Виховна година на тему: " Україно! Це твої символи"

 

 

 

 

У вихованні немає головного і другорядного, як немає голов­ної пелюстки серед багатьох пелюсток, що творять красу квітки.

У вихованні все головне: і урок, і розвиток різнобічних інте­ресів дітей поза уроком, і взаємовідносини вихованців у колективі

(В. Сухомлинський).

 

 

 

 

Виховна година на тему:

 

Україно!

 Це твої символи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

Заступник директора з ВР

Мебонія  Марина Ярославівна

 

 

 

Мета. Ознайомити учнів з історією України, її символами, виховувати в них національну свідомість, розуміння своєї причетності до долі України.

Обладнання. Карта України, Акт проголошення незалежності; на пла­катах зображення герба України, прапора; на столі - хліб на вишитому рушнику, на партах - рослини-символи України і вислови: «Верба і кали­на - символи України», «Барвінок - символ кохання і вірності», «Васи­льок - символ святості і чистоти».

Епіграф. Свою Україну любіть,

За неї Господа моліть... (Т. Шевченко).

План

1. Держави давня назва - Україна!
2. Державні символи України.
3. Народні символи.
4. Молись, дитино, за Україну.

Вступне слово вчителя.

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її поважає і любить, вона - колиска найкращих у світі пісень, вона - вічна надія на волю І кращу долю.

Мені над усе більш нічого не треба:

                                                 Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив'яне небо,

                                                 І сиза роса на траві при шляхах.

Таке все тут миле, доступне і гідне -

                                                 Високі тополі і тихе село...

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля - з лелечого наче крила...

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й цвіла

(В. Вихрущ).

Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася, зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб вона якнайшвид­ше стала в ряд з передовими країнами світу.

А сьогодні ми з вами заглянемо в її історію, дізнаємося, звідки пішла її назва, ознайомимося з її символами. Адже у нашого народу на землі глибо­ке тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що зафіксувався в усіх сферах життя - культурі, мові, побуті. Україна може пишатися своєю древньою величною історією. А коли ж виникла її назва? Бесіда з учнями.

Дуже цікаві факти французького інженера Боплана, який протя­гом 17 років перебував на Україні і в 1650 році видав книгу «Опис України». Назву «Україна» знаходимо і на великих глобусах. Учениця 2. Назва «Україна» існувала аж до часів Петра І, А пізніше таєм­ним розпорядженням царського уряду в 1863 році було за­боронено вживати назву «Україна», наказувалося називати Малоро­сією, а народ - малоросами. В цей час також вийшов Валуєвський указ про заборону української мови.

Учень. Про утвердження нашої державності й самостійності свідчить те, що ми маємо малий герб України - тризуб. Як державний герб Украї­ни тризуб на синьому тлі введений законом, прийнятим українськоюцентральною Радою в Києві у 1918 році. У проекті Конституції, пред­ставленому конституційною комісією в жовтні 1928 року, в ст. 9 запи­сано: «Державним гербом Української держави є тризуб золотої бар­ви на синьому тлі. Право вживання тризуба мають виключно державні установи».

Учениця. Поява тризуба на Україні пов'язана з дохристиянським культом Сонця-Вогню. Він графічно передає єдність жіночого і чоловічого начал, що породжує третю силу - синівське начало. Тризуб здебільшого зобра­жають золотим або жовтим на синьому тлі. Жовто-золотий - це колір небесних світил, сонячного проміння, без якого неможливе життя.

Вчитель. У наш час Верховна Рада України затвердила тризуб як малий Державний герб. У статті 20 Конституції України записано: «Дер­жавними символами України є Державний Прапор України, Держав­ний Герб і Державний Гімн України».

Наш стяг пшеничний у степах під голубим склепінням неба... Він
втілює віковічні прагнення нашого народу до миру, праці, краси.
Учениця. Слов'яни обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний час
вони святіші від ідолів. Стяги спершу возили разом зі зброєю, перед
боєм ставили на узвишші, аби кожен ратник бачив їх. Прапоронос­цями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали за обо­в'язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти
його. Значення прапора під час бою було дуже важливим: якщо він
стояв нерухомо - знали: битва проходить успішно, а якщо зникав
з поля зору ратників, то це мало означати не що інше, як поразку.
Учень. Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали...

То ж встаньмо, браття, в цю гарячу мить:

                            Внесіте прапор вільної держави!

Степів таврійських і карпатських гір

                            З'єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір -

                            Внесіте прапор вільної держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

                           Його полотна в попелі лежали...

                         Але він знов, як день новий розцвів:

                            Внесіте прапор вільної держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороти,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь -

                            Внесіте прапор вільної Держави!

Але сьогодні потрібно сказати про той час, коли Україна пере­бувала у складі СРСР. Згадати тоді про тризуб або синьо-жовтий пра­пор, чи заспівати «Ще не вмерла Україна» було суворо заборонено. Та були в нас справжні патріоти, які не боялися цих заборон і, хоч потай­ки, а все ж таки співали «Ще не вмерла Україна», бо твердо вірили, що вона воскресне.

Сьогодні завдання кожного з нас, громадянина України, - знати, поважати символи своєї Вітчизни і не дати нікому поглумитися над ними. Гордитися тим, що маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої традиції і свої символи - герб, прапор, гімн. І тільки той буде називатися справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями і вміннями зміцнюватиме її могутність.

Та крім офіційних державних символів Україна має ще й народні символи, розповідь про які підготували учні другої групи.

- То які народні символи знаменують нашу країну?

Калина в Україні - символ рідної землі і вічної пам'яті про тих, хто у мужній борні віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих. В одній з народних пісень говориться: «...Звелів собі насипати високу могилу, звелів собі посадити червону калину. Будуть пташки прилітати калиноньку їсти, будуть мені при­носити з України вісти.»

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

А в народній поезії - то квітка вірності:

Посію я василечки, буду поливати,

Ходи, ходи, Василєчку, буду цілувати.

Хліб був мірилом життя, культури, жоден обряд не обходився без нього. Святість і пошана до хліба передавалися з покоління в покоління дітям і внукам.

Учениця. Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося йому, віддаймо шану тим, хто зростив його. Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником. А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів, бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то І черствіють душі. Підсумок.

Хочу, щоб кожен з вас запам'ятав те, про що ми говорили сьогодні. Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вив­чаймо, знаймо і поважаймо її символи, не даймо нікому скривдити її.

Молись, дитино, за Україну,

Що нам безсмертне життя дає.

А по молитві ставай до чину,

Ставай до праці, дитя моє.

Молитва небо здіймає вгору,

Заводить сонце в душі алмаз,

А праця творить землі опору

Та від скорботи рятує

Молись, дитино, щоб не вернуло

Московське рабство, як темна лжа,

А по молитві пильнуй, щоб дуло

Твоєї зброї не жерла ржа.

Молитва щира - то з Богом згода,

То криця духу, а не руки,

А чиста зброя - твоя свобода,

Твоя будучність на всі віки.

Д. Павличко