Методична робота

              з музичної літератури

                            на тему:

    

 "Вертеп і вертепна драма в українській                   

                           культурі.”

 

                                                 Виконала викладач

                                                                                        музично-теоретичних

                                                 дисциплін

                                                 Дорошенко В.О.

 

 

 

 

                          

 

                                                                  Зміст

 

вступ                                                            

1.поняття вертеп та вертепна драма………………………………………………

2.історія виникнення вертепу………………………………………………………

3.роль вертепу в становленні української культури…………………………….

4.будова вертепу……………………………………………………………………

5.основні сюжети.

6.сучасні вертепи.

висновки.

методичні рекомендації.

список використаної літератури.

додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     

 

                                                                 

Анотація. Методична робота розкриває зміст поняття «Вертеп» та «Вертепна драма», досліджує історію виникнення вертепу, його значення та місце в українській культурі, будову та його учасників, сюжети «світської» і  «духовної» частин та їх музичний супровід, сучасний вертеп. Робота написана з метою для більшого використання інформації на уроках з музичної літератури   та ознайомити учнів з обрядом колядування в Україні,народним
вертепом, викликати бажання відроджувати давні традиції та звичаї,
прищеплювати любов до пісні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     Вступ

   Музична література  є освітнім курсом, де у процесі навчання вивчаються кращі зразки вітчизняної та зарубіжної музики. На цих зразках виховуються художні та музичні смаки учнів, дається уявлення про основні музичні форми та жанри, особливості музичних стилів. Тим самим підкреслюється тісний зв'язок курсу музичної літератури з курсом сольфеджіо, музичного інструменту, теорії музики з елементарним аналізом музичних творів тощо. Курс музичної літератури передбачає ознайомлення зі світовим музичним процесом, яскравими сторінками музичного життя, еволюцією музичного мислення, музично-історичними стилями. Саме на уроках музичної літератури слухові та професійні виконавські навички учнів, здобуті ними теоретичні знання, естетичні та емоційні враження виступають чинниками формування цілісного уявлення про духовний розвиток людства та взаємозв’язок музичного мистецтва з іншими видами художньої діяльності людини. Таким чином, музична література як теоретичний предмет узагальнювального характеру сприяє становленню загально-естетичної культури учнів та підвищує рівень фахової підготовки майбутніх професійних «музикантів». Виховання у дітей і підлітків любові й інтересу до музики, розуміння класичного і сучасного музичного мистецтва, розвиток музичних здібностей учнів та їх професійна підготовка — основні завдання музичних шкіл та шкіл мистецтв. У вирішенні цих завдань провідна роль належить саме курсу музичної літератури. Естетичне, моральне і професійне виховання в курсі музичної літератури тісно пов’язані. Це робить її найбільш відповідальною, цілеспрямованою і найзначнішою дисципліною серед інших предметів музичної школи. Слухання і вивчення музичних творів є одним із засобів музичного виховання, що сприяє єдності художнього й технічного розвитку учнів. Усвідомлення  вартості класичної спадщини і вміння на цій основі скласти власну думку про складні явища сьогодення, виховання розуміння етичної значущості класичного і сучасного музичного мистецтва є основним світоглядним завданням курсу. Більш спеціальні завдання курсу музичної літератури — розвиток високого музичного смаку, розширення професіонального кругозору,залучення учнів до історії людської культури в її музичних явищах. В умовах дитячих музичних шкіл та шкіл мистецтв вони вирішуються головним чином шляхом засвоєння музичних творів, знайомством з біографіями їх авторів. Знання учнями певних творів і творчих біографій композиторів — початкове призначення курсу. Для вирішення завдань музично-естетичного виховання курс музичної літератури ставить своєю конкретною практичною метою розвиток в учнів різнобічних музичних навичок і насамперед вміння усвідомлено й емоційно слухати музику. У процесі вивчення музичних творів учні повинні набути навичок елементарного слухового розбору музичних творів. А це передбачає розуміння виразності окремих елементів музичної мови, сприйняття образного характеру творів, запам’ятовування найголовніших його тем, упізнавання на слух почутої музики. Учні мають навчитися грамотно викладати свої думки і враження про музику, про її зміст, побудову і виражальні засоби.

