вона описала свої почуття від музики:

«Іноді слухаєш музику, і складно зосередитись, і раптом у плині звуків твою увагу приверне щось таке, що закружляє тебе у вихорі почуттів, і ти побачиш сині гори, вологий край хмаринки, відчуєш запах землі. Може, не так зрозумієш те, що слухаєш, але у цей щасливий час ти і музика — свідки народження нового, сильного почуття. Ось і Фредерік Шопен. Я точно не знаю чому, але відчуваю, що це мій композитор!»

• Чи можете ви погодитися з цими словами?

Експрес-тестування

1. Ноктюрн — це:

а) народна пісня-танець, поширена у західних областях України;

б) вокальний твір для голосу у супроводі гітари, рояля тощо;

в) лірична п'єса з наспівною, широкою мелодією, «нічна пісня».

2. Улюблений інструмент Ф. Шопена:

а) скрипка;

б) фортепіано;

в) гітара.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Послухати музику Ф. Шопена за власним вибором.

Учні виходять із класу під музичний супровід (Ноктюрн сі мажор Ф. Шопена).

УРОК № 20  РАПСОДІЯ

Мета уроку :

Навчальна: познайомити учнів із творчістю Ф. Ліста на прикладі одного з найвідоміших його творів — «Угорської рапсодії» № 2, що втілює образи народного життя угорців та ромів; закріпити розуміння учнями понять музичний образ, рапсодія;

Розвивальна: формувати вміння учнів логічно та аргументовано ви-словлювати свої думки щодо образного змісту прослуханої та виконаної музики;

Виховна: прищеплювати учням зацікавленість шедеврами світової класичної музики, зокрема творчістю Ф. Ліста.

Музичний матеріал: «Угорська рапсодія» № 2 Ф. Ліста, Рапсодія № 2 дляфортепіано М. Лисенка, «Колиска майбуття» В. Дроботенко.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети Ф. Ліста, М. Лисенка; фото- зображення Угорського державного оперного театру; іграшковий або дитячий музичний інструмент для ділової гри «Ланцюжок».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Угорська рапсодія» № 2 Ф. Ліста).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці) Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Будь-який твір народної музики — то є образ життя народу. Саме як його віддзеркалення виникають народна музика, народна пісня. Образи народного життя, утілені композиторами у професійній музиці, стають ще яскравішими. Саме з такою музикою ми продовжимо знайомитися сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

Ділова гра «Ланцюжок»

Методичний коментар. Тема ділової гри — «Жанри камерно- інструментальної музики».

Учням пропонується повторити основні терміни й поняття, які було засвоєно на попередніх уроках і буде застосовано на поточному.

У пригоді вчителеві стануть іграшковий або дитячий музичний інструмент.

Ведучий (учитель) називає певне поняття і передає іграшку першому учаснику, той відповідає і передає другому учаснику, ставлячи нове запитання. Другий учасник, у свою чергу, ставить запитання наступному учасникові гри, і в такий спосіб гра триває. Доцільно обрати «рятівників» з-поміж учнів із високим рівнем навчальних досягнень, до яких у разі необхідності можна звернутися по допомогу, передаючи їм іграшку зі словами «Допоможіть, будь ласка».

Ключові поняття:романтизм, ліричний образ, камерна музика, елегія, ноктюрн, прелюдія.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— У давні часи існували мандрівні музиканти, які ходили від міста до міста, від села до села і, заробляючи на прожиття своїм співом чи музикою, несли людям радість і втіху. Таких музи кантів-співаків називали по-різному, наприклад, на Русі-Україні — боянами, скоморохами, а пізніше — кобзарями та лірниками; у Давній Греції — рапсодами.

До речі, словом рапсодія називали пісні, легенди або вірші, що виконували мандрівні співці. Рапсодія — це епічна п'єса, подібна до балади, в якій оспівувалась любов до батьківщини. Із часом рапсодія набула форми віртуозного музичного твору, схожого на фантазії на народні теми. Зазвичай рапсодії будуються в довільній формі, складаються з кількох народних мелодій та кількох частин.

Рапсодія в музиці — це вокальній або інструментальний твір вільної форми, який складається з кількох контрастних частин. Цей жанр дає можливість широко використовувати народні й національні мотиви, що, власне, і має бути творчим кредо будь-якого митця.

Рапсоди — у Давній Греції так називали мандрівних співців - оповідачів, виконавців героїчних оповідей.

Різнобарвну панораму образів і сцен народного життя можна відчути, слухаючи угорські рапсодії Ференца Ліста (1811—1886). У них можна ніби побачити народні свята з запальними танцями чи почути народного співця, який неквапливо розповідає бувальщину.

Чудовий угорський композитор і піаніст, один із родоначальників програмної музики, Ференц Ліст народився в селі Дебор'ян у сім'ї доглядача графської кошари. Батько його був талановитим музикантом-самоуком, і ще в ранньому дитинстві з його допомогою Ференц освоїв мистецтво фортепіанної гри. Перший його публічний виступ відбувся, коли хлопчикові було всього 9 років.

Успіх був такий, що Ференца повезли у Відень до композитора, піаніста і педагога К. Черні. Черні охоче взявся за навчання Ліста, і незабаром слава про маленького піаніста-віртуоза пішла містом. Сам Л. ван Бетховен, який одного разу був присутнім під час гри Ліста, пророкував останньому велике майбутнє.

Батько мріяв, що син продовжить освіту в знаменитій паризькій консерваторії, але дванадцятирічному хлопчикові відмовили — він був іноземець.

Потрясіння було велике, здавалося, в одну мить рухнули усі надії на те, що він стане відомим музикантом. Батько і син все ж залишилися в Парижі, але їм припало туго. Особливо важка пора настала через чотири роки, коли помер батько і Ліст залишився один. Але, живучи в крайній нужді, Ліст все ж примудрявся поповнювати свої знання — не маючи регулярної загальної освіти, він пішов шляхом самоука. Гордість і самолюбність спонукали його, і він жадібно вбирав у себе літературу і культуру минулого і сьогодення, ставши врешті-решт одним з найосвіченіших людей свого часу.

Продовжував він удосконалюватися і як музикант-виконавець, пильно вивчаючи твори композиторів-класиків. Він багато виступає, і поступово, вже в тридцятих роках, про нього дізнаються не лише в Парижі, айв інших європейських столицях. Здавалося, на фортепіано для Ліста не існує технічних труднощів. Він ніби по-новому осмислив цей інструмент, виявив раніше приховані його можливості. Ліст примушував його звучати то як оркестр, то як людський голос.

У 1830-ті—1840-ві роки Ліст виступає з концертами по всій Європі. Тоді ж він сам починає писати музику. Поступово жадоба до творчості бере гору над усім іншим, і Ліст відмовляється від концертної діяльності. Оселившись у м. Веймарі, він віддає усі свої сили композиторській, диригентській і педагогічній діяльності. Він щедрий і великодушний, допомагає багатьом, учить безкоштовно — таку клятву він дав собі ще в ранній юності,— і до нього їдуть по допомогу і пораду з усіх кінців Європи.

У музиці Ліста можна почути мелодії різних народів і епох, перекликання різних культур. Його подвижництво на ниві музичної просвіти привело до заснування 1875 року Будапештської музичної академії. Ліст любив і знав російську музику і не раз приїздив з концертами в Росію.

Ференц Ліст відвідував і Україну. Під час подорожі 1847 року він дав концерти в багатьох українських містах: Києві, Чернівцях, Єлисаветграді, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві.

Під час гастролей у Києві в лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн. Саме цій жінці, близька дружба з якою тривала протягом усього його життя, композитор присвятив усі свої симфонічні поеми. Кароліна Вітгенштейн мала маєток на Поділлі у Вороновицях, у якому гостював Ференц Ліст. Саме тут на теми українських народних пісень «Ой не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» він написав п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка». Вони увійшли до циклу «Колоски Вороновиць».

Найкраща частина творчого доробку Ф. Ліста — це його фортепіанні твори. Геніальний піаніст Ференц Ліст оновив звучання фортепіано, зробивши з нього цілий оркестр. Сучасники композитора говорили, що починаючи з Ф. Ліста «для фортепіано стало можливим усе».

Улюблений жанр композитора — рапсодія.

Багатокольорова картина народного гуляння постає перед нами, коли ми слухаємо Другу угорську рапсодію Ф. Ліста.

Угорська рапсодія № 2 Ференца Ліста побудована у вільній двочастинній формі і має кілька епізодів-образів, відповідно до кількості використаних народних тем — пісенних і танцювальних.

Перший епізод — повільний вступ-роздум в епічному стилі — вводить слухачів у світ яскравих, різнобарвних картин народного життя і змальовує образ народного співця.

Другий образ — пісенний, хоча супровід надає йому рис танцю- вальності.

Третій — легкий танець, який розсипається віртуозними пасажами, що імітують гру на народних струнних інструментах. Музика знову повертається до образів вступу та пісні. Таким чином закінчується перша частина рапсодії.

Друга частина рапсодії і четвертий образ — картина народного свята. Побудована вона на танцювальній темі. Танець поступово прискорюється; досягнувши неабиякої стрімкості і сили, він сповільнюється — і ось ми бачимо лише пару танцюючих, яка поволі  зупиняється. Але свято, змальоване танцювальною темою, ще не закінчилося: знову збігається весела юрба і починається запальний танок.

Слухання музики

Учитель. Послухайте Другу рапсодію Ф. відповідь на запитання

•     Які засоби музичної виразності створюють образи народного гуляння у творі?

Слухання Другої рапсодії Ф. Ліста

Розповідь учителя

— Рапсодії Ліста — віртуозні інтерпретації та обробки народної музики угорців і ромів для фортепіано. Зараз вони обов'язково входять до програми концертів піаністів.

Варто зазначити, що за часів Ліста винести на велику концертну сцену мелодії та ритми народних пісень і танців було революційним кроком, і, як справжній патріот, Ференц Ліст прославляв свою країну своєю творчістю. Недарма він казав: «Я належу Угорщині, доки я живий!»

Завдяки творчій, виконавській та громадській діяльності М. Лисенка українська музика стала на широкий шлях свого розвитку і посіла значуще місце у світовій музичній культурі.

Микола Лисенко зростав у маєтку батьків у селі Гриньки, що на Полтавщині. Мати навчала його великосвітських манер, французької мови та музики, а батько розвивав уяву хлопчика за допомогою народних казок і пісень. 

Із п'яти років, навчаючись грі на фортепіано, хлопчик полюбляв підбирати мелодії почутих від селян народних пісень. Пізніше, під час навчання в Харківській гімназії Микола Лисенко вже виступав як піаніст на музичних вечорах і почав записувати українські народні пісні.

Здобуваючи природничу освіту в Київському університеті, Микола Лисенко не залишав занять музикою. Під час канікул він мандрував селами в пошуках старовинних народних пісень, записував їх у збірки та виконував на концертах зі студентськими хорами.

Згодом, навчаючись у Лейпцизькій консерваторії в Німеччині, Микола Лисенко видав першу збірку із сорока народних пісень. Надалі усе своє життя композитор присвятив створенню української професійної музики і поширенню народної творчості.

Чудовий піаніст-виконавець, Микола Лисенко прагнув поповнити і збагатити жанри української фортепіанної музики. Таким чином поміж його творів з'явилися численні п'єси, сонати, сюїти, рапсодії.

У Другій рапсодії М. Лисенка простежується зіставлення двох контрастних частин.

Перша частина («Думка») — це повільний роздум в епічному стилі з декламаційно-речитативною мелодикою, вільною метроритмікою, мелізмами. Звернувшись до ліричної пісні, Микола Лисенко так видозмінює її ладові, гармонічні, мелодичні та ритмічні властивості, що вона набуває епічно-оповідного характеру.

Друга частина («Шумка») — різновид народної танцювальності. У ній відчуваються інтонації старовинних народних танців: чабарашок, шумок і коломийок з їхнім швидким темпом, жартівливою грацією, чітким ритмом.

У цій інструментальній музиці Микола Лисенко втілив один зі своїх улюблених образів — образ Кобзаря.

Слухання музики

Учитель. Послухайте Рапсодію № 2 М. Лисенка та дайте відповідь на запитання

• Яким є характер кожної частини рапсодії?

Слухання Рапсодії № 2 для фортепіано М. Лисенка

•     Поділіться своїми враженнями від прослуханої музики.

Вокально-хорова робота

Розспівування

Продовження розучування пісні В. Дроботенко  «Колиска майбуття»

2. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. На прикладі рапсодій Ф. Ліста та М. Лисенка ми переконалися, що музика здатна передати нам атмосферу того чи іншого краю, змалювати яскраві та самобутні картини з життя того чи іншого народу. І використання цих музичних образів народного життя в творчості композиторів завжди вражає і підкорює нас.

Експрес-тестування

1. Ф. Ліст започаткував музичний жанр:

а) оперу; б) інструментальну рапсодію;

в) симфонію; г) симфонічну поему.

2. Рапсодія — це:

а) вокальній або інструментальний твір вільної форми, який складається з кількох контрастних частин, заснованих на народних темах;

б) вокальний твір вільної побудови, що складається з кількох контрастних частин;

в) інструментальний твір чіткої побудови, що складається з двох контрастних частин.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Створити афішу до концерту, присвяченого жанру рапсодії.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Колиска майбуття» В. Дроботенко)

УРОК № 21  СКЕРЦО

Мета уроку  :

Навчальна: ознайомлювати учнів із творчістю (зокрема, інструментальною) Й. С. Баха та її особливостями; дати визначення понять сюїта, скерцо;

Розвивальна: формувати вокально-хорові навички (почуття ритму) учнів та вміння інтерпретувати музичні твори гомофонного складу;

Виховна: прищеплювати учням зацікавленість видатними зразками музичної класики, зокрема творчістю Й. С. Баха.

Музичний матеріал: Й. С. Бах. Скерцо із сюїти № 2 (інструментальний ан-самбль), «Героїчне скерцо» М. Лисенка, «Мамині руки» О. Антоняка.

Літературний матеріал: фрагмент вірша С. Синюка «Слухаючи органну музику», фрагмент книги Д. Кабалевського «Як розповісти дітям про музику».

Наочні посібники: нотна хрестоматія; кросворд; портрети Й. С. Баха, М. Лисенка, Д. Кабалевського; репродукція картини Е. Мане «Флейтист».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (Й. С. Бах «Скерцо»),

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

 Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Музика, в якій є краса і правда, гумор і веселий жарт, може прикрасити життя, збагатити духовний світ людини, додати бадьорості та наснаги. Такою є музика Йоганна Себастьяна Баха. Вона захоплює нас яскраво вираженою життєвою силою, бажанням зробити людину благородною, вільною, духовно багатою. Ми знаємо Баха як серйозного, глибокого музиканта, але мало кому відомо, що у його творчості чимало танцювальних і жартівливих творів, із якими ми познайомимося сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань Бліцопитування

•     Пригадайте: що вам відомо про Й. С. Баха як особистість?
• Що вам відомо про творчість цього композитора?

Розв'язання кросворда

Учитель. Талант Баха був дуже багатогранний. І допоможе переконатися нам в цьому твір, який ми сьогодні слухатимемо. А назву цього твору ми дізнаємось, коли розгадаємо кросворд.

Методичний коментар. Учні отримують незаповнений кросворд і самостійно визначають ключові слова.

 Запитання

1. Пісня, яку виконують у супроводі лютні, мандоліни або гітари та яка виражає почуття до коханої. (Серенада)

2. Великий віртуозний музичний твір для соло з оркестром. (Концерт)

3. Музично-драматичний жанр; вистава, що складається зі співів у супроводі оркестру. (Опера)

4. Траурний твір, присвячений пам'яті померлих. (Реквієм)

5. Кілька вокальних або інструментальних творів, поєднаних загальним музичним задумом. (Цикл)

6. Лірична п'єса з наспівною мелодією, «нічна пісня». (Ноктюрн)

7. Цей термін визначає вид, тип будь-якого мистецького твору за характерними, типовими ознаками. (Жанр)

8. Парний бальний танець у тридольному розмірі. (Вальс)

9. Автор-виконавець власних пісень. (Бард)

10. Великий музичний твір, що складається з кількох частин і створений для виконання хором, солістами та симфонічним оркестром. (Кантата)

Ключові слова: скерцо (жарт).

Отже, сьогодні ми познайомимось із ще одним музичним жанром — скерцо, що в перекладі з італійської означає «жарт». Таку назву має музична п'єса у жвавому, стрімкому темпі. Спочатку, ще у XVII столітті, скерцо називали п'єси жартівливого, грайливого характеру.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Усіх членів родини Бахів, яких було дуже багато, об'єднувала любов до музики, яка стала їхньою професією. Крім того, усіх членів сім'ї Бахів об'єднувала прихильність один до одного. Оскільки вони не могли жити в одному місті, то вирішили бачитися хоча б раз на рік в якомусь певному передбаченому для цієї зустрічі місці. У зв'язку з тим, що всі члени сім'ї були канторами, органістами, міськими музикантами, діяльність яких була тісно пов'язана із церквою, то спочатку вони заспівували хорал (звернення до Бога). Цей серйозний спів змінювався пісенними жартами, які були за своїм характером повною протилежністю хоралам. То були народні пісні, що вони співали одночасно, без будь-якої підготовки так, що різні голоси, які створювали цю імпровізацію, утворювали подібність гармонії. Виконуючи все це «як на душу лягло», вони не тільки самі сміялись від чистого серця, а й залучали до веселощів всіх, хто їх чув.

Ось як про музику Й. С. Баха написав сучасний поет С. Синюк:

Шість тисяч струн, і кожна щось своє

Вливає в повінь звуків цих органних,

І танеш в них душею весь, як є,

Немов у хвилях — водах океанних.

 Ця музика не тисне, не трясе —

 Вона співає, дзвонить голосами.

Бере на крила ніжності й несе

Під банею, що висне небесами.

