Вечір-зустріч з випускниками "У дружньому колі"

• Вечір зустрічі із  випускниками -

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заступник директора з ВР

Мебонія М.Я.

 

 

 

 

 

 

 - Учнівський  привіт

Пісня.    Заходьте  дружно і сміливо

Заходьте дружно і сміливо,
Колишні учні, в світлий клас.
Життя шкільне,  веселе і щасливе,
Ви пригадаєте в цей час.

Це тут росли ви і любили,
Це тут ви юними були,

І тут дорослими ви стали,

 І звідсіля в життя пішли.

 

 - Сценка    „Маленькая  страна”

Під звуки музики на  сцену вибігає  маленька  дівчинка з  повітряними  кульками. Вона зупиняється  перед  випускницею.

• Ти  впізнала мене?
• Хто ти?
• Я – твоє  дитинство.
• Здається, так.
• Сьогодні я покидаю  тебе.
• Не  поспішай,   побудь ще  мить.
• Я  буду приходити  у  сни, а  ти  згадуй мене. Пам’ятаєш, як  ти  вперше  закохалася  в русявого хлопчину,  що  смикав тебе за кіски?
• Пам’ятаю.
• А пам’ятаєш  те  Новорічне  свято, де  ти була  Снігуронькою?
• Пам’ятаю.
• А  той  день,  коли до  тебе,  хворої  прийшов  майже весь  клас?
• І це  пам’ятаю.  Дякую тобі за це.
• Прощавай.
• Прощавай,  моє дитинство.

 Ведуча: Прозвучали знайомі акорди, і велика щира радість ожила у цій святко­вій залі. А це означає лише одне - він знову прийшов, той довгоочікуваний радіс­ний вечір - вечір зустрічі добрих шкільних друзів. Тож доброго вечора вам, ша­новні гості, вчителі, учні! Щиро вітаємо вас усіх у цих стінах!

Ведучий.

Сьогодні  свято  в  кожного із  нас

На  серці радісно й приємно

Широко  двері  школа  відчинила,

Запрошує  усіх  гостинно.

Ведуча.

І  знов  зустріне  вас  учитель

Усмішкою  і  потиском  руки,

Кивком  запросить  вас  за  парту  сісти

І дасть  пораду  як  завжди.

Ведучий.

Радість  сьогодні  в нас така,

Що  й  межі  немає

Найдорожчих  гостей – випускників  своїх

Порогівська  школа зустрічає.

Ведуча.

Дорогі випускники!

Друзі  наші  милі!

Вас  вітаєм від  душі

В  сім’ї  шкільній, єдиній.

Ведучий.

Пам’ятаєте,  певно,  ви  також,

Як   відкрилась  складна, загадкова

Самостійна  дорога для  вас.

У  житті  було  щастя  й  невдачі,

Радість  й  смуток  знаходили вас.

Та  прийшли  ви  сьогодні  одначе –

Тож  вітаємо в  залі  у  нас.

 Ведуча.

Багато  літ  вже,  як  у  школі

Останній дзвоник  для  вас продзвенів.

І  ось  ви знову  у  дружньому  колі

Колишніх  пристрастей  і  днів.

Ведучий.

Те  село  голубий  поріг,

Там  дорога,  немов  підкова.

Де  я  в  школу  в  замрії  біг,

Зачарований  днем  чудовим.

 

- Пісня  „Прощальний  вальс”

 

1. Пам'ятаю прощальний вечір,

 Шкільний вальс у веснянім саду.

 Падав цвіт яблуневий на плечі,

 На косу у стрічках золоту.

                    Приспів

 Танцювали з тобою востаннє

 Наш прощальний замріяний вальс -

 Танок юності, танець кохання,

 Що і досі у серці не згас. ( Двічі )

 

2.З неба ясно світили зорі,

 Вітер ніс лебедині хмарки.

 Нам не вірилось, що так скоро

 Можуть линуть юні роки.