 

  Вертеп - це молитовне прославлення Бога через театральне дійство та комічне відображення побутового життя. Це одна з найкращих оздоб Різдва, наша традиція, яку ми зберігаємо вже понад чотири століття.

  Поняття вертепу є дуже важливою темою для вивчення і розуміння розвитку української культури 16-19 століть. Адже у цей період, важкий для становлення української культури час через низку причин, таких як, розподіл українських територій між декількома державами, а отже утиски мови і культури, соціальних, політичних, релігійних протистоянь, вертеп відігравав важливу роль у формуванні української літератури і театру. Не можливо не сказати про роль цього виду мистецтва на початку і середині 19 століття, період переслідування української культури, як найзручнішої форми мистецтва для поширення правди про історичні події та збереження національних традицій.

  Також тема є актуальною, бо в останні роки спостерігається відродження вертепу у західних та центральних областях України у вигляді вертепних композицій у костелах, на площах та у великих магазинах, живих вертепах та вертепних театрів на дитячих святах у садках та школах. Відкривається багато гуртків по створенню фігурок та ляльок для вертепу з дерева, паперу, у вигляді орігамі та інших матеріалів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     1. Поняття вертеп та вертепна драма.

  Вертеп (зі старослов'янської - печера) - старовинний український мандрівний театр маріонеток, що виник в Україні, в барокову добу (друга половина 17-18 століття). Мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому - механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали "свята", мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібностей й дотепності вертепника.

  Інше подібне значення вертепу - старовинний ляльковий театр, де ставилися релігійні і світські п’єси.

  В українському вертепі - старовинному театрі ляльок, дуже подібного до польської шопки або до білоруської батлейки - вистава за змістом і насиченістю дійства поділялася відповідно до ярусної структури вертепної скриньки на світську та духовну частини.

  Існує три форми вертепу:

  Вертепна композиція - відтворення сцени Різдва з використанням об'ємних фігур або фігурок виконаних з різного матеріалу.

  Механічний вертеп - розвиток форми вертепної композиції, в якій окремі фігури анімовані за допомогою прихованого механізму.

  Вертепний театр - різдвяне дійство засобами лялькового театру, іноді також за участю людей-акторів. Вертепом в цьому випадку називають також особливий ящик, в якому показують лялькову виставу.

  Живий вертеп - вертеп, в якому роль всіх або деяких персонажів виконують живі люди.

  Усі види вертепів пов’язані зі святом Різдва. Як правило, скульптурно-декоративні композиції виставляють для перегляду, а театральні вистави розігруються тільки в період різдвяних свят.

  Вертепи походять від містерії - західноєвропейської середньовічної релігійної драми, що в 17 столітті розповсюдилась на польські, а згодом і українські землі.

  Вертепна драма - художній твір, що складається з двох частин: різдвяної драми і механічно приєднаної до неї сатирично-побутової інтермедії. Тексти вертепної драми дійшли до нас тільки з другої половини XVIII століття. В основу релігійного дійства вертепної драми покладено євангельське оповідання про народження Ісуса Христа.

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

                                           2. Історія виникнення вертепу.

  Перша письмова згадка про вертеп датується 1666 роком, вона міститься в матеріалах львівського ставропігіального братства. Існують і інші припущення щодо першого вертепу: це 1591 і 1639 рр., також скомороші "игры, глаголемыя куклы" побутували ще в Київській Русі, а звичай "ходіння з куклами" відомий з 1573. Вертеп не є суто християнським "винаходом". Відомо, що в його основу покладені дохристиянська традиція шанування Нового Сонця, Нового Хліборобського Року, що починається з поворотом сонця на весну. Відповідно до цього, різдвяна обрядовість тісно в'яжеться з віруваннями в щасливий почин та з магічними діями, що мають забезпечити в тому наступному році добрий урожай.

