Вечір “Геній хімічної дружини” (для учнів 10-11 класів)

Вечір “Геній хімічної дружини”

для учнів 10-11 класів

Ні капіталу, ні грубій силі, ні своєму

достатку я при цьому не служив,

а тільки намагався… дати плідну,

промислову, реальну справу країні.

Д.І.Менделєєв

Мета: нагадати учням про життєдіяльність видатного вченого Д.І. Мен-делєєва, показати приклад, гідний наслідування: велику працездатність Менделєєва, самовідданість і ентузіазм у роботі, палку любов до своєї батьківщини та свого народу; сприяти вихованню в учні відповідальності, зміцненню віри у власні сили.

Обладнання: портрет Д.І.Менделєєва, Періодична система хімічних елементів, напис на дошці: “Будьте горды тем, что сделали для других, а… не для себя. Главный секрет жизни: один человек – ноль, но только вместе – люди…”

1-й учень. Ось як Л.О.Чугуєв писав про Д.І.Менделєєва: “Геніальний хімік, першокласний фізик, плідний дослідник у галузі гідродинаміки, метрології, геології, в різних відділах хімічної технології… та інших споріднених з хімі-єю та фізикою дисциплінах, глибокий знавець хімічної промисловості та промисловості взагалі…”

2-й учень. А ці слова належать О.Є.Ферсману: “З’являтимуться та помиратимуть нові теорії, узагальнення, нові уявлення змінюватимуть наші вже застарілі поняття, найбільші відкриття зводитимуть нанівець минуле й відкриватимуть небачені за новизною та широтою горизонти – все це приходитиме та минатиме, але періодичний закон Менделєєва завжди житиме, розвиватиметься та вдосконалюватиметься”.

3-й учень. В.І.Ленін відгукувався про Дмитра Івановича як про діяча науки дуже добре, прохав усіх, хто спілкувався з ним, записувати свої спогади і казав, що всі їх потрібно друкувати, так як ні одна риса із життя Менделєєва не може бути забута і являє собою суспільний інтерес.

4-й учень. Звідки ж стільки потенційної сили, розуму, волі в цій людині? Основи здоров’я, розвитку здібностей, моральних якостей закладаються в сім’ї. в якій же родині ріс Дмитро Іванович? Хто його батьки? З якими людьми зустрічався Дмитро в дитинстві?

5-й учень. Дмитро Іванович Менделєєв народився 27 січня (8 лютого за новим стилем) 1834 року у Тобольську, в сім’ї директора гімназії народних училищ Тобольської губернії Івана Павловича Менделєєва. Дмитро був сімнад-цятою дитиною в сім’ї, “мізинцем”, як він себе називав. У тому ж році його батько за станом здоров’я змушений був залишити службу, виклопотавши собі невелику пенсію. Цих грошей катастрофічно не вистачало на утримання вели-чезної сім'ї, і тому матері майбутнього вченого Марії Дмитрівні довелося потурбуватися про додаткові прибутки.

6-й учень. Опинившись у скрутному становищі, ця вольва, рішуча, сильна жінка прийняла рішення преїхати разом із сім’єю в село Аремзянку, де вдалося відновити господарство невеликого склозаводу, що належав раніше братові. Жити стало трохи легше.

Маленький Дмитрик часто потайки пробирався на завод та із захопленням спостерігав за робітниками, які варили скло. Йому страшенно хотілося самому потримати довгу трубку, закласти її в піч, витягти звідти гарячу масу і видути з неї величезну скляну кулю. “Саме там, на склозаводі, яким керувала моя мама, сформувались мої перші враження від природи, від людей і від промислових справ”, – писав пізніше Д.І.Менделєєв.

7-й учень. Марія Дмитрівна не забувала й про духовне виховання дітей. У сім’ї любили читати. У спадок Менделєєвій залишилася одна із найбагатших бібліотек у Сибіру, з якої навіть у найскрутніші для родини дні не було продано жодної книжки.

У сім’ї Менделєєвих бажаними гостями були заслані декабристи. Юний Дмитрик чув висловлювання, дискусії цих волелюбних людей, що сприяло формуванню в нього сміливого, незалежного характеру.

Недалеко від Менделєєвих жили Фонвізіни, особливо близькі до них, – їх будинок був центром суспільного життя Тобольська.

8-й учень. Рік 1841. Семирічний Дмитро поступив у Тобольську гімназію, де захопився фізико-математичними науками. Цьому сприяла багата бібліотека, а також спілкування з людьми та спостереження за технологічними процесами на склозаводі. Крім того Менделєєв захоплювався історією та географією, полюбляв замислюватися над питаннями будови Всесвіту, а вдома “екзаменував” своїх старших братів і сестер і, як згадували пізніше його рідні, “любив гратися у вчителя та учнів”.

