22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

Виховна година на тему: " Україно! Це твої символи"

Про матеріал

Ознайомлення учнів з історією України, її символами, виховання в них національної

План

1. Держави давня назва - Україна!

2. Державні символи України.

3. Народні символи.

4. Молись, дитино, за Україну., розуміння своєї причетності до долі України.

Перегляд файлу

 

 

 

 

У вихованні немає головного і другорядного, як немає голов­ної пелюстки серед багатьох пелюсток, що творять красу квітки.

У вихованні все головне: і урок, і розвиток різнобічних інте­ресів дітей поза уроком, і взаємовідносини вихованців у колективі

(В. Сухомлинський).

 

 

 

 

Виховна година на тему:

 

Україно!

 Це твої символи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

Заступник директора з ВР

Мебонія  Марина Ярославівна

 

 

 

Мета. Ознайомити учнів з історією України, її символами, виховувати в них національну свідомість, розуміння своєї причетності до долі України.

Обладнання. Карта України, Акт проголошення незалежності; на пла­катах зображення герба України, прапора; на столі - хліб на вишитому рушнику, на партах - рослини-символи України і вислови: «Верба і кали­на - символи України», «Барвінок - символ кохання і вірності», «Васи­льок - символ святості і чистоти».

Епіграф. Свою Україну любіть,

За неї Господа моліть... (Т. Шевченко).

План

  1. Держави давня назва - Україна!
  2. Державні символи України.
  3. Народні символи.
  4. Молись, дитино, за Україну.

Вступне слово вчителя.

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її поважає і любить, вона - колиска найкращих у світі пісень, вона - вічна надія на волю І кращу долю.

Мені над усе більш нічого не треба:

                                                 Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив'яне небо,

                                                 І сиза роса на траві при шляхах.

Таке все тут миле, доступне і гідне -

                                                 Високі тополі і тихе село...

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля - з лелечого наче крила...

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й цвіла

(В. Вихрущ).

Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася, зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб вона якнайшвид­ше стала в ряд з передовими країнами світу.

А сьогодні ми з вами заглянемо в її історію, дізнаємося, звідки пішла її назва, ознайомимося з її символами. Адже у нашого народу на землі глибо­ке тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що зафіксувався в усіх сферах життя - культурі, мові, побуті. Україна може пишатися своєю древньою величною історією. А коли ж виникла її назва? Бесіда з учнями.

Учень 1. Назва «Україна» зустрічається ще в києво-руський час. Першу згадку про Україну зафіксовано в Іпатіївському літописі 1187 року. Вона пов'язана з Переяславським князівством. Оповідаючи про смерть князя Володимира Глібовича - захисника краю від кочовиків-половців, літописець зазначив: «И плакавшися по нем вси переяславци... О нем же Украина много постона...»

Учень 2. Інше джерело в 1189 році називає Україною частину Галицького князівства, розташовану між Південним Бугом і Дністром. Цю назву згадували, описуючи події 1213 року, коли князь Данило Галицький відвоював у поляків ряд населених пунктів. У літописах назва «Ук­раїна» вживалася паралельно з термінами «Русь», «Київська Русь», а народ називався «руським», «русинами».

Учениця 1. На старих західноєвропейських картах, які досліджували вчені Аделунг, Бокачов, Лербер, територія нашої Вітчизни завжди охоплю­валася назвою «Україна».

Дуже цікаві факти французького інженера Боплана, який протя­гом 17 років перебував на Україні і в 1650 році видав книгу «Опис України». Назву «Україна» знаходимо і на великих глобусах. Учениця 2. Назва «Україна» існувала аж до часів Петра І, А пізніше таєм­ним розпорядженням царського уряду в 1863 році було за­боронено вживати назву «Україна», наказувалося називати Малоро­сією, а народ - малоросами. В цей час також вийшов Валуєвський указ про заборону української мови.

Вчитель. Але Україна пройшла всі випробування, лихоліття, сваволю і вис­тояла. Бо, як писав відомий французький вчений Й.Г. Коль у 1841 році, «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російсь­кої імперії розпадеться і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мо­вою, культурою, історичною традицією. Україна роздерта поміж сусі­дами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну Українську державу». І цей час настав. Сьогодні Україна -незалежна, і як інші країни, вона має свої символи - герб, прапор, гімн. Зараз ми поговоримо саме про них.

Учень. Про утвердження нашої державності й самостійності свідчить те, що ми маємо малий герб України - тризуб. Як державний герб Украї­ни тризуб на синьому тлі введений законом, прийнятим українськоюцентральною Радою в Києві у 1918 році. У проекті Конституції, пред­ставленому конституційною комісією в жовтні 1928 року, в ст. 9 запи­сано: «Державним гербом Української держави є тризуб золотої бар­ви на синьому тлі. Право вживання тризуба мають виключно державні установи».

Учениця. Поява тризуба на Україні пов'язана з дохристиянським культом Сонця-Вогню. Він графічно передає єдність жіночого і чоловічого начал, що породжує третю силу - синівське начало. Тризуб здебільшого зобра­жають золотим або жовтим на синьому тлі. Жовто-золотий - це колір небесних світил, сонячного проміння, без якого неможливе життя.

Вчитель. У наш час Верховна Рада України затвердила тризуб як малий Державний герб. У статті 20 Конституції України записано: «Дер­жавними символами України є Державний Прапор України, Держав­ний Герб і Державний Гімн України».

Учень. Державними барвами Української держави є барви синя і жовта. Чисте небо - символ миру (синій) та пшеничне поле - символ достат­ку (жовтий). Синьо-жовте сполучення на українському прапорі - одне з найдавніших. Походить воно від герба Галицько-Волинського кня­зівства - золотого лева на синьому полі.