 Тебе тримає — вниз не опуска.

Бо вся вона натхненна висотою. ...

Спасибі Баху. Музика така

В людину входить і стає святою.

Й. С. Бах справді був дуже серйозним музикантом, але ніколи не був музикантом нудним. Він любив писати веселу, легку музику, ставлячись до неї поважно, ніколи не зраджуючи своєму бездоганному смаку.

Свого часу Бах навіть написав оперету! Звісно, не таку, які створюють у наші дні... Адже тоді ще не існувало такої музичної форми, не кажучи вже про саму назву. У Баха це була кантата, яких у композитора понад 300, тобто твір для солістів-співаків, хору і оркестру. Крім свого номера (211-й), від інших бахівських кантат вона відрізнялася незвичайною назвою — «Кавова».

Що ж стало приводом для написання цього цікавого твору? А ось що. У часи, коли жив Бах, кава, завезена в Європу з Південної

Америки, усе ще вважалася дивовижею та частенько ставала предметом негараздів і суперечок між дорослими і молоддю. Бах завжди цікавився всім, що відбувалося навколо нього, навіть до «кавових суперечок» свого часу він не лишився байдужим.

Зміст кантати, за словами видатного російського музичного педагога Д. Кабалевського, досить простий і кумедний. Суворий, буркотливий, понурий, як ведмідь, Стародум (ось яке ім'я вигадав Бах!) обурений поведінкою своєї дочки — юної Лізетти. Вона рішуче відмовляється виконати наказ батька, який заборонив їй пити каву.

— Татусю,— кричить вона до Стародума,— згляньтеся! Я тричі на добу маленьку чашечку кави мушу пити, інакше буду я кістлявою, мов пересмажена печеня!

Але Стародум лишається невблаган¬ним. Як він тільки не намагається вплинути на непокірливу Лізетту! Забороняє їй гуляти... Не пускає її в гості...

— Нехай! Натомість я питиму каву! — тільки й чує він у відповідь. Погрози стають дедалі жахливішими:

— Залишишся без модного криноліну! Ні з ким із знайомих не розмовлятимеш! Нової гарної стрічки до чепця не отримаєш!

Але все марно. Тоді Стародум виголошує останню, найжорсткішу погрозу:

— Ніколи заміж не віддам тебе!

Тут не витримала вже Лізетта:

— О, каво, печиво і цукре, прощавайте! Ані краплі більше не візьму до вуст!

Стародум готовий вже святкувати перемогу. Але його радість передчасна. Лізетта вдається до хитрощів: вона поширює чутки, що погодиться вийти заміж тільки за того, хто дозволить їй пити кави скільки вона забажає...

— Як кішка не відпустить мишку, дівиці не полишать каву! — співається в останній частині кантати.

І догану врешті-решт отримує не Лізетта, а батечко Стародум:

— Дочку свою ніколи не повинен він сварити!

Хіба це не оперета? Ось яким веселим жартівником був великий Йоганн Себастьян Бах! А якісь диваки, нічого не знаючи, уявляють його нудним, незрозумілим музикантом, далеким від будь-якої усмішки чи жарту! 

Почуття гумору проявлялось і в його творах, що сповнені світла та радості, адже музикант любив народну творчість з притаманною їй веселою усмішкою.

Один із найпопулярніших творів Баха так й називається — «Жарт» («Скерцо»). Ця легка, граціозна п'єса — остання частина Сюїти № 2 для струнних інструментів і флейти; як і інші частини сюїти, вона має танцювальний характер, особливу чарівність твору надає мелодійне, але гостре звучання флейти, яка виконує соло.

Сюїта (у перекладі з французької — ряд, послідовність) — му-зичний твір, що складається з кількох самостійних частин, поєдна-них художнім задумом. Музика сюїти зазвичай танцювальна.

Наприклад, Сюїта № 2 Й. С. Баха складається з семи частин: «Увертюра», «Рондо», «Сарабанда», «Бурре», «Полонез з варіацією», «Менует» і «Скерцо».

Скерцо — жартівливі, грайливі пісеньки або частина сюїти.

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Скерцо» із Сюїти № 2 Й. С. Баха та дайте відповідь на запитання

•     Які настрої та почуття ви помітили у творі Й. С. Баха?

Слухання «Скерцо» із Сюїти № 2 Й. С. Баха в інструментальному виконанні

•     У виконанні якого інструмента прозвучало «Скерцо» із Сюїти № 2 Й. С. Баха? 

Сприйняття творів мистецтва

Учні розглядають репродукцію картини Е. Мане «Флейтист», аналізують зображене, розповідають про свої враження від побаченого, порівнюють живописний твір Е. Мане із музичними творами Й. С. Баха, прослуханими на уроці.

•     Опишіть роль флейти і струнного супроводу в музиці.

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Скерцо» із Сюїти № 2 Й. С. Баха у вокальному виконанні і дайте відповідь на запитання.

•     Чи можна назвати його обробкою «Скерцо» Й. С. Баха?

Слухання «Жарту» із Сюїти № 2 Й. С. Баха у вокальному виконанні

•     Опишіть характер звучання вокального твору і порівняйте його  з інструментальним
•  Який варіант виконання твору сучасніший і чому?

Розповідь учителя

— Якщо на попередніх уроках ми характеризували музику Баха як величну, глибоку, урочисту, серйозну, драматичну, то тепер ми можемо додати, що вона може бути і танцювальною, жартівливою, радісною, світлою.

Якщо у бахівські часи скерцо було частиною сюїти, то пізніше композитори стали використовувати скерцо як самостійний твір з різноманітним, навіть драматичним змістом.

М. Лисенко вперше в українській музиці звернувся до інструментальних жанрів. Серед його кращих творів — «Героїчне скерцо».

У галузі фортепіанної музики композитор мав великі досягнення. Джерелом для його творчості були пісні, мелодії, мотиви з скарбниці народного музичного мистецтва.

Лисенко поставив українську фортепіанну музику на шлях про-фесіоналізму, виніс її на широку концертну естраду, дав масовому слухачеві.

Висока майстерність, добра піаністична звучність і зручність для виконання — риси, типові для багатьох творів композитора.

Особливою популярністю поміж інших творів користуються «Героїчне скерцо», що увійшло у золотий фонд вітчизняної форте-піанної літератури.

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Героїчне скерцо» М. Лисенка та дайте відповідь на запитання, т Який настрій ви відчули у цьому творі?

Слухання «Героїчного скерцо» М. Лисенка

•     Що може поріднювати давню класичну німецьку музику та українську музику?

Вокально-хорова робота

Учитель. Усі ми зростали під мамині колискові. А потім самі навчалися співати про маму. Кожен про свою і про всіх матерів на світі, бо ж материнство, святе і прекрасне, в усі віки було оспіване та увічнене митцями.

Вивчена та виразно і натхненно виконана нами пісня О. Антоняка на слова А. Орел «Мамині руки» долучить нас до цієї святої та невичерпної теми в мистецтві, т Послухайте пісню О. Антоняка «Мамині руки» і скажіть, як її треба співати.

Слухання пісні О. Антоняка «Мамині руки»

Розспівування

Робота над піснею О. Антоняка «Мамині руки» (виконання має бути виразним, натхненним, з повагою і любов'ю до матері)

3.               ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

 Підбиття підсумків уроку

Учитель. Скільки фарб має музика! Навіть у межах одного жанру ми можемо відчути різні настрої, контрастні характери, образи.

Експрес-тестування

1. Сюїта — це:

а) невеликий музичний твір імпровізаційного складу;

б) твір для виконання хором;

в) інструментальний твір, що складається з кількох контрастних частин, частіше танцювального типу, об'єднаних спільним задумом.

2. «Скерцо» Й. С. Баха звучить:

а) траурно, трагічно;

б) жартівливо, грайливо;

в) маршово.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• «Виявляється, що...»;
• «Сьогодні я дізнався...»;
•  «Найцікавіше — це те, що...».

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Слухати музику Й. С. Баха за власним вибором.

Учні виходять із класу під музичний супровід (Й. С. Бах «Скерцо»)

УРОК № 22  ЕТЮД

Мета  уроку:

Навчальна: із метою глибшого сприйняття життєвих явищ розкрити перед учнями світ музичних образів у творах різних жанрів та композиторів; закріпити розуміння учнями понять етюд, віртуоз, їх характерних особливостей;

Розвивальна: розвивати образно-асоціативне мислення учнів, особисті естетичні уподобання, вокально-хорові навички;

Виховна: прищеплювати учням естетичний смак.

Музичний матеріал: етюд «Кампанелла», етюд № 5 «Полювання» Ф. Ліста; 11-й етюд із сюїти «11 етюдів у формі старовинних танців» В. Косенка, «Мамині руки» О. Антоняка.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети Ф. Ліста, В. Косенка.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

 Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (етюд «Кампанелла» Ф. Ліста).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Як досягти досконалості у будь-якій справі? Маленька дитина через виконання певних вправ вчиться красиво писати. Пізніше, щоб навчитися писати грамотно, виконує вправи з правопису. На уроках фізкультури учні теж виконують вправи, але вже фізичні. Художник перед тим, як писати картину, створює невеликий малюнок з натури, який називають етюдом — це також певна вправа. А чи є вправи для оволодіння мистецтвом гри на музичних інструментах? Саме з такою музичною вправою ми познайомимося сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

Бліцопитування

•     Пригадайте історію виникнення рапсодії у поезії та музиці,
•  Що означає скерцо у перекладі?
• До якого музичного жанру належать ноктюрн, скерцо, рапсодія?

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Інструментальну п'єсу, де застосований певний технічний прийом гри для розвитку навичок майстерності виконавця, називають етюдом. У перекладі з французької етюд — це вправа. Є етюди для розвинення швидкості пальців піаніста, окремо для лівої і правої руки.

Етюдам велику увагу приділяв Ф. Ліст, поглибивши, подібно Ф. Шопену, їх художньо-образний зміст.

П'ятнадцятирічним юнаком Ліст задумав створити цикл з етюдів. Це були технічні вправи для розвитку швидкості пальців, що нагадували етюди його вчителя К. Черні. Через 12 років Ліст знову повернувся до свого задуму і, докорінно переробивши вправи, перетворив їх на «Великі етюди». Але і ця редакція не задовольнила його: 1851 року було створено третю редакцію — «Етюди вищої виконавської майстерності». Етюди різноманітні за технічними прийомами і змістом, в яких пейзажні замальовки чергуються із фантастичними сценами, а ліричні настрої — із героїчними.

Ференц Ліст надавав величезного значення поетичному боку музики. Переважна більшість його творів, зокрема багато етюдів, мають образний зміст, на що сам композитор звертав у назвах і докладних позначеннях, які стосуються характеру виконання.

Етюд — п'єса, основним завданням якої є розвиток певного технічного прийому, але в деяких етюдах технічний прийом є не метою, а засобом вираження певного емоційного або зображального змісту, і такі етюди набувають значення художнього твору.

«Віртуозність,— говорив Ліст,— не пасивна служниця композиції, адже від її подиху залежить як життя, так і смерть довіреного їй художнього твору. Вона може надати музичному твору весь блиск своєї краси, свіжості і натхнення, але може також перекрутити його, зробити поганим, знівечити». Нове розуміння віртуозності, яка «потрібна для того, щоб художник міг повністю висловитися»,— завоювання романтичного мистецтва,

• Пригадайте: хто такий віртуоз?

Італієць Нікколо Паґаніні, найвідоміший скрипічний віртуоз, якого вважали мало не демоном, дуже любив мелодії свого народу, які були простими й легко запам'ятовувалися. Довго не мудруючи, він наповнив свою музику великою кількістю італійських пісень і танців. Саме така мелодія «Кампанеллп», що в буквальному перекладі означає «дзвіночкоподібнпй». І справді, ця мелодія немовби наслідує дзвінкі переливи маленьких дзвіночків, її надзвичайно складно виконати на скрипці. І тільки через півстоліття ідею П଴аніні повною мірою реалізував Ліст, але вже не на скрипці, а на роялі, усі можливості якого він, піаніст-віртуоз, знав достеменно.

Лісту належать обробки багатьох мелодій інших композиторів. «Кампанелла» Паґаніні в обробці Ліста набула нового вигляду, заграла новими фарбами. Ліст використовував усі безмежні можливості рояля, щоб прикрасити невибагливу тему, яка підкорила його: дзвінкі трелі, перлинні пасажі, ефектні «уколи» в різних кінцях клавіатури, громоподібні акорди і октави — усе зазвучало не як маленькі дзвіночки, а як цілий оркестр.

Слухання музики

Учитель. Послухайте етюд «Кампанелла» Ф. Ліста та дайте відповідь на запитання, т Якими навичками, на вашу думку, має володіти музикант, щоб відтворити звучання дзвоників?

Слухання етюду «Кампанелла» Ф. Ліста

Якщо в етюді «Кампанелла», що ми щойно прослухали, ми почули звучання дзвоників, то в наступному етюді відчувається звучання ще одного музичного інструмента.

Із давніх часів під час полювання використовували музичний інструмент, що був схожий на валторну,

• Пригадайте: до якого виду музичних інструментів належить валторна?

Цей мідний духовий інструмент у перекладі з німецької означає лісовий ріг. І справді, його предком був справжній мисливський ріг. Для того щоб його було далеко чути, ріг робили щоразу довшим, а щоб утримати в руках — його згорнули кілька разів. Якщо спробувати розгорнути сучасну валторну, то вона витягнеться більше ніж на 3 метри завдовжки. У неї гарний оксамитовий, теплий тембр. Зачувши її, одразу переносишся в нескінченні далі, у просторі ліси й поля.

Саме цей інструмент імітує Ліст в етюді, що має назву «Полювання». Послухайте цей твір та дайте відповідь на запитання,

•     Чи можна назвати цей твір просто технічною вправою або це концертна п'єса, що містить образний зміст?

Слухання етюду № 5 «Полювання» Ф. Ліста

Розповідь учителя

— Український композитор Віктор Степанович Косенко (1896—1938), продовжуючи традицію вітчизняної школи, теж написав сюїту «11 етюдів у формі старовинних танців» у яскравій національній манері. Це сюїта для фортепіано, що містить 11 різних за характером і настроєм п'єс, яскраво контрастна за жанрами, проте об'єднана єдиним ліричним, чутливим стилем композитора. Вона належить до вершинних здобутків фортепіанної спадщини В. Косенка. Сам задум твору полягає в прагненні автора відродити до життя старовинну сюїту придворних танців різних народів. Проте він не вдається до прямого цитування народних мелодій, а створює свої власні теми, просякнуті глибинним духом українського фольклору. Окремі етюди близькі до запальних танців, в інших переважають м'які, ніжні інтонації. Тут є і алеманда, і ґавот, і менует, і сарабанда. Особливо ефектною є остання п'єса. Хоча в її основі лежить пасакалія, жанр іспанської музики XVII сторіччя, вона позначена національно характерними рисами старовинних українських епічних дум. Разом із тим невипадково назва циклу містить слово «етюд». «Косенко поставив перед собою також завдання педагогічного плану. Про це свідчить велика кількість різноманітних прийомів і засобів, спрямованих на розвиток виконавської майстерності»,— так музичні критики оцінили створену В. Косенком сюїту. Педагогічний хист автора проявився в цьому творі у віртуозній спрямованості окремих п'єс.

Слухання музики

Учитель. Послухайте останню частину сюїти та дайте відповідь на запитання,

• Чим різняться етюди В. Косенка та Ф. Ліста?

Слухання 11-го етюду з сюїти «11 етюдів у формі старовинних танців» В. Косенка

Вокально-хорова робота

Розспівування

Повторення пісні «Мамині руки» О. Антоняка

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Для того щоб стати справжнім майстром, людина має багато працювати та оволодівати різними технічними прийомами. Саме так відбувається і в музиці. Але іноді нудні тренувальні вправи перетворюються на блискучі образні концертні твори, і під пальцями справжнього віртуоза звуки оживають та створюють художні образи.

Як писав Ф. Ліст, «фортепіано містить обсяг цілого оркестру, і десяти пальців людини достатньо для відтворення гармоній, які звучать за допомогою об'єднання сотень музикантів».

Бліцопитування

• Як ви зрозуміли, що таке етюд?
• Для чого існує цей жанр?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти та проаналізувати етюди художників-живописців.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Мамині руки»   О. Антоняка).

УРОК № 23 СОНАТА

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів з одним із найвідоміших творів Л. ван Бетховена — сонатою № 14 (І частина); закріпити розуміння учнями понять музичний образ, камерна музика, соната;

Розвивальна: розвивати вміння учнів глибоко аналізувати і характери-зувати особливості музичного образу в його інтонаційному становленні та розвитку як відображення почуттів людини; розвивати навички втілення емоційно-образного змісту музичного твору в процесі його виконання;

Виховна: формувати вдумливе ставлення до музичного мистецтва, виховувати естетичний смак.

Музичний матеріал: соната № 14 (І частина) Л. ван Бетховена, «Соната для скрипки і чембало» М. Березовського, «Краплини мрії» М. Рожка.

Наочні посібники: нотна хрестоматія, портрет Л. ван Бетховена; зображення пам'ятника М. Березовському в Глухові; іграшковий або дитячий музичний інструмент для ділової гри «Ланцюжок».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Краплини мрії» М. Рожка).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Як ви вважаєте, які з тем мистецтва можна назвати вічними? (Відповіді учнів.) Правильно, велику любов, щире кохання. Радість та горе, відчай та надія, піднесення та падіння, пристрасть та ніжність — усе це можна почути у творах, які прозвучать сьогодні на нашому уроці.

Актуалізація опорних знань

Ділова гра «Ланцюжок»

Методичний коментар. Тема ділової гри — «Жанри камерно- інструментальної музики».

Учням пропонується повторити основні терміни й поняття, які було засвоєно на попередніх уроках і буде застосовано на поточному.

У пригоді вчителеві стануть іграшковий або дитячий музичний інструмент.

Ведучий (учитель) називає певне поняття і передає іграшку першому учаснику, той відповідає і передає другому учаснику, ставлячи нове запитання. Другий учасник, у свою чергу, ставить запитання наступному учасникові гри, і в такий спосіб гра триває. Доцільно обрати «рятівників» з-поміж учнів із високим рівнем навчальних досягнень, до яких у разі необхідності можна звернутися по допомогу, передаючи їм іграшку зі словами «Допоможіть, будь ласка».

Ключові поняття: камерна музика, елегія, ноктюрн, прелюдія, етюд.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Слухання музики

Учитель. Музика вражає своїм розмаїттям: пристрасна і замріяна, героїчна і пафосна, драматична і лірична...

Пропоную вам послухати музичний твір, але його назву ви дізнаєтесь пізніше. Послухайте фрагмент твору та дайте відповідь на запитання.

•     На вашу думку, коли було створено цю музику: в давні часи чи в наші?
•     Який композитор, на вашу думку, міг би написати цю музику?(Цю музику створив німецький композитор Л. ван Бетховен.)

Слухання фрагмента першої частини  сонати № 14 Л. ван Бетховена

Розповідь учителя

— Одна з центральних ідей його творчості — здатність людини до подолання горя і злиднів, незламність волі — знаходить досконале втілення у сонаті № 14.

Італійською sonare означає звучати. Соната — це музичний твір і водночас жанр камерної музики. Вона виникла в середині XVIII століття, написана для 1—2 інструментів і складається з 3—4 частин.

Під справжньою назвою твору Sonata quasi una Fantasia (тобто «Соната немовби фантазія») він написав: «Присвячується графині Джульєтті Ґвіччарді»...

У цій посвяті та подіях власного життя композитора — ключ до проникнення у глибокий зміст сонати, яку з легкої руки одного з друзів Бетховена — поета Людвіґа Рельштаба — нерідко називають «Місячною».

Душевний стан композитора напередодні написання сонати був складним. Успіх супроводжував його як піаніста і композитора, його твори набули популярності.

Колоритний портрет тридцятирічного Бетховена дав відомий французький письменник Ромен Роллан: «Погляньте на нього, на Бетховена, цього тридцятирічного завойовника, великого віртуоза, блискучого артиста, салонного лева, яким марить молодь... який викликає захоплення... на Бетховена, погані манери якого терпляче виправляє добра княгиня Лихновська; який робить вигляд, що зневажає моду, однак високо піднімає голову над красивою, білою, тричі закрученою краваткою і вдоволений, гордий (і водночас не зовсім спокійний), скоса спостерігає, яке враження справляє він на оточуючих; на Бетховена, у якого хороший настрій, сміх на всю горлянку, життєрадісність».

Здавалося, Бетховен мав бути щасливим. У творчості й житті він досягнув того, про що скромному юнакові з Бонна й не мріялося. Але «доля стукала у двері»: вже кілька років композитор помічав послаблення слуху... Звернення до лікарів не приносили покращення. Глухота ставала очевидною, її доводилося приховувати від оточуючих, вона прирікала на повну самотність. Відчай все частіше охоплював Бетховена. І саме у цей час до нього прийшло справжнє (принаймні, так йому здавалось) кохання. Про свою чарівну ученицю, юну графиню Джульетту Ґвіччарді він став думати як про свою майбутню дружину, плекаючи надію, що щасливе кохання допоможе йому здолати страшну недугу.

Нездійсненні мрії тривали недовго. Бетховен, імовірно, зрозумів марність надій на щастя раніше, ніж мав мужність признатися в цьому сам собі. Він вірив і сумнівався. Кожна зустріч приносила нові сумніви. Перепоною стали глухота Бетховена, його бідність, аристократичне походження Джульєтти.

Бетховену й раніше доводилося прощатися з надіями і мріями. Але на цей раз життєва трагедія постала особливо гостро. Тільки творчість могла повернути композиторові віру в себе. І він подолав безнадію, написавши сонату, в якій життя, творчість, фортепіанний геній Бетховена злилися воєдино у дивовижній досконалості.

Невдовзі Джульетта завдала Бетховену подвійного удару: одвернулася від нього і вийшла заміж за Роберта Ґадленберга, бездарного композитора, проте графа.

Приголомшений Бетховен виїхав у маєток свого друга Марії Ердеді. Не бажаючи нікого бачити, він три дні блукав лісом, поки його не знайшли в лісових нетрях зовсім безсилим від голоду. Жодної скарги не злетіло з його уст. У Бетховена не було потреби в словах. Усе було сказано музикою.

Слухання музики

Слухання фрагментів сонати № 14 Л. ван Бетховена

Учитель. Соната № 14 вирізняється емоційною насиченістю і ліричною безпосередністю. Авторська назва — Sonata quasi una Fantasia — підкреслює певну свободу композиції.

У першій частині «Місячної» Бетховен з рідкісною ліричною зосередженістю виразив почуття скорботи, владу нерадісних дум...

Один музичний образ, лаконічний, але напрочуд місткий, заповнює собою усю першу частину. Безупинний, зосереджено- розмірений рух, повільні ходи «органних» басів утворюють глибокий фон, на якому рельєфно виписана гостро-виразна, скорботно- патетична мелодія...

«Місячна» починається монологом без слів, сповіддю, правдивою і приголомшливою, подібну до якої рідко можна зустріти в музиці. І уся соната зберігає цей характер музичного слова, одноголосної виразності, прямої, ледве прикритої, чистої пристрасті.

Ніжність, сум, роздум, скорботна сповідь, страждання, безна¬дія, виражені в першій частині сонати, змінюються музикою другої частини. Ця грайлива, усміхнена грація має викликати — і справді викликає — посилення скорботи. Цю ліричну частину Ференц Ліст влучно назвав «квіткою між двома безоднями».

Фінал сонати звучить як буря, що все змітає на своєму шляху.

Фінал сонати № 14 — логічне завершення її драматичних подій. Тут усе — як у житті людей, для яких жити — означає боротися, страждати та перемагати.

Повторне слухання фрагментів сонати № 14 Л. ван Бетховена

•     Чим хвилює нас музика сонати № 14 Л. ван Бетховена?
• Чи виражає вона близькі нам почуття?
• Чи відповідає музика сонати № 14 Л. ван Бетховена духовномусвіту наших сучасників?

Розповідь учителя

— Повернімося на рідні терена. Проживши в Італії чотири роки, під впливом творчості Й. С. Баха, Ф. Й. Гайдна, наслідуючи тогочасні традиції західноєвропейської музики, український композитор М. Березовський пише «Сонату для скрипки та чембало». У ній М. Березовський яскраво виявив своє ліричне обдарування.

Максим Созоятович Березовський (1745—1777) — український композитор, диригент, співак, класик європейської музики.

Народився у Глухові на Сумщині в козацькій родині, у місті, де виховували музик для роботи при дворі російських імператорів. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори.

З 17 років розпочалась його композиторська діяльність. Здебільшого він пише церковну музику та духовні концерти, які отримують високу оцінку вітчизняних та іноземних любителів мистецтва.

Завдяки винятковим вокальним здібностям був відряджений до Санкт-Петербурга, де став солістом у Придворній співацькій

капелі. Там познайомився з тогочасною європейською музикою. У 1759— 1760 роки виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі. Згодом їде до Італії на навчання у Болонській філармонічній академії. У ці ж роки у Болонській академії на¬вчався ще юний В. А. Моцарт.

Повернувшись 1774 року до Російської імперії, М. Березовський зіткнув¬ся із байдужістю урядовців — освіта і талант його були нікому не потрібні. Постійні нестатки, неможливість знайти Пам'ятник М. Березовському в Глухові (Сумська обл.) застосування своїм творчим силам привели композитора до нервової кризи. Помер М. Березовський 22 березня 1777 року. Не менш трагічна доля судилася його творам, які або припадали пилом, або взагалі були знищені. Більшість творів Березовського збереглася в рукописах. Були видані тільки поодинокі твори, які, власне, й принесли йому світову славу.

Березовський відомий як композитор, автор духовних концертів, що написані ним після повернення з Італії (найпопулярніший концерт — «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським створив новий класичний тип хорового концерту.

Під час перебування в Італії пише не тільки духовну, а й світську музику — першу українську оперу «Демофонт». Єдиним відомим інструментальним твором Березовського є «Соната для скрипки і чембало», написана в Пізі 1772 року. Рукопис цієї сонати зберігався в Паризькій національній бібліотеці.

Соната складається з трьох частин, енергійні крайні частини контрастують повільній середній.

Слухання музики

Учитель. Послухайте фрагмент «Сонати для скрипки і чембало» М. Березовського та порівняйте характер музики перших частин сонат М. Березовського та Л. ван Бетховена.

Слухання «Сонати для скрипки і чембало» М. Березовського

Вокально-хорова робота

Учитель. Любов до музики як джерела радості, натхнення, гарного настрою ми зможемо почути в пісні М. Рожка «Краплини мрії».

Послухайте її та дайте відповідь на запитання,

• Якою є головна думка цієї пісні?

Розспівування

Розучування пісні М. Рожка «Краплини мрії»

Робота над літературним та музичним текстом пісні (визначення структури мелодії, руху кожної фрази), проспівуванням голосних та чіткою вимовою приголосних звуків

3.ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. У творчості Л. ван Бетховена класична музика досягла свого апогею.

І не тільки тому, що композитор зумів сприйняти все краще із того, що було уже досягнуто. Його музика і понині продовжує свій шлях від серця до серця.

Бліцопитування

• Якими є особливості сонати № 14 Л. ван Бетховена?
• Який образний зміст передають частини «Місячної» сонати?
• Чи виражає цей твір почуття, близькі нам?
• Чи відповідає музика Л. ван Бетховена духовному світу нашихсучасників?
• Чим вразила вас музика М. Березовського?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати репродукції картин або фотозображення до «Місячної сонати» Л. ван Бетховена.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Краплини мрії» М. Рожка).

УРОК № 24 ВАРІАЦІЇ

Мета уроку:

Навчальна: ознайомити учнів з особливостями інструментальних творів, що мають назву варіація; ознайомити учнів із особливостями будови варіацій;

Розвивальна: розвивати вміння логічно мислити, виразно виконувати пісні;

Виховна: прищеплювати учням вдумливе ставлення до музичних творів, пошану та дбайливе ставлення до вітчизняної музичної скарбниці.

Музичний матеріал: «Варіації на народні теми» С. Баштана, «Краплини мрії» М. Рожка.

Літературний матеріал: вірш І. Манченка «Не збирається бандура поми-рати», оповідання О. Виженка «Музиччина балка».

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрет С. Баштана.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Краплини мрії» М. Рожка).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Веселе і сумне... Скорботне і грайливе... Радісне і стримане... Здатне зобразити картини природи та народних свят... І все це — неосяжне музичне мистецтво. Кожен твір, навіть якщо його назва співпадає з назвою будь-якого іншого, є неповторним. А чи може один твір увібрати в себе все те розмаїття, про яке я щойно говорив (-ла)? З'ясуймо це сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

• Пригадайте: що таке варіація?
•     Пригадайте варіації та їх авторів, які ми слухали минулого року.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Варіація, варіювання, варіювати, варіант — ось слова, які знайомі кожному мало не з першого класу. У будь-якому разі на контрольних з математики завжди дають кілька варіантів завдань. Ми так звикли до цього слова, що нам нема коли вдумуватися в його сенс.

А між тим воно означає зовнішню зміну форми за умови незмінності сутності. А це, як ви розумієте, таке часте явище в житті, що виникає на кожному кроці.

Адже чому ваші завдання і приклади на контрольних називають варіантами? Тому що ті й інші однотипні, будуються за одним принципом. Тільки числа різні й умови.

Що ж стосується музики, то кожен, звісно, помічав, як часто під час повторення ми дещо змінюємо мелодію. Це і є варіант.

Але справа не тільки в цьому. Музика взагалі не буває без варіювання. Це закон. Такий самий закон, як і те, що музика не буває без повторення. А де повторення — там і зміна. Наші дні можуть бути схожі як краплі води, проте вони все одно різні. Змінюється все, що рухається, що відбувається в часі.

Цікаво, що, варіюючи музику, композитор тим самим її затверджує, закріплює в пам'яті. Змінюючи, він ніби розглядає її з різних боків, намагається побачити всі її можливості, переконатися в її красі та досконалості.

Варіація — це найстаріша музична форма, в основі якої — тема та її видозмінені повторення. Витоки варіації слід шукати в народній музичній творчості, виконавській діяльності співаків та особливостях звучання музичних інструментів. Свій розвиток вони отримали у творчості Й. С. Баха, Ґ. Ф. Генделя. Часом композитори пишуть варіації на народні теми або на музику інших композиторів — на знак вдячності.

Зазвичай варіації — це інструментальна музика. Але варіюються найчастіше найпопулярніші пісенні або танцювальні мелодії. Інструмент немовби розфарбовує на всі лади той малюнок, який укладено в мелодії.

Музичний жанр варіацій дуже багатий за своїми можливостями. Він — один із найстаріших, але достатньо широко використовується і в сучасній музиці. Клавесиністи XVII—XVIII століть любили так звані орнаментальні варіації, в яких мелодія немовби розфарбовувалася фігураціями. Дуже багато яскравих і захоплюючих варіацій ви знайдете у Ф. Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена. Цілі сюжети вкладали в цю форму Р. Шуман та П. Чайковський.

Варіації можна зустріти в джазі, в симфонічній музиці, в інстру-ментальній, і навіть у виконанні народних інструментів — наприклад, української бандури.

Український народний інструмент бандура став невід'ємним атрибутом козацького епосу та був академізований у XX столітті.

Не збирається бандура помирати,

Їй ніякі примхи моди не страшні,

Бандуристи будуть пісні на ній грати,

Лікувати душі стомлені людські.

Не збирається і мова помирати,

Бо говорить нею український люд,

Вона буде скоро звідусіль лунати,

Бо ніхто не буде лить на неї бруд.

(І. Манченко)

Послухайте, як письменник Олександр Виженко описує роль кобзаря для українського козацтва.

МУЗИЧЧИНА БАЛКА

Після люльки найбільше усього запорожці любили музику. Сказано: музика без'язика, а людей збирає. «Козаки гуляють — сили набувають». Запорожці в годину війни були воїнами, а в мирний час — поетами й музикантами. Завжди було любо козацькій душі і поспівати, і пограти, і потанцювати — що до туги вдаватися! Бувало, зберуться де-небудь, ось як ми зараз в Музичній балці, та як загуляють. Так часом було весело, що навіть білі хмарини витанцьовували гопака. Увесь день музики будуть грати, і весь день запорожці будуть танцювати. А як перестане музика, то вони й самі танцюють. А не бажаєш танцювати — будь ласка,— сідай на коня та й ганяй з товаришами наввипередки. А ще любили запорожці понаставляти високих стовпів, понамазувати штани медом, щоб цупко було триматися, та дертися по стовпові вгору. Що за втішний народ — козаки!

Грали вони на тому, що було під рукою: на лірах, на ваганах, на басах, на цимбалах, на сопілках, на скрипках, на козах, на кимвалах, накрах, тулумбасах. Але наймиліше за все була козакові кобза. Жоден інструмент не користувався в козаків такою любов'ю, як кобза і її рідна сестра — бандура. Без сумніву, кобзу придумав сам Бог. Її чаруючі звуки були єдиною втіхою для самотнього запорожця, який часто поневірявся по безлюдних степах і не мав можливості протягом багатьох днів нікому й слова промовити.

А зараз я розповім тобі, друже, як одна з Хортицьких балок отримала назву — Музиччина.

Над балкою, на тому самому місці, де вона врізається в острів, стояла колись величезна кам'яна брила, і була вона геть чисто повицяткована дірками. Довго зберігав свою таємницю незвичайний камінь, поки одного разу...

Те, що запорожці з'явилися на Хортиці і почали ходити униз Дніпром до Чорного моря, дуже не сподобалось в Порті, і вирішили якось турки несподівано напасти на Січ. Підійшли вони двома галерами до острова і почали висаджуватись на берег. Саме в цій балці, де ми сидимо. А стояв у ту ніч на чатах молодий козак Охрім Музичко.

Чує Охрім плескіт води, бачить з фігури — сірі тіні замаячили... Усе зрозумів козак, але... от оказія! Тут би сигнал дати братам, так кресало кудись поділося. Ударити б на сполох, так реву (рева — козацька трембіта; довга труба, що гучно ревіла; робилася з кори ліщини) ненавмисне зронив. Зліз прожогом з фігури, сховався за камінь, а в голові одна думка: «Як його сповістити Кіш про зухвалий напад бусурман?» І раптом Охрім чхнув... Струмінь повітря попав в одну з дірок, що були в камені, і камінь ніби прокинувся від довгого сну,— видав шаленої сили звук. Дмухнув тоді Охрім ще раз — гукнув камінь, як труба, гучно й голосно пішла луна по окрузі! Цієї ж миті з-за пагорбів злетіла тріскуча блискавка, навпіл розсікла налякане небо і з силою вдарила у кам'яну брилу! Гримнув грім, загуркотіло небо... Усіляка суща душа почула те рокотання, навіть ті, що спали, підхопилися, таким уже дужим і раптовим був той удар. Ні, не здалося те запорожцям; загойдалася, здригнулась від гуркоту нічна темрява, і ввесь острів важко, до основ затрясся.

Поміж бусурман виникло сум'яття; оглухлі, позатикавши вуха, вигукуючи одне лише слово: «Шайтан! Шайтан!..», вони з переляку кинулися до галер і в неймовірній давці товкли одне одному кістки. Тих же, кому все-таки вдавалося піднятися на галеру, чекала ще страшніша участь. Завирував Дніпро, забуяв, плеснув хвилею об прибрежні камені й поглинув турецькі кораблі.

