СОЛОВЕЙ І ЖУКУ садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що її люблять люди. Тому й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду і слухала його пісню. А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів. Соловей припинив свою пісню і каже:— Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було. Жук гідно відповів:— Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.— Ну й мудрець, — всміхнувся Соловей. — А давай запитаємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен людям, а хто — ні... Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:— Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов'я чи Жука?— Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука? Василь Сухомлинський
Робота над змістом твору. Назвіть головних героїв казки. Якою була пісня Солов’я?Як він дивився на навколишній світ? Які звуки видавав Жук, літаючи біля Солов’я?Що сказав Соловей Жуку?Чому він вважав, що Жук не потрібен?Чи образився Жук?Що він відповів?До кого звернулися тварини за порадою?Що сказала дівчинка?Як ти гадаєш, чому?Що сталося б, якби зникли жуки?А як ти б відповів Солов’ю?Що могло відбутися в цій казці далі?