Наш стяг пшеничний у степах під голубим склепінням неба... Він
втілює віковічні прагнення нашого народу до миру, праці, краси.
Учениця. Слов'яни обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний час
вони святіші від ідолів. Стяги спершу возили разом зі зброєю, перед
боєм ставили на узвишші, аби кожен ратник бачив їх. Прапоронос­цями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали за обо­в'язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти
його. Значення прапора під час бою було дуже важливим: якщо він
стояв нерухомо - знали: битва проходить успішно, а якщо зникав
з поля зору ратників, то це мало означати не що інше, як поразку.
Учень. Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали...

То ж встаньмо, браття, в цю гарячу мить:

                            Внесіте прапор вільної держави!

Степів таврійських і карпатських гір

                            З'єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір -

                            Внесіте прапор вільної держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

                           Його полотна в попелі лежали...

                         Але він знов, як день новий розцвів:

                            Внесіте прапор вільної держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороти,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь -

                            Внесіте прапор вільної Держави!

Вчитель. Пісні Михайла Вербицького на слова Чубинськога «Ще не вмерла Україна» судилося стати національним гімном України. Хоч з'являлися й інші патріотичні пісні, які виконували роль гімну. Це «Заповіт» Шев­ченка, «Вічний революціонер» Франка та багато інших. Проте саме пісня Чубинського і Вербицького змогла об'єднати навколо себе патріотів, одер­жимих великою метою - побудовою соборної незалежної України.

Але сьогодні потрібно сказати про той час, коли Україна пере­бувала у складі СРСР. Згадати тоді про тризуб або синьо-жовтий пра­пор, чи заспівати «Ще не вмерла Україна» було суворо заборонено. Та були в нас справжні патріоти, які не боялися цих заборон і, хоч потай­ки, а все ж таки співали «Ще не вмерла Україна», бо твердо вірили, що вона воскресне.

Сьогодні завдання кожного з нас, громадянина України, - знати, поважати символи своєї Вітчизни і не дати нікому поглумитися над ними. Гордитися тим, що маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої традиції і свої символи - герб, прапор, гімн. І тільки той буде називатися справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями і вміннями зміцнюватиме її могутність.

Та крім офіційних державних символів Україна має ще й народні символи, розповідь про які підготували учні другої групи.

- То які народні символи знаменують нашу країну?

Учениця. Звичайно, скажеш одне тільки слово «Україна» - і в уяві обо­в'язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини...

Калина в Україні - символ рідної землі і вічної пам'яті про тих, хто у мужній борні віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих. В одній з народних пісень говориться: «...Звелів собі насипати високу могилу, звелів собі посадити червону калину. Будуть пташки прилітати калиноньку їсти, будуть мені при­носити з України вісти.»

Учень. Калина - це і той символ, що пам'ять людську береже, символ безсмертя, невіддільний від життя, це наш духовний світ. Якщо троянди й виноград, за словами М. Рильського, символізують красиве і корисне, то калина сим­волізує духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. * ...Па­м'ятай же, сину, що казала мати, посади калину біля свої хати.» (Пісня «На калині мене мати колихала».)

Учениця. Верба - також символ, який опоетизований в народній творчості і художній літературі. Близько 500 видів верби росте на нашій пла­неті, а тридцять - на Україні.

Вчитель. Дуже любив Україну славний її син Тарас Григорович Шевченко, який у своїх творах оспівав її красу. 365 разів Кобзар використав слово «калина», а будучи на засланні в Орській фортеці, він посадив гілку верби і викохав її. Для нього вона була уособленням України. А відомий український поет Василь Симоненко писав:

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Учень. У нашій народній символіці особливе місце посідає барвінок. Його образ присутній в багатьох ліричних піснях, іграх-веснянках, обря­дах. За смисловим навантаженням з хрещатим барвінком може по­рівнятися лише червона калина. З давніх-давен він уособлює молодість, нев'януче кохання, вірність.

Учениця. Васильок - символ святості і чистоти.

А в народній поезії - то квітка вірності:

Посію я василечки, буду поливати,

Ходи, ходи, Василєчку, буду цілувати.

Учень. Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу.

Хліб був мірилом життя, культури, жоден обряд не обходився без нього. Святість і пошана до хліба передавалися з покоління в покоління дітям і внукам.

Учениця. Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося йому, віддаймо шану тим, хто зростив його. Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником. А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів, бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то І черствіють душі. Підсумок.

Вчитель. Розмову про Україну та про її символи можна вести без кінця-краю, бо така багата і щедра наша земля, така славна її історія.

Хочу, щоб кожен з вас запам'ятав те, про що ми говорили сьогодні. Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вив­чаймо, знаймо і поважаймо її символи, не даймо нікому скривдити її.

Молись, дитино, за Україну,

Що нам безсмертне життя дає.

А по молитві ставай до чину,

Ставай до праці, дитя моє.

Молитва небо здіймає вгору,

Заводить сонце в душі алмаз,

А праця творить землі опору

Та від скорботи рятує

Молись, дитино, щоб не вернуло

Московське рабство, як темна лжа,

А по молитві пильнуй, щоб дуло

Твоєї зброї не жерла ржа.

Молитва щира - то з Богом згода,

То криця духу, а не руки,

А чиста зброя - твоя свобода,

Твоя будучність на всі віки.

Д. Павличко

 

 

doc
Додав(-ла)
Mebonia Marina
Додано
25 жовтня 2018
Переглядів
164
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку