Велика Британія і Франція в1815-1847 роках

Тема уроку: Великобританія і Франція в 1815 – 1847 роках. Основні поняття і терміни. Політична реакція. Фритредерство. Чартизм. Бонапартисти. Орлеаністи Основні дати1832 р. – перша парламентська реформа в Великобританії1836 р. – початок чартистського руху27 – 29 липня 1830 р.- Липнева революція у ФранціїСерпень 1830 – лютий 1848 р. – період Липневої монархії у Франції

ПЕРІОД ПОЛІТИЧНОЇ РЕАКЦІЇ В ЄВРОПІ 1815 – 1830 РОКИРЕВОЛЮЦІЙНА МОДЕЛЬ СУСПІЛЬНОГОРОЗВИТКУЕВОЛЮЦІЙНА МОДЕЛЬСУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУРЕВОЛЮЦІЇ 1830-1848 РОКІВПолітична реакція –активний спротив прогресу в суспільно-політичному житті з метою збереження і зміцнення старих, уже відкинутих часом порядків

Король. Законодавча влада. Виконавча влада. Судова влада. Палата перів. Палата депутатів. ЗАКОНОДАВЧИЙ КОРПУСЗаконодавчий корпус Кабінет міністрів. Прем’єр-міністр. Міністри. СуддіНазвичайні суди. Суди присяжних. Департаментські виборчі комісіїДержавний устрій Франції по «Хартії 1814 року»

«Хартія 1814 року» – назва нової конституції, яку, за рішенням Віденського конгресу, надав французькому народу Людовік XVIII після реставрації у країні правління Бурбонів. Цей документ визначав політичний устрій Франції до 1830 р.• Усі французи є рівними перед законом, вони однаково допускаються до цивільних та військових посад. їхня особиста свобода однаково гарантована: ніхто не може бути підданий переслідуванню або затриманий інакше, ніж у передбачених законом випадках.• Кожний має право вільно сповідувати свою релігію. Але державною вважається католицька релігія.• Французи мають право оприлюднювати і друкувати свої думки, погоджені із законами, що передбачають покарання за зловживання цією свободою. Будь-які переслідування за думки, висловлені до реставрації, забороняються.• Король є верховним головою держави. Законодавча влада здійснюється спільно королем, палатою перів і палатою депутатів від департаментів.• Виконавчу владу здійснює кабінет міністрів, який призначається королем. Виконавча влада належить королю, перед яким звітують міністри• Право законодавчої ініціативи має король. Палати перів і депутатів можуть лише просити короля запропонувати закон і вказати, яким, на їх думку, повинен бути його зміст.• Право призначення перів Франції належить королю. Палата депутатів складається з депутатів, обраних виборчими колегіями в департаментах.• Жодний депутат не може входити до складу палати, якщо він не досяг 40-річного віку і не сплачує прямого податку в розмірі 1 тис. франків. Виборці, що обирають депутатів, не мають права голосу, якщо вони не досягли 30-річного віку і не сплачують прямого податку в розмірі 300 франків.• Старому дворянству повертаються його титули, а нове дворянство зберігає набуті. Право голосу отримали 72 тис. Чоловік, а право бути обраними – 16-18 тис. чоловік

Засідання партій торі і віги

Назви «торі» та «віги» закріпилися за представниками цих партій під час запеклих парламентських дискусій 1780–1781 рр. Це були лайливі прізвиська, якими обмінювалися, сперечаючись, опоненти. Представників «партії країни» називали вігами (від шотл. «злочинець»), а «партії двору» – торі (від ірл. «грабіжник»). Протягом 1783–1830 рр. англійський уряд безперервно очолювали торі.

Виборча система Великої Британії

Протягом 1783–1830 рр. англійський уряд безперервно очолювали торі.1815 р. – Запровадження хлібних законів, які забороняли ввезення хлібу до Англії, якщо ціна на зерно у країні знижувалася до 80 шиллінгів за квартер (291 літр).1817р. – Тимчасове скасування закону про недоторканність особи. Тимчасове припинення кабінетом міністрів дії хлібних законів унаслідок масових протестів1819 р. – Ухвалення кабінетом міністрів шести постанов, які дозволяли здійснювати арешти й обшуки з метою, вилучення зброї, забороняли мітинги і збори, у яких брали участь понад 50 осіб.1824 р. – Скасування кабінетом міністрів заборони на створення тред-юніонів і ототожнення страйків із кримінальними злочинами.1825 р. – Прийняття закону про робітничі коаліції (об’єднання), за яким чинити тиск на підприємців із метою поліпшення умов праці за допомогою страйків заборонялося.1829 р. – Прийняття закону про зрівняння у правах послідовників усіх релігійних конфесій, відповідно до якого право обиратися до парламенту здобули католики.