                    Приспів

 Танцювали з тобою востаннє

 Наш прощальний замріяний вальс -

 Танок юності, танець кохання,

 Що і досі у серці не згас. ( Двічі )

 

3. Розлучилися наші долі

 На безкраїх просторах землі,

 Загубились, неначе у морі

 Розвітрилені кораблі.

                   Приспів

 Танцювали з тобою востаннє

 Наш прощальний замріяний вальс -

 Танок юності, танець кохання,

 Що і досі у серці не згас. ( Двічі )

Ведуча.

 Запрошується  до  слова  директор школи.

(Виступ  директора)

Ведучий.

Минають  роки,  але  ми завжди згадуємо  і  все життя згадуватимемо  шкільного вчителя – вимогливого,  по-батьківськи  доброго. Це він,  шкільний вчитель, навчав  нас  і  першої  літери,  і  вмінню  розуміти  прекрасне,  і  палкої  любові до  своєї  Батьківщини.  Навчав  розумного,  доброго, вічного!

 Вам,  наші    дорогі   вчителі,  вам,   наші  добрі  наставники  і  порадники – наші щирі  вітання!

Ведуча.

Схиляю  голову перед  тобою,  Вчителю! Бо  все  добре,  гуманне, що  світиться в душі будь-кого, хай він  водій  тролейбуса  чи  президент, академік  чи  хлібороб – все  добре, мудре,  світле, чисте – від  Учителя! І  якщо  добро  вічне,  а  це воістину так,  то  безсмертний Вчитель,  як  саме  життя.

Ведуча.

 Запрошується  до  слова ветерана  праці  Марія  Іванівна  Романишин.

 (Виступ  )

 

 - Пісня  „Літа  минають”

 

Літа  минають,  літа  минають

І їх ніяк  не  повернуть

А  думка  тая  нам  серце  крає

Нам  серце  крає,  серце  крає  кожну  мить.

Були ми  гожі,  як  майські  рожі,

Були  вуста  як  маків  цвіт

Було  кохання,  було  зітхання,

Коли  було,  коли  було  17  літ.

Літа  минають,  літа  минають

Пливуть  як  хвилі по  воді

І  в  20  років,  і  в 40 років, і в  50,  і  в  70

Ми молоді.

 

Ведучий:

По-різному склалося життя у кожного з вас. Але доля, мов терпля­чий учитель, кладе чистий аркуш, на якому немає колишніх помилок, і дає всім нам шанс почати все з нуля і писати далі книгу свого життя з великої літери.

Ведуча:

 Країна дитинства дивна й загадкова. Кожен з нас іде чи вже прохо­див її стежками, губився в її густих лісах, зустрічався і дружив, часом потайки від мами і тата, з її незвичайними жителями.

Ведучий:

Та час не стоїть на місці. Доросле життя назавжди стирає з пам'яті чарівну мелодію дитинства, що є ключем до воріт дивовижної країни, в якій ми були щасливі.

Ведуча:

І тоді нам здається, що країна дитинства перестала існувати, зник­ла безслідно. Але це не так. Дивна країна дітей живе у ваших снах, у ваших синах і дочках, які пізнають цей непростий світ.

Ведучий:

Ми всі - велика родина. Ми - брати і сестри не по крові, а по духу. А ця школа - наша мати, що нас ростила, навчала, виряджала на незвідані шляхи-дороги, а потім чекала, щоб порадіти нашим успіхам і поспівчувати, коли траплялися невдачі. Ось і сьогодні школа світиться щастям, бо на її поріг повернулися її діти.

Ведуча:

Запрошується  до  слова випускник Порогівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Фуфалько  Федір  Васильович

(Виступ)

Ведучі: Питання із  залу.  Подяка  ведучих.

 

Ведучий.

Запрошується  до  слова випускниці Порогівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  Веркалець  Марії Василівні

(Виступ)

Ведучі: Питання із  залу.  Подяка  ведучих.

 

Ведуча:

Як часто вчителі називають своїх вихованців чортенятами. І це певною мірою справедливо. Адже стільки різних капостей нам доводиться творити у школі, що у вчителів має бути й справді ангельське терпіння, аби не розізлитися по-справжньому.

