«Великий син українського народу, Тарас Григорович Шевченко"

Маньковецька гімназія

 Северинівської сільсьткої ради

 

 

 

               Усний журнал

(4 клас)

 

 

«Великий син українського народу,

Тарас Григорович Шевченко.

 

                                            

                                 Вчитель:  Швець  Тетяна

                                                       Сергіївна 

 

 

 

Тема: Великий син Українського народу,

                   Тарас Григорович Шевченко.

 

Загальнопізнавальні цілі :

    розширити знання учнів про життя і творчість Т. Шевченка;

    Вчити учнів виступати перед аудиторією, стисло формулювати свою думку; ілюструвати ідеї, думки, дослідження, висновки;

    розвивати життєві компетентності, пов’язані з умінням працювати в команді;

    збагачувати мову і мовлення школярів, вміння вільно висловлювати свої думки;

    бажання читати твори Шевченка;

    збагачувати словниковий запас учнів;

    розвивати критичне мислення, творчі здібності дітей, музичний слух;

    прищеплювати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями, прославляти свою Батьківщину добрими справами;

    виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

    Виховувати інтерес до пошукової роботи, самостійність, відповідальність.

 

 

Обладнання: Вишитий портрет Тараса Григоровича Шевченка,

                                       фо­тографії життя поета, виставка книг, дитячі

                        малюнки – ілюстрації до прочитаних творів,  

                        презентація до усного журналу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І мене в сім’ї великій,               

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

   Незлим, добрим словом.

 

 

 

Усний журнал

(слайд №1)

Дуже швидко плине час, як стрімкі води сивого Дніпра. Минають роки, сторіччя. Змінюється все навкруги, але не змінюється і не згасає любов до видатних людей, до геніїв, що віддали свій талант народу, рідній Батьківщині. До безсмертних геніїв належить наш Тарас Григорович Шевченко. 

Сьогодні   свій   усний   журнал   ми   присвячуємо   вивченню життєвого  і  творчого  шляху  Т.Г.  Шевченка.  Ми  зібралися  з  вами,  щоб відзначити 200 річницю від Дня народження великого українського поета.(слайд №2), (слайд № 3).

 

Сторінка 1. «Життєвий шлях Тараса

                                                  Григоровича Шевченка».

(слайд№ 4)                 Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

(Розповідь дітей про життя Т. Г. Шевченка).

1-й учень. Т.Г. Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) (слайд №5). Батько  —  Григорій  Іванович   —  родом  з Кирилівки (слайд №6); мати — Катерина Якимівна Бойко  — з Моринців (слайд №7). Обоє були кріпаками пана Енгельгардта. Перші роки після одруження молоді Шевченки жили в Кирилівці в хаті діда Івана.(слайд №8).

Тут народилася старша сестра Тараса, його ніжна нянька Катерина. Родина Шевченків була велика. Тут народилася Марія, але через два роки померла. В хаті діда Івана жило тринадцятеро душ. У 1810 р. сім'я переїжджає у Моринці. Тут народився старший брат Тараса — Микита. Потім народився Тарас.  Наприкінці 1815 р. Шевченки змушені були повернутися до Кирилівки в хату діда Івана. Згодом народилися Ярина, Марія, Йосип. У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи, до кирилівського дячка.

 (слайд № 9).

2-й учень. Знесилені тяжкою працею на панщині, кріпаки вмирали рано. 20 серпня 1823 р., коли Тарасові було 9 років, померла його мати.(слайд №10). Лишившись з малими дітьми  батько змушений був одружитися вдруге. Він взяв удову в якої було своїх троє дітей. І хата стала пеклом. Зла мачуха була сварливою. Незабаром, коли Тарасові ледве сповнилося 11 років, 21 березня 1825 р. помер батько. Тяжкою тоді була доля сиріт.

(слайд № 11).Тарас наймитував у школі, носив воду, прибирав; пас гусей, овець, телят, терпів знущання. Тарас тяжко працює в наймах, а випаде вільна хвилинка – вчиться читати, писати, малювати. А по закутах, щоб ніхто не бачив, плаче з горя.

Із ранніх років він цікавився народною творчістю, у дяків навчився читати й писати, рано виявився у хлопця хист і до малювання, який помітив маляр із села Хлипнівці, але на той час Шевченкові було вже чотирнадцять років і його зробили козачком В.В. Енгельгардта.(слайд № 12).

3-й учень. Спочатку його послали на кухню кухарчуком, звідки Тарас тікав у бур'яни й малював. Згодом його взяли у козачки в панські покої. Побачивши, що Тарас гарно малює, пан узяв його до себе як кімнатного живописця. Восени 1829 року разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздить до міста Вільно. Помітивши здібності козачка до малювання, Енгельгардт віддає Тараса вчитися у досвідченого майстра. 1831 року,  із паном, сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, . Вечорами Тарас любив перемальовувати статуї у Літньому саду. Одного вечора сталася зустріч із земляком –художником Іваном Сошенко. (слайд № 13). Сошенко зі своїми друзями викупили Шевченка з кріпацтва за 2500 карбованців. Художник Брюллов намалював портрет поета  Жуковського. Портрет було продано на аукціоні. За ці гроші Тараса звільнили з кріпацтва. 22 травня 1838 року Шевченко став вільним, вступив до Петербурзької художньої академії. (слайд№ 14). В 1845 році закінчив академію з двома срібними медалями.