9-й учень. У жовтні 1847 року помирає батько Дмитра. В 1848 році згорає дотла завод. І в кінці цього ж року, залишившись із двома синами та дочкою, Марія Дмитрівна повертається в Тобольськ. Старші діти поодружувались і залишили сім’ю.

Навесні 1849 року, коли йому було 15 років Димтро Іванович закінчує гімназію, й Менделєєва з родиною вирушає до Москви, твердо вирішивши вла-штувати сина в Московський університет. Але це було неможливо. За правилами того часу Дмитро міг поступити лише в Казанський університет, оскільки Тобольська гімназія знаходилася на території саме цього округу.

10-й учень. Навесні 1950 року Марія Дмитрівна привезла Митю до Петербургу. У Петербурзі діяли ті ж правила, що й у Москві.

Наступним навчальним закладом у Петербурзі вважалася Медико-хірур-гічна академія. Але в анатомічному театрі на розтині Дмитру Івановичу стало погано, і він рішуче відмовився від медичної кар’єри. І тоді Менделєєва зважилася віддати свого сина до Головного педагогічного інституту на природниче відділення фізико-математичного факультету. Здавши математику та фізику на 3 і 3+ бали, а латину – на 4, Дмитро був прийнятий до інституту.

1-й учень. 9 вересня 1850 року конференція Головного педагогічного інс- титуту в Петербурзі затвердила Менделєєва у званні студента. Цей довгоочікуваний вступ до вищого навчального закладу зняв з Марії Дмитрівни страшну напругу. Вона померла 20 вересня 1850 року. Дмитро Іванович зберіг до кінця своїх днів вдячну пам’ять про неї. Ось що він писав у 1887 році, присвячуючи пам’яті матері свій твір “Дослідження водних розчинів за питомою вагою”: “Це дослідження присвячується пам’яті матері її наймолодшим сином. Вона могла його виростити тільки завдяки власній праці, ведучи заводську справу; виховувала прикладом, виправляла любов’ю і, щоб віддати науці, вивезла з Сибіру, витрачаючи останні кошти та сили. Помираючи заповіла: бути наполегливим у праці та терпляче шукати Божої або наукової правди. Заповіт матері вважаю священним”.

2-й учень. Життя студентів було важким, але Менделєєва це мало турбувало, він цілковито віддався навчанню, захопившись природничими науками. Йому та сімом його товаришам було запропоновано вирішити за скільки років вони бажають пройти повний курс навчання: за 3 чи за 5. Один Дмитро вирішив пройти курс удруге. І результат не забарився: у 1853 – 1854 роках про нього заговорили як про найобдарованішого студента Головного педагогічного інституту.

3-й учень. У цей період ставлення Менделєєва до навчання починає виходити за межі поняття, що визначається самим словом. Ця неприборкана робота мозку породила таке навантаження, яке не міг витримати юнацький організм. У 1851 році він занедужав на сухоти, а в 1853 – зліг. Але навіть у цей час він звернувся до інститутського лікаря з проханням дозволити йому складати черговий іспит.

4-й учень. В травні 1855 року Дмитро закінчує інститут із золотою медаллю. Вчена рада присвоїла йому титул “Старший учитель” і за порадою лікарів направила його до Сімферопольської гімназії. Однак, у зв’язку з Кримською війною переїхав до Одеси, де викладав природничі науки в Першій одеській гімназії при Ришельєвському ліцеї. Тут він розробив гідратну теорію розчинів. З Одеси Менделєєв переїжджає до Петербурга. Там, разом із педагогічною діяльністю, він готується до екзамену на вчений ступінь магістра та пише магістерську дисертацію “Про питомі об’єми”. У жовтні 1856 року Дмитро Іванович успішно захищає її, а через кілька тижнів – другу дисертацію на право читання лекцій, що дало йому можливість перейти працювати до Петербурзького університету.

5-й учень. В 1857 році Менделєєв одержав доцентський курс “Теоретична та історична частина хімії”, а з осені 1857 року приступив до читання курсу органічної хімії. У 1859 році Петербурзький університет надає йому відряджен-ня “для вдосконалення в науках” до Німеччини. Там він зблизився з багатьма видатними вченими: Бекетовим, Бородіним, Сєченовим та іншими. У 1860 році Дмитро Іванович узяв участь у І Міжнародному конгресі хіміків у Карбюрує.

6-й учень. Повернувшись до Петербурга, Менделєєв продовжує наукову та педагогічну роботу в університеті. Після захисту у 1865 році докторської дисертації “Про сполучення спирту з водою та розуміння розчинів як асоціацій” його обрали професором Петербурзького технологічного інституту, а потім – університету, в якому він керував кафедрою неорганічної хімії протягом 23 років. Тут він з великою цікавістю працював  над фундаментальним підручником “Основи хімії”. Пристрасне бажання об’єднати розрізнені хімічні знання в певну систему породило в Менделєєва ідею пошуку спорідненості всіх хімічних елементів. Ця теоретична та експериментальна робота зумовила видатне відкриття всесвітнього значення відкриття періодичного закону у 1869 році.