Ведучий:

Гадаємо, ця сценка вас розвеселить.

 

 - Сценка "Дідькова школа".

(За учнівським столом сидить Сатанюк. До класу заходить новенький -Чортописький.)

Сатанюк: А-а! Новенький? Ти з якої школи?

Чортописький: З 13-ї.

Сатанюк: То, може, та, що з ангельським ухилом? Спецшкола?

Чортописький: Вона, щоб її чорти забрали.

(До класу заходить учитель чортографії Антипко Антипкович.)

Антипко Антипкович: Поганої ночі, діти!

(Чортописький зривається з місця, а Сатанюк закладає ноги на парту.)

Антипко Антипкович: Ай-я-яй! Тебе хіба не вчили, як треба вітатися з учи­телем? Поглянь ліпше на свого товариша і бери з нього приклад. Зрозумів?

Чортописький: Пробачте, я більше не буду.

Антипко Антипкович: Дитячий садок - чесне слово. Затям собі, що у нас тут нормальна чортяча школа, без усяких там ухилів-нахилів. От поглянь на себе: ти ж не чорт, а якесь посміховисько! Де твої роги?

Чортописький: Молочні випали, а постійні ще не виросли.

Сатанюк (пошепки): Пошли до чортової бабці. Він від цього сатаніє!..

Чортописький: Йдіть ви, будь ласка, до чортової бабці.

Антипко Антипкович: Це вже краще, але оте дурне "будь ласка" - зайве. (Схиляється над журналом.) Гадаю, ви не забули, що у нас урок чортографїї? Хто намалює найгидкішого дідька, той отримає гарну оцінку. Прошу панство до роботи.

(Учні зосереджено малюють щось кілька секунд. Учитель швидко перевіряє роботи.)

Антипко Антипкович (до Сатанюка): Дуже, дуже добре! Ти не атестова­ний! (До Чортописького.) А ти що тут намазюкав? Це ж коза якась, а не чорт. Та ще й така симпатична, що аж  гидко. (Кривиться.) 12 балів!

Чортописький (рюмсає): Мене мама за 12 приб'є! Ну хоч п'ять поставте!

Антипко Антипкович: Дідько з тобою, поставлю, але скажи мені, як буде по-ангельськи "пекло"?

Чортописький (з виразним англійським акцентом): Зе рай.

(Тим часом кукурікає півень. Вчитель схоплюється і бере журнал.)

Антипко Антипкович: Урок закінчено. Очі б мої вас не бачили. Сатанюк: Котіться до біса!

Чортописький (за ним): Котіться до біса!

(Учитель іде.)

Сатанюк: Щось він дуже лагідний сьогодні.

Чортописький: А чого це тут уроки такі короткі? У вас що, півень молодий?

Сатанюк: Який там молодий, маразматик бісів, знову на дві хвилини пізніше прокукурікав. Знову зараз хтось припреться. Бо у нас уроки - як перерви, а перерв не буває взагалі.

(До класу заходить учителька брехологїї Мегера Бегемотівна.)

Мегера Бегемотівна: Поганої ночі, діти!

(Учні свистять, гугукають і ппюються.)

Мегера Бегемотівна: Хто черговий? Я вас питаю! Чому на  кріслі  немає  жодної кнопки? Скільки разів я маю вам про це нагадувати? Домашнє завдання приготували? (Учні кивають головами.) А ми зараз перевіримо (До  Сатанюка)  і  тобі  не  соромно  вчительці  правду казати? Я ж  тебе  мала  за  най здібнішого  учня... 12  балів!

Сатанюк (ниє): Мегеро Бегемотівно, я ж думав, шо у нас  урок правдознавства

Мегера Бегемотівна: І я так думала, але виявилося, що треба брехологію проводити. Завуч мене обдурив. (До Чортописького.) А ти теж виконав? Ні? От же гадина! От же мерзотник! Обманув-таки вчительку. Ну, давай щоденника, ти не атестований.