Політика урядів вігів у 1830–1841 рр.1832 р. – Прийняття закону про парламентську реформу, який змінював порядок обрання депутатів до палати громад.1833 р. – Прийняття закону про знищення рабства в англійських колоніях і скасування привілеїв Ост-Індської компанії. Прийняття фабричного закону, який уперше встановлював обмеження тривалості робочого дня для дітей на текстильних фабриках.1834 р. – Прийняття закону про бідних, за яким скасовувався податок із підприємців на утримання бідних, ліквідовувалася допомога церковних громад незаможним верствам населення і створювалися робітні будинки.1835 р. – Прийняття закону про муніципальну реформу, за яким право участі у виборах органів міського самоврядування надавалося всім платникам податків.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬАкт, що регулює працю дітей і підлітків на фабриках Сполученого королівства29 серпня 1833 р. Встановлюється, що з 1 січня 1834 р. жодній особі, молодшій 18 років, не буде дозволено працювати вночі у проміжку між 8 год 30 хв вечора і 5 год 30 хв ранку на будь-якій текстильній фабриці, розташованій у будь-якій частині Сполученого королівства Великої Британії та Ірландії. Жодна з осіб, що не досягла 18 років, не буде працювати на такій фабриці більше 12 год на день або більше 69 год на тиждень. З 1 січня 1834 р. буде протизаконним використовувати на будь-якій текстильній фабриці, окрім підприємств з виробництва шовку, дитину, якій не виповнилося 9 років. Передбачається, що на шовкових фабриках дітям у віці до 13 років буде дозволено працювати 10 год на день. Діти на вугільних шахтах

Чарльз Грей, 2-й граф Грей26-й Прем'єр-міністр Великої Британії1830 — 1834 Чарльз Грей вважав, що завдяки парламентській реформі 1832 р. Великобританія зможе уникнути революції, яка відбулася у Франції в 1830 р. Згідно цієї реформи «гнилі містечка» позбавлялись 143 депутатських мандатів , які передавались промисловим містам, густонаселеним сільським районам, Шотландії і Ірландії. Число виборців збільшувалось до 814 тисяч за рахунок зниження майнового цензу. Ця реформа поклала початок компромісу між земельною аристократією і представниками фінансово-промислових кіл, які в результаті реформи отримали можливість більше впливати на політичне життя країни

Чартизм. Характер парламентської реформи, як і прийнятий Закон про бідних, наочно показували лідерам робітничих організацій, що британські правлячі кола далекі від думки про полегшення долі абсолютної більшості населення. Вони дійшли висновку, що становище робітників можна поліпшити лише тоді, коли їх представники в парламенті зможуть проводити потрібні трудящим закони. Проте для того, щоб потрапити в парламент, робітники повинні були мати виборчі права, а отже, головною метою робітничих організацій має стати проведення нової парламентської реформи. У 1836 р. Лондонська асоціація робітників, яку очолював столяр Вільям Ловетт, виробила своєрідну політичну програму англійського робітничого руху, у якій було сформульовано шість головних вимог трудящих - загальне виборче право (звісно лише для чоловіків), скасування майнового цензу для виборців, зрівняння по чисельності виборчих округів, таємне голосування, щорічні вибори до парламенту й оплата праці депутатів. Вільям Ловетт