  Елементами, що вплинули на формування вертепу є іконографічні образи візантійської культури, іспанське ретебло (вівтар-шафа), середньовічна західноєвропейська містерія, польська шопка.

  Велике значення для розвитку вертепу мала шкільна драма. У зв’язку з її розвитком в Україні велику роль відіграли братські школи в Острозі та Львові ще наприкінці XVI ст., єзуїтські колегіуми у Львові, Кам’янці-Подільському, Луцьку. Перебуваючи під опікою колегіумів і користуючись всебічною підтримкою ордену єзуїтів, шкільна драма в XVI ст. набуває значного поширення в Польщі, а незабаром дістається й до України. В. Рєзанов наголосив на тому, що "єзуїти застали в Польщі розвинуту театральну традицію, на цей час поляки полюбляли сценічні вистави - шкільні, церковні, релігійно-полемічні. Враховуючи ці обставини, єзуїти в перші тридцять років своєї діяльності дозволяли учням розігрувати трагедії, комедії, містерії Різдва Христа, Страсті Господні і свято Євхаристії".

  Найбільш поширилися вертепні вистави в другій половині 18 століття, особливо, в добу занепаду Києво-Могилянської академії, коли число вертепників поповнювалося її вихованцями, що йшли в народ популяризувати українські вистави в формі лялькового театру. Ця форма була найзручнішою для поширення в маси правди про історичні події (наприклад, добу козацтва - вертеп "Запорожець") чи збереження національних традицій (в тому числі, колядок) в період переслідування з боку Російської імперії. В цей час вертепи поширилися на етнічно російські території, наприклад, в Сибірі, і вторинно набули популярності у Польщі. Вертепна драма як адаптований варіант різдвяної шкільної драми XVII-XVIII ст. виявилася дуже живучою. Ще в 1936 р. було повідомлення про новознайдений куп'янський вертепний театр. Компактність скриньки, демократизм тексту забезпечили вертепові довговічність. Вертеп прикрашає і збагачує святкування празника Різдва Господа нашого Ісуса Христа.  

                 

 

 

                  

                     3.Роль вертепу в становленні української культури.                                                                                                                                                                                                   

                

  Розвиток української науки й культури XVI-XVII ст. відбувався в досить складних і суперечливих умовах.

  Територія України була розділена між Річчю Посполитою, Угорщиною і Туреччиною. В умовах національного, соціального та релігійного протистояння культура українців зазнавала постійних утисків.

  Однак навіть ці негативні чинники не змогли припинити духовного життя українців. Боротьба за національне й соціальне визволення, розвиток української мови та початок книгодрукування - усе це сприяло швидкому розвиткові української літератури та театру. Українська культура - як культура, тривала в часі і позначена впливами різних етносів і часів, сфокусована у вертепному дійстві. Вертеп є символом цілісності світобудови українців. Сакральне і профанне, релігійне і побутове, об'єднані дашком вертепного будиночка.

  Середньовічні актори були осілі та мандрівні. Мандрівні актори об'єднувалися в трупи, переходили з місця на місце й давали вистави на вулицях, площах, ярмарках просто неба. Вони поширювали байки, казки, народні пісні одних територій на інші, в тому числі за допомогою вертепу.

   Розвиток і поширення вертепу на українських землях значною мірою вплинуло на розвиток сучасного мистецтва, зокрема театрального.

  За твердженням дослідників театрального мистецтва (І. Франка, М. Возняка) прадавні форми театру стали прикладом для творців перших літературних українських драматичних творів, зокрема вертепної драми. Іван Франко називає її найвищою художньою формою українського театру і робить висновок, що маючи давні історичні традиції, які беруть початок від народних обрядів і звичаїв, через вертеп давнє українське театральне мистецтво стало одним із джерел українського театру XIX ст.

   Вертеп зберігся в кількох оригіналах, власне сама скринька та варіанти тексту вертепу. Про популярність адаптованої різдвяної драми свідчать драматичні твори XIX-XX ст., автори яких під час роботи свідомо орієнтувалися на вертеп. Це "Уродова морока" П. Куліша, "Вертеп" В. Шевчука, "Вертеп" і "Милостиня Божа" Л. Старицької-Черняхівської. У цей час, 1876 р., з’являється Ємський указ, згідно з яким забороняється друкувати українською мовою будь-які твори, крім художніх творів та історичних документів, ставити театральні спектаклі, не дозволялося прилюдне читання українською мовою будь-яких дисциплін.