Сатанюк (ображено): Ага, любимчика собі знайшли: і гадом, і мерзотником кличете, і не атестуєте.

Мегера Бегемотівна: Ти, ангелочку правдивий, сиди і мовчи, а то ще ля­лечкою назву! (Сатанюк гірко плаче, а тим часом кукурікає півень.) Урок закінче­но, щоб ви повиздихували!

(Вчителька йде.)

Чортописький: Який зараз урок?

Сатанюк (перестає рюмсати): Хвіст-культура.

(Не встигає він цього сказати, як заходить учитель Астарот Вельзевулович.)

Астарот Вельзевулович: Поганої ночі, діти! У шеренгу шикуйсь! Ну, чого рила поопускали? Ану не хнюпитися!.. Хвости вгору! Що для чорта головне?

Сатанюк: Гострі роги!

Астарот Вельзевулович: Брехня! Для чорта головне - міцний хвіст, щоб ніхто не зміг відірвати, а то будете як Антипко Антипкович - куцохвості. Зрозумі­ло? Ми не ящірки, у нас хвости не відростають. А тепер почнемо вправи. На раху­нок "раз" торкнутися руками підлоги, хвости вгору, на рахунок "два" торкаєтеся руками плечей, хвости вниз. Вправу почали! Раз!.. Два!..

(Астарот Вельзевулович продовжує рахувати, одночасно сідаючи за стіл, щоб почитати газету. Сатанюк нишком підкрадається до вчителя, котрий нічо­го не підозрює, смикає його за хвіст. Хвіст відривається.)

Сатанюк (урочисто): Я ж казав, що то протез!

(Кукурікає півень, учитель зривається і біжить геть.)

Чортописький: Ходімо додому, а то їсти хочеться. Моя мама цвяхів на сірці насмажила.

Сатанюк: А моя смолу сьогодні варила. Гайда!..

 

(Звучить музика)

 

Ведуча:  Пригадайте дитячі печалі

Як до  школи ви  малі

Тут  вас  вчителька  перша  стрічала

Ой  як  швидко  минули  роки.

Ведучий.

Запрошується  до  слова випускник Порогівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  Цьомко  Ярослав  Васильович

(Виступ)

Ведучі: Питання із  залу.  Подяка  ведучих

 

Ведуча.

Запрошується  до  слова випускник Порогівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  Квич  Василь  Дмитрович

Ведучий.

 Ми знаємо, що  ви після  закінчення  школи,  навчаючись в інституті, багато  подорожували  із концертними виступами  не  тільки  по  Україні,  але  і  за  кордоном,  і хочемо  щоб  ви  поділилися  враженнями із нами, а  також  почути  у  вашому виконанні  пісню.

   (Виступ. Пісня.)

Ведучі: Питання із  залу.  Подяка  ведучих

 

 - Сценка  „Ненаю”

Ведучий.

Інспектор в школу завітав,

    Сів біля Івася скраю,

    - То скільки буде 5 по 5,- спитав,

    А Йвась йому - Ненаю.

. - Тоді який сьогодні день,

   Як батька звуть питаю,

   Чи вмієш ти співать пісень,-

    А Йвась йому ,- Ненаю.

Інспектор очі звів на клас,

    До вчительки тривожно,

    - Я завтра буду в цей же час,

   Робіть щось, так не можна.

   На другий день Івась перемінився,

    - Що  5 по 5 то 25,-

    Знаннями похвалився,

    Що батько в нього Семен,

    Що день вівторком звати,

    Що знає декілька пісень,

    І може заспівати.

   Інспектор в захваті - Ура,-

    До вчительки – Вітаю!,

    А як ви цього домоглись?

    А вчителька - Ненаю.      

 

 - Пісня  „Вчать  у  школі”

1. Додавати, віднімати,

І писати, і читати.

Вчать у школі (3р).

Щоб і множив і ділив,

Щоб ніхто не обдурив.

Вчать у школі(3р).

2. Малюків не ображать,

Друзям завжди помагать

Вчать у школі(3р).

