ВЧИТЕЛЬ ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ЯК ФАСИЛІТАТОР ЇХ РОЗВИТКУ

ВЧИТЕЛЬ ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ЯК ФАСИЛІТАТОР ЇХ РОЗВИТКУ

О. Г. Ноздрачова,

вчитель англійської мови, вчитель-методист

ЗОШ 11

м. Чернівці,2019

У сучасному українському суспільстві поняття обдарованості дітей викликає все більший інтерес. Розробляються нові методи роботи з обдарованими дітьми, це означає, що таких дітей стає більше. Як виявити обдарованих дітей у звичайному класі? І як же з ними працювати надалі? Чи можна розвивати таку обдарованість, або є сенс її гальмувати? Що ж робити, якщо талант є, але він не розкритий, і як це може вплинути на майбутнє дитини? Ці та інші питання хвилюють українських педагогів.

Вчителю достатньо важко визначити в якій сфері діяльності дитина буде робити успіхи, оскільки в класі навчаються інші діти. Учитель - це не тільки суб’єкт для передачі знань, а й, насамперед, людина, яка любить свою професію та учнів, до яких повинна знайти індивідуальний підхід, для того, щоб у кожного виявити здібності, або навпаки відставання в розвитку.

В контексті сучасних освітянських завдань все більшої актуальності набуває проблема готовності педагога до роботи з обдарованими дітьми.

Своєчасно помітити обдарованого вихованця, адекватно його сприймати, розуміти, не розгубити, не загальмувати зростання його здібностей, надавати йому необхідну психолого-педагогічну підтримку в розвитку і реалізації індивідуального потенціалу - ця комплексна здатність педагога набула в психології назву абнотивності. Абнотивність - це комплексна професійна здатність вчителя до адекватного сприйняття, осмислення і розуміння креативності учня, здатність помітити обдарованого учня (термін М.М. Кашапова і А.А. Звєрєвої).

Керуючись складовими абнотивності, а саме:

• аналізом як своєї діяльності, так і поведінки обдарованих учнів у відповідь (рефлексивність);
• здатністю до емоційної чуттєвості (емпатія);
• розумінням вчинків і дій обдарованих учнів (соціальний інтелект);
• гнучкістю мислення, оригінальністю, що допомагає адекватно сприймати обдаровану дитину (креативність);
• знанням особливостей обдарованих учнів, бажаннмя до набуття знань для роботи з обдарованими дітьми (мотиваційно-когнітивний компонент);
• стає можливим для себе вирішити: чи зможеш ти стати головною опорою і підтримкою для обдарованого учня в школі?

Принципи педагогічної діяльності в роботі з обдарованими дітьми:

• принцип максимальної різноманітності наданих можливостей для розвитку особистості;
• принцип зростання ролі позаурочної діяльності;
• принцип індивідуалізації та диференціації навчання;
• принцип створення умов для спільної роботи учнів при мінімальній участі вчителя;
• принцип свободи вибору учнями додаткових освітніх послуг, допомоги, наставництва.

Умови успішної роботи з обдарованими дітьми:

• усвідомлення кожним учителем важливості та необхідності підтримки цієї категорії дітей;
• включення в роботу насамперед вчителів, які вміють захоплююче подати матеріал уроку та зацікавити учнів;
• створення умов для розвитку обдарованості учнів;
• створення системи презентації та фіксування досягнень учнів.

Виграшним для процесу навчання є залучення до роботи з обдарованими учнями в першу чергу вчителів, що володіють наступними якостями:

• вчитель для обдарованої дитини повинен бути особистістю, яка вміє сприймати критику,  бути стресостійкою та вміти адекватно реагувати на нестандартні ситуації. Взаємодія вчителя з обдарованим учнем повинна бути спрямована на оптимальний розвиток здібностей, мати характер допомоги, підтримки, бути недирективною.
• вчитель повинен вважати оточуючих здатними самостійно вирішувати свої проблеми, вірити у їх дружелюбність і в те, що вони мають позитивні наміри, мати почуття власної гідності, яке слід цінувати, поважати і оберігати;
• вчитель повинен прагнути до інтелектуального самовдосконалення, охоче працювати над поповненням власних знань,  бути готовим навчатися в інших, займатися самоосвітою і саморозвитком.

Поведінка вчителя для обдарованих дітей у класі, в процесі навчання і побудови своєї діяльності має відповідати наступним характеристикам:

• розроблення гнучких та індивідуальних програм;
• створення теплої, емоційно-комфортної атмосфери в класі;
• надання учням зворотного зв'язку;
• використання різних стратегій навчання;
• повага особистості та індивідуальності учня;
• сприяння формуванню позитивної самооцінки учня;
• повага до його цінностей;
• заохочення до творчості та розвитку уяви;
• стимулювання розвитку розумових процесів вищого рівня.

Робота «вчителів для обдарованих дітей» і «звичайних» вчителів приблизно однакова: помітна різниця полягає в розподілі часу на види активності. Вчителі, які працюють з талановитими дітьми, менше кажуть, менше дають інформації, влаштовують демонстрації і рідше вирішують завдання за учнів. Замість того, щоб самим відповідати на питання, вони надають цю можливість учням. Вони більше запитують і менше пояснюють.

Також помітні відмінності і в техніці постановки питань. Вчителі обдарованих дітей набагато більше задають відкритих питань, провокують виходити за межі стандартних відповідей. І вони набагато частіше намагаються зрозуміти та проаналізувати, як учні прийшли до висновку, рішення чи оцінки.

Найбільша відмінність полягає в тому, як здійснюється зворотний зв'язок. Більшість вчителів намагається реагувати у вербалізованій формі на кожну відповідь у класі, а вчителі обдарованих дітей ведуть себе як психотерапевти: вони уникають реакції на кожне висловлення. Вони уважно і зацікавлено вислуховують відповіді, знаходячи невербальні засоби показати, що вони їх приймають. Така поведінка сприяє більшій взаємодії учнів один з одним, і вони частіше коментують ідеї та думки однокласників. Тим самим учні менше залежать від учителя.

Модель: «вчитель - обдарований учень»

Чого не потребує обдарований учень:

• відкритої інтелектуальної допомоги;
• постійного успіху і частих схвалень;
• посиленого контролю, навіть, при найгіршій саморегуляції.

Чого потребує обдарований учень:

• широких можливостей вибору (часу, обсягу, змісту і методу);
• продуманої освітньої системи;
• «розвиваючого дискомфорту» (висока складність, регулярні невдачі, пізнавальний стрес);
• підтримки його амбіцій поряд із суворою критикою;
• конкуренції, насамперед, із самим собою;
• самореалізації.

Обдарованість існує лише в постійному русі, в розвитку, вона, свого роду, сад, який потрібно невпинно обробляти. І творчий дар не терпить застою і самозадоволення. Він існує тільки в динаміці - або розвивається, або згасає. І креативні та активні вчителі – саме ті люди, які дбайливо стежать за яскравим полум’ям учнівської обдарованості.

Термін "фасилітатор" (англ. facilitator, від лат. facilis - «легкий, зручний») - це людина (вчитель), яка забезпечує успішну групову комунікацію. Забезпечуючи дотримання правил зустрічі (навчального процесу), її процедури і регламенту, фасилітатор (вчитель) дозволяє її учасникам (учням) сконцентруватися на цілі та зміст зустрічі (заняття). Фасилітатором також називають  викладача, вчителя, тренера, основне завдання якого полягає в стимулюванні та направленні процесу самостійного пошуку інформації та спільної діяльності учнів.