  Користуючись вертепом, українські письменники XIX-XX ст. в найбільш несприятливих для нашої культури умовах порушували важливі проблеми національної ідентичності, боротьби за збереження мови, літератури, народу, держави.

 Усіх драматургів XX ст. приваблювала й сама характерна особливість вертепної скриньки - можливість паралельного синхронного показу подій: народження і смерті, любові і ненависті, земного і небесного, реального і уявного.

                                                         4. Будова вертепу.

  Вертепна скриня схожа на будиночок, що має два, а іноді три поверхи, які за християнською традицією трактувалися як "підземелля", "небо" і "земля". Виготовлений із дерева або картону, відкритий з боку глядача, будиночок мав різний розмір (до двох метрів заввишки і одного метра завширшки). У дні скрині і в полиці, що розділяла поверхи, робилися прорізи - доріжки для руху ляльок. Поверхні полиць обклеювали хутром або тканиною. На другому поверсі показували різдвяну драму релігійного змісту; на першому - прив'язана до неї сатирично-побутова інтермедія. Зазвичай на верхньому поверсі вертепу знаходилася нерухома фігура діви Марії з немовлям, а на нижньому - трон царя Ірода. Вертепні ляльки рухалися за допомогою прикріплених до них знизу дротів. Вертепник, який стояв позаду скрині, водив ляльку по прорізах у підлозі, спостерігаючи за дією у спеціальні віконечка. Лялькар говорив і співав за всіх героїв, змінюючи голос для надання певної характеристики персонажам. Ляльок у вертепах могло бути до 40. Незважаючи на видиму простоту, вирізьблені з дерева ляльки були справжнім витвором національного прикладного мистецтва. Різьбярі створювали образи, звертаючись до народних

уявлень про героя (Запорожець), міфологічних персонажів (Смерть,Чорт),обрядових тварин.

 

 

Крім того, частина вертепних ляльок мали певну механізацію: Смерть замахувалася косою, Козак танцював, присідаючи, у царя Ірода голова злітала з плечей. Кожна лялька мала свій ігровий простір і рухалася строго в його межах. Персонажів біблійної частини вистави одягали у канонічне вбрання, решту героїв - відповідно до соціального положення і національних ознак. Проте зовнішній вигляд ляльок змінювався під впливом часу і завжди залежав від матеріалів та фантазії власника.

  Авторами і виконавцями Вертепа були бурсаки, учні колегіумів та Академії. Вони возили Вертеп до міста чи села, особливо під час канікул. Вертепну виставу щедро наповнювали музичним супроводом. Першу частину вертепної вистави супроводжував хоровий спів – колядки і канти. “Дудочку” (“козачок”) – танець пастухів, що прийшли поклонитися немовляті – Христу, виконували під інструментальну музику (скрипка) чисто народного складу.

 

                                        Колядка «Нова радість стала».

   Друга частина була насичена народною музикою, яка служила національно-музичною характеристикою дійових осіб. Їх виконував хор і невеликий інструментальний ансамбль (сопілка, скрипка, бубон, цимбали та ін.). Обов’язковою складовою частиною другої дії були: хорова пісня “Ой під вишнею”, соло Запорожця “Та не буде лучче” і ряд танцювальних мелодій (камаринська, козачки, краков’як).

  Схема найбільш розповсюдженого варіанта другої дії  Вертепу така: характерний танець під пісню діда та баби  “Ой під вишнею”. “Камаринська” Солдата з красунею Дар’єю Іванівною. Танці гусара з мадьяркою, цигана з циганкою, поляка з полячкою. Вихід Запорожця – сольна пісня “Та не буде лучче”, танці Запорожця з шинкаркою та циганкою, танець єврейської пари і заключні загальні танці. Пісні і танці чергувалися з розмовними діалогами, в яких поряд з побутовим жартом нерідко звучали соціальні мотиви.