Справно руки підіймать,

Щоб оцінки зароблять,

Вчать у школі(3р).

3.Два до трьох   то буде п'ять,

В коридорах не ганять,

Вчать у школі(3р).

Їсти кашу і котлети,

Не палити сигарети,

Вчать у школі(3р).

4.Три й чотири-буде сім,

Не тулитися до стін,

Вчать у школі(3р).

Ноги також підіймать,

ними дверей не відчинять,

Вчать у школі(3р).

5.Жуйки у школі не жувать,

І в кишені не ховать,

Вчать у школі(3р).

На стільці не наліплять,

І сусідці не чіплять,

Вчать у школі(3р).

6.Все виконувати в строк,

Чути дзвоник на урок,

Вчать у школі(3р).

Добре грати у футбол,

Щоб у вікно не бити гол,

Вчать у школі(3р).

7. Як себе будем так вести,

Швидко будемо рости,

Вчать у школі(3р).

Як підемо в другий клас,

Не впізнаєте ви нас,

Вчать у школі(3р).

 

Ведуча.

Запрошується  до  слова випускниця Порогівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  Панько Надія  Богданівна

Ведучі: Питання із  залу.  Подяка  ведучих

 

Ведучий.

Запрошується  до  слова випускник Порогівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  Рогацький  Мирон  Михайлович,  який    розкаже  про  свій творчий  злет  а  також  обов’язково розкаже нам  гумореску.

   (Виступ. Гумореска.)

Ведучі: Питання із  залу.  Подяка  ведучих

 

Ведуча:

Йшли роки...  Збігали  мов  весняні  струмочки... Кожен  день  приносив  нове  пізнання  світу,  нову  радість і,  звичайно,  дорослість.

Ведучий.

А  зараз  повернімося  в  дитинство  і  проведемо  гру „Цікаве  запитання”.

Кубик

Ти біжи  веселий   кубик, 

Швидше,  швидше  поміж   нас.

І  в  кого  лишився  кубик,

Той розкаже щось  про  нас.

 

Але  спочатку запрошуємо випускників  підійти  до  сцени  і стати у  коло. Ця гра полягатиме  в тому, що  цей кубик  буде  передаватися з  рук  в  руки  до  тих пір,  поки  не  закінчиться  вірш.  І   в  чиїх  руках  він  опинеться, той дасть  відповідь  на  запитання.

(Ведучі по  черзі)

Питання.

1. Ваша  улюблена  казка, герої якої  вам найбільше  сподобались і  запам’ятались з  дитинства?
2. Що найбільше з  того  що  ви вчили  в школі, пригодилося вам у житті?
3. Щонайбільше  допомагає  вам виходити із  життєвих  ситуацій?
4. Чи  пам’ятаєте  ви своє перше  побачення? Чи вірите  у любов  з  першого  погляду?
5. Чи  відповідає  Ваш  супутник  життя тим  ідеалам, про які  мріяли  за шкільною  партою?
6. Чи вважаєте  свій клас дружнім?  Наведіть  приклад.

 

Ведуча:

А  згадайте,  дорогі  випускники, скільки  пригод і  смішних  історій  було у  вас  на  уроках.  Наприклад,  хоч із  таких:

 

Ведучий:  (Сценка)

На  уроці мови вивчається тема: „Префікс”.

Після  пояснення  учитель запитує  дітей:

• Чи  зрозуміли  ви  мене?
• Зрозуміли.
• То  хто  наведе  приклад з  префіксом „пре”?
• Поїзд пре, - відповів  учень.

 

 Ведуча:

 Ми щиро дякуємо нашим шановним гостям, колишнім учням, учите­лям за те, що знайшли вільну хвилину і завітали сьогодні до своєї другої домівки. Миру вам, радості й довголіття!

Ведучий:

А вечір продовжується, тільки тепер уже в колі шкільних друзів і вчителів. Приємних вам вражень, добрих спогадів і нових веселкових мрій.

 

 - Пісня  „Хай  добро вам  сіється”