Ось як воно, друже, буває: величезний камінь, котрий віками пролежав на острові, в одну мить розсипався на пісок. Але притому не дав бусурманам випити келих перемоги.

Тої ночі не пошкодував камінь і Охріма; кам'яні скалки викололи йому очі, а страшенний рокіт позбавив його слуху. Але, як кажуть, немає лиха без добра. Став Охрім Музичко кобзарем. Він не міг співати, але в мелодіях, навіяних голосом каменя, він передавав потаємні звуки природи, хвилюючі, наповнюючи бадьорістю все навкруги. Коли він грав, звірі завмирали у високій траві, не сміючи поворухнутися, дерева переставали шелестіти своїм рясним зеленим листям, навіть птахи замовкали, щоб почути цю прегарну незрівняну мелодію. Вона виривалася прямо з його серця і лилася такими ніжними й красивими звуками, що люди залишали роботу, прислухалися й казали одне одному:

— Ніколи не було й не буде другого такого незвичайного музики — ані в Україні, ані в цілому світі...

На честь Охріма назвали козаки цю балку Музиччиною і приходили сюди щоразу, щоб погуляти й повеселитися. А коли кобзар помер, на тому місці, де стояв камінь, посадили козаки тополю.

Що ж це за диво таке — український кобзар! Мандрівний музика і поет, в якому втілилася душа цілого народу, який довіряв своїй кобзі найзаповітніші думки і почуття, збирав і розносив по всій Україні яскраві перекази живої історії вільного степу; чарівною грою, чаруючим голосом, що линув десь аж із самого серця, живописав картини козацьких походів, вдачі і завзяття запорожців; у піснях, написаних не з пером у руці, але вистражданих і зважених потаємним зором споглядача людської долі, відображав він горе і радість, надії і сподівання, всі душевні переживання мужнього братства; сповнений суму, мудрості і покою, увібравши у себе дух цілих століть, ніс він немеркнучий вогонь пісень і дум, утішаючи душі і лікуючи людські серця.

Слухання музики

Учитель.Баштан Сергій Васильович (нар. 1927) — український бандурист, педа¬гог, самодіяльний композитор. Засновник школи сучасного академічного бандурного виконавства. Поміж його творів — «Варіації на народні теми». Послухайте його варіації та дайте відповідь на запитання

• Які знайомі мелодії ви почули?

Слухання «Варіацій на народні теми» С. Баштана

Вокально-хорова робота Розспівування

Продовження розучування пісні М. Рожка «Краплини мрії»

Робота над літературним та музичним текстом пісні, проспівуванням голосних та чіткою вимовою приголосних звуків

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. У музиці, яку ми сьогодні слухали і виконували на уроці, ми почули та відчули яскраву палітру різноманітних почуттів: це і радість, і сум, і пристрасть, і невгамовність. Музика може надзвичайно тонко передавати найрізноманітніші почуття, що сповнюють і бентежать людські серця.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти варіації на теми українських народних пісень.

Випереджальне індивідуальне завдання: дібрати інформацію про творчий шлях В. А. Моцарта (пригадати вже відоме з уроків музичного мистецтва та знайти додаткові відомості).

Учні виходять із класу під музичний супровід («Краплини   мрії» М. Рожка).

УРОК № 25 РОНДО

Мета уроку:

Навчальна: поглибити знання учнів про творчість В. А. Моцарта; пояснити особливості розвитку музичного образу в його творах; закріплювати розуміння учнями понять рондо, рефрен, соната;

Розвивальна: формувати вокально-хорові навички учнів та вміння інтерпретувати програмні симфонічні музичні твори;

Виховна: прищеплювати учням зацікавленість видатними зразками музичної класики, зокрема творчістю В. А. Моцарта.

Музичний матеріал: «Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта, «Веселка» Н. Май.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; картки для ділової гри «Учитель»; портрети В. А. Моцарта, Н. Май.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. За час існування музичного мистецтва створено величезну кількість музичних творів: від мініатюри — до ораторії, від прелюдії — до симфонії. Саме форма, в якій викладено різні музичні образи, думки, допомагає композиторам створити неповторні, різноманітні за змістом музичні твори. Сьогодні ми познайомимося ще з однією формою на прикладі музичного твору, який, здається, вам вже дуже добре відомий.

Актуалізація опорних знань

Бліцопитування

• Пригадайте: що таке соната?
•     Із сонатами яких композиторів ви вже познайомилися?
• Згадайте, що ви знаєте про життя В. А. Моцарта?
•     Із якими творами В. А. Моцарта ви зустрічалися у попередніх класах?

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Назва цієї форми вам, мабуть, відома. Це — рондо. Виникла ця форма у Франції. Рондо означає коло, хоровод. Ця форма цікава тим, що головна тема повторюється не менше трьох разів, немов приспів, а між повторами звучать різні за характером, контрастні епізоди.

У формі рондо написано багато інструментальних творів, побудованих за основним принципом: повторність однієї частини та контрастність інших. У доробку австрійського композитора В. А. Моцарта теж є такий твір, що набув величезної популярності.

З ім'ям Моцарта ми зазвичай пов'язуємо втілення справжньої геніальності. Його образ послужив прообразом генія в «маленькій трагедії» О. Пушкіна «Моцарт і Сальєрі», де «геній і злодійство» розведені по різні сторони духовного буття і названі «несумісними».

І хоча в житті все значно складніше, і відомий італійський композитор Антоніо Сальєрі, який жив у Відні та навчав свого часу Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта і Ф. Ліста, не міг бути отруйником Моцарта, усе ж міф на те й міф, щоб грубо та зримо втілювати приклади добра і зла.

Природа щедра на таланти, але скупа на геніїв — іншим Мо-цартом вона людство більше не обдарувала. Моцарт прожив всього 36 років, термін життя, який загадковим чином (плюс-мінус 1—2 роки) доля відмірила й багатьом іншим геніальним творцям — Джорджоне, Рафаелю, Г. Перселлу, К. М. Веберу, Ф. Мендельсону- Бертольді, Ф. Шопену, Ж. Бізе, Дж. Байрону, О. Пушкіну, В. ван Гогу.

Геній — це, звісно, величезний талант, але й не менша працездатність. Творча спадщина Моцарта вражає своїм об'ємом і різно-маніттям. Написаного їм вистачило б на десяток інших творчих доль — 19 опер, приблизно 50 симфоній, 27 концертів для клавіру з оркестром, 5 концертів для скрипки з оркестром, численні кон¬церти для флейти, фагота, кларнета, валторни, арфи у супроводі оркестру, 27 струнних квартетів, 9 струнних квінтетів, 17 сонат для клавіру, 43 сонати для скрипки і клавіру, а також фантазії, варіації, рондо, менуети для клавіру, одно перерахування яких займе немало часу, і нарешті — безсмертний «Реквієм».

Новаторство Моцарта позначилося в усіх музичних жанрах, до яких він звертався у своїй творчості,— від опери до симфонії. Геній — це і є здатність усе бачити по-новому, усе перетворювати. Минуло більше двохсот років зо дня смерті композитора, але він як і раніше з нами, його дивовижна доля продовжує притягувати численних дослідників і просто любителів музики, а любов до його вражаючих за красою, світлом і гармонією творів не згасає.

Отже, надамо слово нашим юним учителям, що нагадають нам деякі факти із життя та творчості цього геніального композитора.

Ділова гра «Учитель»

Учитель. Після того, як ваші «вчителі» розкажуть про життя та творчість вже відомого вам композитора В. А. Моцарта, ви, уважно прослухав їхню розповідь, маєте відповісти на запитання

• Хто був першим учителем В. А. Моцарта?
•     Чому батько повіз своїх дітей — Вольфґанґа та його сеструНаннерль — у концертну подорож?
•     Які країни відвідали маленькі музиканти?

1-й «учитель». Вольфґанґ Амадей Моцарт — видатний австрійський композитор. Сучасники називали Моцарта богом музики.

27 січня 1756 року в невеликому альпійському місті Зальцбурзі народився хлопчик, якого назвали Вольфґанґом. Батько — Леопольд Моцарт — був досить відомим скрипалем, органістом, педа¬гогом.

Вольфґанґ був сьомою дитиною в сім'ї. На превеликий подив батьків, малюк, якому ледве виповнилося три з половиною роки, на слух безпомилково повторював усі п'єски, що розучувала сестра.

Одного разу чотирирічний Моцарт сидів за столом і щось старанно виводив на нотному папері. При цьому він занурював у чорнильницю не тільки перо, а й пальці. На питання про те, що він робить, хлопчик відповів, що пише концерт для клавесина. Леопольд узяв аркуш і побачив виведені нетвердим почерком ноти, вимазані пля¬мами. Спочатку йому здалося, що це дитяча витівка, але, коли він уважно роздивився написане, у нього з очей потекли сльози радості. «Дивіться,— звернувся він до оточуючих,— як тут усе правильно і значуще!»

Коли Вольфґанґ та його сестра Наннерль добре опанували техні¬ку гри на клавесині, батько вирушив із ними у концертну поїздку. Спершу вони побували у Мюнхені, а потім у Відні та Парижі.

Виступи Вольфґанґа і його сестри Наннерль набули сенсаційного характеру. Діти грали у вітальнях вельмож і навіть перед королівською сім'єю, неодмінно викликаючи захоплення публіки.

У Парижі хлопчик писав багато музики. На початку 1764 року вийшли друком його перші чотири сонати для скрипки і клавесина. На титульному аркуші було позначено, що вони написані семилітнім хлопчиком.

Підбадьорений успіхами у Франції, Леопольд Моцарт навесні 1764 року повіз дітей до Лондона. Там Вольфґанґ познайомився з Йоганном Крістіаном Бахом, сином видатного композитора. Попри різницю у віці, вони невдовзі міцно затоваришували, нерідко імпровізували на ту саму музичну тему водночас на двох інструментах, дивуючи всіх, кому доводилося їх чути. Протягом року, що його вона провела в Англії, дитина помітно просунулася вперед у своєму музичному розвитку. Дорогою додому Леопольд вирішив заїхати до Голландії та Фландрії.

Вони побували в Гаазі, Ґенті, Роттердамі, Амстердамі, і всюди успіх був величезний — дітям влаштовували овації, обсипали їх утішними похвалами.

Наприкінці 1766 року сім'я Моцарта з тріумфом повернулася до рідного Зальцбурга, пробувши за кордоном майже три з половиною роки. Негайно ж після повернення додому батько відновив з дітьми заняття на клавесині і скрипці. Крім того, вони серйозно вивчали музичну композицію, арифметику, історію та географію. Вольфґанґ також опановував латину та італійську мову, знання яких у ті часи для музиканта було обов'язковим.

1770 року Леопольд Моцарт повіз сина в турне Італією. Програми, з якими виступав чотирнадцятилітній підліток, вражали масштабністю і складністю. У них демонструвалася не тільки техніка гри на клавірі, а й чудова композиторська майстерність хлопчика, властивий йому дар імпровізації. У Болоньї Вольфґанґ витримав складний екзамен з композиції, і місцева Філармонічна академія обрала його своїм членом. У свою чергу дирекція Міланського театру замовила йому оперу «Мітрідат, цар Понтійський», яку було зіграно 20 разів поспіль (!) при переповненій залі. Не менший успіх мала двома роками пізніше і друга опера Моцарта — «Лючіо Силла». У березні 1773 року Вольфґанґ назавжди покинув Італію. Щаслива пора дитинства, сповнена різноманітних вражень, блискучих успі¬хів і райдужних надій на майбутнє, залишилася позаду. Починався новий етап життя.

Учитель. Слухаючи другого «вчителя», ви повинні відповісти на такі запитання

•     Чому музика В. А. Моцарта не отримала визнання у суспільстві того часу?
•     Із яким містом пов'язані останні 10 років життя композитора?
•     Якого мистецтва, на відміну від музики розважальної, прагнув композитор?

2-й «учитель». Повернувшись з Італії, Моцарт до 1781 року жив здебільшого в Зальцбурзі.

Серйозні заняття композицією тривали. Тепер Вольфґанґ писав здебільшого інструментальну музику: симфонії та сонати, веселі дивертисменти та вітальні серенади для виконання просто неба. Саме в ці роки поступово сформувався неповторний моцартівський стиль.

Він уперто працював, написав багато творів у найрізноманітніших жанрах. Одержуючи іноді замовлення з інших міст, він ненадовго вирушав туди. Але обмеженість музичних вражень у Зальцбурзі, відсутність оперного театру все більше пригнічували Моцарта.

Архієпископ, у якого служив Моцарт, увесь час підкреслював становище композитора як слуги і на кожному кроці принижав його людську гідність. Він не давав йому можливості достатньо проявити себе як композитору і музиканту, і ця бездіяльність була обтяжливою для Моцарта. Урешті-решт Моцарт вирішив усупереч бажанню батька залишити Зальцбург і 1781 року переїхав до Відня — велико¬го музичного центру Європи.

У цей час Вольфґанґ подружився із Францем Йозефом Гайдном, під впливом якого музика Моцарта заграла новими барвами. Але, окрім блиску, що став уже його візитною карткою, у творах Моцарта все частіше звучать трагічні, серйозні ноти, властиві людині, яка пізнала життя у всій його повноті.

Останні десять років життя Моцарта у Відні були найбільш плід-ними і значними в його творчості. У цей період він створив свої най- видатніші опери — «Викрадення з сералю», «Весілля Фігаро», «Дон Жуан, або Покараний розпусник», «Чарівна флейта», найпопуляр- ніші симфонії, квартети, концерти, сонати й багато інших творів.

У Відні Моцарта дуже любили, захоплювались його грою на кла-весині, високо цінували його творчість, і все-таки він завжди відчував матеріальну скруту. В одному з листів до батька він писав, що лягає спати опівночі, встає о п'ятій годині ранку, весь ранок зайнятий уроками і майже кожен вечір грає за запрошеннями.

Моцарт розумів, що не може далі жити й працювати, лише догоджаючи потребам аристократії. Він прагне нового мистецтва й нових образів — образів звичайних людей з їхніми радощами й печалями, глибиною почуттів і переживань.

Розрив В. А. Моцарта із суспільством і загальновизнаним смаком сучасників, які вважали його музику надто серйозною,— це життєва драма видатного художника. Його починає оточувати стіна непорозуміння й відчуження, як і будь-якого генія, чия творчість випереджає свій час. Поступово В. А. Моцарт стає самотнім. Із всесвітньо відомої «диво-дитини» він у зрілі роки стає майже забутим музикантом.

Композитор усе далі й далі відходив від вимог, які ставили перед покірливими авторами музики салонові вельможі і багаті меценати. У цей період з'явилася його опера «Весілля Фігаро», що не дістала схвалення публіки: їй твори Моцарта здавалися заплутаними та складними.

У важких умовах народжувалася опера «Дон Жуан, або По-караний розпусник» (1787), яка принесла автору світовий успіх. Нерідко траплялося так, що, записуючи одне, геніальний композитор водночас придумував інше. Він ніколи не творив за роялем, а, за словами дружини, «писав ноти, як листи». Після прем'єри «Дон Жуана...», що відбулася в Празі, австрійський імператор запропо-нував Вольфґанґові посісти місце придворного музиканта замість Глюка, що недавно помер. Проте це почесне призначення принесло композитору небагато втіхи. Віденський двір ставився до нього як до рядового вигадника танцювальної музики і замовляв менуети, лендлери, контрданси для придворних балів.

Останні роки життя Моцарта були особливо важкими. Постійні злидні, хвороба дружини і, нарешті, власне підірване здоров'я — усе це спричинило швидкий і трагічний кінець.

Раптова смерть обірвала творчий злет Моцарта 5 грудня 1791 року у Відні під час роботи над заупокійною месою — грандіозним твором для хору, солістів і симфонічного оркестру.

Учитель закріплює знання учнів, ставлячи запитання за прослуханим дітьми матеріалом.

Розповідь учителя

— Блискуча, сяюча, надзвичайно енергетично насичена музика В. А. Моцарта вражала його сучасників. В. А. Моцарт ще в дитинстві складав музику і якось ще хлопчиськом приніс своєму наставникові Гайдну кілька сторінок з нотами.

— Я написав п'єсу, яку ви ні за що не зможете зіграти,— заявив він своєму овіяному славою вчителю.

Гайдн узяв у нього ноти і закричав:

— Тут руки мають виконувати складні пасажі в протилежних кінцях клавіатури, і ще кілька нот потрібно тієї ж миті брати по-середині! Цю річ зіграти неможливо!

Моцарт розсміявся, сів за клавесин і взяв «неможливі» ноти — за допомогою носа.

Із кількох сотень творів, що створив Моцарт, найпопулярніший, мабуть, «Турецький марш». Хто з нас не знає цього твору! Мабуть, тільки «Танець маленьких лебедів» П. Чайковського може конкурувати з ним за популярністю навіть у маленьких слухачів. Але не тільки малюки, а й навіть деякі підлітки не зможуть, вочевидь, відповісти на кілька запитань

•     Що це за марш? Звідки він з'явився? Чи самостійна ця п'єса, чице — частина великого твору?
•     Якою є справжня назва цієї п'єси?
•     Чому вона так називається?

Так ось, по-перше, цей «Турецький марш» Моцарт написав як фінальну частину однієї з фортепіанних сонат. По-друге, Моцарт ніколи не називав цю музику «Турецьким маршем», вона називається у нього так: «Рондо в турецькому стилі». А чому рондо і чому у турецькому стилі?

Назва марш досить точно відбиває характер музики — з дуже витонченою, але пружною мелодією, чітким ритмом. До того ж слово марш є набагато зрозумілішим для величезної маси слухачів і любителів музики, ніж слово рондо, яке, зовсім не визначаючи характеру музики, лише вказує на те, що музика ця написана у формі рондо, тобто у такій формі, де рух музики постійно веде до повторення головної мелодії.