                                                          

                                                         5. Основні сюжети.

 Сюжет верхнього поверху вертепу був традиційним (незмінним): цар Ірод дізнається від волхвів, що народився Христос, претендент на його престол. Бажаючи позбутися суперника, він кличе воїна і наказує йому перебити всіх віфлеємських дітей віком до 2 років. Воїн виконує наказ, але одна жінка Рахіль не дає свою дитину, тому озлоблений Ірод наказує вбити дитя. За цей злочин смерть відрубує Іродові голову, а чорти тягнуть його в пекло.

  Сюжети нижнього поверху були щоразу різними. Проте повсякчас мали однакову мету - зображення реалій життя того часу. Тому обов'язковими героями були: дід, баба, коза, смерть, циган, циганка, жид, жидівка (термінологія XVII ст.), шляхтич, шляштанка, москаль, козак.

  Індивідуалізація образів досягалася зовнішністю ляльки, її одягом і особливо мовою. Відповідно, кожен з героїв займався традиційною для нього справою: дід і баба зображують сімейні стосунки, цигани обдують, жиди обманом заробляють гроші, шляхтичі розважаються, козак і москаль сваряться і б'ються, смерть приходить у будь-який час і до будь-кого, а коза вмирає для того, щоб воскреснути. Персонажі інтермедій змагалися в дотепах, співали, танцювали тощо, кожен діяв згідно зі своїми соціальними, становими, віковими ознаками та інтересами. Це створювало повчальне і веселе динамічне видовище, типізоване за законами поетики народної творчості.

  Проте був і "живий" вертеп, його виконавців інколи іменували машкаратами. Ця назва походить від слова машкара, що означає маска, личина. З звіздами ходили колядувати діти й підлітки, а в машкарати приймали лише дорослих парубків. Це був такий собі український варіант маскараду, - діти були одягнуті в звичайний одяг, а дорослі, котрі грали серйозніші ролі (смерть, царя, янголів) були в масках.

  З часом лялькарі, ставали професійними бродячими виконавцями. Зазвичай ляльковод був власником і вертепу, і ляльок, пам'ятав текст напам'ять і міг його змінювати залежно від умов виступу.

 Під час ходіння з вертепом, крім лялькаря і діти співали духовні пісні або всі разом співали різдвяний ірмос. Бувало, що вертепи ніхто не носив, а ставили їх в середині храму, прибирали квітами і хвойними гілками, всередину ставили ікону Різдва Христового. Дуже раділи парафіяни такому святковому диву.

                                                         6. Сучасний вертеп.

  Вертепні сценки, які хоча й міняються з часом, у своїй суті передають містерію Різдва. Міняються літературні та сценічні форми, однак не міняється основна вістка.

  Та все ж сьогодні можна вести мову про трансформацію сучасного вертепу у дві складові частини - статичну та динамічну. Як одна, так і інша, має доволі широкий діапазон варіативності. Динамічним вертепом можна назвати вистави, які ставлять люди вживу, самі виконуючи ролі, а сценами для них стають домівки господарів, імпровізовані сцени на центральних площах міст та сіл. Сценки стали рухливішими, а сюжети - емоційно насиченішими. Будь-яке динамічне вертепне дійство за своєю природою інтерактивне і передбачає жваве спілкування між акторами та господарями, що, очевидно, неможливе без імпровізації. Та ще багатограннішим є статичний вертеп. Цей символ Різдва можна зробити самому і розмістити вдома. Для цього стане у нагоді чимало речей: від власних ескізів, заготовок та саморобок у дитячих журналах до гіпсових вертепів із супермаркетів. Відкривається багато гуртків по створенню фігурок та ляльок для вертепу з дерева, папіру, у вигляді орігамі та інших матеріалів. Особливими є вертепи, які з року в рік виставляють у наших храмах як нагадування про радісне народження Христа у бідній стаєнці, в умовах, які б сьогодні викликали у пересічних людей жах та розпач, а не радість. Це і крихітні вертепи на тетраподі (столик у храмі,на якому, зазвичай, розташований Хрест, ікона храму та, іноді,Євангеліє), і масштабні,розміром у людський ріст композиції, які встановлюють на церковному подвір’ї.