Першу петицію чартистів, внесену до парламенту в 1839 р., було відхилено. Така ж доля спіткала й другу петицію 1842 р., яку підписало 3,3 млн осіб. Англійський уряд не бентежили ні масова підтримка хартії в країні, ні численні страйки і мітинги робітників. У квітні 1848 р. чартисти направили до парламенту третю петицію. На цей час лідери чартистського руху, чекаючи на чергову відмову, готувались провести в Лондоні масову маніфестацію, звернутися із прямим посланням до королеви Вікторії з вимогою розпуску парламенту і прийняття робітничої хартії. Проте нерішучість чартистів та урядові репресії звели нанівець усі їхні сподівання. Третю петицію спіткала ще сумніша доля: палата громад оголосила всі підписи сфальсифікованими і взагалі відмовилася її розглядати. Чартистський рух занепадав. Проте 20-річна боротьба робітників за свої громадянські права і поліпшення становища не пройшла марно. 1847 р. в Англії, у першій з європейських країн, було встановлено 10-годинний робочий день. ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬАкт, що обмежує години праці підлітків і жінок на фабриках.8 червня 1847 р. З першого липня 1847 р. жодна з осіб, молодша 18 років, не буде працювати на фабриці більше 11 год на день або більше 63 год на тиждень. З 1 травня 1848 р. жодна з осіб, молодша 18 років, не буде працювати на фабриці більше 10 год на день або більше 58 год на тиждень. Обмеження, що встановлюються цим актом стосовно праці осіб, які не досягли 18 років, будуть поширюватись і на жінок, старших 18 років.

1841 р. – заборонили працю дітей і жінок на шахтах. Обмежили тривалість робочого дня для жінок на фабриках 12 годинами1846 рік – відміна хлібних законів. В 1841 році на виборах перемогли консерватори. Своєю політикою вони намагались доказати, що не є реакціонерами і прагнуть захистити права робочої людини Початок формування Британської колоніальної імперіїРоберт Піл. Скасування «хлібних законів», а згодом й інших мит знаменувало перехід Британії до політики вільної торгівлі, що дозволило їй згодом безперешкодно здійснювати торговельну експансію у всьому світі.

Королева Великої БританіїІмператриця ІндіїПравління 1837-1901

Меморіал жертвам голоду в Дубліні. Вели́кий го́лод в Ірла́ндії , відомий також як Ірландський картопляний голод, охопив Ірландію в 1845-1849 роках. Голод був викликаний економічною політикою Великої Британії та спровокований епідемією фітопатогенного картопляного гриба Phytophthora infestans, який викликав фітофтороз. Через англійську колонізацію XII—XVIII століть корінні ірландці практично повністю втратили свої земельні володіння; сформувалася нова керівна верства, що складалася з протестантів, вихідців з Англії та Шотландії. На початку XIX століття близько 6/7 населення Ірландії було зайняте в сільському господарстві, у якому панували кабальні форми експлуатації. Ірландія служила одним із джерел накопичення англійських капіталів і розвитку промисловості в Англії. З середини 1840-х років почався аграрний переворот. Падіння цін на хліб (після скасування в 1846 році в Англії «хлібних законів») спонукало землевласників розпочати інтенсивний перехід від системи дрібної селянської оренди до крупного пасовищного господарства. Посилився процес зганяння дрібних орендарів із землі (так зване очищення маєтків). Скасування «хлібних законів» і хвороби картоплі, яка була основною культурою в малоземельних ірландських селян, привели до страшного голоду 1845-1849 рр. Окрім Ірландії, хвороба картоплі перекинулася на інші європейські країни, але ніде більше не викликала таких катастрофічних наслідків. Через голод загинуло від 500 тис. до 1,5 млн осіб. Значно збільшилася еміграція (з 1846 по 1851 рік виїхали 1,5 млн осіб), особливо в США, що стала постійною межею історичного розвитку Ірландії. У результаті, в 1841—1851 рр. населення Ірландії скоротилося на 30 %.

«Спрут». Карикатура на колоніальну політику Великої БританіїУ 1867 р. найбільша англійська колонія Канада одержала статус домініону - самоврядної території. У 50-60-х роках XIX ст. право створити власні представницькі установи одержали також інші «білі колонії» Англії, зокрема Капська земля, Наталь, Австралія та Нова Зеландія. В 1839-1842 роках відбулася британо-китайська «опіумна війна». Китаю було нав’язано перший нерівноправний договір і відкрити для торгівлі з іноземцями декілька власних портів. В ході війни британці захопили острів Сянган(Гонконг)В середині 19 ст. Великобританія стала найбільшою колоніальною імперією світу площею звище 11 млн. км. Квадратних з населенням більше 120 млн. чоловік

Людовик XVIII1814-1824 Карл X - король Франції з 1824 по 1830 роки, останній представник старшої лінії Бурбонів на французькому престолі, що реально правив країною.