Понад 200 років тому, коли Моцарт створював цю музику, в За-хідній Європі вперше почули невідому досі європейським слухачам турецьку музику. У цій музиці неабияку роль відігравали різні ударні інструменти, особливо великий барабан, винайдений на Сході й дуже поширений у Туреччині. Тому багато років його і називали турецький барабан. Гучні звуки цього барабану Моцарт дуже дотепно вплів у мелодію свого «Рондо в турецькому стилі».

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Рондо в турецькому стилі» та дайте відповідь на запитання

• Яке враження справив на вас цей твір?

Слухання «Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта

Вокально-хорова робота

Учитель. Такі самі сонячні, світлі інтонації ми зможемо відчути у пісні сучасної композиторки Н. Май її та дайте відповідь на запитання, т Яке враження справила на вас ця пісня?

Слухання пісні «Веселка» Н. Май

Розспівування

Розучування пісні «Веселка» Н. Май

Робота над літературним та музичним  текстом пісні (визначення структури   мелодії, руху кожної фрази)

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Я сподіваюсь, що ви переконались у тому, що справжню музику об'єднують людяність, краса та щирість, саме тому ми можемо розуміти навіть ті почуття, які були втілені у музичних творах далекого минулого.

Усі, хто досліджував життя і творчість Вольфґанґа Амадея Моцарта, намагалися розкрити глибину і красу його музики, розповісти про його геніальне обдарування, про його яскраве, цікаве, проте сповнене важкою працею і прикрощами життя.

У своїй книзі «Музика та її представники» російський композитор Антон Рубінштейн написав: «Вічне сонячне світло в музиці, ім'я твоє — Моцарт».

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати матеріал за темою «Ушанування пам'яті В. А. Моцарта».

Учні виходять із класу під музичний супровід («Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта).

УРОК № 26 СЮЇТА

Мета уроку:

Навчальна: спрямувати увагу учнів на значення народної музики як джерела творчості видатних композиторів (на прикладі музики М. Лисенка); поглибити знання учнів про творчість М. Лисенка; дати учням визначення поняття сюїта;

Розвивальна: розвивати вокально-хорові навички, образне сприйняття музичних творів;

Виховна: прищеплювати учням зацікавленість творами української класичної музики, естетичний смак, культуру спілкування та мовлення.

Музичний матеріал: фрагменти «Українськоїсюїти» М. Лисенка, «Веселка» Н. Май.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети М. Лисенка, Н. Май.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Веселка»  H. Май).

1.                ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Полонез, мазурка, краков'як, віденський вальс... І справді, за назвою цих танців можна навіть вивчати географію. Але перелік танців, назва яких походить від назв міст, місцевостей, країн, не завершений. А чи можуть об'єднатися всі ці танці в одному творі? Спробуємо дізнатися про це сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

Ділова гра «Світська розмова»

Методичний коментар.

Тема гри — «Жанри камерно-інструментальної музики».

Учні грають роль представників світського товариства, які намагаються вразити один одного відомою їм інформацією з теми «Жанри камерно-вокальної музики». Розмова може починатися словами: «Вельмишановний, а чи знаєте ви, що...»

Під час розмови обговорюються поняття ноктюрн, етюд, рондо, соната, музичні інструменти.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Сюїта (фр. suite) — циклічна музична форма, складена з кіль¬кох контрастних частин.

Термін сюїта був уведений у другій половині XVII століття французькими композиторами. Спочатку сюїта складалася з чотирьох частин — алеманди, куранти, сарабанди та джиґи. Пізніше до сюїти увійшли й інші танці, зокрема менует, ґавот, пасп'є та буре. Німецькі композитори нерідко вводили на початку сюїти увертюру.

Найвідомішим автором сюїт можна вважати Й. С. Баха, який написав цикли сюїт для клавіру, віолончелі, скрипки та флейти. Серед інших відомих авторів сюїт цієї епохи — Ґ. Ф. Гендель.

У другій половині XVIII століття жанр сюїти вважали старомодним: його витіснили симфонія та інструментальні концерти.

Але у XIX столітті жанр сюїти відродився, однак цей термін тепер мав інший зміст: сюїтами називали інструментальні збірки фрагментів із опер чи балетів або ж послідовності невеличких п'єс, об'єднаних тематично. Отже, сюїта — це циклічна форма, що складається із самостійних частин, які контрастують між собою, але об'єднані загальним художнім задумом.

Пригадайте назви сюїт та їх авторів, із якими ми вже знайомились на уроках музичного мистецтва

• Що спільного та відмінного у цих сюїтах?

Миколу Віталійовича Лисенка ми вважаємо засновником української класичної музики, цілою епохою в історії української культури. Його діяльність як славетного українського композитора, засновника української музичної класики, фольклориста, дириген¬та, піаніста і музичного педагога дала поштовх розвитку професійної музики в Україні. Протягом усього життя він збирав український пісенний фольклор, творчо застосовував його у власній музиці.

Він став пропагандистом української музичної культури за ме-жами України, і вона отримала визнання як рівноправна поміж інших музичних культур.

Велика та розмаїта музична спадщина М. Лисенка. Він написав 11 опер, понад 80 творів різних форм на тексти Т. Шевченка, низ¬ку інструментальних творів, музику до театральних вистав, пісні на слова різних авторів. Величезне значення в історії української музичної культури мають опери М. Лисенка. Яскравість і щирість музичної мови, почуття співзвучності музики з розвитком сюжетної лінії, уміння розгорнути драматичну дію й намалювати рельєфні образи — усе це притаманне М. Лисенку як оперному композитору.

Спираючись на досягнення російських композиторів, на досвід С. Гулака-Артемовського, традиції українського театру, Лисенко збагатив жанр української опери. У його творчості вперше в умовах України оформилися героїко-історична народна музична драма («Тарас Бульба») та опери: лірико-побутова («Наталка-Полтавка»), казково-фантастична («Різдвяна ніч», «Утоплена»), дитяча («Коза- Дереза», «Зима і Весна», «Пан Коцький»). Майже всі музично- драматичні твори Лисенка написані у творчій співдружності з відомим драматургом і поетом М. Старицьким, який створив лібрето для них.

Одним із визначних фортепіанних творів Лисенка стала українська сюїта у формі старовинних танців на основі народних пісень. В «Українській сюїті» Лисенко, як і в багатьох інших своїх творах, використовує мелодії народних пісень як початкове інтонаційне зерно, яке він розробляє за вимогами професійної європейської музичної мови. Водночас сюїта виділяється з-поміж інших творів Лисенка.

«Українська сюїта» складається з шести частин, кожна з яких написана на мелодію народної пісні. Про характер використання Лисенком народних мелодій у сюїті можна сказати, що це вже не обробки — це оригінальна творчість, коли вже знайомі народні мелодії раптом заіскрилися новим змістом, набули свіжості, вираз-ності, сповнилися новим життям. Професійна музика наблизилась до слухача, ожила через наповнення її національним змістом.

Сама назва твору свідчить про звернення композитора до музики попередніх епох. Лисенко використовує старовинні танці (куранта, токата, сарабанда, ґавот). Композитор будує цикл за принципом чергування нетанцювальннх і танцювальних, мажорних та мінор¬них розділів, а також на темповому контрасті.

Відкриває сюїту прелюдія на основі мелодії української народної пісні «Хлопче-молодче, який ти ледащо», в якій лірична тема народ-ної пісні проходить в середньому регістрі фортепіано, а в той самий час її постійно оспівує хвилеподібний віртуозний акомпанемент. Прелюдія створює динамічний та драматичний образ.

Друга частина — Куранта («Помалу-малу, братику, грай»).

В основі третьої частини Токати («Пішла мати на село») жвава пісня-танець «Гречаники», що має ствердний, рішучий характер.

Сарабанда («Сонце низенько, вечір близенько») — спокійний, мірний, трохи поважний танець. Ця частина базується на пісні- романсі «Сонце низенько, вечір близенько». Сарабанда має скорбот-ний характер, мелодія зберігає розповідний, виважений темп.

Наступна частина — Гавот («Ой чия ти, дівчино, чия ти?»), де переважає журливий, драматичний настрій, якому, проте, протиставляється дещо радісніший, безтурботній середній епізод (що лунає в мажорі).

Закриває сюїту мажорне Скерцо («Та казала мені Солоха»), жвава п'єса з легкою мелодією у швидкому темпі, де М. Лисенко використовує народну пісню жартівливо-грайливого характеру. Скерцо утверджує радісний завершальний характер сюїти.

Слухання музики

Слухання фрагментів «Українськоїсюїти» М. Лисенка

Вокально-хорова робота

Розспівування

Продовження роботи над піснею «Веселка» Н. Май

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Кожна епоха народжує нові танці. «Тільки мелодія робить музику вічною»,— сказав відомий український композитор В. Сильвестров. І, здається, ми сьогодні в цьому переконались: саме мелодії український народних пісень об'єднали старовинні танці давніх епох, а творчість композитора — і нас з вами, слухачів.

Бліцопитування

•     Які старовинні танці було покладено в основу «Української сюїті» М. Лисенка?
•     Мелодії яких пісень ми почули в різних частинах цієї сюїті?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Складіть невеличку добірку із творів різних видів мистецтва, присвячених темі «Танець».

Учні виходять із класу під музичний супровід («Веселка» Н. Май).

УРОК № 27 ПЕРЕВІР СЕБЕ!

Мета уроку :

Навчальна: попередньо узагальнити опанування учнями матеріалу теми «Жанри камерно-інструментальної музики»; поглибити знання учнів на основі варіативного матеріалу навчальної програми;

Розвивальна: розвивати вміння учнів знаходити причинно-наслідкові зв'язки, творчі якості особистості;

Виховна: стимулювати прагнення учнів досягти найкращого результату, прищеплювати вміння злагоджено працювати в команді, зацікавленість творами музичного мистецтва, класичною та народною музичною спадщиною.

Музичний матеріал: твори, які слухали впродовж першої частини семестру, та пісні, які вивчали впродовж першої частини семестру.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; тестові завдання; картки для діловоїгри «Музичний аукціон».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: узагальнення знань, умінь та навичок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (Й. С. Бах «Скерцо»),

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Сьогодні у нас підсумковий урок, на якому ви виконуватимете тестові завдання та пограєте в ділову гру «Музичний аукціон».

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Виконання тестів за темою  «Жанри камерно-інструментальної музики»

Варіант № 1

Оберіть правильну відповідь (кожна правильна відповідь — 0,5 бала)

1. Пісню «Веселка» Н. Май слід виконувати:

а) урочисто; б) суворо; в) радісно.

2. Позначте правильне твердження:

а) сюїта складається з кількох частин;

б) сюїта є одночастинним твором.

3. «Жарт» — це:

а) скерцо; б) рондо; в) танець.

4. Основний принцип варіації — це:

а) використання різних музичних тем;

б) зміна засобів музичної виразності;

в) використання різних музичних образів.

Дайте стислу відповідь (кожна правильна відповідь — 2 бали)

5. Ноктюрн — це...

6. Скерцо — це...

Дайте обґрунтовану та змістовну відповідь (кожна правильна відповідь — 3 бали)

7. Схарактеризуйте засоби музичної виразності рапсодіі.

8. Що ви знаєте про камерно-інструментальні жанри?

Варіант № 2

Оберіть правильну відповідь (кожна правильна відповідь — 0,5 бала)

1. Пісню «Краплини мрії» М. Рожка слід виконувати:

 а) піднесено; б) сумно; в) рішуче.

2. Скерцо із Сюїти № 2 Й. С. Баха мають назву:

а) жарт; б) алеманда; в) менует.

3. Рапсодія належить до:

а) жанрів камерно-інструментальної музики;

б) жанрів камерно-вокальної музики.

4. «Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта — частина:

а) варіацій; б) сюїти; в) сонати.

Дайте стислу відповідь (кожна правильна відповідь — 2 бали)

5. Етюд — це...

6. Варіації — це...

Дайте обґрунтовану та змістовну відповідь(кожна правильна відповідь — 3 бали)

7. Що ви знаєте про камерно-інструментальні жанри?

8. Схарактеризуйте засоби музичної виразності ноктюрна.

Ділова гра «Музичний аукціон»

І етап

Методичний коментар. Клас об'єднується у дві групи. Учитель показує картку з музичним терміном. Кожна група, щоб викупити картку, має «зробити ставку» — дати визначення поняттю, наве¬сти музичні приклади. Яка група назве більше характеристик — та й отримає нотки у винагороду. А та команда, яка матиме більше ноток,— переможе.

Слова для карток

У кожній команді обирають кількох солістів, які мають виконати пісню за власним вибором та вибором учителя. Решта учасників — підспівує. Яка команда виконуватиме пісню більш правильно та злагоджено — та й отримає нотки у винагороду. А та команда, яка матиме більше ноток,— переможе.

2.               ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Підбиваються підсумки гри, нагороджуються переможці.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• «Мені сьогодні вдалося...»;
• «Для мене виявилося складним...».

Учні виходять із класу під музичний супровід («Веселка» Н. Май).

Тема 4. Жанри симфонічної музики

УРОК № 28 СИМФОНІЯ

Мета  уроку :

Навчальна: ознайомити учнів із поняттям симфонія; вчити обґрунтовувати власне розуміння специфіки змісту творів музичного мистецтва, використовувати набуті предметні компетенції у процесі творчої самореалізації; розширювати уявлення учнів про музичні жанри, про значення взаємодії різних видів мистецтва;

Розвивальна: розвивати вміння учнів висловлювати враження від творів музичного мистецтва, аналізувати їх;

Виховна: прищеплювати учням естетичний смак, зацікавленість симфонічною музикою.

Музичний матеріал: перша частина та фінал симфонії № 45 «Прощальна» Ф. Й. Гайдна, «Добрий маг» О. Шпака.

Літературний матеріал: вірш «Симфонія» М. Драй-Хмари.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрет Ф. Й. Гайдна; кросворд; схеми.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Добрий маг»  0. Шпака).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент Повідомлення теми, мети, завдань уроку(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Як композиторові передати душевний світ людини з усіма його складнощами — суперечливими почуттями, думками, що безперервно змінюють одна одну? Яку форму обрати композиторові для відображення цього світу, на яких думках і почуттях зосередитися?

Є така форма! Є і жанр — симфонія!

Актуалізація опорних знань

Розв'язання кросворда

Учитель. Минулого року ми з вами вже знайомились із симфонічним оркестром та симфонією

•     Пригадайте автора та назву його музичного твору, що лунав у супроводі симфонічного оркестру
•     Хто є найголовнішим у симфонічному оркестрі? (Диригент)

Пригадати склад симфонічного оркестру нам допоможе кросворд, у якому будуть присутні майже всі інструменти.

Методичний коментар. Учні отримують незаповнений кросворд і самостійно визначають ключове слово. Запитання

1. Інструмент, який П. Чайковський застосував у балеті «Лускунчик» і який має форму маленького піаніно з металевими або скляними пластинками замість струн. (Челеста)

2. Струнно-смичковий інструмент. (Скрипка)

3. Мідний духовий інструмент із низьким звучанням. (Тромбон)

4. Великий струнний щипковий інструмент. (Арфа)

5. Дерев'яний духовий інструмент. (Гобой)

6. Мідний духовий інструмент із глибоким м'яким тембром. (Валторна)

7. Парний ударний музичний інструмент, виготовлений зі сплаву міді, латуні та бронзи. (Тарілки)

8. Низький за звучанням струнний смичковий інструмент. (Віолончель)

9. Дерев'яний духовий інструмент. (Кларнет)

10. Ударний музичний інструмент з певною висотою звука. (Литаври)

11. Високий за звучанням духовий музичний інструмент. (Флейта)

Ключове слово: симфонічний.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Ось так український поет Михайло Драй-Хмара описав звучання симфонічного оркестру під час виконання симфонії:

Мідними громами розцвіла естрада,

ніжнотонним током облила каштан

і плеснула дзвінко в зоряне свічадо —

заіскрив скрипками голубий кришталь...

Жалять і цілують флейт жагучі оси,

 лащаться гобоїв бархатні джмелі...

Серце молодече п'є медові роси,

хоче жить, творити на своїй землі...

А скрипки шаліють і гримлять фанфари,

летячи на плеса темного Дніпра,—

та Дніпра немає... Може, хтось обмарив.

Чи це струнних звуків чародійна гра...

Море, тьмяне море — тільки мол у крейді

(десь у хмарках місяць кажаном летів),

і стоять високі кораблі на рейді,

 а на реях зорі, зорі золоті.

Саме симфонія краще за решту видів музики здатна передати картину суперечливих почуттів. Недарма вона свого часу так упев-нено витиснула свою попередницю — танцювальну сюїту. Відбулося це в другій половині XVIII століття.

Симфонія населена різними «героями» — мелодіями чи темами, і ці мелодії не просто впливають одна на одну, а й взаємодіють та конфліктують.

Симфонія — це великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох частин, кожна з яких має свою назву та характер. Частини симфонії чергуються за контрастним принципом.

Сонатне алегро — це побудова музичних творів, заснована на протиставленні й розвитку двох контрастних тем; складається з трьох розділів.

Австрійський композитор Франц Йозеф Гайдн (1732—1809) був першим композито¬ром, який почав писати симфонії. У його творчості жанр симфонії набув завершеності, класичних рис та остаточно сформувався. Усього Гайдн створив 104 симфонії.

1766 року про Гайдна вперше згадала німецька «Музична газета». Автор статті присвятив Гайдну такі знаменні рядки: «Пан Гайдн — улюбленець нашої нації, його м'який характер відображений в кож-ній з його п'єс. Його творчості властиві краса, порядок, чистота, тонка і благородна простота. Він подібний до чистої та прозорої води, яку дихання півдня деколи злегка колише, часом піднімає і кидає хвилями. У симфоніях він настільки ж мужньо сильний, наскільки винахідливий».

Переважна більшість його творів писалося на замовлення. Так, наприклад, симфонії (у кількості 3—4 у середньому щорічно!) за-звичай призначалися до виконання певного дня та були присвячені тим чи іншим урочистостям, що відбувалися в сім'ї князя Естерха- зі — господаря, у якого служив композитор.