4-й учень. . Після закінчення Академії мистецтв Шевченко приїздить до Києва. Працює художником, пише вірші, в яких виступає проти панів і царя. (слайд № 15). За виступи проти царя, за бунтарські вірші 33 річного Тараса арештували і заслали на 10 років у солдати в Орську фортецю (це в Казахстані) під суворий нагляд. Поетові заборонили навіть писати і малювати, але Тарас Григорович писав вірші і ховав за халявою чобота «захалявні книжечки». Там, у далекому засланні, насильно відірваний від рідної України, він часто у віршах згадував своє безрадісне дитинство, життя кріпаків.  (слайд №16)

  Вербову гілочку, як символ рідної України, повіз Тарас Шевченко із собою на заслання, і згодом посадив цю гілочку у казахській пустелі, виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. А потім ще 200 вербинок виростив поет із її гілочок. Вербовий гай у засланні нагадував Т.Шевченку рідну Україну. А щоб поливати свій гай, він ще й криницю викопав. 10 років солдатської муштри підірвали здоров’я поета. Важко хворів.(слайд № 17)

      9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Прийшли друзі привітати важко хворого поета. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Шевченка було перевезено у Канів і поховане на Чернечій горі. Так заповів великий поет.

(слайд № 18).

Вчитель. Помер Шевченко не в Україні, але похований він, як і заповів, у Каневі, на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. (слайд № 19).

     Прожив поет лише 47 літ, з яких 24 роки він був кріпаком, 10 — в засланні, і лише 13 літ був вільною людиною ...

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, а його любов до людей на ненависть і погорду.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість.

(слайд №20).

Сторінка 2. «Великий Кобзар». (слайд № 21)

Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і дороду. 
Кожний вірш свій і поему,
                                   Він присвячував народу.       (слайд № 22)

Знаменна подія відбулася у Петербурзі: у 1840 році вийшла у світ книга віршів «Кобзар». В ньому було 8 поезій. З того часу минуло багато років. Ця книжка вважається святинею, національною Біблією України. У своєму «Кобзарі» Тарас Шевченко говорить про те, що наш народ, наша мова, наша культура житиме вічно. (слайд №23)

 (Діти розповідають вірші, і показують малюнки до віршів).

(слайд № 24)

1.    й учень:

                     «Садок вишневий коло хати»

(слайд № 25)

2. й учень:

                       «Вітер з гаєм розмовляє….»

(слайд №26)

3. й учень:

                      «Зоре моя вечірняя…»

(слайд № 27)

4.  й учень:

                       «Тече вода з – під явора…»

(слайд № 28)

5.   й учень:

                      «Реве та стогне Дніпр широкий»

 

       (слайд № 29),   (слайд № 30)                                     

Сторінка 3. «Шевченко - художник».

 (слайд № 31)

Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

(слайд № 32)

1 – й учень: Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка налічує близько 1200 робіт. За своє життя він створив 40 автопортретів. Очевидно, що в такий спосіб художник прагнув передати свої думки, переживання, зміну внутрішнього і зовнішнього вигляду.

2 – й учень: Творчість  Шевченка - художника  посідає   особливе   місце   в розвитку українського образотворчого мистецтва. Художню освіту Т.Шевченко здобув у Петербурзькій Академії мистецтв. Вчителем Шевченка був видатний художник Брюллов.

(слайд № 33)

 (слайд № 34)

(слайд № 35)

Сторінка 4. «Пісні, складені на слова Т.Г. 

                                                                              Шевченка».

(слайд № 36)

Думи мої, думи мої,

Горе мені з вами,

Нащо стали на папері,

Сумними рядками….

На слова Шевченка складено багато пісень

(«Садок вишневий коло хати», «Зацвіла в долині», «Думи мої, думи мої...», «По діброві вітер виє», «Як умру, то поховайте», «Наш отаман Гамалія» та ін.). Ліричні пісні ми можемо співати вдома, на вулиці, але є три пісні святі, які стали символами пам'яті про Шевченка: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи мої», «Заповіт». Ці пісні для нас святі. Коли їх починають співати, всі люди встають, припиняють розмови, урочисто підспівують.

(Слухання запису «Думи мої…», «Реве та стогне Дніпр широкий») (слайд № 37, 38).

Сторінка 5. «Вшанування Т.Г.Шевченка».

(слайд № 39, 40)

Живи, поете, в бронзі і граніті,-
Живи, поете, в пам’яті людській,
Живи в піснях, у «Заповіті»,
У слові праведнім, у славі віковій!

Шевченка знають, шанують в усьому світі. (слайд №41, 42, 43). Пам’ятники Великому Кобзарю стоять у Канаді, Угорщині, США, Франції, Аргентині. Його ім’ям названо вулиці багатьох міст світу, його ім’я носять університети, школи, міста.
      (слайд № 44)   У день народження Т.Г.Шевченка дорослі і діти ідуть до пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря. Наш усний журнал «Великий син українського народу.» у ці березневі дні - данина памя’ті, наше вшанування Тараса Григоровича Шевченка. (Слайд 45)
(Діти покладають квіти до портрета Т. Шевченка, запалюємо свічку пам’яті, всі присутні одержують календарі - пам’ятки про Кобзаря). (слайд 46).