                                                      Висновки.

  Отже, вертеп - це вид народної драми, усної народної поетичної творчості, поєднання містерійних і народних мотивів. Вертеп - це комедійні різдвяні вистави на побутову та релігійну тематику. Своїм корінням вертеп сягає грецької культури -театру Діоніса. Свято на його честь супроводжувалося гучними забавами, танцями і прелюдіями. Іконографічні образи візантійської культури, іспанське ретебло (вівтар-шафа), середньовічна західноєвропейська містерія, польська шопка вплинули на формування вертепу.

 Українська культура формувалась в складних умовах, під впливом різних часів і народів. Тому, вивчаючи цю тему на уроках музичної літератури, діти дізнаються, що Вертеп відіграв велику роль у розвитку української культури, театру та літератури, адже був символом цілісності світобудови українців.

 Сценарії вертепу записували, запам’ятовували селяни і передавали з покоління в покоління, а так як вони були засновані на реальних історіях з побуту українців 16-18 років, за допомогою вертепу ми отримали безцінну інформацію про життя наших пращурів. У період переслідування української культури, українські діячі звертались до мистецтва вертепу для збереження традицій та поширення української мови.

 Вертеп представляв собою доволі велику, приблизно у ріст людини, скриньку, яку обтягували матерією чи обклеювали різнокольоровим папером, та навіть образками святих. Такі скриньки, зазвичай, поділялися на два, іноді на три яруси. На цих ярусах були сцени, під якими перебував ляльковод, який керував маріонетками через спеціальні прорізи у сцені. Декорації були, зазвичай, із тканини чи паперу. Але траплялися і вертепи, де були намальовані справжні картини масляними фарбами.

  В українському вертепі вистава за змістом і видовищністю дійства поділялася відповідно до ярусної структури вертепної скриньки на світську та духовну частини. На другому поверсі двоярусного вертепу відбувалися події, пов’язані з народженням Ісуса Христа. У основі сюжетів були релігійно-містерійні, різдвяні тексти. На нижній сцені жили персонажі різних національностей: українські селяни - дід і баба, запорожець, солдат-москаль, жид, поляк, циган. Усі вони раділи народженню Спасителя і смерті Ірода, танцювали під гру музик. Зважаючи на зрозумілість та простоту сюжету, а також легкий виклад, вертеп феноменально пройшов випробування часом, дійшовши у дещо зміненому вигляді і до нас. І знов набирає популярності у вигляді живих вертепів або вертепних композицій в костелах, на площах та вдома.

                                                            

                                      

 

                                          

 

 

 

                                                 Методичні рекомендації.

 Сама по собі творчість дітей дуже скромна, але педагогіча ефективність застосування її у вихованні дітей значна. Життя дитини збагачується хвилюваннями, якими супроводжується процес творчості: ця робота потребує від дитини вольових зусиль, активності, ініціативи. Вона надає їй естетичну насолоду, пробуджує творчу уяву. В дитячій творчості приховуються можливості розвитку не тільки музичних здібностей, але і загально естетичних уявлень та загальних якостей особистості дитини, її всебічного і гармонічного розвитку.

  Успішне навчання і розвиток дітей залежить від викладача, від його вміння так спланувати урок, розподілити форми роботи, щоб дітям було цікаво навчатися, щоб на уроці знайшлось місце і для засвоєння нового матеріалу, і для слухання музики, для розучування пісень, закріплення теми.

    В українському фольклорі цикл зимового Календаря представлений колядками та щедрівками. В цілому вони виявляють гарно збережений шар обрядової архаїки1, поширений в більшості регіонів України. Тому, з метою ознайомити учнів з обрядом колядування в Україні та народним
Вертепом, викликати бажання відроджувати давні традиції та звичаї,
прищеплювати любов до пісні, народних традицій та звичаїв, ми вивчаємо тему на уроках музичної літератури як « Театралізовані дійства. Вертеп».

