Велика Французька революція

знаковий період історії, який тривав з 1789 до 1799 рр. Велика Французька революціяреволюція вплинула безперечно на всі країни Європи, а також на багато держав за її межами

слабкість абсолютистського режиму, який став гальмувати економічний та політичний розвиток країнибанкрутство держави, невдачі у зовнішній політиці, неврожаї. Король та його чиновники не спромоглися провести реформи та покращити ситуацію. Королівський двір витрачав величезні кошти на розваги, створюючи відчутний дефіцит у скарбниціале найголовніша причина – невідповідність між привілеями духовенства і дворянства та повинностями третього стану. Причинами революції стали:

на посади чиновників чи офіцерів у армії призначались виключно представники перших двох станів. Вони не платили податків, не відбували повинностейпредставники ІІІ стану (98 % населення), які несли основний тягар повинностей, були практично позбавлені доступу до влади чи кар’єри. Французьке королівство ще з середніх віків зберігало поділ на стани:І стан – духовенствоІІ стан – дворянствоІІІ стан – усе інше населення

Ідейну опозицію режиму підготували діячі Просвітництва – французькі мислителі Вольтер, Руссо, Монтеск’є, Дідро та іншіВони виступали за рівність усіх людей перед законом, позбавлення церкви світської влади, недоторканність власності, аграрну реформу, справедливе оподаткування, тощо

Неодноразові спроби короля Людовіка XVI та його міністрів (Тюрго, Неккер) обмежити видатки двору чи обкласти податками духовенство і дворян наштовхнулись на опір вищої аристократії та королеви Марії-Антуанети (мадам Дефіцит)

Для поповнення скарбниці було вирішено скликати Генеральні штати - представницький орган, який не збирався із 1614 р. Король розраховував добитися згоди на підвищення податків та розпустити депутатів. Натомість населення прагнуло проведення докорінних реформ. ІІІ стан добився подвійного представництва у штатах (не 300, а 600 обранців)

5 травня 1789 р. відбулось відкриття Генеральних штатів. Депутати від ІІІ стану вимагають надати право голосу кожному обранцю замість традиційного порядку «один стан – один голос».17 червня Генеральні штати стають Національними зборами, 20 червня – дають клятву «не розходитись, поки не буде прийнята конституція»

Депутатів активно підтримує народ. Стривожені чутками про можливий силовий розгін Національних зборів, 14 липня 1789 р. парижани захоплюють Бастилію – фортецю-в’язницю, символ тиранічної влади. Ця дата вважається початком революції

У Франції пожвавлюється суспільне життя, з’являються політичні клуби: фельяни (Лафайєт, Байї), кордельєри (Дантон, Марат), якобінці (Робесп’єр, Сен-Жюст)Велику популярність здобуває депутат-оратор Мірабо. Створюється Національна гвардія, яку очолює герой Американської революції маркіз Лафайєт

26 серпня 1789 р. було прийнято один із найважливіших документів революції - Декларацію прав і свобод людини і громадянина. Крім того – відмінено поділ на стани, націоналізовано церковні землі, скасовано цехи. Країну поділили на департаменти, розширили права місцевих комун (громад). Революція вплинула навіть на моду. Її законодавцями стали бідняки-санкюлоти які носили довгі штани та трикольорові кокарди

Конституція, прийнята 3 вересня 1791 р. суттєво обмежила права короля. Це обурило всіх монархів Європи. У серпні 1792 р. починається війна з Австрією, до якої згодом приєднуються інші держави. Проголошується лозунг «Вітчизна в небезпеці», формується нова революційна армія. Капітан Руже де Ліль пише «Марсельєзу», якій судилося стати гімном Франції

Наступ ворожих військ штовхає французів на штурм королівського палацу Тюільрі 10 серпня 1793 р. Королівську родину арештовують, проголошують нові вибори. На початку вересня у в’язницях відбуваються масові убивства.

Французькі добровольці у битві під Вальмі завдали поразки пруським військам і змусили їх відступити. У той же день, 20 вересня 1792 р. відкрився новий парламент – Національний Конвент.22 вересня 1792 р. Конвент проголошує Францію Республікою

У Конвенті формуються нові партії:жирондисти – виступали за помірковані реформи, правову рівність, приватну власність, самоуправління (Бріссо, Верньо)монтаньяри – централізоване управління, обмеження власності, терор (Робесп’єр, Дантон, Марат)«болото» - не мали чітких поглядів, підтримували тих, хто був сильнішим

21 січня 1793 р. після 40-годинних дебатів, 361 голос проти 360, Конвент проголосував за страту короля Людовіка XVI

Після страти короля Франції оголосили війну практично всі держави Європи. Різко погіршилась економічна ситуація. Не вистачало хліба, наростали дорожнеча і безробіття. У департаменті Вандея спалахнув роялістський заколот. У відповідь на це революціонери встановлюють диктатуру. Вся влада передається Комітету громадського порятунку (Робесп’єр). Комісари Конвенту отримують абсолютну владу на місцях.

31 травня – 2 червня 1793 р. якобінці (монтаньяри) силою усувають жирондистів із Конвенту. Почався період якобінської диктатури. Якобінці наводять порядок в армії, запроваджують революційний календар встановлюють тверді ціни, борються зі зловживаннями. Але разом з тим пробують замінити християнство на «культ Розуму», а для утримання влади починають велику хвилю терору. За рік лише у Парижі гільотинували 1251 людину, серед них Байї, Лавуазьє, Філіп Егаліте, Марія-Антуанета

Політика якобінців викликає спротив. Одного з лідерів – видавця газети «Друг народу» Марата убивають. Прагнучи утримати владу, Робесп’єр добивається страти інших лідерів якобінців. На гільотину потрапляють Ебер, Шометт, Дантон. Після прийняття декрету «Про підозрілих» ніхто у Франції не міг бути певним, що його не стратять

27 липня 1794 р. (9 термідора ІІ року Республіки за новим календарем) депутати Конвенту вирішують арештувати Робесп’єра та його прихильників. Наступного дня їх стратили.

Новий режим увійшов у історію як термідоріанський. Термідоріанці спочатку пробували продовжити політику якобінців (без терору), але у них не вистачило ні авторитету, ні рішучості. По країні поширились бандитизм і корупція. Казнокрадство досягло вражаючих масштабів. Знову спалахнуло повстання у Вандеї. У відповідь на революційні репресії роялісти розгорнули «білий терор».

22 серпня 1795 р. прийнято чергову конституцію. За нею влада передавалась Директорії з 5 чоловік.5 жовтня 1795 р. (13 вандем’єра IV року республіки) у Парижі відбувся роялістський заколот. Придушити його доручили молодому генералу Наполеону Бонапарту. Розгромивши заколотників, Бонапарт добився права очолити похід французів на Італію

Французька революційна армія веде успішні війни. Республіка завойовує Бельгію, Голландію, виводить із війни Іспанію та Пруссію. Проте остаточно Першу коаліційну війну завершує генерал Бонапарт, у ході Італійського походу (1796 – 97 рр.) завдавши поразки АвстріїПісля того Наполеон здійснює похід на Єгипет (1798 – 99 рр.), завойовує його, але британський флот перекреслює успіхи полководця.

Повернувшись із Єгипту, Наполеон розганяє Директорію в ході перевороту 18 брюмера (9 листопада 1799 р.)На зміну владі термідоріанців приходить режим Консульства, у якому Наполеон Бонапарт стає першим консулом із практично необмеженою владою, а два інших консули мають дорадчі повноваження. Велика французька революція завершилась