7-й учень. Проте деякі вчені стримано та з недовірою поставилися до відкриття періодичного закону та періодичної системи елементів. Однак Менделєєв встановив, що властивості всіх елементів та їх атомні маси пов’язані. Більш того, він виправив атомні маси 9 елементів, а також передбачив властивості ще не відомих на той час елементів. Згодом були відкриті передбачені Дмитром Івановичем елементи (Галій, Скандій, Германій).

8-й учень. Блискуче підтвердження передбачення Менделєєва справило враження в ученому світі. Терміново були перекладені англійською та французькою мовами раніше “непомічені” статті Дмитра Івановича. Його періодичний закон став міцною основою для новихвідкриттів і теоретичних узагальнень у галузі хімічних наук. Видатного ученого обирають членом багатьох зарубіж-них академій, почесним доктором університетів, почесним членом численних наукових товариств.

9-й учень. Менделєєв усвідомлював об’єктивність відкритого закону і вірив у його майбутнє. Він писав, що “…періодичному законові майбутнє не загрожує руйнуванням, а тільки надбудова та розвиток передбачаються”. Він передбачав можливість існування зауранових елементів.

У 1955 році група вчених під керівництвом Сіборга відкрила 101 хімічний елемент, який назвали Менделєєвієм.

10-й учень. Менделєєв є автором фундаментальних досліджень не тільки в хімії, але й у галузях хімічної технології, фізики, метеорології, повітроплавання, метрології, сільського господарства, економіки, народної освіти. Він турбувався про розумне використання корисних копалин, про економічно доцільне розміщення заводів на території держави. Менделєєв був палким патріотом і сміливим захисником прогресивних ідей, що викликало невдоволення серед реакційних кіл Петербурзької академії наук. Тому в себе на батьківщині його кандидатура до складу академії була заблокована, незважаючи на величезні заслуги перед наукою.

1-й учень. Зовнішність Д. І. Менделєєва була досить своєрідною. Довге й пишне волосся навколо високого й білого лоба, дуже виразні, ясні сині очі, гострий погляд, швидка хода, рухи жваві й нервові. За характером це була добра й надзвичайно чуйна, чемна та вразлива людина. У ньому чудово поєднувалися титанічний розум, скромність і простота. Менделєєв любив музику, особливо класичну, любив і розумів живопис, багато допомагав художникам-передвиж-никам, влаштовуючи виставки їхніх картин.

На його “середах” гостями були А. І. Куїнджі, В. М. Васнецов, І. Ю. Рєпін, І. М. Крамськой, О. П. Бородін, І. І. Шишкін, М. О. Ярошенко. Художнику Куїнджі Менделєєв добирав фарби для картини “Ніч на Дніпрі”. Крамськой (1878), Ярошенко (1886), Репін (1885 і 1887) написали портрети вченого. Вони вели ділові розмови, гарячі суперечки, іноді веселі, дотепні бесіди, під час яких Менделєєв удало демонстрував цікаві досліди.

2-й учень. Видатний художник І. Ю. Рєпін, який часто відвідував менде-лєєвські “середи”, дуже багато курив. Одного разу Д. І. Менделєєв заявив, що збере в скляній закритій банці дим його цигарки. І. Ю. Рєпін закурив цигарку. Коли він випустив першу струминку диму, Д. І. Менделєєв швидко накрив скляною кришкою банку, що стояла на столі. На превелике диво присутніх банка швидко наповнилась димом. Тоді Менделєєв запропонував Рєпіну понюхати зібраний ним тютюновий дим, що той не забарився зробити, але тут же віді-йшов. Замість тютюнового диму він вдихнув суміш амоніаку та хлороводню.

3-й учень. 7 серпня 1887 року. Д. І. Менделєєв домігся дозволу разом з пілотом та ще одним дослідником піднятися на повітряній кулі для спостереження за повним сонячним затемненням. Був сірий дощовий день, все небо затягнуте хмарами. Куля, наповнена воднем, ліниво натягувала кріплення. До Менделєєва підійшов його асистент В. С.Тищенко і сказав: “Дмитро Іванович, в аеростата немає потрібної піднімальної сили. Я бачу, я знаю справу, летіти не можна, запевняю вас, не можна”. Менделєєв відповів, і у своїй відповіді він був весь – і як вчений, і просто як людина: “Ви бачите, скільки людей спостерігають за польотом, як за науковим дослідом. Я не можу підірвати в них віру в науку”.

Разом з пілотом Менделєєв переліз через борт високої корзини й одразу зрозумів: куля не підніме навіть двох. І він вирішує летіти один. Подумати тіль-ки: людина, яка ніколи раніше не літала на кулі, наважується летіти сама!

Під час польоту Менделєєв холоднокровний, усе робить “по науці”, а закінчивши спостереження, з'ясовує, що канат, спрямований від випускного клапана, заплутався й не дозволяє відкрити клапан. Тоді Дмитро Іванович вилазить з корзини, піднімається по стропах і розплутує шнурок.

4-й учень. 1883 рік. Менделєєв вивчає стан вугільної промисловості Донбасу, питання видобування й транспортування кам'яного вугілля. Він першим висловив нову на той час ідею підземної газифікації вугілля, яку вперше було втілено в життя у 1937 році в місті Горлівці.

Багатогранна діяльність Д.І.Менделєєва була тісно пов'язана не лише з розвитком економіки, але й з розвитком науки й освіти України. Відомі його широкі зв'язки з багатьма передовими українськими хіміками та іншими вченими, особливо Київського та Харківського університетів. Ще у 1871 році Д.І.Менделєєв брав активну участь у ПІ З'їзді природознавців, що відбувався в Києві.

Д. І. Менделєєв приділяв велику увагу організації вищої освіти, зокрема брав активну участь у створенні Київського політехнічного інституту (1898). У 1903 році він був головою екзаменаційної комісії першого випуску інженерів та агрономів цього вузу.

5-й учень. У 1890 році під час студентських заворушень Д. І. Менделєєв підтримав студентів, виступив на їх захист, за що дістав грубу одповідь від царського міністра освіти і змушений був залишити університет. Проте його наукова та практична діяльність на цьому не припинилась. Він розробляв питання господарського розвитку країни, брав участь у складанні митних тарифів, став організатором і першим директором Головної палати мір і ваги тощо.

Дмитро Іванович винаходить новий бездимний порох, який набуває величезного значення для військової справи й рецепт якого через неприпустиму халатність самого ж уряду відпливає до Америки. Через місяць після закордонної поїздки в 1903 р. екзаменує перших випускників Київського політехнічного ін-ституту як голова екзаменаційної комісії. У ці роки він хоч і постарів, хворів, але залишався бадьорим, вражав надзвичайною в його віці рухливістю. Йому було зроблено операцію з видалення катаракти, проте зір згодом все одно став слабшати. Статті та записи Менделєєв диктував своїм співробітникам, вони робили для нього складні розрахунки, креслили потрібні схеми, таблиці й графіки. Також вчений працював над книгою “До пізнання Росії” про найваж-ливіші події 1906 р.

6-й учень. В останні роки свого життя Менделєєв почав писати автобіо-графію, склав список написаних ним творів. Час від часу робив записи у щоден-нику, який вів з деякими інтервалами протягом багатьох років. Ось один із за-писів: “...найбільше чотири предмети склали моє ім'я: періодичний закон, до-слідження пружності газів, розуміння розчинів як асоціацій і “Основи хімії”. Тут все моє багатство. Воно не відібране від когось, а створене мною, це мої ді-ти, й ними я дорожу сильно, так само, як дітками”.

У заповіті своїм дітям Д. І. Менделєєв радить працювати без розрахунків на власні вигоди, говорить, що “головний секрет життя ось який: одна людина – нуль, разом тільки – люди. Тому живіть для інших, починайте з мами, один з одного, брата й сестри...

Самі працюючи, ви робите все і для близьких, і для себе, а якщо при праці успіху не буде, буде невдача, не біда, спробуйте ще раз, збережіть спокій, те внутрішнє самовладання, яке робить людей з волею, ясних і потрібних іншим. Іншого заповіту, кращого дати не можу. З ним живіть, його заповідайте...”

7-й учень. 2 лютого 1907 року Д. І. Менделєєв помер. Тисячні юрби народу проводжали його в останню путь. Попереду траурної процесії студенти несли періодичну таблицю хімічних елементів. В особі Менделєєва світ утратив блискучого різнобічного вченого, ідеї якого продовжують жити. їх розвивають учені нашої Батьківщини й закордонних країн.

8-й учень. Великий трудівник у житті й геній у науці – таким був Д.І.Мен-делєєв. Не на словах, а всією своєю діяльністю він показав приклад чесного, безкорисливого служіння на благо всього людства. Будучи відомим усьому світу, Менделєєв залишався скромною людиною. У ювілейній промові один з учнів назвав його генієм, на що Дмитро Іванович ображено відповів: “Який там геній! Трудився все життя – ось і геній...”.

“...Проникнемося ж благоговінням до священної пам'яті нашого геніального вчителя і, приносячи йому сердечне-сердечне спасибі – йому, що віддав всі свої сили Батьківщині і всьому людству, – побажаємо, щоб майбутні вдячні покоління із століття в століття, з роду в рід, зберегли про це славне, дороге ім'я спогад... світлий і чистий...”