    В процесі уроку при вивченні теми « Вертеп» я використовую наступні форми роботи: 

 1) слухання музики (колядок, кантів, різних танців) з демонстраційним матеріалом на слайдах;

 2) слухання музики із переглядом уривку відео або кліпу;

 3) музична вікторина із відео;

 4) вікторина – збери пазли (дане завдання і відповідь);

 5) музичний колаж;

 6) презентації (яку додаю);

 7) відвідати виставкові зали (додаток 1),

 8)розіграти дійство Вертеп на уроці(по можливості театралізоване  додаток 2 );

 9)музичний кросворд;

10)ігри, тощо.

                                         Гра «Знайди відповідник».

Олесь Кмітливець випадково розсипав картки зі словами з пісень зимового циклу та епітетами до них. Допоможіть йому знайти відповідники.

вечір		рідна
Миколай		з ярої пшениці
Україна		Божий
Син		святий

                                        калачі                            добрий

Також можна впроваджувати наступні види робіт: спів під караоке; спів під відео - фонограму; спів під перегляд кліпу; впізнай колядку за мінусом, за ритмом; імпровізація із виконанням творчих завдань: добери малюнок до колядки (щедрівки), створи власну мелодію за картинкою, тощо.

    Наочність на уроці допомагає вчителю більш ґрунтовно розкрити тему уроку за допомогою: демонстрації слайд – шоу; перегляду фото – шоу на слайдах; перегляду відео або уривку концерту, кліпу, фільму, архівних матеріалів; перегляду уривків із мульфільмів; перегляд фото і відео матеріалів із життя композиторів тощо.

      Використання у процесі навчання цікавих форм і методів роботи допомагає розкрити процес створення дитиною творчої роботи від задуму до втілення, є можливість побудувати нестандартний урок: урок-мандрівку, малювання в уяві образів, навіяних чарівною музикою та розповіддю педагога.

 Підсумовуючи, хочу зазначити, викладач не повинен зупинятися на досягнутому, а має створювати щось нове, цікаве, захоплююче і корисне!                                         

                                       

 

                               

                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 Список використаної літератури:

 

1. Тлумачний словник української мови. - Харків: - , 2005

2. Франко І. Твори: у 50 т. /І. Франко Твори: у 50 т. Київ: - , 1983

3. Данченко В.“Український вертеп: Роздуми про виникнення та          

побутування.” Київ: - , 1973

4. Возняк М. Початки української комедії (1619-1819) Львів: - , 1919

5. Марковський Є. Український вертеп. Розвідки й тексти Вип. 1 Київ: - ,

1929.

6. Рєзанов В. “К истории русской драмы: Экскурс в область театра

иезуитов”. Ніжин: - , 1910

7. Франко І. “До історії українського вертепу XVIIIст.” Київ: - , 1982

8. Кисіль О. Український театр. Київ: - , 1968    

9.Сайт Вікіпедія http://wikipedia.org/.

10.Додатки (презентація).

 

 

 

 

                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     ДОДАТОК(1).

              Виставка «Українські Різдвяні вертепи» - у Софії Київській.

 У виставковій залі пам’ятки архітектури ХVІІІ ст. «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» у Києві працює виставка «Українські Різдвяні вертепи».

  На виставці представлено вертепи з фондових колекцій Національного музею народної архітектури та побуту України, Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Мета виставки – відродження та популяризація давніх фольклорних звичаїв: традиція встановлювати Різдвяні вертепи була започаткована святим Франциском Ассизьким. Перший вертеп він встановив з благословення папи Гонорія ІІІ у містечку Греччо в Італії у 1223 р. В Україні перші Різдвяні вертепи з`явилися ще у ХVІ столітті.

                                                       

                   

Додаток 2.

                                       Сценарій лялькової вистави.

З В І З Д А Р: 
Вечір добрий! Вечір свята!
Ми вітаєм Вашу хату!
Ваших рідних і малечу
В святий вечір, добрий вечір!