Гайдну був притаманний надзвичайний гумор. Одного разу Гайдн, намагаючись розвеселити гостей князя, вирушив на ярмарок у невелике угорське містечко і накупив там цілий кошик свистунців, «зозуль», дерев'яних труб та інших дитячих музичних інструментів. Він не полінувався вивчити граничні можливості та характерні властивості цих інструментів — і написав для них найкумеднішу симфонію.

Як свідчить письменник Стендаль, через деякий час, опинившись в Англії, Гайдн зауважив, що англійці, яким дуже подобалися його інструментальні твори, написані в швидкому темпі, зазвичай дрімали під час виконання повільної музики, якою б красою він їх не наділяв. Композитор написав твір, який відзначався м'якістю, ніжністю та найспокійнішою мелодією; інструменти один за одним немов завмирали; але ось раптом, серед найглибшого піанісимо вони вступали всі одразу, до того ж лунав сильний удар в литаври — і слухачі, які задрімали, підскакували на місці.

Симфонія № 45 Ф. Й. Гайдна здавна має назву «Прощальна». Так само її прийнято іменувати «Симфонією зі свічками». Такі підзаголовки обґрунтовані традиціями виконання цього твору. В останній частині симфонії музиканти один за одним гасять свої свічки і тихо йдуть. Симфонія завершується при світлі двох палаючих свічок за-вмираючим дуетом двох скрипок.

Дуже цікавою та своєрідною є напівгумористична версія ви-никнення «Прощальної симфонії» за словами самого Гайдна. Згідно з цією версією, князь Міклош одного разу дуже довго не відпускав музикантів із замку до їхніх дружин. Бажаючи допомогти своїм підлеглим, Гайдн написав «Прощальну симфонію» як тонкий натяк князеві, висловлене музичними образами прохання про довгоочі-кувану відпустку. Натяк був зрозумілий, і князь поспішив віддати відповідне розпорядження.

Поєднання серйозності та вдумливості зі жвавістю та веселою іронією склали одну з чарівних якостей характеру і творчості автора «Прощальної симфонії».

Перша частина симфонії приваблює своєю патетичною виразністю.

Слухання музики

Учитель. Послухайте першу частину симфонії № 45 «Прощальна» Ф. Й. Гайдна та дайте відповідь на запитання.

• Який настрій створює ця частина?

Слухання фрагмента першої частини симфонії № 45 «Прощальна» Ф. Й. Гайдна

Фінал «Прощальної симфонії» складається з двох частин. Перша привертає увагу легкою мелодією скрипки, в якій звучать і сум, і тривога, і бадьорість. У другій частині музика безтурботна, у ній лише інколи миготять легкі похмурі тіні. Поступові затихання музичних інструментів і покидання музикантами сцени — справді незабутні. Завершується симфонія тихо, просвітлено, а заключні звуки скрипок лунають дещо запитально та трохи невизначено.

Слухання фіналу «Прощальної симфонії» Ф. Й. Гайдна

Вокально-хорова робота

Розспівування

Розучування пісні «Добрий маг» О. Шпака

3.ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. «...Гайдн! Сердечний, веселий, наївний, безтурботний! Багатьом ми йому зобов'язані у галузі інструментальної музики. Він довів симфонічний оркестр до бетховенської зрілості, наклав на струнний квартет печатку найпрекраснішого й найшляхетнішо- го в музичному мистецтві. Уклав у фортепіанні твори грацію та ви-тонченість...» — так говорив про Гайдна та його творчість відомий російський композитор А. Рубінштейн.

Бліцоп итування

•     Із якою симфонією Йозефа Гайдна ми познайомилися сьогодні на уроці?
•     Чому «Прощальна симфонія» має саме таку назву?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Оформити афішу до «Прощальної симфонії» Ф. Й. Гайдна.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Добрий маг» О. Шпака)

УРОК № 29 СИМФОНІЯ (продовження)

Мета  уроку :

Навчальна: закріплювати розуміння учнями поняття симфонія; вчити обґрунтовувати власне розуміння специфіки змісту творів музичного мистецтва, використовувати набуті предметні компетенції у процесі творчоїсамореалізації; розширювати уявлення учнів про музичні жанри, про значення взаємодії різних видів мистецтва;

Розвивальна: розвивати вміння учнів висловлювати враження відтворів музичного мистецтва, аналізувати їх;

Виховна: прищеплювати учням естетичний смак, зацікавленість симфонічною музикою.

Музичний матеріал: симфонія № 3 «Героїчна» Л. ван Бетховена, «Добрий маг» О. Шпака.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрет Л. ван Бетховена; зображення скульптури Й. Пінзеля «Святий Юрій на здибленому коні вражає дракона»; схеми; іграшковий або дитячий музичний інструмент для ділової гри.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ:

Учні входять до класу під музичний супровід (симфонія № З «Героїчна» Л. ван Бетховена).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Як ви вважаєте, що це таке — героїчний вчинок? Чи траплялися вам у житті герої або героїчні вчинки? Саме таку музику, яка змальовує, передає та викликає в нас відчуття героїзму, героїчні вчинки та настрої, ми й слухатимемо сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

Ділова гра «Ланцюжок»

Методичний коментар. Тема ділової гри — «Симфонія».

Учням пропонується повторити основні терміни й поняття, які було засвоєно на попередніх уроках і буде застосовано на поточному.

У пригоді вчителеві стануть іграшковий або дитячий музичний інструмент.

Ведучий (учитель) називає певне поняття і передає іграшку першому учаснику, той відповідає і передає другому учаснику, ставлячи нове запитання. Другий учасник, у свою чергу, ставить запитання наступному учасникові гри, і в такий спосіб гра триває. Доцільно обрати «рятівників» з-поміж учнів із високим рівнем навчальних досягнень, до яких у разі необхідності можна звернутися по допо¬могу, передаючи їм іграшку зі словами «Допоможіть, будь ласка».

Ключові поняття:реприза, розробка, кода, головна тема, побічна тема, сонатна форма, цикл, симфонія.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Кожен вид мистецтва відображає героїчні образи по-своєму. Образотворче мистецтво — живопис і скульптура — достовірно зображує зримі предмети чи явища. Література розкриває зміст певних понять та уявлень.

Музика відтворює звукову картину довколишнього світу, передає душевний стан людини. І жоден вид мистецтва не можна замінити іншим: вони лише доповнюють один одного, підсилюючи цим сприйняття тих чи інших героїчних образів.

Власне, тому й не може бути мистецтва головного чи другорядного.

Найгеніальнішим виразником героїчних образів у європейській музиці був, безумовно, Людвіґ ван Бетховен. Боротьба особистості чи цілих народів за свою гідність, волю, за перемогу справедливості — одна з найулюбленіших тем його творчості.

Симфонія № З Л. ван Бетховена, яку він назвав «Героїчною», відкрила собою нову еру симфонічної музики XIX століття. Ця симфонія була найулюбленішою для самого Бетховена — з-поміж створених ним дев'яти.

Слухання музики

Учитель. Послухайте симфонію № З Л. ван Бетховена і дайте відповідь на запитання, т Яким є образний зміст цієї музики?

Слухання симфонії № З Л. ван Бетховена

Симфонія вражає своїми масштабами, кількістю та різноманітністю тем, складністю мелодичних зв'язків та, головне, величчю втілених ідей. Твір приваблює слухача багатством думок і почуттів, могутніх поривань та вольових миттєвостей.

Сприйняття творів мистецтва

•     Як ви вважаєте, чи може бути скульптура співзвучною музиці«Героїчної симфонії»?

Учитель. Розгляньте зображення скульптури Й. Пінзеля «Святий Юрій на здибленому коні вражає дракона».

Йоганн Ґеорґій Пінзель (1707—1761) — геніальний скульптор XVIII століття, який творив на Галичині, що належала у той час Австрії. Його творчість є вершиною львівської скульптури. Твори Йоганна Пінзеля вражають образною глибиною та віртуозною майстерністю обробки деревини й каменю, сміливістю та складністю композиції, а також динамічною пристрастю образів. Усе своє творче життя скульптор співпрацював із видатним архітектором Бернардом Меретином.

Монументальний твір Йоганна Пінзеля «Святий Юрій на здибленому коні вражає дракона» увінчує аттик (найвищу передню частину фасаду) собору Св. Юра у Львові. Це — велично-тріумфальний, піднесено-героїчний образ воїна, який перемагає зло. Скульптура талановито пов'язана за своїм духовним змістом із архітектурою та природою Львова.

•     Що спільного в образному змісті симфонії № З Л. ван Бетховена та скульптурної композиції Й. Пінзеля?

Розв'язання кросворда

Учитель. Якщо ви розгадаєте кросворд-плутанку, то дізнаєтесь дуже цікавий факт із історії створення «Героїчної симфонії».

Вокально-хорова робота Розспівування

Повторення пісні «Добрий маг» О. Шпака

2.ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Сьогодні ми переконалися в тому, що жоден вид мистецтва не можна замінити іншим: вони лише доповнюють одне одного. Тому й не може бути мистецтва головного чи другорядного: прослуханий фрагмент симфонії Л. ван Бетховена № 3 «Героїчна» звеличує людину за допомогою музичних засобів — людину, яка відвойовує право на свободу, рівність, любов і щастя; скульптурний твір Й. Пінзеля «Святий Юрій на здибленому коні вражає дракона» — це велично-тріумфальний, піднесено-героїчний застиглий у камені образ воїна, який перемагає зло.

Бліцопитування

•     Завдяки яким засобам виразності ми сьогодні змогли відчути героїчні образи в музиці? 

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Скласти кросворд, де ключовим словом було б «симфонія».

Учні виходять із класу під музичний супровід (симфонія № З «Героїчна» Л. ван Бетховена).

УРОК № ЗО

УВЕРТЮРА

Мета:

□ навчальна: продовжувати ознайомлювати учнів із поняттями увер¬тюра, композиція, сонатна форма; закріплювати розуміння учнями понять опера-буффа, опера-серіа; п розвивальна: розвивати вміння учнів спостерігати за інтонаційним розвитком музичних образів, порівнювати контрастні за характером музичні образи, інтерпретувати національну специфіку музичних творів як відображення життя народу та виразно виконувати музич¬ні твори; розвивати в учнів зацікавленість класичною музикою; роз¬вивати вміння глибоко відчувати втілені в музичних творах настрої, почуття та характери; п виховна: прищеплювати почуття єдності з музичним образом пісні, зацікавленість творами класичної музики. Музичний матеріал: увертюра до опери «Семіраміда» Дж. Россіні, «Свят¬кова увертюра» Д. Шостаковича, «Добрий маг» О. Шпака. Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети Дж. Россіні, Д. Шостакови¬ча; кросворд-криптограма; схеми. Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія. Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (увертюра до опе¬ри «Семіраміда» Дж. Россіні).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Симфонічний оркестр має надзвичайні можливості впливу на емоційний стан слухача, музика у його виконанні здатна торкнутися найпотаємніших куточків нашої душі. Складно пере-оцінити багатство звучання симфонічного оркестру: музика лунає від піанісимо до фортисимо (і справді, в оркестрі грають до 100 му-зикантів!), розцвічуючи музичну палітру різноманітними фарбами й відтінками, що лунають у виконанні різних груп оркестру. Саме тому майже всі композитори зверталися до музики для симфоніч¬ного оркестру, створювали твори для оркестру в різних жанрах: це симфонія й поема, кантата й ораторія. Існує ще один симфонічний жанр, із яким ви вже знайомились. Ви зможете його пригадати, якщо розв'яжете кросворд-криптограму.

Актуалізація опорних знань

Розв'язання кросворда

Запитання

1. Фортепіанний твір задумливого, мрійливого характеру (у перекладі з французької — нічний). (Ноктюрн)

1 2 3 4 5 6 1

2. Традиційний український народний інструмент. (Бандура)

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Увертюра — оркестрова п'єса-вступ до опери, балету, ораторії, драми. Вона готує слухачів до майбутнього дії, вводить в емоційну  атмосферу вистави, у коло ідей і образів, тобто в узагальненому ви-гляді передає задум композитора

• Пригадайте: які увертюри ви вже слухали?

Велике значення має увертюра в кіно. На початку кінофільму або мультфільму, під час титрів, обов'язково звучить музика, яка нібито попереджає нас про жанр того, що ми зараз дивитимемося,— драму, комедію, бойовик чи детектив.

Свого часу Дж. Россіні розробив та вдосконалив форму увертюри для італійської опери

•     Пригадайте: з якою оперою Дж. Россіні ми вже знайомилисьу попередньому семестрі?

Отже, в лютому 1823 року Джоаккіно Антоніо Россіні написав для Венеції нову оперу — «Семіраміду», яку можна вважати кульмінацією італійського періоду творчості Россіні,— хоча б тому, що це була остання опера, створена ним для Італії. Більше того, ця опера з таким блиском пройшла в інших країнах, що після неї репутація Россіні як найвидатнішого оперного композитора епохи вже не підда-валася жодним сумнівам. Недарма Стендаль порівнював тріумф Россіні на терені музики з перемогою Наполеона в битві під Аустерліцем.

Прийом опери публікою перевершив будь-які сміливі очікування автора: слухачі перебували в захваті! Одразу після увертюри здійнялася буря оплесків. Щоправда, першу дію було прийнято досить насторожено, проте другу дію неодноразово переривали виразами щирого схвалення. Після завершення вистави овації довго не вщу-хали. Першого вечора композитора викликали на сцену 9 разів!

Нині в концертному репертуарі залишилася тільки увертюра від цієї опери.

Увертюра, за італійською традицією звана симфонією,— грандіозний оркестровий номер з яскравими, захоплюючими темами,— набула популярності на концертній естраді.

Слухання музики

Учитель. Послухайте увертюру до опери «Семіраміда» Дж. Россіні та дайте відповідь на запитання.

Увертюра складається з трьох частин. Перша — експозиція. У ній зазвичай звучать основні образи. Музичною мовою дві основні теми увертюри називають головною та побічною партіями.

Слухання музики 

Учитель. Прослухайте увертюру до опери  «Семіраміда» Дж. Россіні та дайте відповідь на запитання

• Яким є образний зміст увертюри?
• Серйозна прослухана музика чи легка?

Слухання увертюри до опери «Семіраміда» Дж. Россіні

•     Як ви вважаєте, на який емоційний настрій налаштовує нас музика цієї увертюри?
•     Комедійна ця опера чи драматична, якщо судити з увертюри до неї?

Розповідь учителя

— Творчість Дж. Россіні містить комічні опери-буффа, які були зрозумілі простому народу. Такі опери зазвичай писали на побутові сюжети, і простим слухачам були ближчими їх персонажі, узяті немовби із самого життя. Герої опери-буффа — зазвичай прості, ве-селі люди, які часто потрапляють у комедійні ситуації. Спадщина Россіні також містить опери-серіа, тобто серйозні твори на історичні й міфологічні сюжети, які були орієнтовані на смаки придворних.

Оперу «Семіраміда» було написано за 33 дні (!) за однойменною трагедією Вольтера.

Трагічна опера, масштабна, багатопланова, з приголомшливою за своєю глибиною і драматизмом увертюрою, «Семіраміда» викликала захоплення у публіки не тільки в Італії, а й у Франції та Німеччині; йшла з успіхом у Росії та Мексиці, в Південній Америці та Португалії. Після «Семіраміди» Россіні здобув всесвітню попу¬лярність. Стендаль сказав про нього: «Слава цієї людини обмежена тільки межами цивілізації, а йому лише тридцять два роки».

У XIX столітті з'явилися концертні увертюри як самостійні оркестрові п'єси. Саме до такого твору належить «Святкова увертюра» Дмитра Дмитровича Шо- стаковича (1906—1975) — видатного російського композитора, піаніста, педагога та громадського діяча, одного з найзнако- віших композиторів XX століття.

«Святкову увертюру» Д. Шостакович написав до відкриття Всесоюзної сільсько¬господарської виставки 1954 року, а точні¬ше навіть — у якості музичного наповнення для першого в країні світломузичного фон¬тану «Кам'яна квітка».

Фонограму увертюри вмикали кілька разів упродовж ночі — коли працювало світломузичне обладнання фонтана.

Незважаючи на спрощено-урочистий дух, «Святкова увертюра» була, є і залишиться одним з найвидатніших творів в історії музики.

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Святкову увертюру» Д. Шостаковича та дайте відповідь на запитання.

•     Що спільного в образному змісті увертюри до опери «Семіраміда» Дж. Россіні та «Святкової увертюри» Д. Шостаковича?

Слухання «Святковоїувертюри» Д. Шостаковича

Вокально-хорова робота

Розспівування

Продовження розучування пісні «Добрий маг» О. Шпака

Робота над літературним та музичним текстом пісні (звернути увагу на кульмінацію кожної фрази), проспівуванням голосних та чіткою вимовою приголосних звуків

3.ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. «Завдяки своїм операм „Севільський цирульник", „Семіраміда" Дж. Россіні увійшов в історію музики вічним сон¬цем Італії»,— так сказав про композитора німецький поет Генріх Гейне.

Бліцопитування

•     Яку форму використав Дж. Россіні в увертюрі до опери «Семіраміда»?
•     Які особливості драматургії характерні для увертюри до опери «Семіраміда» Дж. Россіні та «Святкової увертюри» Д. Шостаковича?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дізнатися про історію виникнення опери.

Учні виходять із класу під музичний супровід (увертюра до опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні).

ДОДАТОК ДО УРОКУ № ЗО

З ім'ям італійського композитора Дж. Россіні також пов'язана величезна кількість веселих історій. Усі їх переказати неможливо, тому пропонуємо вашій увазі найяскравіші з них.

Якось Россіні розповіли, що один спільний знайомий зібрав дуже непогану колекцію знарядь тортур.

— А фортепіано там є? — запитав композитор.— Ні? Отже, цю людину не навчали в дитинстві музики....

ГОТОВИЙ САМ ПОСТОЯТИ

Якось магістр італійського містечка Пезаро надіслав до Дж. Россіні делегацію, яка сповістила його про рішення встановити на го-ловній площі бронзову статую композитора.

— А скільки коштуватиме ця статуя? — запитав Россіні.

— Двадцять тисяч лір,— повідомили депутати.

— Було б значно краще, якби ці гроші передали мені, а я охоче постояв би сам на постаменті,— запропонував композитор.

БАЖАННЯ ДОЧЕКАТИСЯ

Якось, сидячи в театрі, Россіні шепнув на вухо своєму сусідові:

— Співак поганий неймовірно. Уперше в житті чую такий жахливий спів.

— Можливо, вам краще піти додому? — запропонував сусід.

— Жодним чином! У мене є відомості, що в третій дії героїня повинна вбити його. Я хотів би дочекатися цього.

УРОК № 31 ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ КОНЦЕРТ

Мета  уроку:

Навчальна: поглибити знання учнів про творчість Е. Ґріґа; закріпити розуміння учнями понять концерт, сонатна форма, каденція;

Розвивальна: розвивати уміння учнів інтерпретувати ліричні образи в інструментальній музиці; формувати творче ставлення до втілення емоційно-образного змісту музичного твору у процесі його виконання, вокально-хорові навички;

Виховна: прищеплювати учням зацікавленість творчістю норвезького композитора Е. Ґріґа; прищеплювати учням естетичний смак, почуття інтернаціоналізму; виховувати кращі моральні якості особистості.

Музичний матеріал: І частина Концерту для фортепіано в оркестром Е. Ґріґа, «Скрипалик-цвіркунець» В. Поповича, «На долині туман» Б. Буєвського.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети Е. Ґріґа, Б. Буєвського; картки для ділової гри «Юний педагог».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (Концерт для фортепіано з оркестром Е. Ґріґа).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці) Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Північна країна Норвегія, скелі, печери, фіорди, скандинавські легенди та саги про вікінгів, тролів. Серед цієї суворої казковості з'являється композитор, який підкорює серця слухачів усього світу своєю музикою, щирою і водночас ювелірно- витонченою, емоційною та глибоко ліричною. Саме з музикою цього композитора ми продовжимо знайомитися сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

Бліцоп итування

• Які твори Е. Ґріґа ви вже знаєте?
• Що відрізняє його творчий стиль?
•     3 якими інструментальними концертами ви вже знайомилисяна уроках музики? Хто їх написав?
• Що ви знаєте про жанр інструментального концерту?

2.               ОСНОВНА ЧАСТИНА

Ділова гра «Юний педагог»

Учитель. Видатний російський композитор Петро Чайков- ський писав: «Слухаючи Е. Ґріґа, ми інстинктивно усвідомлюємо, що музику цю писала людина, керована надзвичайним потягом за допомогою звуків вилити наплив почуттів і настроїв глибоко по-етичної натури».

Про життя і творчість Едварда Ґріґа нам сьогодні розповіда¬тимуть наші «юні педагоги».

Методичний коментар. Учитель розподіляє між учнями матеріал для самостійного вивчення. На уроці діти виступають по черзі в якості педагогів і пояснюють решті однокласників опанований ними самостійно матеріал. Учитель спрямовує кожний виступ у потрібне русло, доповнює.

ІНФОРМАЦІЙНА КАРТКА «БІОГРАФІЯ Е. ҐРІҐА»

Народився Ґріґ у м. Бергене. Його батько посідав на той час пост британського консула. Мати була талановитою піаністкою — вона й почала вчити музики шестирічного хлопчика, познайомивши його з творчістю Моцарта, Шопена, Мендельсона... П'ятнадцятирічний Ґріґ вступив до Лейпцизької консерваторії, яку закінчив через чо¬тири роки за класом композиції і фортепіано.

З 1866 року він жив у Хрістіанії (тепер це м. Осло), де диригував, виступав як піаніст і писав музику. Ґріґ був збирачем і хранителем культурних цінностей своєї країни. Він створив групу однодумців — музикантів, письменників, поетів, щоб професійно збирати, обробляти та зберігати досягнення норвезької культури. Він береться за створення першого в Норвегії фахового навчального закладу — Музичної академії, засновує концертне музичне суспільство. Як піаніст і диригент Ґріґ виступає в різних країнах світу.

1888 року Ґріґ знайомиться в Лейпцизі з П. Чайковським. Між видатними композиторами виникає дружба. Ґріґа обирають членом Французької академії витончених мистецтв, він здобуває міжнародне визнання, проте віддає перевагу рідній Норвегії, сільській глушині, де можна слухати народні пісні та легенди, гру сільських скрипалів. Його надихає сувора краса його країни: «Я черпав багаті скарби в наспівах моєї батьківщини і з цього досі не дослідженого джерела норвезької народної душі намагався створити національне мистецтво». 1893 року Ґріґові було присуджено почесний ступінь доктора Оксфордського університету.

Він багато подорожував з концертами по усьому світу, але найбільше любив жити у власному будиночку на березі моря. Помер Ґріґ 4 вересня 1907 року, і цього дня в Норвегії був оголошений траур. Похований композитор у своєму улюбленому Трольдґауґене, у скелі над морем.

ІНФОРМАЦІЙНА КАРТКА «ТВОРЧІСТЬ Е. ҐРІҐА»

Справжнє визнання до Ґріґа прийшло після появи музики до драми Г. Ібсена «Пер Ґінт» у 1875 році. У своїй музиці компози¬тор відобразив казкові образи народного фольклору, риси реального народного побуту, картини природи. Багато епізодів цього творуотримали воістину фантастичну популярність: «У печері гірського короля», «Хода гномів», «Танець Анітри». Чудовою є також сцена повернення Пера Ґінта на батьківщину — шум вітру, буря на морі передають стан душі героя, що розтратив своє життя в мандрах. «Пісня Сольвейґ» — пісня дівчини, що усе життя прочекала на нього,— одна з кращих мелодій, створених коли-небудь.

Й до сьогодні музика Ґріґа зберегла свіжість, її часто виконують на концертних естрадах світу. Добре відомі його струнний квартет, скрипкові та віолончельні сонати, сповнені духом норвезької пісенності. Чудові також романси Ґріґа. Композитор написав також 25 норвезьких пісень і танців, 6 норвезьких гірських мелодій, де¬сять зошитів «Ліричних п'єс».

Музичні твори, з якими ми знайомимось у цьому семестрі, досить часто мають однаковий вигляд: експозиція, розробка, реприза. Це — структурасонатної форми. Образи творів, написаних у сонатній формі, дуже різні. Це підкреслює багатство життєвого змісту в музиці. Життєвий зміст означає той образ, що музика взяла з життя. Отже, зовні — це сонатна форма, тобто експозиція, розробка та реприза, а образи різні: ліричні та героїчні, жартівливі та комедійні.

Якщо музичні образи різні, то й твори неподібні один до одного, хоча композитори й звертаються до однієї форми.

Е. Ґріґа зазвичай вважають ліричним композитором, але в його музиці багато й драматичних образів. У цьому ми переконаємося, коли познайомимося з І частиною концерту для фортепіано з оркестром.

Розповідь учителя

— Концерт для фортепіано з оркестром був написаний 1868 року в Данії, де Е. Ґріґ проводив літо зі своєю родиною. Його створення 24-річним композитором знаменувало початок високої зрілості.

У цьому творі ми відчуваємо романтичну свободу, яскраво виявлені почуття, національний норвезький колорит і характерний для композитора образний зміст музики.

Концерт складається з трьох частин.

Романтична схвильованість, світла ліричність, драматизм та ствердження вольових настроїв складають образний зміст І частини. Концерт починається міцними, енергійними акордами соліста. Головна тема експозиції складається з чітких, романтично- поривчастих вільних музичних інтонацій. Побічна тема — це ніж¬ний, піднесено-ліричний образ, який поступово перетворюється на яскравий і вольовий.

Розробка побудована на головній темі, в якій поступово відбу-вається накопичення енергії й волі. Верхівкою цього драматичного напруження стає каденція соліста.

Каденція — віртуозна імпровізація соло (найчастіше в концертах), яка звучить перед завершенням твору чи його частини.

Раніше композитори не писали каденції самі, а надавали ви-конавцям право створювати їх самостійно. Вони лише позначали ті місця, де каденція може звучати. Отже, каденція ставала імпровізацією інструмента, який виконував соло, на тему концерту чи сонати. Від часів Бетховена композитори почали записувати каденції. Це надало творам органічної завершеності.

Каденція у концерті Е. Ґріґа — це романтичний апофеоз почуттів, піднесений гімн життю.

Слухання музики

Учитель. Послухайте І частину Концерту для фортепіано Едварда Ґріґа і дайте відповідь на запитання

•     У чому полягає контраст між головною та побічною темою І частини Концерту для фортепіано з оркестром Е. Ґріґа?

Слухання І частини Концерту для фортепіано з оркестром Едварда Ґріґа

•     Яку картину можна уявити під час звучання каденції?
• Яку роль відіграє динамічний розвиток у каденції?

Світлана Лєтова у книзі «Едвард Ґріґ» писала: «Рояль співав про повноту почуттів, про велику радість життя. Мелодія зростала, розширювалася, торжествувала. І переможно звучала початкова скромна тема. Вона знаходила крила, заповнювала собою всю залу, досягаючи океанського розливу. <...> Люди аплодували компози¬торові, який створив гімн Норвегії, її сильним людям, величній природі. Тут були і гуркіт океану, і світлий присмерк білих ночей, бездонність лісових озер, таємничість казок і невгамовне парадне свято...»

Вокально-хорова робота

Розспівування

Розучування пісні «На долині туман» Б. Буєвського

Робота над літературним та музичним текстом пісні (образно-художнім змістом, виразним виконанням)

Учитель. Мелодійний, веселий, жартівливий концерт ми можемо почути у виконанні маленького скрипаля — цвіркуна. Саме про такого музиканта йдеться у пісні В. Поповича «Скрипалик- цвіркунець». Послухайте її та дайте відповідь на запитання.

•     Чому всім так подобаються мелодії чарівного музиканта?

Розучування пісні«Скрипалик- цвіркунець» В. Поповича

Робота над літературним та музичним текстом пісні (образно-художнім змістом, виразним виконанням)

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Завдяки Едвардові Ґріґу на¬прикінці XIX століття увесь світ дізнався про Норвегію, сувору красу її природи, поезію її мистецтва. Саме у творчості цього норвезького композитора можна відчути всю глибину народної душі, її благородні думки, любов до рідної землі.

Спробуйте вголос вимовити, «посмакуйте» ці чудові, незвично звучні слова: фіорд... троль... Сольвейґ...

І якщо за цими словами у вашій уяві виникнуть то вишукані та ніжні, то сильні та владні мелодії Едварда Ґріґа — це означає, що й вашого серця торкнулася любов видатного норвезького компози¬тора до своєї батьківщини.

Експрес-тестування

Каденція — це віртуозна імпровізація:

а) оркестру;

б) соло (яка звучить перед завершенням твору чи його частини);

в) певної групи інструментів оркестру.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• «Виявляється, що...»;
• «Сьогодні я дізнався...»;
• «Навіть не очікував, що...»;
• «Найцікавіше — це те, що...».

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Слухати музику за власним вибором.

Учні виходять із класу під музичний супровід (Концерт для фортепіано з оркестром Е. Ґріґа).

УРОК № 32  ФАНТАЗІЯ

Мета  уроку:

Навчальна: ознайомлювати учнів з особливостями інструментальної музики, поняттям фантазія; зосередити увагу учнів на виражальних особливостях цього жанру;

Розвивальна: розвивати естетичний смак учнів, вокально-хорові навички, слухацьку культуру, уміння аналізувати музичні твори та порівнювати їх з іншими видами мистецтва;

Виховна: прищеплювати учням шанобливе ставлення до класичної музики, зацікавленість творами музичного мистецтва. Музичний матеріал: «Фантазія» В. А. Моцарта, «Скрипалик-цвіркунець» В. Поповича.

Літературний матеріал: оповідання «Старий кухар» К. Паустовського. Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрет В. А. Моцарта; таблиця «Ха-рактеристики музики».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (Й. С. Бах «Скерцо»),

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Усі діти, а інколи й дорослі, люблять фантазувати: вигадують якісь події, цікаві історії, казки, небувалі персонажі. Вінні Пух, Котигорошко, Шрек — чи не фантазійні це образи? А чи можна фантазувати у музиці? Саме про цей жанр — жанр фантазії — ми дізнаємося сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

Ділова гра «Світська розмова»

Методичний коментар. Тема гри — «Жанри симфонічної музики».

Учні грають роль представників світського товариства, які намагаються вразити один одного відомою їм інформацією з теми «Жанри симфонічної музики». Розмова може починатися словами: «Вельмишановний, а чи знаєте ви, що...».

Під час розмови обговорюються поняття симфонія, увертюра, концерт, диригент, музичні інструменти симфонічного оркестру.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Жанр фантазії (у перекладі з грецької — уява) — це інструментальний (рідше вокальний) жанр, який характеризується свободою побудови, відхиленням від прийнятих музичних правил. За походженням фантазія сходить до традицій виконавської імпро¬візації XVI—XVII століть. У XVIII столітті найбільш широке поши¬рення фантазія отримала у фортепіанній музиці. Фантазії зазвичай виконували функції вступних частин в циклічних формах і мали характер прелюдії.

Фантазією часто називають музичний твір, написаний у вільній формі. Добре відомі фантазії Л. ван Бетховена, Ф. Шопена, Ф. Шу- берта, В. А. Моцарта.

Фантазія В. А. Моцарта — це п'єса у вільному розвитку мелодійних розділів, особливо у вигляді раптових і різких змін настрою.

Музика часом має чудодійну силу. Вона може розповісти про найглибші почуття, а іноді завдяки їй ми можемо відчути красу оточу-ючого нас світу, вона може радувати та втішати. Про чудодійну силу музики розповість нам оповідання К. Паустовського «Старий кухар».

Одного зимового вечора 1786 року на околиці Відня в малень¬кому дерев'яному будинку помирав сліпий дід — колишній кухар графині Тун. Разом із кухарем жила його дочка Марія, дівчина років вісімнадцяти.

Тільки й добра було в сторожці, що ліжко, лави на кривих ногах, грубий стіл, порцеляновий посуд, мережаний тріщинками, і, наре-шті, клавесин — єдине багатство Марії...

Коли Марія вмила батька й наділа на нього прохолодну чисту сорочку, старий сказав:

— Я ніколи не любив священиків і монахів. Я не можу поклика¬ти сповідника, а мені ж треба перед смертю очистити свою совість.

— Що ж робити? — злякано спитала Марія.

— Вийди на вулицю,— сказав старий.— І попроси першого зу-стрічного зайти в наш дім, хай висповідає перед смертю. Тобі ніхто не відмовить...

Марія довго чекала й прислухалась. Та ось їй здалося, що вздовж муру йде, наспівуючи, чоловік. Вона ступила йому назустріч, наскочила на нього й скрикнула. Чоловік зупинився й запитав:

— Хто тут?

Марія схопила його за руку і тремтячим голосом виповіла батькове прохання.

— Гаразд,— мовив чоловік тихо.— Хоч я й не священик, та вже нехай. Ходімо.

Вони ввійшли в дім. При світі свічки Марія побачила худорля¬вого невисокого чоловіка. Він кинув на лаву мокрий плащ. Одягнений він був гарно, але й просто — світло мерехтіло на його чорному камзолі та на кришталевих ґудзиках.

Він був іще дуже молодий, цей незнайомець. Зовсім по-хлопчачому він струснув головою, поправив парик, швидко присунув до ліжка табурет, сів і, нахилившись, уважно й весело подивився в очі приреченому:

— Кажіть! Можливо, владою, даною мені не від Бога, а від ми-стецтва, якому я служу, я розважу останні ваші хвилини і зніму тягар із вашої душі.

— Я працював усе життя, поки не втратив зір,— прошепотів старий і притяг незнайомого за руку ближче до себе.— А хто працює, тому нема як грішити. Коли захворіла на сухоти [туберкульоз] моя дружина — її звали Марта — і лікар прописав їй дорогі ліки, велів годувати вершками й винними ягодами та напувати гарячим червоним вином, я вкрав із сервізу графині Тун невеличке золоте блюдо, розколов його на шматки й продав. І мені тепер важко про це згадувати й критись від моєї дочки, адже я навчив її не чіпати й крихти з чужого столу.

— А кого із слуг графині покарали за це? — спитав незнайомець.

— Присягаю, добродію, не покарали нікого,— відповів старий і заплакав.— Якби я знав, що золото не допоможе моїй Марті, хіба я зміг би вкрасти!

— Як вас звуть? — спитав незнайомець.

— Йоганн Мейер, добродію.

— Так от, Йоганне,— сказав незнайомець і поклав долоню на сліпі очі старого,— ви не завинили перед людьми. Те, що ви вчини-ли,— це не гріх і не крадіжка, а навпаки, можна вважати подвигом заради кохання.

— Амінь! — прошепотів старий.

— Амінь! — повторив незнайомець.— А тепер скажіть мені вашу останню волю.

— Я хочу, щоб хтось подбав про Марію.

— Я зроблю це. А ще чого ви хочете?

Тоді старий несподівано всміхнувся й голосно сказав:

— Я хотів би ще раз побачити Марту такою, якою зустрів за-молоду. Побачити сонце і цей сад, коли він зацвіте весною. Але це неможливо, добродію. Не гнівайтеся на мене за нерозумні слова...

— Добре,— сказав незнайомець і підвівся.— Добре,— повторив він, підійшов до клавесина й сів перед ним на табуретку.

— Добре! — голосно сказав він утретє, і враз бистрий дзвін роз-сипався по сторожці, мовби хто брязнув на підлогу сотню кришта-левих кульок.