Карл Xфр. Charles X 1824-1830 Карбонарії – таємні антимонархічні товариства, утворені з метоюусунення від влади Бурбонів .1822рік – повстання під проводом маркіза Лафайєта- подавлене. Білий терор – політика Карла Х, яка полягала в масових вбивствах колишніх революціонерів і прихильників Наполеона. З державної служби було звільнено 100 тисяч чиновників, з армії – десятки тисяч офіцерів. Були створені надзвичайні суди, які розглядали справи ворогів Бурбонів, вони виносили вироки про висилку або смертну кару. Фінансова політика –компенсація аристократам за втрачене в роки революції майно. Чотири ордонанси – чотири укази Карла Х , якими він фактично скасував «Хартію 1814 року» і здійснив державний переворот. Розпущена новообрана Палата депутатів;Введені нові обмеження виборчого права;Відмінено свободу друку і відновлено цензуру;Призначена дата проведення нових виборів. Причини революції 1830 року

Липнева революція 1830 року – «Три славні дні»27 – 29 липня 1830 року. Прийняв участь кожен десятий парижанин

Луї-Філіпп I Орлеанський. Король французів. Правління 1830-1848король-громадянин. Наполеон III Бонапарт. Наполео́н ІІІ Бонапа́рт — останній французький імператор з 1 грудня 1852 по 4 вересня 1870 (з 2 вересня 1870 року знаходився в полоні), Президент Французької республіки з 20 грудня 1848 по 1 грудня 1852. Племінник Наполеона I, після низки заколотів з метою захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848). Зробивши переворот у 1851 році й усунувши законодавчу владу, шляхом «прямої демократії» (плебісцит) встановив авторитарний поліцейський режим. За рік проголосив себе імператором Другої імперії. Становлення Другої імперії зробило його владу абсолютною.

Хартія 1830 року. У Хартії 1830 року існувало декілька суттєвих відмінностей від попередніх конституційних хартій. Зокрема, за новою редакцією хартії король втратив право законодавчої ініціативи, значні зміни були запроваджені до формування палати перів. Були зменшені виборчий майновий ценз, а також віковий ценз, що дозволило отримати виборчі права чоловікам з 25-річного віку і право обиратися з 30-річного віку. З положення хартії також була усунена згадка про католицизм, як державної релігії, усунена цензура преси і державним прапором затверджений триколор Французької революції.1. Липнева революція 1830 року показала безперспективність спроб відновлення у Франції «Старого порядку».2. Вона завершила період політичної реакції в Європі 3. До влади у Франції прийшла «фінансова аристократія» - банкіри, великі біржеві спекулянти,власники шахт, рудників

Епізод Бельгійської революції 1830. Картина Густава Вапперса, Музей стародавнього мистецтва, Брюссель

Липнева монархія. Фінансова аристократія – вважають для себе небезпечними середню і мілку буржуазію, робітників. Прихильники республіки та монархіїРобота з підручником – с.64. Пояснити дану схему

Завоювання Алжиру було розпочато в останні дні в реставрації Бурбонів Карлом X, що спробував збільшити свою популярність серед французького народу, особливо в Парижі, де було багато ветеранів наполеонівських війн. Його метою було зміцнити почуття патріотизму, і відволікти увагу від невмілої внутрішньої політики. Ледве звістка про взяття Алжиру досягла Парижа, Карл X був повалений у ході трьох славних днів у липні 1830, і його двоюрідний брат Луї-Філіпп I, очолив конституційну монархію. Новий уряд, складався з ліберальних опонентів експедиції Алжирі, що виступали проти завоювання, розпочатим старим режимом, але утримати Алжир виявилася складніше, ніж завойовувати його. Але внутрішні області захопити було складніше, щоб вирішити цю задачу французьке командування застосувало принцип «розділяй і володарюй». Спочатку домовилися з націоналістичним рухом у Кабілії і зосередилися на знищенні проосманських сил. До 1837, по захопленню Костянтіни проосманські сили були розгромлені і французи звернули увагу на націоналістів. Остаточно Алжир було захоплено до 1847 році. З 1848 Алжир було оголошено частиною Франції, розділено на департаменти на чолі з префектами і французьким генерал-губернатором. Територію Алжиру поділили на три заморських департаменти — Алжир, Оран і Константіну. Пізніше сталася серія повстань, але французи їх успішно придушили.

Робота з підручником. С.65 – виписати три основні риси розвитку економіки Франціїу першій половині 19 століття