Ми йдем довго й звідаля´
Щоб звістити таємницю:
Народилося маля
Не в палаці, не в світлиці

Не в хоромах між панів,
А у полі у яскині!
Народилось щоб зрадів
Весь народ на Україні!

 

Звучить колядка: «Добрий вечір тобі, пане господарю»

 

Воїн: Мій царю, кажуть, що новина –

         Зродила Марія Діва Сина.

         (Здивовано): Месію начебто –

          Царя усього світу! Обіцяного в Заповіті.

Ірод:  Ха-ха! Зуміли розсмішити!

Воїн: Царю мій, зі Сходу три мудреці прийшли

          Котрим відомо, що родився новий Цар,

          Новий земний володар.

Ірод: Хто? Що? Месія? Цар?

         Чи ти може помилився?

          Тож зараз же, мерщій

           Поклич зі Сходу мудреців.

Царі:  Ми царі зі Сходу

           У твій край приходим,

           Поклонитись тій Дитині

           Що родилась в Палестині.

Цар 1: Я- цар Єгипетського роду,

           Де мій народ з давніх-давен

           Пророкував і проповідував,

           Що має народитись Божий Син –

           Спаситель світу.

           Побачив я зорю і дари з собою взяв,

           Щоб Ісуса привітав.

Цар 2: Я - цар iндiйського народу,

           Де мiй народ по горах i лiсах блукає,

           Рiзних богiв собi шукає.

           А сьогоднi Анґел менi сповiстив,

      Що Христос ся народив.

      I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав.

Цар 3: Я - цар грецького народу

       я не боюсь нiчого зроду

       Де мiй народ по морю гуляє

       i Бога - Зевса величає

       А на Сходi зоря засiяла

        і дорогу менi показала. 

        I я дари з собою взяв,

        щоб Iсуса привiтав

 

Звучить колядка: « Нова радість стала»

 

Iрод:що ж ідіть, ідіть у Вифлеєм

             і царю вклоніться,

             А назад вертатимете –

             Сюди поверніться.

             Вкажете мені путь

             Куди йти треба

             Бо вклонитись йому

             У мене велика потреба.

            (Царі входять)

Iрод:  Один я цар тут,

           Володар всього краю.

           Царя дитяти я не знаю

           І знати не бажаю!

           Перебийте всю дітвору

           Без пощади. Без розбору.

           Кожен хлопчик до двох літ,

           Хай загине – так зробіть!

Воїн:  Твій наказ святий для нас

           Ми виконуєм в цей час.

Iрод:   І мале дитя в яскині

           Мусите знайти ще нині!

           Бо інакше – всім вам смерть!

Iрод:   Гей солдати мої вірні!

Воїн:   Ми тут, царю!

Iрод:   (до воїна): Ну то що? Всi дiти вбитi?

Воїн:   Так, мiй царю!

Анґел: Не тішся Іроде лукавий,

             Нажився ти лихої слави.

             Ніщо безкарно не пройде,

             І ніщо не зникає,

             І над катом кожним

             Меч долі звисає.

             Хоч діток ти вбив,

             Свою душу – загубив.

             Тож знай, що Месія не вмер – він живий!

             Ось тобі – новина:

             Межи дітьми не вбито Божого Сина!

Iрод:   (з розпачем) Що?!! Бунт, зрада!!!

Чорт:(захекано): пройшов я тисячі доріг,

             Стоптав я тисячі чобіт,

             Аж поки долетів сюди.

             (Нюх, нюх) ха-ха

             О, тут я чую грішну душу!

             Її з собою в пекло взяти мушу!

             (приступає до Ірода)

             Ходім, ходім, мій любий царю,

             Тебе в смолі я покупаю!

Анґел: поборено зло.

             Лютий цар відступив

             Звалив його спільний до волі порив

             Хай згода й любов поміж вами панує

             Хай справами вашими серце керує

             Хай злоби і заздрості згине отрута,

             Щоб Ірод ніколи не зміг повернутись!

             А нині ми разом Ісуса вітаймо

             І славу во віки йому заспіваймо.