— Слухайте,— сказав незнайомець.— Слухайте й дивіться.

Клавесин співав на повний голос уперше за багато років. Він

сповнював своїми звуками не тільки сторожку, а й увесь сад...

— Я бачу, добродію! — сказав старий і підвівся на ліжку. — Я бачу день, коли я зустрівся з Мартою і вона, збентежена, розбила глечик з молоком. Це було взимку, в горах. Небо — прозоре, мов синє скло, і Марта сміялась. Сміялась...

Незнайомець грав далі.

— А тепер,— запитав він,— ви що-небудь бачите?

Старий мовчав, прислухаючись.

— Невже ви не бачите,— швидко сказав незнайомець, граючи далі,— як чорна ніч стала синьою, а потім блакитною, і тепле світло вже падає звідкілясь зверху; і на старому галуззі ваших дерев набрякають білі квіти? По-моєму, це цвіт яблуні, хоча звідси, з кімна¬ти, він скидається на важкі тюльпани. Ви бачите: перший промінь упав на мур, нагрів його, і над ним струмує пара. Це, напевне, просихає мох, напоєний талим снігом. А небо зводиться все вище, стає ще синішим, ще прекраснішим, і зграї птахів уже летять на північ над нашим старим Віднем.

— Я бачу все це! — вигукнув старий.

— Відчини вікно, Маріє.

Марія відчинила вікно. Студене повітря дмухнуло в кімнату. Незнайомець грав дуже тихо і повільно.

Старий упав на подушки, жадібно дихав і обмацував пальцями ковдру. Марія кинулась до нього. Старий, задихаючись, мовив:

— Я бачив усе так виразно, як багато років тому. Але я не хотів би померти, не знаючи,... як вас звати. Як звати?.

— Мене звати Вольфґанґ Амадей Моцарт,— відповів незнайомець.

Марія відступила од ліжка і низько, майже торкаючись коліном підлоги, схилилась перед великим музикантом.

Коли вона підвелась, старий був уже мертвий. Зоря займалася за вікнами, і в її світлі стояв сад, сяючи квітками мокрого снігу.

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Фантазію» В. А. Моцарта, яку почув старий кухар останньої години свого життя, та дайте відповіді на запитання.

Слухання «Фантазії» В. А. Моцарта

• На якому інструменті виконується твір?

•     Як змінювався образний зміст музики? Допоможе вам в цьомутаблиця «Характеристики музики».

Отже, ми бачимо, що фантазія — це розгорнутий фортепіанний твір, що має декілька епізодів, які вражають контрастами почуттів і настроїв.

•     Чи всі музичні епізоди «Фантазії» відповідають змісту оповідання?
•     Музика В. А. Моцарта доповнює розповідь чи виконує роль супроводу?
•     Чи справді музика допомагає старому, який помирає, пережити радість уявної зустрічі зі своєю нареченою, побачити квітучий сад?

Тут є прониклива лірика, пристрасть, безтурботний спокій. Музика в оповіданні «Старий кухар» виступає співучасником подій і дійовою особою. У композиції музика Моцарта допомагає краще передати душевний стан героїв оповідання, впливає на сприйняття подій усього твору.

Вокально-хорова робота Розспівування

Повторення пісні «Скрипалик-цвіркунець» В. Поповича

Робота над літературним та музичним текстом пісні (образно-художнім змістом, виразним виконанням)

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА Підбиття підсумків уроку

Учитель. Музика, як і будь-яке інше мистецтво, передає думки того, хто її створив, а також думки і почуття тих, кого вона зображує.

Бліцопитування

• Як ви зрозуміли назву жанру фантазія?
• Чи може музика допомогти і нам фантазувати?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Слухання музики за власним вибором.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Фантазія» В. А. Моцарта).

УРОК № 33 ЖАНРИ   ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ

Мета  уроку :

Навчальна: учити школярів визначати характерні ознаки музичних жанрів, їх особливості та поєднання, інтерпретувати музичні твори, усвідомлюючи єдність змісту і форми, висловлювати оцінювальні судження щодо музики різних жанрів;

Розвивальна: розвивати естетичне ставлення до музичної діяльності, вокально-хорові навички;

Виховна: прищеплювати учням толерантність, зацікавленість творами світової музичної спадщини.

Музичний матеріал: українська народна пісня «Журавель», IV частина Другої симфонії П. Чайковського, «Вальс-фантазія» М. Глінки.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети П. Чайковського, М. Глінки; іграшковий або дитячий музичний інструмент для ділової гри «Ланцюжок».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Вальс-фантазія»   М. Глінки).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент . Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Іноді в музиці відбувається взаємопроникнення жанрів: танець перетворюється на веселу пісню, етюд, який призначений для удосконалення техніки музиканта, стає картиною, а пісня перетворюється на концерт. Саме з такою музикою, де зустрічаються різні жанри, ми сьогодні познайомимося.

Актуалізація опорних знань

Ділова гра «Ланцюжок»

Методичний коментар. Тема ділової гри — «Жанри симфонічної музики».

Учням пропонується повторити основні терміни й поняття, які було засвоєно на попередніх уроках і буде застосовано на поточному.

У пригоді вчителеві стануть іграшковий або дитячий музичний інструмент.

Ведучий (учитель) називає певне поняття і передає іграшку пер-шому учаснику, той відповідає і передає другому учаснику, ставлячи нове запитання. Другий учасник, у свою чергу, ставить запитання наступному учасникові гри, і в такий спосіб гра триває. Доцільно обрати «рятівників» з-поміж учнів із високим рівнем навчальних досягнень, до яких у разі необхідності можна звернутися по допомогу, передаючи їм іграшку зі словами «Допоможіть, будь ласка».

Ключові поняття: симфонія, симфонічний оркестр, музичні ін-струменти, диригент, народна пісня.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Зустріч різних жанрів ми маємо можливість спостерігати в творчості засновника російської класичної музики М. Глінки.

Михайло Іванович Глінка (1804—1857) народився 20 травня 1804 року в селі Новоспаському Смоленської губернії. Його дитячі роки минули в маєтку батька на лоні ро¬сійської природи. Він рано виявив тягу до музики. У дядька Глінки був кріпосний оркестр, і хлопчик із захопленням вчився грі на скрипці і флейті, знайомився з музичною класикою. Але найбільше йому западали в душу російські народні пісні.

З одинадцяти років він почав брати уро¬ки гри на фортепіано, в той же час проявляв незвичайні здібності у вивченні мов — він знатиме їх вісім, зокрема італійську, іспанську, персидську...

Події Вітчизняної війни 1812 року, нашестя наполеонівських військ залишили глибокий слід в душі хлопчика. Саме на Смоленщині розгорілося полум'я партизанської війни, що з часом приведе композитора до ідеї опери «Життя за царя» («Іван Сусанін»), про подвиг селянина — патріота Росії.

1817 року Глінка поступив у Благородний пансіон у Санкт- Петербурзі — учбовий заклад ліцейського типу для дворянських дітей. Після закінчення пансіону він послужив чиновником і незабаром вийшов у відставку, продовжуючи брати уроки на фортепіано і скрипці.

Для вдосконалення знань із музичної теорії Глінка здійснює поїздку за кордон. Чотири роки він живе в Італії і Німеччині, зна-йомиться з видатними композиторами того часу. У Росію він по-вертається вже творчо зрілим художником, автором ряду яскравих вокальних і інструментальних творів. Протягом усього творчого життя М. Глінка звертається до фольклору, і не тільки до росій-ського, а й до українського, іспанського, італійського тощо. Йому належить вислів: «Музику створює народ, ми, композитори, лише її аранжуємо». Глінка намітив шляхи розвитку російської музики в найважливіших її жанрах: опері, симфонічній музиці, романсі. Оперою «Іван Сусанін» він поклав початок російської класичної музики. Опера мала великий успіх. Вона зустріла схвалення і під-тримку передових людей Росії.

Важливе місце у творчості композитора посідають п'єси для симфонічного оркестру — такі, як фантазія «Камаринська», іспанські увертюри «Арагонська хота» і «Ніч в Мадриді», симфонічне скерцо «Вальс-фантазія» — один із його найпоетичніших ліричних творів. Спершу це була невелика фортепіанна п'єса. Пізніше композитор розширив і оркестрував її. Незадовго до смерті (1856 року) композитор узявся за її переробку і перетворив на побутовий танець, на досконалу за майстерністю симфонічну фантазію. В основі «Вальсу-фантазії» лежить задушевна, ласкава тема. У цьому творі М. Глінка створив невмируще прекрасні образи симфонічної музи¬ки, що зросла з побутових танців. Слухання музики

Учитель. Послухайте «Вальс-фантазію» М. Глінки та дайте відповідь на запитання.

•     Чому цей танець — вальс — може належати саме до жанру фантазії?

Слухання «Вальсу-фантазії» М. Глінки

• Яким є настрій цієї музики?
•     Чи можна скласти оповідання за музикою «Вальсу-фантазії» М. Глінки? Розповідь учителя

— Як композиторові передати душевний світ людини з усіма його складнощами: суперечливими почуттями, думками, що без¬перервно змінюють одна одну, протирічать одна одній, взаємодіють? Яку форму обрати композиторові для того, щоб передати в своєму творі цілий світ, на яких думках і почуттях зосередитись?

Симфонічна музика — це безмежний світ людських почуттів, глибоких думок та ідей, виражених тембрами різноманітних музич-них інструментів у музичних образах. Із незбагненною художньою силою симфонічна музика не тільки передає тонкі душевні пережи-вання людини і зображує картини природи, а й змальовує боротьбу світлих і темних сил, перемогу добра над злом. До симфонічної музики належать симфонічна сюїта, симфонічна поема, увертюра, концерт і, власне, симфонія. Саме симфонія краще, ніж інші види музики, здатна передати картину суперечливих почуттів. Ось чому майже всі композитори зверталися до написання симфоній! Серед таких композиторів — Петро Ілліч Чайковський (1840—1893).

• Які твори П. Чайковського вам відомі?
• Як називаються балети П. Чайковського?
•     Коли ви прослуховували твори П. Чайковського, які почуття, настрої ви почули в музиці? (Радість, відчуття святковості, казковості)
•     Які почуття взагалі здатна передати музика? (Радість, смуток, безтурботність, щастя, тривогу, замріяність, піднесеність, розгніваність та ін.)

Творча спадщина Чайковського охоплює майже всі музичні жанри, однак чільне місце в ній посідають опера та симфонія.

Композитор багато років поспіль проводив літо на лоні української природи — Черкащині, Поділлі, Сумщині; бував у Києві, Харкові, Одесі. Творчість Чайковського тісно пов'язана з Україною — композитор уважно вивчав життя і побут народу, записував народні пісні, розумів духовний світ українського народу. Не випадково Національна музична академія України носить ім'я видатного ро-сійського композитора Петра Ілліча Чайковського.

У його творах надзвичайно талановито, по-новому звучать мелодії українських народних пісень. Ще одна українська народна пісня знайшла своє втілення у творчості композитора — пісня «Журавель», чия мелодія особливо яскраво, варіативно розкривається в фіналі Другої симфонії композитора. Цього разу українська народна пісня «Журавель», як поєднання музики і слова, привела нас до симфонії № 2 П. Чайковського.

Слухання музики

Учитель. Прослухайте уважно спочатку українську народну пісню, а потім — фрагмент симфонії та дайте відповідь на запитання

•     Що спільного, а що відмінного у звучанні Другої симфонії П. Чайковського та української народної пісні «Журавель»?

Слухання української народної пісні «Журавель» та фрагмента Другої симфонії П. Чайковського (IV частина)

•     Якою за музичними характеристиками є українська народна  пісня «Журавель»?
•     Що нового ми чуємо у переосмисленій композитором народній мелодії?

Вокально-хорова робота Розспівування

Розучування української народної пісні«Журавель»

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА Підбиття підсумків уроку

Учитель. Завдяки поєднанню та взаємозбагаченню музичних жанрів музика стає яскравішою, більш насиченою різними образами.

Бліцопитування

•     Чи справді слово та музика здатні викликати зорові уявлення?
•     Як ви вважаєте, чому композитори поєднують у своїх творах різні музичні жанри?
•     Що спільного у Другій симфонії П. Чайковського та «Вальсі- фантазії» М. Глінки?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Слухати музику за власним вибором.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Вальс-фан- тазія» М. Глінки).

УРОК № 34  ПЕРЕВІР    СЕБЕ!

Мета  уроку :

Навчальна: узагальнити з учнями матеріал з теми семестру «Жанри камерно-інструментальної та симфонічної музики»; перевірити знання учнів за темою (тематична атестація); поглибити знання учнів на основі варіативного матеріалу навчальної програми;

Розвивальна: розвивати співацькі здібності учнів, творчі якості особистості, уміння знаходити причинно-наслідкові зв'язки;

Виховна: стимулювати прагнення учнів досягти найкращого результату; прищеплювати зацікавленість творами музичного мистецтва, класичною та народною музичною спадщиною.

Музичний матеріал: твори, що вивчали та виконували впродовж семестру.

Наочні посібники: нотна хрестоматія, тести, картки.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: урок узагальнення знань, умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Скерцо» Й. С. Баха).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Виконання тестів за темою «Жанри камерно-вокальної музики»

Варіант № 1

Початковий рівень (кожна правильна відповідь — 0,2 бала)

1. Позначками «+» чи «-» відзначте правильність тверджень:

• увертюра — зміст опери або балету;
• концерт — жанр камерної музики;
• скерцо у перекладі — «день гніву»;
• романс — вокальний твір для голосу в інструментальномусупроводі;
• прелюдія — означає вступ;
• сюїта — цикл з 4 або більше самостійних частин, поєднаних  спільним задумом;
• у складі симфонічного оркестру 3 групи інструментів: струнні, духові дерев'яні, ударні;
• рондо — у перекладі з французької означає коло;
• Ф. Ліст — польський композитор;
•  соната — п'єса для фортепіано з оркестром.

Середній рівень (кожна правильна відповідь — 0,5 бала)

2. Упродовж другого семестру ви вивчали тему (теми):

а) «Жанри камерно-інструментальної музики»;

б) «Жанри симфонічної музики»;

в) «Жанри камерно-інструментальної музики» та «Жанри симфонічної музики».

3. Ноктюрн — це:

а) фортепіанний твір задумливого, мрійливого характеру;

б) спів без супроводу;

в) жанр народної пісні.

4. Симфонія — це:

а) великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох частин;

б) музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з двох частин;

в) твір для симфонічного оркестру вільної форми.

5. Варіація — це:

а) музична форма, яка складається з теми та її видозмінених повторень;

б) народна пісня-танець;

в) танець.

6. Скерцо — в перекладі означає:

а) нічна; б) коло; в) жарт.

7. Елегія — це:

а) жалібна пісня; б) весела пісня; в) повільний танець.

8. Рапсодія — це:

а) симфонічний твір вільної форми, який складається з двох частин;

б) вокальній або інструментальний твір вільної форми, який складається з кількох контрастних частин;

в) фортепіанний твір, який складається з трьох контрастних частин.

9. Назва однієї з симфоній Ф. Й. Гайдна:

а) «Вітальна»; б) «Прощальна»; в) «Жартівлива».

10. Хоровий концерт — це:

а) жанр духовної музики;

б) жанр танцювальної музики;

в) жанр симфонічної музики.

11. Найбільшу кількість творів Ф. Шопен написав для:

а) фортепіано;

б) симфонічного оркестру;

в) скрипки.

Достатній рівень (кожна правильна відповідь — 0,5 бала)

12. Установіть відповідність між прізвищами композиторів, назвами їхніх творів та батьківщинами цих композиторів.

Методичний коментар. У наведеній далі таблиці подано правильну відповідність карток одна щодо одної. Учні отримують картки впереміш.

Високий рівень (кожна правильна відповідь — 1 бал)

13. Знайти та підкреслити в кожному рядку ключове поняття, що об'єднує решту:

а) варіація, соната, рондо, сюїта, рапсодія, камерно-інструментальний жанр, етюд, скерцо;

б) лад, темп, тембр, засоби виразності музики, динаміка, регістр, склад музики, мелодія.

Варіант № 2

Початковий рівень (кожна правильна відповідь — 0,2 бала)

1. Позначками «+» чи «-» відзначте правильність тверджень:

•     ноктюрн — це фортепіанний твір задумливого, мрійливого характеру;
•     варіації — це музична форма, яка складається з теми та її видозмінених повторень;
•     елегія — п'єса стрімкого, бурхливого, радісного характеру;
•     лад, темп, тембр, динаміка — засоби виразності музики;
•     рапсод — мандрівний співець, виконавець героїчних оповідей  у Давній Греції;
•     симфонія зазвичай складається з 5 частин;
•     скерцо — частина сюїти;
•     у складі симфонічного оркестру 2 групи музичних інструментів;
•     Ф. Шопен — угорський композитор;
•     опера-буффа — італійська комічна опера.

Середній рівень (кожна правильна відповідь — 0,5 бала)

2. Упродовж другого семестру ви вивчали тему (теми):

а) «Жанри камерно-інструментальної музики»;

б) «Жанри симфонічної музики»;

в) «Жанри камерно-інструментальної музики» та «Жанри симфонічної музики».

3. Концерт зазвичай складається з:

а) п'яти частин; б) трьох частин; в) чотирьох частин.

4. Соната складається з:

а) двох частин; б) трьох частин; в) чотирьох частин.

5. Увертюра — це:

а) п'єса камерного жанру;

б) оркестрова п'єса-вступ до опери, оратори, балету, драми;

в) п'єса для соліста з оркестром.

6. Рондо в перекладі означає:

а) коло; б) жарт; в) танець.

7. Прелюдія — це жанр:

а) вокальної музики;

б) інструментальної музики;

в) народної музики.

8. Сюїта в перекладі означає:

а) коло;

б) змінення;

в) послідовність.

9. Симфонія № З Л. ван Бетховена називається:

а) «Героїчна»;